Geum.ru

Світова організація торгівлі

Вид материалаДокументы

Содержание


Політика ціноутворення
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   45

- Політика ціноутворення

  1. Представник України повідомив, що згідно з вимогами Господарського кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 року, суб‘єкти економічної діяльності вільно реалізують свою продукцію на внутрішньому ринку за цінами та тарифами, встановленими ними самостійно або на договірних засадах, і контроль за цінами може застосовуватись тільки у випадках, передбачених законодавчими актами. Закон України «Про ціни та ціноутворення» № 507-XII від 5 грудня 1990 року, Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад стосовно регулювання цін (тарифів)» № 1548 від 25 грудня 1996 року та «Про Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монополістичних утворень» № 135 від 22 лютого 1995 року визначають засади для державного регулювання цін. Переліки товарів та послуг, на які поширюється державне регулювання цін та тарифів, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці переліки наводяться у Таблицях 6 (для товарів) та 7 (для послуг).
  2. Кабінет Міністрів України поклав функції державного контролю за цінами на Держцінінспекцію (Державна інспекція з контролю за цінами) згідно з Постановою КМУ № 1819 від 13 грудня 2000 року. Місцеві органи Держцінінспекції утворено в Автономній республіці Крим, в областях та містах Київ та Севастополь. Завданнями Держцінінспекції є моніторинг цін та тарифів на товари та послуги на споживчих ринках, а також цін та тарифів, встановлених місцевими та центральними органами влади, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, іншими відомствами та організаціями. Кабінет Міністрів України затвердив перелік товарів та послуг, на які поширюється контроль на регіональному рівні, прийнявши Постанову КМУ «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» № 1548 від 25 грудня 1996 року. Регулювання цін в особливій мірі поширюється, на природні ресурси, важливі для визначення цін на інші види продукції, на товари та послуги значної соціальної значення, які спроможні виплинути на рівень життя низькооплачуваних і малозабезпечених верств населення, та на ціни, що встановлюються на монополістичних ринках. Ціновий контроль здійснюється у формі цін (тарифів), зафіксованих державою, граничних рівнів цін, нормативів рентабельності або граничних рівнів торговельних (постачальницько-збутових) надбавок (націнок).
  3. Деякі члени Робочої групи зазначили, що окремі товари, перелічені в Таблиці 6, підпадають під дію мінімальних цін, і попросили надати підтвердження, чи ця вимога також застосовується до імпортних товарів. Зазначивши широке застосовування цінового контролю в Україні, член Робочої групи запитав, чи існують будь-які плани зменшити обсяг цього цінового контролю, зокрема в секторі житлово-комунальних послуг і галузі споживчих товарів і послуг. Деякі члени Робочої групи наголосили на важливості забезпечення того, щоб в Україні не запроваджувався новий ціновий контроль, і попросили Україну повністю дотримуватися всіх правил СОТ, які стосуються цінового контролю, на дату вступу до СОТ, надаючи, по мірі необхідності, графік усунення невідповідних методів цінового контролю. У відповідь представник України зазначив, що всі категорії товарів, які підлягають ціновому контролю, перелічені в Таблиці 6, і ціновий контроль застосовується однаково як до імпортованих, так і до вітчизняних товарів. Що стосується житлово-комунальних послуг, які характеризуються існуванням природних монополій, ціни в цих секторах підлягають державному регулюванню. Він додав, що Україна буде дотримуватися правил СОТ по відношенню до цінового контролю.

