1 Стан навколишнього природного середовища та прогноз його змін до 2020 року. 8
| Вид материала | Документы |
- 1 Стан навколишнього природного середовища та прогноз його змін до 2020 року., 4321.74kb.
- Міністерство охорони навколишнього природного середовища україни державне управління, 2953.07kb.
- Матеріали до Національної доповіді України про стан навколишнього природного середовища, 4184.82kb.
- Міністерство охорони навколишнього природного середовища України Державне управління, 6929.63kb.
- Про затвердження Програми охорони навколишнього природного середовища в м. Славута, 12.89kb.
- Про стан навколишнього природного середовища в Рівненській області у 2009, 7430.66kb.
- Кабінет міністрів україни постанова від 2012 р. № Київ Про затвердження Порядку проведення, 11.23kb.
- Стан виконання Обласної програми з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015, 828.97kb.
- Коштори с доходів І видатків цільового фонду охорони навколишнього природного середовища, 54.68kb.
- Новлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища І стягнення, 400.7kb.
5.1. Суспільство, людина і сталий розвиток
5.1.1. Становлення громадянського суспільства
| Завдання | Результати |
| Розвиток демократії. | Демократизація суспільства. Збільшення серед населення частки задоволених станом розвитку демократії в країні. |
| Зростання ролі інститутів громадянського суспільства | Збільшення кількості громадських ініціатив загальнодержавного і місцевого значення. Підвищення рівня врахування громадської думки при прийнятті державних рішень. |
| Запровадження ефективного механізму державного підтримки діяльності інститутів громадянського суспільства. | Поступове збільшення кількості громадських об’єднань, досягнення наприкінці 2020 р. до 8000 міжнародних та всеукраїнських громадських об’єднань та 575 тис. об’єднань громадян, включаючи місцеві осередки всіх рівнів. |
Завдання 5.1.1.1.: Розвиток демократії.
Основні заходи:
впровадження механізмів здійснення громадського контролю за діяльністю органів державної влади і посадових осіб;
забезпечення повного і своєчасного виконання вимог законодавчих та нормативних актів у сфері демократизації суспільства; здійснення аналізу виконання Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства, удосконалення положень зазначеної Концепції;
широке залучення до прийняття суспільно значимих рішень та підвищення ефективності діяльності громадських рад при центральних і місцевих органах виконавчої влади;
забезпечення системного роз’яснення органами виконавчої влади цілей, змісту та механізмів реалізації державної політики, застосування інших форм забезпечення прозорості державної політики;
розроблення порядку оприлюднення інформації про благодійну діяльність та розширення доступу до такої інформації;
залучення неурядових організацій до надання соціальних послуг за рахунок державного і місцевих бюджетів;
визначення послуг, які можуть бути делеговані недержавним суб’єктам надання послуг;
удосконалення системи підготовки фахівців служб та закладів, які надають соціальні послуги, з включенням в цю систему фахівців недержавних організацій;
визначення основних напрямів і форм державної підтримки волонтерського руху.
Завдання 5.1.1.2.: Зростання ролі громадських об’єднань.
Основні заходи:
внесення в законодавство України змін, які приведуть його у відповідність з позитивною міжнародною практикою стосовно регламентації діяльності об’єднань громадян;
підготовка кадрів для роботи в громадських організаціях;
проведення органами виконавчої влади консультацій з громадськістю, удосконалення механізму проведення таких консультацій на усіх етапах розробки проектів державних рішень;
впровадження рівноправного діалогу громадських організацій, бізнесу і держави за ключовими питаннями суспільного розвитку;
розширення участі громадських об’єднань у підготовці рішень органів державної влади, пов’язаних з визначенням пріоритетів розвитку та регулюванням економіки.
сприяння поширенню інформації про позитивну діяльність об’єднань громадян, їх досвід співпраці з органами державної влади та органами місцевого самоврядування;
підвищення рівня інформативності реєстрів об’єднань громадян.
Завдання 5.1.1.3.: Запровадження ефективного механізму державної підтримки діяльності інститутів громадянського суспільства
Основні заходи:
розроблення інструментів та форм державної підтримки (понад один рік) інститутів громадянського суспільства;
забезпечення стабільності оподаткування безповоротної допомоги, яку надають інститутам громадянського суспільства донори-юридичні особи;
створення державного фонду “Український фонд розвитку громадянського суспільства”, який має здійснювати державну підтримку громадських ініціатив на конкурсних засадах.
зростання частки фінансування соціальних послуг через громадські об’єднання у державному і місцевих бюджетах;
визначення особливостей правового статусу спонсорів та меценатів громадських об’єднань.
5.1.2. Підвищення якості освіти
| Завдання | Результати |
| Диверсифікація джерел фінансування освіти. | Збільшення фінансування освіти за рахунок приватних джерел та приведення його рівня до середньоєвропейського. |
| Підвищення рівня охоплення дітей освітою в дошкільних навчальних закладах. | Доведення чистого показника охоплення дошкільною освітою дітей 5 років до 90 %. |
| Підвищення якості загальної середньої освіти, забезпечення інноваційного характеру базової освіти. | Підвищення показників якості освіти (за результатами незалежного оцінювання) |
| Впровадження якісної вищої освіти та активізація наукової діяльності у вузах. | Підвищення рівня якості підготовки спеціалістів та їх відповідності кваліфікаційним вимогам роботодавців. Підвищення ступеня інформатизації та наукоємності освіти. |
| Якісна професійно-технічна підготовка з робітничих професій. | Забезпечення працевлаштування 98 % випускників професійно-технічних навчальних закладів. Повне задоволення попиту на робітничі спеціальності на ринку праці. |
| Запровадження сучасних стандартів освітянських програм | Забезпечення повного доступу до якісних освітянських послуг у регіонах Підвищення частки (не менше ніж на 70 %) освітніх установ, які надають освітні послуги відповідно до сучасних стандартів |
| Створення системи безперервної професійної освіти кадрів впродовж трудової діяльності. | Збільшення частки населення, охопленого безперервним навчанням, до 60 %. |
Завдання 5.1.2.1.: Диверсифікація джерел фінансування освіти.
