Книга "Аграрне право України" 2-е видання

Вид материала

Подобный материал:

1 ... 36 37 38 39 40 41 42 43 ... 71

дарськi фiнансовi вiдносини пiдприємства, так i вiдносини з

банкiвськими установами щодо зберiгання коштiв цих утво-

рень на своїх рахунках в банках управлiння цими коштами,

одержання i своєчасного повернення кредитiв, врегулювання

вiдносин з iнвесторами i використання одержаних сум на ка-

пiталовкладення та iншi потреби. Через систему банкiвських

установ провадяться розрахунки, одержанi вiд сплати подат-

кiв i зборiв (обовязкових платежiв) до загальнодержавного i

мiсцевих бюджетiв. У наведених взаємовiдносинах сiльсько-

господарськi пiдприємства користуються рiвними правами з

усiма iншими субєктами ринкових економiчних вiдносин -

клiєнтами банку. Для них є обовязковими усi тi правовi нор-

ми, якi видає Нацiональний банк України, i тi правовi форми

(договори, угоди), якi застосовуються банками.

Головне мiсце в системi банкiв держави належить Нацiо-

нальному банку України. Вiдповiдно до ст. 8 Закону "Про

банки i банкiвську дiяльнiсть", прийнятого Верховною Радою

України 20 березня 1991 р. Нацiональний банк є центральним

банком України. Вiн проводить єдину державну полiтику в

галузi гропiоного обiгу, кредиту, змiцнення грошової одиницi,

органiзує мiжбанкiнськi розрахунки, координує дiяльнiсть

банкiвської системи в цiлому, визначає курс грошової одини-

цi вiдносно валют iнших країн. Цим же Законом (ст. 25) ви-

значено статус та функцiї комерцiйного банку. Комерцiйнi

банки здiйснюють на договiрних умовах кредитно-розрахун-

кове, касове та iнше банкiвське обслуговування пiдприємств,

установ, органiзацiй i громадян шляхом виконання операцiй

i наданням послуг.

З метою унiфiкацiї розрахункiв у народному господарствi,

Правове регулювання фiнансової дiяльностi СГП 383

оптимiзацiї використання фiнансових ресурсiв субєктiв пiд-

приємницької дiяльностi та спрощення контролю за фiнансо-

вою дiяльнiстю сiльськогосподарських товаровиробникiв роз-

рахунки в народному господарствi ведуться через банкiвськi

установи, в яких зберiгаються кошти виробникiв сiльськогос-

подарської продукцiї.

Зазначена правомочнiсть сiльськогосподарського пiдпри-

ємства передбачена "iнструкцiєю про безготiвковi розрахунки

в господарському оборотi України", яка затверджена Прав-

лiнням Нацiонального банку України вiд 2 серпня 1996 р.

Згiдно а п. 4 цього акта кошти пiдприємств пiдлягають

обовязковому зберiганню в банках, за винятком залишкiв го-

тiвки в їхнiх касах у межах встановленого банком лiмiту та

норм витрат з виручки, якi передбаченi дiючим порядком ве-

дення касових операцiй у господарствах України. Банк на до-

говiрнiй основi здiйснює розрахунково-касове обслуговуван-

ня своїх клiєнтiв i виконує їх розпорядження щодо перераху-

вання коштiв з рахункiв. Вiдповiднi правила закрiпленi в

законах, що визначають правоздатнiсть сiльськогосподар-

ських пiдприємств: ст. 24 Закону "Про пiдприємства в Украї-

нi", єт. 7 Закону "Про колективне сiльськогосподарське

пiдприємство", ст. 25 Закону "Про селянське (фермерське)

господарство".

2. Самостiйна фiнансова дiяльнiсть виробничо-господар-

ських пiдроздiлiв сiльськогосподарського пiдприємства забез-

печується шляхом вiдкриття для них самостiйного поточного

рахунку або рахункiв у банку.

