Книга "Аграрне право України" 2-е видання

Вид материалаКнига

Содержание


УПРАВЛiННЯ ДЕРЖАВНИМ
Подобный материал:
1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   ...   71


представляти i захищати законнi iнтереси пiдприємств у

державних органах i громадських органiзацiях;


здiйснювати контроль за дiяльнiстю створених ними мiж-

господарських формувань;


вирiшувати майновi питання при їх реорганiзацiї чи лiквi-

дацiї, набувати майновi та немайновi права;


брати участь у полiтичнiй дiяльностi, проводити масовi за-

ходи (збори, мiтинги, демонстрацiї);


вносити пропозицiї до органiв ради i управлiння та iншi

правомочностi вiдповiдно до своїх статутiв.


Правове становище представницького органу визначаєть-

ся його статутом, у якому передбачається вмiстити:


а) статус i юридичну адресу;


б) мету i завдання;


в) порядок утворення i дiяльностi статутних органiв;


г) джерела надходження i порядок використання коштiв та

iншого майна представницького органу, порядок звiтностi й

контролю, здiйснення господарської та комерцiйної дiяль-

ностi, необхiдної для виконання статутних завдань;


д) порядок внесення змiн i доповнень до статуту;


в) порядок припинення дiяльностi представницького орга-

ну i вирiшення майнових питань, повязаних iз його лiквi-

дацiєю.


Статутом можуть бути передбаченi iншi положення, якi не

повиннi суперечити чинному законодавству.


Представницькi органи створюються на добровiльних за-

садах за територiальним принципом.


4. Положенням визначається порядок створення районних

i обласних представницьких органiв КСГП. При них функцiо-

нує виконавчий апарат, який дiє на пiдставi вiдповiдного по-

ложення, затвердженого постановою обласної або районної

ради. На його працiвникiв поширюється законодавство Ук-

раїни про працю, соцiальний захист i соцiальне страхування.


5. Представницькi органи колективних сiльськогосподар-

ських пiдприємств реєструються мiсцевими органами держав-

ної виконавчої влади у порядку, встановленому для "їх реєст-

рацiї. Пiсля реєстрацiї представницькi органи набувають пра-

вового становища юридичної особи.


Право колективного самоврядування 325


Закон "Про пiдприємства в Українi" мiстить правовi нор-

ми про порядок їх створення. Виходячи з них, статут визна-

чає порядок обрання Всеукраїнської ради колективних

сiльськогосподарських пiдприємств Всеукраїнською конфе-

ренцiєю представникiв пiдприємств таємним або вiдкритим

голосуванням делегатами, яких обирають ради Автономної

Республiки Крим та областей, у рiвнiй кiлькостi та вiдповiдно

до встановленої квоти. Рада визначає також чисельнiсть i

обирає вiдкритим або таємним голосуванням зi свого складу

президiю ради, її голову, який є водночас головою ради, за-

ступникiв голови та затверджує вiдповiдального секретаря.


6. Положення про представницькi органи КСГП є осно-

вою правових актiв, якi визначають повноваження цих орга-

нiв. Всеукраїнська рада колективних сiльськогосподарських

пiдприємств 16 фудня 1992 р. прийняла Статут Всеукраїн-

ської ради колективних сiльськогосподарських пiдприємств.

Цим правовим актом визначено її правове становище i пов-

новаження. Названа рада є представницьким органом КСГП

i правонаступницею Ради колгоспiв України. Свою дiяльнiсть

та повноваження вона здiйснює вiдповiдно до Конституцiї

України, Закону "Про колективне сiльськогосподарське пiд-

приємство", Положення про представницькi органи та iншо-

го чинного законодавства України. Вiдповiдно до свого стату-

ту рада користується правами юридичної особи.


Статутом визначено мету, завдання, права цього представ-

ницького органу. Рада створюється для органiзацiйно-право-

вого забезпечення економiчної самостiйностi колективних

сiльськогосподарських пiдприємств, охорони їхнiх прав, уза-

гальнення досвiду роботи та представлення iнтересiв пiдпри-

ємств у вiдносинах з органами державної влади та державного

управлiння.


