1 Стан навколишнього природного середовища та прогноз його змін до 2020 року. 8
| Вид материала | Документы |
- 1 Стан навколишнього природного середовища та прогноз його змін до 2020 року., 4321.74kb.
- Міністерство охорони навколишнього природного середовища україни державне управління, 2953.07kb.
- Матеріали до Національної доповіді України про стан навколишнього природного середовища, 4184.82kb.
- Міністерство охорони навколишнього природного середовища України Державне управління, 6929.63kb.
- Про затвердження Програми охорони навколишнього природного середовища в м. Славута, 12.89kb.
- Про стан навколишнього природного середовища в Рівненській області у 2009, 7430.66kb.
- Кабінет міністрів україни постанова від 2012 р. № Київ Про затвердження Порядку проведення, 11.23kb.
- Стан виконання Обласної програми з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015, 828.97kb.
- Коштори с доходів І видатків цільового фонду охорони навколишнього природного середовища, 54.68kb.
- Новлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища І стягнення, 400.7kb.
3.2. Основні складові, етапи та показники розвитку за різними сценаріями
| Сценарії розвитку | Перший етап (2010-2012 рр.) | Другий етап (2013-2020 рр.) |
| 1 | 2 | 3 |
| | Становлення громадянського суспільства | |
| 1. Інерційно-пасивний (комбінація найбільш вірогідних гіпотез щодо очікуваної динаміки розвитку громадянського суспільства з огляду на досягнутий його рівень, новітню динаміку та можливі перспективи) | Збереження ознак політичної кризи в суспільстві особливо під час підготовки та проведення президентських і парламентських виборів. Недостатня співпраця органів державної влади зі структурами громадянського суспільства. Відсутність дієвого контролю громадянського суспільства за діяльністю органів державної влади. Продовження кількісного зростання “статистично міцних”, але не працюючих структур громадянського суспільства. | Існування деяких ознак політичної кризи в суспільстві. Відставання розвитку інститутів громадянського суспільства від ринкових перетворень. Відсутність дієвого контролю громадянського суспільства за діяльністю органів державної влади. Продовження існування “статистично міцних” структур громадянського суспільства. |
| Рамкові умови, індикатори: 1. Частка серед населення тих, хто задоволений станом розвитку демократії в країні. 2. Частка серед населення тих, хто вважає себе відповідальним за майбутнє країни. 3. Кількість громадських об’єднань. 4. Частка серед населення тих, хто бере участь у діяльності громадських об’єднань. | 1. 10–12 %. 2. Майже 60 %. 3. Щорічне зростання на 200 міжнародних та всеукраїнських громадських об’єднань, та на 15 тисяч об’єднань громадян, включаючи місцеві осередки всіх рівнів. 4. 16–18 %. | 1. 12–15 %. 2. Близько 65 %. 3. Щорічне зростання на 220 міжнародних та всеукраїнських громадських об’єднань (на кінець 2020 року має стати 5300 таких об’єднань), та на 17 тисяч об’єднань громадян, включаючи місцеві осередки всіх рівнів (на кінець 2020 року має стати 460 тис. таких об’єднань). 4. 19–20 %. |
| 2. Інвестиційно-активний (  Ґрунтується на найбільш оптимістичних очікуваннях щодо майбутніх тенденцій розвитку громадянського суспільства) | Зміцнення політичної культури суспільства, націленої на виявлення активної громадянської позиції, зокрема щодо участі у державотворчих, важливих соціальних процесах, усвідомлення суспільством принципів співробітництва органів державної влади та інститутів громадянського суспільства. Діяльність органів державної влади відповідно до Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства, інших нормативно-правових актів у цій сфері. Стабілізація політичного життя в країні, проведення президентських і парламентських виборів без значних політичних потрясінь. Налагодження співпраці органів державної влади зі структурами громадянського суспільства. Впровадження дієвого контролю структур громадянського суспільства за діяльністю органів державної влади. Поліпшення діяльності громадських об’єднань у напрямі вирішення соціально-економічних проблем суспільства. Значне скорочення “паперових” структур громадянського суспільства. | Укорінення політичної культури суспільства щодо активної громадянської позиції, зокрема щодо участі у державотворчих, важливих соціальних процесах, усвідомлення суспільством принципів співробітництва органів державної влади та інститутів громадянського суспільства. Діяльність органів державної влади відповідно до вимог міжнародних та вітчизняних