Регуляторні механізми у сфері виробництва та споживання продовольчих товарів в умовах інтеграційних процесів Миколаїв 2010

Вид материала

Документы

Содержание І. В. Нергеш Мукачівський державний університет Прогнозування розвитку сировинної бази молочної промисловості житомирської області Динаміка вихідних (yt) та згладжених (yt) значень Інвестиційні процеси в агропродовольчому Матеріальне стимулювання праці в умовах

Подобный материал:

• Товарознавство продовольчих товарів” Теоретичні основи товарознавства продовольчих, 214.44kb.
• Державна податкова адміністрація україни національний університет державної податкової, 779.24kb.
• За отримання найбільших прибутків. Водночас - механізм стихійного регулювання виробництва, 913.54kb.
• Кабінет міністрів україни, 138.67kb.
• Аналіз регуляторного впливу проекту розпорядження голови облдержадміністрації, 399.11kb.
• Н. В. Гусаріна Аспірант кафедри Економіки та організації виробництва нук, м. Миколаїв, 27.69kb.
• Програма нормативного курсу "Математична економіка" 5курс, "спеціаліст" "Математика", 67.55kb.
• Комплекс заходів у сфері досліджень торговельно-збутової діяльності підприємства, 2365.06kb.
• Промислових відходів відносяться відходи сфер виробництва та сфер споживання, 1625.64kb.
• Програма вступних випробувань з фахових дисциплін спеціальності «товарознавство І торговельне, 1318.41kb.

І. В. Нергеш

Мукачівський державний університет

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ В УМОВАХ ВІДКРИТОЇ ЕКОНОМІКИ

На сучасному етапі розвитку економічних відносин в Україні значно посилюється роль органів державного управління в економічному і соціальному розвитку територій, що викликає необхідність розширення та зміцнення фінансової бази органів місцевого самоврядування, вирішення низки проблем, пов’язаних з удосконаленням методів використання фінансових ресурсів адміністративно-територіальних утворень.

Недостатність власних стабільних доходів значно обмежує вплив місцевих органів влади на соціально – економічний розвиток регіонів. Тому розширення джерел наповнення місцевих бюджетів є надзвичайно важливим завданням, вирішення якого сприятиме підвищенню рівня фінансової незалежності органів місцевого самоврядування і якісному виконанню покладених на них завдань.

Мета дослідження полягає в узагальненні основних джерел формування фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування та пошуку напрямків їх удосконалення.

Незважаючи на проведення бюджетної реформи, багато проблем функціонування бюджетної системи залишаються нерозв'язаними. Невипадково в публікаціях сучасних фінансистів не раз порушувалося питання про продовження бюджетної реформи.

Дослідженню проблемних питань формування доходів місцевих бюджетів присвячені праці багатьох вчених. Зокрема, таких як О. Д. Василик [1], О. І. Демків [2], О. О. Сунцова [3] та інші.

Як економічна категорія, доходи місцевих бюджетів виражають сферу економічних відносин суспільства, яка пов'язана з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів регіонального рівня і використовується місцевими органами влади для забезпечення поточних і перспективних завдань розвитку регіону.

О. Д. Василик запропонував розглядати місцеві бюджети у двох аспектах. По – перше, як організаційну форму мобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядженні місцевих органів самоврядування. По – друге, як систему фінансових відносин, які складаються між місцевими та державним бюджетом [1, с. 135].

Найголовнішим завданням є забезпечення економічного зростання життєдіяльності населення шляхом визначення основних джерел за рахунок яких відбувається наповнення бюджетів різних рівнів фінансовими ресурсами. Сукупність джерел фінансових ресурсів відображають рівень забезпеченості фінансовими ресурсами території, тобто її фінансовий потенціал. Фінансові та грошові потоки з таких джерел забезпечують безперервність відтворювального процесу на регіональному рівні [2, с. 48].

Досліджуючи питання джерел формування фінансових ресурсів місцевого самоврядування, слід відзначити, що сьогоднішній стан місцевих бюджетів характеризується низькою часткою дохідних джерел, якими місцеві органи влади можуть розпоряджатися самостійно, виходячи з пріоритетів розвитку адміністративно – територіальної одиниці. Тому, враховуючи вищезазначене, за сучасних умов господарювання постала нагальна потреба створення нової, більш ефективної системи фінансового забезпечення місцевого самоврядування, яка б у повній мірі забезпечила місцеві органи влади необхідними фінансовими ресурсами для виконання покладених на них функцій та повноважень.

З метою забезпечення фінансовими ресурсами місцевих органів влади для здійснення їхніх повноважень необхідно розширити перелік власних доходів місцевих бюджетів. Оскільки встановлення розміру ставок плати за торговий патент, фіксованого податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності та єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва – фізичних осіб – згідно із законодавством покладено на органи місцевого самоврядування й вони мають можливості впливати на надходження цих платежів до бюджету як податків малого бізнесу, їх треба включити до доходів місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні трансфертів [3, с.77].

