1 Стан навколишнього природного середовища та прогноз його змін до 2020 року. 8

Содержание

2.1. ГЕОЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

• Місткий внутрішній ринок;
  
• Відновлення стабілізації валютного ринку
  
• Започаткування товарної диверсифікації експорту;
  
• Підвищення цінової конкурентоспроможності;
  
• Активізації інвестиційної діяльності у зв’язку з проведенням Євро–2012;
  
• Концентрація соціальної політики на підтримці малозабезпечених верств населення
  

• Збільшення ступеня відкритості ринків Європейського Союзу для України в разі створення зони вільної торгівлі;
  
• Використання переваг глобалізації, які є сприятливими для розвитку ринку послуг;
  
• Диверсифікація ринків збуту;
  
• Вирівнювання розвитку регіонів;
  
• Зменшення рівня інфляції до однозначного числа (грудень до грудня) починаючи з 2010 року;
  
• Зростання попиту на вітчизняні товари на світових ринках;
  
• Розширення присутності на європейських ринках, включення в інтеграційні процеси;
  
• Підтримка динаміки зростання продуктивності праці в умовах зростання рівня зайнятості;
  
• Можливість розширення доступу до зовнішніх джерел фінансування усіх регіонів України;
  
• Стимулювання регіонального розвитку;
  
• Зміни в структурі прямих іноземних інвестицій;
  
• Залучення потенціалу внутрішніх національних заощаджень для нагромадження основного капіталу.
  

• Від'ємне сальдо капітального рахунку платіжного балансу;
  
• Значний зовнішній борг корпоративного сектора (на 01.07.2009 – більше 80 млрд. доларів США);
  
• Низький рівень капітальних витрат у структурі державних витрат (менше 3%);
  
• Недовіра до банківської системи;
  
• Збереження високої імпортної складової на внутрішньому ринку;
  
• Значна залежність розвитку від цін на сировинні ресурси, особливо енергоресурси та металопродукцію;
  
• Погіршення цінових умов торгівлі;
  
• Низький рівень ВВП на душу населення та доданої вартості на одного зайнятого;
  
• Значне податкове навантаження на підприємців.
  

• Формування тенденції збільшення дефіциту державного бюджету;
  
• Підвищення рівня державного зовнішнього боргу(на 01.07.2009 – більше 13 млрд. доларів США);
  
• Від’ємні фінансові результати роботи підприємств;
  
• Зниження рівня національних заощаджень і нагромадження основного капіталу;
  
• Низький рівень кредитування економіки;
  
• Висока залежність і погіршення економічних взаємозв’язків зі східними сусідами по окремих видах економічної діяльності (Росією, Білорусією);
  
• Падіння міжнародної конкурентоспроможності за методологією ВЕФ;
  
• Втрата зовнішніх ринків;
  
• Нарощування бюджетної заборгованості перед експортерами за відшкодуванням ПДВ.
  

• Проведення процедури оздоровлення та капіталізації ряду системних банків;
  
• Розвиток нових фінансових продуктів, технологій та інновацій після надходження іноземного капіталу на український ринок;
  
• Достатньо кваліфікований персонал, задіяний у секторі;
  
• Порівняно ефективна система нагляду за банківською системою.
  

• Значний потенціал впровадження нових фінансових послуг;
  
• Значний потенціал ринку фінансових послуг для фізичних осіб;
  
• Використання досвіду розвинутих ринків для швидшого запровадження новітніх інформаційно-фінансових технологій;
  
• Перспективи Європейської інтеграції, у тому числі в сфері гармонізації стосовно фінансових послуг;
  
• Перспективи регіональної співпраці у фінансовій галузі в рамках ГУАМ та Організації Чорноморського співробітництва і торгівлі;
  
• Можливість залучення потужних інвестицій з країн Перської затоки.
  

• Низька якість кредитного портфелю банків;
  
• Мала питома вага довгострокового кредитування;
  
• Незацікавленість комерційних банків у кредитуванні інноваційних проектів;
  
• Відсутність дієвих інститутів розвитку і механізмів стимулювання, гарантування та фінансування вітчизняного експорту;
  
• Нерозвиненість інфраструктури фондового ринку;
  
• Невеликі обсяги торгівлі цінними паперами на організованому ринку;
  
• Незначна кількість фінансових інструментів, що доступні інвесторам;
  
• Мала частка небанківських кредитних установ у фінансовій системі;
  
• Недостатній рівень надання страхових послуг, особливо населенню;
  
• Затягування з впровадженням повноцінної пенсійної реформи, формування потужних пенсійних фондів та інших основних довгострокових інституційних інвесторів;
  
• Відсутність єдиного органу державного регулювання та нагляду на фінансовому ринку.
  

