Книга "Аграрне право України" 2-е видання

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 71

Вона може мати двi форми оформлення: перша - у виглядi

створення юридичної особи, з її статутом, апаратом управлiн-

ня тощо, i друга - у виглядi багатостороннього договору. Са-

ме тому в господарськiй асоцiацiї (як юридичнiй особi) поруч

iз правовiдносинами цивiльно-правового характеру iснувати-

муть також владно-управлiнськi (наприклад, здiйснення ке-

рiвництва) i трудовi (прийняття, перемiщення, переведення,

звiльнення) правовiдносини. В господарськiй асоцiацiї, яка

дiє на основi багатостороннього договору, навпаки, склада-

тимуться правовiдносини виключно цивiльно-правового

характеру.

5. Зi створенням агроконсорцiумiв можуть виникати два

основнi рiзновиди правовiдносин, кожен iз яких залежить вiд

юридичного оформлення агроконсорцiуму. В разi, коли ос-

таннiй оформлено як юридичну особу, в ньому поряд iз ви-

робничо-господарськими i цивiльними правовiдносинами

складаються також правовiдносини владно-управлiнського i

трудового характеру. Якщо ж агроконсорцiум оформлено у

формi договору, то вiдповiдно до правової природи регулю-

вання цих вiдносин вони мають квалiфiкуватися виключно як

цивiльно-правовi.

6. У системi аграрно-виробничих утворень є й такi, дiяль-

нiсть яких спрямована на наукове забезпечення розвитку

АПК. Це, зокрема, науково-виробничi обєднання (НВО),

виробничi й науково-виробничi системи (ВС, НВО), дiяль-

нiсть яких регламентується статутами (положеннями) про

них.

Залежно вiд завдань, форми утворення i статусу НВО та

НВС в цих формуваннях виникають i функцiонують три ос-

новнi види правовiдносин. Перший i головний вид - право-

вiдносини суто цивiльного характеру, оскiльки цивiльно-пра-

вова угода (договiр) стає основою для створення НВО та

НВС. Другий вид - правовiдносини виробничо-господар-

ського характеру, що складаються вже в процесi дiяльностi

82

НВО та НВС на пiдставi укладеного договору. i, нарештi, тре-

тiй вид - правовiдносини владно-управлiнського характеру,

що виникають мiж органами управлiння НВО та НВС i гос-

подарствами, якi входять до складу цих обєднань (систем).

б. Спiльнiсть галузей права та спiввiдношення

аграрних та iнших правовiдносин

1. Закони створюються для людей, а люди живуть i працю-

ють не заради законiв, а для здiйснення та реалiзацiї, застосу-

вання правових норм у своїх iнтересах. Системi суспiльних

вiдносин, що врегульованi правом, вiдповiдає система галузей

права. ¦днiсть галузей права України, як суверенної держави,

проявляється в нерозривному звязку мiж собою всiх галузей

права. Аграрне право також перебуває у дiалектичному звяз-

ку з державним (конституцiйним), земельним, цивiльним,

господарським, трудовим, фiнансовим, цивiльним процесу-

альним правом. Цей звязок iсторично зумовлений єднiстю

суспiльних вiдносин як єдиного цiлого. На сучаснiй стадiї

розвитку мiжнародного спiлкування людей i держав посилю-

ється взаємозвязок i взаємозалежнiсть мiжнародних галузей

права i порiвняльного правознавства, назрiває потреба в мiж-

народному аграрному правi. Дiалектичний взаємозвязок за-

значених галузей права з аграрним правом проявляється че-

рез системи правовiдносин, як форми i засобу застосування

норм права.

В процесi правового регулювання внутрiшньогосподар-

ських вiдносин субєктiв аграрних вiдносин застосовуванi

правовi норми аграрного права вiдповiдають принципам пра-

ва України i його окремих галузей. При регулюваннi зовнiш-

нiх правовiдносин аграрних пiдприємств має мiсце юридич-

ний феномен, коли один i той же обєкт аграрних правовiд-

носин регулюється нормами аi-рарного права (як самостiйної

галузi прана). Вони >.> сiмню правовою природою i юридич-

ним змiстом мають спiльнi риси з iншою галуззю права; не

будь аграрного права зазначенi суспiльнi вiдносини регулюва-

лися б нормами цiєї iншої гилу:>i права. Саме таким спiввiд-

ношенням мiж спорiдненими галузями права дає себе знати

спiльне i субєктивне в правi. Правильне розумiння природи

взаємозвязку i спiввiдношення правовiдносин успiшно вико-

ристовується при визначеннi мiсця окремих правових норм в

Аграрнi правовiдносини 83

системi правових iнститутiв i при проведеннi кодифiкацiї за-

конодавства.