Основними завданнями ради є:


захист законних прав та iнтересiв пiдприємств, надання їм

органiзацiйної та юридичної допомоги;


представлення iнтересiв пiдприємств у Верховнiй Радi Ук-

раїни, .Кабiнетi Мiнiстрiв України, мiнiстерствах, вiдомствах

України при розглядi питань i проектiв нормативних актiв,

якi стосуються дiяльностi пiдприємств, укладання з Урядом

генеральних договорiв про взаємнi зобовязання;


Роздiл XIV


внесення до Верховної Ради України i Кабiнету Мiнiстрiв

України пропозицiй щодо подальшого розвитку сiльськогос-

подарського виробництва, полiпшення умов працi та життя

трудових колективiв пiдприємств, участь у розробленнi орiєн-

товних економiчно обгрунтованих закупiвельних цiн на

сiльськогосподарську продукцiю, вжиття заходiв щодо полiп-

шення матерiально-технiчного постачання тощо.


7. Статут визначає цивiльно-правову правосубєктнiсть ра-

ди, як-от: можливiсть виступати учасником цивiльно-право-

вих вiдносин, набувати майнових i немайнових прав, пред-

ставляти i захищати свої законнi iнтереси та законнi iнтереси

пiдприємств у державних органах i громадських органiзацiях.


Всеукраїнська рада колективних сiльськогосподарських

пiдприємств є субєктом права власностi. Зокрема, вона має у

власностi кошти, в тому числi валютнi, та iнше майно, необ-

хiдне для здiйснення її статутної дiяльностi. Радi як представ-

ницькому органовi, за правом власностi належать також кош-

ти й iнше майно, передане їй пiдприємствами або державою.


Роздiл XV


УПРАВЛiННЯ ДЕРЖАВНИМ

СiЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ПiДПРИ¦МСТВОМ


1. Характеристика управлiння державним

сiльськогосподарським пiдприємством


1. У загальному планi соцiальне управлiння розглядається

як дiяльнiсть держави, її органiв, недержавних субєктiв уп-

равлiнської дiяльностi, що спрямована на органiзацiю соцi-

альних i виробничих процесiв, виконання завдань i функцiй

обєкта управлiння. За допомогою управлiння забепечується

узгодженiсть мiж iндивiдуальними дiями, роботами; цiлеспря-

мований вплив на осiб, котрi цi дiї, роботи виконують.


Управлiння сiльським господарством i державними сiльсь-

когосподарськими пiдприємствами, здебiльшого радгоспами,

належить до одного з видiв соцiального управлiння. Йому

притаманнi бiльшiсть тих же принципiв, що й управлiнню iн-

шими субєктами господарювання. Це пояснюється тим, що

технологiя сiльськогосподарського виробництва (тварин-

ництва i рослинництва), яка стосується технiчного аспекту

органiзацiї, за своїм змiстом є незалежною вiд форм власностi

та обумовлених ними форм господарювання.


Сiльськогосподарська дiяльнiсть, як обєкт управлiння в

сiльськогосподарському пiдприємствi (державному чи колек-

тивному), кооперативi, в пiдсобному господарствi промисло-

вого пiдприємства, в селянському (фермерському) господар-

ствi, неодмiнно повязана з використанням землi як засобу

виробництва, його сезоннiстю, клiматичними факторами то-

що. В кожному з цих субєктiв господарювання потрiбно: до-

тримуватись викликаних клiматичними умовами строкiв по-

сiвiв, догляду за ними i збиранням врожаю, забезпеченням

чергування сiвозмiн, правил пiдвищення родючостi грунтiв i

боротьби зi шкiдниками; добором сортiв насiння i посадково-

го матерiалу, дотриманням правил селекцiї, а також правил

ведення тваринництва i племiнної справи та вимог ветери-

нарної медицини.


328 Роздiл XV


Дотримування суто сiльськогосподарських правил має по-

єднуватись iз вжиттям заходiв щодо зберiгання i реалiзацiї

сiльськогосподарської продукцiї, закупiвлi сiльськогосподар-

ської технiки, устаткування i, нарештi, з отриманням прибут-

ку як узагальнюючою ознакою господарської дiяльностi.