Правове регулювання розрахункових вiдносин сiльсько-

господарських пiдприємств з банком провадиться вiдповiдно

з iнструкцiєю № 3 "Про вiдкриття банками рахункiв у нацiо-

нальнiй та iноземнiй валютi" (в редакцiї Постанови Нацiо-

нального банку України вiд 4 лютого 1998 р.) та iнструкцiєю

"Про безготiвковi розрахунки в господарському оборотi

України", затвердженою Правлiнням Нацiонального банку

України вiд 2 серпня 1996 р.

iнструкцiя № 3 регулює вiдносини, якi виникають при вiд-

криттi клiєнтами банкiв поточних, депозитних (вкладних),

кредитних рахункiв у нацiональнiй та iноземнiй валютi, а та-

кож бюджетних рахункiв у нацiональнiй валютi України. Вона

мiстить в собi характеристику рахункiв, якi можуть вiдкрити

клiєнти, в тому числi i сiльськогосподарськi пiдприємства.

384 Роздiл ХУН

Поточний рахунок в банку вiдкривається для зберiгання кош-

тiв i проведення безготiвкових розрахункiв. Цi кошти є влас-

нiстю колективно-кооперативного сiльськогосподарського

пiдприємства. Державнi сiльськогосподарськi пiдприємства

(радгоспи) розпоряджаються коштами, що знаходяться на

цьому рахунку як субєкти права повного господарського вi-

дання. Цi кошти використовуються на поточнi господарськi

витрати пiдприємства, оплату працi як членiв колективно-

кооперативних i акцiонерних утворень, так i найманих пра-

цiвникiв, на соцiально-побутовi потреби та iн. Самостiйнi по-

точнi рахунки можуть вiдкривати пiдсобнi виробництва, цехи,

якi виробляють товарну продукцiю (ковбаси, плодоконсерви,

макароннi вироби та iншу продукцiю), якщо вони надiленi

правами юридичної особи незалежно вiд пiдприємства, у

складi якого вони перебувають.

Сiльськогосподарськi пiдприємства правомочнi покласти

належнi їм кошти i цiннi папери на депозитний рахунок у

банку. Для зберiгання коштiв на депозитному рахунку сiльсь-

когосподарське пiдприємство i банк укладають депозитний

договiр. Кошти на депозитний рахунок перераховуються з по-

точного рахунку сiльськогосподарського пiдприємства i пiсля

закiнчення строку зберiгання повертаються на поточний ра-

хунок. За перебування коштiв на депозитному рахунку влас-

никовi нараховуються вiдсотки. З депозитного рахунку забо-

роняється проведення розрахункiв та видача коштiв готiвкою.

Бюджетнi рахунки вiдкриваються на пiдставi платiжного

доручення фiнансового органу, органу Державного казначей-

ства України, вiдповiдного розпорядника бюджетних коштiв з

наданням в установу банку картки iз зразками пiдписiв та вiд-

битком печатки. У разi, якщо в цiй установi банку вiдкрито

поточний рахунок клiєнта, надання картки не обовязкове.

Розрахунконi правовiдносини сiльськогосподарських пiд-

приємств є самостiйним видом грошових вiдносин, якi вини-

кають у процесi дiяльностi цих пiдприємств i здiйснюються

через банкiвськi установи. Для реалiзацiї своїх взаємин з бан-

ком (вiдкриття рахунку в банку) сiльськогосподарське пiд-

приємство повинне подати до банку такi документи:

а) заяву на вiдкриття поточного рахунку. Вона пiдписуєть-

ся керiвником i головним бухгалтером самостiйного пiд-

приємства;

б) копiю свiдоцтва про державну реєстрацiю в органi дер-

регулювання фiнансової дiяльностi СiТi 385

,ної виконавчої влади, в iншому органi, уповноваженому

iйснювати державну реєстрацiю, засвiдчену нотарiально чи

>ганом, який видав свiдоцтво про державну реєстрацiю;

в) копiю статуту (положення), належним чином зареєстро-

вану, засвiдчену нотарiально чи реєструючим органом. Уста-

нова банку, в якiй вiдкриваються поточнi рахунки, ставить

вiдмiтку про вiдкриття такого рахунку на тому примiрнику

статуту (положення), на якому стоїть оригiнал вiдмiтки про

взяття пiдприємства на облiк в податковому органi, пiсля чо-

го цей примiрник повертається власниковi рахунку;

г) копiю документа, що пiдтверджує в повному обсязi i у

низначений кредитною угодою строк (термiн) для розрахунку

i.> своїми борговими зобовязаннями. При цьому позичаль-

ник повинен бути платоспроможним, тобто бути здатним

сiкнiчисно здiйснювати розрахунки за всiма видами своїх зо-

бовязань господарської дiяльностi;

д) картку iз зразками пiдпису осiб, яким вiдповiдно, до

чинного законодавства чи установчих документiв пiдприєм-

ства надано право розпорядження рахунком та пiдпису розра-

хункових документiв. У картку включається також зразок вiд-

битка печатки, присвоєної пiдприємству;

е) копiю документа про реєстрацiю в органах Пенсiйного

фонду України, засвiдчену нотарiально або органом, що ви-

дав вiдповiдний документ.

