Geum.ru

Учасникам Всеукраїнської науково-практичної конференції директорів обласних бібліотек України для юнацтва та молоді

Вид материалаДокументы

Содержание


Бібліографічна продукція: тридцятип’ятирічний доробок
Огляд сучасної української літератури
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Т. Якушко, заступник директора по роботі з електронними ресурсами Державного закладу «Державна бібліотека України для юнацтва»


Процес автоматизації бібліотечних процесів розпочався у ДЗ «Державна бібліотека України для юнацтва» (далі – Бібліотека) наприкінці минулого століття. Було закладено фундамент для створення та ведення електронного каталогу, сформовано Молодіжний Банк Даних та електронну базу даних «Милосердя», робочі станції поєднала локальна мережа.

Участь у проекті «Інтернет для читачів публічних бібліотек» (LEAP) в 2001 р. та відкриття Інтернет-центру для користувачів стало новою віхою в історії Бібліотеки. Ця подія дала нам вітрила у морі інформації, такої мінливої під час суспільних зрушень та перетворень, якими розпочалося трете тисячоліття.

Опановуючи основи та спокушаючись «хитрощами», що так щедро містив у собі Інтернет тих років, ми гідно відповіли на виклик, кинутий часом змін. Разом з нашими користувачами зростали і співробітники, втілюючи задуми у створене, відповідаючи на запити й знаходячи при цьому нові рішення, залучаючи користувачів до спільної праці і навчаючись працювати відкрито, прозоро, з опорою на проактивність, фокусуючись на меті, вимагаючи результатів від себе та інших.

З 2002 р. Бібліотеки почала обслуговувати віртуальних користувачів – наприкінці року відбулася презентація веб-сайту Бібліотеки 4uth.gov.ua. Обсяг веб-сайту в 2002 р не перевищував кількох розділів на півсотні сторінок, але згодом сайт набув певного змісту та форми, щороку пропонуючи нові продукти та сервіси користувачам. Тож зараз сайт Бібліотеки – це потужний інформаційний ресурс, що складає понад 5 тис сторінок.

До послуг користувачів електронний каталог, повні тексти видань бібліотеки, електронні посібники з актуальних молодіжних питань, уроки інформаційної культури, уроки толерантності, віртуальні подорожі, віртуальні виставки, меморіальні ресурси, арт-галереї, конкурси для молоді.

На сайті фахівці знайдуть для себе повні тексти статей інформаційного вісника «Бібліосвіт», результати досліджень, методичні поради, зорієнтуються у роботі конференцій, семінарів, навчань.

Однією з умов проекту LEAP було проведення навчань користувачів основам Інтернету, позитивним результатом якого стали не лише опанування навичок роботи в Мережі тисячами людей, а й те, що Бібліотеці вдалося сформувати та згуртувати команду тренерів. Всі працівники відділів бібліотечної та науково-методичної роботи пройшли навчання в Інтернет-центрі. (На сьогодні відносний показник дещо знизився через плинність кадрів та складає біля 80 % від загальної кількості працівників). Всі відділи залучені до використання можливостей інформаційно-консультаційного центру у своїй праці, створюють мультимедійні ресурси, ведуть власні рубрики на сайті, опановують технології 2.0. Тож на сьогодні Бібліотека стала активним учасником формування інформаційного простору.

Бібліотека має своє представництво в соціальних мережах, веде блоги, має канал відеоінформування, одна з перших означила своє місце в соціальних геосервисах, проводить навчальні та культурні заходи з використанням відозв’язку.

Контингент Інтернету за останні роки урізноманітнився, активні його учасники – молодь, юнацтво, діти. У віртуальному світі, за умови раціонального використання невпинно зростаючого потенціалу Інтернет, на них чекає безліч можливостей для розвитку, самореалізації, освіти, відпочинку. Та окрім великих плюсів залучення до мережевого суспільства має свої мінуси – відкритість до фінансових шахрайств, дій хакерів, різноманітної дезінформації, велика ймовірність потрапити у тенета спокус (порноіндустрія, комп’ютерні ігри тощо). Трапляються випадки, коли навіть дорослим людям з розвиненим критичним мисленням важко уникнути небезпеки у віртуальній спільноті. А як бути юному користувачеві з його природньою цікавістю, наївністю, романтичністю, жагою пригод, потягом до незвіданого?.. Традиційно найкращий спосіб захисту в цьому випадку – знання як технічних, так і етичних норм мережі, небезпек, що можуть спіткати, способів уникнення небажаних проблем.