нормативно-правових актів стосовно становлення та розвитку громадянського суспільства. Розвиток політичного життя в країні без значних потрясінь, проведення президентських і парламентських виборів без фальсифікацій та за активної участі населення. Існування дієвого контролю структур громадянського суспільства за діяльністю органів державної влади. Продуктивна співпраця органів державної влади зі структурами громадянського суспільства. Дієва участь громадських об’єднань у вирішенні соціально-економічних проблем суспільства. Ліквідація „паперових” структур громадянського суспільства. Здійснення моніторингу щодо аналізу громадської думки стосовно проблем громадянського суспільства, забезпечення системи реагування на пропозиції та зауваження громадськості. |
| Рамкові умови, індикатори: 1. Частка серед населення тих, хто задоволений станом розвитку демократії в країні. 2. Частка серед населення тих, хто вважає себе відповідальним за майбутнє країни. 3. Кількість громадських об’єд-нань. 4. Частка серед населення тих, хто бере участь у діяльності громадських об’єднань. | 1. 15–25 %. 2. 60–65 %. 3. Щорічне зростання на 400 міжнародних та всеукраїнських громадських об’єднань, та на 20 тис. об’єднань громадян, включаючи місцеві осередки всіх рівнів. 4. 18–25 %. | 1. 25–35 %. 2. 65–70 %. 3. Щорічне зростання на 500 міжнародних та всеукраїнських громадських об’єднань (на кінець 2020 року діятиме 8000 таких об’єднань), та на 25 тис. об’єднань громадян, включаючи місцеві осередки всіх рівнів (наприкінці 2020 року діятиме 575 тис. таких об’єднань). 4. 25–30 %. |
| Відтворення населення | ||
| 1. Інерційно-пасивний (комбінація вірогідних гіпотез щодо очікуваної динаміки народжуваності, тривалості життя та міграцій з огляду на досягнуті їх рівні, новітню динаміку та можливі перспективи) | Передбачає: деяке підвищення народжуваності; стабілізацію рівня смертності немовлят та дітей і підлітків 1-19 років, підтримання на стабільному рівні смертності у молодшому працездатному віці та поступову стабілізацію смертності у середніх і старших вікових групах інтервалу працездатності; повільне збільшення додатного міграційного сальдо | Вступ в етап повільного підвищення народжуваності; деяке зниження смертності в основних групах працездатного віку (між 25 і 50 роками); деяке скорочення природного убутку населення та збільшення міграційного припливу |
| Рамкові умови, індикатори: 1 ) Чисельність постійного населення, млн.2) Сумарний коефіцієнт народжуваності, дит. 3) Середня очікувана тривалість життя, років: для чоловіків/ для жінок 4) Частка населення віком 60 років і старше,% 5) Частка осіб у працездатному віці в населенні, % 6) Сальдо зовнішньої міграції, тис. осіб | 1) 45,7 млн. осіб 2) 1,41 дит. 3) для чоловіків – 63,3 року для жінок – 74,7 року 4) 21,1% 5) 26,7 тис. осіб або 59,6% населення 6) +35, тис. осіб |
для жінок – 76,0 року
5) 24,4 тис. осіб або 56,5% населення 6) + 66,2 тис. осіб |
| 2. Інвестиційно-активний (Ґрунтується на оптимістичних очікуваннях щодо майбутніх тенденцій природного та міграційного руху населення) | підвищення рівня народжуваності; зниження смертності немовлят вже після 2010 р., певне скорочення смертності у віці від 20 до 39 років; стабілізація рівня смертності у віковому інтервалі після 60 років; збільшення додатного сальдо зовнішньої міграції. | подальше збільшення показника народжуваності; стабілізація рівня смертності дітей та підлітків і більш інтенсивне зниження смертності в інтервалі віку від 40 до 60 років; позитивна динаміка сальдо зовнішньої міграції. |
| Рамкові умови, індикатори:
для жінок
6. Сальдо зовнішніх міграцій, тис. осіб | 1) 45,7 млн. осіб 2) 1,49 дит. 3) для чоловіків - 64,8 року для жінок - 75,8 року 4) 21,2 % 5) 26,9 млн. осіб (або 59,4 % населення) 6) +57,3 тис. осіб | 1) 43,9 млн. осіб 2) 1,63 дит. 3) для чоловіків - 68,0 років для жінок - 77,6 року 4) 22,9 % 5) 24,8 млн. осіб (або 55,8 % населення) 6) +81,9 тис. осіб |
| Трудові ресурси | ||
Збереження існуючої соціально-трудової політики через консервацію існуючої моделі ринку праці, несуттєвої корекції систем оплати праці та соціального захисту населення. | Продовження негативних тенденцій у соціально-трудовій сфері. Періодичне підвищення соціальних стандартів і гарантій, а також підвищення номінальної зарплати під політичним тиском без ув’язки з макроекономічними показниками. Збереження високого рівня диференціації доходів населення. Застійність ринку праці, відносно низький рівень безробіття на тлі низьких показників якості зайнятості. Зменшення тривалості безробіття, зменшення обсягів вимушено неповно зайнятих. | Продовження негативних тенденцій у соціально-трудовій сфері внаслідок впливу, з одного боку, демографічних факторів, і з іншого – факторів, обумовлених глобалізацією. Суттєве відставання рівня заробітної плати і пенсій від стандартів європейських країн. Підвищення трудової мобільності населення та хаотичне залучення іноземної робочої сили. Скорочення сукупної пропозиції робочої сили. Збереження високого рівня диференціації доходів населення. |