Фiнансовi правомочностi сiльськогосподарських пiдпри-

ємств та їхнiх вiдокремлених пiдроздiлiв, якi мають права

Юридичної особи, визначаються iнструкцiєю № 7 "Про безго-

тiвковi розрахунки в господарському оборотi України", за-

твердженою постановою Правлiння Нацiонального банку Ук-

раїни вiд 2 серпня 1996 р. № 204. Згiдно з п. 5 цього акта банк

на договiрнiй основi здiйснює розрахунково-касове обслуго-

вування своїх клiєнтiв i виконує їх розпорядження щодо пе-

рерахування коштiв з рахункiв. У разi виникнення спорiв мiж

платником i одержувачем коштiв, взаємних претензiй вiдно-

сини мiж ними розглядаються в претензiйно-позовному по-

рядку без участi банку.

3. Французькому фiлософу Декарту належить вислiв: ви-

значайте поняття речей i ви позбавите свiт вiд половини його

помилок. Цей вислiв має безпосереднє вiдношення до права

застосування тлумачення змiсту правової норми, вкладення в

нього того значення, яке мав на увазi законодавець, при-

ймаючи вiдповiдну правову норму як правило обовязкової

13 В, Янчук

386 Роздiл ХУН

поведiнки до того змiсту, який вкладається у термiни, наведе-

нi в законах. Зазначене стосується усiх галузей права, в тому

числi фiнансово-кредитного законодавства. Належне застосу-

вання норм права щодо внутрiшньогосподарських i зовнiш-

ньофiнансових правовiдносин залежить вiд правового розу-

мiння вiдповiдних термiнiв. Виходячи з цiєї правозастосу-

вальної вимоги в рядi законiв викладено змiст таких термiнiв,

що, зокрема, передбачено в Положеннi Нацiонального банку

України "Про кредитуїшния". Згiдно з цим актом пiд креди-

том слiд розумiти по-жчконий капiтал банку в грошовiй фор-

мi, що надається позичальнику в тимчасове користування на

умовах забезпеченостi, повернення, строковостi, оплатностi

та цiльового використання. Субєкт кредитних вiдносин,

який надає кредити iншому субєкту господарської дiяльностi

у тимчасове користування вважається кредитором. Субєкт

кредитних вiдносин, який отримав у тимчасове користування

грошовi кошти на умовах повернення, оплатностi, строковос-

тi вважається позичальником. Ним може бути сiльськогоспо-

дарське пiдприємство, акцiонерне товариство, селянське

(фермерське) господарство як субєкти банкiвсько-кредитних

правовiдносин.

У процесi цих вiдносин провадяться кредитнi операцiї,

тобто реалiзовується договiр щодо надання кредиту, який

супроводжується записами за банкiвськими рахунками, вiд-

повiдним вiдображенням у балансах кредитора i позичальни-

ка. Необхiдною умовою виникнення мiж ними взаємин є

кредитоспроможнiсть позичальника, пiд якою розумiють його

здатнiсть повернути отриманi кредити i виконати iншi умови

кредитного договору.

Кожний позичальник може скористатися рiзними видами

кредитiв. За строками користування кредити подiляються на:

а) короткостроковi - до року; б) середньостроковi - до 3 ро-

кiв; в) довгостроковi - понад 3 роки. Строк кредиту, а також

вiдсотки за його використання (якщо iнше не передбачено

умовами кредитного договору) розраховуються з моменту

отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати

платiжних документiв з позичкового рахунку позичальника)

до повного погашення кредиту за його використання.

Короткостроковi кредити, як правило, можуть надаватися

банками у разi тимчасових фiнансових труднощiв, що вини-

кають у звязку iз витратами виробництва та обiгу, не забез-

печених надходженням коштiв у вiдповiдному перiодi. Серед-

Правове регулювання фiнансової дiяльностi СГП 387

ньостроковi кредити можуть надаватися на оплату нового об-

ладнання, на поточнi витрати, на фiнансування капiтальних

вкладень. Довгостроковi кредити надаються для формування

основних фондiв.