2009 р. Бібліотека організувала та провела Всеукраїнське соціологічне дослідження «Веб-спілкування та нетикет: ставлення бібліотекарів та користувачів», результати якого продемонстрували, що 57,8 % респондентів не знають, що в Інтернеті потрібно дотримуватися певної культури спілкування. Учасники анкетування зазначають, що їм доводилось виконувати прохання невідомих осіб в мережі Інтернет. Так, 49,5 % опитаних приставали на пропозицію перегляду «цікавого» фото чи відео, 32,2% відгукувалися на заклики проголосувати в конкурсах, 7,6 % молоді поповнювали рахунок через Інтернет на прохання невідомої особи. Понад 90 % респондентів підтвердили бажання дізнатися більше про нетикет і навіть запропонували зручні для них способи отримання інформації.

Сучасна бібліотека, що обслуговує дітей, юнацтво та молодь, спроможна стати надійним помічником у віртуальному середовищі, адже в бібліотечному Інтернет-центрі з відвідувачами спілкується фахівець-консультант, який має можливість індивідуально працювати з кожним користувачем, з’ясувавши рівень інформаційної культури відвідувача, його потреби, інтереси і, відповідно, надаючи йому необхідні відомості, щоправда, для цього консультант повинен мати високий рівень власної мережевої компетентності.

Для досягнення своєї мети ми плануємо розробити та провести тренінги з формування мережевої культури для фахівців (бібліотечні співробітники, працівники закладів освіти), батьків, юнацтва та молоді. При цьому ми очікуємо, що:
  • фахівці опанують методику популяризації культури веб-спілкування;
  • батьки дізнаються про нові можливості Інтернету і про те, як їх дитина може безпечно та ефективно використовувати Мережу для покращення якісного рівня свого життя;
  • юнацька аудиторія засвоїть основні правила, традиції, культуру веб-спілкування для того, щоб її онлайн-серфінг був безпечний і сприяв всебічному особистісному розвитку.

Передбачається, що Бібліотека узагальнить досвід, отриманий під час реалізації проекту першого року діяльності, та підготує і розповсюдить методичні рекомендації у бібліотеках своєї мережі, в яких відбудуться відповідні масові заходи на запропоновану тему, причому базовим матеріалом буде підготовлене видання. Крім того, фахівці обласних бібліотек для юнацтва під час проблемних навчань, шкіл підвищення фахової майстерності пройдуть тренінги і опанують методику тренінгової роботи та популяризації знань мережевої культури, набудуть компетенції, які нададуть змогу кожному з них стати тренером у своєму регіоні. Саме вони допоможуть нам роздмухати вже запалений «вогник» і сприяти тому, щоб у районній, міській, сільській бібліотеці проходили тренінги з культури електронного спілкування.

Окрім традиційного навчального курсу, ми плануємо напрацювати і створити Віртуальний консультаріум (віртуальне представництво проекту в соціальних мережах, подкасти, скайпкасти, відеороліки) та електронний курс культури віртуального спілкування, що забезпечить можливість юнацтву та молоді у зручний для них спосіб і час отримати доступ до знань з нетикету або ж навіть стати порадником для інших «нетизян».

Надалі ми плануємо здійснити моніторинг ефективності проекту шляхом проведення соціологічного дослідження, що допоможе швидко проаналізувати результативність цього проекту, з’ясувати усі плюси та мінуси його реалізації та виправити недоліки.

Перелічені заходи забезпечать Бібліотеці змогу створити якісний інформаційний ресурс з культури електронного спілкування та розповсюдити його електронну версію на фізичних носіях. Уже сьогодні нас у цьому намірі готові підтримати Міжрегіональна громадська організація «Інформація для всіх» (Росія) – організаційний партнер Міжнародного фестивалю «Електронне майбутнє».