| Рамкові умови, індикатори:
| 1) 57,5-57,0 2) 13-14 місяців 3) 5 4) 20-30 % щорічно 5) МЗП = прожитковому мінімуму. 6). 18-22 % | 1) 59 2) 12-13 місяців 3)4 4) 15-20 % щорічно 5) МЗП = прожитковому мінімуму, розрахованому за вдосконаленою методикою. 6). 13-17 % |
| 2. Інвестиційно-активний С творення засад для розвитку ефективного ринку праці і підвищення якості життя населення через покращення його медико-демографічних показників, освітнього рівня, підвищення мотивації до високопродуктивної зайнятості. | Обґрунтована державна соціальна політика: зростання заробітної плати і доходів населення з врахуванням макроекономічних реалій. Формування умов для стійкого росту зарплат і доходів населення. Реформування оплати праці в бюджетній сфері. Суттєве зростання рівня оплати праці у високотехнологічних наукомістких сферах економіки. Встановлення рівня мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму. Розвиток соціального партнерства. Запровадження другого рівня системи пенсійного забезпечення. Зростання напруги на ринку праці, що проявлятиметься у дефіциті кваліфікованих робітників. Впровадження системи моніторингу і прогнозування ринку праці. Стимулювання створення нових робочих місць у інноваційно орієнтованих видах діяльності. Зменшення міграційних втрат кваліфікованої робочої сили. | Якісне покращення трудових ресурсів. Подальший розвиток пенсійної системи. Зменшення диференціації заробітних плат і доходів населення. Впровадження мінімального споживчого бюджету, як стандарту більш високого рівня. Формування європейської моделі розвитку (“висока якість” (товарів, послуг, ресурсів) – висока заробітна плата). Поступове наближення державних соціальних стандартів та гарантій до європейського рівня. |
| Рамкові умови
| 1) 57,7-57,2 2) 3 3) 9-10 місяців 4) 10-11% 5) 25-30 % 6) МЗП = 1,0 -1.1 прожиткового мінімуму. 7) 15-20% | 1) 59,9 2) 3 3) 7-8 місяців 4) 15-20% 5) Відповідно до темпів зростання продуктивності праці 6) МЗП = 45 % середньої заробітної плати 7) 10-12% |
| Освіта | ||
| 1. Інерційно-пасивний Передбачає імовірність утрати вітчизняних освітніх традицій, поглиблення розриву з передовими системами. Характеризуватиметься постійним зниженням якості навчання, особливо щодо природничих і технічних наук, а також у професійно-технічній освіті; продукуванням випускників, нездатних і не стимульованих до самовдосконалення протягом життя. | Декваліфікація науково-педагогічного персоналу; втрата матеріально-технічної бази. Стабілізація кількісних показників освіти населення при незадовільній з погляду потреб економіки знань якості навчання. Поглиблення розриву з передовими системами освіти. Тиражування фахівців з браком потреб і стимулів до творчої діяльності та безперервного навчання | Зменшення кількісних показників освіти населення до рівня 2005 року: руйнування зв’язку освіти з оплатою праці; девальвація вагомості національних освітніх документів; звуження попиту на висококваліфіковану, творчу, працю; розширення ємності ринку малокваліфікованої праці в сферах обслуговування та виробництва. Утрата власних освітніх традицій, конкурентоспроможності національної системи освіти |
| Рамкові умови, індикатори: 1. Питома вага дітей і молоді віком 7–22 роки, охоплених освітою 2. Питома вага атестованого за всіма рівнями освіти населення віком 10 років і старше 3. Питома вага осіб з повною, базовою і неповною вищою освітою разом 4. Питома вага осіб з повною і базовою загальною середньою освітою разом 5. Питома вага осіб з початковою загальною освітою 6. Питома вага осіб з повною і базовою вищою освітою разом серед економічно активного населення віком 18 років і старше 7. Питома вага осіб з повною і базовою загальною середньою освітою разом серед економічно активного населення віком 18 років і старше 8. Охоплення безперервним навчанням протягом кожних 3–5 років економічно активного населення віком 18 років і старше | стабілізація на рівні близько 90 % стабілізація на рівні близько 97 % стабілізація на рівні близько 35 % стабілізація на рівні близько 55 % стабілізація на рівні близько 7 % стабілізація на рівні близько 70 % стабілізація на рівні близько 30 % стабілізація на рівні близько 60 % | зменшення нижче рівня 85 % зменшення нижче рівня 96 % зменшення нижче рівня 32–33 % зменшення нижче рівня 52–53 % збільшення вище рівня 11–13 % зменшення нижче рівня 65 % збільшення вище рівня 35 % зменшення нижче рівня 55 % |
