В. Н. Денисов доктор юридичних наук, член-кореспондент Академії правових наук України, професор

Вид материала

Содержание

Розмежування повноважень.
Розвиток економічної інтеграції в межах Європейського співтовариства.
Митний союз
53 Вигоди і механізми Митного союзу
Продовження Табл.1.
Спільний ринок і його наслідки.

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 27

47

Членство в Союзі, відповідно до проекту Конституції, є відкритим виключно для держав, які відповідають трьом кваліфікаційним критеріям: бути європейською державою; дотримуватись цінностей, на яких базується Союз; взяти зобов'язання їх втілювати в життя разом (частина друга ст. 1, частина перша ст. 57). Кожна європейська держава, яка має намір стати членом Союзу, має адресувати своє прохання Раді міністрів, про що інформуються Європейський Парламент і національні парламенти держав-членів. Рішення з цього питання приймається одноголосно Радою міністрів після консультацій з Комісією і за попередньою згодою Європейського Парламенту. Умови і варіанти приєднання стають предметом угоди між державами-членами і державою-кандидатом. Угода підлягає ратифікації всіма державами-членами ЄС відповідно до їх конституційних процедур (частина друга ст. 57).

Вихід з членства Союзу є вільним і здійснюється за допомогою угоди між державою, що виходить з членства Союзу, і Союзом (ст. 59). У випадку, коли існує ризик грубого порушення державою-членом цінностей, що становлять основу Союзу, проект Конституції передбачає можливість примусового припинення прав членства для цієї держави за рішенням, мотивовано ініційованим як мінімум однією третиною держав-членів, Європейського Парламенту чи Комісії, і прийнятим Радою міністрів більшістю в чотири п'ятих голосів її членів (ст. 58).

Окремі положення проекту Конституції присвячено взаєминам Союзу і держав-сусідів. їх відносини розглядаються як «привілейовані» з точки зору встановлення простору процвітання і добросусідства, що базується на цінностях Союзу і характеризується тісними і мирними взаєминами, основаними на співробітництві (частина перша ст. 56). З такими державами Союз може укладати специфічні угоди, брати взаємні права і зобов'язання з можливим проведенням сумісних дій (частина друга ст. 56).

Відповідно до проекту Конституції, Європейський Союз за своєю юридичною природою є міждержавним, тобто міжнародним високо інтегрованим конфедеративним об'єднанням - Союзом Держав.

Союз, відповідно до проекту Конституції, визнає права і свободи людини v вводить їх у свій правовий порядок подвійним чином.

По-перше, інкорпорувавши до своєї Конституції Хартію основних прав, яка склала Частину II Конституції, Союз підніс каталог перед-

48

бачених у цій Хартії основних прав до рівня своїх конституційних норм найвищої юридичної сили і прямої дії, гарантувавши додержання цих норм у своєму внутрішньому правовому порядку запровадженням інституту судового конституційного контролю.

По-друге, Союз, приєднавшись до Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод (1950), визначив її положення частиною права Союзу в якості загальних засад (частини друга і третя ст. 7 проекту Конституції).

Розмежування повноважень. Відповідно до проекту Конституції, відносини між Союзом і державами-членами базуються на повазі національної ідентичності держав-членів, політичної і конституційної структури. Союз поважає істотно важливі функції держав, які спрямовані на забезпечення територіальної цілісності держави, на підтримку суспільного порядку і забезпечення внутрішньої безпеки (частина перша ст. 5). Ці відносини реалізуються відповідно до принципу лояльного співробітництва.

Здійснення повноважень Союзу базується на двох засадах: субсиді-арності і пропорційності, які застосовуються відповідно до Протоколу про застосування принципів субсидіарності і пропорційності, проект якого є складовою проекту Конституції.

До виключної компетенції Союзу належать: митна політика, зовнішні економічні відносини, юридичний фундамент внутрішнього ринку (свобода пересування осіб, товарів, послуг і капіталів), фінансові послуги, політика конкуренції, монетарна політика в рамках зони евро. З цих питань Союз має право приймати законодавчі акти, укладати міжнародні угоди.