Основні заходи:
заохочення бізнесу до фінансування освіти шляхом розвитку нових форм фінансування освітніх установ, що дозволяють сконцентрувати приватні і державні фінансові кошти на підготовку фахівців відповідно до потреб ринку праці. Перехід усіх установ загальної освіти і не менше 50 % установ професійної освіти на нормативне фінансування у розрахунку на особу (включаючи розробку нормативів фінансування за всіма напрямами підготовки);
залучення роботодавців до створення освітніх стандартів і акредитації освітніх програм;
збільшення фінансування частки коштів у структурі доходів університетів, одержаних за рахунок виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (не менше 25 % від загальних доходів);
перехід установ професійної освіти на систему адресних стипендій;
запровадження державних фахових спеціальних кредитних програм;
запровадження державної підтримки в отриманні вищої освіти для талановитої молоді.
Завдання 5.1.2.2. Підвищення рівня охоплення дітей освітою в дошкільних навчальних закладах.
Основні заходи:
надання кожній дитині належного рівня дошкільної підготовки;
повне охоплення дошкільною освітою дітей, які знаходяться в складних життєвих умовах (безпритульних, сиріт, позбавлених батьківського піклування, інвалідів, тих, що проживають у віддалених селах, неблагополучних родинах тощо) з метою належної підготовки їх до навчання у школі;
розвиток інфраструктури дошкільної освіти;
створення сприятливих умов, розробка важелів економічного стимулювання та посилення контролю залучення до початкової загальної освіти дітей, які знаходяться в складних життєвих умовах;
створенню спеціальних програм для обдарованих дітей.
Завдання 5.1.2.3. Підвищення якості загальної середньої освіти, забезпечення інноваційного характеру базової освіти.
Основні заходи:
осучаснення змісту освіти та методів навчання у 12-річній загальній середній школі,
створення розгалуженої системи моніторингу якості освіти та здійснення аналізу залучення до повної та базової загальної середньої освіти дітей і молоді з початковою загальною освітою;
збагачення навчального процесу навчально-методичними комплектами нового покоління та сучасними засобами навчання.
створення інформаційної системи забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів підручниками (включаючи електронні підручники) та іншими засобами навчання (включаючи дистанційне).
впровадження розвинутої мережі інноваційних загальноосвітніх навчальних закладів як осередків для подальшого розповсюдження кращого досвіду на всі освітянські заклади.
забезпечення функціонування “школи-родини” та розгалуження мережі зазначених навчальних закладів з урахуванням специфіки місцевості та демографічної ситуації для забезпечення доступу дітей відповідного віку до якісної початкової загальної освіти та методичного забезпечення їх роботи;
надання можливості всім учням старших класів навчатися за індивідуальними освітніми програмами, зокрема отримувати профільне навчання і початкову професійну підготовку;
створення спеціальних програм посилення інноваційної, культурної та екологічної складової базового навчання;
проведення моніторингових дослідження якості освіти та доступності до неї в регіонах України.
Завдання 5.1.2.4.: Впровадження якісної вищої освіти та активізація наукової діяльності у вузах.
Основні заходи:
перехід від системи масової освіти до безперервної індивідуалізованої освіти, орієнтованою на підготовку творчих соціально відповідальних професіоналів, що працюватимуть в інноваційній соціально орієнтованій економіці;
гармонізація загальної національної системи освіти до європейських стандартів,
стимулювання підвищення кваліфікації освітянських кадрів, залучення до викладання висококваліфікованих фахівців – науковців і практиків;
підвищення атестаційно-кваліфікаційних і акредитаційних вимог до ВНЗ та програм вищої освіти;
перехід на рівневі програми підготовки фахівців з урахуванням кредитно-модульних принципів побудови освітніх програм, упровадження загальноєвропейського додатку до диплома про вищу освіту;
створення системи незалежної суспільно-професійної акредитації програм навчання, розповсюдження практики суспільно-професійної сертифікації випускників освітніх програм, входження в міжнародні асоціації по акредитації освітніх програм і установ;
створення системи суспільних рейтингів освітніх установ, програм безперервної професійної освіти;
формування умов для академічної мобільності студентів та можливості отримання диплому за декількома спеціальностями;
сприяння створенню органів самоврядування (опікунських, наглядових і управляючих рад);
стимулювання міжнародних обмінів студентами і викладачами;
підготовка науково-технічної еліти в експериментальних “інкубаторах” на базі передових ВНЗ з фундаментальних природничих і технічних наук;
концентрація в місцях експерименту кращого кадрового, методичного, фінансового, інформаційного, матеріально-технічного ресурсів держави та покладання на суб’єкти експерименту функцій щодо забезпечення безперервного ланцюжку підготовки від початкової до вищої школи і далі – щодо перепідготовки і підвищення кваліфікації, безперервного навчання протягом життя, а також функцій щодо накопичення доступної передової бази знань і поступового поширення ресурсних здобутків і методичного досвіду на інші суб’єкти системи освіти;
стимулювання створення навчально-науково-виробничих комплексів на базі передових вищих навчальних закладів за участю науково-дослідних установ та підприємств, що продукуватимуть висококваліфіковані наукові, інженерні, викладацькі кадри для економіки знань на основі організації безперервного ланцюжку підготовки від початкової до вищої школи і далі – перепідготовки і підвищення кваліфікації за принципом безперервного навчання протягом життя;
розбудова мережі освітніх установ відповідно до завдань інноваційного розвитку, зокрема формування регіональних університетів, національних дослідницьких університетів;
формування мережі науково-освітніх центрів світового рівня, інтегруючих передові наукові дослідження і освітні програми;
розширення участі вищих учбових закладів у виконанні науково-прикладних робіт на замовлення державних замовників;
розробка та реалізація Державної цільової науково-технічної та соціальної програми “Наука в університетах” на 2012-2020 роки;
створення програм прикладного бакалавріата, що забезпечують сучасну кваліфікацію фахівців масових професій, які користуються найбільшим попитом у роботодавців.
