1 Стан навколишнього природного середовища та прогноз його змін до 2020 року. 8

Вид материала

Документы

Содержание 2.4. Людський потенціал

Подобный материал:

• 1 Стан навколишнього природного середовища та прогноз його змін до 2020 року., 4321.74kb.
• Міністерство охорони навколишнього природного середовища україни державне управління, 2953.07kb.
• Матеріали до Національної доповіді України про стан навколишнього природного середовища, 4184.82kb.
• Міністерство охорони навколишнього природного середовища України Державне управління, 6929.63kb.
• Про затвердження Програми охорони навколишнього природного середовища в м. Славута, 12.89kb.
• Про стан навколишнього природного середовища в Рівненській області у 2009, 7430.66kb.
• Кабінет міністрів україни постанова від 2012 р. № Київ Про затвердження Порядку проведення, 11.23kb.
• Стан виконання Обласної програми з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015, 828.97kb.
• Коштори с доходів І видатків цільового фонду охорони навколишнього природного середовища, 54.68kb.
• Новлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища І стягнення, 400.7kb.

2.4. ЛЮДСЬКИЙ ПОТЕНЦІАЛ

людський капітал

Сильні сторони

Можливості

• Порівняно високий освітній рівень, значний інтелектуальний потенціал населення;
  
• Збереження у цілому традицій сімейного способу життя, шлюбно-сімейних цінностей, пожвавлення дітородної активності населення та збереження орієнтацій на двохдітну сім’ю;
  
• Наявність міграційного ресурсу;
  
• Вичерпання потенціалу подальшого старіння населення у сільській місцевості та очікуване уповільнення процесу старіння сільського населення у короткостроковій перспективі;
  
• Наявність державних гарантій освіти в нормативно-правовому полі;
  
• Розвинута і загальнодоступна мережа навчальних закладів;
  
• Зростання рівня охоплення освітою;
  
• Започаткування міжнародно-інтеграційної діяльності (Болонський процес);
  
• Державні гарантії, розвинуте законодавство, досвід організації загальнодоступної системи охорони здоров’я;
  
• Розвинута і загальнодоступна комунальна мережа медичних закладів;
  
• Потужний державний адміністративно-управлінський апарат.
  

• Наявність резервів та можливостей подовження тривалості життя за рахунок скорочення передчасної смертності від причин, яким можна запобігти;
  
• Можливість збільшення витрат на підготовку фахівців з вищою освітою та поліпшення якості підготовки кваліфікованих кадрів протягом 2015–2020 років, коли очікується істотне зменшення чисельності молоді віком 17-23 років (яка навчається у ВНЗ);
  
• Можливість певного “омолодження” вікового складу населення за рахунок імміграції (за умови належного регулювання обсягів та структури її потоків);
  
• Розширення використання наукового та освітнього потенціалів для модернізації економіки;
  
• Удосконалення стандартів навчання; підтримка кращих закладів як бази відтворення кваліфікованих кадрів;
  
• Інтеграція освіти, науки, виробництва; прогнозування потреб ринку праці;
  
• Активізація міжнародної співпраці у сфері оцінювання якості освіти;
  
• Удосконалення системи безперервного навчання, стимулювання до участі в цьому роботодавців;
  

• 
  

• Стандартизація медичних послуг;
  
• Запровадження громадського контролю за якістю послуг у сфері охорони здоров’я;
  
• Введення європейських стандартів у навчання спеціалістів у сфері охорони здоров’я;
  
• Посилення інтеграції освіти, науки і медичної практики;
  

• Запровадження науково – обґрунтованих стандартів державного контролю за якістю медичних і пов’язаних з ними послуг.
  

Слабкі сторони

Загрози

• Різкі коливання чисельності робочої сили та дисбаланс між працюючим населенням та непрацюючими пенсіонерами;
  
• Прискорення темпів скорочення чисельності населення працездатного віку після 2015 року;
  
• Низька тривалість життя в Україні, “консервативність” структури причин смерті; відсутність ідеології та традицій свідомого збереження здоров’я у широких верств населення;
  
• Необхідність одночасного збільшення витрат на підтримання здоров’я осіб похилого віку (у зв’язку з прогресуючим старінням) та збільшення інвестицій у поліпшення здоров’я дітей і осіб працездатного віку;
  
• Несформованість системи безперервної освіти, традицій самоосвітньої діяльності, навчальної активності дорослого населення;
  
• Архаїчна структура зайнятості населення (значна чисельність та надто висока частка зайнятих у низькопродуктивному особистому селянському господарстві);
  
• Структура професій та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка у закладах професійної освіти, не відповідає структурі попиту на ринку праці;
  
• Низький рівень початкової професійної підготовки;
  
• Низький рівень оплати праці у переважної більшості зайнятих;
  
• Перевищення темпів зростання заробітної плати над темпами зростання продуктивності праці;
  
• Висока диференціація заробітної плати і доходів населення;
  
• Утримання роботодавцями зайвої робочої сили замість вивільнення на ринок праці, що призводить до зниження мотивації робітників щодо використання власних конкурентних переваг;
  
• Необґрунтоване зростання розмірів соціальних трансфертів, із порушенням співвідношення між доходами працюючого населення та пенсіонерів.
  