Цим Положенням визначено основнi обєкти кредитуван-

ня. Ними можуть бути капiтальнi витрати на реконструкцiю,

модернiзацiю та розширення вже дiючих основних фондiв, на

нове будiвництво та iн. За сучасних скрутних економiчних

умов першорядним обєктом короткострокового кредитуван-

ня є одержання коштiв для придбання пального, отрутохiмi-

катiв, ремонту сiльськогосподарської технiки. Довгостроковi

кредити головним чином потрiбнi на придбання комбайнiв

для збирання зернових, цукрових бурякiв, картоплi, для виро-

щування молодняка племiнної худоби, на оновлення фрукто-

вих садiв i виноiраду, а також на ремонт тваринницьких при-

| Мiшень, покриття iнших виробничо-господарських витрат.

4. В остiнiнi роки фiнансово-економiчна дiяльнiсть сiльсь-

когосподарських товаровиробникiв характеризується вико-

ристанням лiзингових правовiдносин. Вони становлять собою

певну форму фiнансування капiталовкладень з метою при-

дбання сiльськогосподарської технiки (комбайнiв, тракторiв

та iн.), обладнання та устаткування, товарiв довгострокового

використання та наступного надання цих товарiв в оренду (на

прокат) безпосередньо виробнику сiльськогосподарської про-

дукцiї. Термiн "лiзинг" означає вiдносини мiж виробником

зазначеної продукцiї, власником коштiв i пiдприємством-

споживачем як виробником сiльськогосподарської продукцiї,

тобто лiзинг - це передача майна в оренду на вiдповiдний

строк. Лiзинговi правовiдносини повязанi iз широким про-

никненням банкiв на ринок лiзингових послуг. Оскiльки лi-

зинг є капiталообсяговим видом пiдприємницької дiяльностi,

а банки є основними держателями грошових ресурсiв, то

1 Див.: Фiнансово-кредитнi вiдносини в АПК- У цiй книзi наводиться iн-

формацiя про те, що перше лiзингове товариство було створено в Сан-фран-

цiско (США) у 1952 р. американською компанiєю "Юнайтед Стейтс лiзинг

корпорейшн". У серединi 60-х рокiв лiзинговi операцй в цiй країнi складали

1 млрд доларiв, а в кiнцi 80-х рокiв вони перевищили 110 млрд доларiв. Таким

чином, за чверть столiття їх обсяг збiльшився бiльше нiж у сто разiв. Подiбна

тенденцiя використання лiзингових правовiдносин стала характерною i для

iнших країн з розвинутою економiкою. У загальнiй сумi капiталовкладень в

машини i обладнання на лiзинг припадає: в Австралiї - 33 вiдсотки, у США -

25-30; Англiї, Францiї, Швецiї, iспанiї - 13-17 вiдсоткiв.

iЗ

388 Роздiл ХУП

найбiльшу частину серед несiльськогосподарських товаром

виробникiв-учасникiв цих вiдносин становлять банки.

Досвiд зарубiжних країн свiдчить, що лiзинг найбiльшого

застосування набув у галучях iз швидко змiнюваною техноло-

гiєю. У лiзингових правовiдносинах розрiзняються рiзностро-

ковi операцiї: короткострокова оренда (рейтинг) ~ на строк

вiд одного дня до одного року; середньострокова оренда

(хайринг) - на строк пiд одного року до трьох рокiв; довго-

строкова оренди (;iпиш) - пiд 3 до 20 рокiв i бiльше.

Основоположною властивiстю застосування лiзингу у за-

рубiжнiй практицi с його фiнинсона сутнiсть. Лiзингодавець

надає користувачевi майна (орендарю) вiдповiдну фiнансову

послугу, тобто вiн придбає майно у власнiсть за повну вар-

тiсть i за рахунок перiодичних внескiв вiдшкодовує цю вар-

тiсть. За цих умов лiзинг розглядається як одна iз форм кре-

дитування, що використовується для придбання машин i об-

ладнання у тимчасове користування.

Правова норма щодо лiзингу вперше у законодавствi

України наведена в Законi "Про банки i банкiвську дiяль-

нiсть", прийнятому Верховною Радою України 20 березня

1991 р. У п. 9 ст. З цього Закону зазначено, що серед здiйсню-

ваних банком операцiй є право банку придбавати за власнi

коштi засоби виробництва для передачi їх в оренду (лiзинг).