Завдання 5.1.2.5.: Якісна професійно-технічна підготовка кадрів за робітничими професіями.
Основні заходи:
удосконалення нормативно-правової бази професійно-технічної освіти, зокрема, в частині забезпечення відповідності підготовки кадрів потребам економіки і ринку праці та стимулювання молоді до оволодіння робітничими професіями;
посилення матеріально-технічної бази професійно-технічної освіти, залучення роботодавців до стимулювання освоєння складнотехнічних робочих професій, затребуваних на ринку праці;
стимулювання роботодавців до державно – приватного партнерства в проектах з підготовки робітничих кадрів;
експериментальне впровадження окремих компонентів розробленої стратегії щодо розвитку високоякісної професійно-технічної освіти на базі кількох передових ПТНЗ й підприємств, здатних створити навчально-виробничі комплекси, що продукуватимуть висококваліфіковані робочі та педагогічні кадри зі складнотехнічних робочих професій, затребуваних на ринку праці.
Завдання 5.1.2.6.: Запровадження сучасних стандартів освітніх програм та широкого доступу до освіти.
Основні заходи:
розширення освітніх послуг, що забезпечують ранній розвиток дітей незалежно від місця їх проживання, стану здоров'я, соціального положення;
створення умов для забезпечення доступності якісної освіти та успішну соціалізацію для осіб з обмеженими можливостями здоров'я;
створення системи виявлення і підтримки обдарованих дітей і талановитої молоді;
забезпечення високим рівнем охоплення (не менше ніж на 70 %) освітніх установ, які надають освітні послуги відповідно до сучасних стандартів, включаючи умови організації освітнього процесу;
оновлення типології освітніх програм і установ, структури системи освіти з урахуванням результатів конкурсної підтримки інноваційних освітніх програм і програм розвитку освітніх установ та відповідним нормативним закріпленням (зокрема забезпечення правової основи функціонування соціокультурних освітніх комплексів, центрів кваліфікацій, національних дослідницьких університетів, ресурсних центрів);
оновлення державних освітніх стандартів і модернізація навчальних програм усіх рівнів на базі кваліфікаційних вимог національної кваліфікаційної структури;
розробка стандартизованої програми підвищення кваліфікації “Сучасний освітній менеджмент” на базі сучасних кваліфікаційних вимог до керівників освітніх установ і проведення сертифікації всіх керівників освітніх установ.
Завдання 5.1.2.7.: Створення сучасної системи безперервної освіти, підготовки і перепідготовки професійних кадрів
Основні заходи:
розробка стратегії та технологій безперервної освіти, заснованих на спадковості змісту навчання на різних рівнях, коли нижчі функціонують як продовження попередніх, та підготовка до можливого переходу на наступні; гарантування якісного навчання впродовж життя відповідно до показників у Декларації тисячоліття ООН, які мають бути досягнуті Україною до 2015 року;
розвиток і удосконалення системи післядипломної освіти, запровадження дистанційної форми навчання;
створення системи зовнішньої незалежної сертифікації працівників для визначення відповідності їх професійних знань, умінь і навичок встановленим законодавством вимогам;
сприяння підприємствам, установам та організаціям у здійсненні професійного розвитку працівників;
створення системи підтримки організацій, що надають якісні послуги у напрямі безперервної професійної освіти;
підвищення доступності джерел інформації для самоосвіти;
створення програм розвитку персоналу, що включають фінансування програм підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації працівників підприємств і організацій.
5.1.3. Модернізація системи охорони здоров’я
| Завдання | Результати |
| Диверсифікація джерел фінансування та організаційних засад функціонування системи охорони здоров’я. | Перехід на контрактну модель публічних державних закупівель медичних послуг Запровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування. |
| Реформування системи охорони здоров’я та підвищення якості медичних послуг. | Зростання середньої очікуваної тривалості життя до 2020р. для чоловіків - 68,0 років, для жінок – 77,6 року. Стандартизація медичних послуг на 100% до 2020 р. |
| Зниження захворюваності населення найбільш небезпечними видами хвороб. | Стабілізація рівня захворюваності населення за основними віковими демографічними групами за такими хворобами, як ВІЛ/СНІД, туберкульоз тощо. Зниження показника летальності від злоякісних новоутворень на 5-10 %. Зниження захворюваності соціально небезпечними хворобами, діабетом та серцево-судинним захворюванням та іншими. Зменшення коефіцієнту захворюваності на хвороби, що передаються статевим шляхом. |
| Формування здорового способу життя. | Формування усвідомлення особистої відповідальності громадянина за своє власне та громадське здоров`я. Охоплення дітей і молоді віком 7–22 роки програмами формування здорового способу життя. |
| Підвищення якості охорони материнства і дитинства. | Зниження рівня: материнської смертності на 20 %; малюкової смертності на 20 %; підліткової вагітності на 20 %; штучного переривання вагітності в дорослих жінок на 20 %; захворюваності на інфекції, що передаються статевим шляхом, на 30 %. |
Завдання 5.1.3.1.: Диверсифікація джерел фінансування та організаційних засад функціонування системи охорони здоров’я.
Основні заходи:
зміна фінансово-організаційних засад функціонування галузі охорони здоров’я, з метою переходу на контрактну модель публічних державних закупівель медичних послуг при збереженні бюджетного фінансування галузі;
оптимізація фінансування, контролю і управління організаційним процесом створення в доцільних пропорціях часток сімейної і страхової медицини, посилення ролі держави на ринку медичних і споріднених послуг;
визначення та впровадження базового стандарту загальнодоступної безкоштовної медичної допомоги;
надання бюджетним закладам охорони здоров’я статусу державних (комунальних) некомерційних підприємств;
запровадження договірних відносин та контрактної форми оплати праці у медичних закладах;
подальше запровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування;
створення ефективної системи вирівнювання надання громадянам безкоштовної медичної допомоги на основі мінімального нормативу територіальної програми державних гарантій;
визначення розміру внесків на обов'язкове медичне страхування за категоріями населення.