Бібліографічна продукція: тридцятип’ятирічний доробок


Н. Гуцул, завідувач відділу інформаційно-бібліографічної роботи

Державного закладу «Державна бібліотека України для юнацтва»


Державна бібліотека України для юнацтва була заснована 1975 р., а видавничу діяльність розпочала трьома роками пізніше. Це був період становлення ДБУ для юнацтва, зокрема, як головного організаційно-методичного центру республіки, що координував розбудову мережі обласних юнацьких бібліотек та юнацьких структурних підрозділів (ЮСП) при ЦБС. А ще на неї покладалися функції установи, яка мусила виховувати молодь у дусі «задач коммунистического строительства». Тому і перші видання були присвячені ідейно-політичному вихованню молоді, пропаганді марксистсько-ленінської літератури, матеріалів з’їздів КПРС та ВЛКСМ. Назвемо деякі з методичних рекомендацій того часу: «Ленінському комсомолу – 60», «Спадкоємці Жовтня», «Основы методики партийной пропаганды и комсомольской политической учебы» тощо. В ногу з партією і комсомолом бібліотека мусила крокувати практично до 90-х років минулого століття. Але це не значить, що видавнича робота бібліотеки була спрямована тільки на виконання ідеологічно-пропагандистських завдань. Певна увага приділялася підготовці матеріалів на допомогу формуванню бібліотечно-бібліографічних знань у різних категорій юнацтва, проведенню щорічних тижнів дитячої і юнацької книги, допомозі профтехосвіті та професійній орієнтації тощо.

Багато уваги присвячувалося роботі з читачами з пропаганди творчості письменників та поетів радянських республік, і українських у тому числі. Особливо помітним цей процес став у 80-х роках. «В созвездии братских литератур» – таку назву мала перша «методичка» з цієї тематики. Було підготовлено декілька випусків, спрямованих на популяризацію художніх книг видатних письменників Російської Федерації, Бєларусі, Грузії, Вірменії, Середньої Азії, Прибалтійських республік; ці видання, до речі, не втратили своєї цінності до нашого часу. Адже творчість Василя Бикова, Нодара Думбадзе, Чингіза Айтматова та багатьох інших і зараз залишається неоціненною для формування патріотизму, високої моральності, гуманізму. Також чимало методичних рекомендацій присвячувалося творчості українських авторів: Віталія Коротича, Володимира Дрозда, Бориса Олійника, Василя Портяка та ін.

Слід наголосити, що ДБУ значною мірою орієнтувалася на популяризацію художньої літератури, написаної радянськими письменниками саме для юнацтва. У цьому аспекті варто згадати «Методические рекомендации по проведению читательских конференций по книге Альберта Лиханова «Семейные обстоятельства», «Чистые камушки», «Лабиринт», «Обман», «…для проведения премьеры книги Михаила Алексеева «Драчуны» тощо.

Після здобуття Україною незалежності в бібліотечній справі виникли нові пріоритети, які змусили шукати нових шляхів взаємодії нашої бібліотеки як методичного центру з усією мережею бібліотек, що обслуговують юнацтво. До того ж у структурі бібліотеки з’явилися нові відділи (рекомендаційної та інформаційної бібліографії, науково-дослідній, редакційно-видавничий), які, разом з науково-методичним, надали видавничій діяльності нового значення, змісту й ваги.

Так, у 1992 р. ДБУ для юнацтва вперше в республіці започаткувала новий вид видання науково-методичного характеру – інформаційний бюлетень «Бібліотеки України – юнацтву: досвід, проблеми, перспективи», який на своїх сторінках став практикувати публікацію різножанрових матеріалів з проблем сучасного інформаційно-бібліотечного обслуговування юнацтва, з впровадження інноваційних підходів, знайомити з досвідом зарубіжних колег та актуальними технологіями удосконаленні внутрішньобібліотечних процесів.

