Книга "Аграрне право України" 2-е видання

Вид материала

Книга

Содержание Види джерел 62 РОЗДiЛ Н АГРАРНi ПРАВОВiДНОСИНИ НИЇТО Ї0 ПРОГНОЗУ¦ТЬСЯ) ЦiНИ Й iНШИХ ¦КОНОМiЧ Мстди тощо.

Подобный материал:

• Аграрне право України, 114.91kb.
• Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 922.45kb.
• Список літератури №2011 Абрамов Н. А. Хозяйственно-процессуальное право Украины: Учеб, 389.46kb.
• Аграрне, земельне та екологічне право п. Ф. Кулинич павло Федотович Кулинич, 207.47kb.
• Тема Предмет аграрного права, 1851.91kb.
• Курс Аграрне та земельне право України Поняття аграрного права та його ознаки як галузі, 16.96kb.
• Інститут регіональних досліджень нан україни у 2006 році: Інформаційне видання, 889.93kb.
• Для отримання рекомендації вр викладач має подати до науково-методичної ради Інституту, 208.78kb.
• М. В. Богданович М. В. Козак Я. А. Король методика викладання математики в початкових, 6474.23kb.
• Зразок фахові видання за спеціальністю, 95.28kb.

носин нормами законiв є принципом, вимогою та ознакою | й

гарантiї, що ця правова норма вiдображає iнтереси i волю на- |

роду за допомогою законодавчого акта, прийнятого найви

щим органом державної влади.


Джерелами аграрного права є правовi акти, що мiстять

норми аграрного права як галузi, а також норми, якi є в актах

iнших галузей нацiонального i мiжнародного законодавства, в

тiй їх частинi, де вони реiулюють аграрнi вiдносини.


Вмiщенi п законах прамовi норми ча своїм призначенням

характсриiуюп.ся як такi, що мають загальний (унiфiкова-

ний) i сiiецiiш.пий (диференцiйований) змiст. Цi акти визна-

чають праiюний ститус ти нравосубкктнiсть усiх легальних

субєктiв аграрного нiднриiмництна (див. схему 3).


Джерелами аграрного прана України є унiфiкованi й ди-

ференцiйованi акти пранотпорчостi державних органiв. Вони

регулюють аграрнi ринковi вiдносини, встановлюють i за-

крiплюють аграрну полiтику, сформульовану законодавчою

владою. На вiдмiну вiд джерел iнших галузей права, джерела


0; кї к > й) г ЇЇ -- 1| iаР 0-с:2i л5

5

1 23 та i

їїх |

ї-х х Ф -----

2с5 - Ц1 Г"-

2еiя> таi Ї

0п 3та ~ ж- % i

ї Л -г"о. <и -

i~~- Я- х "

Е:5- >= Ї

<т 1з та й 6-1=1 -ПО)>~ це ч


0-

йс:i """ 5.. та сх с.

уЕ= 1-

5-----


0;

Еї

д- яа>

i|Г Х 0> ь11

>-> 01с; таР 0-с:

2 ii.л г-3;Е 5111

5>1х -1Й

i!та iата таi

1"ї т


i11-хтак х>,

0 5-iЗii

i0) 0-хса8--ЇО>ю

i >,iтаЙ"зСа1- ТО

Сi.0iїх5..схЕ=0)с[01тае .Ь01 д00Й."

1i!

х0:Хо

таi таiялтаi-

о.0а, с >,

i1х 0: ї5 х с та хюЙо.iй о -а.><

15


Р


42 Роздiл Н


аграрного права України мають такi характернi особливостi:


1) унiфiкованi акти аграрного законодавства - являють со-

бою ядро аграрного законодавства i становлення аграрного

права як самостiйної та iнтегрованої галузi нацiонального

права; 2) вiдсутнiсть єдиного фундаторного акта кодифiкова-

ного характеру (на вiдмiну вiд традицiйних галузей права, де

таким актом є кодекси; вiд аграрного права Францiї, Мекси-

ки, Уругваю та iнших країн, де основним таким актом висту-

пають аграрнi кодекси); 3) значущiсть локальних актiв санк-

цiонованої та делегованої правотворчостi субєктам сiль-

ськогосподарського виробництва i ринкових економiчних

вiдносин; 4) збереження рекомендацiйної правотворчостi;


5) використання правових норм iнших галузей права, якi од-

ночасно належать i до норм аграрного та iнших галузей права

(земельного, господарського, фiнансового тощо), оскiльки

вони регулюють окремi питання дiяльностi субєктiв аграрно-

го пiдприємництва; 6) зростання ролi мiжнародних норм пра-

ва та унiфiкацiї нацiонального аграрного законодавства щодо

мiжнародного права.


2. Унiфiкованi акти аграрного законодавства - це юри-

дична форма закрiплення норм аграрного права, спрямова-

них на iнтеграцiю правового регулювання аграрних вiдносин,

унiфiкацiю правового статусу i правової регламентацiї дiяль-

ностi субєктiв аграрного пiдприємництва усiх форм власностi

та легальних органiзацiйно-правових форм. Вони включають

у себе нормативно-правовi акти, що регулюють у єдностi та

взаємозвязку економiчнi, органiзацiйнi та iншi заходи, спря-

мованi на реалiзацiю аграрної реформи, пiдприємництва всiх

аграрних товаровиробникiв.


Диференцiйованi акти аграрного законодавства - це нор-

мативно-правовi акти, що розробляються з урахуванням вiд-

мiнностей у статусi субєктiв аграрного пiдприємництва.


Унiфiкованi й диференцiйованi нормативно-правовi акти є

основою системи (видiв) джерел аграрного права (див. схему 4).


3. Аграрне законодавство становлять закони i нормативно-


правовi акти, спрямованi на органiзацiйно-управлiнське за-

безпечення рацiонального використання земель сiльськогос-

подарського призначення. До нього належать акти, спрямо-

ванi на належну органiзацiю ведення головних i допомiжних

галузей сiльськогосподарського виробництва: рослинництва i


ВИДИ ДЖЕРЕЛ

АГРАРНОГО ПРАВА УКРАЇНИ


Унiфiкованi, диференцiйованi

та iншi правовi акти, що увiбрали в себе:


тваринництво

ветеринарiю, зооiнженерiю

ставковерибальство

iнше


законодавство

земельне

трудове

цивiльне

господарське

фiнансове

адмiнiстративне

водне

лiсове

екологiчне

iнше


Схема 4. Види джерел аграрного права України


44


Джерела аграрного права 45


роздiли


тваринництва та Їхнiх складових (насiнництво, селекцiя, пле-

мiнна справа, бджiльництво, ставкове рибальство тощо). Ни-

ми є акти, якi визначають нормативно-правовi вимоги, спря-

мованi на охорону здоровя працiвникiв сiльського господар-

ства, додержання правил технiки безпеки i виробничої санiта-

рiї в процесi аграрного виробництва.


Нормативно-правовi положення цих актiв визначають ко-

ло аграрних пiдприємцiв як субєктiв аграрних виробничих

вiдносин. Цi акти поширюють свою чиннiсть на дiяльнiсть

усiх сiльськогосподарських пiдприємств.


4. Рiзновидом джерел аграрного права слiд розглядати та-

кож внутрiшньогосподарськi локальнi акти, чиє виникнення

i функцiонування зумовлено насамперед тим, що громадяни

як члени i/чи учасники (акцiонери) через вищi органи управ-

лiння самостiйно закрiплюють модель (правила) поведiнки.


5. Розяснення, iнформацiйнi листи судових органiв - Ви-

щого арбiтражного суду, Верховного Суду України - мають

важливе значення для належного правозастосування, виго-

товлення таких за змiстом локальних актiв, що пiддаються

прогнозуванню судової перспективи.


6. Самостiйним джерелом нацiонального аграрного права

слiд також вважати мiжнароднi правила, звичаї, конвенцiї, до

яких приєдналася (та якi ратифiкувала) Україна. Це, насампе-

ред, Мiжнародно-правовi правила торгiвлi, експорту та iм-

порту продуктiв харчування, устаткування, отрутохiмiкатiв,

машин та iн. Таким актом є, наприклад, Нью-Йоркська кон-

венцiя 1958 р. про виконання рiшень iноземних арбiтражiв

тощо.


2. Конституцiя України i закони -

основа аграрного права


1. Конституцiя є основоположним законом України, який

мiстить в собi правовi норми, що лежать в основi аграрного

права i аграрного законодавства. Положення Конституцiї Ук-

раїни визначають права, свободи та обовязки людини i гро-

мадянина, що повною мiрою поширюються i на селян як пра-

цiвникiв сiльського господарства у всiх його формах органiза-

цiї. Конституцiя визначає, закрiплює i гарантує форми i види

власностi. Через систему правових iнститутiв i галузей права


вона забезпечує здiйснення правдержавної приватної влас-

ностi на засоби i продукцiю сiльськогосподарського вироб-

ництва, окреслює основнi правомочност-колективних i дер-

жавних сiльськогосподарських пiдприємств i громадян, якi

займаються сiльським господарством.


Конституцiя України в ст. 36 визначає право громадян Ук-

раїни на свободу обєднання у полiтичнi партiї та громадськi

органiзацiї для здiйснення i захисту своїх прав i свобод i задо-

волення полiтичних, економiчних i соцiальних, культурних та

iнших iнтересiв. На пiдставi цiєї норми права селяни та iншi

громадяни обєдналися в колективнi сiльськогосподарськi

пiдприємства, сiльськогосподарськi кооперативи, спiлки се-

лян, акцiонернi товариства, агрофiрми та iншi форми сiльсь-

когосподарського виробництва та пiдприємництва.