До спільної компетенції Союзу і держав-членів належать такі сфери: внутрішній ринок, питання свободи, безпеки і справедливості, сільське господарство і рибальство (за винятком збереження біологічних ресурсів моря), транспорт і транс'європейське сполучення, енергетика, соціальна політика, захист прав споживачів.

У проекті Конституції використано класичне федеративне застереження: верховенство права Союзу над правом держав-членів.

Всі інститути Союзу розглядаються як такі, що мають єдиний рівень легітимності і підлягають уніфікації. В проекті вони поділені на дві групи: такі, що формують інституційну основу Союзу, і група інших інститутів та органів Союзу.

49

До першої групи входять:

• Європейський Парламент (представницький орган громадян Європейського Союзу, обирається шляхом прямих загальних виборів у складі 736 членів на п'ять років. Разом з Радою Міністрів здійснює в Союзі законодавчі, бюджетні, контрольні і консультативні функції);

• Європейська Рада (міждержавний орган політично керівництва, до складу входять глави держав чи урядів держав-членів, Голова Ради і Голова Європейської Комісії; Рада визначає орієнтацію і загальні політичні пріоритети, свої рішення ухвалює консенсусом, не бере участі у здійсненні законодавчих функцій Союзу);

• Рада Міністрів (міждержавний орган з законодавчими і виконавчими функціями Союзу, до складу входить по одному представнику від кожної держави-члени, які призначаються державою-членом в залежності від теми засідання);

• Європейська Комісія (головний виконавчий орган урядового характеру, здійснює функції координування, виконання і управління відповідно до умов, визначених в Конституції, забезпечує представництво ЄС на міжнародному рівні; складається з Голови Комісії, Міністра закордонних справ ЄС і 13 Європейських комісарів);

• Міністр закордонних справ ЄС (він є заступником Голови Єв-рокомісії, відповідає за загальну безпеку, здійснення зовнішньої політики ЄС);

• Європейський суд (включає Європейський суд справедливості, Суд першої інстанції та трибунали спеціалізованої юрисдикції).

До другої групи входять:

• Європейський центральний банк (разом з Національними центральними банками утворює Систему європейських центральних банків, яка проводить єдину монетарну політику ЄС);

• Рахункова палата (до складу входить по одному представнику від кожної держави-члена, проте її члени здійснюють свої функції цілком незалежно; здійснює контроль за доходами і витратами ЄС);

• Консультативні органи Союзу, до яких належать Комітет регіонів та Економічний і соціальний комітет (члени комітетів не можуть бути зв'язаними жодним імперативним мандатом і здійснюють свої функції цілком незалежно на користь загальних інтересів Союзу);

50

Всі європейські інституції за проектом Конституції підтримують між собою лояльне співробітництво (частина третя ст. 18).

Запитання і завдання:

1. Які основні завдання повинні бути вирішенні з прийняттям Конституції ЄС?

2. Який орган займався підготовкою реформ в ЄС на основі проекту Конституції?

3. З яких основних частин складається проект Конституції?

4. Як розмежовуються повноваження між Союзом та державами-членами згідно з проектом Конституції?

5. Як поділяються за проектом Конституції інституції ЄС?

51

1.5. ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ ДЕРЖАВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА її НАСЛІДКИ

Розпочинаючи інтеграційний процес, держави керуються різними мотивами, проте домінують серед них економічні. Цей процес, надзвичайно складний і часто не передбачуваний, поряд з перевагами несе з собою і втрати для держав, що залучені до нього. Отож, розглянемо ближче головні аспекти економічної інтеграції та її наслідки.

Розвиток економічної інтеграції в межах Європейського співтовариства. Порівняно з інтеграційними процесами в межах інших угруповань, інтеграція держав Співтовариства полягає не лише в ліквідації бар'єрів, що відділяють економіки, а й у виробленні спільної політики у певних галузях і сферах. Слід також зазначити, що вона досягнула найвищого у світі рівня.