Згодом, а саме в 1999 році, на зміну збірнику приходить інформаційний вісник «Бібліосвіт». У творчому доробку ДБУ для юнацтва вже понад тридцять випусків цього вісника, які продовжують кращі традиції свого попередника та інформують про розвиток нових напрямків діяльності сучасних публічних бібліотек щодо соціалізації молоді, про особливості та проблеми інформатизації тощо.

Треба сказати, що і бібліографічні відділи бібліотеки в 90-ті роки також відзначилися плодотворністю своєї роботи, творчим підходом до підготовки видань, що стали нарешті відповідати інтересам і очікуванням читачів, які шукають літературу для душі, самоосвіти, вирішення своїх життєвих та дозвіллєвих проблем.

Зокрема, відділом рекомендаційної бібліографії були підготовлені бесіди про книги «Любіть Україну», «Духовні світочі людства», покажчики літератури з елементами дайджеста «Своими руками», «Знайомтесь: комп’ютер» тощо, два випуски бібліографічних розвідок на тему «Улюблені книги українських письменників» та багато інших. Великий резонанс у бібліотечному середовищі викликав рекомендаційний покажчик «П’ятдесят кращих романів світу». До речі, він був відзначений Українською бібліотечною асоціацією як краще бібліотечне видання 1995 р.!

Інформаційно-бібліографічний відділ став готувати поточні посібники «Хто ми? Чиї сини?», «Ділова література для молоді», тематико-фактографічні збірки «Молодіжний рух в Україні», «Путівник для молоді з економічної літератури» тощо. Науково-дослідний відділ результати своєї роботи висвітлював у соціологічних бюлетенях «Інформаційні потреби і запити читачів та засоби їх задоволення».

У палітрі видань бібліотеки з’явилися також «Збірники сценаріїв», декілька випусків «Алфавітно-предметного покажчика до предметного каталогу бібліотеки», «Календарів знаменних і пам’ятних дат».

Сучасний стан видавничої діяльності бібліотеки характеризується різноманітністю видань, які зорієнтовані на допомогу молоді у вирішенні її актуальних соціально-економічних та особистісних проблем.

Насамперед, це інформаційне видання на допомогу навчальному процесу школярів і студентів. Зокрема, цьому напрямку присвячена серія бібліографічних покажчиків «Для тих, хто хоче знати більше», в рамках якої вийшли покажчики «Фізика формує картину світу», «Стежками знань у країну біологію», «Математичні обрії молоді», «Така цікава наука хімія» та ін.

Сучасні соціально-економічні умови породжують, на жаль, певні негативні прояви у поведінці деяких молодих особистостей. Тому ми започаткували серію покажчиків «Несекретна інформація», яка має на меті своєчасно інформувати юнацтво про небезпечність для їх здоров’я шкідливих звичок, застерігати від необдуманих вчинків. У молоді вже є змога ознайомитися з кількома посібниками з цієї серії: «Відверто про наркоманію: щоб не занапастити молодість», «Молодь і СНІД: серйозний погляд» тощо.

Велике значення ми надаємо популяризації творчості українських письменників і поетів з метою художнього і творчого розвитку, формування читацької культури молоді. За останні роки видано такі покажчики, присвячені окремим письменницьким особистостям: Володимир Підпалий. «Усе, що в серці виплекав я доброго, належить вам», «Полинь душею до душі моєї» (Євген Гуцало), «Анатолій Давидов», «Добрий світ Софії Майданської», «Політ крізь епоху» (Микола Бажан), «Співець степової Еллади» (Євген Маланюк), «Співець української душі» (Г. С. Сковорода), «Шукає серце щастя» (Василь Барка), «На березі часу» (Валерій Шевчук). Вийшли також два випуски покажчиків «Духовні світочі людства», присвячених філософії.

Піклується бібліотека і про правове виховання молоді, формування в неї високої відповідальності за свої вчинки. Зокрема, з цієї теми випущено покажчик «Чи знаєш ти закон?».

Бібліотека постійно готує зведені плани і статистичні звіти про роботу юнацьких бібліотек за певні роки (що виходять під назвами «Видавнича діяльність Державної та обласних бібліотек України для юнацтва», «Зведений план основних заходів бібліотек України для юнацтва та молоді», «Бібліотечна Україна – юнацтву: цифри і факти»).