Конституцiя України визнала землю, її надра, воднi та iн-

шi природнi ресурси обєктами права власностi Українського

народу. Вiд iменi Українського народу права власника здiй-

снюються органами державної влади та органами мiсцевого

самоврядування (ст. 13). Встановленi в статтi 13 i 14 Консти-

туцiї земельнi правомочностi конкретизовано в Земельному

кодексi України та земельному, аграрному, цивiльному зако-

нодавствi.


В Основному Законi (ст. 41) закрiплено три форми влас-

ностi: державна, комунальна i приватна. На пiдставi цiєї пра-

вової норми здiйснюється право повного господарського вi-

дання державними сiльськогосподарськими пiдприємствами.


Безпосереднє вiдношення до усiх форм органiзацiї сiль-

ськогосподарського виробництва має ст. 42 Конституцiї Ук-

раїни, в якiй йдеться про правоздатнiсть усiх громадян Украї-

ни займатися пiдприємницькою дiяльнiстю. Це право грома-

дянина тiсно повязане з реалiзацiєю ст. 36 Конституцiї Ук-

раїни i утворенням цiлої системи сiльськогосподарських

виробничих, сервiсних, заготiвельних, постачальницьких, пе-

реробних пiдприємств, товариств, фiрм та обєднань.


2. В Українi основним виробником сiльськогосподарської

продукцiї є колективнi сiльськогосподарськi пiдприємства.

Україна - єдина держава, що прийняла Закон "Про колек-

тивне сiльськогосподарське пiдприємство". Правовими нор-

мами цього Закону визначено правове становище КСГП як

виробничо-господарського утворення, що поряд з вироб-

ництвом продуктiв харчування i сировини для харчової i лег-


кої промисловостi виконує неоцiниму суспiльно-соцiальну

функцiю працевлаштування працездатного населення сiл i се-

лищ та вирiшення соцiальних проблем селян похилого вiку.

Цим Законом регулюються вiдносини права членства в

КСГП, вiдносини власностi i паювання майнових фондiв, оп-

лата працi членiв КСГП, основний режим виробничо-госпо-

дарської дiяльностi, право самоврядування, взаємини держа-

ви i колективного сiльськогосподарського пiдприємства, ре-

гулюються вiдносини в разi реорганiзацiї або лiквiдацiї

КСГП. Згiдно зi ст. 6 Закону основними завданнями пiдпри-

ємства є виробництво товарної продукцiї рослинництва i тва-

ринництва, а також її переробка та iншi види дiяльностi,

спрямованi на задоволення iнтересiв членiв пiдприємства,

трудового колективу i населення України в цiлому.


З метою розширення виробничо-господарської, сервiсної,

заготiвельної, збутової дiяльностi громадян, якi проживають у

сiльськiй мiсцевостi, розвитку пiдприємництва i забезпечення

зайнятостi населення в Українi 17 липня 1997 р. прийнято За-

кон "Про сiльськогосподарську кооперацiю". Цим Законом

окреслено види сiльськогосподарських кооперативiв, обовяз-

ковiсть їх державної реєстрацiї, права та обовязки членiв

кооперативу, правовий режим майна i землi, засади самовря-

дування, господарська правоздатнiсть кооперативу, розподiл

доходiв, взаємини держави i кооперативу та iн.


В Українi 10 квiтня 1992 р. прийнято Закон "Про спожив

чу кооперацiю". Цей Закон визначає правовi, економiчнi та

соцiальнi основи дiяльностi споживчої кооперацiї в Українi.

Споживча кооперацiя становить собою добровiльне обєднан-

ня громадян для спiльного ведення господарської дiяльностi з

метою полiпшення свого економiчного та соцiального стану.

Вона здiйснює торговельну, заготiвельну, виробничу та iншу

дiяльнiсть, сприяє соцiальному i культурному розвитку села,

народних промислiв i ремесел. Членами споживчих товариств

є, головним чином, працiвники сiльського господарства.


У Законi "Про сiльськогосподарську кооперацiю" мiстить-

ся норма (ст. 4), згiдно з якою дiя цього Закону не поширю-

ється на споживчу кооперацiю.


Правове становище державних сiльськогосподарських пiд-

приємств (радгоспiв, племiнних господарств) визначається

Законом "Про пiдприємства в Українi" вiд 27 березня 1992 р.

Правовi норми цього Закону визначають правове становище


Джерела аграрного права


всiх типiв i видiв державних пiдприємств. Ст. 1 цього Закону

мiстить визначення державного пiдприємства. Пiдприємство

- основна органiзацiйна ланка народного господарства Ук-

раїни, воно є самостiйним, господарюючим статутним

субєктом, має права юридичної особи, провадить свою ви-

робничу дiяльнiсть з метою одержання вiдповiдного прибутку

(доходу).


На рiвнi законодавчого акта визначається правове стано-

вище селянського (фермерського) господарства. Цим актом є

Закон "Про селянське (фермерське) господарство", що прий-

нятий Верховною Радою України вiд 20 грудня 1991 р. iз змi-

нами i доповненнями, внесеними 22 червня 1993 р. Цей За-

кон визначає економiчнi, соцiальнi i правовi основи створен-

ня та дiяльностi селянських (фермерських) господарств в

Українi. Закон гарантує права громадян на добровiльне ство-

рення цих господарств, самостiйнiсть їх господарювання, рiв-

нiсть з iншими формами господарювання в агропромислово-

му комплексi, а працюючих у селянських (фермерських)

господарствах - iз зайнятими в iнших сферах народного гос-

подарства.


До джерел аграрного права вiдноситься ряд законiв, безпо-

середньо спрямованих на ведення сiльськогосподарського

виробництва та його окремих галузей. Серед цих законiв

звертає на себе увагу Закон "Про насiння" вiд 15 грудня

1993 р. Цей Закон мiстить основнi положення, що регулюють

виробництво, реалiзацiю та використання насiння i садивно-

го матерiалу сiльськогосподарських, декоративних, лiкар-

ських та лiсових рослин, на якi затверджено державнi стан-

дарти i правовi вiдносини мiж виробниками та споживачами

насiння i садивного матерiалу, а також охороняє їх права.


Закон "Про охорону прав на сорти рослин" вiд 21 квiтня

1993 р. регулює вiдносини, з приводу одержання, викорис-

тання, захисту, вiдчуження i припинення дiї права на сорти

рослин в Українi. Закон "Про карантин рослин", який прий-

нятий ЗО червня 1993 р. У Законi визначено загальнi правовi,

органiзацiйнi та фiнансово-економiчнi основи карантину

рослин, дiяльнiсть державних органiв, пiдприємств, установ,

органiзацiй, посадових осiб та громадян, спрямовану на запо-

бiгання завезенню та поширенню вiдсутнiх на територiї Ук-

раїни небезпечних шкiдникiв, хвороб рослин i бурянiв.


Роздiл V


Правовi норми щодо регулювання суспiльних аграрних

вiдносин, повязаних з державною реєстрацiю, виробницт-

вом, закупiвлею, транспортуванням, зберiганням, реалiзацiєю

та безпечним для здоровя людини, навколишнього природ-

ного середовища застосуванням пестицидiв i агрохiмiкатiв,

передбаченi в Законi "Про пестициди i агрохiмiкати", прий-

нятому 2 березня 1995 р. Цей Закон визначає права i обовяз-

ки пiдприємств, установ, органiзацiй та громадян, а також

повноваження органiв державної влади i посадових осiб у

данiй сферi.


4. Складову частину аграрного законодавства становлять

акти про тваринництво в Українi. Зокрема, Верховна Рада

України 15 грудня 1993 р. прийняла Закон "Про племiнне

тваринництво", яким визначено загальнi правовi, економiчнi

та органiзацiйнi основи племiнного тваринництва. Ним рег-

ламентована дiяльнiсть у галузi племiнного тваринництва, ви-

значено правове становище субєктiв i структур племiнного

тваринництва, встановлено вимоги до племiнних ресурсiв i

основи контролю за їх дотриманням.


5. Ветеринарiя та зооiнженерiя - це важливi елементи аг-

рарного виробництва, дiяльнiсть, спрямована на розвиток

тваринництва, забезпечення здоровя тварин, екологiчну без-

пеку продукцiї тваринництва. Тому Закон " Про ветеринарну

медицину" та iншi закони про тваринництво, зооiнженерiю є

джерелами аграрного права.


Визначною правомочнiстю всiх виробникiв товарної

сiльськогосподарської продукцiї є дотримання ними вимоги

виробляти i реалiзовувати цю продукцiю. Саме цi вимоги ви-

значенi Законом "Про якiсть i безпеку харчових продуктiв i

продовольчої сировини", прийнятим Верховною Радою Ук-

раїни 23 грудня 1997 р. Цим Законом визначено правовi заса-

ди забезпечення якостi i безпеки харчових продуктiв i продо-

вольчої сировини для здоровя населення. Ним регулюються

вiдносини мiж органами виконавчої влади, виробниками,

продавцями, постачальниками i споживачами пiд час розроб-

ки, виробництва, ввезення на митну територiю України, заку-

пiвлi, постачання, зберiгання, транспортування, реалiзацiї,

використання, споживання i утилiзацiї харчових продуктiв i

продовольчої сировини.