Отже, обєктом управлiння в сiльськогосподарському пiд-

приємствi, незалежно вiд форми власностi, є сiльськогоспо-

дарська дiяльнiсть, то здiйснюється переважно селянами,

працiвниками, якi безпосередньо займаються сiльським гос-

подарством. До нього належать: земля, на якiй ця дiяльнiсть

здiйснюється, а також рослини i тварини, технiка, хiмiчнi за-

соби захисту рослин, органiчнi та мiнеральнi добрива, тва-

ринницькi ферми, склади, iншi господарськi будiвлi, готова

продукцiя рослинництва i тваринництва, грошовi кошти.


Що стосується працiвникiв радгоспiв та iнших ДСГП, то

обєктами управлiння вони виступають як працiвники, зай-

нятi рослинництвом, тваринництвом, як механiзатори, будi-

вельники, водiї, обслуговуючий персонал, керiвники пiдпри-

ємств i пiдроздiлiв, спецiалiсти сiльського господарства. Ке-

рiвники пiдприємств i пiдроздiлiв та окремi спецiалiсти одно-

часно виступають i як обєкти управлiння, i як його субєкти.


Головним в обєктi управлiння є людина - працiвник

сiльського господарства, який виступає перед управлiнням у

рiзних ролях, його поведiнка.


2. В умовах ринкової економiки, її багатоукладностi

субєктний склад управлiння розширюється. Основною ри-

сою, яка характерна для будь-якого пiдприємства, є те, що

ним управляє його власник або уповноважена ним особа. З

цього випливає, що державним сiльськогосподарським пiд-

приємством управляє держава. Оскiльки держава - поняття

узагальнююче, широке i вживається для рiзних аспектiв її дi-

яльностi, то правильним буде сказати, що державним пiдпри-

ємством управляє уповноважений нею орган. Таким виступає

директор радгоспу чи iншого ДСГП, призначений (найнятий)

на цю посаду мiнiстерством, вiдомством, якому пiдпорядко-

ване пiдприємство. Здебiльшого - це Мiнiстерство агро-

промислового комплексу України, якщо пiдприємство засно-

ване на загальнодержавнiй власностi, або ж обласна чи

районна рада та мiсцева державна адмiнiстрацiя.


Якщо побудувати структуру органiв управлiння державним

сiльськогосподарським пiдприємством, яке пiдпорядковане


Управлiння ДСГП 329


Мiнiстерству сiльського господарства i продовольства, то во-

на буде такою:


Верховна Рада України;


Президент України;


Кабiнет Мiнiстрiв України, Фонд державного майна Ук-

раїни;


Мiнiстерство агропромислового комплексу України;


обласне управлiння сiльського господарства, обласна рада;


районне управлiння сiльського господарства, районна

рада;


державне сiльськогосподарське пiдприємство.


Можна зробити декiлька модифiкацiй цих схем, виходячи

з того, що окремi пiдприємства пiдпорядкованi безпосередньо

районнiй радi, iншi - обласнiй радi, а деякi з них - Мiн-

агропрому.


Таким чином, директор ДСГП вiд iменi органу державного

управлiння уповноважений управляти державним майном,

i загальнодержавною чи комунальною власнiстю, а також ви-

робництвом. Призначення заступникiв керiвника пiдприєм-

ства, спецiалiстiв i керiвникiв пiдроздiлiв здiйснюється керiв-

ником пiдприємства вiдповiдно до Закону "Про пiдприємства

в Українi" i КЗпП України.


3. За умов ринку державнi сiльськогосподарськi пiдприєм-

ства мають пристосовуватись до нових взаємовiдносин iз спо-

I живачами сiльськогосподарської продукцiї, постачальниками

| технiки, мiнеральних добрив, iнших матерiально-технiчних

ресурсiв, з пiдприємствами та органiзацiями, а також iз гро"

i мадянами. Якщо принциповi планово-регулювальної еконо-

мiки вiдповiдали командно-адмiнiстративнi методи управлiн-

ня, жорсткий централiзм, то принциповi товарно-грошових

вiдносин притаманнi економiчнi методи управлiння, госпо-

дарська самостiйнiсть пiдприємства та його керiвника, свобо-

да маневру, пiдвищення ролi власника майна i трудових ко-

лективiв у розвязаннi виробничих i соцiальних питань пiд-

приємства.