Завдання 5.1.3.2.: Реформування системи охорони здоров’я та підвищення якості медичних послуг.
Основні заходи:
оптимізація кадрового, матеріально-технічного, методичного, фінансового та інформаційного забезпечення закладів охорони здоров’я у місті та на селі;
створення системи управління якістю медичної допомоги;
стимулювання підвищення кваліфікації лікарів та підготовки середнього і молодшого медперсоналу через посилення диференціації оплати праці шляхом перерозподілу її фонду в межах затверджених бюджетних видатків;
поліпшення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості на базі створення при центральних районних лікарнях комплексних виїзних бригад у складі спеціалістів різного профілю;
стимулювання закріплення медичних кадрів на селі шляхом надання службового житла;
створення умов для переходу вітчизняної медичної і фармацевтичної промисловості на інноваційну модель розвитку;
стимулювання вітчизняних та іноземних виробників ліків до створення науково-дослідних центрів по розробці високотехнологічної продукції на території України;
розширення інноваційної діяльності медичних і наукових організацій та розробки і впровадження ефективних медичних технологій;
формування цільових наукових програм за пріоритетними напрямами охорони здоров’я з метою підтримки здоров'я населення і формування здорового способу життя, розробки і упровадження нових ефективних технологій ранньої діагностики в практику системи охорони здоров'я;
удосконалення системи стандартизації в області охорони здоров'я з метою впровадження сучасних медичних технологій надання медичної допомоги при найбільш поширених захворюваннях;
розроблення заходів щодо спрямування діяльності Державної санітарно-епідеміологічної служби України в напрямі здійснення соціально-гігієнічного моніторингу, спрямованого на оптимізацію основних показників здоров’я населення;
запровадження сучасних методів, принципів організації та надання медичної допомоги;
гармонізація вітчизняного санітарного законодавства із законодавством країн ЄС та вимогами СОТ;
удосконалення системи стандартизації в галузі охорони здоров'я з метою упровадження сучасних медичних технологій надання медичної допомоги по найпоширеніших захворюваннях і захворюваннях, що завдають найбільшого збитку здоров'ю населення і соціальному благополуччю країни;
продовження розроблення стандартів та протоколів надання медичної допомоги населенню – реалізація Галузевої програми стандартизації медичної допомоги на період до 2020 року;
створення розгалуженої інфраструктури охорони здоров’я з метою забезпечення рівного доступу до стандартних послуг в усіх регіонах України;
підвищення мобільності служби швидкої медичної допомоги, включаючи розвиток санітарно-авіаційної швидкої медичної допомоги з оптимізацією термінів її надання і використанням ефективних методів лікування на до госпітальному етапі.
Завдання 5.1.3.3.: Зниження захворюваності населення.
Основні заходи:
впровадження у практику новітніх методів діагностики та лікування хворих;
впровадження повної диспансеризації населення;
розвиток ефективних, масових та відносно недорогих технологій первинної профілактики, до яких у першу чергу належать національні та регіональні освітньо-профілактичні програми з використанням засобів масової інформації, спрямовані на широкі верстви населення з метою зменшення поширеності факторів ризику серцево-судинних та інших хронічних неінфекційних захворювань;
здійснення системної інформаційної державної політики, спрямованої на широке ознайомлення суспільства з проблемами наркоманії та СНІДу та профілактику їх поширення;
налагодження системи контролю та оцінки ефективності виконання протитуберкульозних заходів у рамках програм на національному та регіональному рівнях;
підвищення якості спеціалізованої кардіологічної допомоги шляхом підсилення амбулаторної ланки кардіологічної служби та реструктуризації стаціонарної допомоги; стимулювання виробництва в Україні ефективних та недорогих кардіологічних препаратів із забезпеченням державного контролю за їх якістю та державного регулювання ціноутворення;
розвиток профілактичної медицини, спрямованої на попередження та своєчасне виявлення захворювань (у т. ч. удосконалення системи профілактичних медичних оглядів дорослого населення та забезпечення обов’язкового щорічного профілактичного огляду дітей та підлітків);
реформування первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини, перехід на яку має здійснюватись поступово, з появою відповідних можливостей, зокрема матеріального забезпечення праці сімейних лікарів, підготовки і перепідготовки відповідних медичних кадрів.
Завдання 5.1.3.4.: Пропаганда і формування здорового способу життя.
Основні заходи:
розробка і реалізація заходів зі скорочення втрат працездатного населення;
пропаганда і формування здорового способу життя і підвищення відповідальності роботодавця за здоров'я своїх працівників і населення за власне здоров'я;
організація і розвиток медико-профілактичної допомоги шляхом впровадження сучасних медико-профілактичних технологій;
розробка і реалізація програм з профілактики алкоголізму, табакокуріння та інших чинників ризику;
формування культури здорового харчування населення;
забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення.
Завдання 5.1.3.5: Охорона материнства і дитинства.
