Книга "Аграрне право України" 2-е видання

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 ... 29 30 31 32 33 34 35 36 ... 71

представляти i захищати законнi iнтереси пiдприємств у

державних органах i громадських органiзацiях;

здiйснювати контроль за дiяльнiстю створених ними мiж-

господарських формувань;

вирiшувати майновi питання при їх реорганiзацiї чи лiквi-

дацiї, набувати майновi та немайновi права;

брати участь у полiтичнiй дiяльностi, проводити масовi за-

ходи (збори, мiтинги, демонстрацiї);

вносити пропозицiї до органiв ради i управлiння та iншi

правомочностi вiдповiдно до своїх статутiв.

Правове становище представницького органу визначаєть-

ся його статутом, у якому передбачається вмiстити:

а) статус i юридичну адресу;

б) мету i завдання;

в) порядок утворення i дiяльностi статутних органiв;

г) джерела надходження i порядок використання коштiв та

iншого майна представницького органу, порядок звiтностi й

контролю, здiйснення господарської та комерцiйної дiяль-

ностi, необхiдної для виконання статутних завдань;

д) порядок внесення змiн i доповнень до статуту;

в) порядок припинення дiяльностi представницького орга-

ну i вирiшення майнових питань, повязаних iз його лiквi-

дацiєю.

Статутом можуть бути передбаченi iншi положення, якi не

повиннi суперечити чинному законодавству.

Представницькi органи створюються на добровiльних за-

садах за територiальним принципом.

4. Положенням визначається порядок створення районних

i обласних представницьких органiв КСГП. При них функцiо-

нує виконавчий апарат, який дiє на пiдставi вiдповiдного по-

ложення, затвердженого постановою обласної або районної

ради. На його працiвникiв поширюється законодавство Ук-

раїни про працю, соцiальний захист i соцiальне страхування.

5. Представницькi органи колективних сiльськогосподар-

ських пiдприємств реєструються мiсцевими органами держав-

ної виконавчої влади у порядку, встановленому для "їх реєст-

рацiї. Пiсля реєстрацiї представницькi органи набувають пра-

вового становища юридичної особи.

Право колективного самоврядування 325

Закон "Про пiдприємства в Українi" мiстить правовi нор-

ми про порядок їх створення. Виходячи з них, статут визна-

чає порядок обрання Всеукраїнської ради колективних

сiльськогосподарських пiдприємств Всеукраїнською конфе-

ренцiєю представникiв пiдприємств таємним або вiдкритим

голосуванням делегатами, яких обирають ради Автономної

Республiки Крим та областей, у рiвнiй кiлькостi та вiдповiдно

до встановленої квоти. Рада визначає також чисельнiсть i

обирає вiдкритим або таємним голосуванням зi свого складу

президiю ради, її голову, який є водночас головою ради, за-

ступникiв голови та затверджує вiдповiдального секретаря.

6. Положення про представницькi органи КСГП є осно-

вою правових актiв, якi визначають повноваження цих орга-

нiв. Всеукраїнська рада колективних сiльськогосподарських

пiдприємств 16 фудня 1992 р. прийняла Статут Всеукраїн-

ської ради колективних сiльськогосподарських пiдприємств.

Цим правовим актом визначено її правове становище i пов-

новаження. Названа рада є представницьким органом КСГП

i правонаступницею Ради колгоспiв України. Свою дiяльнiсть

та повноваження вона здiйснює вiдповiдно до Конституцiї

України, Закону "Про колективне сiльськогосподарське пiд-

приємство", Положення про представницькi органи та iншо-

го чинного законодавства України. Вiдповiдно до свого стату-

ту рада користується правами юридичної особи.

Статутом визначено мету, завдання, права цього представ-

ницького органу. Рада створюється для органiзацiйно-право-

вого забезпечення економiчної самостiйностi колективних

сiльськогосподарських пiдприємств, охорони їхнiх прав, уза-

гальнення досвiду роботи та представлення iнтересiв пiдпри-

ємств у вiдносинах з органами державної влади та державного

управлiння.

