Книга "Аграрне право України" 2-е видання

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 ... 34 35 36 37 38 39 40 41 ... 71

чено бiльш високої мiри вiдповiдальностi. Право вимагати

вiдшкодування заподiяної шкоди визначається за кожним по-

терпiлим споживачем незалежно вiд того, перебував вiн чи нi

у договiрних вiдносинах iз виготовлювачем. Таке право зберi-

гається протягом встановленого термiну служби (термiну

придатностi);

366 Роздiл XVI

Згiдно з п. 4 ст. 17 Закону "Про захист прав споживачiв"

виготовлювач несе вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну жит-

тю, здоровю або майну споживача у звязку з використанням

матерiалiв, обладнання, приладiв, iнструментiв та iнших засо-

бiв, необхiдних для виробництва товарiв незалежно вiд рiвня

його наукових i технiчних знань.

Недолiк - окрема нснiднопiднiсть товару вимогам норма-

тивних документiв, умовам доi опорiв або вимогам, що став-

ляться до нього, й також iнформацiї про товар, яка надана ви-

готовлювачем (пиконiнiцем. продавцем). iстотний недолiк -

чнедолiк. який робить нсможлиiiим чи недопустимим вико-

ристання товару вiдповiдно до його цiльового призначення,

або який не може бути усунутий цим споживачем, або для

його усунення необхiднi великi затрати працi й часу, або вiн

робить товар iншим, нiж передбачено договором, або прояв-

ляється знову пiсля його усунення (преамбула Закону "Про

захист прав споживачiв").

; Декретом Кабiнету Мiнiстрiв України "Про державний

iнагляд за додержанням стандартiв, норм i правил та вiдповi-

дальнiсть за їх порушення" (роздiл 5) передбачено також вiд-

повiдальнiсть за порушення стандартiв, норм i правил, яка

повною мiрою поширюється й на сiльськогосподарськi пiд-

приємства.

Вiдповiдно до ст. 8 цього Декрету субєкт пiдприємницької

дiяльностi (пiдприємець) несе вiдповiдальнiсть за порушення

стандартiв, норм i правил. Зокрема, за реалiзацiєю продукцiї,

що не вiдповiдає їх вимогам, вiн сплачує штраф у розмiрi 25

вiдсоткiв вартостi реалiзованої продукцiї: за ухилення вiд

предявлення органам державного нагляду продукцiї, яка пiд-

лягає контролю, - штраф у розмiрi 25 вiдсоткiв вартостi про-

дукцiї, що випущена з моменту ухилення: за реалiзацiю про-

дукцiї, яка пiдлягає обовязковiй сертифiкацiї, але не про-

йшла її, - штраф у розмiрi 25 вiдсоткiв вартостi реалiзованої

продукцiї; за реалiзацiю експортної продукцiї, яка не вiдповi-

дає вимогам стандартiв, форм i правил, про що є письмове

пiдтвердження споживача. - штраф у розмiрi 25 вiдсоткiв

вартостi реалiзованої продукцiї; за реалiзацiю продукцiї, забо-

роненої до випуску i реалiзацiї органами державного нагляду,

- штраф у розмiрi 100 вiдсоткiв вартостi реалiзованої продук-

цiї: за випуск, реалiзацiю продукцiї, яка внаслiдок порушення

вимог стандартiв, норм i правил є небезпечною для життя,

Правове регулювання виробничо-господарськоi дiяльностi СГЛ---367

здоровя i майна людей та навколишнього природного сере-

довища, - штраф у розмiрi 100 вiдсоткiв вартостi випущеної

або реалiзованої продукцiї.

Сплата зазначених штрафiв не звiльняє пiдприємця вiд

обовязку вiдшкодувати споживачам продукцiї збитки, яких

вони зазнали внаслiдок порушення стандартiв, норм i правил,

невиконання умов договору на поставку продукцiї. Постано-

ви про накладення штрафiв видають головний державний iн-

спектор Автономної Республiки Крим, областi, мiста або його

заступник, а в окремих випадках - головний державний iн-

спектор України або його заступники. Один примiрник по-

станови надсилається державнiй податковiй iнспекцiї за мiс-

цезнаходженням пiдприємця для контролю за надходженням

штрафу. В разi невиконання порушником постанови протя-

гом 15 днiв вiд дня її видання сума штрафу стягується у без-

заперечному порядку державною iнспекцiєю.