Основні заходи:
розвиток системи охорони здоров'я матері і дитини на всіх етапах надання медичної допомоги, включаючи вдосконалення проведення профілактичних заходів у частині охорони здоров'я дітей і підлітків, а також удосконалення надання медичної допомоги в освітніх установах;
забезпечення акушерських стаціонарів необхідним обладнанням кардіомоніторами, апаратами УЗД, апаратами штучної вентиляції легень, пульсоксиметрами, сучасним портативним лабораторним обладнанням для забезпечення цілодобової лабораторної діагностики) з метою впровадження клінічних протоколів із сучасних перинатальних технологій відповідно до рекомендацій ВООЗ;
забезпечення акушерських стаціонарів необхідними витратними матеріалами (одноразовими вакуум-екстракторами) для впровадження сучасних перинатальних технологій відповідно |до рекомендацій ВООЗ;
реорганізація акушерських та неонатологічних відділень для впровадження сучасних перинатальних технологій (індивідуальні/сімейні пологові зали, палати для спільного перебування матері та дитини);
проведення тренінгів для сімейних лікарів, а також лікарів загальної практики з питань спостереження за здоровими вагітними та проведення тренінгів з питань сучасних технологій в акушерській практиці для лікарів та середнього медперсоналу родопомічних закладів;
профілактика, раннє виявлення порушень у стані здоров'я дітей та підлітків, розвиток і впровадження високотехнологічних методів лікування в педіатрії;
запровадження шкіл відповідального батьківства у кожному закладі, що надає антенатальну допомогу, забезпечення їх необхідним обладнанням;
розроблення та видання інформаційно-методичних матеріалів для дітей, учнівської та студентської молоді з питань здорового способу життя та збереження репродуктивного здоров'я (листівки, буклети, плакати тощо);
щорічне проведення інформаційно-просвітницьких кампаній для населення з питань здорового способу життя, репродуктивного здоров'я та запобігання непланованій вагітності за допомогою тематичних телерадіопередач та соціальної реклами;
5.1.4 Вирішення проблем демографії
| Завдання | Результати |
| Зростання народжуваності | Досягнення сумарного показника народжуваності до 2020 р. – 1,63 дит. |
| Розширення державної турботи сиріт та безпритульних і безоглядних дітей | Скорочення масштабів соціального сирітства, дитячої безпритульності та бездоглядності. |
| Оптимізація трудової міграції населення; | Зменшення обсягів вибуття (еміграції) з України та, зокрема, масштабів нелегальної трудової міграції українських громадян |
| Зменшення вживання тютюнових виробів та алкоголю. | Зростання середньої очікуваної тривалості життя. |
Завдання 5.1.4.1.: Зростання народжуваності.
Основні заходи:
підвищення стандартів оплати праці до рівня, що забезпечував би не лише відтворення якісної робочої сили, але й якісне утримання та виховання необхідного для сім’ї та суспільства числа дітей;
створення сприятливих умов для поєднання професійної зайнятості з материнством та батьківством шляхом: удосконалення ринку соціальних послуг по догляду за дітьми, їх вихованню і навчанню, зокрема, модернізація системи дошкільних закладів і поліпшення умов їх діяльності; створення денних центрів по догляду за малолітніми дітьми, надання можливостей користування (на доступних умовах) послугами домашніх вихователів або спеціальних соціальних працівників при організації догляду за дітьми (віком до 14 років); стимулювання роботодавців до впровадження механізмів гнучкої зайнятості для забезпечення можливості поєднання роботи з вихованням дітей; організація муніципального навчання (перенавчання) жінок–домогосподарок, які бажають розпочати свою справу або працювати за наймом;
переміщення акцентів зі збільшення одноразової допомоги при народженні дитини на формування (відповідно до нарощування ресурсних можливостей) системи щомісячних дитячих допомог, зокрема, збільшення вікової межі та розміру систематичних допомог на дітей, встановлення підвищеного розміру цих виплат у випадку виховання дитини одним із батьків, або наявності у неї вад фізичного чи розумового розвитку тощо;
внесення змін у систему оподаткування фізичних осіб, зокрема, введення вагомих податкових знижок для осіб, які мають кількох дітей;
розвиток механізмів страхування сімей та дітей; формування системи сімейних банківських вкладів із пільговими підвищеними відсотками нарахувань, залежно від кількості дітей у сім’ї;
допомога у будівництві соціального житла шляхом реалізації відповідних програм та системи пільг при отриманні кредитів на придбання житла, насамперед – сім’ями з двома та більшою кількістю дітей;
розвиток системи молодіжних житлових комплексів та житлово-будівельних кооперативів, практик співфінансування житлового будівництва, придбання сім’ями з дітьми житла на вторинному ринку;
зміцнення у суспільній свідомості цінностей і орієнтацій на міцну, гармонійну сім’ю з дітьми; підвищення престижу материнства і батьківства як соціально важливої діяльності; формування “дружнього” сім’ям з дітьми соціального середовища; розробка і реалізація ефективної стратегії пропаганди сімейних цінностей засобами сучасних медіа–технологій.
Завдання 5.1.4.2.: Скорочення масштабів соціального сирітства, дитячої безпритульності та бездоглядності.
Основні заходи:
розвиток системи комплексного (соціального, медичного тощо) патронажу сімей, які знаходяться у складних життєвих обставинах, неповних сімей з неповнолітніми дітьми, а також соціально неблагополучних сімей;
посилення підтримки прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, а також нагляду та контролю за умовами утримання і виховання дітей в цих сім’ях (місцевими держадміністраціями та недержавними організаціями);
розвиток мережі та забезпечення притулків для дітей і центрів соціально-психологічної реабілітації дітей, а також служб у справах дітей кваліфікованими кадрами; підвищення статусу працівників, які надають соціальні послуги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, безпритульним тощо, шляхом поліпшення умов праці та удосконалення системи її оплати;
подальше удосконалення організаційно-правових механізмів усиновлення; пріоритетне сприяння усиновленню громадянами України;
удосконалення процедур міждержавного усиновлення шляхом ратифікації Конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення;
збільшення фінансування заходів щодо соціального захисту дітей–сиріт та бездоглядних дітей;
удосконалення системи фінансування потреб дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та запровадження фінансування за принципом “гроші ходять за дитиною”.
Завдання 5.1.4.3.: Оптимізація трудової міграції населення.