• Численні порушення законів у трудовій сфері: значна заборгованість із заробітної плати, велика частка тіньової зарплати (відповідно несплата бюджетних внесків тощо), приховане безробіття тощо.
  

• Низька оплата праці та престижність педагогічної роботи;
  
• Наявність великих регіональних відмінностей в якості освіти;
  
• Слабка матеріальна база навчальних закладів, у т.ч., технічних засобів навчання, передусім – комп’ютерних, недостатня готовність персоналу до комп’ютеризації;
  
• Низька наукоємність навчального процесу;
  
• Слабка підготовка значної кількості випускників шкіл та ВНЗ, зведення у багатьох випадках значущості диплому/атестату до формально-статусного атрибуту;
  
• Недосконалість методик тестування та рейтингування, спірність зиску всеохоплюючої уніфікації наукових ступенів;
  
• Слабкість системи перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів; брак зацікавленості роботодавців щодо цього.
  

• Непрофесійний менеджмент, зайняття до 40 % адміністративних посад лікарями, нехтування минулим досвідом ефективної організації лікування, сучасним – щодо профілактики на принципах health promotion; брак громадського контролю системи;
  
• Брак практикуючих, якісно підготовлених лікарів, зниження якості лікування, відтік кадрів;
  
• Бюрократизація роботи практичного лікаря, невідповідність нормативів його можливостям, відірваність від передової інформації та сучасних можливостей лабораторної діагностики, низька оплата праці, слабкі матеріальна база, підготовка, озброєння апаратурою;
  
• Брак середнього, молодшого медперсоналу; некритичне сприйняття сімейної та страхової медицини; брак державного контролю ринку медичних і пов’язаних послуг.
  

• Обезлюднення окремих територій внаслідок масштабної депопуляції та загального скорочення чисельності населення;
  
• Утворення дефіциту робочої сили (передусім кваліфікованої) у зв’язку зі скороченням демографічної бази відтворення трудового потенціалу;
  
• Збільшення демоекономічного навантаження на працездатне населення у зв’язку з постарінням населення;
  
• Збільшення видатків соціального спрямування у зв’язку зі старінням працездатного контингенту населення, загроза уповільнення оновлення знань та ідей, гальмування науково-технічного прогресу;
  
• Загострення проблем самотності осіб похилого віку та проблем їх соціальної підтримки;
  
• Можливості масової імміграції (порушення етнодемографічного балансу, міжнаціональних конфліктів, погіршення санітарно-епідеміологічної ситуації та ін.);
  
• Втрати демографічного і трудового потенціалу, погіршення його якості внаслідок масштабної зовнішньої трудової міграції українських громадян;
  
• Поглиблення диспропорцій регіонального соціально-економічного розвитку, зумовлена сучасною специфікою внутрішніх міграцій населення;
  
• Подальше поширення асоціальних явищ та їх демографічних наслідків (захворюваності на соціально обумовлені хвороби, смертності від них тощо);
  

• Депопуляції населення, скорочення чисельності населення у працездатному віці;
  
• Погіршення здоров’я населення та зростання соціально-небезпечних захворювань;
  
• Зниження трудової активності населення внаслідок низької ціни робочої сили;
  
• Вичерпання внутрішніх ресурсів економічного розвитку. Загострення платіжної кризи, зростання заборгованості по зарплаті;
  

• Політичний тиск у напрямі прийняття популістських рішень, що підривають подальший економічний розвиток.
  

• Формалізація навчання, зведення його до надання мінімального набору знань і умінь, неадекватних потребам розвитку творчих здібностей; низький рівень самовдосконалення й подальшого навчання протягом усього життя;
  
• Декваліфікація персоналу, відтік кращих педагогів, втрата якості середньої освіти, вітчизняних освітніх традицій;
  
• Підготовка дипломованих фахівців без фундаментальних знань, збільшення відставання значного прошарку населення від сучасних вимог ринку праці та соціуму.
  

• Поглиблення розриву з передовими системами охорони здоров’я;
  
• Руйнування матеріально-технічної бази закладів, подальше зниження якості роботи системи охорони здоров’я;
  
• Втрата власних медичних традицій, загальнодоступності допомоги;
  
• Збільшення малоефективних витрат на лікування всупереч ефективним видаткам на профілактику;
  
• Збільшення присутності на ринку медичних послуг несумлінних суб’єктів господарювання.