Треба, однак, зазначити, що вiдповiдно до п. 7 ст. 8 вказа-

ного декрету штрафи не накладаються, якщо є рiшення уряду

України про дозвiл реалiзовувати сiльськогосподарську про-

дукцiю з вiдхиленням щодо якостi вiд вимог стандартiв у ра-

хунок виконання державного замовлення: пiдприємець має

дозвiл на тимчасове вiдхилення вiд вимог вiдповiдних стан-

дартiв щодо якостi продукцiї, виданий Держстандартом Ук-

раїни за наявностi клопотання заiнтересованого органу дер-

жавної виконавчої влади, згоди споживача та спецiально

уповноваженого органу, який здiйснює державний нагляд за

безпечнiстю цiєї продукцiї. При цьому пiдприємець вiдрахо-

вує в порядку, встановленому Мiнфiном України, в дохiд дер-

жавного бюджету 10 вiдсоткiв вартостi такої продукцiї протя-

гом строку дiї дозволу.

5. Органiзацiя збуту (продажу)

сiльськогосподарської продукцiї

1. Виробничо-господарська дiяльнiсть колективно-коопе-

ративних сiльськогосподарських пiдприємств i товариств се-

лянських (фермерських) домашнiх пiдсобних господарств

охоплює собою цiлеспрямовану з метою забезпечення реалi-

зацiї i одержання прибутку органiзацiю збуту (продажу) ви-

робленої сiльськогосподарської продукцiї. Здiйснення збуту

(продажу) вироблених i виготовлених продуктiв харчування

Роздiл )0>

та сiльськогосподарської сировини становить собою, по-пер-

ше, реалiзацiю виробником належного йому права власностi

на цю продукцiю, реалiзацiю його права розпорядження нею;

по-друге, органiзацiя збуту (продажу) своєї продукцiї є про-

явом його права на пiдприємницьку дiяльнiсть; по-третє, ра-

цiональна органiзацiя збуту (продажу) продукцiї забезпе-

чується одержання її власником вiдповiдного прибутку (дохо-

ду), без чого ниробпичо-господарська дiяльнiсть була б недо-

цiльною i непотрiбною,

Закон України "Про пiдприємництво" вiд 7 лютого 1991 р.

поширює свою чиннiсть на юридичнi i фiзичнi особи, якi зай-

маються пiдприємницькою дiяльнiстю, а тому його норми

становлять собою правову основу регулювання вiдносин

сiльськогосподарських товаровиробникiв щодо органiзацiї

збуту (продажу) продукцiї, яку вони виробляють i виготовля-

ють. З прийняттям нового Цивiльного кодексу України вiдпо-

вiднi правовi норми про пiдприємництво будуть закрiпленi в

ньому, а потреба в Законi "Про пiдприємництво" вiдпаде.

2. За своїм економiко-соцiальним змiстом вiдносини орга-

нiзацiї збуту (продажу) продукцiї ототожнюються iз термiном

маркетинг, що походить вiд англiйського слова тагкеї -

ринок.

Питання належної органiзацiї збуту (продажу) сiльсько-

господарської продукцiї мають важливе виробничо-господар-

ське економiчне значення як для виробникiв, так i для орга-

нiв державного управлiння сiльським господарством. Цим

питанням придiлена увага в правових актах, якими визначенi

повноваження органiв державно-правового регулювання

сiльського господарства. Так зокрема, це - Положення про

Головне управлiння ринкових вiдносин, маркетингу та балан-

сiв продовольчих ресурсiв Мiнiстерства агропромислового

комплексу України, яке затверджене наказом вiд 19 грудня

1997 р.

Головне управлiння органiзовує систему маркетингу у

сферi виробництва i реалiзацiї сiльськогосподарської продук-

цiї та продуктiв її переробки, сприяє iнформуванню товаро-

виробникiв усiх форм власностi з цих питань, створенню

умов для реалiзацiї продукцiї через ринкову iнфраструктуру,

вiдновленню традицiйних i освоєнню нових ринкiв збуту.

Про доцiльнiсть застосування маркетингу йдеться в Поло-

женнi про Головне управлiння землеробства i маркетингу

Правове регулювання виробничо-господарської дiяльностi СГП 369

продукцiї рослинництва Мiнагропрому України, в Положеннi

про Головне управлiння виробництва i маркетингу продукцiї

тваринництва з державною племiнною iнспекцiєю Мiнагро-

прому України. У вирiшеннi питань маркетингу зацiкавленi й

iншi структурнi пiдроздiли мiнiстерства.