• Нова хвиля світової фінансової кризи;
  
• Розриви між термінами надання кредитів та термінами депозитів;
  
• Політична нестабільність;
  
• Висока ймовірність банкрутств фінансових корпорацій;
  
• Затримка з проведенням пенсійної реформи, неспроможність солідарної системи обслуговувати пенсійні виплати в умовах демографічної депопуляції;
  
• Зменшення зайнятості та збільшення дефіциту пенсійного фонду;
  
• Кліматичні зміни, що призведуть до поширення природних катастроф і необхідності масових виплат по страхових випадках;
  
• Інституційна та фінансова слабкість фонду гарантування вкладів фізичних осіб в умовах масового неповернення вкладів з боку банківської системи.
  

• Високий експортний потенціал економіки, включаючи агросировину, транспортні засоби, авіакосмічну продукцію.
  
• Наявний досвід та налагоджені каналів просування вітчизняних товарів на зовнішні ринки.
  

• Підписання поглибленої угоди про створення зони вільної торгівлі з ЄС;
  
• Реформування регуляторної політики, у тому числі технічних стандартів відповідно до міжнародних правил та принципів;
  
• Стандартизація виробників продуктів харчування, розширення зовнішніх ринків збуту;
  
• Збільшення частки середньо- та високотехнологічної продукції в структурі експорту.
  

• Низька диверсифікація географічної структури експорту: ряд товарних груп експорту мають виключне спрямування на ринки країн СНД (переважно Росії);
  
• Низька диверсифікація продуктової структури експорту: основну частку експорту складають чорні метали та вироби з них (35–40%), щодо яких спостерігається стала тенденція волатильності цін на світових ринках;
  
• Невідповідність національних технічних стандартів світовим, що є бар’єром для розширення зовнішніх ринків збуту;
  
• Від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами;
  
• Погіршення цінових умов торгівлі для експортерів.
  

• Загострення конкуренції на ринках металу і, як результат – втрата присутності вітчизняної металопродукції на зовнішніх ринках;
  
• Зниження обсягу інвестицій, спрямованих на модернізацію виробництва;
  
• Погіршення умов просування експорту на російський ринок, яка є одним із основних зовнішніх ринків збуту української продукції.
  

2.2. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

• Сільськогосподарські землі займають 69 % території країни, з них 54 % – орні землі, площа яких становить 2,3 % від загальносвітового показника. Майже половину орної землі покривають чорноземи;
  
• Ліси покривають майже 16 % території, у 2006 р. в Україні нараховувалося 33 заповідних території загальною площею 676,2 га, багата флора і фауна нараховує 25 тис. видів рослин та грибів, 45 тис. видів тварин;
  

• Реалізація зобов’язань, взятих у рамках Кіотського протоколу РКЗК ООН: стабілізація викидів на рівні 1992 року за рахунок впровадження екологічно безпечних технологій в енергетиці, промисловості, на транспорті та житлово-комунальному господарстві;
  
• Підвищення продуктивності та товарності аграрного виробництва. Впровадження заходів підтримки, дозволених СОТ.
  

• Наявність достатніх прісноводних ресурсів країни;
  
• Територія України включає чорноморське узбережжя довжиною 2782 км з м’яким теплим кліматом, придатним для розвитку рекреаційної та туристичної галузі;
  
• Власні енергетичні ресурси України включають поклади бурого та коксівного вугілля, урану та цирконію, нафти та природного газу;
  
• Наявність системи лісосмуг на сільгосподарських полях;
  
• Водні об’єкти здебільшого мають водозахисні насадження;
  
• Наявність розгалуженої мережі автомобільних і залізничних доріг;
  
• Цінний породний склад та висока продуктивність лісових насаджень;
  
• Високий відсоток заповідності лісів;
  
• Високий рівень біорізноманіття (понад 30 % генофонду Європи);
  
• Різноманітність природних умов (4 зони);
  
• Значні запаси біоресурсів (насамперед, лісових, а також рибних, мисливських тварин, лікарських трав);
  
• Високий природний потенціал відновлення біоресурсів;
  