Практика виробничо-господарської дiяльностi субєктiв

пiдприємництва з часу дiї Закону "Про колективне сiльсько-


49


Джерела аграрного права


господарське пiдприємство" дає пiдстави вважати, що стосов-

но таких пiдприємств цей Закон не став ефективним засобом

правового забезпечення їх дiяльностi. Його правовi норми не-

достатньо спрямованi на забезпечення прав та iнтересiв

пiдприємств у їхнiх взаєминах щодо матерiально-технiчного

забезпечення, встановлення економiчно обгрунтованих цiн

на сiльськогосподарську продукцiю, вироблювану ними, i

сiльськогосподарську технiку, мiнеральнi добрива, отрутохi-

мiкати та iншi предмети постачання, без яких цi субєкти пiд-

приємництва в сучасних умовах не можуть господарювати.


Цей акт визначає виробничо-господарську самостiйнiсть i

правоздатнiсть аграрного пiдприємства на рiвнi закону, а та-

кож права i обовязки членiв такого пiдприємства, їхнi право-

вi гарантiї, принципи самоврядування i повноваження пред-

ставницьких органiв. На рiвнi спецiальних законодавчих актiв

встановлено режим власностi пiдприємств, вимоги щодо ви-

робничо-господарських правомочностей пiдприємств як ви-

робникiв-пiдприємцiв, щодо розподiлу доходiв, розширення

майнових, управлiнсько-контрольних, соцiальних прав їхнiх

членiв i/чи учасникiв.


6. Усi учасники аграрного пiдприємства (всiх форм влас-

ностi та господарювання) мають справу з використанням зем-

лi та iнших природних ресурсiв. Правовий режим, зокрема

землi як головного засобу сiльськогосподарського (аграрного)

виробництва, права та обовязки власникiв i користувачiв

землi, вiдповiдальнiсть за її рацiональне використання, збере-

ження родючостi й екологiчної чистоти регулюються норма-

ми Земельного кодексу України. Цей законодавчий акт є ос-

новним джерелом земельного права. Однак у ньому мiстяться

окремi правовi норми, що визначають земельну правоздат-

нiсть усiх субєктiв афарного пiдприємництва i приватних

пiдсобних господарств. А тому певною мiрою Земельний ко-

декс України є також джерелом аграрного права.


Джерелами саме аграрного права є Водний кодекс України

та iншi закони, окремi правовi норми яких регулюють вироб-

ництво (в тому числi вiдтворення) продукцiї харчування тва-

ринного, зокрема водного походження, розведення хутрових

диких тварин, промислове мисливство тощо.


7. Джерелами аграрного права є закони, норми яких сто-

суються одночасно аграрних та iнших галузей народного гос-

подарства. Зокрема, Закон "Про пiдприємництво", прийня-


Джерела аграрного права 51


тий Верховною Радою України 7 лютого 1991 р. мiстить в собi

важливий принцип виробничо-господарської дiяльностi -

пiдприємництво. Цим Законом визначено загальноправовi

економiчнi та соцiальнi засади здiйснення пiдприємницької

дiяльностi (пiдприємництва) громадянами та юридичними

особами на територiї України, встановлено гарантiї свободи

пiдприємництва та його державної пiдтримки. Цей принцип

є настiльки загально визначальним, що знайшов своє закрiп-

лення в ст. 42 Конституцiї України. Вiн також включається до

аграрного законодавства.


На всi сфери трудових правовiдносин, включаючи цi вiд-

носини в сiльському господарствi, поширюються норми За-

кону "Про охорону працi" вiд 14 жовтня 1992 р., яким визна-

чено основнi положення щодо здiйснення конституцiйного

права громадян на охорону їх життя i здоровя в процесi тру-

дової дiяльностi та регулювання за участю вiдповiдних дер-

жавних органiв вiдносин мiж власником пiдприємства, уста-

нови i органiзацiї або уповноваженим ним органом i працiв-

ником з питань безпеки, гiгiєни працi та виробничого середо-

вища i встановлюється єдиний порядок охорони працi в

Українi.


Такi ж за своїм суспiльним значенням й iншi закони.


3. Пiдзаконнi акти


1. Пiдзаконними актами є нормативнi укази Президента

України, постанови i розпорядження Кабiнету Мiнiстрiв Ук-

раїни, накази, положення, iнструкцiї, що приймаються Мi-

нiстерством агропромислового комплексу України, Держав-

ним комiтетом в справах земельних ресурсiв. Мiнiстерством

охорони здоровя, iншими вiдомствами України з питань

сiльськогосподарського виробництва i пiдприємництва, ви-

робництва продуктiв харчування i продовольства рослинного

i тваринного походження та їхньої безпеки для споживачiв, а

також iз питань охорони здоровя працiвникiв.


Укази Президента України видаються на розвиток чинно-

го законодавства для термiнового правового врегулювання

питань, що мають загальнодержавне значення. Головним чи-

ном укази Президента України спрямованi на: а) здiйснення


Нацiональної аграрної програми; б) проведення приватизацiї

майна; в) прискорення земельної реформи.


Цими указами визначаються повноваження окремих мi-

нiстерств, комiтетiв та вiдомств як органiв державного управ-

лiння. Так, Указом Президента вiд 15 листопада 1997 р. за-

тверджено Положення про Мiнiстерство агропромислового

комплексу України. Воно є центральним органом виконавчої

влади, який забезпечує проведення в життя державної полiти-

ки у сферi сiльського господарства, садiвництва, виноградар-

ства, харчової, переробної та виноробної промисловостi,

здiйснення заходiв для гарантування продовольчої безпеки

держави.


Зважаючи на актуальнiсть проведення земельної реформи,

Президент своїм Указом вiд 13 травня 1996 р. затвердив По-

ложення про Державний комiтет України по земельних ре-

сурсах. Цей комiтет є центральним органом державної вико-

навчої влади, пiдпорядкованим Кабiнету Мiнiстрiв України i

входить до складу агропромислового комплексу. Держкомзем

вiдповiдає за реалiзацiю державної полiтики в галузi земель-

них вiдносин i проведення земельної реформи.


2. Питанню реалiзацiї земельної реформи присвячено,

зокрема, Указ вiд 10 листопада 1994 р. "Про невiдкладнi захо-

ди щодо прискорення земельної реформи у сферi сiльсько-

господарського виробництва", яким установлено, що прива-

тизацiя земель у колективну i приватну власнiсть є першочер-

говим невiдкладним заходом у здiйсненнi земельної реформи.

Цим указом, зокрема, передбачено: а) передавання землi у

власнiсть колективних сiльськогосподарських пiдприємств,

сiльськогосподарських кооперативiв, акцiонерних товариств,

у тому числi створених на базi державного сiльськогосподар-

ського пiдприємства; б) подiл земель на частки (паї) без видi-

лу їх у натурi на мiсцевостi; в) видання кожному членовi ко-

лективного сiльськогосподарського пiдприємства сертифiката

на право приватної власностi на земельну частку (пай)1. Ука-

зом встановлено також, що право на земельну частку (пай)


1 Слiд, однак, зазначити, що юристами досить критично сприйнято мож-

ливiсть використання сертифiката на земельний пай застави, оскiльки земель-

ний пай у сертифiкатi визначається в умовних кадастрових гектарах, а також у

вартiсному виразi (як це зазначено в Указi вiд 10 листопада 1994 р.), тобто вiя

не має iндивiдуальних ознак, а вiдтак - не може бути обєктом стягнення за

заставою (iпотекою).


52


Роздiл II


може бути обєктом купiвлi-продажу, дарування, мiни, успад-

кування, застави; власники земельних часток (паїв) мають

право на їхнiй основi створювати асоцiацiї, спiлки, господар-

ськi товариства тощо.


Кабiнет Мiнiстрiв своєю постановою вiд 23 березня 1995 р.

затвердив Методику грошової оцiнки земель сiльськогоспо-

дарського призначення та населених пунктiв (зi змiнами, вне-

сеними постановою вiд 31 жовтня 1995 р.).


Постановою вiд 28 грудня 1995 р. "Про звiльнення нату-

ральної оплати працi працiвникiв сiльськогосподарських пiд-

приємств вiд оподаткування прибутковим податком" врегу-

льовано питання оподаткування натуральної оплати, а поста-

новою вiд 31 травня 1995 р. "Про додатковi заходи щодо пiд-

тримки розвитку особистих пiдсобних господарств громадян i

селянських (фермерських) господарств" встановлено цiлий

ряд пiльг громадянам та фермерам.


3. Серед джерел аграрного права важливе мiсце посiдають

нормативно-правовi акти уряду, зокрема його декрети, поста-

нови, положення, iнструкцiї, що приймаються з рiзних пи-

тань приватизацiї, органiзацiї виробництва, його матерiально-

технiчного забезпечення, закупiвель тощо.


Так, на виконання Указу Президента України №208 вiд

З квiтня 1992 р. Кабiнет Мiнiстрiв України своєю постановою

затвердив заходи щодо виконання Указу Президента України

"Про компенсацiю грошових втрат сiльськогосподарським

товаровиробникам i банкам".


У системi аграрних правовiдносин виникають такi питан-

ня, врегулювання яких потребує прийняття спiльних право-

вих актiв рiзними вiдомствами. У цьому вiдношеннi таким

спiльним актом i одночасно джерелом аграрного права є на-

каз Мiнiстерства агропромислового копмлексу України, Мi-

нiстерства фiнансiв України, Мiнiстерства економiки України


"Про затвердження Порядку поставки концерном "Украгро-

техсервiс" державним машинно-технологiчним станцiям,

сiльськогосподарським товаровиробникам та iншим субєк-

там господарювання усiх форм власностi тракторiв, сiльсько-

господарської технiки фiрми "Дiр енд Компанi", запасних

частин i технiчних рiдин та проведення розрахункiв за них"

вiд 14 травня 1999 р. № 195/129/65.