2. Конституцiя України є основним i визначальним зако-

ном держави, джерелом державного права. Мiж останнiм i аг-

рарним правом iснує вiдповiдне спiввiдношення. Через галузь

аграрного права впроваджуються (застосовуються) тi норми

Конституцiї, для яких (залежно вiд особливостей субєкта i

обєкта аграрних правовiдносин) є властивими юридична си-

ла прямої дiї. Такою є правова норма ст. 36 Конституцiї Ук-

раїни, що визначає права громадян на обєднання для досяг-

нення i реалiзацiї певних прав. Порушення цiєї конституцiй-

ної норми має мiсце у випадку вчинення перепон для здiй-

снення такого обєднання, зокрема в разi нескликання з вини

посадових осiб (голова i правлiння) КСГП загальних зборiв

членiв пiдприємства для вирiшення питання про реорганiза-

цiю або лiквiдацiю пiдприємства. Спiввiдношення мiж дер-

жавним правом i аграрним правом у цьому разi полягає в по-

рушеннi ст. 31 Закону "Про колективне сiльськогосподарське

пiдприємство". Реалiзацiя конституцiйної правомочностi се-

лян-членiв пiдприємства перебуває у прямому звязку з на-

явнiстю у галузевiй нормi права вiдповiдної санкцiї, що має

бути застосована в разi вчинення порушення ст. 36 Конститу-

цiї України i ст. 31 Закону "Про колективне сiльськогоспо-

дарське пiдприємство".

3. Конституцiя України (ст. 13) визнає землю, її надра, ат-

мосферне повiтря, воднi та iншi природнi ресурси власнiстю

Українського народу. Вiд iменi Українського народу право

власностi здiйснюють органи державної влади i мiсцевого са-

моврядування. Основний Закон країни закрiпив право при-

ватної власностi на землю. Аграрне i земельне законодавство

надає право власностi на землю колективним сiльськогоспо-

дарським пiдприємствам i позбавляє цього права державнi

сiльськогосподарськi пiдприємства. В результатi має мiсце

протиставлення земельних правомочностей колективного i

державного сiльськогосподарського пiдприємства.

Стаття 56 Земельного кодексу України, прийнятого 13 бе-

резня 1992 р., передбачає право громадянам України на одер-

жання у власнiсть земельних дiлянок для ведення селянсько-

го (фермерського) господарства; ведення особистого пiдсоб-

ного господарства; будiвництва та обслуговування жилого

будинку i господарських будiвель (присадибна дiлянка);

садiвництво; дачного i гаражного будiвництва. Якщо вiдноси-

ни з приводу ведення селянського (фермерського) господар-

ства становлять собою предмет аграрного права, то всi iншi є

предметом цивiльного права. Цiльове призначення земельних

дiлянок i змiст правосубєктностi iстотно впливають на їхню

правову природу i пiдкреслюють їхню спiльнiсть i розмежування

правовiдносин.

Земельними є ПР.ЧНОПiДНОСИПИ щодо права власностi на

землю i права землекористування, правосубєктностi учасни-

кiв земельних правовiдносин, процедурно-процесуальних вiд-

носин, повязаних iз здiйсненням землевпорядкувальних ро-

бiт, правовий режим земель населених пунктiв та iншi зе-

мельнi правовiдносини. Усi вони є предметом земельного

права як галузi права. Одначе органiзацiйно-правовi право-

мочностi субєктiв права власностi на землi сiльськогосподар-

ського призначення i права користування ними з боку дер-

жавних сiльськогосподарських пiдприємств розглядаються як

аграрнi правовiдносини. Їхнiм предметом, цiлями i завдання-

ми є органiзацiйно-управлiнське забезпечення рацiонального

використання земельних дiлянок для сiльськогосподарських

цiлей, забезпечення їхнього екологiчного використання, про-

дуктивностi i якостi як природного ресурсу. Додержання цих

органiзацiйно-управлiнських вимог покладається на керiвнi

органи i посадовi особи, власникiв i субєктiв землекористу-

вання. Цi правомочностi охоплюють собою додержання зе-

мельного законодавства i належну охорону i збереження

земель.