| 2. Інвестиційно-активний Передбачає підвищення конкурентоспроможності національної системи освіти шляхом: а) удосконалення нормативно-правової бази і менеджменту; належного фінансування освіти; б) стимулювання росту якості науково-педагогічного персоналу; в) інтеграції освіти з виробництвом та прогнозування потреб ринку праці; г) оптимізації стратегії міжнародної інтеграції; ґ) створення “інкубаторів” науково-викладацької еліти у передових ВНЗ у предметних областях фундаментальних природничих і технічних наук, де Україна має передумови для розвитку потенціалу конкурентоспроможності | Організація експериментальних “інкубаторів” на базі передових ВНЗ, спроможних продукувати висококваліфіковані наукові, інженерні, викладацькі кадри. Зміцнення потенціалу фундаментальних природничих і технічних наук, де Україна має передумови для розвитку. Накопичення доступної передової бази знань; поширення здобутків і методичного досвіду на відстаючі ланки системи національної освіти. Подальше зменшення охоплення вищою освітою IV рівня акредитації, оптимізація співвідношення закладів вищої та професійно-технічної освіти. | Посилення конкурентоспроможності національної системи освіти, наближення до середньосвітових показників шляхом інтенсифікації діяльності експериментальних “інкубаторів” і поширення їх досвіду на всю систему національної освіти. Оптимізація чисельності випускників за спеціальностями та співвідношення закладів усіх рівнів акредитації вищої та професійно-технічної освіти відповідно до прогнозного попиту ринку праці. |
| Рамкові умови, індикатори: 1. Питома вага дітей і молоді віком 7–22 роки, охоплених освітою 2. Питома вага атестованого за всіма рівнями освіти населення віком 10 років і старше 3. Питома вага осіб з повною, базовою і неповною вищою освітою разом 4. Питома вага осіб з повною і базовою загальною середньою освітою разом 5. Питома вага осіб з початковою загальною освітою 6. Питома вага осіб з повною і базовою вищою освітою разом серед економічно активного населення віком 18 років і старше 7. Питома вага осіб з повною і базовою загальною середньою освітою разом серед економічно активного населення віком 18 років і старше 8. Охоплення безперервним навчанням протягом кожних 3–5 років економічно активного населення віком 18 років і старше | збільшення вище рівня близько 85 % стабілізація на рівні близько 96 % зменшення до рівня близько 30 % збільшення до рівня близько 55 % зменшення до рівня близько 11 % зменшення до рівня близько 62–63 % збільшення до рівня близько 37–38 % збільшення до рівня близько 60 % оптимізація відповідно потреб ринку праці та акредитаційних вимог | збільшення до рівня близько 90 % збільшення до рівня більше 96 % зменшення відповідно попиту ринку праці збільшення відповідно попиту ринку праці стабілізація на рівні близько 10–11 % зменшення відповідно попиту ринку праці збільшення відповідно попиту ринку праці збільшення відповідно попиту ринку праці оптимізація відповідно потреб ринку праці та акредитаційних вимог |
| Охорона здоров’я | ||
| 1. Інерційно-пасивний Передбачає імовірність поглиблення розриву з передовими системами охорони здоров’я Зниження якості лікування, кваліфікації та чисельності медичного персоналу, відсутністю профілактики, старінням матеріальної бази, неефективним реформуванням, утратою державного контролю ринку медичних послуг, закритістю системи від громадського контролю | Поглиблення розриву з передовими системами охорони здоров’я; тиражування недостатньо підготовленого медперсоналу. Утрата загальнодоступності охорони здоров’я; кількісний брак і декваліфікація персоналу; втрата матеріально-технічної бази, неефективне витрачання бюджетних асигнувань. Домінування приватної допомоги за умов відсутності громадського контролю ринку медичних послуг і товарів. | Утрата власних традицій медицини, конкурентоспроможності національної системи підготовки кваліфікованих фахівців. |