За період, який тривав понад 40 років, західноєвропейська інтеграція охоплювала нові території та набувала все більш досконалих форм. До її головних проявів (в хронологічному порядку), належать:

• запровадження Митного союзу (1968);

• запровадження спільної сільськогосподарської політики (1962-1968);

• запровадження спільної торговельної політики (1970);

• створення спільного ринку (внутрішнього, монолітного європейського ринку), офіційне відкриття якого припало на початок 1993 p.,

• створення економічно-валютного союзу в 1990-2002 рр;

• запровадження спільної транспортної політики, яка мала на меті створення єдиного транспортного ринку, розвиток інфраструктури та охорону навколишнього середовища від негативних наслідків

52

транспорту. Робота над її впровадженням ще не завершена, проте вже зроблено чимало для уніфікації цих процесів.

Окрім перелічених інтеграційних заходів, держави Співтовариства започаткували в 70-х роках уніфікацію та координацію політики в багатьох інших галузях, таких як промисловість, енергетика, питаннях валюти, а також регіональної політики.

Процеси інтеграції та співробітництва охопили всі галузі економіки, тому й діапазон аналізу їхніх наслідків може бути широким. Ми обмежимося висвітленням найважливіших проявів інтеграції та її наслідків, а це - Митний союз, спільний ринок, спільна сільськогосподарська політика, спільна торговельна політика, економічний та валютний союзи, а також регіональна політика.

Митний союз був створений для того, щоб поліпшити стан промисловості держав-членів ЄЕС. Раніше кожна з держав дотримувалася політики захисту власних виробників від конкуренції з-за кордону. Вона полягала в обмеженні імпорту, зокрема за допомогою високого мита. Така політика не сприяла модернізації промисловості та зниженню собівартості продукції, а також розвиткові торгівлі промисловими товарами. Звісно, на цьому втрачали також споживачі, оскільки їм пропонувався не надто великий вибір товарів, та ще й дорогих і не завжди якісних.

Від Митного союзу очікували передусім відкриття нових вітчизняних ринків збуту, а отже, утворення нового, великого ринку збуту, що охоплює територію всіх держав-членів ЄЕС (результат відміни мита та інших заходів з лібералізації торгівлі всередині Співтовариства).

Виникнення такого ринку створює вигідні умови для розвитку торгівлі між державами ЄЕС, оскільки сприяє значному зростанню конкуренції та виробництва. Завдяки цьому на підприємствах відбувається модернізація та раціоналізація виробництва, а також знижуються витрати на виробництво товарів, що, своєю чергою, веде до зниження цін, розширення асортименту товарів. Відбувається спеціалізація виробництва та ефективніше використання капіталу. Остаточний ефект від цих змін полягає у прискоренні економічного зростання та піднесенні загального рівня добробуту. Механізми їх досягнення наведено у таблиці:

53

Вигоди і механізми Митного союзу

Таблиця 1.

Вигоди	Механізми
1	2
Збільшення обсягу торгівлі між країнами союзу	• Відміна мита всередині союзу викликає зниження цін імпортованих товарів з однієї країни Союзу до іншої в розмірі митних ставок. • Ціни на товари, імпортовані з Союзу, стають конкурентоспроможними щодо національних товарів, таким чином на них зростає попит. • Переміщення виробництва до виробників, які виготовляють товари за найнижчими цінами; зростає їх виробництво та експорт. • Відміна мита всередині Союзу і встановлення спільного митного тарифу щодо третіх держав може спричинитися до того, що товари з Союзу (без мита) стануть конкурентоспроможними відносно товарів з-поза його меж (обкладених митом); внаслідок цього імпорт з третіх країн заміняється імпортом з країн Союзу, а отже, зростає обсяг торгівлі в його межах.
Зростання ефективності підприємств і зниження цін на товари внаслідок збільшення обсягів продукції	• Завдяки лібералізації торгівлі збільшується ринок збуту для всіх підприємств Союзу. • Збільшення ринку створює сприятливі умови для зростання обсягів продукції, а отже, ліпшого використання підприємствами наявних ресурсів. • Збільшення обсягів продукції має велику кількість переваг, таких як зниження витрат на виробництво окремих товарів, зниження цін, зростання прибутків підприємств, а отже, більші можливості для модернізації виробництва і запровадження технічного прогресу, що, своєю чергою, сприяє підвищенню ефективності підприємств.

54

Продовження Табл.1.

Зростання ефективності господарювання і зниження цін на товари внаслідок зростання конкуренції

• Великий ринок збуту створює сприятливі умови для експансії ефективних підприємств.