Основними завданнями ради є:

захист законних прав та iнтересiв пiдприємств, надання їм

органiзацiйної та юридичної допомоги;

представлення iнтересiв пiдприємств у Верховнiй Радi Ук-

раїни, .Кабiнетi Мiнiстрiв України, мiнiстерствах, вiдомствах

України при розглядi питань i проектiв нормативних актiв,

якi стосуються дiяльностi пiдприємств, укладання з Урядом

генеральних договорiв про взаємнi зобовязання;

Роздiл XIV

внесення до Верховної Ради України i Кабiнету Мiнiстрiв

України пропозицiй щодо подальшого розвитку сiльськогос-

подарського виробництва, полiпшення умов працi та життя

трудових колективiв пiдприємств, участь у розробленнi орiєн-

товних економiчно обгрунтованих закупiвельних цiн на

сiльськогосподарську продукцiю, вжиття заходiв щодо полiп-

шення матерiально-технiчного постачання тощо.

7. Статут визначає цивiльно-правову правосубєктнiсть ра-

ди, як-от: можливiсть виступати учасником цивiльно-право-

вих вiдносин, набувати майнових i немайнових прав, пред-

ставляти i захищати свої законнi iнтереси та законнi iнтереси

пiдприємств у державних органах i громадських органiзацiях.

Всеукраїнська рада колективних сiльськогосподарських

пiдприємств є субєктом права власностi. Зокрема, вона має у

власностi кошти, в тому числi валютнi, та iнше майно, необ-

хiдне для здiйснення її статутної дiяльностi. Радi як представ-

ницькому органовi, за правом власностi належать також кош-

ти й iнше майно, передане їй пiдприємствами або державою.

Роздiл XV

УПРАВЛiННЯ ДЕРЖАВНИМ

СiЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ПiДПРИ¦МСТВОМ

1. Характеристика управлiння державним

сiльськогосподарським пiдприємством

1. У загальному планi соцiальне управлiння розглядається

як дiяльнiсть держави, її органiв, недержавних субєктiв уп-

равлiнської дiяльностi, що спрямована на органiзацiю соцi-

альних i виробничих процесiв, виконання завдань i функцiй

обєкта управлiння. За допомогою управлiння забепечується

узгодженiсть мiж iндивiдуальними дiями, роботами; цiлеспря-

мований вплив на осiб, котрi цi дiї, роботи виконують.

Управлiння сiльським господарством i державними сiльсь-

когосподарськими пiдприємствами, здебiльшого радгоспами,

належить до одного з видiв соцiального управлiння. Йому

притаманнi бiльшiсть тих же принципiв, що й управлiнню iн-

шими субєктами господарювання. Це пояснюється тим, що

технологiя сiльськогосподарського виробництва (тварин-

ництва i рослинництва), яка стосується технiчного аспекту

органiзацiї, за своїм змiстом є незалежною вiд форм власностi

та обумовлених ними форм господарювання.

Сiльськогосподарська дiяльнiсть, як обєкт управлiння в

сiльськогосподарському пiдприємствi (державному чи колек-

тивному), кооперативi, в пiдсобному господарствi промисло-

вого пiдприємства, в селянському (фермерському) господар-

ствi, неодмiнно повязана з використанням землi як засобу

виробництва, його сезоннiстю, клiматичними факторами то-

що. В кожному з цих субєктiв господарювання потрiбно: до-

тримуватись викликаних клiматичними умовами строкiв по-

сiвiв, догляду за ними i збиранням врожаю, забезпеченням

чергування сiвозмiн, правил пiдвищення родючостi грунтiв i

боротьби зi шкiдниками; добором сортiв насiння i посадково-

го матерiалу, дотриманням правил селекцiї, а також правил

ведення тваринництва i племiнної справи та вимог ветери-

нарної медицини.

328 Роздiл XV

Дотримування суто сiльськогосподарських правил має по-

єднуватись iз вжиттям заходiв щодо зберiгання i реалiзацiї

сiльськогосподарської продукцiї, закупiвлi сiльськогосподар-

ської технiки, устаткування i, нарештi, з отриманням прибут-

ку як узагальнюючою ознакою господарської дiяльностi.