4. Вiдомчi нормативно-правовi акти Мiнiстерства сiльсь-

кого господарства i продовольства України та Державного ко-


Джерела аграрного права 53


мiтету України по земельних ресурсах продовжують займати

чiльне мiсце серед джерел аграрного права. Наприклад, у ме-

жах своєї компетенцiї згадане мiнiстерство своїм наказом вiд

10 жовтня 1995 р. затвердило "Порядок приймання, зберiган-

ня, переробки i розрахункiв за молочну сировину на даваль-

ницьких умовах", визначило порядок оплати робiт наказом

вiд ЗО листопада 1993 р. "Про порядок оплати робiт, що ви-

конуються проектно-розвiдувальними станцiями хiмiзацiї

сiльського господарства", а Державний комiтет по земельних

ресурсах своїм наказом вiд 15 березня 1995 р. затвердив

"Тимчасовий порядок проведення робiт з видачi державних

актiв колективним сiльськогосподарським пiдприємствам,

сiльськогосподарським кооперативам, сiльськогосподарським

акцiонерним товариствам, у тому числi створеним на базi рад-

госпiв та iнших сiльськогосподарських пiдприємств, на право

колективної власностi на землю".


5. Забезпечення проведення Нацiональної аграрної про-

грами має визначальне значення для України i перебуває пiд

постiйною опiкою глави держави. Так, Указом вiд 18 сiчня

1995 р. "Про заходи щодо реформування аграрних вiдносин"

визначено правомочностi аграрних товаровиробникiв щодо

самостiйного розпорядження своєю продукцiєю, права iно-

земних iнвесторiв та нацiональних аграрних товаровиробни-

кiв, передбачено створення ринкової iнфраструктури (спецiа-

лiзованих аграрних бiрж), встановлено обовязки мiнiстерств

i вiдомств iз питань реформування аграрних вiдносин, перед-

бачено можливiсть одержання кредитiв пiд урожаї майбутнiх

рокiв тощо.


Для здiйснення матерiально-технiчного забезпечення аг-

рарних товаровиробникiв Уряд прийняв постанови вiд

23 серпня 1995 р. "Про забезпечення господарств агропро-

мислового комплексу кормозбиральною технiкою" (зi змiна-

ми, внесеними постановами Кабiнету Мiнiстрiв України вiд

2 жовтня та 22 грудня 1995 р.), вiд 22 грудня 1995 р. "Про за-

безпечення господарств агропромислового комплексу кормо-

та бурякозбиральною технiкою", вiд 9 сiчня 1996 р. "Про за-

безпечення пiдготовки машинно-тракторного парку до по-

льових робiт у 1996 роцi". Зокрема, останньою дозволено, як

виняток, надати Мiнiстерству сiльського господарства i про-

довольства для централiзованої закупiвлi запасних частин до

тракторiв та iнших машин бюджетну позичку з нарахуванням


ЗО вiдсоткiв рiчних у рахунок коштiв, передбачених на заку-

пiвлю сiльськогосподарської продукцiї за державним контр-

актом 1996 р. з поверненням їх до 1 листопада 1996 р.


6. Характерною особливiстю джерел аграрного права є те,

що важливе мiсце серед них займають рекомендацiйнi акти.

Правила з цих актiв (зразкiв норм) набувають юридичної си-

ли лише пiсля того, як їх покладено в основу локальних актiв

i прийнято вищими органами самоврядування аграрних,

колективних i корпоративних сiльськогосподарських пiд-

приємств.


4. Внутрiшньогосподарськi локальнi акти


1. Соцiально-економiчне становище колективних, держав-

них сiльськогосподарських пiдприємств, субєктiв аграрного

пiдприємництва зумовлює їхню правосубєктнiсть. Субєк-

тивнi права i юридичнi обовязки кожного з них вiдповiдно до

чинного законодавства полягають у самостiйному вирiшеннi

правових питань виробничо-господарської, фiнансової, збу-

тової та iншої дiяльностi. У вирiшеннi цих питань поряд з

органiзацiйно-управлiнськими заходами неправового харак-

теру важливу роль вiдiграє правова їх регламентацiя, що здiй-

снюється на основi внутрiшньогосподарських нормативно-

правових актiв. Останнi за порядком набуття юридичної сили

розмежовуються на двi групи.


До першої групи належать внутрiшньогосподарськi норма-

тивно-правовi акти, якi набувають юридичної сили з моменту

реєстрацiї пiдприємства у вiдповiдних державних органах. До

другої - акти, що набувають юридичної сили вiдразу з мо-

менту прийняття їх найвищими органами самоврядування

господарств ~ i;ii;ии>иими зборами членiв пiдприємств, ак-

цiонерiв, учасникiв тоїкiристи з обмеженою вiдповiдальнiстю

та членiв трудового колск-i ииу орендного пiдприємства тощо.

Так, до першої групи локальних нормативно-правових актiв

належить лише статут госнод.iрства, а в господарських това-

риствах - установчий догонiр та статут. До другої - всi iншi

внутрiшньогосподарськi корпоративнi правовi акти.


Саме тому, що цi акти приймаються на мiсцях кожним

громадським господарством окремо, їх, як правило, назива-

ють локальними нормативними актами. У своїй сукупностi


Джерела аграрного права 55


вони становлять частину аграрно-правових актiв i є джерела-

ми афарного права.


2. Головне мiсце серед локальних джерел аграрного права

належить Статутовi колективного сiльськогосподарського

пiдприємства, Статутовi спiлки селян. Статутовi агрогоспо-

дарського товариства, Статутовi сiльськогосподарського коо-

перативу, який приймається кожним iз них з додержанням

вiдповiдних вимог. Цi пiдприємства при прийняттi свого ста-

туту можуть скористатися змiстом Примiрного зразка Статуту

колективного сiльськогосподарського пiдприємства 1988 р.

(зi змiнами та доповненнями, внесеними до нього Республi-

канською радою у 1992 р.). Примiрний зразок Статуту колек-

тивного сiльськогосподарського пiдприємства 1992 р. не є

пiдзаконним урядовим нормативно-правовим актом - це акт

українського представницького органу колективних сiльсько-

господарських пiдприємств. Вiн може бути використаний пiд-

приємствами (але вони не зобовязанi користуватися зраз-

ком) при пiдготовцi власних статутiв. Головним тут є те, щоб,

керуючись ст. 4 Закону "Про колективне сiльськогосподар-

ське пiдприємство", цi субєкти пiдприємництва у своїх ста-

тутах обовязково вiдобразили такi позицiї: 1) назву господар-

ства; 2) мiсце знаходження; 3) предмет i цiлi дiяльностi; 4) по-

рядок вступу до членiв пiдприємства i виходу з нього; 5) права

та обовязки членiв; 6) органи управлiння, самоврядування i

контролю; 7) компетенцiю цих органiв; 8) порядок створення

майна та iншої власностi членiв - субєктiв пiдприємництва;


9) порядок розподiлу прибуткiв господарства; 10) умови i по-

рядок виключення зi складу членiв колективного пiдпри-

ємства; 11) умови реорганiзацiї та припинення дiяльностi пiд-

приємства.


Кожне пiдприємство кооперативного типу має право кон-

кретизувати положення цього зразка стосовно до умов своєї

дiяльностi. Так, зокрема, у статутi визначається орган, який

надiляється правами найвищого органу самоврядування, спо-

сiб голосування (вiдкрите чи таємне). Якщо в колективному

сiльськогосподарському пiдприємствi поряд iз загальними

зборами його членiв вирiшено утворити збори уповноваже-

них (як промiжний орган управлiння), то в статутi належить

чiтко розмежувати повноваження мiж загальними зборами i

зборами уповноважених.


3. Джерелом аграрного права є такi внутрiшньогосподар-

ськi нормативнi акти, як Правила внутрiшнього розпорядку,

Положення про оплату працi, Положення про раду виробни-

чої бригади. Положення про внутрiшньогосподарський роз-

рахунок, Положення про внутрiшньогосподарський пiдряд,

Положення про внутрiшньогосподарський орендний пiдряд,

Положення про ревiзiйну комiсiю. Положення про основнi

функцiї керiвних працiвникiв i спецiалiстiв тощо.


Наведенi акти є правовими, оскiльки вони приймаються

колективними сiльськогосподарськими пiдприємствами на

основi аграрно-правових актiв, виданих органами державного

управлiння сiльським господарством i представницькими ор-

ганами таких пiдприємств.


Останнi характеризуються тим, що вмiщенi в них правила

(норми) поведiнки є загальними, на вiдмiну вiд актiв (рiшень)

iндивiдуального призначення, тобто актiв конкретного засто-

сування норм аграрного права.


Аграрне законодавство визначає порядок прийняття ло-

кальних нормативних актiв. Пiсля вiдповiдної їх пiдготовки i

обговорення вони приймаються вищими органами самовря-

дування - загальними зборами членiв КСГП чи зборами


уповноважених - i лише пiсля цього набувають юридичної

сили, а правила, якi в них мiстяться, набувають сили правової

норми, обовязкової для всiх членiв даного пiдприємства -

як керiвникiв, так i рядових членiв.


4. У локальних нормативних актах виявляється притаман-

на аграрному праву особливiсть, яка полягає в застосуваннi

рекомендацiй.