Основні заходи:
впровадження спеціальних посад у дипломатичних та консульських представництвах за кордоном у країнах призначення українських мігрантів, створення спеціальних приймалень, надання юридичних консультацій;
розширення системи міждержавних договорів про взаємне працевлаштування громадян та їх соціальний захист;
розширення квот для працевлаштування українців у тих країнах, з якими договори вже укладені;
при укладанні міждержавних договорів про взаємне працевлаштування громадян та їх соціальний захист і встановленні квот на працевлаштування українських громадян в країнах–реципієнтах передбачення спеціальних квот для працівників науково-технологічної сфери з визначенням переліку занять та видів діяльності;
активізація зовнішньополітичної діяльності щодо укладання договорів про працевлаштування окремих категорій українських спеціалістів з країнами Азії та Африки;
розвиток приміської дорожньо-транспортної інфраструктури (покращання якості доріг, розширення мережі маршрутів приміського транспорту), перш за все ― у міських агломераціях, що дозволить мешканцям приміських зон працювати за межами власного населеного пункту;
розширення можливостей працевлаштування на внутрішньому ринку праці, отримання належно оплачуваної роботи як альтернативи виїзду за кордон та зворотній трудовій міграції;
визначення мінімально необхідних обсягів (по роках) залучення мігрантів з країн, що розвиваються та категорій осіб, яким віддається пріоритет при імміграції до України (за країнами походження, етнічними, конфесійними, професійно-кваліфікаційними групами), а також розробка заходів щодо заохочення імміграції в Україну з орієнтацією на: сприяння імміграції осіб українського походження та тих, хто має зв’язки з Україною; надання переваги залученню низки невеликих груп вихідців з різних країн перед імміграцією численного контингенту осіб одного етнічного походження;
ширше залучення у вітчизняну систему вищої освіти молоді з інших країн, а також надання можливостей пільгового навчання у вузах України іноземним студентам, які мають українське походження;
впровадження на регулярній основі системи вибіркових обстежень з міграційних проблем, що дозволить здійснювати всебічний аналіз перебігу міграцій та коректну оцінку ефективності державної міграційної політики.
Завдання 5.1.4.4.: Зменшення вживання тютюнових виробів та алкоголю.
Основні заходи:
посилення контролю за якістю алкогольних виробів: здійснення продажу горілчаних напоїв лише у спеціалізованих відділах продовольчих магазинів, обмеження годин роботи спеціалізованих відділів з продажу горілчаних напоїв і заборони їх роботи у нічний час та вжиття додаткових заходів (законодавчих, організаційних) для запобігання надходження до торгівельної мережі токсичних алкогольних сурогатів;
формування суспільного та індивідуального налаштування на здоровий спосіб життя, що, насамперед, передбачає: просвіту, яка має розпочинатися зі шкільної лави та утверджувати в суспільній свідомості переконання, що людина здатна творити власне здоров’я і зобов’язана це робити; систематичну пропаганду здорового способу життя, зокрема, через високохудожню соціальну рекламу, активізацію антиалкогольної інформаційно-просвітницької діяльності;
заборона вживання алкогольних напоїв на робочих місцях у державних закладах;
надання доступного й ефективного лікування людям, які страждають від алкогольної залежності;
впровадження комплексу адміністративних, економічних та інформаційно-просвітницьких заходів щодо шкоди вживання тютюнових виробів; ініціювання та проведення масштабних національних антитютюнових кампаній з широким залученням громадських організацій, засобів масової інформації та відомих осіб;
забезпечення відповідних вимог до маркування тютюнових виробів, які докладно інформують споживача про небезпеку тютюнопаління;
підвищення вимог до якості виробництва спиртних напоїв.
5.1.5. Покращення умов розвитку та якості трудових ресурсів
| Завдання | Результати |
| Підвищення рівня економічної активності населення. | Досягнення рівня зайнятості 65 % економічно активного населення. Двократне зменшення розриву між рівнем середньої заробітної плати та середнім показникам по країнах ЄС. |
| Активізація внутрішньої трудової міграції. | Зменшення розриву між попитом і пропозицією на робочу силу в регіонах України. |
Завдання 5.1.5.1.: Підвищення економічної активності населення.
Основні заходи:
забезпечення розробки законодавчої бази використання лізингу та аутсорсингу персоналу;
проведення постійного моніторингу стану використання та розповсюдження гнучких форм зайнятості, аутсорсингу та лізингу персоналу;
впровадження системи моніторингу і прогнозування ситуації на ринку праці, у тому числі професійно-кваліфікаційної структури попиту і пропозиції трудових ресурсів з врахуванням зміни демографічної ситуації і структури професійної освіти, що склалася;
розвиток та удосконалення державної системи професійної орієнтації населення;
удосконалення механізму взаємодії ринку праці та ринку освітніх послуг шляхом удосконалення механізму формування державного замовлення на підготовку кадрів та спрощення системи ліцензування освітньої діяльності;
сприяння підвищенню рівня мобільності робочої сили, що сприятиме міжрегіональному перерозподілу робочої сили;
утворення системи підтримки розвитку малого бізнесу (зокрема щодо забезпечення освітніми, юридичними, консультаційними, інформаційно-рекламними, соціальними послугами);
запровадження механізмів стимулювання зайнятості жінок з дітьми до 6 років, осіб з обмеженими з особливими вимогами, пенсіонерів;
забезпечення охоплення населення, насамперед молоді, профорієнтаційними послугами та створення мережі навчальних закладів державної служби зайнятості з метою підвищення охоплення зареєстрованих безробітних програмами професійного навчання;
розвиток ефективних моделей і форм залучення молоді в трудову і економічну діяльність, включаючи діяльність трудових об'єднань, розвитку молодіжних бірж праці і інших форм зайнятості молоді, вдосконалення нормативно-правової бази для максимально гнучкого залучення молоді до трудової діяльності і забезпечення її законних прав і інтересів;
спрямування адресних програм зайнятості на осіб, які є безробітними нетривалий період часу та застосування специфічних заходів для тривалих безробітних;
розширення системи міждержавних договорів про взаємне працевлаштування громадян та їх соціальний захист;
поетапне підвищення мінімальної заробітної плат відповідно до економічної динаміки з поступовим доведенням її до 2 прожиткових мінімумів для працездатної особи (або не менше 45% від середньої заробітної плати);
сприяння розвитку системи договірного регулювання оплати праці, зокрема шляхом закріплення відповідних положень в Генеральній, галузевих угодах та колективних договорах.