• Поява конкуренції змушує слабші підприємства до підвищення ефективності за допомогою модернізації, організаційної раціоналізації, зростання капіталовкладень, об'єднання з іншими підприємствами тощо;

• Боротьба конкурентів за споживача спричиняє зниження цін.

• Натиск конкуренції може змінити позицію підприємців - від примирення, скерованого на виживання («живи сам і дозволь жити іншим»), до амбіційності, динамічності, прийняття нових викликів.

Які реальні наслідки інтеграції? Чи вдалося державам досягнути накресленої мети? Відповісти на ці запитання надзвичайно складно, оскільки слід пам'ятати, що економічний розвиток держав залежить від багатьох складників, а не лише від їх залучення до інтеграційних процесів. До них належать і різноманітні внутрішні чинники, в тому числі економічна політика цих країн, які можуть в межах умов, створених інтеграцією, прискорювати або сповільнювати розвиток. Чималу роль відіграють також зовнішні чинники, такі як кон'юнктура чи депресія поза кордонами, ціни на електроенергію чи сировину на світових ринках або ж монетарна політика в світі. У зв'язку з цим не можна і не слід ототожнювати результати інтеграції зі всіма економічними ефектами, що отримали держави. Стан окремих національних економік лише до певної міри, менше чи більше, але не однаково, є ефектом інтеграції.

Економісти вважають, що позитивні результати першого етапу інтеграції були особливо помітні до початку 70-х років. У цей період економіка держав Співтовариства розвивалася високими темпами. Для них були характерними низька норма безробіття та інфляції, високий рівень інвестицій, а також швидкий розвиток зовнішньої торгівлі.

55

Найбільш очевидним ефектом інтеграції було розширення торгівлі між державами ЄЕС. її приріст був найвищим у світі. Внаслідок цього частка торговельного обігу всередині Співтовариства в її глобальних обігах зросла з понад ЗО до приблизно 50%. Це свідчило про налагодження міцних зв'язків між економіками та поглиблення спеціалізації виробництва.

Важливим результатом розвитку інтеграції (створення великого ринку, зростання конкуренції) було прискорення економічної концентрації (об'єднання підприємств і збільшення їх капіталу, розвиток інших взаємозв'язків між підприємствами, наприклад, кооперативних угод, створення спільних філій чи придбання паїв).

Побічним наслідком створення Митного союзу було зростання закордонних інвестицій на території Співтовариств, особливо американських. Фірми США, зацікавлені в широкому ринку збуту, передусім інвестували в сучасні галузі виробництва (автомобільну, електротехнічну, хімічну, машинобудівельну). їх присутність та розвиток викликали зростання конкуренції та примусили до концентрації виробництва у Співтоваристві. Слід також відзначити і те, що разом з капіталом на ринок приходили сучасні технології і методи управління, що теж спонукало осучаснення економіки Спільнот.

Ці позитивні тенденції економічного розвитку почали явно пригальмовувати на початку 70-х років, що було зумовлено зовнішніми чинниками, зокрема, нафтовою кризою восени 1993 р. (ціни на нафту виросли майже в чотири рази) та крахом світової валютної системи (велика нестабільність валютних курсів). У 70-х та 80-х роках динаміка економічного зростання знизилася та зазнала значних коливань. Це супроводжувалось спадом економічної активності (зменшення інвестицій), зростанням безробіття (1970 р. - 2,3%, 1985 р. - 11%), а також серйозним зростанням інфляції (1970 р. - 4,5%, початок 80-х років- 13%).

Одночасно призупинилися темпи розвитку експорту, збільшилася технологічна прогалина між Співтовариством та США і Японією, внаслідок чого багато товарів з ЄЕС стали менш конкурентоспроможними на світових ринках.

Провал кон'юнктури спричинився до послаблення інтеграційних позицій та до збільшення односторонніх дій урядів, що мали на меті захист власних економік. Однак поява негативних явищ в економіці

56

прискорила прийняття рішення про подальше поглиблення інтеграції, тобто створення спільного ринку.

