Учасникам Всеукраїнської науково-практичної конференції директорів обласних бібліотек України для юнацтва та молоді

Вид материала

Документы

Содержание О. Волохін

Подобный материал:

• Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
• Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
• Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
• Видавнича діяльність державної та обласних бібліотек України для юнацтва : бібліогр, 409.67kb.
• Формат конференції передбачає пленарні засідання, дискусії, круглий стіл, майстер-класи,, 51.82kb.
• Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
• Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
• Заявка учасника всеукраїнської науково-практичної конференції, 62.17kb.
• Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі», 8512.4kb.
• Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Перший крок у науку». Т луганськ:, 247.43kb.

Бібліотеки на порозі глобальних змін – небезпечні перспективи, або Чи готові ми до перевтілення книги?


О. Волохін, головний інженер Кіровоградської обласної наукової бібліотеки ім. Д. Чижевського


Технічний прогрес та нові комп’ютерні технології справляють суттєвий вплив практично на всі сфери нашого повсякденного життя. Нові технології видозмінюють традиційну бібліотеку як суспільний інститут – «… установу, що збирає й зберігає твори друку та писемності для громадського використання»¹. Інтернет, електронні каталоги, документи на нетрадиційних носіях стали звичним атрибутом життя публічної або університетської бібліотеки. Однак прогрес не зупиняється. У цій доповіді ми спробували спрогнозувати, спираючись на наявні дані, нові умови, які помітно впливатимуть на діяльність бібліотек у наступне десятиріччя – 2010 – 2020 рр.

Як відомо, основою будь-якої традиційної бібліотеки протягом віків є твори друку й писемності у вигляді книжок; пізніше до них приєдналися журнали та газети. По суті, всі ці категорії являють собою ніщо інше, як текст, а незмінним носієм таких тектів зазвичай був папір. Тексти залишаться текстами і в майбутньому, а ось папір як головний носій дедалі більше поступатиметься в цій ролі іншим носіям. Подібні зміни, скоріш за все, відбудуться протягом наступного десятиріччя, до 2020 р. Такого висновку нескладно дійти, спираючись на численні факти, оприлюднені в Інтернет і засобах масової інформації. Умови та причини подібних змін, а також їхній вплив на бібліотеку як соціальний інститут розглянемо далі..

Аби чіткіше уявити собі проблеми, пов’язані з визначенням сутності бібліотеки, відкинемо ті аспекти (соціальний, культурологічний тощо), які не є предметом цього дослідження. У визначенні бібліотеки виокремимо наступне: «… установа, що збирає й зберігає твори друку та писемності…» – саме це визначення є ключовим для бібліотеки в усі віки. Фактично бібліотека реально була монополістом у володінні творами писемності та друку в такому обсязі, що жодна з державних інституцій не могла з нею конкурувати. Звичайно ж, книжки, газети, журнали зберігалися в різних установах, організаціях і у приватних осіб. Але з фондами бібліотеки не можна було порівняти ніщо.

Монопольний стан бібліотек похитнувся наприкінці ХХ ст., з появою комп’ютерів, а потім і мережі Інтернет. Делалі більше електронних (цифрових) текстів зберігається в мережі; за півтора десятиліття вони починають реально конкурувати з традиційними бібліотеками. Тепер читачу вже не обов’язково для задоволення своєї потреби в читанні залишати власне житло або місце роботи й шукати найближчу бібліотеку. Це можна більш або менш успішно зробити в Інтернет, особливо стосовно художньої літератури. Для освітніх цілей сьогодні теж краще звертатися до перевірених джерел, що зберігаються в бібліотеках. Але це тільки зараз, – людство інтенсивно працює над оцифруванням друкованих видань і пришвидшеним темпом трансформує тексти, які досі існували лише в друкованому вигляді, в цифровий формат. На підтвердження достатньо навести наступний факт, датований 9 серпня 2010 р.: «Компанія Google сповістила про те, що в рамках її відомого проекту Google Books уже було оцифровано більше ніж 129 млн. книг, доступ до яких здійснюється за допомогою Інтернет. За даними інженера з програмного забезпечення Google Books Леоніда Тейчера, усього в проекті зараз доступні 129 864 880 книг». Цифра не маленька, тим більше якщо врахувати, що на оцифрування знадобилося якихось шість рокив – проект Google Books почав здійснюватися в 2004. У серпні 2010 р. видання Lenta.ru сповістило: «Проаналізувавши дані більш ніж із 150 різних джерел, співробітники книжкового проекту пошукувача зясували, що в цілому в світі налічується близько 130 млн. оригінальних назв книг». Для такого підрахунку було проаналізовано більш ніж мільярд бібліотечних та книжкових записів найбільших бібліотек світу та ще 150 інших джерел. Як бачимо, справа з оцифруванням друкованого доробку складається не так уже й погано.

