Geum.ru

Світова організація торгівлі

Вид материалаДокументы

Содержание


Валютна система і платіжна система
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   45

- Валютна система і платіжна система

  1. Представник України повідомив, що українське керівництво запровадило національну валюту  гривню (ГРН), замінивши український карбованець, у співвідношенні 100 000:1  у вересні 1996 року. Курс гривні спочатку неофіційно прив’язувався до долара США, потім йому дали можливість коливатись у встановлених межах. У лютому 2000 року Україна перейшла до режиму «плаваючого обмінного курсу із втручанням центрального (Національного) банку». Національний банк має на меті досягти стабільності обмінного курсу і буде здійснювати інтервенції на валютному ринку з метою вирівнювання короткострокових коливань вартості гривні. Резерви іноземної валюти Національного банку станом на 1 квітня 2007 року дорівнюють 22 мільярди 942 мільйонів доларів США.
  2. Він додав, що Україна 24 вересня 1996 року взяла на себе зобов’язання згідно зі Статтею VIII Угоди про Міжнародний валютний фонд (МВФ), і таким чином зберегла валютну систему без обмежень для здійснення платежів та переказів за існуючими міжнародними операціями, як визначено в Статті XXX Угоди про МВФ.
  3. Після світової фінансової кризи в 1997 – 1998 роках Правлінням Національного банку України була запроваджена вимога щодо обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів для того, щоб забезпечити мінімальну гарантовану пропозицію іноземної валюти для підтримки обмінного курсу гривні, а також зменшити спекулятивний тиск на валютний ринок. У відповідь на висловлене членом Робочої групи занепокоєння стосовно відповідності такого обмеження зобов’язанням України, які випливають зі Статті VIII Угоди про Міжнародний валютний фонд, представник України зазначив, що вимога щодо обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів була скасована 15 квітня 2005 року, відповідно до Постанови Національного банку України № 101 від 31 березня 2005 року «Про скасування обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів».
  4. Іноземну валюту можна придбати на внутрішньому міжбанківському ринку, а якщо вона призначається для здійснення імпортних платежів, то до уповноваженого банку необхідно надати належну документацію, яка б засвідчувала законність операції, для якої здійснюється запит іноземної валюти. Належною документацією у цьому випадку вважається копія договору з нерезидентом або інший документ, який згідно з чинним законодавством України має силу договору; вантажна митна декларація для товарів, що ввозяться на територію України; акт (здавання-приймання тощо) або інший документ, який свідчить про надання послуг, виконання робіт, імпорт прав інтелектуальної власності; документи, що передбачені для документарної форми розрахунків (акредитив), вексельної форми розрахунків, або інша документація, що стосується розрахунків. Вимога надання довідки (декларації) з Державної податкової адміністрації для придбання іноземної валюти на суму, що перевищує 10 000 дол. США, була скасована відповідно до Постанови Правління Національного банку України № 100 від 31 березня 2005 року.
  5. Член Робочої групи поставив запитання про положення Постанови Правління Національного банку України №  482 від 14 жовтня 2004 року, яка вимагала відкриття іноземними інвесторами двох банківських рахунків в Україні – спочатку інвестиційні кошти мали розміщуватися на рахунку в іноземній валюті, потім конвертуватися в гривні та розміщуватися на другому рахунку. Представник України відповів, що даний порядок було скасовано Постановою Правління Національного банку України №  154 від 29 квітня 2005 року.
  6. У відповідь на конкретне запитання представник України зазначив, що на втрати, пов’язані з обмінним курсом, не поширюється звiльнення вiд сплати податкiв (ці втрати відносяться на валові витрати підприємств).