4. Цивiльний кодекс України та Господарський кодекс Ук-

раїни (якщо вiн буде прийнятий) покликанi визначати i регу-

лювати майновi правомочностi громадян i юридичних осiб.

Цю мету спрямованi досягати i норми аграрного права. Вчен-

ня про статус юридичної особи i визначення норми про неї

викладенi в провiдних галузях прана (цивiльному i господар-

ському). В аграрному пранi йдеться про специфiчнi право-

мочностi субєктiв аграрною права, що с юридичними особа-

ми. Зокрема з метою правового забезпечення охорони i захис-

ту майнових прав селянського (фермерського) господарства

вiдповiдним галузевим правовим актом йому надано права

юридичної особи.

Характерним спiввiдношенням цивiльного права i аграр-

ного права iснує в процесi його реалiзацiї iнститут права влас-

Аграрнi правовiдносини

ностi i в першу чергу права власностi колективного сiльсько-

господарського пiдприємства. Усi тi суспiльнi вiдносини

власностi (реалiзацiя права володiння, права користування,

права розпорядження), що складаються внутрi КСГП, у се-

лянському (фермерському) господарствi спрямованi на здiйс-

нення внутрiшньогосподарської дiяльностi i становлять со-

бою виключно аграрноправовi вiдносини. Зовнiшнi ж вiдно-

сини власностi є одночасно предметом аграрного i цивiльно-

го права. Саме у цiй частинi вiдносини права власностi - є

основою аграрно-ринкових економiчних вiдносин.

Таким же двоєдиним спiввiдношенням належить розгля-

дати систему аграрно-договiрних зобовязань, стороною в

яких є аграрно-виробничi чи пiдприємницькi аграрнi пiдпри-

ємства. Цим спiввiдношенням слiд розглядати тi договори,

без яких неможлива виробничо-господарська дiяльнiсть у

сiльському господарствi. Саме таким договорам придiлена

увага в ХХУ роздiлi книги.

5. Аграрне право становлять правовi норми i правовi iн-

ститути, покликанi регламентувати цiлу систему трудових вiд-

носин мiж членами i конкретним колективним сiльськогос-

подарським пiдприємством, мiж працiвником i державним

аграрним пiдприємством або ж мiжгосподарським обєднан-

ням та iн. Цi вiдносини вiдповiдно регулюються внутрiшнiми

правовими актами про працю та оплату працi членiв КСГП, а

стосовно найманих працiвникiв - КЗпП України. У регулю-

ваннi внутрiшнiх трудових вiдносин допускається застосуван-

ня в порядку допомiжного (субсiдiарного) засобу правила

трудового законодавства України.

Звертає на себе увагу стан, що у взаєминах мiжгосподар-

ських будiвельних i спецiалiзованих виробничих пiдприєм-

ствах та обєднаннях трудовi вiдносини їхнiх працiвникiв ре-

гулюються нормами трудового, а не аграрного права. Ця

доцiльна i прогресивна практика потребує законодавчого

закрiплення.

6. Правосубєктнiсть аграрних пiдприємств та iнших

субєктiв аграрного права реалiзовується у своєрiдному вза-

ємозвязку i спiввiдношеннi з правоздатнiстю органiв держав-

ного управлiння сiльським господарством - органами Мiнiс-

терства агропромислового комплексу України, Державним

комiтетом України по земельних ресурсах та iн. Повноважен-

ня останнiх визначаються вiдповiдними положеннями про цi

органи, норми яких становлять галузь адмiнiстративного пра-

ва України. Державна управлiнська дiяльнiсть цих органiв

спрямована на здiйснення державного управлiння державни-

ми сiльськогосподарськими пiдприємствами, органiзацiями

та обєднаннями. Державне регулювання сiльським господар-

ством стосовно колективних (КСГП, акцiонернi товариства,

сiльськогосподарськi кооперативи) i приватнi в особi селян-

ських (фермерських) господарств. Державне регулювання ци-

ми субєктами аграрного права здiйснюються лише шляхом

рекомендацiй (тобто свого роду керiвництва ними з боку дер-

жави). Визнання самостiйностi аграрного права як галузi пра-

ва i своєрiдностi аграрних правовiдносин зумовлюють специ-

фiку i забезпечують бiльшу ефективнiсть застосування право-

вих норм щодо компетенцiї зазначених органiв державного

регулювання сiльським господарством.