Отже, обєктом управлiння в сiльськогосподарському пiд-

приємствi, незалежно вiд форми власностi, є сiльськогоспо-

дарська дiяльнiсть, то здiйснюється переважно селянами,

працiвниками, якi безпосередньо займаються сiльським гос-

подарством. До нього належать: земля, на якiй ця дiяльнiсть

здiйснюється, а також рослини i тварини, технiка, хiмiчнi за-

соби захисту рослин, органiчнi та мiнеральнi добрива, тва-

ринницькi ферми, склади, iншi господарськi будiвлi, готова

продукцiя рослинництва i тваринництва, грошовi кошти.

Що стосується працiвникiв радгоспiв та iнших ДСГП, то

обєктами управлiння вони виступають як працiвники, зай-

нятi рослинництвом, тваринництвом, як механiзатори, будi-

вельники, водiї, обслуговуючий персонал, керiвники пiдпри-

ємств i пiдроздiлiв, спецiалiсти сiльського господарства. Ке-

рiвники пiдприємств i пiдроздiлiв та окремi спецiалiсти одно-

часно виступають i як обєкти управлiння, i як його субєкти.

Головним в обєктi управлiння є людина - працiвник

сiльського господарства, який виступає перед управлiнням у

рiзних ролях, його поведiнка.

2. В умовах ринкової економiки, її багатоукладностi

субєктний склад управлiння розширюється. Основною ри-

сою, яка характерна для будь-якого пiдприємства, є те, що

ним управляє його власник або уповноважена ним особа. З

цього випливає, що державним сiльськогосподарським пiд-

приємством управляє держава. Оскiльки держава - поняття

узагальнююче, широке i вживається для рiзних аспектiв її дi-

яльностi, то правильним буде сказати, що державним пiдпри-

ємством управляє уповноважений нею орган. Таким виступає

директор радгоспу чи iншого ДСГП, призначений (найнятий)

на цю посаду мiнiстерством, вiдомством, якому пiдпорядко-

ване пiдприємство. Здебiльшого - це Мiнiстерство агро-

промислового комплексу України, якщо пiдприємство засно-

ване на загальнодержавнiй власностi, або ж обласна чи

районна рада та мiсцева державна адмiнiстрацiя.

Якщо побудувати структуру органiв управлiння державним

сiльськогосподарським пiдприємством, яке пiдпорядковане

Управлiння ДСГП 329

Мiнiстерству сiльського господарства i продовольства, то во-

на буде такою:

Верховна Рада України;

Президент України;

Кабiнет Мiнiстрiв України, Фонд державного майна Ук-

раїни;

Мiнiстерство агропромислового комплексу України;

обласне управлiння сiльського господарства, обласна рада;

районне управлiння сiльського господарства, районна

рада;

державне сiльськогосподарське пiдприємство.

Можна зробити декiлька модифiкацiй цих схем, виходячи

з того, що окремi пiдприємства пiдпорядкованi безпосередньо

районнiй радi, iншi - обласнiй радi, а деякi з них - Мiн-

агропрому.

Таким чином, директор ДСГП вiд iменi органу державного

управлiння уповноважений управляти державним майном,

i загальнодержавною чи комунальною власнiстю, а також ви-

робництвом. Призначення заступникiв керiвника пiдприєм-

ства, спецiалiстiв i керiвникiв пiдроздiлiв здiйснюється керiв-

ником пiдприємства вiдповiдно до Закону "Про пiдприємства

в Українi" i КЗпП України.

3. За умов ринку державнi сiльськогосподарськi пiдприєм-

ства мають пристосовуватись до нових взаємовiдносин iз спо-

I живачами сiльськогосподарської продукцiї, постачальниками

| технiки, мiнеральних добрив, iнших матерiально-технiчних

ресурсiв, з пiдприємствами та органiзацiями, а також iз гро"

i мадянами. Якщо принциповi планово-регулювальної еконо-

мiки вiдповiдали командно-адмiнiстративнi методи управлiн-

ня, жорсткий централiзм, то принциповi товарно-грошових

вiдносин притаманнi економiчнi методи управлiння, госпо-

дарська самостiйнiсть пiдприємства та його керiвника, свобо-

да маневру, пiдвищення ролi власника майна i трудових ко-

лективiв у розвязаннi виробничих i соцiальних питань пiд-

приємства.