Останнім часом бібліотека стала приділяти значну увагу організації роботи мережі бібліотек для юнацтва з використанням сучасних комп’ютерних та інших технологій, активно впроваджувати інноваційні підходи до інформаційного обслуговування молодих користувачів. Цьому аспекту були присвячені методичні поради щодо користування Інтернетом, налагодження процесів оперативного використання інформації, репрезентації актуальної інформації шляхом створення web-сайтів та застосування інших передових телекомунікаційних засобів.

Удосконаленню існуючих технологічних процесів у методичних службах бібліотек, їх забезпеченню у режимі оперативного реагування присвячені випуски, що виходять під назвою «Робоча тека методиста».

Останнім часом значна увага приділяється задоволенню інформаційних запитів користувачів шляхом підготовки електронних продуктів. Так, працівники інформаційно-бібліогра-фічного відділу ведуть електронну БД «Молодь України», плідно працюють над редагуванням та своєчасним поповненням її інформаційного масиву.

Наостанок хочу сказати про роботу відділу, який я очолюю. Ми намагаємося створювати такий інформаційний продукт, який був би надійним і цінним комунікаційним посередником у процесі взаємодії між джерелом інформації та молодим користувачем. Тому для нас завжди актуальними є постійний розгляд і переосмислення трьох питань: про що інформувати, кого і яким чином. Крім цього, ми приділяємо значну увагу рекламі своєї продукції. Для цього організуються виставки у відділах обслуговування та вітрини при вході до бібліотеки. Також ми робимо акцент на індивідуальному інформуванні, або іншими словами – на вибірковому розповсюдженні інформації. Цією послугою з таких тем, як економіка, екологія, правознавство, культура, медицина та інші, активно користуються студенти.

Для старшокласників проводяться коментовані перегляди та презентації бібліографічних покажчиків.

Варто відзначити, що науковий рівень підготовки бібліографічної продукції за останні роки значно зріс. Дедалі частіше бібліотека готує свої видання спільно з різними науковими інституціями, консультується з відповідними спеціалістами.

Аналізуючи інформаційні потреби користувачів бібліотеки, ми намагаємося адекватно відповідати на їх запити, в т. ч. за допомогою створення оригінальних електронних ресурсів, зокрема, довідника «Сучасна українська література для молоді».

У передмові до бібліографічного покажчика «Державна бібліотека України для юнацтва: роки творчої праці» написано: «…готуючи наші видання, ми завжди намагалися дотримуватися принципу адресності інформації, враховувати конкретні читацькі потреби різних категорій юнацтва». Отже, дуже важливо, щоби окрема особистість і суспільство знаходилися у гармонічних стосунках, які б визначалися дієвою, зрозумілою і логічною системою соціального співробітництва. А це неможливо без залучення молодих читачів до активного пошуку інформаційних джерел, до просування і навіть до вироблення таких джерел, якими і є, зокрема, видання бібліотек для юнацтва.

Огляд сучасної української літератури


Л. Зубак, доцент кафедри української літератури Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка


Важливою складовою сучасного культурного життя залишається література. З кожним роком вона збагачується новими творами і новими іменами, новими відкриттями і новими здобутками. Сучасний український літературний простір доволі широкий і об’ємний, сповнений різних художніх уподобань, тенденцій, напрямків, зі строкатою жанровою палітрою. Щороку з’являються нові цікаві твори як уже іменитих і відомих авторів, так і письменників-початківців. Вони мають різну художню якість і викликають різну реакцію з боку критики й читачів – від захоплення до категоричного неприйняття, породжують гострі дискусії і гучні заяви. Але це живий, природній процес, а час, як-то кажуть, усе розставить на свої місця.

Серед останніх новинок нашої літератури, які привертають до себе особливу увагу і викликають схвальні відгуки, треба назвати книги «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко (видавництво «Факт», Київ, 2010), «Чорний Ворон» Василя Шкляра (видавництво «Ярославів Вал», Київ, 2009) та «Вирвані сторінки з автобіографії» (літагенція «Піраміда», Львів, 2010) Марії Матіос.