Рекомендацiї з питань внутрiшньогосподарської дiяльностi

пiдприємства не є правовою нормою. З теорiї аграрного права

випливає, що способи забезпечення виконання рекомендацiй

вiдмiннi пiд способiв забезпечення виконання обовязкових,

iмперативних норм. Рекомендацiї втiлюються в життя на ос-

новi методу переконання, через посилення органiзацiйної та

виховної роботи. Цi пiдприємства приймають рекомендацiї

як свої власнi рiшення тому, що вони для них є доцiльними,

вiдповiдають iнтересам громадського господарства i його чле-

нiв. Юридичної сили, тобто правової норми, рекомендацiї на-

бувають пiсля прийняття на їх основi вищим органом само-

врядування цих пiдприємств свого локального внутрiшньо-

господарського правового акта. До цього моменту рекоменда-

цiя не є правовою нормою.


Джерела аграрного права 57


5. Локальними внутрiшньогосподарськими актами як дже-

релами аграрного права є акти i окремi положення (правила),

прийнятi господарством вiдповiдно до актiв, виданих Всеук-

раїнською радою колективних сiльськогосподарських пiдпри-

ємств у разi їх уповноваження прийняти такий акт iз боку ор-

ганiв, якi здiйснюють державне регулювання АПК. Коли ж

ними видано рекомендацiйний акт без такого уповноважен-

ня, то прийнятi на його основi внутрiшньогосподарськi акти

є обовязковими для виконання лише в цьому колективному

сiльськогосподарському пiдприємствi, спiлцi селян тощо.


6. Локальними нормативно-правовими актами як джере-

лами аграрного права виступають конкретнi положення агро-

фiрм, агрокомбiнатiв. Такi положення приймаються на за-

гальних зборах уповноважених представникiв вiд колектив-

них та iнших пiдприємств, представникiв селянських (фер-

мерських) господарств та їхнiх спiлок. Положення кожного

агрокомбiнату, агрофiрми - це самостiйнi локальнi правовi

акти, якi можуть рiзнитися мiж собою. Проте у всiх цих поло-

женнях має бути зафiксовано, що правомочностi їм делегова-

но вiд господарств-учасникiв, як це встановлено законами

"Про пiдприємства в Українi", "Про господарськi товарист-

ва", "Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство". У

таких положеннях має бути також зазначено, що агрокомбi-

нат (агрофiрма) має як делегованi, так i чiтко визначенi уп-

равлiнськi повноваження, коло яких повинно бути вичерп-

ним i не пiдлягати розширеному тлумаченню.


З подальшим розвитком селянських (фермерських) госпо-

дарств, орендарiв (а не орендного внутрiшньогосподарського

пiдряду) в сiльському господарствi, сiльськогосподарських

кооперативiв, створення їх обєднань, асоцiацiй, акцiонерних

товариств тощо локальними аграрними правовими актами

стануть їхнi статути i рiшення, прийнятi вiдповiдно до статут-

ної дiяльностi цих обєднань (асоцiацiй тощо).


5. Проблеми i шляхи вдосконалення

аграрного законодавства України


1. Сучасне аграрне законодавство України характеризуєть-

ся, по-перше, надмiрною кiлькiстю нормативно-правових ак-

тiв, що мають неоднакову юридичну силу, по-друге, "розки-

данiстю" аграрно-правових норм по законодавчих i пiдзакон-


58 Роздiл //


них актах, що належать до iнших галузей права, по-третє, ве-

ликою питомою вагою вiдомчих нормативно-правових актiв,

якi часто суперечать аграрним законам або дають можливiсть

їх двоякого тлумачення, що в свою чергу негативно впливає

на практику застосування права. Цi вади аграрного законо-

давства обумовлюють сучаснi проблеми аграрної правотвор-

чостi в Українi.


Одним iз способiв вирiшення проблеми аграрного законо-

давства в Росiйськiй Федерацiї вченi аграрники-правознавцi

вбачають у прийняттi Основ аграрного (сiльськогосподар-

ського) законодавства. Прийняти Основи сiльськогосподар-

ського законодавства Союзу РСР i союзних республiк пропо-

нувало багато вчених аграрникiв-правознавцiв. Творчо роз-

винув цю iдею Г. Бистров, який не тiльки розробив концеп-

цiю, а й запропонував структуру цих Основ2. Останнiм часом

така ж пропозицiя мала мiсце й в Українi3. Прийняття в Росiї

таких Основ має сенс, оскiльки вона є федеративною держа-

вою. Для України такий акт не потрiбен з огляду як на її унi-

тарну систему, так i на необхiднiсть прийняття єдиного коди-

фiкованого акта, норми якого повиннi бути нормами прямої

Дiї-

2, В умовах вступу України до Ради ¦вропи, чим вона

прийняла на себе вiдповiднi зобовязання щодо змiсту нацiо-

нального законодавства i його iнтеграцiї з законодавством єв-

ропейських країн, а також з урахуванням вiдновлення в Ук-

раїнi iнституту права приватної власностi на землю, закрiп-

лення рiвностi всiх форм власностi та органiзацiйно-правових

форм господарювання на землi, коли всiх приватних та iнших

аграрних товаровиробникiв визнано субєктами пiдприєм-

ницької дiяльностi, коли кардинально змiнюється система

привласнення, розподiлу, обмiну, поряд iз новим Цивiльним


Див.: Козмрь М. Й. Стпиоилснис й рачпитис науки советского сельскохо-

зяйственного прппа / Рпчiїитис iiiрiiрио-прпиоиьiх наук. - М., 1980. - С. 18;


Петров В. В. Продоiiолi.спiсiїїпiя программа й юридичсская наука // Вести.

Моск. ун-та. Ссрия Право. - 1983, - № 2. - С. 19.


2 Див.: Бьiстров Г. Е. Источники селiiскохозяйствснного права. - М., 1985. -

С. 157-162.


i


Див.: Титова Н. i. Перспективи кодифiкацiї аграрного законодавства

України // Тези доповiдей на третiй Всеукраїнськiй науково-практичнiй кон-

ференцiї з питань кодифiкацiї українського законодавства, що вiдбувалася 7-

8 грудня 1995 р. у м. Львовi. - Львiв. 1995. - С. 75.


Джерела аграрного права 59


кодексом - основним комплексним кодифiкацiйним ак-

том, що регулює аграрнi вiдносини в Українi, має стати

Аграрний кодекс України. Регулювання аграрних суспiль-

них вiдносин в Українi (так само як, наприклад, у Францiї)

має здiйснюватися на засадах дуалiзму зазначених кодексiв. В

Аграрному кодексi необхiдно вiдобразити особливостi сучас-

них аграрних суспiльних вiдносин, рiвноправнiсть усiх форм

власностi, органiзацiйно-правових форм i методiв госпо-

дарювання.


Предметом правового регулювання запропонованого ко-

дексу мають стати аграрнi вiдносини, що становлять комп-

лекс взаємоповязаних майнових, пiдприємницьких, земель-

них, трудових, членських, учасницьких, управлiнсько-конт-

рольних суспiльних звязкiв, якi складаються у сферi вироб-

ничих, пiдприємницьких, споживчих вiдносин за участю

субєктiв аграрної пiдприємницької дiяльностi всiх форм

власностi, органiзацiйно-правових форм i методiв господарю-

вання, вiдносин, спрямованих на насичення продовольчого

ринку продуктами харчування, продовольством та сировиною

рослинного i тваринного (в тому числi водного i мисливсько-

го) походження.


Визначальним у цьому кодексi має стати: по-перше, обєкт -

земля та iнше нерухоме й рухоме майно, насамперед засоби

виробництва, а також продукти харчування, продовольство i

сировина як обєкти права власностi самих субєктiв аграрно-

го пiдприємництва та як обєкти обiгу; по-друге, - земля,

мисливськi угiддя та внутрiшнi водойми як основнi засоби ви-

робництва та добування продуктiв харчування, продовольства

i сировини рослинного i тваринного (в тому числi водного й

мисливського) походження; по-третє, земля, воднi та мис-

ливськi угiддя як обєкт навколишнього природного середовища.


Обєктом правового регулювання цього кодексу мають

стати також робоча сила та її охорона; тваринництво, зооiн-

женерiя, ветеринарiя, промислове рибальство та мисливство,

якiсть та безпека вироблюваної продукцiї тощо.


Додержуючись концепцiї про дуалiстичне правове регулю-

вання аграрних вiдносин, з урахуванням досвiду країн, де прий-

нятi та дiють кодифiкованi аграрнi законодавчi акти, Аграрний

кодекс України доцiльно скласти за такою структурою:


Преамбула


Предмет, мета, завдання, правового регулювання; визна-

чення i поняття, що використовуються в кодексi, тощо.


