Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики. Держкомветмедицини реалізує державну політику в галузі ветеринарної медицини. Держкомветмедицини у своїй діяльності керується Конституцією та закон

Вид материала

Закон

Подобный материал:

• Кабінету Міністрів України Відповідно до статей 4 та 7 закон, 81.56kb.
• Ключник Наталії Іванівни перед колективом та громадськістю Пархомівський дошкільний, 157.96kb.
• Кабінету Міністрів України, іншими актами закон, 199.02kb.
• Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів у 2011 році, 722.19kb.
• Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції І закон, 83.78kb.
• Звіт про виконання плану діяльності Зміївської районної державної адміністрації, 2252.73kb.
• Відомості забезпечити вирішення завдань щодо консолідації суспільства, підтримання, 68.64kb.
• Міністерство аграрної політики україни департамент аграрної освіти та науки навчально-методичний, 89.93kb.
• І. вступ, 399.79kb.
• Управління підзвітне та підконтрольне голові облдержадміністрації та Міністерству освіти, 149.32kb.

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 2007 р. №


Положення

про Державний комітет ветеринарної медицини України


1. Державний комітет ветеринарної медицини України (Держкомветмедицини) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики.

Держкомветмедицини реалізує державну політику в галузі ветеринарної медицини.

2. Держкомветмедицини у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції і законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.

Держкомветмедицини організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією.

Держкомветмедицини узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та вносить їх в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України.

Держкомветмедицини для виконання покладених на нього завдань утворює відповідні територіальні органи, регіональні служби та державні установи, що становлять єдину систему державних органів ветеринарної медицини.

3. Основними завданнями Держкомветмедицини є:

забезпечення здійснення державної політики в галузі ветеринарної медицини, проведення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за здоров’ям тварин, якістю та безпекою продуктів тваринного походження, продовольчої сировини і кормів, а також охорони території України від занесення збудників карантинних хвороб;

спрямування та координація діяльності державних органів ветеринарної медицини щодо забезпечення ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя, додержання порядку здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду;

розроблення та затвердження відповідних санітарних та ветеринарно-санітарних заходів, нормативно-правових актів з питань ветеринарної медицини в межах своїх повноважень;

зменшення або усунення ризиків виникнення зоонозів та захворювання населення;

здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, у тому числі державному кордоні та транспорті, за об’єктами державного ветеринарно-санітарного контролю та наглядів;

сприяння постійному навчанню та підвищенню кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини, впровадженню у практику та широкому застосуванню досягнень наукової і практичної ветеринарної медицини;

виконання загальнодержавної програми здійснення моніторингу залишкових кількостей ветеринарних препаратів та інших забруднюючих речовину тваринах, продуктах тваринного походження і кормах.

4. Держкомветмедицини відповідно до покладених на нього завдань:

1. розробляє, затверджує та застосовує ветеринарно-санітарні заходи для охорони території України від занесення збудників хвороб тварин з території інших країн або карантинних зон;
   
2. аналізує причини виникнення хвороб, недугів тварин та їх загибелі, розробляє рекомендації щодо їх профілактики;
   
3. організовує в разі потреби експедиції для ліквідації епізоотій та інформує заінтересовані міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування про виявлені випадки інфекційних хвороб тварин;
   
4. вживає заходів до своєчасного встановлення карантину в разі виникнення заразних хвороб тварин, виконання карантинних та інших ветеринарно-санітарних заходів у карантинній або загрозливій зоні, ліквідації спалахів інфекції;
   
5. організовує спільно з органами та закладами охорони здоров’я, державною санітарно-епідеміологічною службою, структурними підрозділами центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій захист населення від зоонозів та своєчасний обмін інформацією про хвороби тварин;
   
6. повідомляє Міжнародне епізоотичне бюро (далі – МЕБ) про встановлення, очікуваний період дії та дату скасування карантину тварин за особливо небезпечними хворобами, занесеними до списку МЕБ;
   
7. бере участь у роботі Національної Комісії України з Кодексу Аліментаріус з питань, що належать до її компетенції, включаючи розробку та перегляд санітарних заходів;
   
8. бере у межах своїх повноважень участь у виконанні в установленому порядку вимог міжнародних угод, а також у підготовці міжнародних договорів з питань ветеринарної медицини, укладання міжвідомчих договорів з ветеринарними адміністраціями інших країн та участь у роботі відповідних міжнародних організацій;
   
9. визначає ветеринарно-санітарний статус України та окремих зон у межах її території, ветеринарно-санітарний стан потужностей (об’єктів) в Україні;
   
10. організовує проведення аналізу ризику та здійснює управління ризиками;
    
11. встановлює періодичність проведення державного нагляду за потужностями (об’єктами) з виробництва харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, на підставі аналізу ризику;
    
