Проект державний комітет ветеринарної медицини україни наказ
| Вид материала | Документы |
- Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики. Держкомветмедицини реалізує, 159.86kb.
- Державний комітет ветеринарної медицини україни, 712.74kb.
- Правила охорони праці в лабораторіях ветеринарної медицини Галузь застосування, 1167.53kb.
- Тендерний комітет Державного комітету ветеринарної медицини України, 49.79kb.
- Затверджено, 267.32kb.
- Державний комітет україни по земельних ресурсах міністерство сільського господарства, 589.46kb.
- Кабінету Міністрів України від 11. 05. 2011 №31. Відповідно до ч. 5 ст. 157. 10. Податкового, 49.31kb.
- Скарби, повернуті народу України”, 266.05kb.
- Кабінету Міністрів України від 4 листопада 2009 року №1167 «Про затвердження Порядку, 99.88kb.
- Державний комітет україни по нагляду за охороною праці, 134.92kb.
Проект
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ
ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ УКРАЇНИ
НАКАЗ
_______________ м. Київ №____________
Про затвердження Інструкції
з ветеринарно-санітарної оцінки
риби, гідробіонтів та продуктів їх
переробки при анізакідозі
Відповідно до Закону України “Про ветеринарну медицину“ Положенням про Державний комітет ветеринарної медицини України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 року № 1075,
НАКАЗУЮ:
1.Затвердити Інструкцію з ветеринарно-санітарної оцінки риби, гідробіонтів та продуктів їх переробки при анізакідозі, (далі Інструкція),що додається.
2.Управлінню забезпечення протиепізоотичної роботи подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та забезпечити його тиражування та надсилання установам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
3. Головним державним інспекторам ветеринарної медицини Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополі довести цю інструкцію до відома територіальних органів управління ветеринарної медицини України та забезпечити контроль за її виконанням.
4 Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Державного комітету ветеринарної медицини України Вержиховського О.М.
Голова Г.Б.Іванов
Проект
Інструкція
з ветеринарно-санітарної оцінки
риби, гідробіонтів та продуктів їх переробки при анізакідозі
І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Інструкція встановлює порядок ветеринарно-санітарної оцінки безпечності риби, гідробіонтів та продуктів їх переробки.
1.2. Дана інструкція є обов’язковою для виконання всіма субєктами господарювання незалежно від їх форми власності і підпорядкування та фізичними особами, які здійснюють діяльність у сфері обігу морської риби, та інших гідробіонтів.
1.3. Анізакідоз – це гельмінтози, морських ссавців, рибоїдних птахів, хижих риб та людей, які викликаються личинками представників нематод родини Anisakidae (Anisakis simplex, Pseudoterranova decipiens, Contracaecum osculatum тощо), зараження відбувається при поїданні термічно незнезараженої риби та інших гідробіонтів.
1.4. Личинки анізакід локалізуються в порожнині тіла, на поверхні та товщі внутрішніх органів, м’язах.
Личинки мають форму спіралі, широкого кільця або витягнуті, у напівпрозорих капсулах, цистах чи без них. Розмір цист у поперечнику – 3,5-5 мм товщина -1,5 мм. (A. simplex).Добуті із цист личинки досягають у довжину до 40 мм при товщині тіла 0,4 – 0,9 мм. Розмір личинок нематоди P. decipiens– від 15 до 60 мм у довжину.
1.5. Личинки родин Anisakis та Contracaecum мають білуватий чи жовтуватий колір, а родини Pseudoterranova – червонувато-коричневий. Основною диференційною ознакою представників анізакід є наявність чи відсутність у них шлункового та кишкового відростків. У родини Anisakis вони відсутні, у родини Pseudoterranova наявний лише кишковий, а для родини Contracaecum характерна наявність обох відростків. Розташування екскреторної пори також має діагностичне значення.
ІІ. ДІАГНОСТИКА
2.1. Відбір проб риби, гідробіонтів та продуктів їх переробки проводиться згідно чинних нормативних документів.
2.2. Основним методом діагностики анізакідозу є “Неповне паразитологічне дослідження”, та метод перетравлення проб м’язів в шлунковому соці.
2.2.1. Неповний паразитологічний розтин риби передбачає обстеження риби з метою виявлення конкретного виду паразитів.
Розтин риби проводять у великій емальованій кюветі, або на широкій дерев'яній чи пластмасовій дошці. При розтині риби рекомендують дотримуватись відповідної послідовності. Спочатку роблять перший короткий поперечний розріз попереду від анального отвору. Другий розріз роблять по білій лінії черевця до кута нижньої щелепи ввівши тупий кінець ножиць в отвір першого розрізу. Третій розріз роблять від анального отвору по реберній дузі до заднього краю зяберної кришки. Четвертим розрізом по задньому краю зяберної кришки відрізають черевну стінку. Після цього черевну стінку знімають і ретельно оглядають порожнину тіла, виймаючи виявлених без оптичних засобів анізакід, які вільно лежать в черевній порожнині та на внутрішніх органах. Далі обережно виймають усі внутрішні органи, які піддають дослідженню з використанням компресорію. Видалені внутрішні органи в тому числі і гонади розрізають на невеликі шматочки, розмір яких залежить від розміру компресорію і роздавлюють між його скельцями, з послідуючим переглядом на світло або на проекційному трихінелоскопі ПТ-80 ТУ РБ 990-24952.001-97. Порожнину тіла протирають марлевою серветкою, одночасно зіскрібаючи парентеральну очеревину.