Органiзацiя збуту (продажу) сiльськогосподарської про-

дукцiї є складним управлiнсько-розпорядчим, економiчним i

комерцiйним процесом. Кожний з видiв сiльськогосподар-

ської продукцiї, зокрема, продукцiя переробки, будучи това-

ром, пiдпорядкована загальним засадам реалiзацiї, що вiдпо-

вiдає вимогам ринкових економiчних вiдносин. Практичне

застосування маркетингу потребує спецiальної комерцiйно-

методичної розробки науково-практичних засад, умов, по-

рядку i особливостей реалiзацiї сiльськогосподарської про-

дукцiї та продукцiї її переробки. Потреба в таких рекоменда-

цiях методики є вкрай необхiдною i тому, що в сiльському

господарствi України вiдсутнiй певний досвiд здiйснення на-

лежної органiзацiї збуту (продажу) цих товарiв внаслiдок цi-

лого ряду причин.

3. За теперiшнiх часiв органи державно-правового регулю-

i вання сiльського господарства фактично не є пiдготовленими

(до застосування сучасних методiв органiзацiї збуту (продажу)

| сiльськогосподарської продукцiї. Першопричина цього поля-

| гає у вiдсутностi умов i навичок до впровадження засад рин-

кової економiки у сферi сiльськогосподарського виробництва

i споживання.

У першi роки проголошення незалежностi України йшло-

ся про пiднесення значущостi приватної власностi, перехiд до

ринкових економiчних вiдносин у -сiльському господарствi.

Однак економiка сiльського господарства занепадала, дедалi

бiльше поширювалися бартернi (договiрнi) вiдносини, вироб-

ничо-господарськi потужностi не розвивалися, продуктив-

нiсть сiльського господарства катастрофiчне зменшувалась,

оподаткування сiльськогосподарського товаровиробника не-

помiрно зростало, колгоспники i працiвники державних сiль-

ськогосподарських пiдприємств роками не одержували гро-

шової оплати за свою працю.

Внаслiдок наведених причин, факторiв i умов щодо засто-

сування такого методу органiзацiї збуту (продажу) продуктiв

харчування i продовольчої сировини, як маркетинг, його

впровадження на вiдповiдному рiвнi виробниками цих това-

370

рiв передчасне. Для цього необхiдно здiйснити цiлий ком-

плекс заходiв: органiзацiйно-правових, органiзацiйно-управ-

лiнських, агротехнологiчних, матерiально-технiчних, змiцни-

ти економiку сiльськогосподарських пiдприємств, iстотно

пiдвищити рiвень професiоналiзму спецiалiстiв i керiвникiв.

4. Маркетинг як суспiльно-економiчна система - це су-

купнiсть методiв, способiв, засобiв, спрямованих на органiза-

цiю збуту (продажу) сiльськогосподарської продукцiї (продук-

тiв харчування) i сiльськогосподарської сировини з метою за-

доволення споживчого попиту та одержання прибутку. Мар-

кетинг являє собою наукову концепцiю та засновану на нiй

систему управлiння виробничою та збутовою дiяльнiстю пiд-

приємств АПК, що забезпечує виявлення потреб споживачiв,

виробництво вiдповiдних цим потребам видiв сiльськогоспо-

дарської продукцiї, просування товарiв до споживачiв та

одержання на цiй основi максимального прибутку.

Здiйснення маркетингу охоплює собою наступнi складовi

частини: по-перше, дослiдження ринку; по-друге, сегменту-

вання та вiдбiр цiльових ринкiв; по-третє, розробка комплек-

су заходiв щодо вивчення товару, покупцiв, конкурентiв, рин-

ку, прогнозування наявного та наступного попиту, органiзацiї

виробництва та збуту товару, фiнансування своєї дiяльностi;

по-четверте, реалiзацiя кожного iз зазначених заходiв.