реалізація державних гарантій з оплати праці працівників галузей освіти, науки, охорони здоров’я, культури.
підвищення ролі нормування праці всіх категорій працюючих з метою посилення мотивації до праці.
Завдання 5.1.5.2.: Підвищення якості робочої сили.
Основні заходи:
посилення ролі державної служби зайнятості в регулюванні процесів на ринку праці шляхом співпраці з роботодавцями (щодо формування банку вакансій, активізації працевлаштування безробітного населення, працевлаштування молоді на перше робоче місце з наданням дотації роботодавцю, професійного навчання безробітних на замовлення роботодавців) та з органами освіти (щодо участі у забезпеченні функціонування державної системи професійної орієнтації населення та формуванні державного замовлення на підготовку кваліфікованої робочої сили відповідно до стану регіональних ринків праці);
розроблення та впровадження системи внутрішньої оцінки працівників, переорієнтованої на кінцевий результат та індивідуальні професійні досягнення;
налагодження за участю роботодавців моніторингу якості підготовки кадрів вищими та професійно-технічними навчальними закладами та доведення його результатів до навчальних закладів та громадськості;
визначення разом із роботодавцями перспективних вимог до рівня знань, умінь та навичок працівників в розрізі професій шляхом удосконалення змісту кваліфікаційних характеристик, участі у розробленні державних стандартів вищої та професійно-технічної освіти;
підвищення якості професійної підготовки кадрів вищими та професійно-технічними навчальними закладами та оновлення і модернізація їх навчально-виробничої бази, удосконалення кваліфікаційних характеристик професій та змісту професійної освіти, запровадження незалежної кваліфікаційної атестації випускників вищих та професійно-технічних навчальних закладів, залучення роботодавців до участі в підготовці кадрів, формуванні змісту навчання, проведенні кваліфікаційної атестації випускників навчальних закладів;
створення системи неперервного професійного навчання впродовж трудового стажу;
розвиток внутрішньовиробничого навчання працівників організацій, а також випереджаючого професійного навчання працівників, що підлягають звільненню;
сприяння підприємствам у здійснені професійної підготовки, перепідготовки та підвищенні кваліфікації працівників шляхом спрощення дозвільної системи на здійснення підприємствами освітньої діяльності.
Завдання 5.1.5.3.: Активізація внутрішньої трудової міграції.
Основні заходи:
розвиток соціального партнерства на всіх рівнях, посилення взаємодії органів виконавчої влади, роботодавців, профспілок при вирішенні проблем зайнятості;
розширення можливостей працевлаштування на внутрішньому ринку праці, отримання належно оплачуваної роботи працездатним населенням як альтернативи виїзду за кордон та зворотнім трудовим мігрантам;
визначення мінімально необхідної кількості (по роках) залучення мігрантів з країн, що розвиваються та категорій осіб, яким віддається пріоритет при імміграції до України (за країнами походження, етнічними, конфесійними, професійно-кваліфікаційними групами), а також розробка заходів щодо заохочення імміграції в Україну з орієнтацією на: сприяння імміграції осіб українського походження та тих, хто має зв’язки з Україною; надання переваги залученню низки невеликих груп вихідців з різних країн перед імміграцією численного контингенту осіб одного етнічного походження;
впровадження на регулярній основі системи вибіркових обстежень з міграційних проблем, що дозволить здійснювати всебічний аналіз перебігу міграцій та коректну оцінку ефективності державної міграційної політики.
5.1.6. Реалізація національної екологічної політики
| Завдання | Результати |
| Підвищення ефективності національної екологічної політики та стимулювання суб’єктів господарювання до впровадження екологічно безпечних технологій. | Перехід на європейські принципи екологічної політики. Зменшення навантаження на навколишнє природне середовище, а саме зменшення викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел на 30 %, та стабілізація викидів забруднюючих речовин від пересувних джерел. Досягнення належного стану водних ресурсів. |
| Підвищення рівня екологічної безпеки. | Скорочення вдвічі частки населення, що не має постійного доступу до чистої питної води та основних санітарно-технічних засобів. Підвищення лісистості території країни до 20 %, зокрема, в Поліссі до 40 %, Лісостепу -25 %, Степу - 9 %, Карпатах – 55 % та Криму -40 %, Північного Степу – 12% та Південного Степу -5%. Збільшення використання екологічно безпечних видів транспорту, включаючи міський, на 50 %. Зменшення обсягу утворення промислових відходів, насамперед небезпечних. |
| Упровадження системи екологічно збалансованого використання природних ресурсів. | Доведення площі природно-заповідного фонду до 15 % території. |
Завдання 5.1.6.1.: Підвищення ефективності національної екологічної політики та стимулювання суб’єктів господарювання до впровадження екологічно безпечних технологій.
Основні заходи:
реалізація положень Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 року;
запровадження адміністративної та кримінальної відповідальності законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
збільшення переліку об’єктів державної екологічної експертизи, проведення державного моніторингу навколишнього природного середовища, а також посилення контролю за дотриманням екологічних норм суб’єктами господарювання та населенням;
запровадження для забруднювача стимулів щодо зниження рівня негативного впливу на навколишнє природне середовище та повної відповідальності користувача за стан наданих йому у користування природних ресурсів, а також зменшення впливу його діяльності (бездіяльності) на стан цього середовища;
розбудова державної системи інформування населення про стан довкілля та забезпечення ефективної участі громадськості в обговоренні матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища;
стабілізація та поліпшення стану навколишнього природного середовища до рівня, безпечного для життєдіяльності населення з урахуванням європейських стандартів;
удосконалення системи інтегрованого екологічного управління шляхом включення екологічної складової до програм розвитку різних секторів економіки, зокрема, транспорту, енергетики, сільського господарства, туризму, містобудування;
стимулювання суб’єктів господарювання до впровадження екологічно безпечних технологій;
стимулювання безвідхідних виробництв та переробки відходів та побутового сміття;
стимулювання процесу модернізації виробництва, з метою зниження енергоємності і матеріаломісткості, а також скорочення і вторинне використання відходів;
розробка і впровадження нових ефективних технологій виробництва електричної і теплової енергій, пов’язаних з екологічно безпечною утилізацією відходів цих виробництв;
впровадження системи екологічної сертифікації продукції, робіт та послуг, що виробляються та споживаються, стимулювання використання екологічного маркування та інших форм екологічної інформації з метою належного інформування споживачів продукції, робіт та послуг;
поліпшення системи моніторингу за станом охорони навколишнього природного середовища із залученням системи цільових показників, екологічних індикаторів;
формування правил здійснення екологічного аудиту, вимог до розробки технологій, створенні умов для широкого впровадження екологічного менеджменту, підвищення інформаційної доступності промислових підприємств в частині їх дії на довкілля і заходів, що здійснюються, по зниженню негативної дії;
запровадження та проведення стратегічної екологічної оцінки;
оптимізація кількості та змісту цільових програм у сфері охорони навколишнього природного середовища, підвищення їх ефективності;
стимулювання інвестування та налагодження державно-приватного партнерства в розбудові природоохоронної інфраструктури.