• Висока ринкова цінність ресурсів, насамперед рослинних;
  
• Економія водних ресурсів за рахунок використання вод, залучених в обороті, і повторно-послідовні системи;
  
• Скорочення забору та питомого водоспоживання у цілому і по окремих секторах економіки;
  
• Високий рівень зарегульованості річок, що сприяє водозабезпеченню маловодних регіонів;
  
• Державний облік водокористування здійснюється за басейновим принципом;
  
• Централізованим питним водопостачанням забезпечено понад 70 % населення України;
  
• Країна володіє значними ресурсами питних підземних вод у кількості 61 689 тис. куб. м/ добу, з них – 15 760,2 тис. куб. метрів – експлуатаційні запаси (26 %);
  
• Наявність науково-експертного потенціалу для супроводу господарської діяльності з використанням водних живих ресурсів;
  
• Наявність мережі лісосмуг (лісо- і полезахисних, придорожніх) як сполучних і буферних елементів екомережі, що сприяє збереженню та поширенню популяцій рослин – об’єктів використання;
  
• Високий природний потенціал відновлення біоресурсів;
  
• Висока ринкова цінність ресурсів, насамперед рослинних – як сировини фізіологічно активних речовин.
  
• Скорочення обсягів викидів у повітря від стаціонарних джерел забруднення.
  

• Обмеження застосування мінеральних добрив, запровадження засобів біологічного захисту рослин, посилення контролю аграрної продукції на наявність пестицидів;
  
• Впровадження європейських стандартів якості питної води, Посилення екологічного моніторингу та збільшення розмірів фінансових санкцій для забруднювачів довкілля;
  
• Посилення ролі громадських екологічних організацій у питаннях впровадження екологічного аудиту та громадського контролю за заподіяну довкіллю шкоду;
  
• Підвищення рівня лісистості території, зростання площ заповідних та природоохоронних земель;
  
• Розширення площ земель під забудовою відповідно до генеральних планів населених пунктів;
  
• Залучення міжнародної технічної та фінансової допомоги на охорону навколишнього середовища згідно з Кіотським протоколом;
  
• Зростання обсягів грунтозахисного обробітку грунтів та органічного землеробства на площі до 1 млн. га;
  
• Відновлення порушених ландшафтів та ренатуралізація ландшафтів;
  
• Зменшення площ територій під осушенням та зрошуванням, зростання площ для відновлення природних екосистем;
  
• Підвищення рівня лісистості окремих територій;
  
• Розвиток екомережі та ПЗФ;
  
• Створення замкнених систем виробничого водопостачання та повторного використання стічних вод;
  
• Модернізація устаткування, оновлення муніципальної інфраструктури та підвищення рівня забезпечення населення чистою питною водою;
  
• Впровадження перспективних технологічних нормативів використання водних ресурсів, запобігання шкідливій дії вод;
  
• Удосконалення системи платного водокористування;
  
• Оновлення та розвиток систем централізованого водопостачання та водовідведення, а також системи поводження з відходами. Підвищення рівня водоочищення, забезпечення централізованим водопостачанням та водовідведенням;
  
• Підвищення технологічного рівня використання водних ресурсів (впровадження маловодних і безводних технологій);
  
• Розвиток наукового туризму та екотуризму як чинників диверсифікації експлуатації біоресурсів;
  
• Зменшення земель під осушенням та зрошуванням для відновлення природних екосистем;
  
• Збільшення обсягів грунтозахисного обробітку грунтів та органічного землеробства на площі до 1 млн. га;
  
• Розвиток екоосвіти;
  
• Приєднання до конвенцій Міжнародної морської організації щодо міжнародного фонду компенсації за забруднення;
  
• Приведення до європейських стандартів робіт портових приймальних споруд;
  
• Приєднання до Європейської мережі спостережень за забрудненням навколишнього середовища;
  
• Розширення площі морських заповідників;
  
• Переобладнання вантажного і комунального транспорту на використання у якості палива природного газу, “біопалива” – бензин-спиртових сумішей та дизельного палива з рослинних олій;
  
• Можливість продажу іншим країнам або підприємствам прав на викиди згідно з Кіотським протоколом з метою залучення фінансування для модернізації промислової інфраструктури;
  
• Впровадження системи EMAS на підприємствах;
  
• Запровадження системи “Зелених інвестицій“;
  
• Впровадження сучасних технологій гірничих робіт із закладкою виробленого простору тощо;
  
• Утилізація шахтного метану і розширення міжнародної фінансової допомоги у реалізації Кіотського протоколу;
  
• Посилення служб геологічного, гірничого та екологічного контролю і розширення їх повноважень.
  