Звуження сфери вертикальних i розширення горизонталь-

них звязкiв ДСГП, перехiд на повний госпрозрахунок i само-

фiнансування створюють передумови для забезпечення поєд-

нання прав власника щодо господарського використання

свого майна i самоврядування трудового колективу, розши-

рення господарської самостiйностi пiдприємства у вирiшеннi

330 Роздiл XV

внутрiшньогосподарських i зовнiшнiх питань, для зменшен-

ня, а згодом i усунення впливу мiнiстерств i вiдомств, терито-

рiальних державних органiв.

Згiдно з законодавством сiльськогосподарськi пiдприєм-

ства незалежно вiд форми власностi, на базi якої вони функ-

цiонують, користуються рiвними правами у вирiшеннi своїх

виробничих i соцiальних питань. Вони мають рiвнi можли-

востi для органiзацiї сiльськогосподарського виробництва,

створення умов для задоволення економiчних i соцiальних iн-

тересiв пiдприємства i членiв трудового колективу.

4. Основнi принципи управлiнської дiяльностi на пiдпри-

ємствах незалежно вiд форм власностi закрiплено в Законi

"Про пiдприємства в Українi", їх слiд вважати вiдправними

при розглядi спецiальних принципiв управлiнської дiяльностi

на державних сiльськогосподарських пiдприємствах, якi вип-

ливають iз специфiки органiзацiї аграрного виробництва,

повязаного з рiльництвом.

До основних принципiв управлiння ДСГП, якi виплива-

ють iз законодавчих актiв про пiдприємства, належать:

а) поєднання прав власника щодо використання свого

майна i самоврядування трудового колективу;

б) розмежування форм i методiв участi в управлiннi влас-

ника майна, уповноважених ним органiв i колективу. Для

державного сiльськогосподарського пiдприємства субєктом

власностi буде адмiнiстративно-територiальна одиниця. Авто-

номна Республiка Крим або держава Україна в цiлому залеж-

но вiд пiдпорядкування пiдприємства. Уповноваженими влас-

ником органами будуть директор (керiвник пiдприємства),

вищестоящi органи державного управлiння. Компетенцiя ке-

рiвника та уповноважених органiв визначається вiдповiдними

органами, якi виступають вiд iменi держави, а компетенцiя

трудового колективу - законодавчими актами та статутами;

в) поєднання i розмежування в управлiннi iнтересiв влас-

ника i колективу. Узгодження таких iнтересiв забезпечується

трудовими i колективними договорами, створенням умов для

участi колективу в управлiннi пiдприємством;

г) контрактна форма призначення мiнiстерством чи iншим

органом керiвника пiдприємства, який виступає в ролi упов-

новаженого власником органу;

д) пiдзвiтнiсть керiвника власниковi та трудовому колективу,

Управлiння ДСГП

заi

є) законнiсть в управлiннi та вiдповiдальнiсть органiв уп-

равлiння i посадових осiб за результатами управлiння i госпо-

дарської дiяльностi, а також вiдповiдальнiсть власника за за-

коннiсть прийнятих ним рiшень i створення умов для належ-

ної органiзацiї виробництва.

Поєднання прав власника щодо господарського викорис-

тання свого майна i самоврядування трудового колективу пiд-

приємства - основний принцип управлiнської дiяльностi

власника, уповноважених ним органiв i колективу, поклика-

ний забезпечити у процесi сiльськогосподарського вироб-

ництва рацiональне використання майна, землi та iнших при-

родних ресурсiв, майнових прав власника, майнових i трудо- -

вих прав колективу та його членiв. Надiляючи ДСГП землею

в постiйне користування, закрiплюючи за ними засоби ви-

робництва, iнше майно з правом повного господарського вi-

дання, вносячи в розвиток господарства капiтальнi вкладен-

ня, iншi форми iнвестицiй, власник (у даному разi держава)

може розраховувати на певну вiддачу вiд господарської дiяль-

i постi, досягнення закрiплених у Статутi пiдприємства цiлей i

завдань, на одержання запрограмованої кiлькостi сiльсько-

господарської продукцiї вiдповiдної якостi, прибуткове гос-

подарювання i розвязання соцiальних завдань.