  7. Придбання іноземної валюти для здійснення операцій за рахунками основного капiталу дозволяється тільки для виконання конкретних зобов’язань резидентів перед нерезидентами. Таким чином, резидент, який давав гарантію щодо погашення заборгованості нерезидента перед іншим нерезидентом, не має змоги придбати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку у разі необхідності проведення оплати за гарантією. В такому випадку резиденту потрібно використовувати власні валютні ресурси. Однак резидент, який надав гарантію, має змогу придбати іноземну валюту для погашення заборгованості нерезидентів перед резидентами. Цей порядок було запроваджено з метою здійснення ефективного контролю за відпливом капіталів і підтримки таким чином макроекономічної стабільності і вирішення проблеми відмивання грошей. Після належного вирішення питання, пов’язаного з відпливом капіталів, ці заходи зрештою будуть скасовані. Постійні представництва нерезидентів – юридичних осіб, які частково здійснювали господарську діяльність на території України, мали право використовувати свої розрахункові гривневі рахунки для купівлі іноземної валюти та переведення коштів в іноземній валюті на користь юридичних осіб, чиї інтереси вони представляли в Україні. Продаж готівкової іноземної валюти фізичним особам – нерезидентам або продаж гривні в обмін на іноземну валюту фізичним особам – нерезидентам на суму, що перевищує 50 000 гривень, міг здійснюватися лише через каси банків або фінансових установ (Стаття 6 Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затверджена Постановою Правління Національного банку України № 502 від 12 грудня 2002 року).
  8. Представник України зазначив, що згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 31 травня 2007 року імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики (операції на умовах відстрочення поставки вважаються операціями за рахунками основного капіталу). Це положення замінило положення Статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 22 вересня 1994 року, згідно з яким передбачався 90-денний період попередньої оплати за операціями імпорту.
  9. Представник України відзначив, що Стаття 3 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23 вересня 1994 року (зі змінами та доповненнями) передбачає, що придбана резидентом іноземна валюта повинна бути переказана резидентом у відповідності до його зобов‘язань нерезидентові протягом п‘яти робочих днів від дати зарахування цієї валюти на валютний рахунок цього резидента. Член Робочої групи звернувся з проханням надати детальнішу інформацію про те, яким чином забезпечується виконання цієї вимоги та запитав конкретно, чи стосується «дата зарахування» саме імпорту. Цей Член Робочої групи розглянув дане положення у контексті Статті ІІІ:4 ГАТТ 1994 та Статті VIII Угоди про Міжнародний валютний фонд. Цей член Робочої групи був занепокоєний тим, що це положення накладає обтяжливе обмеження на фінансування поточних міжнародних операцій і попросив надати відомості про скасування цієї вимоги, зазначивши, що зараз ця вимога не є необхідною для забезпечення стабільності валютного курсу та резервів. У відповідь представник України сказав, що це положення фінансово дисциплінує суб’єктів господарської діяльності, не допускає нераціонального використання іноземної валюти та зменшує масштаби дестабілізуючої спекуляції валютою. Він дотримувався точки зору, що ця вимога надала Національному банку додатковий важіль впливу на внутрішній валютний ринок, який є дуже чутливим до внутрішніх та зовнішніх потрясінь. На його думку, це положення не обмежує права резидентів здійснювати перекази нерезидентам у терміни, передбачені контрактами, і таким чином не створює менш сприятливого режиму для здійснення платежів за імпортними операціями, ніж за товари вітчизняного виробництва. Він наполягає, що це положення не суперечить вимогам ГАТТ 1994 року.
  10. Представник України підтвердив, що Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачає спрощення порядку продовження строку розрахунків. Відповідно, резиденти зможуть отримувати дозволи на продовження строку на 180 днів для здійснення розрахунків за імпортними операціями в центральному органі виконавчої влади у сфері економічної політики. На цей час таким органом є Міністерство економіки. Він також підтвердив, що 90-денний строк для здійснення розрахунків за імпортними операціями скасовано при покращенні валютної системи держави в цілому, і що Україна застосовуватиме заходи щодо іноземної валюти тільки відповідно до вимог СОТ. Робоча група взяла до уваги ці зобов’язання.