Частина 1

Правовий режим майна в АПК


Роздiл перший. Майновi вiдносини (зокрема повязанi з

земельними, водними, лiсовими вiдносинами - вiдносини

власника, земле-, водо-, лiсокористувача, спадкування, вiдчу-

ження тощо)


Роздiл другий. Виникнення та припинення прав (надан-

ня, вилучення, примусовий викуп земельних дiлянок, водних

та мисливських угiдь, примусовий викуп iншої нерухомостi -

головних засобiв виробництва)


Роздiл третiй. Органiзацiя устрою (земле-, лiсоустрiй)


Роздiл четвертий. Права та обовязки субєктiв аграрного

пiдприємництва щодо рацiонального використання й охоро-

ни земель та iнших природних ресурсiв у процесi виробницт-

ва продуктiв харчування, продовольства i сировини рослин-

ного i тваринного походження


Частина 2

Субєкти аграрного пiдприємства


Роздiл перший. Загальнi положення про статус та види

аграрного пiдприємництва


Роздiл другий. Правове становище селянських (фермер-

ських) господарств


Роздiл третiй. Правове становище та форми кооперуван-

ня селян (сутнiсть кооперування, його принципи, форми, в

Тому числi договiрнi, зокрема, без створення юридичних

осiб, - договiрнi товариства, партнерства тощо)


Роздiл четвертий. Правове становище аграрних пiдпри-

ємцiв (юридичних осiб) кооперативного типу


Роздiл пятий. Правове становище аграрних пiдприємцiв

(юридичних осiб) корпоративного типу


Роздiл шостий. Правове становище державних субєктiв

аграрного пiдприємництва


Роздiл сьомий. Правове становище обєднань в АПК та

особливостi їх рiзних форм


Роздiл восьмий. Правове становище обєктiв аграрного

пiдприємництва з iноземним капiталом


Джерела аграрного права 61


Роздiл девятий. Правове становище приватних пiдсоб-

них господарств громадян України, iноземних громадян та

осiб без громадянства


Частина З

Виробничо-господарська дiяльнiсть


Роздiл перший. Рослинництво


Роздiл другий. Тваринництво (зокрема випасання, охоро-

на тварин, боротьба з захворюваннями, вирощування свiй-

ських та диких (мясних, хутрових) тварин, ветеринарiя,

штучне заплiднення тварин тощо)


Роздiл третiй. Правове регулювання риборозведення та

ловлi риби


Роздiл четвертий. Правове регулювання промислового

мисливства


Частина 4

Аграрна оренда


Роздiл перший. Загальнi положення


Роздiл другий. Оренда землi


Роздiл третiй. Оренда тварин


Роздiл четвертий. Оренда технiки, устаткування


Частина 5

Сiльськогосподарськi договори


Роздiл перший. Загальнi положення


Роздiл другий. Матерiально-технiчне забезпечення


Роздiл третiй. Виробничо-технiчне обслуговування


Роздiл четвертий. Мелiоративне обслуговування


Роздiл пятий. Реалiзацiя продукцiї


Роздiл шостий. Особливостi режиму застави (iпотеки)


Частина б

Якiсть та безпека продукцiї, сировини i продовольства


Роздiл перший. Загальнi положення


Роздiл другий. Вимоги до якостi та безпеки


Роздiл третiй. Порядок визначення якостi та безпеки


Частина 7

Сiльськогосподарськi працiвники та їх захист


Роздiл перший. Робочий час i час вiдпочинку сiльсько-

господарських працiвникiв


62 РОЗДiЛ Н


Роздiл другий. Соцiальний захист сiльськогосподарських

працiвникiв


Роздiл третiй. Охорона працi та охорона здоровя в

сiльському господарствi


Роздiл четвертий. Розгляд нещасних випадкiв iз працiв-

никами на аграрних пiдприємствах


Роздiл пятий. Форми й порядок компенсацiї за шкоду,

заподiяну здоровю сiльськогосподарських працiвникiв


Частина 8

Держава та українськi аграрнi пiдприємцi


Роздiл перший. Державне регулювання аграрного вироб-

ництва


Роздiл другий. Державний протекцiонiзм нацiонального

аграрного товаровиробництва


Роздiл третiй. Державний контроль (за використанням

природних ресурсiв, прав споживачiв тощо)


Роздiл четвертий. Профспiлки на аграрних пiдприєм-

ствах


Роздiл пятий. Наукове забезпечення розвитку нацiональ-

ного аграрного виробництва


Частина 9

Вiдповiдальнiсть за порушення

аграрного законодавства


Роздiл перший. Загальнi положення

Роздiл другий. Майнова i таксова вiдповiдальнiсть


Частина 19

Заключнi положення


Роздiл перший. Розгляд спорiв

Роздiл другий. Мiжнароднi договори


3. Прийняття Аграрного кодексу України забезпечить пра-

вове регулювання у сферi аграрно-пiдприємницької дiяльнос-

тi, органiзацiйно-правових форм та методiв господарювання,

що в свою чергу забезпечить найвищу форму законодавчого

регулювання аграрних вiдносин.


Роздiл III

АГРАРНi ПРАВОВiДНОСИНИ


1. Поняття i особливостi аграрних правовiдносин


1. Аграрнi правовiдносини у найзагальнiших обрисах - це

правова форма реалiзацiї положень правових норм через за-

стосування їх у процесi визначення й функцiонування прав та

обопязкiв субєктiв. Через систему аграрних правовiдносин

здiйснюється правове регулювання тiєї частини вiдносин, яку

законодавець <наслiдок їхньої вiдповiдної суспiльної ролi ви-

зiiiiii за необхiдне регулювати правовими нормами аграрного

права; а ця частина вiдносин, вiдповiдно, є предметом аграр-

ного права. Завдяки цьому аграрнi правовiдносини характе-

ризуються як вольовi, бо в нормах аграрного права вiдобра-

жено волю законодавця. Вольовими вони є також i тому, що

юридичнi особи у будь-яких органiзацiйно-правових формах

(КСГП, СпС, ВСГК, АСГТ та iншi) в рамках самоврядування

приймають вiдповiднi рiшення з питань їхньої статутної дi-

яльностi. Вольовими вони є й тому, що селянське (фермер-

ське) господарство в особi його голови також самостiйно

приймає рiшення.


Суспiльнi аграрнi вiдносини, що становлять предмет аг-

рарного права, через систему правовiдносин набувають зна-

чимостi обєкта аграрних правовiдносин i, як такi, функцiо-

нують у процесi аграрного правозастосування. Своєрiднiсть

предмета аграрного праворегулювання визначає характер,

багатограннiсть i особливостi обєктiв аграрних правовiдно-

син. Вони визначають змiст правовiдносин (права та обовяз-

ки), що виникають i реально функцiонують з приводу цих

обєктiв.


2. При окресленнi поняття аграрних правовiдносин слiд

виходити з визначення поняття i кола субєктiв, їхнього пра-

вового становища, цiльового призначення i функцiй, а також

обєктiв i змiсту конкретної складової цих правовiдносин, що

визначаються метою, завданнями, функцiями їх субєктiв.


Субєкти аграрних правовiдносин - це, насамперед, влас-

ники, якi самостiйно чи завдяки обєднанню свого капiталу

надiляють створених ними юридичних осiб повноваженнями

субєктiв аграрних та iнших правовiдносин. Залежно вiд сфе-

ри дiяльностi, мети, завдань, функцiй субєкти аграрних пра-

вовiдносин подiляються на три групи. Субєкти у сферi товар-

ного виробництва продуктiв харчування, сировини i продо-

вольства рослинного i тваринного походження, це - субєк-

ти, заснованi на рiзних i рiвноправних формах власностi та

органiзацiйно-правових формах аграрного пiдприємництва.

До них належать: селянськi (фермерськi) господарства, пiд-

собнi господарства громадян, юридичнi особи (К.СГП, ВСГК,

СпС, АСГТ тощо), державнi юридичнi особи (радгоспи, iншi

державнi аграрнi товаровиробники), а також спiльнi аграрнi

пiдприємства (зi змiшаною формою власностi, iз залученням


iноземного капiталу тощо).


Субєкти аграрних правовiдносин у сферi агровиробничо-


го сервiсу, що заснованi на рiзних формах власностi та ле-

гальних органiзацiйно-правових формах, це - пiдприємства

(товариства, кооперативи), якi здiйснюють агрохiмiчне, ме-

лiоративне, виробничо-технiчне та iнше обслуговування аг-

рарних пiдприємцiв з метою забезпечення нормальної, ефек-

тивної дiяльностi першої групи субєктiв.


Особливiстю групи субєктiв аграрних правовiдносин у

сферi фiнансування, кредитування, страхування, торгiвлi,

зокрема агро- та iнших банкiв, агробiрж, страхових компанiй

є те, що вони засновуються субєктами, якi належать до пер-

шої групи. Ця група субєктiв покликана забезпечити нор-

мальне функцiонування першої групи як учасникiв ринкових

вiдносин. Зазначенi банки, бiржi, страховi компанiї, обслуго-

вуючи аграрних товаровиробникiв, одночасно виступають як

субєкти ринкових аграрних правовiдносин i як обєкти права

спiльної часткової приватної (чи часткової колективної) влас-

ностi самих аграрних товаровиробникiв - клiєнтiв цих бан-

кiв, бiрж.


3. Обєкти аграрних правовiдносин багатограннi. До них,


насамперед, належать обєднання загальноаграрних (означе-

них метою i предметом дiяльностi вищезгаданих субєктiв аг-

рарного пiдприємництва) майнових, земельних, управлiн-

ських i трудових суспiльних вiдносин як базових. Своєрiдни-

ми обєктами .в базових аграрних правовiдносинах виступа-




......i¦5


ють рiзнi вияви останнiх, зокрема фiнансово-кредитнi, госпо-

дарсько-договiрнi, соцiально-побутовi та iншi суспiльнi вiд-

носини, що випливають iз мети, предмета дiяльностi та функ-

цiй субєктiв аграрного пiдприємництва.


Цi суспiльнi аграрнi вiдносини, з одного боку, охоплюють

сферу внутрiшнiх виробничо-господарських та соцiальних

функцiй субєктiв аграрного пiдприємництва i одночасно са-

мих пiдприємницьких вiдносин. Тут перетинаються, взаємо-

доповнюють i взаємовиключають одна одну соцiальнi та пiд-

приємницькi функцiї.


