1 Стан навколишнього природного середовища та прогноз його змін до 2020 року. 8

Вид материалаДокументы

Содержание


Безпечне поводження з відходами
2.4. Громадянське суспільство
Подобный материал:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   26
  • Тенденція до скорочення чисельності популяцій видів, у тому числі основних мисливських видів;
  • Відсутність економічних механізмів щодо регулювання використання ресурсів тваринного світу, неефективність системи держконтролю за використанням ресурсів тваринного світу;
  • Нерозвинута система обліку ресурсів тваринного світу;
  • Недостатній контроль за перевезенням небезпечних вантажів;
  • Застосування застарілих технологій та обладнання очистки питної води та стічних вод на підприємствах;
  • Перелік забруднювальних речовин, що використовується національною статистикою, не відповідає вимогам країн ЄС;
  • Недосконала система моніторингу за забрудненням;
  • Неефективність екологічних заходів у процесах закриття гірничих підприємств (вугільних шахт тощо);
  • Відсутність ефективних технологій та обладнання для закладки відпрацьованого підземного простору шахт.

БЕЗПЕЧНЕ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ

Сильні сторони

Можливості
  • Наявність виробничого, науково-технічного потенціалу, орієнтованого на вирішення завдань щодо поводження з відходами;
  • Накопичений досвід застосування програмно-цільового методу вирішення проблеми відходів;



  • Реалізація комплексної та збалансованої державної політики щодо проблеми відходів на всіх рівнях управління (державному, регіональному, місцевому);
  • Застосування більш чистих технологій, що зумовлюють зменшення утворення відходів і відповідні ризики, нормативне регулювання утворення відходів, скорочення обсягів відходів, які захоронюють на полігонах;
  • Запобігання та зменшення до прийнятного рівня ризиків для навколишнього середовища, пов’язаних з об’єктами накопиченням відходів.




Слабкі сторони

Загрози
  • Не врегульовано нормативно-правове стимулювання поводження з відходами;
  • Безконтрольність при зберіганні небезпечних відходів на території підприємств, відсутність спеціалізованих полігонів (центрів, комплексів) щодо знешкодження та видалення відходів;
  • Енергетично-сировинна спеціалізація економіки, висока питома вага ресурсо- та енергоємних технологі;.
  • Становище щодо зберігання та видалення відходів залишається в Україні критичним, що в першу чергу обумовлюється відсутністю розвинутої інфраструктури та належного фінансування поводження з відходами;
  • Абсолютна більшість відходів продовжує накопичуватись на території підприємств. Відходи відправляються на звалища та золовідвали, терикони, звалища шлаків підприємств, загальна площа яких перевищує 160 тис. га, у тому числі для токсичних відходів – більше ніж 28 тис. га.;

  • Збільшення негативного впливу відходів на довкілля та здоров’я людей;
  • Подальше зростання обсягів утворення і накопичення відходів;
  • Підвищення витрат, пов’язаних з розміщенням відходів, що зумовлюватиме гальмування темпів економічного зростання;
  • Відсутність мотивації у суб’єктів господарської діяльності щодо вирішення проблеми відходів.

2.4. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО


Сильні сторони

Можливості
  • Наявність достатньо високого громадянського потенціалу, про що свідчать події “помаранчевої революції”;
  • В Україні діє демократична Конституція, переважно створено законодавчо-правову базу для становлення громадянського суспільства, побудови демократичної, правової, соціальної держави.
  • Україна у 1995 р. вступила до Ради Європи, Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про захист прав людини (1997 р.), ряд інших міжнародних актів, що регламентують розбудову громадянського суспільства;
  • Європейський вибір України, до якого поступово схиляється більшість населення країни, відкриває перспективу розвитку громадянського суспільства.

Слабкі сторони

Загрози
  • Слабка готовність українських громадян до вільної праці та активну власну (ніким не скеровану) позицію у відстоюванні своїх прав;
  • Незадовільний розвиток “соціального капіталу”, в межах цивільних громад, із високим рівнем громадської “включеності” до спілок і об’єднань;
  • Інституційна система громадянського суспільства нині лише “статистично міцна” (лише близько 40 % громадських організацій звітують Держкомстату про свою діяльність, інші ж існують лише на папері);
  • Слабка орієнтація на вирішення соціально-економічних проблем, серед громадських об’єднань переважають структури політичних партій (на сьогодні їх у 3,6 раза більше, ніж громадських організацій);
  • Органи влади недостатньо співпрацюють зі структурами громадянського суспільства.
  • Практика щодо фрагментарного дотримання вимог законодавства не тільки шкодить розвитку, але й руйнує перші паростки громадянського суспільства в країні;
  • Необхідність подолання економічної, фінансової, політичної кризи все більше схиляє громадян до думки про перспективність впровадження в країні влади “сильної руки”;
  • Спроби будувати громадянське суспільство на базі цінностей лише однієї якоїсь нації чи на принципах відданості якійсь одній політичній силі.