5. Розмежування форм i методiв управлiння пiдприєм-

ством - один iз важливих принципiв управлiння.

Управлiння сiльським господарством за дорученням дер-

[ жави-власника здiйснюють Мiнагропром України, вiдповiднi

органи на обласному i районному рiвнях. Уповноваженим

i представником власника на рiвнi пiдприємства буде дирек-

тор, який призначається тим державним органом районного,

обласного чи республiканського i загальнодержавного рiвня,

котрому пiдпорядковане господарство. Той орган, що при-

значає директора, встановлює i його компетенцiю. Залежно

i вiд економiчної ситуацiї в країнi держава може замiнити один

орган, який виконує функцiї управлiння державним майном,

iншим. У першi днi становлення економiки незалежної Ук-

раїни державним майном на всiх рiвнях розпоряджались мi-

нiстерства i вiдомства, певнi права надавались державним

пiдприємствам.

332 Роздiл XV

6. Кожний з учасникiв господарських вiдносин (власник i

трудовий колектив) повинен знати, яка частка майнових i со-

цiальних благ, одержаних унаслiдок аграрного виробництва,

має належати державi як власниковi землi та майна, а котра

- колективовi, завдяки працi якого досягнуто кiнцевих ре-

зультатiв, певного економiчного ефекту. Це досягається за-

вдяки: справедливим пропорцiям розподiлу мiж власником i

колективом одержаного прибутку i виробленої продукцiї, за-

безпеченню еквiвалентного обмiну мiж сiльським господар-

ством i промисловiстю, пiльговим податкам, iнвестицiям i

кредитуванню.

Найбiльш повно даний принцип проявляється у прийняттi

управлiнського рiшення про розподiл прибуткiв. Вiдповiдно

до Закону "Про пiдприємства в Українi" порядок викорис-

тання прибутку (доходу) визначається власником пiдприєм-

ства або уповноваженим ним органом. За загальними прави-

лами вирiшення цього питання належить до компетенцiї ди-

ректора. У випадках, передбачених Статутом пiдприємства,

частина чистого прибутку передається у власнiсть трудового

колективу. Вiд правильностi прийняття рiшення про розподiл

прибуткiв залежить узгодження iнтересiв власника i колекти-

ву. Особистий iнтерес кожного члена колективу полягає що-

найперше в тому, що певна частка доходу утворює його вне-

сок у спiльне майно пiдприємства, на яке вiн щорiчно одер-

жує, вiдсотки (дивiденди).

7. Контрактний порядок призначення директора пiдпри-

ємства - новий принцип управлiння, встановлений законо-

давчими актами України в процесi посилення ролi власника

щодо вирiшення питань управлiння пiдприємством.

Контрактний порядок призначення директора ставить йо-

го в залежнiсть вiд органу, уповноваженого власником доби-

рати кадри керiвникiв i укладати з ними контракти. В разi

призначення директора на посаду з ним укладається контракт

(договiр, угода), в якому визначаються права, обовязки i вiд-

повiдальнiсть, умови його матерiального забезпечення i звiль-

нення з посади з урахуванням гарантiй, передбачених контр-

актом i законодавством. Сторони обумовлюють i строк

контракту. З укладенням контракту керiвник у письмовiй

формi бере на себе зобовязання досягти певних результатiв

господарської дiяльностi. В ньому визначається також вiдпо-

вiдальнiсть керiвника за його невиконання.

Управлiння ДСГП 333

Принцип пiдзвiтностi директора пiдприємства власниковi

майна i трудовому колективовi органiчно доповнює вищезга-

данi принципи. Вiн є формою реалiзацiї забезпечення в уп-

Blog

Книга "Аграрне право України" 2-е видання

Содержание