- Алкогольні напої
  1. Член Робочої групи зазначив, що мінімальні ціни, які спеціально застосовуються до імпортної горілки та інших алкогольних напоїв, що зазначені в Таблиці 6, порушують положення Статті XI ГАТТ 1994 року. Україну попросили пояснити, як до дати вступу до СОТ будуть приведені у відповідність зі Статтею III ГАТТ 1994 року вимоги щодо мінімальних цін на гіркі ароматичні напої та алкогольні напої. Член Робочої групи також зазначив, що судова практика СОТ встановила, що положення, згідно з якими внутрішні та імпортні товари повинні дотримуватися вимог щодо мінімальних цін, не відповідають Статті III ГАТТ 1994 року на тій підставі, що не допускатиметься реалізація імпортного продукту за ціною, нижчою за ціну на аналогічний вітчизняний товар.
  2. Представник України відповів, що мінімальні ціни та пов‘язані з ними процедури передбачені для реалізації в Україні горілки та інших алкогольних напоїв, які продаються в Україні, відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19 грудня 1995 року, Постанови КМУ «Про запровадження мінімальних цін на вітчизняні та імпортні алкогольні напої» № 700 від 21 червня 2001 року та Наказу Міністерства фінансів, Міністерства економіки та Міністерства аграрної політики «Про затвердження Порядку визначення та застосування мінімальних цін на вітчизняні та імпортні горілку і лікеро-горілчані вироби» № 371/168/239 від 8 серпня 2001 року. На його думку, режим мінімальних цін не порушує положень Статті ХІ ГАТТ 1994 року в цьому випадку, оскільки мінімальні ціни застосовувалися на рівні оптової та роздрібної торгівлі, незалежно від походження продукції, як національного виробництва, так імпортованої. Метою цього заходу була боротьба з незаконним виробництвом і торгівлею алкогольними напоями в Україні. Він додав, що мінімальні ціни не застосовувались ні до гірких ароматичних напоїв (код ГС 21.0390.30.00), ні до алкогольних напоїв, які входять до категорій ГС 2203-2207, тобто пива, вин, ферментованих напоїв або спирту етилового неденатурованого (з концентрацією алкоголю не менше 80 об. %), денатурованих спирту етилового та інших спиртів. Він заявив, що Постановою Кабінету Міністрів України «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» № 407 від 28 травня 2005 року було визнано такою, що втратила чинність Постанова КМУ № 700 від 21 червня 2001 року, чим скасовано заходи, пов’язані з мінімальними цінами, які застосовувалися до алкогольних напоїв вітчизняного виробництва та імпортних алкогольних напоїв.
  3. Представник України підтвердив, що з дати вступу до СОТ цінова політика, яка застосовується до гірких ароматичних напоїв та спиртів, буде у відповідності з положеннями Статті III ГАТТ шляхом скасування застосування мінімальної ціни до імпортних товарів. Робоча групи взяла до уваги це зобов’язання.

- Сільське господарство
  1. Деякі члени Робочої групи піднімали питання про окремі положення Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», які здавалися такими, що не відповідають вимогам СОТ. Зокрема, один Член Робочої групи був занепокоєний положеннями Статті 8, яка передбачає можливість застосування мінімальних імпортних цін, а також запровадження імпортних квот. Такі положення про мінімальні ціни можуть суперечити положенням Статті ІІІ:4 та Статті III:9 ГАТТ 1994 року у разі їх застосовування до імпорту. Цей Член Робочої групи попросив Україну пояснити, чи застосовувалися мінімальні або максимальні закупівельні ціни до імпорту або експорту будь-яких товарів згідно з положеннями цього Закону. Україну попросили підтвердити, що вона має намір скасувати дію цих положень до дати вступу до СОТ. Цей Член Робочої групи попросив Україну повідомити про завершення процесу скасування дії цих положень до моменту прийняття Звіту Робочої групи, утримуватися від їх застосування до дати скасування їх дії, взяти зобов’язання знову не вводити в дію ці положення шляхом прийняття закону або нормативно-правового акту до або після дати вступу до СОТ, а також взяти зобов’язання не вдаватися до застосування таких заходів після вступу до СОТ.
  2. Представник України відповів, що положення Статті 8 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» мають на меті упередження або припинення спекулятивного або узгодженого встановлення цін продавцями та/або покупцями об'єктів державного цінового регулювання на організованому аграрному ринку, яке не може бути виправлено за стандартними процедурами державних інтервенцій. Мета даної політики полягає у наданні державної підтримки національним виробникам сільськогосподарської продукції шляхом гарантування мінімального обсягу закупівлі виробленої ними продукції. Він зазначив, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» № 401-V від 30 листопада 2006 року, положення щодо застосування мінімальних закупівельних цін до імпорту, а також застосування імпортних або експортних квот були скасовані. Він підтвердив, що Україна не має наявних юридичних повноважень застосовувати мінімальні ціни на імпорт та що вона не застосовувала мінімальної ціни до імпортних сільськогосподарських товарів або будь-яких інших імпортних товарів і не буде здійснювати цього у майбутньому.

- Скло, дорогоцінні метали та каміння
  1. Представник України сказав, що заходи цінового регулювання (заставні ціни) до виробів зі скла з Розділу 70 ГС не застосовуються до імпортних товарів. Відповідно, в цьому відношенні ці заходи відповідають вимогам Статті III:4 ГАТТ 1994 року. Що стосується дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, він зазначив, що державне регулювання відповідних цін було скасоване Постановою Кабінету Міністрів України № 974 від 28 липня 2004 року.