Перше місце майже в усіх літературних рейтингах посідає роман О. Забужко «Музей покинутих секретів». Це родинна сага трьох поколінь, події якої охоплюють період від 1940-х до весни 2004 р. Фабула твору розгортається на початку 2000-х, оповідь закінчується навесні 2004 р. Головна героїня, тележурналістка Дарина Гощинська, займається розслідуванням смертей двох жінок: смерті підпільниці УПА, яка загинула 1947 р., та смерті своєї товаришки-художниці, котра пішла з життя через автомобільну катастрофу. Ця художниця є автором циклу полотен «Секрети», написаних за мотивами старої гри, якою бавились дівчатка: у землі викопували ямку, в котру вкладали своєрідний колажик із камінців, квітів, яскравих дрібниць. Потім накривали його скельцем, що мерехтіло на світлі, і закопували землею – це й був схований секрет, на який потім приходили дивитися.

Під час своїх пошуків головна героїня закохується у двоюрідного онука жінки-підпільниці, чию смерть вона розслідує. У якийсь момент її коханому починають снитися чужі сни, потім виявляється, що то уривки пам’яті мертвих членів його родини, про яких він навіть не знає – так до сучасності достукується минуле, і секрети випливають на поверхню.

Провідною в романі є метафора «секретів» пам’яті як захованих у часі уламків доль, що виринають в минулому, теперішньому, майбутньому і змінюють їх. Разом із героями роману їх доводиться «розкопувати» читачам аж до останньої сторінки тексту. «Хоч знати, що з нами? Чекай на нас» – такий запис у Львівській тюрмі, датований 1950 р. і взятий за епіграф роману, є головним орієнтиром у «Музеї покинутих секретів».

На сторінках роману – життя трьох поколінь однієї родини. Члени цієї родини далеко не завжди знають одне про одного – кожен з них бачить тільки свою частину правди. Суцільна, панорамна картина подій відкривається аж у фіналі твору – в останній, «восьмій залі» музею (саме таку назву носять розділи роману).

На початку роману, аби полегшити читачеві орієнтацію в персонажах, уміщено родовід обох головних героїв – це така собі стисла історія їхніх родин за усе ХХ ст., яка подає типову картину історії України цього часу.

Історична частина твору – це події Другої світової війни та повоєнного часу, зокрема боротьби УПА, голоду 1947 р. Проте це лише тло для показу родинної історії, love story – любові, яка не вмирає, яка відроджується через покоління. Адже все, що обірване силоміць, насправді не знищене – воно повертається в іншій формі.

У творі наявні декілька оповідачів, голоси яких звучать поперемінно і які висловлюються в різних стилях і жанрах. З цього складається одна історія в кількох версіях, розказаних кількома персонажами, пропущених крізь серце і свідомість кожного.

Отже, роман О. Забужко – це розповідь про владу минулого над майбутнім, про кохання і смерть, про споконвічну війну людини за право бути собою. Сама авторка про це каже так: «Певно, [це книга] про вибір, який мусить робити кожне покоління у різних історичних декораціях».

Ще одна гучна книжкова прем’єра 2009–2010 року – роман Василя Шкляра «Чорний Ворон» (перша назва «Залиш енець»). У ньому розповідається про одну з найдраматичніших і найбільш замовчуваних сторінок нашої історії – боротьбу українських повстанців проти окупаційної більшовицьої влади в 1920-х рр. На просторах Холодного Яру, де колись гуляли гайдамаки, борються повстанці під керівництвом різних отаманів. Головний герой – колишній старшина царської армії, потім армії УНР із псевдонімом «Чорний Ворон».

Сюжет твору – це історія боротьби, вилазок, акцій і послідовного зменшення кількості загону «Чорного Ворона» внаслідок боїв, каральних операцій ворога тощо. Паралельно розвивається лінія отамана Веремії, про якого всі чули, але ніхто його не бачив. Складається враження, що це один і той самий герой, проте цей авторський хід так і не знаходить остаточного завершення. Після кількох років жорстокої боротьби Ворон лишається сам. Він нібито підриває себе гранатою в підземеллі Мотронинського монастиря, а насправді – зникає, з’являючись на місці боротьби в 60-х роках у вигляді статечного сивого чоловіка.