Необхідно також ураховувати той аспект, що сучасне книгодрукування вже як мінімум 15 років (навіть у колишньому СРСР) базується на електронних текстах, що створюються виключно на персональних комп’ютерах. Зараз важко або навіть неможливо зустріти друкарню, що працює в ручний спосіб, з набірними касами. Іншими словами, достатньо не знищувати комп’ютерний оригінал-макет книги, журналу, газети, підготований до друку, а використовувати його як самостійний, повноцінний продукт. Це давно вже зрозуміли західні видавці, а останніми роками й окремі вітчизняні теж – адже цифровий варіант видання можна продавати точно так само, як і друкований. Більш того, з’являється дедалі більше повідомлень про те, що деякі видання переходять виключно на електронну форму, цілком відмовляючись від друкованого аналога.

Наведемо декілька дотичних до цього фактів. «Стало відомо, що третя версія Великого Оксфордського словника, випуск якої планувався на 2020 р., не друкуватиметься на папері. У видав-ництві Оксфордського університету заявили, що за десять років ніхто не користуватиметься паперовими словниками, а тим більше не купуватиме їх. Уже сьогодні більшість користувачів надає перевагу не паперовим книгам, а електронним пристроям для читання, а за десять років паперові книги просто перестануть застосвуватись. Саме тому голова Oxford University Press Найджел Портвуд заявив, що Великий Оксфордський словник більше не видаватиметься на папері...»². До речі, сьогодні оналйн-варіант словника регулярно поповнюється новими статтями, а остання паперова копія видавалася лише в 1989 р. «Голова ради директорів американського видання New York Times, Артур Сульцбергер, заявив про те, що ближчим часом видання газети на паперовому носії може припинитися»³. А тепер – повідомлення цілого видавництва: «Найстарше незалежне видавництво масової літератури в США, компанія Dorchester Publishing, ухвалила доленосне рішення. Вперше ціле видавництво практично повністю згортає виробництво паперових книг і переходить на електронні аналоги»⁴.

Очевидно, що нинішнє покоління є свідком нового витка еволюції книги: відбувається зміна носія. Папір поступається місцем електронним носіям. Надходить ера електронної книги. У цьому контексті буде цікаво подивитися на двадцятирічний прогноз розвитку електронної книги, запропонований одною з найвідоміших корпорацій світу, компанією Майкрософт. Цей прогноз компанія оприлюднила на своєму сайті ще 1999 р.⁵.

