Хронический гастрит типа в как фактор, способствующий развитию вирусного гепатита а

Вид материалаДиплом

Содержание


Ефективність поліфепану в корекції ендогенної інтоксикації у хворих на вірусні гепатити Дикий Б.М., Пюрик В.Ф., Пришляк О.Я., Ма
Лобзин Ю.В., Жданов К.В. Этнотропная терапия гепатитов В, Д и С // Епидемиология и инфекционные болезни, 1997.-№6.-с. 42-47.
Каганов Б.С. Вирусный гепатит В: достижения и проблемы // Российский педиатрический журнал 1998.-№1.-С.50-60.
Подобный материал:
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   105

Ефективність поліфепану в корекції ендогенної інтоксикації у хворих на вірусні гепатити

Дикий Б.М., Пюрик В.Ф., Пришляк О.Я., Матейко Г.Б , Кобри Т. З.

Івано-Франківська державна медична академія (Україна)



В медичній практиці доказана ефективність ряду ентеросорбентів і в тому числі поліфепану [1]. Проте в терапії гострих вірусних гепатитів цей препарат до цього часу практично не застосовувався. Разом з тим високий рівень ендотоксемії при вірусних гепатитах викликає токсогенну імуносупресію, поглиблює дестабілізацію клітинних мембрам, сприяючи прогресуванню захворювання, негативно впливає на ефективність лікарських чинників, що обумовлює потребу збільшення їх доз та тривалості лікування [2,3,4].

Мета дослідження – з’ясувати терапевтичну ефективність ентеросорбента «Поліфепан» в корекції ендогенної інтоксикації при гострих вірусних гепатитах В.

Під спостереженням знаходилось 56 хворих на вірусний гепатит В із середньотяжким та тяжким перебігом. Вік хворих від 19 до 54 років. Переважали чоловіки (78,4%).

Для зменшення ендогенної інтоксикації в лікуванні хворих використовували поліфепан, який є природним ентеросорбентом нового покоління, володіє високою сорбційною активністю по відношенню до токсинів, холестерину, жовчних кислот.

Поліфепан застосували при лікуванні 36 хворих (І група) на фоні базисної терапії, призначили по 1 столовій ложці 4 рази на добу за 1 год. до їди і прийому інших лікарських середників, протягом 5 днів, з перших днів госпіталізації. Контрольна (ІІ) група (20 хворих) отримували базисну терапію. Групи суттєво не відрізнялись між собою за статтю, віком, клінічними проявами хвороби. У 12 хворих був діагностований супутній хронічний холецистит.

Ефективність препарату оцінювали за тривалістю ведучих клінічних симптомів і синдромів, термінами нормалізації основних біохімічних тестів (білірубін, холестерин, лужна фосфотаза), показниками лейкоцитарного (за Я. Кальф-Каліфом), гематологічного індексів інтоксикації, концентрацією середніх молекул (довжина хвиль 254 нм), рівнем циркулюючих імунних комплексів у розчині поліетиленгліколю за Ю.А. Гриневич. Діагноз гепатиту В підтверджували виявлення відповідних маркерів віруса в крові: HBsAg, HBeAg і антитіл IgM до HBcorAg методом імуноферментного аналізу.