На нашу думку, предмет аграрного права становлять

суспiльнi вiдносини стосовно сiльського господарства. При

окресленнi предмета кооперативного права за основу береть-

ся лише органiзацiйно-правова форма регулювання рiзнобiч-

них вiдносин (застосування кооперативу у системi споживчих

товариств, житлово-будiвельних, гаражно-будiвельних утво-

рень). Тому мабуть є пiдстави розглядати кооперативне право

лише як виключно навчальну дисциплiну i не повязувати

кооперативне право з галуззю права.

1 Див.; Кооперативне право / За рея. чл.-кор. НАН України, акад. АПрН

України, докторе юридичних наук, професора Семчика В. i. - К., 1998.

РОЗДiЛ IV

ПРАВОСУБ¦КТНiСТЬ АГРАРНИХ

ТОВАРОВИРОБНИКiВ-ПiДПРИ¦МЦiВ

i. Поняття i класифiкацiя правосубєктностi

аграрних товаровиробникiв

1. Основними виробниками продуктiв харчування, сиро-

вини i продовольства рослинного i тваринного (в тому числi

водного й мисливського) походження в Українi є аграрнi пiд-

приємцi усiх форм власностi та легальних органiзацiйно-пра-

вових форм господарювання. В Українi за обсягами та асор-

тиментом виробництва аграрними пiдприємцями є колектив-

нi, державнi та сiльськогосподарськi, рибальськi та мислив-

ськi пiдприємства, сiльськогосподарськi (аграрнi) виробничi

кооперативи i господарськi товариства, спiлки селян, селян-

ськi (фермерськi) агрообєднання, асоцiацiї, а також спiльнi з

iноземними iнвестицiями аграрнi пiдприємства. Цих аграр-

них товаровиробникiв обєднує те, що всi вони, по-перше, є

юридичними особами, по-друге, аграрними пiдприємцями,

по-третє, що всi вони створенi чи заснованi власником(-ами)

для досягнення статутної мети, завдань та функцiй.

Такими спiльностями для них є власне виробництво то-

варної маси продуктiв харчування, сировини i продовольства

рослинного i тваринного походження та їх реалiзацiя в тому

числi й у переробленому виглядi. Спiльним для них є також

отримання прибутку вiд здiйснення такого виробництва, реа-

лiзацiї продукцiї та iнших видiв дiяльностi на засадах пiдпри-

ємництва, а також їх участь в цивiльно-правових i товарно-

грошових вiдносинах. Поряд iз задоволенням статутних член-

ських i корпоративних прав та iнтересiв, є також здiйснення

цими аграрними пiдприємцями-товаровиробниками певних

соцiальних функцiй забезпечення своїх членiв, акцiонерiв та

учасникiв, найманих працiвникiв та працiвникiв соцiальної

сфери (вчителiв, лiкарiв та iн.).

Чинне законодавство України цих аграрних товаровироб-

никiв зi статусом юридичної особи водночас називає та ви-

88 Роздiл IV

знає пiдприємствами, господарськими товариствами, коопе-

ративами, селянськими (фермерськими) господарствами,

субєктами права, господарюючими субєктами, субєктами

пiдприємницької дiяльностi (субєктами пiдприємництва),

субєктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi, учасниками аг-

рарних та ринкових правовiдносин тощо. Зясування поня-

тiйного апарату агарного права, виявлення спiльних рис i

аналiз їх вiдмiнностей та спiввiдношення змiсту наведених

вище понять (термiнiв) е икрай необхiдним для розумiння су-

тi субєктiв аграрного права, повноважень та їх розмежування

за певними ознаками, зясування їхньої правосубєктностi.