- Добрива та метали
  1. Деякі члени Робочої групи навели декілька прикладів того, що вони вважали посиленим втручанням держави в ціноутворення. Так, у листопаді 2003 року, Уряд України уклав угоду з хімічними підприємствами, за якою виробники зобов’язувалися продавати добрива фермерам за ціною, що є нижчою за ринкову. 1 березня 2004 року Уряд та представники найбільших металургійних підприємств підписали Меморандум, згідно з яким виробники металу мають продавати до 18 відсотків своєї продукції за зниженою ціною на внутрішньому ринку, з правом експорту 82 процентів продукції. Кабінет Міністрів підписав 3 березня 2004 року подібний документ з гірничими підприємствами – виробниками залізної руди, коксу, феросплавів та вогнетривких матеріалів, за яким ці підприємства погоджувалися знизити ціни на продукцію, однак лише в обсягах, необхідних для задоволення внутрішнього попиту. 31 березня 2004 року Уряд створив комісію з питань ціноутворення в металургійній промисловості. Оскільки ці цінові заходи не були відображені в Таблиці 6, представника України попросили проінформувати Робочу групу про поточний про стан справ щодо цих товарів.
  2. Представник України відповів, що зазначені заходи не були наведені в Таблиці 6 через те, що ці заходи були короткотерміновими та розрахованими на захист внутрішнього ринку від зовнішніх потрясінь через зростання цін на світовому ринку. Угода про добрива діяла протягом перших 6 місяців 2004 року, а заходи, що впливали на гірничо-видобувну та металургійну промисловість, діяли з 1 квітня по 1 вересня 2004 року. Комісія з питань ціноутворення в металургійній промисловості була розформована 1 вересня 2004 року, а відповідні цінові домовленості після цього не діяли. Жодних заходів зовнішнього або внутрішнього цінового регулювання не було застосовано до феросплавів, вогнетривкої глини, залізної руди та коксу.

- Енергоносії
  1. Член Робочої групи попросив надати інформацію щодо ціноутворення на енергоносії в Україні, а також детальнішу інформацію про характер заходів цінового контролю, наведених у Таблиці 6 для енергоносіїв, палива та похідних товарів (тобто йдеться про категорії ГС 2701-2710, 2711, 2716 та 31). Що стосується електроенергії, то цей член Робочої групи запитав про собівартість виробництва електроенергії в Україні та про ціну, за якою електроенергію купували промислові споживачі. Щодо природного газу, то цей член Робочої групи запитав конкретно про ціни на газ для вітчизняних промислових споживачів та населення, а також про залежність українських підприємств з виробництва азотних добрив від природного газу, який постачається за штучно низькими примусово встановленими державою цінами як вихідна сировина для виробництва.
  2. Що стосується визначення цін на електроенергію (для промислових споживачів та населення), представник України сказав, що вони встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України. Станом на 1 квітня 2007 року, тариф для промислових споживачів (без ПДВ) становив 24,57 копійок за кВт/год для великих споживачів (перший клас споживачів); та 33,53-33,73 копійок за Квт/год для малих споживачів (другий клас споживачів). Тарифи для непромислових споживачів (без ПДВ) становлять від 15,6 до 20,3 копійок за кВт/год для населення; та від 15,0 до 19.7 копійок за кВт/год для населених пунктів. Україна експортує електроенергію, але її частка у загальному обсязі експорту не перевищує 0,5 %. Додаткова інформація щодо методики визначення тарифу та приклад його розрахунку наведено у Таблиці 8.
  3. Стосовно природного газу він зазначив, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1697 від 8 грудня 2006 року, яка скасувала дію Постанови Кабінету Міністрів України № 128 від 9 лютого 2006 року, для промислових споживачів ціна на газ становить 720 гривень за 1 тис. куб. метрів (без урахування ПДВ, тарифів на його транспортування та витрат із зберігання). Ціна для населення встановлена у розмірі від 339 гривень до 1173 гривень за 1 тис. куб. метрів залежно від обсягу річного споживання.

- Телекомунікаційні послуги
  1. На запитання про контроль за цінами (тарифами) у базовому телекомунікаційному секторі, представник України зазначив, що Уряд регулює тарифи на (i) загальнодоступні послуги, такі як з’єднання користувача з телекомунікаційними мережами загального використання, місцеві проводові телефонні комунікації всередині даного коду міста, послуги дзвінків на номери невідкладної допомоги, послуги з надання довідок / інформації та послуги телефонних кабін, за винятком послуг бездротового доступу; та (ii) лізинг каналів зв’язку операторів-монополістів. Усі інші тарифи на телекомунікаційні послуги встановлювалися операторами та постачальниками незалежно (в тому числі, серед іншого, послуги міжміського та міжнародного зв’язку). Монопольну позицію на ринку телекомунікацій тримало відкрите акціонерне товариство «Укртелеком», в тому числі його 32 відділення. Органом державного регулювання є Національна комісія з питань регулювання зв'язку, створена 1 січня 2005 року відповідно до Закону України «Про телекомунікації».