12. встановлює порядок проведення систематичного моніторингу здоров’я племінної худоби;
    
13. запроваджує програму вибіркового ветеринарно-санітарного контролю товарів під час обігу та виконання загальнодержавної програми здійснення моніторингу залишкових кількостей ветеринарних препаратів і забруднюючих речовин у тваринах, продуктах тваринного походження та кормах;
    
14. уповноважує акредитовані лабораторії на проведення досліджень (випробувань) товарів;
    
15. затверджує перелік референс-лабораторій на проведення арбітражних досліджень товарів;
    
16. організовує проведення лабораторно-діагностичних (бактеріологічних, вірусологічних, хіміко-токсикологічних, патолого-анатомічних, гістологічних, паразитологічних, радіологічних) та інших досліджень з метою діагностики хвороб тварин та оцінки безпечності продуктів тваринного походження, кормових добавок, преміксів, кормів, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів і води для тварин;
    
17. затверджує методики вимірювань, методи випробувань товарів, їх перелік та атестацію;
    
18. здійснює затвердження обов’язкових параметрів безпечності харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі;
    
19. встановлює максимально допустимі рівні залишкових кількостей ветеринарних препаратів, кормових добавок та забруднюючих речовин у кормах і біологічному матеріалі;
    
20. проводить відбір зразків товарів та інших об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду для проведення ветеринарно-санітарної експертизи;
    
21. координує здійснення видачі сертифікатів придатності для споживання людиною на запит заінтересованих сторін на підставі державного контролю або результатів розширеного контролю харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі;
    
22. здійснює надання консультацій та проведення навчання виробників харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, з питань систем системи аналізу ризиків та контролю у критичних точках (далі – HACCP) або аналогічних систем забезпечення безпечності та якості;
    
23. здійснює державний нагляд за запровадженням системи HACCP або аналогічних систем забезпечення безпечності та якості, які використовуються виробниками харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі;
    
24. здійснює державний ветеринарно-санітарний нагляд за збором, утилізацією та знищенням загиблих тварин і відходів тваринного походження;
    
25. організовує здійснення заходів з дезінфекції, дезінсекції та дератизації на потужностях (об’єктах), які використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу тварин, продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів тваринного походження, готових кормів, репродуктивного матеріалу, а також засобів, що використовуються для їх транспортування;
    
26. організовує перевірку ветеринарного-санітарного стану тварин, продукції тваринного походження, кормів, кормових добавок у разі їх експорту, імпорту, транзиту та потужностей (об’єктів), які використовують неїстівні продукти тваринного походження;
    
27. встановлює порядок видачі ветеринарних документів;
    
28. контролює видачу, призупинення дії, скасування та поновлення експлуатаційного дозволу або обмеження діяльності потужностей (об’єктів), які використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу тварин, продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів тваринного походження, готових кормів, репродуктивного матеріалу, а також засобів, що використовуються для їх транспортування, у разі порушення операторами ветеринарно-санітарних заходів;
    
29. здійснює державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляду за тваринами, продуктами тваринного походження, ветеринарними препаратами, субстанціями, кормовими добавками, преміксами, кормами рослинного та тваринного походження, готовими кормами, штамами мікроорганізмів, репродуктивним матеріалом, патологічним матеріалом, засобами ветеринарної медицини, засобами догляду за тваринами, а також потужностями (об’єктами), які використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу вищезазначених об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду;
    
30. здійснює державний контроль та державний нагляд за всіма необробленими харчовими продуктами тваринного походження на потужностях (об’єктах) з їх виробництва, а також рослинними продуктами, сільськогосподарською продукцією та необробленими харчовими продуктами тваринного походження, що продаються на агроппродовольчих ринках;
    
31. здійснює державний контроль за виробництвом і готовою продукцією на м’ясопереробних, рибодобувних, рибопереробних, молокопереробних підприємствах, які використовують необроблені харчові продукти тваринного походження як сировину, та підприємствах гуртового зберігання необроблених харчових продуктів тваринного походження;
    
32. видає експлуатаційні дозволи на відповідні потужності (об’єкти);
    
33. організує проведення розширеного ветеринарно-санітарного контролю на підставі професійної оцінки державного інспектора ветеринарної медицини та/або в рамках програми вибіркового ветеринарно-санітарного контролю з метою перевірки безпечності товарів;
    
34. оцінює ефективність роботи ветеринарної адміністрації іншої країни;
    
35. встановлює та перевіряє дотримання вимог до потужностей (об’єктів), виробничих процесів, умов зберігання та інших вимог у країнах, з яких імпортуються товари;
    
36. веде реєстр потужностей (об’єктів) для імпорту в Україну товарів;
    