Враховуючи сказане, доцільно відзначити, що ефективне державне регулювання та розширення структури доходів місцевих бюджетів за рахунок джерел, які знаходяться в розпорядженні відповідної адміністративно – територіальної одиниці, слугуватиме основою стимулювання економічного і соціального розвитку регіонів. Місцевий бюджет в умовах відкритої економіки повинен бути потужним інструментом пристосування поточного рівня економічного і соціального розвитку країни до пріоритетів розвитку суспільства. В ідеальному випадку, він має бути складений як засіб збереження балансу інтересів між перспективами економічного росту та потребами соціального розвитку.


Література

1. Василик О. Д. Бюджетна система України: підручник / О. Д. Василик, К. В. Павлюк. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 544 с.
   
2. Демків О. І. Напрями поглиблення бюджетної реформи в Україні / О. І. Демків // Фінанси України. – 2009. – № 3. – С. 46–55.
   
3. Сунцова О. О. Місцеві фінанси: Рекомендовано МОНУ як навчальний посібник для студентів ВНЗ / О. О. Сунцова. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 560 с.
   

К. Є. Орлова

Житомирський державний технологічний університет


ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ СИРОВИННОЇ БАЗИ МОЛОЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ


Харчова промисловість як суцільна система та молочна її підгалузь зокрема займають надзвичайно важливе місце у економічному та соціальному житті суспільства та є основою для забезпечення життєздатності населення, засобом зростання економіки в цілому. На разі харчова промисловість є одним з геополітичних векторів експортного потенціалу України.

У сучасних умовах світових економічних викликів прогнозування економічних процесів стає невід’ємним атрибутом системи управління на всіх її рівнях, оскільки прогноз дає змогу виявити тенденції та закономірності динаміки, визначити альтернативні шляхи, формувати політику ефективного менеджменту економічними явищами.

Прогноз – це науково обґрунтоване судження про можливий стан об’єкта в майбутньому, про альтернативні напрямки та терміни його здійснення. Процес розроблення прогнозів називають прогнозуванням [3, с. 7].

Важливою умовою для забезпечення господарської діяльності підприємств молокопереробної промисловості є сировинна база. Отже, побудуємо та розглянемо прогноз обсягів промислового виробництва молока.

З статистичних даних [1 та 4] видно, що існує значна амплітуда коливань обсягів виробництва протягом досліджуваного періоду. Тож для визначення тренду та побудови прогнозу скористаємось методом експоненційного згладжування. Для використання методу експоненційного згладжування застосуємо формулу:

(1)

де α – параметр згладжування (0<α<1); величина b= (1-α) називається коефіцієнтом дисконтування [3, с. 27].

Параметр згладжування обирається довільно, однак при його виборі необхідно врахувати, що при збільшенні значення α зростає вага останніх спостережень, однак при цьому знижується ступінь згладжування коливань ряду. Тому необхідно знайти баланс між цими двома протилежними твердженнями. Вважаємо за необхідне для потреб прогнозування обсягу виробництва молока встановити α на рівні 0,5. Тоді рівняння (1) набуде вигляду:

(2)

Показники статистичних даних та ряд, отриманий за допомогою експоненційного згладжування відображено у таблиці.


Таблиця


Динаміка вихідних (y_t) та згладжених (y_t^*) значень

обсягів виробництва молока, тис. т

Показник	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008
yt	656,30	665,40	693,80	692,00	710,30	731,90	728,40	640,00	613,80
yt*	656,30	660,85	677,33	684,66	697,48	714,69	721,55	680,77	647,29

Отже, відповідно до даних табл. 1 можемо побачити, що амплітуда коливань значень ряду знизилась, що дозволить з більшою ясністю визначити тренд у змінах обсягів виробництва молока. Для побудови прогнозу на 2010 рік скористаємось вбудованими функціями табличного процесору Microsoft Excel. Так, на основі отриманого згладженого ряду побудуємо діаграму та додамо лінію тренду для визначення прогнозу (рисунок).




Рисунок. Прогноз обсягів виробництва молока, тис. т.

Відповідно до рисунку можемо побачити, що лінію тренду виражено через поліноміальне рівняння 5 ступеню. Коефіцієнт детермінації R² відображає величину достовірності апроксимації.

Підставивши у отримане рівняння номери періодів, на які робимо прогноз (а саме 10-й та 11-й періоди спостережень) отримаємо прогнозні значення обсягів виробництва на 2010 рік.

y2009 = 0,0615*105 - 1,5853*104 + 14,127*103 - 53,519*102 + 94,355*10 + 601,65 = 617,3 тис. т.

y2010 = 0,0615*115 - 1,5853*114 + 14,127*113 - 53,519*112 + 94,355*11 + 601,65 = 661,05 тис. т.