2000 р.	Виходить програмне забезпечення Microsoft Reader. Споживачі купують більш ніж 1 млн. електронних книг.
2002 р.	ПК й «Е-книги» пропонують дисплеї, за якістю аналогічні паперовому носію з розрізненням 200 dpi у звичайних умовах і 500 dpi з використанням технології ClearType (також розробка Micrsoft).
2003 р.	«Е-Книги» важать менше 600 г. і працюють протягом 8 годин на одній підзарядці. Вартість складає від $99 за звичайний чорно-білий до $899 потужний кольоровий прилад, що має журнальний формат.
2004 р.	TabletPC стають звичайним апаратним додатком до комп’ютера. Вони являють собою прилад розміром з долоню, що дозволяє читати та вводити текст, а також ініціювати комп’ютерні додатки. Більше половини загального обсягу читання електронних документів припадає на ПК, решта – на «Е-Книги», TabletPC та інші прилади.
2005 р.	Продажі текстів в електронній формі перевищують $1 млрд. Багато періодичних видань розповсюджується безкоштовно за умови читання реклами, оборот якої складає 1 млрд. Близько 250 млн. чол. регулярно читають електронні тексти на ПК, «Е-Книгах» та інших подібних приладах.
2006 р.	У громадських місцях (на вулицях, в аеропортах) з’являються «інформаційні кіоски». Як і зазвичай, авіакомпанії пропонують пасажирам книги та журнали, але вони завантажуються до електронних приладів.
2008 р.	Електронні тексти починають займати домінуючі позиції на ринку книг та ЗМІ. Середня вартість книг зменшується до $8–9.
2009 р.	Популярні автори починають продавати свої книги безпосередньо читачам, багато з яких просто підписується на автора, а не купують книгу за книгою. Багато хто з авторів створює кооперативи, що займаються просуванням їх книг. Видавничі доми змінюють напрямок діяльності і пропонують авторам послуги з підготовки видань і маркетингу.
2010 р.	«Е-Книги» важать близько 400 г., працюють без підзарядки більше доби, пропонують відмінну якість відтворення тексту і містять більше книг та журналів, ніж стандартна університетська бібліотека. Вони коштують менше $100 і часто пропонуються безкоштовно разом з передплатою на певний пакет книг або інших текстових матеріалів.
2011 р.	Нові технології дозволяють електронним книгам містити в собі більше 4 млн. книг – більше ніж усі університетські бібліотеки або всі газети, що коли-небудь виходили у США.
2015 р.	Друкарні розгортають рекламну кампанію «Купуй справжнє», з девізом «Купуй справжні речі – справжні книги, надруковані на справжньому папері».
2018 р.	У звичайній розмові електронні книги звуть просто «книгами». Старий варіант називається «паперова книга».
2020 р.	90 % усіх текстів продається в електронному вигляді. Словник Вебстера змінює значення слова «книга» на «інформація, що зазвичай відображається на комп’ютері або іншому подібному приладі».

Цей прогноз виявився досить близьким до дійсності. На під-тверждення пункту 2009 р. можна навести кілька цитат. «У США, за даними Асоціації американських видавців, за перше півріччя 2008 р. електронних книг продано майже стільки ж, скільки за весь 2006 р, а середньосвітове зростання ринку останніми роками складає приблизно 70 % на рік»⁶. «Один із найвідоміших у світі літературних агентів Ендрю Вайлі на прізвисько “Шакал” (його ще назисають агентом Апокаліпсиса) дав офіційний старт діяльності видавничого дому нового покоління The Odyssey Editions. За допомогою цієї контори письменники зі списку Вайлі можуть безпосередньо продавати електронні книги на Amazon.com, обминаючи традиційні видавництва»⁷. «За інформацією The Wall Street Journal, декілька недійних компаній, у т.ч. чотири видавництва та агенція News Corp., створили спільне підприємство з метою адаптації свого контенту для електронного читання… Власниками нового підприємства є News Corp., Time Inc., Conde Nast, Hearst Corp. и Meredith Corp. Корпорації планують розробити стандарти публікації матеріалів у відповідності до вимог рідерів. Співробітництво недійних магнатів переслідує також комерційні цілі: компанії мають намір заробляти на рекламі, а також запустити портал, на якому передплатники зможуть придбати контент від ряду видавництв…»⁸.

Коментуючи 2010 р., можна зазначити, що електронні рідери важать уже менше 400 г. і можуть працювати без підзарядки протягом тижнів, оскільки з’явилася нова технологія e-ink (електронні чорнила), або, як її ще іноді називають, електронний папір, про котрий згадувалося в прогнозы проти 2002 р. Тепер на тривалість роботи пристрою впливає кількість перегортань сторінок, а не загальний час роботи. На жаль, ціна таких пристроїв ще не впала до $100.