Спільний ринок і його наслідки. Створення спільного ринку вимагало усунення цілої низки бар'єрів, які перешкоджали вільному припливу товарів, послуг, осіб та капіталу. Ці бар'єри можна поділити на три групи:

1) адміністративні - офіційні контрольні органи на кордонах держав, яким підпорядковані люди і товари (паспортний і митний контроль); вони є причиною зростання цін на товари, продовження часу транспортування і тому стоять на перешкоді міжнародній комунікації;

2) технічні - диференційовані норми, стандарти та національні інструкції у сфері доступу товарів, послуг і капіталів з-за кордону на власні ринки; вони обмежують приплив:

• товарів (наприклад, різні вимоги до безпеки, охорони здоров'я, якості),

• осіб (різні національні вимоги, які стосуються освіти, кваліфікації і досвіду представників одних і тих самих професій),

• послуг і капіталу (різні принципи їх припливу та обслуговування);

3) фіскальні - різні національні системи непрямих податків, які перешкоджають вільному припливу товарів.

Ці бар'єри порушували конкуренцію між підприємствами з різних держав, а також підвищували кошти на міжнародні угоди, на чому втрачали як виробники, так і споживачі.

Від заснування спільного ринку очікувалося збільшення позитивного ефекту за всіма позиціями, а також отримання нових переваг, пов'язаних з розширенням процесів лібералізації.

Економісти передбачали, що позитивний ефект спільного ринку проявиться у всіх економіках Співтовариств, хоча й по-різному. Найбільше можуть скористати з цього економіки ФРН, а далі Іспанії, Франції, Італії, Великобританії, держав Бенілюксу, Португалії та Греції.

Спільний ринок повинен був також диференційовано вплинути на окремі галузі економіки. Найбільших результатів слід було очікувати в банківській справі та страхуванні, а потім в туризмі, зв'язку, торгівлі, консалтингових послугах та інформатиці. Нато-

57

мість найбільша небезпека загрожувала сільськогосподарсько-споживчому сектору та машинобудівній, металургійній, текстильній і легкій промисловості.

Отже, спільний ринок мав принести з собою не лише позитивні економічні ефекти, а й тимчасові негативні явища як наслідок зростання конкуренції та необхідності реструктуризації економіки. До них віднесено можливу ліквідацію деяких підприємств та навіть занепад цілих галузей промисловості в деяких державах, і, як наслідок - тимчасове зростання безробіття. Зверталася увага і на те, що спільний ринок насамперед кидає виклик малим і середнім підприємствам.

Отож, після короткої презентації потенційних ефектів спільного ринку слід зупинити увагу на його дійсних результатах.

Підписання Єдиного європейського акту (1987), що пророкував швидку побудову спільного ринку, позитивно вплинуло на економічне життя. Активізувалася діяльність підприємств, які з випередженням реагували на можливі зміни. Пожвавилося підприємництво і почали зростати інвестиції (1987-1988 pp. - на 8,8%). Найбільш вагомим було збільшення в країнах Спільнот інвестицій США та Японії. Ще одним проявом пристосування підприємств до нового широкого ринку було їх об'єднання, як у національних межах, так і в межах Спільнот, і навіть ширше. В 1986-1987 pp. їх було 227, а за 1988-1989 pp. стало 492.

Під впливом активізації економічного життя зменшилося безробіття. В другій половині 80-х років було створено понад 10 млн. нових робочих місць. В результаті цього норма безробіття в 1984-1990 pp. зменшилася з 10,7 до 8,4%, хоча і це ще не був задовільний рівень.

Під впливом ліквідації торговельних бар'єрів збільшився товарообмін між державами Співтовариства. Якщо в 1980-1985 pp. відсоткова частка внутрішньої торгівлі в сукупності торговельних обігів держав Співтовариства виросла мало - з 50,2 до 51,7%, то на початку 90-х років вона досягла вже 60%.

До цих позитивних явищ спричинився не лише процес створення спільного ринку. Значний вплив на економіки мало загальне пожвавлення кон'юнктури в цей період. Завдяки об'єднаному впливу цих чинників помітно прискорилися темпи економічного зростання. Най-

Blog

В. Н. Денисов доктор юридичних наук, член-кореспондент Академії правових наук України, професор

Содержание