Після дослідження черевної порожнини та внутрішніх органів досліджують м'язову тканину. З цією метою з тушки знімають луску та шкіру, а саму тушку повністю розрізають у навскісному напрямі на пластинки завтовшки не більше 3-5 мм і проглядають кожен шматочок на сонячному світлі чи при штучному яскравому освітленні або з використанням проекційного трихінелоскопу як описано вище.
2.2.2. Метод перетравлення ґрунтується на перетравленні подрібнених ножицями м’язів та інших досліджуваних частин в штучному шлунковому соці.
М'язову тканину риби з підшкірною жировою клітковиною відділяють від кісток і подрібнюють ножицями або ножем. Підготовлені проби поміщають в хімічний стакан, або колбу з плоским дном і заливають штучним шлунковим соком у співвідношенні 1:10. Штучний шлунковий сік готують за прописом (11 мл концентрованої соляної кислоти, 7 г пепсина, 9 г хлориду натрію на 1 л води). Місткості з пробами ставлять на 3 години в термостат при 37°С, періодично проводять перемішування, або на 1,5-2 год на магнітну мішалку з підігрівом.
Після перетравлення проби надосадкову рідину зливають або відсмоктують гумовою грушею. Для кращого виявлення личинок проби промивають 2-3 рази водою яку після відстоювання зливають а осад виливають в чашки Петрі і досліджують на наявність личинок.
2.2.3. Метод визначення життєздатності анізакід.
Визначення життєздатності анізакід проводять при оцінці ефективності знезараження риби. Вилучені із черевної порожнини і м'язів анізакіди можуть бути нерухомі. Навіть слабкі рухи свідчать про їхню життєздатність. Зміна кольору, відшарування кутикули, деструктивні зміни тіла вказують на нежиттєздатність паразитів.
Найбільш доступним і надійним методом визначення життєздатності анізакід, вилучених із риби або рибопродукції, є наступний: паразитів кладуть у теплий (+ 35-40С) 0,5%-ий розчин трипсину. Як правило, беруть стандартний розчин і розбавляють його дистильованою водою, але краще розбавляти фізіологічним розчином. Життєздатні анізакіди рухаються.
Дотик до паразита препарувальною голкою або подразнення електрострумом (0,5-1,5 В) стимулює їх активність, у випадку виявлення живої, викликає скорочення тіла.
Пропонується комплексний експрес-метод визначення життєздатності личинок анізакід за 15 хвилин. Даний метод базується на коплексній стимуляції ознак життєздатності шляхом дії на личинку 0,5%-м теплим (36-38С) розчином трипсину та подразнення їх голкою з підведеним до неї електроструму від батарейки (1,5 В). Використання замість трипсину теплого фізіологічного розчину збільшує час дослідження у два рази.
ІІІ. ОЦІНКА ПРИДАТНОСТІ ПАРТІЇ РИБИ, РИБНОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ІНШИХ ГІДРОБІОНТІВ ПРИ ВИЯВЛЕННІ УРАЖЕННЯ ЛИЧИНКАМИ АНІЗАКІД
3.1. При виявленні в партії риби, продуктах її переробки та інших гідро біонтах при паразитологічному дослідженні хоча б однієї живої личинки анізакід, вся продукція переводиться в розряд «умовно придатної».
3.2. ”Умовно придатна” риба, рибна продукція та інші гідробіонти допускаються до переробки на харчові продукти та до реалізації тільки після знезаражування з наступним передослідженням в установленому порядку при обов’язковій наявності супровідних документів виробника-поставника, у яких зазначається метод обробки (знезаражування її) та підприємство, де вона проводилась.
3.3. Знезаражування проводиться при температурних режимах, які забезпечують температуру в тілі риби, рибних продуктів та інших гідробіонтів не вище зазначеної у розділі 4., п.4.1., 4.2., під контролем державної служби ветеринарної медицини.
3.4. Умови реалізації риби, рибної продукції та інших гідробіонтів при наявності неживих личинок анізакід безпечної кількості для здоров’я людей та тварин, визначаються з урахуванням поданих нижче нормативів.
3.4.1. При виявленні в середній пробі риби в порожнині тіла та на внутрішніх органах візуально видимих неживих личинок анізакід (в одному досліджуваному екземплярі до 10 личинок) вона направляється у вільну реалізацію при наявності в етикетці даних, що риба може містити неживих личинок анізакід.