Тепер доцільно розмежувати кілька понять, пов’язаних з електронною книгою, оскільки ці поняття ще не устоялися. Ми називатимемо е-текстом (e-text, електронний текст) комп’ютерні файли різних форматів, у яких викладено сутність твору або друкованої роботи. «Е-рідер (e-reader, e-book) – це портативний пристрій, що використовується для завантаження і читання книг або журналів у цифровій формі»⁹. Історично склалося так, що читати цифрові тексти можна за допомогою різних пристроїв – персонального або кишенькового комп’ютера, планшета, мобільного телефону. Однак читати електронні книги з комп’ютерного монітора не зовсім зручно (це, мабуть, одна з головних причин відносно повільного розповсюдження електронного читання. Крім того, екрани всіх таких приладів випромінюють світло, а це вважається шкідливим для зору. Е-рідери з’явились останніми роками й створені за допомогою цілком нової технології – елек-тронних чорнил. Екрани цих пристроїв не мерехтять і не випромінюють світло, а працюють на відбитому світлі, тобто читання є можливим лише при природному або штучному освітленні й не є шкідливим для очей, як і читання паперових книг. Вони мають розмір стандартної книги (12 – 23 см по діагоналі), важать у межах 150 – 500 г і можуть працювати з різноманітними е-текстами, тобто з файлами найрозповсюдженіших форматів. Джерел енергії вистачає в середньому на 7 – 10 тис. перегортань сторінок. Справа в тому, що електрична енергія витрачається тільки на формування образу сторінки (читач бачить цей процес як перегортання чергової сторінки). У подальшому енергія зовсім не витрачається, і електронна книга може лежати з такою відкритою сторінкою хоч тиждень (вимикати пристрій не потрібно). У пам’ять рідера можна завантажити цілу бібліотеку з кількох десятків тисяч книг і навіть більше, все залежить від об’єму флеш карти, використовуваної в пристрої. Наразі е-рідери є переважно двокольоровими, тобто чорно-білими. Принцип дії електронних чорнил (електронного паперу) полягає в переміщенні заряджених пофарбованих часток у розчині. Найближчим часом варто очікувати появи пристрою з кольоровим екраном: кілька передових фірм працюють над різними варіантами технології кольорових електронних чорнил. Кольорові рідери існують поки що лише на рівні прототипів, і на початковому етапі вони будуть досить дорогими. Вирішення даної проблеми – справа найближчого майбутнього. З масовим виробництвом ціна неухильно знижуватиметься. Е-рідери, як правило, можуть записувати звук за допомогою вбудованого мікрофону і відтворювати звукові файли. Вони наразі не можуть відтворювати відео, оскільки на формування зображення однієї сторінки (перегортання) навіть в «найпросунутіших» пристроях потрібний час у межах однієї секунди, а такий показник є несумісним з демонстрацією відео, коли за 1 сек змінюється, як мінімум, 15 кадрів (екранів). Але це знов-таки питання часу, вважаю – 2 – 3 років.

Виробництво е-рідерів набуло масового характеру вже сьогодні, і як заявляють спеціалісти, цей процес неможливо зупинити. Кожні кілька тижнів з’являються нові пристрої. За свідченням аналітиків, 2009 р. у Росії можна назвати роком буму е-рідерів, незважаючи на світову фінансову кризу. Виробництво цих пристроїв зростало в півтора-два рази щоквартально. Україна може пишатися трьома брендами крупних виробників електронних книг, що мають представництва в багатьох країнах світу, а саме: Lbook, Азбука и Pocketbook (10 % світового ринку в 2009 р.). Лідерами продажів у західному світі є пристрої Amazon Kindle та Sony. Тільки за 2010 р. у світі буде вироблено 10 млн. е-рідерів.

Швидкими темпами розвивається виробництво гнучких екранів з технологією e-ink. «LG Display сповістила про початок масового виробництва дисплеїв нового покоління з електронного паперу. Гнучкі диски великого формату стануть доступними широкій публіці. Наразі компанія випускає дві версії дисплеїв: 9,7-дюймову кольорову та 19-дюймову гнучку моделі, на яких можна читати газети і книги, як на їх аналогічних друкованих варіантах»¹⁰.

Варто зазначити, що активне читання цифрових книг з екранів комп’ютерів та мобільних телефонів значною мірою гальмувалось внаслідок певних незручностей для користувача. Більшість читачів досі надає перевагу книгам і пресі на традиційному паперовому носії. Але з появою е-рідерів буквально на очах ситуація починає змінюватись. Мабуть, головною перешкодою тотальному розповсюдженню рідерів на основі електронних чорнил є висока ціна. Адже виробництвом матриць для екранів займаються лише дві фірми у світі. А як відомо, збільшення накладу завжди веде до значного здешевлення товару.