| Рамкові умови, індикатори: 1. Очікувана тривалість життя при народженні 2. Показник умовного здоров’я 3. Охоплення дітей і молоді віком 7–22 роки програмами формування здорового способу життя | Без істотних змін Зниження нижче рівня 24,3 Зниження нижче рівня 5 % | Без істотних змін Зниження нижче рівня 2011–2015 років Зниження нижче рівня 2011–2015 років |
| 2. Інвестиційно-активний Передбачає удосконалення нормативно-правової бази і менеджменту; оптимізацію чисельного співвідношення та підвищення кваліфікації медпрацівників різного рівня; оптимізацію розвитку матеріальної бази; профілактику неінфекційних захворювань на основі світового досвіду; посилення ролі держави на ринку медичних і споріднених товарів і послуг | Організація експериментальних “інкубаторів” на базі передових профільних ВНЗ, наукових, науково-лікувальних та лікувальних закладів. Концентрація в них кадрового, методичного, фінансового, інформаційного, матеріально-технічного ресурсу; надання їм функцій організації безперервного медичного навчання, накопичення бази знань і методик для поступового поширення досвіду на всю систему охорони здоров’я. | Інтенсифікація діяльності експериментальних “інкубаторів” і поширення їх досвіду на всю систему охорони здоров’я, де пріоритетним напрямом діяльності буде профілактика захворювань. Пропаганда ведення здорового способу життя. |
| Рамкові умови, індикатори: 1. Очікувана тривалість життя при народженні 2. Показник умовного здоров’я 3. Охоплення дітей і молоді віком 7–22 роки програмами формування здорового способу життя | Збільшення до рівня 70 років Збільшення до рівня 2005 року (28,2) Збільшення до рівня 30–40 % | Збільшення до рівня 73 років Збільшення до рівня 1995 року (53,7) Збільшення до рівня більше 50 % |
| Агропромисловий комплекс | ||
| 1 . Інерційно-пасивний | Збереження тенденцій щодо темпів зростання, інвестиційних процесів і ефективності сільськогосподарського виробництва. Виснажливе землеробство з переважанням зернових, соняшнику, ріпаку, що посилюватиме деградацію продуктивних земель. Стагнація тваринництва. Завдяки зростанню реальних доходів населення ємність національного продовольчого ринку збільшується. Експорт сільгосппродукції зростає низькими темпами. Збереження соціальної напруги в сільській місцевості через обмеженість місць зайнятості, низькі доходи сільського населення. Посилення процесу деградації села як середовища життєдіяльності населення | Продовження інерції недостатньо сприятливого розвитку аграрного виробництва і сільських територій. Низькі темпи зростання та збільшення імпорту продовольства. |
| Рамкові умови, індикатори: 1. Зростання валового виробництва сільськогосподарської продукції 2. Середньодушове споживання продовольства 3. Частка витрат на продовольство в сімейних бюджетах 4. Частка експорту у загальному виробництві сільського господарства і харчової промисловості 5. Сукупні доходи сільського населення до рівня доходів міських жителів 6. Частка особистих селянських господарств у валовому виробництві сільгосппродукції 7. Частка районів демографічної і поселенської кризи у сільській місцевості |
7. 40 % |
7. 50 % |
| 2. Інвестиційно-активний | Прискорений розвиток з урахуванням світової продовольчої кризи переважно на сформованій матеріально-технічній базі. Підвищення рівня інтенсифікації, часткове збільшення і оновлення капіталу, впровадження інтенсивних технологій агровиробництва. Формування агропереробних кластерів. | Прискорене зростання за рахунок покращення умов для інвесторів і, відповідно, активізації інноваційно-інвестиційних процесів. |
| Рамкові умови, індикатори: 1. Зростання валового виробництва сільськогосподарської продукції 2. Середньодушове споживання продовольства 3. Частка витрат на продовольство в сімейних бюджетах 4. Частка експорту у загальному виробництві сільського господарства і харчової промисловості 5. Сукупні доходи сільського населення до рівня доходів міських жителів 6. Частка особистих селянських господарств у валовому виробництві сільгосппродукції 7. Частка районів демографічної і поселенської кризи у сільській місцевості |
7. 38 % |
7. 48-45 % |
| Фінансовий ринок | ||