• Одна з найбільш забруднених територій у Європі;
  
• Розораність землі є однією з найбільших у світі (54 %). Зростає деградація землі від ерозії: щорічні втрати становлять близько 600 млн. т, у тому числі 20 млн. т гумусу. Сумарні збитки від ерозії становлять близько 5 млн. дол. США на рік;
  

• Глобальне потепління:
  
• При збільшенні середньорічної температури на 2-3 % – трансформація природних зон, при збільшенні на 3-4 % – катастрофічне опустелювання південних регіонів;
  
• Підвищення рівнів Чорного та Азовського морів, інтенсифікація опадів;
  

• Площа лісових угідь постійно скорочується, приблизно 1 % деревини, що заготовлюється (84 тис. куб. м), вирубується незаконно як у лісах, так і у лісозахисних смугах;
  
• Більшість басейнів річок можна віднести до забруднених та дуже забруднених. 25-30 % води з природних водоймів та 12,5 % питної води не відповідають санітарним стандартам. Водозабір та використання води постійно скорочується;
  
• Низький ступінь очищення промислових та побутових стічних вод спричиняє бактеріальне та хімічне забруднення головних річок країни. Промислові стічні води забруднені, переважно, важкими металами, фенолами, нафтопродуктами;
  
• Викиди у атмосферне повітря зі стаціонарних джерел забруднення залишаються стабільними з 2001 року. У 2004 році 7 тонн парникових газів на душу населення проти 4,5 тонн у середньому по світу (17 місце у світі). Загальний обсяг викидів становить 11 % від світового обсягу;
  
• Наявність значних обсягів та повільне вирішення проблеми утилізації промислових відходів;
  

• Низький рівень заліснення території, в окремих регіонах – не більше 4 %.
  
• Постійне зменшення площ лісосмуг;
  
• У прибережних смугах зростає самовільне будівництво;
  
• Третина сміттєзвалищ не відповідають вимогам екологічної безпеки. Землі несанкціонованих сміттєзвалищ займають сотні тисяч гектарів;
  
• Найнижча лісистість в Європі, що не відповідає оптимальному рівню;
  
• Велика кількість постійних лісокористувачів;
  
• Близько 3,5 млн. га лісів радіоактивно забруднені;
  
• Зниження рівня проведення агролісомеліоративних заходів;
  
• Висока і тривала господарська освоєність території (понад 80 %);
  
• Значне число популяцій досягло критичного рівня (чисельності) щодо виживання, має місце різке зростання числа червонокнижних видів;
  
• Істотне скорочення популяцій багатьох видів промислових тварин;
  
• Втрата значних площ заплав, прибережних смуг та водоохоронних зон (у прибережних смугах має місце масова самовільна забудова);
  
• Втрата нерестовищ;
  
• Зростання обсягів викидів від пересувних джерел, зокрема, від автомобілів;
  
• Не досягають європейських стандартів нормативи за шумовими характеристиками – авіаційних двигунів, за віком – морських суден;
  
• Відбувається позанормативні та аварійні забруднення навколишнього природного середовища під час проведення дорожньо – будівельних і ремонтних робіт;
  
• Висока водоємність національної економіки, неефективні втрати води у виробництві та при транспортуванні;
  
• Значна зношеність основних фондів водогосподарських об’єктів;
  
• Основний вплив на екологічний стан водних ресурсів зумовлюється безповоротним забором води і скиданням забруднених вод;
  
• Питне водопостачання країни майже на 70 % забезпечується за рахунок поверхневих вод. Практично всі поверхневі, а в окремих регіонах і підземні води за рівнем забруднення не відповідають вимогам стандарту;
  
• Розподілення ресурсів питних підземних вод є вкрай нерівномірним, що обумовлено відмінністю фізико-географічних і геолого-структурних умов різних районів;
  
• Нерівномірність забезпечення водними ресурсами;
  
• Збільшення частки скиду забруднених стічних вод у загальному об’ємі стічних вод;
  
• Перевищення об’ємів використання води екологічно допустимих меж;
  

• Деградація озонового шару;
  
• Погіршення стану здоров’я людей від низької якості питної води та зменшення доступу до неї по всій території України;
  