Вітчизняні спеціалісти, повязані з виробництвом рідерів, вважають, що до 2015 р. середньостатистична вартість рідера може знизитись до 50 доларів, а до 2020 р. – навіть до $20. Цілком виправданим буде набути такий пристрій для читання терміном на 3 – 4 роки як універсальний пристрій для читання текстів, що видаються переважно в цифровому форматі. Аналогію можна провести з мобільними телефонами, найдешевші моделі яких сьогодні коштують у межах 300 гр. Мобільних телефонів сьогодні не мають хіба що малі діти та якась частина дуже літніх людей. Рівень охоплення населення України вже давно перевалив за 100 % (в Україні в серпні 2010 р. мешкало близько 46 млн. чол. і було зареєстровано більш ніж 56 млн. телефонних номерів, тобто на одного середньостатистичного громадянина припадало по одному телефону, а дехто активно використовував два і навіть три термінали). І все це на тлі не зовсім благополучного матеріального стану досить великої кількості наших громадян. Україну відносять до категорії країн, що розвиваються. Що ж заважає тотальному розповсюдженню електронних книг у нашій країні, аналогічному розповсюдженню мобільних телефонів? Звичайно, потреба читати в населення є дещо нижчою, ніж потреба користаватися мобільним зв’язком. Часи «найбільш читаючої» радянської нації… вже давно позаду. Проте. На додаток до е-рідерів на основі електронних чорнил великої популярності набувають планшетні комп’ютери, котрі успішно можуть використовуватись як пристрої для читання книг і виконувати додаткові корисні функції, притаманні персональним комп’ютерам. Найпопулярнішим представником цього сімейства є iPad від компанії Apple. Наприклад, пристосована для нього книга «Аліса в країні див» є прикладом електронної інтерактивної книги нового покоління. Крім того, використовуючи iPad, можна подивитися фільм, вийти в Інтернет, редагувати тексти тощо.

Які ж тенденції простежуються у розповсюдженні цифрових текстів? Чи можна сьогодні казати про реально існуючі, доступні механізми продажу цих текстів? Мабуть, так: «19 липня (2010 р.) може стати історичним днем для традиційних книг – було оголошено, що в найбільшому американському Інтернет-магазині Amazon продажі електронних версій книг для пристрою електронного читання Kindle вперше перевищили продажі звичайних паперових видань у твердій обкладинці. Протягом останніх трьох місяців (квітень – липень) на кожні 100 паперових книг цей магазин продавав 143 електронні книги для пристрою Kindle. І процес, за словами представників Amazon, прискорюється: протягом останніх чотирьох тижнів це співвідношення склало вже 180:100»¹¹. «Керівник відділу Sony, що займається електронними “читалками”, Стив Хабер заявив, что через п’ять років кількість електронних книг, що випускаються, перевищить кількість звичайних паперових книг. Ще три роки тому він вважав, що це відбудеться за десять років, але тепер бачить, що помилявся – все відбудеться значно швидше…»¹². Такими є реалії західного світу.

В Україні найбільшим постачальником електронних текстів є онлайновий магазин Bookland.net.ua. Вже сьогодні користувачу пропонується 28 800 книг більш ніж 4,5 тис. авторів, є в продажу й низка майстер-копій друкованих журналів різної спрямованості. Більшість книг надається безкоштовно. Ціни на всі видання як мінімум удвічі нижче цін друкованих аналогів. А цілий ряд книг має просто символічну ціну (1 – 2 гривні). На пакувальній коробці мого е-рідера написано: «Увага! Для виробництва однієї тисячі паперових книг потрібно два кубометри деревини та сто кубометрів найчистішої прісної води. Бережіть природні ресурси планети – купуйте електронні книги». Очевидно, саме в такому контексті на головній сторінці цього онлайнового магазину встановленно символічний лічильник: «Користувачі Bookland вже врятували 3859 дерев!». До речі, в сучасному світі вартість природних ресурсів постійно зростає і зростатиме в подальшому. Тому сміливо можна припустити, що і в майбутньому вартість паперових книг постійно зростатиме, причому – у зв’язку зі зменшенням накладів – ще швидкішими темпами, а вартість електронного читання (враховуючи вартість е-рідера) неухильно знижуватиметься.