37. встановлює обмеження або заборону на імпорт, транзит та експорт товарів, інших об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, що можуть переносити особливо небезпечні хвороби, занесені до списку МЕБ, або інші хвороби, що підлягають повідомленню, з окремих країн або карантинних зон у зв’язку з підтвердженням спалаху таких хвороб;
    
38. надає дозволи на ввезення на територію України та транзит живих тварин, штамів мікроорганізмів, репродуктивного і патологічного матеріалу, а також разові дозволи на незареєстровані ветеринарні препарати, субстанції, кормові добавки, премікси, готові корми;
    
39. здійснює відкриття мисливського сезону на певній території після підтвердження відповідними державними органами ветеринарної медицини проведення обов’язкового епізоотичного обстеження мисливських угідь;
    
40. координує діяльність підрозділів ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів МВС України при наданні практичної допомоги державним органам ветеринарної медицини в організації та здійсненні контролю і нагляду за виконанням вимог ветеринарно-санітарних заходів щодо профілактики, локалізації та ліквідації карантинних хвороб тварин;
    
41. координує діяльність спеціалістів ветеринарної медицини незалежно від їх підпорядкування;
    
42. здійснює ліцензування або делегує свої повноваження щодо ліцензування господарської діяльності з ветеринарної практики, виробництва ветеринарних препаратів, роздрібної, оптової торгівлі ветеринарними препаратами, проведення дезінфекційних, дезінсекційних та дератизаційних робіт головним управлінням ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;
    
43. погоджує технічні умови виробництва, технічні регламенти, стандарти, проектів потужностей (об’єктів) харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі;
    
44. здійснює сертифікацію на відповідність вимогам належної виробничої практики, належної практики дистрибуції, належної лабораторної практики, перевірку якості, ефективності та безпечності ветеринарних препаратів і субстанцій під час реєстрації, виробництва, обігу та/або використання (застосування);
    
45. здійснює реєстрацію ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів і готових кормів та ведення їх державного реєстру;
    
46. організовує розроблення і затвердження технічних регламентів на ветеринарні препарати, кормові добавки, премікси, готові корми, засоби ветеринарної медицини, засоби догляду за тваринами та інші об’єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, включаючи належну практику виробництва для ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів і готових кормів;
    
47. бере участь у розробці стандартів та технічних регламентів, що встановлюють мінімальні специфікації якості для харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі;
    

48. організовує проведення оцінки використання ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів, готових кормів та їх впливу на здоров’я тварин;
    
49. проводить експертизу і узгодження проектів планування та будівництва тваринницьких ферм, потужностей (об’єктів), що здійснюють забій тварин, переробних підприємств, підприємств з виробництва ветеринарних препаратів, ринків; участь у діяльності робочих і державних комісій з питань прийняття в експлуатацію цих потужностей (об’єктів), відведення земельних ділянок для всіх видів зазначеного будівництва і забору води для тварин;
    
50. видає органам страхування висновки щодо захворювання, вимушено забитих, загиблих або знищених тварин;
    
51. вносить пропозиції щодо удосконалення статистики, обліку і звітності у сфері ветеринарної медицини та визначення розміру плати за послуги, тарифів за послуги, що надаються державною службою ветеринарної медицини;
    
52. організовує науково-технічне та нормативно-методичне інформування з питань ветеринарної медицини державної служби ветеринарної медицини, структурних підрозділів ветеринарної медицини міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, навчальних закладів та науково-дослідних установ ветеринарної медицини;
    
53. здійснює спільно з відділенням ветеринарної медицини Української академії аграрних наук координацію роботи пов’язаної з науковим забезпеченням ветеринарної медицини і виступає державним замовником науково-дослідних робіт у галузі ветеринарної медицини;
    
54. організовує проведення атестації спеціалістів ветеринарної медицини у порядку встановленому законодавством;
    
55. здійснює організацію підвищення кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини та впровадження в практику досягнень ветеринарної науки і передового досвіду;
    
56. розробляє та затверджує положення про територіальні органи та державні установи ветеринарної медицини, включаючи визначення структури і штатної чисельності державної служби ветеринарної медицини;
    
57. здійснює відповідно до законодавства функції з управління майном об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління;
    
58. здійснює розподіл коштів, що виділяються з Державного бюджету України на фінансування програм у галузі ветеринарної медицини, між державними органами ветеринарної медицини та державними установами ветеринарної медицини;
    
59. забезпечує у межах своїх повноважень виконання завдань мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави;
    
60. виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.
    