Ефективне застосування маркетингу на пiдприємствах

АПК перебуває у безпосередньому звязку з досконалим ме-

неджментом, тобто управлiнням його дiяльнiстю. Таке управ-

лiння охоплює собою органiзацiю керiвниками i спецiалiста-

ми АПК рацiональної та якiсної роботи спiвробiтникiв, цiле-

спрямований вплив менеджера на пiдлеглих йому працiвникiв

(персонал) в iнтересах успiшного вирiшення завдань, що по-

ставленi перед ними, та результативної роботи пiдприємства.

iстотним компонентом маркетингу є попит. Попит - це

суспiльна або особиста потреба в матерiальних благах та по-

слугах, засобах виробництва та предметах вжитку, забезпе-

ченнi грошовими коштами. В процесi органiзацiї збуту (про-

дажу) сiльськогосподарської продукцiї має значення форму-

вання попиту. Йому сприяє обiзнанiсть покупцiв про пожив-

нi якостi товару, про наявнiсть на ринку необхiдного

покупцевi товару, про потреби, якi цей товар задовольняє,

про наявнiсть у цього товару рис якостi, що задовольняють

потреби покупця; про якiсть задоволення потреб, опис спо-

Правовв регулювання виробничо-господарської дiяльностi СГП 371

живання якостей товару, про гарантiї захисту покупцiв, якщо

вони не будуть задоволенi якiсними властивостями товару.

Умовою застосування маркетингу треба розглядати спосо-

би iнформування потенцiйних споживачiв. З цiєю метою про-

водиться вiдповiдна реклама цього виду товару через всi до-

ступнi її засоби: виставки, ярмарки, аукцiони, плакати, фiль-

ми, рекламнi буклети, каталоги, рекламнi планшети та лис-

тiвки. Наведенi та iншi способи iнформацiї призначенi в

першу чергу для тих, хто приймає рiшення щодо придбання

товару. Заходи щодо формування попиту мають за мету забез-

печити ввезення на ринок товарiв ринкової новизни, зокре-

ма, новi сорти сiльськогосподарських культур, новi породи

тварин, найсучаснiшi види сiльськогосподарської технiки

(комбайни, сiвалки), отрутохiмiкати та iн.

Результативнiсть маркетингу настає за умови стимулюван-

ня збуту (продажу) сiльськогосподарської продукцiї залежно

вiд призначення товарiв чи то для виробничого чи особистого

користування. Стимулювання полягає в заiнтересованостi по-

середникiв продавати товар з максимальною енергiєю, роз-

ширювати коло його покупцiв, надавати цiновi знижки най-

бiльш необхiдним товарам. Стимулювання реалiзацiї продук-

цiї можливе внаслiдок рiзкого збiльшення оплати працi посе-

редникiв, якщо ними забезпечено збут (продаж) зумовленої

кiлькостi товару.

Застосування заходiв, спрямованих на стимулювання

своєчасного i вигiдного для виробника сiльськогосподарської

Продукцiї або ж сiльськогосподарської технiки повною мiрою

залежить вiд нього самого. Поряд iз звичайними факторами

забезпечення ефективного збуту (продажу) продукцiї iснують

чинники, якi виходять за межi внутрiшньогосподарської дi-

яльностi виробника. До цих чинникiв слiд вiднести врахуван-

ня виробником конкуренцiї як фактору, що функцiонує по-

ряд з виробником конкретного виду товару. Цей чинник по-

лягає в тому, що на ринку товарiв - видiв продукцiї сiльсько-

го господарства або ж товарiв для цiєї галузi народного

господарства є iншi виробники такого роду продукцiї. Саме

вони виступають на ринку конкурентами, тобто виникає фак-

тор конкуренцiї, який має безпосереднiй вплив на маркетинг

усiх виробникiв.

За своїм суспiльно-економiчним змiстом конкуренцiя ста-

новить собою суперництво мiж товаровиробниками за кращi

372 Роздiл XVI

економiчно вигiднiшi умови виробництва i реалiзацiї продук-

цiї. Це суперництво полягає в дiяльностi, обумовленiй належ-

ною обiзнанiстю щодо попиту на ринку вiдповiдних товарiв

сiльськогосподарської продукцiї i товарiв для сiльськогоспо-

дарських виробникiв, з якiсними показниками i наявними

можливостями для задоволення потреб покупцiв, з цiновим

фактором, тривалiстю зберiгання i придатнiстю для спожи-

вання та iн.