Звуження сфери вертикальних i розширення горизонталь-

них звязкiв ДСГП, перехiд на повний госпрозрахунок i само-

фiнансування створюють передумови для забезпечення поєд-

нання прав власника щодо господарського використання

свого майна i самоврядування трудового колективу, розши-

рення господарської самостiйностi пiдприємства у вирiшеннi


330 Роздiл XV


внутрiшньогосподарських i зовнiшнiх питань, для зменшен-

ня, а згодом i усунення впливу мiнiстерств i вiдомств, терито-

рiальних державних органiв.


Згiдно з законодавством сiльськогосподарськi пiдприєм-

ства незалежно вiд форми власностi, на базi якої вони функ-

цiонують, користуються рiвними правами у вирiшеннi своїх

виробничих i соцiальних питань. Вони мають рiвнi можли-

востi для органiзацiї сiльськогосподарського виробництва,

створення умов для задоволення економiчних i соцiальних iн-

тересiв пiдприємства i членiв трудового колективу.


4. Основнi принципи управлiнської дiяльностi на пiдпри-

ємствах незалежно вiд форм власностi закрiплено в Законi

"Про пiдприємства в Українi", їх слiд вважати вiдправними

при розглядi спецiальних принципiв управлiнської дiяльностi

на державних сiльськогосподарських пiдприємствах, якi вип-

ливають iз специфiки органiзацiї аграрного виробництва,

повязаного з рiльництвом.


До основних принципiв управлiння ДСГП, якi виплива-

ють iз законодавчих актiв про пiдприємства, належать:


а) поєднання прав власника щодо використання свого

майна i самоврядування трудового колективу;


б) розмежування форм i методiв участi в управлiннi влас-

ника майна, уповноважених ним органiв i колективу. Для

державного сiльськогосподарського пiдприємства субєктом

власностi буде адмiнiстративно-територiальна одиниця. Авто-

номна Республiка Крим або держава Україна в цiлому залеж-

но вiд пiдпорядкування пiдприємства. Уповноваженими влас-

ником органами будуть директор (керiвник пiдприємства),

вищестоящi органи державного управлiння. Компетенцiя ке-

рiвника та уповноважених органiв визначається вiдповiдними

органами, якi виступають вiд iменi держави, а компетенцiя

трудового колективу - законодавчими актами та статутами;


в) поєднання i розмежування в управлiннi iнтересiв влас-

ника i колективу. Узгодження таких iнтересiв забезпечується

трудовими i колективними договорами, створенням умов для

участi колективу в управлiннi пiдприємством;


г) контрактна форма призначення мiнiстерством чи iншим

органом керiвника пiдприємства, який виступає в ролi упов-

новаженого власником органу;


д) пiдзвiтнiсть керiвника власниковi та трудовому колективу,


Управлiння ДСГП


заi


є) законнiсть в управлiннi та вiдповiдальнiсть органiв уп-

равлiння i посадових осiб за результатами управлiння i госпо-

дарської дiяльностi, а також вiдповiдальнiсть власника за за-

коннiсть прийнятих ним рiшень i створення умов для належ-

ної органiзацiї виробництва.


Поєднання прав власника щодо господарського викорис-

тання свого майна i самоврядування трудового колективу пiд-

приємства - основний принцип управлiнської дiяльностi

власника, уповноважених ним органiв i колективу, поклика-

ний забезпечити у процесi сiльськогосподарського вироб-

ництва рацiональне використання майна, землi та iнших при-

родних ресурсiв, майнових прав власника, майнових i трудо- -

вих прав колективу та його членiв. Надiляючи ДСГП землею

в постiйне користування, закрiплюючи за ними засоби ви-

робництва, iнше майно з правом повного господарського вi-

дання, вносячи в розвиток господарства капiтальнi вкладен-

ня, iншi форми iнвестицiй, власник (у даному разi держава)

може розраховувати на певну вiддачу вiд господарської дiяль-


i постi, досягнення закрiплених у Статутi пiдприємства цiлей i

завдань, на одержання запрограмованої кiлькостi сiльсько-

господарської продукцiї вiдповiдної якостi, прибуткове гос-

подарювання i розвязання соцiальних завдань.