5. Держкомветмедицини має право:

1) представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях;

2) залучати спеціалістів органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

3) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

4) засновувати в установленому порядку друковані засоби масової інформації;

5) здійснювати контроль за експортом, імпортом та транзитом тварин, продукції тваринного походження, кормів, кормових добавок, ветеринарних препаратів, відповідністю ветеринарним вимогам транспортних засобів, що перевозять зазначену продукцію;

6) обмежувати, тимчасово забороняти чи припиняти відповідно до законодавства господарську діяльність юридичних та фізичних осіб, що займаються виробництвом, переробкою, реалізацією, зберіганням продукції тваринного походження, у разі порушення ними ветеринарно-санітарних правил;

7) утворювати у разі потреби комісії з числа спеціалістів ветеринарної медицини із залученням в установленому порядку працівників навчальних закладів та науково-дослідних установ для встановлення причин захворювання і загибелі тварин;

9) забороняти переробку сировини тваринного і рослинного походження, що не відповідає ветеринарно-санітарним вимогам, реалізацію продукції тваринного походження, а також ветеринарних препаратів, кормів, кормових добавок, преміксів, які не відповідають вимогам щодо їх безпечності.

Держкомветмедицини має також інші права, передбачені законом.

6. Державні інспектори ветеринарної медицини з метою здійснення ветеринарно-санітарного нагляду мають право безперешкодного доступу до потужностей (об’єктів), які використовуються для виробництва, переробки та обігу товарів, ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів, кормів.

7. Держкомветмедицини у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, міжнародними кваліфікаційними товариствами, а також відповідними органами іноземних держав.

8. Держкомветмедицини у межах своїх повноважень та відповідно до законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Рішення Держкомветмедицини, прийняті в межах його повноважень, обов’язкові для виконання іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Держкомветмедицини у разі потреби видає разом з іншими органами виконавчої влади спільні нормативно-правові акти.

Нормативно-правові акти Держкомветмедицини підлягають реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Крім того, Головний державний інспектор ветеринарної медицини України може видавати накази, розпорядження та приписи про обов’язкові для виконання ветеринарно-санітарні заходи.

9. Держкомветмедицини здійснює свої повноваження безпосередньо та через головні управління ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління ветеринарної медицини в містах обласного значення, районах, регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні України та транспорті, інші державні установи ветеринарної медицини.

10. Держкомветмедицини утворює територіальні органи у межах встановленої граничної чисельності працівників Комітету.

11. Держкомветмедицини очолює Голова, який є одночасно Головним державним інспектором ветеринарної медицини України і призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України.

Голова Держкомветмедицини має заступників, у тому числі одного першого, яких призначає на посаду та звільняє з посади в установленому порядку Кабінет Міністрів України.

Заступники голови Держкомветмедицини, на яких покладено здійснення функцій державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, одночасно є заступниками Головного державного інспектора ветеринарної медицини України.

Голова Держкомветмедицини – Головний державний інспектор ветеринарної медицини України:

здійснює керівництво діяльністю Держкомветмедицини, несе персональну відповідальність перед Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Держкомветмедицини завдань;

призначає на посаду та звільняє з посади керівників, інших працівників структурних підрозділів Держкомветмедицини, начальників головних управлінь ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, начальників та заступників начальників регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні України та транспорті;

погоджує призначення на посаду керівників підрозділів ветеринарної медицини міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та положення про ці підрозділи;


визначає ступінь відповідальності заступників голови Держкомветмедицини та керівників його структурних підрозділів;

надає повноваження державного інспектора ветеринарної медицини на проведення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду;

організовує роботу із запобігання проявам корупції, виявлення та припинення її проявів, усунення наслідків корупційних дій;

здійснює інші повноваження, передбачені законодавством та цим Положенням.

12. Для вирішення питань у галузі ветеринарної медицини у Держкомветмедицини утворюється колегія у складі голови, його заступників та членів колегії.

До складу колегії можуть входити інші особи.

Колегію очолює голова Держкомветмедицини – Головний державний інспектор ветеринарної медицини України.

Положення про колегію та її персональний склад затверджує голова Держкомветмедицини.

Рішення колегії провадяться в життя наказами Держкомветмедицини.

13. Для розгляду наукових рекомендацій та інших пропозицій щодо визначення основних питань регламентації безпечного та ефективного застосування ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів, а також їх реєстрації, координації наукових досліджень, напрямів розвитку науки, техніки та технологій у галузі ветеринарної медицини реалізації інноваційних проектів в Держкомветмедицини можуть бути утворені Державна фармакологічна комісія ветеринарної медицини, науково-методична рада, науково-впроваджувальні центри, інші дорадчі та консультативні органи.

Склад таких органів і положення про них затверджує Держкомветмедицини.

14. Граничну чисельність працівників Держкомветмедицини затверджує Кабінет Міністрів України.

Структуру Комітету затверджує Міністр арарної політики України.

15. Штатний розпис та кошторис Держкомветмедицини затверджує його Голова за погодженням з Мінфіном.

16. Держкомветмедицини є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.