- Залізничні перевезення
  1. На прохання надати інформацію про українську систему встановлення тарифів (цін) на перевезення товарів залізничним транспортом, представник України відповів, що українська залізниця була природною монополією, і тому діяла в рамках регуляторної бази, яка регулювала діяльність природних монополій (в тому числі й цінову політику). Регулювання тарифів на послуги залізниці здійснювалося, зокрема, у відповідності з Законами України «Про транспорт», «Про залізничний транспорт», «Про ратифікацію Угоди про реалізацію узгодженої політики в сфері визначення транспортних тарифів», а також Постановами Кабінету Міністрів України № 1548 від 25 грудня 1996 року, № 457 від 6 квітня 1998 року та № 105 від 21 січня 2003 року Міністерство транспорту та комунікацій та Міністерство економіки вже не мають повноважень встановлювати тарифи на перевезення товарів залізничним транспортом (згідно з Постановою КМУ № 105 від 21 січня 2003 року «Про внесення зміни у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548»). Механізм подання пропозицій Міністерством транспорту та комунікацій Кабінету Міністрів розробляється, однак порядок затвердження тарифів ще не був ухвалений.
  2. Деякі члени Робочої групи закликали Україну взяти на себе зобов’язання застосовувати залізничні тарифи у відповідності з зобов’язаннями в рамках СОТ та покінчити з будь-якою дискримінацією після вступу до СОТ. Один член Робочої групи попросив Україну затвердити гармонізовані залізничні тарифи до вступу до СОТ та надати їх членам СОТ для ознайомлення. Цей член попросив Україну прояснити ситуацію щодо транзиту.
  3. Представник України відповів, що процес гармонізації залізничних тарифів розпочався з прийняттям Кабінетом Міністрів України Розпорядження «Про індексацію тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом та пов’язані з цим послуги» № 91-р від 1 квітня 2005 року. З червня 2007 року тарифи на перевезення вугілля, карбаміду, деревини та вугільного дьогтю, брухту чорних металів прокату та мінеральних добрив були вирівняні. Він додав, що до 2005 року особливі ставки тарифів застосовувалися лише для перевезення прокату, добрив, деревини та вугільного дьогтю у напрямку портів Рені та Іллічівськ. Що стосується зерна, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 295-p від 29 липня 2005 року поновило низькі тарифи на перевезення зерна до 16 вересня 2005 року. Диференційовані тарифи досі застосовувалися для перевезень деяких товарів, зокрема коксу, залізної руди, чавуну, харчових продуктів та продуктів переробки нафти. Рішення про дозвіл диференційованого ціноутворення було ухвалене Кабінетом Міністрів за ініціативою декількох зацікавлених Міністерств. На його думку різниця між тарифами на транспортування експорту/імпорту та тарифами, що застосовувалися на внутрішньому ринку, була відносно незначною (у 1.19 разів вище для перевезення імпорту/експорту) та мала малопомітні економічні наслідки з точки зору експорту. Що стосується диференційованих тарифних ставок наданих окремим торговельним партнерам, то він зазначив, що Україна підписала з країнами СНД міжнародні угоди, спрямовані на координацію тарифної політики в сфері залізничного транспорту. Ці міжнародні угоди визначають сфери в яких окремі економічні оператори мали укласти спеціальні двосторонні угоди, замість деталізації преференційних ставок. Він додав, що Міністерство транспорту підготувало проект Постанови "Про індексацію залізничних тарифів на перевезення вантажів», спрямований на приведення залізничних тарифів у відповідність із зобов’язаннями в рамках СОТ. Після прийняття цієї постанови має бути оприлюднена таблиця гармонізованих залізничних транспортних тарифів для різних товарів. Він підтвердив, що Україна гармонізує диференційовані залізничні тарифи на перевезення товарів до дати вступу до СОТ.
  4. Представник України підтвердив, що, починаючи від дати вступу України до СОТ її Уряд застосовуватиме заходи контролю за цінами виключно у спосіб, який узгоджується з принципами СОТ, з урахуванням інтересів експортерів, які є членами СОТ, як це передбачено у Статтях ІІІ:4, III:9, V та VIII ГАТТ 1994 року та Статті VIII Генеральної Угоди про торгівлю послугами (ГАТС). Він також зазначив, що у листопаді 2006 року Україна скасувала Статтю 8 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», яка передбачала застосування мінімальних цін на імпорт на тимчасовій основі, а також встановлення імпортних та експортних квот. Він підтвердив, що Україна не застосовуватиме вимоги щодо обов’язкових мінімальних цін до будь-якої імпортованої продукції. Він також підтвердив, що з дати вступу України до СОТ, всі залізничні тарифи, в тому числі основні тарифи, додаткові збори та знижки застосовуватимуться на недискримінаційній основі, незалежно від країни походження або призначення товарів, а також від того, чи товари перевозяться в середині країни, чи вони імпортуються або експортуються (по суходолу або перевозяться з або до порту), чи перевозяться транзитом. Він також підтвердив, що Україна регулярно публікувала переліки товарів та послуг, на які поширюється державне цінове регулювання, і буде робити це і надалі. Члени Робочої групи взяли це повідомлення до уваги.