У романі наявна сильна інтрига, що тримається до самого фіналу. Сюжет гострий, динамічний, детективний. На головний стрижень нанизано велику кількість епізодів, в основному пов’язаних із героїчними діями лісовиків.

Образи чорного ворона (у сенсі птаха), що спостерігає за подіями і все розуміє, сліпої ворожки, загадкової дівчини, котра приходить на ніч до «Чорного Ворона» (у сенсі людини), юродивого Варфоломія, який не гине, як не стараються карателі, надають творові містичності й загадковості. Однак на суто художньому рівні роман В. Шкляра мало чим може вразити читача.

У вересні 2010 р. на книжковому форумі у Львові було презентовано нову книгу чи не найпопулярнішої сучасної письменниці Марії Матіос «Вирвані сторінки з автобіографії». За формою це своєрідні щоденникові записи, що виходять далеко за межі автобіографії авторки. Водночас, як заявляє авторка, це дайджест, окремі частини якого ще не дописані. Багато уривків після назви має зноску, яка повідомляє, що текст повністю буде опублікований у новій книзі, а завершуються подібні розділи ремарками на зразок «дописати» чи «скинути з Назарового комп’ютера». Природно, що ця книга не передбачає жорстких хронологічних канонів. «Сторінки» саме «вирвані», злегка поплутані в часі і просторі. Тому читач має можливість висмикнути «свою» сторінку.

Це щирі, емоційні, проникливі розповіді про її рідну Буковину, про сім’ю, по якій неодноразово проїхало колесо історії. Письменниця ділиться з читачем своїми думками та переживаннями, як із рідною людиною: «Спробуй замислитися над тим, що безжальне колесо обставин вічне – на те воно й КОЛЕСО… На тій землі, де лише у першій половині ХХ століття мало не двадцять разів мінялася влада!». Авторка щоразу підкреслює, що в нашій складній українській історії сьогодні необхідні «сапери» (одним з яких сама себе і вважає), а „мінерів” – цих негідників – і так вистачає.

З нового твору Матіос ми дізнаємося про прототипів «Нації» і «Солодкої Дарусі», або про «тонус» її стосунків з українською владою: тут є розповіді про Л. Кучму, В. Ющенка, В. Януковича та багато-багато іншого з нашого сучасного життя. Перед нами постають чудові замальовки з її минулого, наприклад, коли сільський будинок Матіосів став однією зі знімальних локацій легендарного фільму Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою». З трепетом і ностальгією вона розповідає про багатьох дорогих їй людей – Миколайчука, Кадочникову, Ступку…

Серед інших творів, що побачили світ у 2009–2010 рр., звертають на себе увагу «Місто з химерами» Олеся Ільченка, «Звірослов» Тані Малярчук, «Таке» Ю. Іздрика та ін.

Цікавими книгами в 2010 р. порадувало нас київське видавництво «Ярославів Вал». Дві з них – «Важкий хрест чи лавровий вінець» та «Одкровення в кафе “Пегас”»– розвовідають про письменницьке життя, як кажуть, з перших вуст. До першої увійшли відповіді сорока сучасних українських письменників на питання анкети кіровоградського літературного часопису «Вежа» (упорядник Василь Бондар), які друкувалися в ньому протягом 2002–2010 рр. З них ми дізнаємося про радість і муки творчості, про психологію та специфіку письменницької праці. Про те ж розповідають і «Одкровення», але в іншій формі – жартів, анекдотів, кулінарних рецептів.

Це ж видавництво випустило у світ два дуже цікавих історичних романа – «Отаман Чайка» Івана Корсака і «Таємниця святого Арсенія» та «Таємна перлина» Юрія Логвина.

Отже, як свідчать літературні публікації останнього року, наше письменство живе і розвивається, займаючи гідне місце серед інших літератур світу.