3.4.2. При наявності в порожнині тіла та на внутрішніх органах риби в середній пробі візуально видимих неживих личинок анізакід (в одному досліджуваному екземплярі понад 10 личинок), партія направляється на технологічну обробку з видаленням внутрішніх органів, згідно наказу Державного департаменту ветеринарної медицини № 107 від 27.09.2004, 11.04.05.
3.4.2.1. При виявленні у м’язових тканинах патраної риби або рибних продуктів (рибне філе тощо) неживих личинок анізакід :
- до 5 неживих екземплярів личинок на кілограм м’язової тканини – реалізація без обмежень;
- 6 і більше неживих екземплярів личинок на кілограм м’язової тканини – риба направляється на виробництво фаршевих виробів.
3.4.3. Дрібну рибу (кілька салака, хамса, бички, тюльку тощо) уражену личинками анізакід використовують на:
- виробництво копченої та виявленої продукції проводити після обов’язкового знезаражування шляхом заморожування відповідно до п. 4.1.
- виробництво солоної риби здійснювати із попередньо знезараженої або свіжої з обов’язковим дослідженням життєздатності анізакід в готовій продукції після закінчення технологічного процесу.
- виробництво рибних консервів з дотриманням технологічних режимів.
3.4.4. Ікра, при враженні неживими личинками анізакід направляється на технологічну обробку направлену на їх видалення.
3.4.5. Харчове використання печінки тріскових риб (консерви) допускається при відсутності ураження личинками анізакід.
3.4.6. Нутрощі та печінка інвазована личинками анізакід, направляються на виготовлення риб’ячого жиру при температурному режимі не нижче 100 0С.
3.4.7. Кальмари вражені личинками анізакід допускаються до реалізації лише після технологічної обробки (патрання) та наступного заморожування згідно п. 4.2.
3.4.8. Ракоподібних інвазованих живими личинками анізакід, знезаражують варінням згідно зазначеного температурного режиму п. 4.6., у вільну реалізацію випускається після наступного заморожування, або без нього.
ІV. РЕЖИМ ОБРОБКИ ”УМОВНО ПРИДАТНОЇ” РИБИ, РИБНОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ІНШИХ ГІДРОБІОНТІВ, ЩО ГАРАНТУЮТЬ ЇХ ЗНЕЗАРАЖУВАННЯ
4.1. Морська риба, рибна продукція та інші гідро біонти, інвазовані живими личинками анізакід, знезаражуються заморожуванням при показниках температури в товщі знезаражуваного об’єкту та з наступними умовами зберігання, які подано в таблиці 1.
Таблиця 1
| Температура в тілі риби | Час дії температури |
| - 18С | 14 діб |
| - 20С | 24 год |
| - 30С | 10 хв |
4.2. Личинки анізакід в тілі кальмара гинуть при температурі в товщі молюска мінус 40ºС – за 40 хв.; мінус 32 ºС – за 60-90 хв.; мінус 20 ºС – за 24 год.
4.3. При відсутності можливості забезпечити вище вказані режими заморожування, які забезпечують знезаражування риби, рибної продукції та інших гідробіонтів, її слід використовувати для харчових цілей лише після термічної обробки (4.4.).
4.4. Гаряча термічна обробка риби та рибопродуктів.
4.4.1. Варять рибу порційними шматками не менше 20 хвилин, а рибні пельмені – не менше 5 хвилин з моменту закипання.
4.4.2. Рибу (рибні котлети) смажать порційними шматками в жирі упродовж 15 хвилин. Великі шматки риби масою до 100 г смажать в пластованому вигляді не менше 20 хвилин. Дрібну рибу смажать цілою на протязі 15 – 20 хвилин.
4.4.3. Виготовлення рибних консервів, згідно з діючими технологіями їх виробництва, надійно знезаражує продукцію від личинок анізакід.
4.5. Для виготовлення риби та рибопродукції (з морської риби і гідро біонтів), гарячого та холодного копчення, солоної, маринованої, в’яленої, сушеної та пресервів, використовують сировину попередньо знезаражену в режимах згідно пункту 4.1.
4.6. Ракоподібні та молюски знезаражують варінням на протязі 15 хв. з моменту закипання.
4.7. Допускається знезаражування дрібної риби (хамса, кілька тощо) інвазованої личинками анізакід роду Histerothylacium aduncum солінням, згідно технології виготовлення даного виду продукту з наступним визначенням життєздатності личинок перед реалізацією методом наведеним в п. 2.2.3..
V. ОБОВЯЗКИ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ІНСТРУКЦІЇ ТА ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНИХ ВИМОГ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ АНІЗАКІДОЗУ
5.1. Відповідальність за не дотримання вимог інструкції, знезаражування риби, рибної продукції та інших гідробіонтів покладається на фізичних та юридичних осіб, які займаються виловом (добуванням), транспортуванням, закупівлею, зберіганням, переробкою та реалізацією рибопродукції.
5.2. Посадові та інші особи за порушення Інструкції та інших ветеринарно-санітарних вимог щодо профілактики виникнення анізакідозу, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Заступник Голови
державного комітету
ветеринарної медицини України О.М. Вержиховський