З iншого боку, цi суспiльнi вiдносини охоплюють сфери


зовнiшнiх пiдприємницько-комерцiйних, договiрних i поза-

договiрних (з органами державної влади i управлiння) субєк-

тiв аграрного пiдприємництва i ринкової iнфраструктури.


4. Головними, базовими складовими системи аграрних

правовiдносин є майновi, земельнi, управлiнськi й трудовi


правовiдносини.


З переходом України до регульованої ринкової економiки,


вiдновленням iнституту права приватної власностi на нерухо-

мiсть, встановленням рiвноправностi всiх форм власностi та

рiзних органiзацiйно-правових форм господарювання на зем-

лi сучаснi аграрнi правовiдносини характеризуються змiщен-

ням акценту у бiк їх майнових аспектiв. Це виявляється, зок-

рема, у збiльшеннi питомої ваги майнових правовiдносин, у

розширеннi кола їх субєктiв. Такий фактор зумовлено насам-

перед тим, що земля визнається обєктом права приватної та

колективної власностi. Вона знову легальне повертається до

цивiльного обiгу. Майновi аспекти аграрних правовiдносин

включають в себе реалiзацiю права власника - фiзичної юри-

дичної особи, вимагають вiд iншої сторони виконання зо-

бовязань, викладених у нормах закону або/i договору (на-

приклад, надання землi у приватну власнiсть головi СФГ,

своєчасне внесення орендної плати, плати за виконанi дого-

вiрнi зобовязання, самостiйного здiйснення на власний ри-

зик дiяльностi, з метою одержання прибутку тощо).


Збiльшення питомої ваги майнових аспектiв у системi аг-

рарних правовiдносин зумовлюється також i тим, що нинi

вiдбувається процес вiдновлення економiчних функцiй цих

правовiдносин. Йдеться, насамперед, про одержання субєк-

тами аграрного пiдприємництва прибуткiв вiд своєї дiяльнос-

тi. i, як наслiдок, цi субєкти самостiйно визначають асорти-


3 В. Янчук


виходячивi5>TT "Р0"1 харчування i сировини

очiкуваної Гтякп, Ї3 """У на них) а1"i31 на виробництво,


НИЇТО Ї0 ПРОГНОЗУ¦ТЬСЯ) ЦiНИ Й iНШИХ ¦КОНОМiЧ-


в ТОМУ як субєкт ше економiчнi фактори є визначальними

майновi ппаяя аграрного пiдприємництва реалiзують свої


Розшиня на себс ЮРИДИШi Увязки.

поавовiлносин встки синових аспектiв у системi аграрних


спiльних елементiв"11"1 також i за РУ"0" створення

оiвпi ринкової економiки (ринку цiнних папе-


нерухомостiтощiУ "Р0 харчування, ринку капiталу,


агоаоїиханпв01 ваги майнових аспектiв у системi


>сш сталося й У щ0 Г цих

мiстт, прпргтппрi16 нинi є всi пiдстави вважати: а) нерухо-


инногоГоиї б) тов<фнi "Р0T харчування рос-

похопїнii010 (У У числi водного та мисливського)

та иЇннi пЙШОВi КОШТИ У ТОМУ ЧИСЛi Й iноземна валю-

юоидичнiїГiї01110 г) iншi майновi та "н"01" "Рвав

ве вираження (iдлягають ГРОШОШЙ оцiнцi та мають грош0"


носЇнТiЇi011 саме мановi аспекти аграрних правовiд-


iнших скпалопиi11">1111 У >агомост спiввiдношеннi та змiстi


5 в ї " системи аграрних правовiдносин.

нихАопм с0 д0 РИНКОВОЇ економiки, рiвностi рiз-

заiг-Їi аграрним правовiдносинам властивi новi

забезпеченнЇ ЇiЇ аспекти. Нинi вони охоплюють правове


сiв насампрпр1011111010 використання природних ресур-

ливськмх угiп Сiльськогосподарських, риболовецьких i мис-


повсякленнiй лi також правовiдносини, що складаються у

пои викпп1гтя>ьностi субєктiв аграрного пiдприємництва


оаоного ямппнї111 й "Р0111 земель як "вного засобу аг-

грпрппп" чцтва та обєкта нанколишиього природного

усрсдовищд.


оювансїЇ1" Р" Ф0i" ясностi та форм господа-

аспрiтiв у су,1 також пев11i -""й ФУД"11 i управлiнських

являють сбоi1 аграрних правовiдносин. Першi на цей час

стванавгїп-гР Реа"-аи норм трудового законодав-

Особливiстк ї1Риємствах незалежно вiд їх форм власностi.


лаються V гАр0 в У iц0 цi аов[ вiдносини скла-

лотютя впнч i сiльськогосподарського виробництва, регу-

>-акож спецiальними нормами права (робочий


Аграрнi правовiдносини


час, охорона працi в рослинництвi, тваринництвi тощо). До

того ж, у субєктiв пiдприємництва кооперативного типу тру-

довi вiдносини є похiдними вiд членства працiвникiв як спiв-

власникiв майна цих кооперативних, аграрних пiдприємцiв.

Певнi особливостi трудових аграрних правовiдносин просте-

жуються й у СФГ. Тут, будучи членами однiєї родини, грома-

дяни вступають у трудовi вiдносини зi своїм же господар-

ством в особi його голови. Цi члени родини, є робочою силою,

за яку господарство справляє певнi, встановленi законодав-

ством, виплати державi (пенсiйний фонд), та яким СФГ в


особi фактично його голови надає роботу.


6. З розширенням легальних органiзацiйно-правових форм

господарювання наповнилися новим змiстом i управлiнськi

аспекти аграрних правовiдносин. Так, залежно вiд обраної

форми господарювання розмежовуються змiст i форми управ-

ЛiНиьких правовiдносин i здiйснення права самоврядування.

Зокрема, у юридичних осiб (К.СГП, ВСГК, СпС тощо) управ-

лiнськi правовiдносини мають певнi форми вияву, принципи

(орган управлiння та - загальнi збори, правлiння; голосуван-

ня здiйснюється за принципом "один член - один голос"; їм

властивi принципи демократiї, гласностi, самоконтролю че-

рез ревiзiйну комiсiю тощо). Дещо iнакше характеризуються

зазначенi форми вияву та принципи субєктiв пiдприємницт-

ва акцiонерного типу (АСГТ, ТОВ), де визначальною є тiльки


їх участь (частка) у статутному фондi.


7. Змiстом аграрних правовiдносин є взятi в єдностi кон-

кретнi субєктивнi права та юридичнi обовязки кожного з

учасникiв виробничої сiльськогосподарської дiяльностi.

Йдеться про тi конкретнi права та обовязки, якi визначають-

ся законодавством при утвореннi i правовому закрiпленнi

прав юридичної особи за сiльськогосподарськими пiдприєм-

ствами, зокрема КСГП, ДСГП та iншими сiльськогосподар-

ськими пiдприємствами (органiзацiями, обєднаннями). Це

стосується визначення правового статусу СФГ, приватного

пiдсобного господарства громадян (ППГГ), що займаються

виробництвом сiльськогосподарської продукцiї та її реалiза-

цiєю з метою задоволення особистих потреб i потреб ринку


продовольства.


Змiстом аграрних правовiдносин є конкретнi виконання


права i вiдносини щодо додержання обовязкiв, повязаних з

правовим регулюванням аграрних вiдносин. Сполучення


68 Роздiл i>


обєктiв i змiсту аграрних правовiдносин має безпосереднє

вiдношення до визначення правоздатностi субєктiв аграрно-

го права i юридичної природи аграрних правовiдносин. Ос-

таннi характеризуються своєрiдним сполученням i єднiстю

правового становища їх субєктiв, обєктiв та змiсту.


Комплекснiсть аграрних правовiдносин зумовлена єднiстю

i спiльнiстю виробничої сiльськогосподарської дiяльностi, од-

порiднiстю їх правоного регулювання, соцiально-економiч-

ним призначенням, мiсцем, роллю i значимiстю у сферi то-

варно-грошових вiдносин.


8. Сучаснi аграрнi правовiдносини являють собою реально

iснуючi, урегульованi юридичними нормами (закону i/чи до-

говору) елементи системи суспiльних вiдносин, заснованих

на юридичних фактах i вiдповiдностi прав та обовязкiв

субєктiв, зайнятих у процесi виробництва та забезпеченнi ви-

робництва продуктiв харчування рослинного i тваринного (в

тому числi водного i мисливського) походження. Аграрнi пра-

вовiдносини - це реально iснуючi в повсякденнiй дiяльностi

субєктiв аграрного пiдприємництва (агробiзнесу) багатогран-

нi вiдносини, наповненi якiсно новим змiстом у звязку з ви-

знанням цих аграрних товаровиробникiв субєктами права

приватної та iншої недержавної форми власностi на землю та

iншi засоби виробництва, виробленi продукти харчування, а

також субєктами пiдприємницької дiяльностi, що функцiо-

нують поряд iз державними аграрними товаровиробниками.

Аграрнi правовiдносини - правова форма реалiзацiї поло-

жень норм аграрного права через застосування їх у процесi

визначення i функцiонування прав та обовязкiв субєктiв,

що виробляють i забезпечують виробництво продуктiв хар-

чування.