| 1. Інерційно-пасивний | Зростання частки нестандартних кредитів у кредитних портфелях банків, насамперед, кредитів фізичним особам, та загострення з доступом до рефінансування на міжнародних ринках капіталу, що може призвести до кризи довіри на міжбанківському ринку та зростання кредитних ставок. За умови жорсткої грошово-кредитної політики – підвищення ставок рефінансування до 12-15 %. Зменшення ліквідності банківської системи, суттєве перевищення попиту на гроші з боку суб’єктів господарювання над пропозицією кредитних ресурсів, зростання відсоткових ставок як за кредитами, так і за депозитами ставками. Ринок капіталів не в змозі задовольнити потреби у фінансуванні реального сектору економіки. Тому, в умовах неможливості подальшого нарощування зовнішніх запозичень на міжнародному ринку темпи зростання показників активів, зокрема, виданих кредитів банків до ВВП, зменшаться. Запровадження ринкового ціноутворення при розміщенні державних цінних паперів. | Темпи росту обсягів банківського кредитування дещо уповільняться, стабілізується його частка у ВВП, але залишиться слабкою роль ринку капіталів у фінансуванні реальної економіки. Продовження негативних тенденцій у соціально-трудовій сфері внаслідок тиску, з одного боку, демографічних факторів, і з іншого – факторів, обумовлених глобалізацією. Необґрунтовані темпи зростання заробітної плати. Вдосконалення процедур розміщення державних цінних паперів, диверсифікація інструментів державного внутрішнього запозичення, розширення бази інвесторів у державні цінні папери. Ліквідність державних цінних паперів зростає, а вартість внутрішніх державних запозичень знижується. Покращується структура державного боргу за ознаками валюти, відсоткової ставки і строків погашення, внаслідок чого має місце зниження вартості обслуговування державного боргу з урахуванням рівня ризиків. |
| Рамкові умови, індикатори 1) Темпи зростання ВВП 2) Інфляція 3) Курс гривні до долара США 4) Ставка рефінансування НБУ 5) Кількість бірж 6) Структура інвесторів на ринку цінних паперів 7) Показники індексу організованого фондового ринку 8) Показники ліквідності державних цінних паперів. | 1) низькі темпи зростання ВВП, 2) деяке зниження показників інфляції (до 10 % у розрахунку грудень до грудня), 3) закінчення, або недопущення банківської кризи, 4) перехід Національного банку України від жорсткої до стимулюючої монетарної політики – зниження облікової ставки НБУ нижче 10 %, 5) консолідація біржової інфраструктури-зменшення кількості бірж до 1-3, формування депозитарної та розрахункової системи 6) Зменшення питомої ваги інвесторів-нерезидентів на фондовому ринку з 80 до 60 відсотків 7) Індекс ПФТС нижче 1000-1200 8) малі обсяги і кількість угод з державними цінними паперами, широкий спред між цінами купівлі і продажу державних цінних паперів. | 1) жорстка грошово-кредитна політика Національного банку України, 2) гривня - вільно конвертована валюта, 3) показник капіталізації та ліквідності фондового ринку на рівні країн СНД, 4) підвищення кредитного рейтингу України до рівня А провідних країн, 5) структура інвесторів на ринку цінних паперів інституційні інвестори 30 %, фізичні особи 30 %, нерезиденти 40 %. 7) Індекс ПФТС вище 3000 8) зростає кількість угод з державними цінними паперами та їх обсяги, звужується спред між цінами купівлі і продажу державних цінних паперів/ |
| 2. Інвестиційно-активний | Зменшення інфляції, подальша лібералізація валютної політики та зростання ліквідності банківської системи тощо призведе до зниження відсоткових ставок за кредитами та депозитами. Вирівнювання темпів зростання власного капіталу суб’єктів господарювання та обсягів банківського кредитування, концентрація банківського та страхового капіталу шляхом злиття та поглинання, розвиток страхування життя та поява нових видів страхових продуктів, виникнення на ринку капіталів нових фінансових посередників – інвестиційних банків, розвиток нових фінансових інструментів та зростання обсягів фондового ринку після подолання світової фінансової кризи, поява на українському організованому ринку цінних паперів емітентів із інших країн регіону та суттєвий приплив довгострокових коштів від недержавних пенсійних фондів. Запровадження ринкового ціноутворення при первинному розміщенні державних цінних паперів та створення системи первинних дилерів. Ліквідність державних цінних паперів зростає, а вартість внутрішніх державних запозичень знижується. Покращується структура державного боргу за ознаками валюти, відсоткової ставки і строків погашення, внаслідок чого знижується вартість обслуговування державного боргу з урахуванням рівня ризиків. | Посилення ролі ринку капіталів у фінансуванні реальної економіки. Завершення формування фінансових груп за участі як українського, так і іноземного капіталу у процесі консолідації структур фінансового посередництва та об’єднання банківського, страхового та фондового ринка у єдиний ринок фінансових послуг. Забезпечення фінансування випереджаючого зростання економіки, досягнення параметрів фінансових ринків нових країн-членів Європейського союзу, виведення України на провідні позиції одного з основних ринків капіталів Балтійсько-Чорноморського регіону. Підтримка урядом ринку державних цінних паперів на стабільному рівні (в тому числі, здійснення випусків внутрішніх державних цінних паперів навіть за умови відсутності необхідності фінансування державного бюджету). |