Виходячи iз зростаючої значущостi лiзингових фiнансово-

економiчних операцiй для народного господарства, Верховна

Рада України 16 грудня 1997 р. прийняла Закон "Про лiзинг".

Цей Закон визначає поняття лiзингу, а також загальнi правовi

та економiчнi засади його здiйснення. Згiдно зi ст. 1 цього За-

кону лiзинг становить собою рiзновид пiдприємницької дi-

яльностi, спрямованої на iнвестування власних чи залучених

фiнансових коштiв i полягає в наданнi лiзингодавцем у ви

ключне користування на визначений строк лiзингоодержува-

чу майна, що с власнiстю лiчингодавця або набувається ним у

власнiсть за дорученням i погодженням з лiзингоодержувачем

у вiдповiдного продавця майна за умови сплати лiзингоодер-

жувачем перiодичних лiзингових платежiв.

Названим законом циїначено коло субєктiв лiзингових

правовiдносин. Ними є: лiзингодавць - це субєкт пiдприєм-

ницької дiяльностi, в тому числi банкiвська або небанкiвська

фiнансова установа, яка передає в користування обєкти лi-

зингу за договором лiзингу; лiзингоодержувач - це субєкт

пiдприємницької дiяльностi, який одержує в користування

Правове регулювання фiнансової дiяльностi СГП 389

обєкти лiзингу за договором лiзингу; продавець лiзингового

майна - це субєкт пiдприємницької дiяльностi, який виго-

товляє майно (машини, устаткування тощо) та/або продає

власне майно, яке є обєктом лiзингу. Субєктом лiзингових

правовiдносин може бути кожне окремо взяте сiльськогоспо-

дарське пiдприємство як товаровиробник-пiдприємець. Змiс-

товi лiзингових правовiдносин з участю сiльськогосподар-

ських пiдприємств придiлена увага в роздiлi XXVII цього

пiдручника.

За умов ринкових економiчних вiдносин кожний сiльсько-

господарський товаровиробник бере участь у зовнiшнiх фi-

нансових правовiдносинах, без чого є неможливою його

внутрiшньогосподарська фiнансова дiяльнiсть. Такою є дiяль-

нiсть, повязана з процедурою iнвестування сiльськогоспо-

диi< i.коiо нироГжицтнi), порядком одержання, витрачання i

роїрiїхунками аа iнвестицiї та кредити. За своєю економiко-

праiижою природою зовнiшнiми є вiдносини з приводу спла-

ти кожним сiльськогосподарським пiдприємцем-товарови-

робником податкiв i зборiв (обовязкових платежiв) до загаль-

нодержавного i мiсцевого бюджетiв. Зовнiшнiми є також

фiнансовi правомочностi щодо страхування майна сiльсько-

господарських пiдприємств i селянських (фермерських) гос-

подарств. Зокрема, згiдно зi ст. 23 Закону "Про сiльськогос-

подарську кооперацiю" кооператив може застрахувати своє

майно i майновi права. Страхування здiйснюється добровiль-

но за рiшенням загальних зборiв кооперативу. Подiбну фi-

нансову правомочнiсть має сiльськогосподарське пiдприєм-

ство. Зокрема, п. З ст. 17 Закону "Про сiльськогосподарське

пiдприємство" передбачає його право самостiйно вибирати

страхову органiзацiю для страхування свого майна. Названи-

ми законами визначено фiнансово-кредитну правомочнiсть

сiльськогосподарського товаровиробника (п. 2 ст. 17). Це

його право визначено також статутом кожного сiльськогоспо-

дарського пiдприємства i акцiонерного товариства.

4. Оподаткування сiльськогосподарського

товаровиробника

1. Оподаткування сiльськогосподарського товаровиробни-

ка є засобом поповнення державного бюджету. Внаслiдок

оподаткування мiж державою i конкретним товаровиробни-

ком на основi закону виникають вiдповiднi грошовi вiдноси-

390 Роздiл XV>

ни. Вони для сiльськогосподарського товаровиробника поля-

гають у вiдчуженнi певної частки коштiв у виглядi податкiв та

зборiв, а для держави - у присвоєннi (набуттi) права власнос-

Blog

Книга "Аграрне право України" 2-е видання