Існує ще один ресурс походженням з Росії, який заслуговує на увагу. Це сайт ЛітРес. Він починав своє існування як низка безкоштовних онлайнових бібліотек. Потім було вирішено перейти на легальну основу, і після укладення авторських угод з багатьма авторами почав роботу онлайн-магазин. Сумарна кількість цифрових книг, що пропонуються, – близько 24 тис. До речі, варто згадати, що середньостатистичний фонд районної бібліотеки в Україні складає 30 тис. одиниць зберігання.

До десятків тисяч цифрових книг можна отримати доступ у безкоштовних бібліотеках (так званий public domain). Наприклад, бібліотека Лібрусек містить 200 тис. електронних книг та журналів.

Зараз модно висвітлювати будь-яку проблему за допомогою інфографіки. Журнал Newsweek створив інфографічний плакат на тему «Паперова книга проти електронної», на якому зазначені головні переваги й недоліки кожної з платформ. На плакаті можна побачити, що виробництво електронної книги значно дешевше виробництва паперової. Це й зрозуміло: на цифрову книгу взагалі не треба витрачати паперу, немає й витрат на заробітну платню працівникам друкарні, на пакування, транспортування й складування. Викиди окису вуглецю на виробництво одного е-рідера дорівнюють викидам на створення 40 – 50 паперових книг. Однак сьогодні прибуток від продажу паперових книг кількоразово перевищує прибуток від продажу електронних.

«19 лютого 2010 р. в Україні було презентовано “Шкільний електронний підручник – підручник майбутнього” – спільний проект Інституту інноваційних технології Міністерства освіти та науки України, державного спеціалізованого видавництва «Освіта» та Видавничого дому «МОСТ паблішинг». Серед його головних особливостей: гнучкий пластиковий 9,7 дюймовий екран, стійкий до ударів та вигинів (електронний папір E-ink); невеликі габарити та вага 350 г.; акумуляторна батарея підвищеної ємності, котра забезпечує перекидання 10 тис. сторінок без підзарядки; наявність словників ABBYY Lingvo; можливість одночасно зберігати до 10 тис. підручників у пам’яті та на карті пристрою»¹³.

А «віце-прем’єр-міністр України Борис Колесников вважає, що шкільні підручники треба замінити планшетними комп’юте-рами Apple iPad.

Український політик заявив, що в iPad можна завантажити всі шкільні підручники з усіх предметів, а це дасть можливість дітям легко знаходити будь-який потрібний навчальний матеріал. Також, за словами Колесникова, якщо Україна перейде від паперових підручників до електронних девайсів, країна зможе щорічно заощаджувати сотні тисяч кубометрів деревини, а діти нарешті перестануть надриватися, тягаючи у своїх рюкзаках товсті книги.»¹⁴.

Вищенаведені факти свідчать про те, що і виробники електронних читалок, і видавці, і книготоргівці, і тим більше власники онлайнових бібліотек готуються до нового перевтілення книги – зміни носія з паперового на електронний. А професійні бібліотеки саме в цьому контексті наразі бездіють. Мені відомі одиничні випадки використання рідерів головним чином в американських бібліотеках. І навіть відомо про відкриття першої бібліотеки в американському університеті, котра взагалі не має паперових книг. Нарешті 13 вересня 2010 р. Університет штату Техас у Сан-Антоніо (University of Texas at San Antonio, UTSA) оголосив про відкриття бібліотеки, що має технічну спрямованість. Вона стала першою в США бібліотекою, в фондах котрої немає жодної паперової книги. Установа, розрахована на одночасне обслуговування 80 чол., є пілотним проектом більш масштабної програми.

Замість звичних паперових томів бібліотека пропонує зібрання документів, книг та періодичних публікацій в електронній формі, що швидко зростає. Нині фонд нараховує 425 тис. електронних книг і 18 тис. номерів передплатних видань»¹⁵.

Це поодинокий випадок. Вітчизняні бібліотеки наразі займають у кращому випадку очікувальну позицію, а в багатьох із них, на жаль, узагалі не відають про проблему або роблять вигляд, що її не існує.