2. Правосубєктнiсть цих аграрних товаровиробникiв-пiд-

приємцiв зi статусом юридичних осiб є однiєю з визначальних

вихiдних для зясування сутностi та особливостей цих аграр-

них товаровиробникiв. З позицiї теорiї аграрного права Право-

субєктнiсть цих аграрних товаровиробникiв-пiдприємцiв ста-

новить собою сукупнiсть правових норм Конституцiї України,

законiв i пiдзаконних актiв, правових норм установчих докумен-

тiв (статутiв та установчих договорiв), покликаних визначи-

ти субєктивнi права i обовязки аграрних товаровиробникiв зi

статусом юридичних осiб (рiзних видiв та їх типiв), що органiч-

но поєднують та реалiзують виробничо-пiдприємницькi та

притаманнi їм соцiальнi функцiї через свою спецiальну право-

здатнiсть.

3. Розмежування аграрних товаровиробникiв iз статусом

юридичної особи можна чинити за рiзними критерiями, i зок-

рема, за формою власностi, спецiальною правоздатнiстю та

функцiями, субєктним складом, органiзацiйно-правовою

формою.

Так, за формою власностi всi юридичнi особи, зокрема аг-

рарнi товаровиробники згiдно з чинним Законом України

"Про власнiсть" подiляються на: приватнi, колективнi, дер-

жавнi та змiшанi, а згiдно з проектом Цивiльного кодексу Ук-

раїни, прийнятим Верховною Радою України 5 червня 1997 р.

у першому читаннi (надалi - проект Цивiльного кодексу

1997 р.) - на юридичнi особи публiчного права та на юри-

дичнi особи приватного права, i у тому числi зi змiшаною

формою власностi. До перших пiдносяться юридичнi особи,

що створенi за правилами норм публiчного права, розпоряд-

чим способом i тiльки на пiдставi рiшення державних органiв.

До других вiдносяться - такi, що заснованi, створенi за iнi-

Правосубєктиiсгь аграрних товаровиробникiв-пiдприємцiв 89

[ цiативою приватних осiб, як правило, на договiрних засадах>

За правилами норм цивiльного приватного права, а до тре-

тiх - також такi, що створенi як правило за iнiцiативою при-

ватних осiб та за участю юридичних осiб публiчного права

(державних органiв) виключно на договiрних засадах i також

i за правилами норм цивiльного приватного права, оскiльки

Юридичнi особи публiчного права вступають у цивiльно-право-

вi вiдносини, що породжують виникнення юридичної особи зi

змiшаною формою власностi.

За спецiальною правоздатнiстю розрiзняються юридичнi

особи публiчного права вiд юридичних осiб приватного пра-

на. Так, першi надiленi, головним чином, спецiальною управ-

лiнською правоздатнiстю для здiйснення спецiальних зав-

дань, не обумовлених їх участю у цивiльному оборотi (на-

приклад, управлiнських правомочностей МiнАПК та їх орга-

нiв на мiсцях). На вiдмiну вiд них, юридичнi особи

публiчного права, що створенi з метою одержання прибутку

(наприклад, державнi сiльськогосподарськi пiдприємства то-

що), так само як i юридичнi особи приватного права надiленi

правоздатнiстю брати участь у рiзноманiтних цивiльно-право-

вих, товарно-грошових вiдносинах, будувати їх виключно на

договiрних засадах за правилами норм цивiльного приватного

права з метою отримання прибутку. Ця група юридичних

осiб, що дiє на засадах пiдприємництва, надiлена також спе-

цiальною правоздатнiстю щодо використання земель та iн-

ших природних ресурсiв як основних засобiв виробництва.

За функцiями всiх юридичних осiб приватного i юридичних

осiб публiчного права слiд подiлити на учасникiв та неучасни-

кiв цивiльно-правових, товарно-грошових вiдносин. На вiд-

мiну вiд iнших юридичних осiб публiчного права, надiлених

управлiнсько-розпорядчими функцiями, всi аграрнi пiдпри-

ємцi статусом юридичних осiб приватного та публiчного пра-

ва саме як товаровиробники надiленi загальними функцiями

Blog

Книга "Аграрне право України" 2-е видання

Содержание