Geum.ru

Світова організація торгівлі

Вид материалаДокументы

Содержание


Інвестиційний режим
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   45

- Інвестиційний режим

  1. Представник України сказав, що Закон України «Про інвестиційну діяльність» № 1560-XII від 18 вересня 1991 року та Закон України «Про режим іноземного інвестування» № 93/96-ВР від 19 березня 1996 року є базовими законодавчими актами, що регулюють інвестиційну діяльність. Спеціальним законодавством регулюються такі сфери, як мінеральні ресурси (Закон України «Про угоди про розподіл продукції» №1039-XIV від 14 вересня 1999 року) та інфраструктура (Закон України «Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг» № 1286-XIV від 14 грудня 1999 року). Україна внесла зміни до законодавства з метою поліпшення умов іноземного інвестування, зокрема шляхом прийняття Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» № 1457-ІІІ від 17 лютого 2000 року, Указу Президента «Про деякі питання іноземного інвестування» № 748/98 від 7 липня 1998 року (викуп державних боргових зобов’язань), та Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України з метою стимулювання інвестиційної діяльності» № 977-XIV від 15 липня 1999 року, яким вносяться зміни до Закону України «Про податок на додану вартість». Закон України «Про власність» № 697-ХІІ від 7 лютого 1991 року дозволяє іноземним інвесторам мати у власності майно, а державну та комунальну власність можна брати в оренду на строк до 50 років згідно із Законом України «Про концесії» № 997-XIV від 16 липня 1999 року. Згідно зі Статтями 81 та 82 Земельного кодексу України № 2768-III від 25 жовтня 2001 року, іноземним інвесторам дозволяється володіти земельними ділянками несільськогосподарського призначення у разі придбання об'єктів нерухомого майна та у разі намірів спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності.
  2. Закон України «Про інвестиційну діяльність» гарантує рівність прав та умов діяльності національних та іноземних інвесторів. У Законі України «Про режим іноземного інвестування» передбачено особливості іноземного інвестування, у тому числі репатріація коштів у випадку припинення діяльності (Стаття 11), переказ доходів та прибутків (Стаття 12) та захист прав інвестора. Іноземними інвесторами визнаються фізичні або юридичні особи-нерезиденти, які мають право утворювати в Україні підприємства з повною власністю, відділення або спільні підприємства за участю українських компаній або фізичних осіб. Підприємством з іноземними інвестиціями визначається підприємство будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого становить не менше 10 відсотків. Згідно зі Статтею 19 Закону, підприємства з іноземними інвестиціями самостійно визнають умови реалізації продукції. Законом України «Про режим іноземного інвестування» передбачається захист іноземних інвестицій від націоналізації. Україна підписала угоди про заохочення та взаємний захист інвестицій з понад 50 країнами. Ці угоди регулюються Законом України «Про режим іноземного інвестування», іншими законодавчими актами, а також міжнародними угодами (положення яких мають переважну силу над положеннями національного законодавства). Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами у березні 2000 року.
  3. Для того щоб мати право на отримання пільг та гарантій, передбачених законодавством України, іноземна інвестиція повинна бути зареєстрованою у відповідності до порядку, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій» № 928 від 7 серпня 1996 року. Іноземні інвестиції можуть бути зареєстровані урядом Автономної республіки Крим, обласними держадміністраціями, державними міськими адміністраціями у містах Київ та Севастополь протягом 3 робочих днів. Органи державної влади можуть відмовити заявникові у реєстрації, лише якщо документацію подано у неповному обсязі, або якщо здійснення даної інвестиції суперечить вимогам українського законодавства. Повідомлення про відмову в реєстрації надсилаються заявникові у письмовому вигляді і можуть бути оскаржені в суді.
  4. У відповідь на запитання про відповідні повноваження державних і регіональних органів стосовно інвестиційного режиму представник України зазначив, що виконання рішень, які впливають на інвестиційний режим, тобто про подальшу лібералізацію, буде обов’язковим для державних органів всіх рівнів.
  5. Зазначивши, що інвестиції можуть здійснюватись у будь-який об‘єкт за винятком тих, що заборонені законодавством, при тому, що в реєстрації інвестиції може бути відмовлено на тих самих засадах, деякі члени Робочої групи попросили Україну більш докладно описати особливості заборонених інвестицій. Зокрема, вони попросили Україну підготувати та подати до Робочої групи список заборонених видів інвестиційної діяльності.
  6. Представник України відповів, що Закон України «Про інвестиційну діяльність» (Стаття 4) забороняє інвестування в об’єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, екологічних, радіаційних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України. Інвестиції, що порушують інтереси і права громадян, які охороняються законом, –– тобто ті, що гарантуються законодавством, такі як права інтелектуальної власності та приватної власності, або інтереси і права підприємств або держави, забороняються. Спеціального списку заборонених видів інвестиційної діяльності не існує. Він зазначив, що загальні положення Закону України «Про інвестиційну діяльність» однаково застосовуються до іноземних і національних інвесторів, а також підтвердив, що не існує списку заборонених видів інвестиційної діяльності, який застосовується тільки до іноземних інвесторів. У відповідь на прохання надати детальнішу інформацію, представник України зазначив, що Україна готова надати відповіді на запити стосовно конкретно визначених інвестиційних проектів.
  7. У відповідь на конкретне запитання представник України сказав, що іноземний інвестор не може володіти лісом в Україні (Статті 7 та 10 Лісового кодексу України).