1 Стан навколишнього природного середовища та прогноз його змін до 2020 року. 8

Вид материала

Документы

Содержание 2.5. Науково-технічний потенціал 2.6. Промисловий комплекс 2.7. Енергетичний потенціал Слабкі сторони

Подобный материал:

• 1 Стан навколишнього природного середовища та прогноз його змін до 2020 року., 4321.74kb.
• Міністерство охорони навколишнього природного середовища україни державне управління, 2953.07kb.
• Матеріали до Національної доповіді України про стан навколишнього природного середовища, 4184.82kb.
• Міністерство охорони навколишнього природного середовища України Державне управління, 6929.63kb.
• Про затвердження Програми охорони навколишнього природного середовища в м. Славута, 12.89kb.
• Про стан навколишнього природного середовища в Рівненській області у 2009, 7430.66kb.
• Кабінет міністрів україни постанова від 2012 р. № Київ Про затвердження Порядку проведення, 11.23kb.
• Стан виконання Обласної програми з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015, 828.97kb.
• Коштори с доходів І видатків цільового фонду охорони навколишнього природного середовища, 54.68kb.
• Новлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища І стягнення, 400.7kb.

2.5. НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

Сильні сторони

Можливості

• Розгалужена мережа інфраструктури інституцій, які займаються фаховим виконанням наукових та науково-технічних робіт;
  
• Розвинута система вищої освіти та підготовки наукових кадрів;
  
• Посилення науково-технологічного співробітництва сфер науки та економіки у рамкових програмах ЄС.
  

• Високий потенціал внутрішнього ринку інноваційних продуктів;
  
• Розширення міжнародного науково- технологічного співробітництва, особливо з проблематики сталого розвитку;
  
• Розвиток інноваційних та еко-інноваційних кластерів;
  
• Перехід на конкурсну систему фінансування прикладних розробок із залученням приватних джерел фінансування.
  

Слабкі сторони

Загрози

• Великий розрив між генерацією нових знань та їх впровадженням у виробництво і створення високо-технолоічних продуктів;
  
• Консерватизм державної системи управління науково-технологічним розвитком, схильність лише до бюджетного фінансування установ;
  
• Відсутність моніторингу інноваційних процесів в економіці за стандартами ЄС;
  
• Низький рівень впровадження та капіталізації результатів наукових досліджень і розробок;
  
• Високий рівень імпортної складової в нагромадженні основного капіталу, що звужує внутрішній попит на власні науково-технологічні розробки та їх впровадження.
  

• Відсутність інноваційних стимулів, низька конкурентоспроможність та заповнення внутрішнього ринку імпортними інвестиційними ресурсами;
  
• Значна втрата кваліфікованого кадрового ресурсу, інтелектуального капіталу через “відтік мізків”;
  
• Скорочення внутрішнього попиту на високотехнологічну продукцію вітчизняного виробництва;
  
• Низький рівень захисту інтелектуальної власності.
  

2.6. ПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС

Сильні сторони

Можливості

• Наявність вільних виробничих потужностей та можливість відновлення виробництва за умови підвищення попиту;
  
• Забезпеченість науковими кадрами: в промисловості зосереджено майже п’яту частину фахівців, які виконують близько чверті загального обсягу наукових і науково-технічних робіт в країні;
  
• Наявність наукових і виробничих досягнень світового рівня: ракетно-космічних технологій, літакобудування, зварювання;
  
• Наявність власної мінерально-сировинної бази: поклади залізних і марганцевих руд, ртуті і урану, цирконію, вугілля, кам’яної солі, сірки, вапняків, ільменіту, граніту тощо
  

• Залучення прямих іноземних інвестицій у високотехнологічні та середньо технологічні види діяльності
  
• Розвиток : авіа-космічного будування, фармацевтики тощо;
  
• Відновлення розвитку машино-, судо- та кораблебудування
  
• Імпортозаміщення на ринках споживчих товарів;
  
• Розширення розвитку малих та середніх переробних підприємств уздовж транспортних магістралей в регіонах України.
  

Слабкі сторони

Загрози

• Висока сировинна складова у структурі виробництва;
  
• Застарілі технології і висока зношеність основних фондів;
  
• Високий рівень матеріало- і енергоспоживання;
  
• Низька продуктивність праці;
  
• Недостатній освітянський і професійний рівень працівників;
  
• Недостатня інноваційна активність;
  
• Висока залежність від імпорту дорогих інвестиційних ресурсів;
  
• Значний негативний техногенний вплив на навколишнє середовище.
  

• Перетворення у сировинний додаток до розвинутих країн;
  
• Погіршення конкурентних переваг вітчизняних виробників на тлі підвищення вартості енергосировини і зниження цін на основні види експортної продукції;
  
• Згортання зовнішніх ринків;
  
• Різке зменшення власних фінансових ресурсів та кредитоспроможності підприємств.
  