| Рамкові умови, індикатори 1) Темпи зростання ВВП 2) Інфляція 3) Курс гривні до долара США 4) Ставка рефінансування НБУ 5) Кількість бірж 6) Структура інвесторів на ринку цінних паперів 7) Показники індексу організованого фондового ринку 8) Показники ліквідності державних цінних паперів. | 1) відновлення високих темпів зростання ВВП, 2) помірна інфляція, 3) ринковий механізм визначення валютного курсу гривні, 4) відповідність приросту банківських активів і капіталу, 5) концентрація банківської системи до рівня країн Центральної та Східної Європи, 6) зниження ставки рефінансування НБУ нижче 8 %, зменшення ставок за кредитами і депозитами до рівня 2006-2007років, 7) Єдина біржова система, 8) створення єдиного мега-регулятора фінансових ринків, початок зростання фондового ринку, 9) досягнення Україною інвестиційного рівня кредитного рейтингу, 10) запровадження нових технологій інтернет-трейдингу та вихід на ринок акцій інвесторів-фізичних осіб 11) регіоналізація ринку капіталу – залучення емітентів із сусідніх країн на зростаючий вітчизняний ринок цінних паперів, 12) позиціонування Києва в якості потужного регіонального фінансового центра, 13) підвищення питомої ваги інституційних інвесторів страхових компаній та пенсійних фондів до 30 % Організованого ринку цінних паперів 14) індекс ПФТС 1500-1800 15) зростає кількість угод з державними цінними паперами та їх обсяги, звужується спред між цінами купівлі і продажу державних цінних паперів. | 1) Відповідна грошово-кредитна політика Національного банку України, 2) низька інфляція 3) Гривня - вільно конвертована валюта, 4) Показник капіталізації та ліквідності фондового ринку на рівні країн центральної та Східної Європи, 5) Підвищення рівня кредитного рейтингу України до рівня АА провідних країн, 6) Структура інвесторів на ринку цінних паперів близько до оптимальної: інституційні інвестори 40 %, фізичні особи 30 %. Нерезиденти 30 %, 7) Індекс ПФТС вище 4000 8) кількість і обсяги угод з державними цінними паперами, а також спред між цінами купівлі і продажу державних цінних паперів є стабільними. |
| Інноваційна система | ||
збереження функціонуючої моделі організації процесу інноваційного розвитку національної економіки. | Низька науко місткість ВВП ( 0,9 %-1,2 %); частка інноваційної продукції в обсязі промислового виробництва – 6 %-8 %; рівень інноваційної активності у промисловості – 11 %-18 %; частка витрат на інновації в обсязі реалізованої промислової продукції – 1,0 %-1,8 %; питома вага високотехнологічного сектора – 9 %-12 %; частка промислових підприємств, що впроваджують інновації – 11 %-15 %; рівень інвестування нематеріальних активів в структурі капітальних інвестицій промисловості – 1,0 %-2,2 %. | Закріплення низького рівня наукомісткості в ВВП та інноваційної активності промислових підприємств. |
| 2. Інвестиційно-активний Кардинальна модернізація виробництва та досягнення розширеного відтворення інноваційної системи. | Науко місткість ВВП – 1,9 %; частка інноваційної продукції в обсязі промислового виробництва – 16 %; рівень інноваційної активності у промисловості – 31,0 %; частка витрат на інновації в обсязі реалізованої промислової продукції – 3,1 %; питома вага високотехнологічного сектора – 8 %; частка промислових підприємств, що впроваджують інновації – 20 %; зниження енергоємності ВВП до 0,27 кг.у.п./грн, створення сучасної транспортної інфраструктури. Реалізація інвестиційних інфраструктурних проектів Євро 2012. | Науко місткість ВВП – 3,0 %; частка інноваційної продукції в обсязі промислового виробництва – 30 %; рівень інноваційної активності у промисловості – 50,0 %; частка витрат на інновації в обсязі реалізованої промислової продукції – 4,5 %; питома вага високотехнологічного сектора – 20,0 %; частка промислових підприємств, що впроваджують інновації – 30 %; зниження енергоємності ВВП до 0,23 кг.у.п./грн.. Створення сучасної транспортної інфраструктури. активізація міжнародного співробітництва в галузі розробки технологічних інновацій регіонального та світового значення. |
Частина 4. Макроекономічна і фінансова стабілізація та інституційне забезпечення підвищення конкурентоспроможності (період 2010-2012 рр.)