Завдання 5.1.6.2.: Упровадження системи екологічно збалансованого використання природних ресурсів.
Основні заходи:
перехід до інтегрованого управління водними ресурсами на основі басейнового принципу управління;
розширення площі природно-заповідного фонду створення репрезентативної мережі його територій та об'єктів, насамперед природних заповідників, біосферних заповідників, національних парків, які мають охоплювати не менше 15 % території України;
створення розгалуженої екомережі, яка б охоплювала не менше 50 % території України, що сприяло б стабілізації екологічної обстановки, підтриманню екологічної рівноваги на території України, збереженню цінних ландшафтів та інших природних комплексів, попередженню втрати частини гено-, демо-, цено- та екофонду, розширенню ареалів популяцій рослин і тварин, підвищенню ймовірності виживання їх нечисленних популяцій, комплексів та угруповань.
Завдання 5.1.6.3.: Упровадження дієвої системи інформування населення з питань охорони та збереження навколишнього природного середовища, екологічної політики.
Основні заходи:
гармонізація програми екологічних дисциплін вищих навчальних закладів України з програмами провідних європейських закладів, впровадження профільних екологічних спеціальностей та предметів на всіх рівнях освіти;
створення національних систем екологічного інформування та освіти населення, у тому числі з використанням соціальної реклами;
розвиток і вдосконалення технічних засобів і технологій підвищення захисту населення і територій від небезпек, обумовлених виникненням надзвичайних ситуацій, а також засобів і технологій ліквідації надзвичайних ситуацій;
вдосконалення системи управління екологічною інформацією та інформацією що сталого розвитку;
запровадження системи безперервної освіти для сталого розвитку;
приведення визначень, класифікації та процедур моніторингу навколишнього середовища відповідно до міжнародних стандартів.
5.1.7.Реформування системи державного управління
| Завдання | Результати |
| Перехід від спрощення адміністративних процедур, натомість запровадження процесу оцінювання регуляторного впливу. | Зменшення бюрократизму в системі державного управління. |
| Встановлення нормативних бар’єрів проти небажаної поведінки та заохочення доброчесності | Впровадження принципу доброчесності в системі державної служби – служіння суспільним інтересам, підтримка прозорості, посилення персональної відповідальності та розвиток організаційної культури, несумісної з конфліктом інтересів. |
| Поглиблення міжнародного співробітництва у сфері державної служби та державного управління | Набуття Україною повноцінного членства у міжнародних організаціях, що займаються питаннями державної служби та державного управління, зокрема, в Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Європейському інституті публічної адміністрації (EIPA), Європейській мережі державного управління (EUPAN). |
| Адаптація стандартів державної служби України до стандартів Європейського Союзу. |
Завдання 5.1.7.1: Перехід від спрощення адміністративних процедур до запровадження процесу оцінювання регуляторного впливу.
Основні заходи:
здійснення кодифікації (об’єднання існуючих правил у певній галузі в єдине регулювання);
використання інформаційних технологій як потужного механізму зменшення тиску, зокрема, через спільне використання інформації та спрощення процедур ліцензування;
впровадження в практику багаторівневих консультації, як між різними рівнями влади в межах окремої країни, так і між країнами;
здійснення аналізу регуляторного впливу перед запровадженням нових правил.
Завдання 5.1.7.2: Встановлення нормативних бар’єрів проти небажаної поведінки та заохочення доброчесності.
Основні заходи:
створення ефективної законодавчої бази (законодавчі й нормативні акти, що визначають стандарти поведінки та забезпечують їхнє дотримання);
запровадження ефективних механізмів підзвітності (адміністративні процедури, контроль, оцінка ефективності виконавської діяльності державних структур, механізми консультацій та нагляду);
створення сприятливих умов роботи на державній службі (справедливе та рівне ставлення, гідні умови оплати праці та соціальне забезпечення);
забезпечення активної участі громадянського суспільства (зокрема активність ЗМІ у проведенні громадських розслідувань) як інформатора-контролера діяльності Уряду.
Завдання 5.1.7.3: Поглиблення міжнародного співробітництва у сфері державної служби та державного управління.
Основні заходи:
активний обмін набутим досвідом із країнами Південного Кавказу та Центральної Азії, підтримка у міжнародних організаціях, що займаються питаннями державної служби та державного управління (ОЕСР, ОЧЕС, EIPA, EUPAN), реалізація угод у сфері реформування державного управління;
постійне залучення експертів SIGMA, активне використання європейських інструментів інституціональної розбудови Twinning, TAIEX;
підписання та реалізація угод у сфері реформування державного управління із країнами-членами Великої сімки (G7);
реалізація спільного зі Світовим банком проекту «Інституційний розвиток та модернізація державної служби»;
запровадження постійного діалогу з країнами-партнерами у Центрально-Східній Європі, участь у всіх ініціативах.