2.7. ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

Енергетичний сектор

Сильні сторони

Можливості

• Вигідне географічне розташування для транзиту енергоресурсів та наявність розгалуженої системи нафто – газопроводів разом з підземними сховищами газу;
  
• Наявність транзитного потенціалу електроенергетики;
  
• Значний потенціал енергогенеруючих потужностей, зокрема ядерної енергетики;
  
• Великі резерви потужностей нафтопереробки;
  
• Наявність значних покладів вугілля, урану, цирконію;
  
• Широкі можливості впровадження альтернативних джерел енергії: біоенергетики, вітрової енергетики;
  
• Наявність потенціалу розвитку ядерної енергетики та атомної промисловості;
  
• Оснащеність ТЕС і котельних газоочисним обладнанням;
  
• Впровадження екологічно ефективних технологій спалювання;
  
• Часткове гасіння і рекультивація териконів та відвалів шахт і вуглезбагачувальних фабрик. Використання на метано-небезпечних шахтах технологій їх дегазації і часткового використання шахтного метану;
  

• Започаткування екологізації основних процесів видобутку, переробки і транспортування газу, нафти і нафтопродуктів;
  

• Наявність достатніх нафтопереробних потужностей для забезпечення внутрішнього ринку продуктами нафтопереробки.
  

• Збільшення обсягів транзиту природного газу, нафти, електроенергії;
  
• Збільшення обсягів виробництва та експорту електроенергії;
  
• Збільшення обсягів виробництва та експорту біопалива;
  
• Диверсифікація джерел імпортних поставок енергоресурсів;
  
• Внутрішня диверсифікація структури первинних і вторинних енергоресурсів в енергетичному балансі;
  
• Приріст іноземних інвестицій за механізмами Кіотського протоколу для модернізації об’єктів промисловості та енергетики;
  
• Впровадження інноваційних технологій в енергетиці;
  
• Перехід до енерго- та ресурсозберігаючого типу економічного зростання;
  
• Можливість розширення забезпечення потреб держави в біологічних видах палива (біодизель, біоетанол);
  
• Розширення впровадження новітніх високоефективних технологій пило- і газоочистки та спалювання органічних енергоносіїв;
  
• Екологізація енергетики і основних енергетичних підприємств, в тому числі і в рамках Кіотського протоколу;
  
• Впровадження новітніх високоефективних технологій гасіння і рекультивація териконів, відкачування та очищення шахтних вод, дегазації шахт і повного використання шахтного метану;
  
• Екологізація основних процесів видобутку і збагачення вугілля, рекультивація породних відвалів і териконів, дегазація шахт та використання шахтного метану;
  

• Потенційна можливість фінансування та впровадження новітніх високоефективних технологій розвідки та видобутку нафти і газу, переробки нафти та транспортування нафтопродуктів;
  

• Нарощення нафтопереробного виробництва.
  

Слабкі сторони

Загрози

• Висока енергетична залежність. Власні енергоресурси покривають потреби у межах 53 %. Енергоємність ВВП в Україні більша за середню для країн ОЕСР майже у 3 рази і становить 0,74 кг умовного палива на дол. США;
  
• Залежність від одного постачальника імпортних енергоресурсів;
  
• Низький рівень використання альтернативних видів енергетичних ресурсів;
  
• Структурні та цінові диспропорції енергетичного балансу: значна частка природного газу в енергоспоживанні;
  
• Перехресні субсидії між окремими категоріями споживачів та галузями паливно-енергетичного комплексу;
  
• Адміністративне регулювання цін;
  
• Низька здатність до швидкої технологічної модернізації;
  
• Зношеність основних фондів підприємств паливно-енергетичного комплексу, а відтак значні технологічні втрати енергоресурсів у процесі виробництва і транспортування;
  
• Значна частка енергоємних галузей: металургія, хімічна промисловість;
  
• Монополізація регіональних енергетичних ринків;
  
• Застарілість, зношеність і неефективність газоочисного обладнання;
  
• Відсутність сірко- та азотоочистки і сучасних блоків з ЦК на ТЕС;
  
• Невирішеність проблем надійного зберігання радіоактивних відходів атомних електростанцій та радіаційної безпеки зруйнованого IV блоку ЧАЕС;
  
• Застарілість технологій видобутку і збагачення вугілля, рекультивації породних відвалів і териконів та відбору і використання шахтного метану;
  
• Недостатнє використання новітніх екологічно безпечних технологій розвідки та видобутку нафти і газу (особливо на шельфі), переробки нафти та транспортування нафтопродуктів.
  

• Значні коливання цін на світових ринках енергоресурсів;
  
• Вразливість енергетичних ринків щодо перебоїв в енергопостачанні;
  
• Розвиток обхідних маршрутів транспортування енергоресурсів на євразійському просторі;
  
• Непрозора приватизація, експансія та монополізація внутрішніх ринків енергоресурсів іноземними транснаціональними енергетичними компаніями;
  
• Збільшення кількості природних катаклізмів та відповідних втрат для енергетичної інфраструктури країни;
  
• Висока зношеність енергетичної інфраструктури;
  
• Недостатнє використання високоефективних екологічно безпечних технологій та обладнання, що може призвести до подальшого забруднення і деградації природного середовища, збільшення соціальної напруги і зростання економічних збитків у галузях, залежних від стану довкілля.