Основними проблемами, які треба подолати на цьому етапі розвитку України є: глибокі структурні деформації; низька сукупна продуктивність всіх факторів виробництва; технологічна відсталість, висока енергоємність підприємств; недостатня продуктова диверсифікація; слабкість фінансових ринків. Україна програє в конкуренції за прямі іноземні інвестиції через несприятливий інвестиційний клімат; нерозвинену інфраструктуру та низьку якість інституцій.
Негативні тенденції в реальній економіці супроводжуються проблемами в соціальній сфері, зокрема: відсутністю належної мотивації у працівників до легальної продуктивної зайнятості, головним чином, через низьку якість робочих місць за умовами та оплатою праці; низьким рівнем оплати праці, що є основним чинником бідності як працюючого населення, так і непрацездатних його верств; невідповідністю професійно-кваліфікаційного рівня робочої сили потребам економіки та ринку праці; незадовільною якістю соціальних послуг (передусім освітніх та оздоровчих); перешкодами на шляху розвитку малого та середнього бізнесу, що серйозно перешкоджає підвищенню добробуту населення та створенню нових робочих місць; найнижчою в Європі тривалістю життя чоловіків та триваючою тенденцією зменшення населення.
Пріоритетними напрямами на цьому етапі є наступні:
відновлення макроекономічної стабільності та створення сприятливих рамкових умов для суб’єктів ринку шляхом поступової мінімізації дефіциту бюджету; досягнення передбачуваності валютного курсу та прийнятного рівня інфляції; виваженої податкової та регуляторної політики; підвищення ефективності державних витрат; відновлення нормального функціонування фінансових ринків та довіри до банківської системи;
виконання державних зобов’язань щодо забезпечення людського та сталого розвитку шляхом мінімізації негативних соціальних наслідків та недопущення зниження рівня життя населення в умовах переходу до інвестиційної моделі розвитку; створення нових робочих місць шляхом стимулювання роботодавців до збереження кадрового потенціалу та працевлаштування випускників навчальних закладів, організації громадських робіт; підтримка рівня доходів в бюджетній сфері і пенсіонерів, забезпечення соціального захисту найбільш вразливих верств населення; підтримка самостійної зайнятості населення та розвиток підприємництва; підвищення соціальної відповідальності бізнесу;
забезпечення умов для зняття інфраструктурних обмежень, технологічного прориву та для розвитку аграрного сектору шляхом підтримки реального сектору економіки через розвиток механізмів державно-приватного партнерства; утворення спільних підприємств, концесій, що сприятиме залученню більшої кількості інвесторів; стимулювання імпортозаміщення, будівництво житла, розбудова сучасної інфраструктури, включаючи реалізацію проектів, пов’язаних із проведенням фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу; підвищення ефективності ринкових механізмів тощо);
активізацію інноваційної складової розвитку шляхом, створення сучасної інноваційної системи, через реалізацію державних цільових програм та підтримку конкурентоспроможних проектів із створення регіональних та національних «полюсів» розвитку – інноваційних та еко-інноваційних кластерів.
Виконання завдань, спрямованих на стратегічний розвиток, має відбуватися у відповідності із розробленими заходами, які охоплюють законодавчу, інституційну та виконавчу складові (взаємоузгоджені відповідно до часового горизонту).