5. Розмежування форм i методiв управлiння пiдприєм-

ством - один iз важливих принципiв управлiння.


Управлiння сiльським господарством за дорученням дер-


[ жави-власника здiйснюють Мiнагропром України, вiдповiднi

органи на обласному i районному рiвнях. Уповноваженим


i представником власника на рiвнi пiдприємства буде дирек-

тор, який призначається тим державним органом районного,

обласного чи республiканського i загальнодержавного рiвня,

котрому пiдпорядковане господарство. Той орган, що при-

значає директора, встановлює i його компетенцiю. Залежно


i вiд економiчної ситуацiї в країнi держава може замiнити один

орган, який виконує функцiї управлiння державним майном,

iншим. У першi днi становлення економiки незалежної Ук-

раїни державним майном на всiх рiвнях розпоряджались мi-

нiстерства i вiдомства, певнi права надавались державним

пiдприємствам.


332 Роздiл XV


6. Кожний з учасникiв господарських вiдносин (власник i

трудовий колектив) повинен знати, яка частка майнових i со-

цiальних благ, одержаних унаслiдок аграрного виробництва,

має належати державi як власниковi землi та майна, а котра

- колективовi, завдяки працi якого досягнуто кiнцевих ре-

зультатiв, певного економiчного ефекту. Це досягається за-

вдяки: справедливим пропорцiям розподiлу мiж власником i

колективом одержаного прибутку i виробленої продукцiї, за-

безпеченню еквiвалентного обмiну мiж сiльським господар-

ством i промисловiстю, пiльговим податкам, iнвестицiям i

кредитуванню.


Найбiльш повно даний принцип проявляється у прийняттi

управлiнського рiшення про розподiл прибуткiв. Вiдповiдно

до Закону "Про пiдприємства в Українi" порядок викорис-

тання прибутку (доходу) визначається власником пiдприєм-

ства або уповноваженим ним органом. За загальними прави-

лами вирiшення цього питання належить до компетенцiї ди-

ректора. У випадках, передбачених Статутом пiдприємства,

частина чистого прибутку передається у власнiсть трудового

колективу. Вiд правильностi прийняття рiшення про розподiл

прибуткiв залежить узгодження iнтересiв власника i колекти-

ву. Особистий iнтерес кожного члена колективу полягає що-

найперше в тому, що певна частка доходу утворює його вне-

сок у спiльне майно пiдприємства, на яке вiн щорiчно одер-

жує, вiдсотки (дивiденди).


7. Контрактний порядок призначення директора пiдпри-

ємства - новий принцип управлiння, встановлений законо-

давчими актами України в процесi посилення ролi власника

щодо вирiшення питань управлiння пiдприємством.


Контрактний порядок призначення директора ставить йо-

го в залежнiсть вiд органу, уповноваженого власником доби-

рати кадри керiвникiв i укладати з ними контракти. В разi

призначення директора на посаду з ним укладається контракт

(договiр, угода), в якому визначаються права, обовязки i вiд-

повiдальнiсть, умови його матерiального забезпечення i звiль-

нення з посади з урахуванням гарантiй, передбачених контр-

актом i законодавством. Сторони обумовлюють i строк

контракту. З укладенням контракту керiвник у письмовiй

формi бере на себе зобовязання досягти певних результатiв

господарської дiяльностi. В ньому визначається також вiдпо-

вiдальнiсть керiвника за його невиконання.


Управлiння ДСГП 333


Принцип пiдзвiтностi директора пiдприємства власниковi

майна i трудовому колективовi органiчно доповнює вищезга-

данi принципи. Вiн є формою реалiзацiї забезпечення в уп-