9. Пiд час переходу до ринкової економiки принципово

вiдмiнними особливостями аграрних правовiдносин є:


а) iснування Й функцiонування цих вiдносин на засадах

приватної, її вияву - колективної та державної форми влас-

ностi на землю та iнше нерухоме майно, зокрема засоби ви-

робництва;


б) розвиток рiзноманiтних легальних приватних форм аг-

рарного пiдприємництва (вiд селянських господарств до рiз-

них легальних юридичних осiб) поряд iз державними юридич-

ними особами;


Аграрнi правовiдносини 69


в) поступовий перехiд вiд державної форми аграрного гос-

подарювання до приватних форм;


г) розширення кола обєктiв правовiдносин, якi включа-

ють у себе всю повноту змiсту й сутi аграрного пiдприємницт-

ва, продукти харчування рослинного i тваринного (в тому

числi водного й мисливського) походження i, зрештою, -

включення до кола обєктiв аграрних правовiдносин ряду тих,

якi ранiше за законодавством належали до обєктiв виключно

iнших галузей права i галузей народного господарства;


д) збiльшення питомої ваги майнових аспектiв у системi

трiiрних правовiдносин;


ж) вiдновлення значущостi економiчних функцiй аграр-

ною пiдприємництва i, тобто змiна ролi i питомої ваги iн-

особлино соiii;iii.них, функцiй всiх легальних органiза-

юиих фiiм субєктiв аграрної пiдприємницької

V


2. Розмежування аграрних правовiдносин


1. Розмежування аграрних правовiдносин залежно вiд їх

юридичної сутностi (природи) має вiдповiдне теоретичне i

науково-практичне значення. Воно сприяє обгрунтованому

науковому i судовому (арбiтражному) тлумаченню аграрно-

правових норм, ефективному їх застосуванню i додержанню

законностi, а також використовується в процесi законотвор-

чостi (кодифiкацiї) у сферi аграрного законодавства. Таке

розмежування вiдiграє певну роль у системi наукових аграр-

но-правових дослiджень i визначення структури аграрного

права як навчальної дисциплiни.


Аграрнi правовiдносини, взятi у цiлому, являють собою

єдиний органiчний комплекс вiдносин1. Усерединi цiєї єд-

ностi є певнi вiдмiнностi, що визначаються характером i змiс-

том регульованих правом конкретних аграрних вiдносин, якi

складаються у процесi виробництва, розподiлу, обмiну i спо-

живання.


Аграрним правовiдносинам властиве певне їх розмежуван-

ня (диференцiацiя). Воно зумовлене, з одного боку, спiльнiс-

тю в характерi виробництва продуктiв харчування субєктами


1 Див.: Аграрнеє право. - М., 1996. - С. 73.


Роздiл III


аграрного пiдприємництва, а з iншого - рiзноманiтнiстю

способiв (засобiв, методiв) визначення кола i правового регу-

лювання аграрних вiдносин. Мається на увазi своєрiднiсть

поєднання вiдносин, що виникають у процесi здiйснення ви-

робничо-господарської, комерцiйної дiяльностi та здiйснення


економiчних i соцiальних функцiй усерединi субєктами аг-

рарного пiдприємництва всiх форм власностi та господарю-

вання, i, щонайперше, приватних юридичних осiб. У цьому

разi виникають i функцiонують своєрiднi локальнi, тобто

внутрiшнi (внутрiшньогосподарськi) аграрнi правовiдносини.


Водночас усерединi агропромислового комплексу iснують

своєрiднi звязки виробничо-господарського призначення i

характеру. Це - вiдносини мiж субєктами аграрної пiдпри-

ємницької дiяльностi всiх форм власностi й форм господарю-

вання з субєктами пiдприємництва у сферi аграрно-виробни-

чого сервiсу (агрохiмiчне, мелiоративне, ремонтно-технiчне

та iнше обслуговування, матерiально-технiчне забезпечення,

будiвництво тощо). Вказанi пiдприємства покликанi здiйсню-

вати на договiрних засадах аграрно-виробничо-господарське

(агросерпiсне) обслуговування субєктiв аграрної пiдприєм-

ницької дiяльностi всiх форм власностi й форм господарю-

вання. Зовнiшнi ж господарськi звязки i тi взаємини, що при

цьому виникають, є предметом аграрного права, а самi

вiдносини слушно розглядати як зовнiшнi аграрнi право-

вiдносини.


Аграрнi зовнiшнi правовiдносини за характером i змiстом

можуть розмежовуватися на такi види:


а) вiдносини у сферi реалiзацiї права власностi на нерухо-

ме i рухоме майно, що належить субєктам аграрного пiдпри-

ємництва; б) договiрнi вiдносини; в) податковi вiдносини;


г) делiктнi вiдносини (протиправнi правопорушення).


2. Аграрнi правовiдносини характеризуються як такi, що

перебувають у залежностi та прямому звязку з правом влас-

ностi. Юридичне закрiпленi її ньому форми привласнення,

розпорядження i використання матерiальних благ, засобiв i

продукцiї виробництва є визначальними при утвореннi еко-

номiчного механiзму господарювання, визначеннi змiсту то-

варно-грошових ринкових взаємин, характеру внутрiшнього

самоврядування приватних (колективних) аграрних пiдпри-

ємцiв i управлiння ними з боку їх представницьких органiв, а

також взаємин з органами державної влади та управлiння.


Аграрнi правовiдносини 71


Право власностi КСГП, селянського i приватного пiдсоб-

ного господарства громадян є правом абсолютним. Воно є

економiчною передумовою своєрiдних господарсько-договiр-

них вiдносин, що iснують в аграрному секторi народного гос-

подарства. Цим правом зумовлюються правовi способи юри-

дичного захисту при порушеннi прав власника. Зокрема, з

них аграрно-правовими є вiдносини щодо дисциплiнарної та

матерiальної вiдповiдальностi членiв КСГП та iнших найма-

них працiвникiв у випадку вчинення ними дисциплiнарного

проступку або заподiяння майнової шкоди.


3. Формування i дiяльнiсть приватних колективних, дер-

жавних, спiльних аграрних товаровиробникiв-пiдприємцiв

приводить до виникнення вiдповiдних вiдносин процедурно-

процесуального характеру. Такими є вiдносини, що виника-

ють при здiйсненнi планування виробничо-господарської дi-

яльностi субєктами аграрного пiдприємництва. Вiдповiдно

процсдурно-процесуальними є вiдносини щодо порядку та

умов прийняття громадян до членiв КСГП, кооперативу, при

вирiшеннi питання про припинення цих вiдносин. Вiдносини

процедурного характеру мають мiсце в процесi реалiзацiї ви-

мог самоврядування, зокрема в голосуваннi (таємному чи вiд-

критому) при виборах органiв управлiння, вирiшеннi питань

виробничо-господарського чи соцiального характеру, додер-

жаннi процедурних вимог в органiзацiї роботи контрольно-

ревiзiйних органiв управлiння, додержаннi виробничих тех-

нологiчних стандартiв, порядку списання майна тощо. Цi вiд-

носини, будучи врегульованими нормами аграрного права, за

своєю природою є аграрними правовiдносинами.


Певнi процедурнi питання виникають i при впровадженнi

таких виробничих форм, як селянськi (фермерськi) господар-

ства, при орендi землi або ж iнших основних засобiв вироб-

ництва.


3. Види i структура внутрiшнiх правовiдносин


1. Аграрнi правовiдносини, як i iншi юридичнi вiдносини,

характеризуються єднiстю матерiального змiсту i правової

форми. Це - конкретнi суспiльнi вiдносини певної правової

форми. i саме як юридичнiй формi їм властивi своя структура

i елементи як складовi правовiдносин. Особливостi правової

форми та їхнi структури зумовлюють розмежування внутрiш-


i> мiв пiдприємництва (агробiзнесу).


iiiшпьогосподарськими вiдносинами в цих пiдпри-

г iюнанi на правi членства, а для працездатних -


огобистiй трудовiй участi в КСГП (СпС, ВСГК то-

iiхiнiдносини мiж кооперативним пiдприємством, з

V. i кожним окремим його членом, з iншого.


iiмi.огосподарськими вiдносинами у приватних аг-


iчригмствах акцiонерного типу (агроакцiонерних

i ч товариствах з обмеженою вiдповiдальнiстю) є


нi установчому договорi, статутi товариства, а та-

iчiнцтвi/участi у створеннi статутного капiталу това-

рiiшпiдчосини мiж акцiонерним товариством (пiд-

i чм), з одного боку, i кожним з його учасникiв - з


їм iмiстом правовiдносини мiж цими пiдприємства-

iнмими їх членами (учасниками) являють собою су-

> итсмних субєктивних прав i юридичних обовяз-

i i" iiлпуються через взаємну поведiнку з приводу ви-

i "i подарської дiяльностi, певних управлiнських i


пiн-ИН.


й "господарськими вважаються також правовiд-


цприємствами та їх членами (учасниками) з


ненця матерiальних iнтересiв, соцiально-побу-

iю-освiтнiх потреб. Такими, скажiмо, є право-


"инюлiну прибуткiв (нарахування i виплати

"нi iiiiириiмстном знарядь виробництва для

. ч> ii|чч ;iдибiiої дiлянки, направ-

шi по иищого чи середнього


МСТДИ ТОЩО.


при <.сiпальному страху-

iiiдiїрж мств, зокрема при

i iiчi пенсiї за рахунок пiд-

и i \ iншою вiд держави, так

iч 11" 11. щодо соцiальне неза-

iи i ц iпнсрiв тощо) в цих пiд-

iи прiїновими вiдносинами.


ними нiiуччиїїii приионiдносин є, по-перше,

п.чiп iндii|>иi м> п