Ігнорування даної тенденції може призвести до того, що вже за 10 – 12 років численні бібліотеки перетворяться на музеї з друкованими матеріалами. Тут навіть не важливо, який відсоток до 2020 р. матиме електронна книга – 50 %, 70 %, 90 %... У будь-якому випадку в таких установах друковані видання застаріватимуть, а використання електронних текстів буде утруднене внаслідок відсутності або колосальної нестачі електронних носіїв. А наздоганяти й надолужувати втрачене ой як важко! Цілій низці установ це може бути просто не під силу.

За найнесприятливіших обставин така ситуація неминуче викличе відтік користувачів бібліотек. За умови достатнього розвитку Інтернету та мобільних сервісів багато послуг стає доступними просто тут і тепер – не виходячи з дому або на робочому місці. Для чого ж тоді користувачу витрачати додаткові сили й час на відвідування бібліотеки, та ще й такої, де недостатньо засобів для електронного читання (яке стане на той час основним)?

Наші бібліотеки внаслідок слабкішої науково-технічної бази в основному повторюють шлях американських бібліотек із кількарічним запізненням. У питанях відвідуваності картина, скоріш за все, буде аналогічною. В Інтернет з’являються повідомлення про те, що разом з розвитком електронних засобів передачі й зберігання інформації змінюється роль традиційних бібліотек, зменшується потік читачів і виникає питання про скорочення персоналу та навіть ліквідацію бібліотек як таких, обговорюються аргументи на користь збереження окремих філій бібліотек у нових умовах.

Подібні негативні тенденції можуть призвести принаймні до скорочення штатів обслуговуючого персоналу, а в деяких місцях і до скорочення виробничих площ. Уявімо собі, яке приміщення потрібно, наприклад, для розташування на книжкових полицях 200 тис. книжкових томів. Додамо витрати на персонал, електроенергію, опалення. І згадаємо, що 200 тис. томів книг у цифровому вигляді (бібліотеку Лібрусек) можна розмістити на 25 оптичних Така купка вільно розміститься на долоні однієї руки.

Чи існують способи зменшення чи зведення нанівець таких негативних тенденцій, прояви яких очікують бібліотеки в найближчому майбутньому в контексті зазначеної проблеми? Без сумніву, існують!

По-перше, передплата електронних версій журналів та газет, яка, особливо в науковій сфері, завжди буде певним «коником» бібліотек. Високі ціни на подібні видання не дозволяють пересічному читачеві сплатити за індивідуальний доступ, а часом роблять його неможливим. Тим більше, що частка електронних журналів та газет неухильно зростатиме.

По-друге, придбання електронних текстів книг, яке дозволить створювати актуальні бібліотечні колекції, дасть можливість іти в ногу з часом, професійно й цілеспрямовано відбирати для користувача найкраще..

По-третє, придбання засобів для зберігання й читання електронних текстів, електронних рідерів, що створить матеріально-технічну базу для успішного забезпечення головного для бібліотек процесу – процесу читання.

По-четверте, треба розвивати електронні (і карткові) каталоги й картотеки для забезпечення пошуку та підбору літератури. У цій ситуації роль каталогів стане неоціненною, оскільки для електронних книг це буде фактично єдиний спосіб доступу до колекцій бібліотеки (за відсутності книжкових полиць та традиційних книжок на них).

Необхідно вже сьогодні всерйоз замислитись про придбання, зберігання електронних текстів, ведення їх обліку, видачу з забезпеченням авторського права тощо.

І останнє за порядком, але не за значенням питання – толерантність бібліотекаря до перевтілень традиційної книги. Не треба бути провидцем для того, аби припустити можливу тенденцію несприйняття значною частиною бібліотекарів подібних нововведень. Вперте протистояння новим тенденціям призведе тільки до поглиблення проблеми, передусім для бібліотек та бібліотекарів.

А здійснення перелічених вище заходів забезпечить підтримання у користувача потреби йти до приміщення бібліотеки, читати книги на новому носії у читальній залі або брати електронний рідер на абонементі для читання вдома. І повертатися до бібліотеки знову.