Аналіз проведених досліджень виявив, що включення поліфепану в традиційне лікування хворих на гострий вірусний гепатит В позитивно вплинуло на тривалість та прояви інтоксикаційного, диспепсичного, холестатичного синдромів. Так, в дослідній групі регрес симптомів інтоксикації відмічався на 10,3±1,0 день, тоді як в контрольній – лише на 13,1±1,6 день хвороби (р<0,05). Тривалість диспепсичних проявів в дослідній групі склала 9,7±0,9 дня, в той же час як в контрольній скарги хворих на зниження апетиту, нудоту, неприємного смаку в роті, дискомфорту в епігастральній ділянці і правому підребер’ї турбували в середньому до 11,1±0,8 дня від початку хвороби (р<0.05). Жовтяничне забарвлення шкіри і склер в дослідній групі відмічалося до 21,4±2,3 дня, а в групі де поліфепан не призначали жовтяниця зберігалася до 24,3±2,1 дня. Рівень білірубіну в сироватці крові знизився у 74,6% хворих (проти 38,2%) у хворих І групи на 42%, у хворих ІІ групи на 17% (р<0,01). Після 5-и денного прийому поліфепану рівень лужної фосфотази, холестерину у хворих І групи був значно нижчим, ніж у пацієнтів, які не отримували даного препарату (відповідно 1300±40 нмоль/(с·л), 9,46±0,52 ммоль/л проти 1900±60 нмоль/(с·л), 10,72±0,84ммоль/л). Зниження показників лейкоцитарного та гематологічного індексу інтоксикації було статистично достовірним у хворих І групи на 41,6% і 53,7% (р<0,05).

Вміст середньомолекулярних пептидів в крові дорівнював 0,298±0,024 у.о., після проведеного лікування у хворих І групи 0,256 у.о.±0,014 у. од. (р<0,05), ІІ групи 0,278±0,039 у.од. (р>0,05). Слід відмітити позитивний вплив препарату на достовірне зменшення циркулюючих імунних комплексів, так нормалізація даного показника була зафіксована у 82,4% хворих І групи і у 66,8% хворих ІІ групи.

Скоротились терміни перебування в стаціонарі пацієнтів, які використовували даний сорбент в порівнянні з аналогічним показником у хворих на фоні стандартної терапії (27,2±2,0 і 34,8±1,9 дня відповідно, р<0.05). Слід відмітити, що в дослідній групі у 10% (5) пацієнтів на фоні хронічної патології жовчевивідних шляхів і шлунково-кишкового тракту відмічалося короткотривале, повторне наростання гіпербілірубінемії в об’ємі 10-15% від максимального рівня і активності Ал АТ на тлі задовільного самопочуття. Але, без додаткової корекції через 7-8 днів рівень білірубіну і активність Ал АТ самостійно знижувалися. До моменту виписки у всіх пацієнтів, які отримували поліфепан, рівень білірубіну не перевищував 28 мкмоль/л, а активність Ал АТ – не більше 1,0 мкмоль/л г (в контрольній групі – 2 випадки). В контролі в 4-х випадках (20%) був затяжний перебіг із хвилеподібним наростанням гіпербілірубінемії і трансферазної активності.

Таким чином, встановлений позитивний вплив ентеросорбенту поліфепану в комплексній терапії хворих на гострий гепатит В, що проявилося, перш за все, в достовірному скороченні термінів перебування хворих в стаціонарі, тривалості симптомів інтоксикації, диспепсії, жовтяниці, стабілізації біохімічних показників крові у пацієнтів дослідної групи при порівнянні з контрольною. Повна відсутність побічної дії, виражена терапевтична ефективність дає підстави рекомендувати поліфепан для широкого застосування протягом всього гострого періоду вірусного гепатиту, незалежно від характеру клінічних проявів, в стадії реконвалесценції, а також, при затяжних і хронічних формах гепатиту з різною активністю.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Андрейчин М.А., Гебеш В. В., Івахів О.Л., Використання ентеросорбентів у комплексному лікуванні хворих на гострі кишкові інфекції: Метод. реком. - Тернопіль, 1992. - 16 с.
  2. Лобзин Ю.В., Жданов К.В. Этнотропная терапия гепатитов В, Д и С // Епидемиология и инфекционные болезни, 1997.-№6.-с. 42-47.
  3. Нікітін Є.В., Усиченко О.М., Гудзь В.О., Мустафа М.Д. Шляхи вдосконалення лікування хворих на вірусні гепатити // Інфекційні хвороби.-1999.-с.43-46.
  4. Каганов Б.С. Вирусный гепатит В: достижения и проблемы // Российский педиатрический журнал 1998.-№1.-С.50-60.