Характеристику маркетингу як суспiльно-економiчного

явища та його науково-практичне обгрунтування доцiльно

доповнити наведенням оцiнок зарубiжних авторiв. Вiдомий

американський економiст Ф. Котлер визначає маркетинг як

людську дiяльнiсть, спрямовану на задоволення потреб за до-

помогою обмiну. А провiдний теоретик з проблем управлiння

Друкер про основну мету маркетингу висловився таким чи-

ном: "Мета маркетингу - зробити зусилля по збуту непотрiб-

ними. Його мета - так добре пiзнати i зрозумiти, що товар чи

послуга будуть так пiдходити споживачевi, що вони будуть

продавати себе самi. Маркетинг не починається там, де завер-

шується виробництво. Вiн повнiстю базується на вивченнi

споживчого попиту i його основна мета - виробляти i пропо-

нувати споживачам такий товар, послуги, iнфраструктуру,

сервiс тощо, якi вiдповiдають платоспроможному попиту".

Британський iнститут маркетингу визначає маркетинг як

функцiю управлiння, що полягає в органiзацiї i координацiї

всiх форм дiлової активностi, повязаної з оцiнкою плато-

спроможностi споживанням i перетворенням її ефективного

попиту на певний товар, просуванням товару чи послуги до

кiнцевого споживача або клiєнта з метою досягнення прибут-

ку чи iнших цiлей, намiчених компанiєю.

У зарубiжнiй лiтературi щодо маркетингу визначаються та-

кi засади - правила:

- виробляйте те, що можна продати, замiсть того, щоб

прагнути продати те, що можете виробляти;

- вивчайте потреби i задовольняйте їх;

- любiть клiєнта, а не товар.

Безперечно, що зарубiжний досвiд треба вивчати, уза-

гальнювати i впроваджувати.

Роздiл XVII

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

ФiНАНСОВОЇ ДiЯЛЬНОСТi

СiЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПiДПРИ¦МСТВ

1. Поняття фiнансової дiяльностi

та її правове регулювання

1. Фiнансовою дiяльнiстю сiльськогосподарських пiдпри-

ємств є виконання фiнансової частини їхнiх виробничо-гос-

Йодарських бiзнес-планiв. Саме тому її правовому регулюван-

ню вiдводиться значне мiсце в аграрному правi. Як i виробни-

чо-господарська, фiнансова дiяльнiсть є найважливiшим iн-

ститутом вказаної галузi нацiонального права.

Виробничо-господарська i фiнансова-економiчна пiдпри-

ємницька дiяльнiсть сiльськогосподарських пiдприємств ста-

новить єдине цiле. Фiнансово-економiчнi вiдносини у сферi

цiєї дiяльностi охоплюють ту їхню частину, яка стосується за-

безпечення її коштами (грiшми, фiнансами). Це в першу чер-

гу грошова оцiнка усiх основних, обiгових фондiв та спецiаль-

них фондiв, наявної готiвки, вартостi у грошовому виразi усiх

тих знарядь i заходiв, що набуваються, використовуються i

списуються в результатi виробничо-господарської дiяльностi;

це кошти на оплату працi усiх категорiй працiвникiв i це гро-

шова оцiнка тiєї сiльськогосподарської продукцiї, яку сiльсь-

когосподарське пiдприємство реалiзувало або ще має реалiзу-

вати.

Обєктом фiнансово-кредитних правовiдносин є грошовi

суми, одержанi сiльськогосподарським пiдприємством в по-

рядку його кредитування. З моменту одержання цих сум пiд-

приємство набуває на них право власностi i розпоряджається

ними в iнтересах пiдприємства, тобто для задоволення його

потреб.

2. Фiнансова дiяльнiсть товаровиробникiв охоплює як

внутрiшнi, так i зовнiшнi фiнансовi вiдносини. Метою пер-

ших є створення необхiдної фiнансової бази для виробництва

продуктiв харчування, продовольства i сировини рослинного

та тваринного походження структурними виробничими пiд-

374 Роздiл XVII

роздiлами, а метою других вiдносин - сприяння аграрним

товаровиробникам (через надання їм кредитiв, страхування

врожаю тощо) в їхнiй статутнiй дiяльностi, а також у реалiза-

цiї виробленої ними продукцiї (продовольства, сировини, у

тому числi й пiсля їх переробки) вiдповiдно до вимог сучасної

ринкової економiки. Правове регулювання фiнансової дiяль-

Blog

Книга "Аграрне право України" 2-е видання

Содержание