• Загроза деградації сільськогосподарських угідь та продовольчої кризи;
  
• Посилення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій природного характеру та техногенних катастроф;
  
• Гальмування із запровадженням принципів сталого розвитку у практичну діяльність та відсутність достатньої відповідальності за заподіяну шкоду довкіллю;
  

• Суцільні та несанкціоновані вирубки лісів;
  
• Зростання самовільного будівництва у прибережних смугах;
  
• Погіршення екологічних функцій лісових насаджень внаслідок розширення орендування лісів загального користування, зокрема рекреаційного призначення;
  
• Втрата стійкості лісових екосистем та їх деградація;
  
• Активізація ерозійних процесів, що призводить до втрати гумусового шару а також інших негативних природних явищ (поява рухомих пісків, пилових бур, засух та ін.);
  
• Обміління великих та пересихання малих річок;
  
• Неконтрольоване освоєння приміських лісів;
  
• Освоєння прибережних морських і річкових смуг;
  
• Наростання електромагнітних випромінювань та акустичних впливів;
  
• Подальша фрагментація екосистем, насамперед у зв’язку з розвитком транспорту та урбанізацією;
  
• Посилення впливу монокультур (олійних, баштанних культур, цукрового буряка);
  
• Освоєння нових площ із порушенням ландшафтного середовища;
  
• Високий рівень забруднення земель радіонуклідами від 1 до 5 Kі/km2;
  
• Зростання негативного впливу природних факторів (посух, підтоплення) та процесів опустелювання, вторинного заболочення, засолення тощо;
  
• Інвазії та інтродукції видів-чужинців;
  
• Зростання інтенсивності використання транспортної інфраструктури України з метою перевезення небезпечних (у т. ч. радіоактивних) вантажів;
  
• Концентрація забруднюючих речовин в містах і уздовж залізничних шляхів та автомагістралей вже перевищує нормативи в 3-5 разів і може зростати;
  
• Зростання впливу природних факторів (шторми, бурі, несприятливі погодні умови) на роботу транспорту;
  
• Значні економічні збитки від нераціонального використання водних ресурсів;
  
• Погіршення здоров’я громадян внаслідок шкідливої дії вод;
  
• Деградація водних джерел;
  
• Підвищення нітратного забруднення ґрунтових вод унаслідок антропогенного навантаження. Ефективних методів видалення нітратів із води в умовах децентралізованого водопостачання практично не існує. Забруднення води нітратами призводить до захворювання на водно-нітратну метгемоглобінемію у дітей, зниження загальної резистентності організму, що сприяє збільшенню рівня загальної захворюваності, в тому числі інфекційними та онкологічними хворобами;
  
• Вимушене користування неякісною водою призводить до погіршення епідеміологічної ситуації, до підвищення соціальної напруги та стримування у маловодних регіонах розвитку господарської діяльності;
  
• Збільшення кількості надзвичайних ситуацій природного характеру (повені, підтоплення, засолення ґрунтів);
  
• Подальша втрата відтворювальних властивостей водних ресурсів;
  
• Накопичення токсичних речовин у стічних водах;
  
• Зростання небезпеки використання гідротехнічних споруд;
  
• Несанкціонована забудова та протизаконне освоєння прибережних морських і річкових смуг;
  
• Наростання електромагнітних випромінювань та акустичних впливів;
  
• Екстенсивне освоєння нових площ під розроблення ресурсів із порушенням природно–ландшафтного середовища;
  
• Браконьєрство;
  
• Загроза привнесення чужинних видів тварин і рослин;
  
• У великих містах рівень забруднення специфічними та токсичними забруднювачами перевищує стандарти ВООЗ (Рекомендації щодо якості повітря в Європі);
  
• Відновлення тенденції до зростання обсягів забруднення;
  
• Зростання кількості пересувних джерел забруднення атмосферного повітря;
  
• Зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій;
  
• Посилення забруднення довкілля токсичними (у т.ч. радіоактивними) компонентами в результаті накопичення і неналежного зберігання відходів промисловості;
  
• Прогресуючий розвиток небезпечних екзогенних процесів – карстоутворення, зсувів, підтоплень тощо і наростання збитків від зазначених явищ;
  
• Поширення забруднення підземних вод внаслідок виробничої діяльності;
  
• Втрата додаткових сировинних можливостей внаслідок неповного видобутку розвіданих запасів і не комплексного використання родовищ корисних копалин.