Таким чином, відповідно до прогнозу можемо побачити, що у 2009 році стан продовжує погіршуватись, що зумовлено посиленням впливу світової кризи та негативних тенденцій загалом. Однак вже у 2010 році ситуація дещо покращиться внаслідок послаблення негативних впливів, а також активізації заходів щодо протидії кризовим явищам.


Література

1. Виробництво молочної продукції – провідна галузь харчової промисловості Житомирщини: Економічна доповідь. – Житомир : Головне управління статистики в Житомирській області, 2009. – 19 с.
   
2. Вінтоняк В. Аналіз молочної промисловості України / В. Вінтоняк // Молочна промисловість. – 2008. – № 2 (45). – С. 12–16.
   
3. Кулявець І. М. Прогнозування соціально-економічних процесів / І. М. Кулявець. – К. : Кондор, 2009. – 194 с.
   
4. Статистичний щорічник Житомирської області за 2008 рік. – Житомир, 2009. – 491 с.
   
5. Цигилик І. І. Прогнозування, планування і регулювання як складові підприємницької діяльності в системі внутрішнього економічного механізму / І. І. Цигилик, І. І. Морицан, О. М. Мори­цан // Економіка, фінанси, право. – 2009. – № 4. – С. 6–9.
   

І. В. Панчук

Миколаївська філія Європейського університету


ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В АГРОПРОДОВОЛЬЧОМУ

СЕКТОРІ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ


Агропродовольчий сектор України є найкрупнішим сектором економіки держави, який сьогодні, як і інші сфери національного господарства, знаходиться під впливом системної кризи. Кризова ситуація в агропродовольчому секторі значною мірою зумовила низький попит науково-технічних досягнень у виробництві, знизила вплив науково-технічного прогресу на його розвиток. Специфіка нинішньої ситуації полягає у тому, що в країні є значні фундаментальні і технологічні наробки, унікальна науково- виробнича база і висококваліфіковані кадри. Проте існує вкрай низька мотивація до реалізації наукових досягнень у виробництво, зумовлена у першу чергу недостатнім фінансуванням створення та реалізації науково- дослідницьких розробок, незбалансованістю самої інвестиційної системи та низькою сприйнятливістю до інвестицій підприємницького сектора.

Шляхи до подолання тривалої кризи пролягають через залучення іноземного капіталу в даний сектор економіки, що дасть змогу стимулювати попит науково-технічних досягнень у виробництві, збільшити вплив науково-технічного прогресу та його розвиток. При технічному переоснащенні підприємств не вдасться запобігти витрат на підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів, ділянок шляхом механізації й автоматизації виробництва, модернізації і заміни застарілого і фізично зношеного устаткування новим, продуктивнішим. Під час реконструкції здійсниться перебудова існуючих цехів і об'єктів підприємства на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, розширяться окремі будівлі і споруди, якщо в них через габарити не може бути розміщене нове обладнання. Але зазначені витрати окупляться за рахунок коштів, одержаних з реалізації продукції оновленого виробництва.

Якщо аналізувати здійснення інвестиційних процесів в Миколаївській області, то слід зазначити, що область знаходиться у степовій фізико-географічній зоні, переважно в межах Причорноморської низовини, клімат помірно - континентальний з м’якою малосніжною зимою та жарким посушливим літом і це вигідне географічне розташування дає можливості для розвитку аграрного сектору та перетворення його у висококваліфіковану сферу економіки. Миколаївська область здійснює активну зовнішньо­економічну діяльність. Понад 500 підприємств, організацій та фірм працюють на зовнішньому ринку. Підприємства регіону підтримують ділові стосунки з партнерами з 120 країн світу. Це робить Миколаївський регіон привабливим для іноземних інвесторів.

Ці особливості Миколаївщини відкривають великі можливості для інвестицій у сільське господарство з метою застосування індустріальних технологій, потужної та високоефективної техніки. Сільськогосподарське виробництво в області здійснюють колективні сільськогосподарські підприємства та фермерські господарства. Питома вага області в республіканському виробництві сільськогосподарської продукції досягає 3%. Виробнича структура сільського господарства є рослинницько-тваринницька. Питома вага продукції рослинництва в загальному обсязі досягає 60%. Основними культурами рослинництва в області є зернові (озима пшениця, ярий ячмінь, кукурудза) під якими зайнято більш 40% посівних площ, технічні культури – соняшник та цукрові буряки, овочево-баштанні культури. Розвинуте садівництво та виноградарство. В середньому за рік область виробляє до 2 млн. тонн зерна, більш як 230 тис. тонн соняшника, до 200 тис. тонн цукрових буряків, понад 200 тис. тонн овочів тощо. Частка області в загальнореспубліканському виробництві зерна досягає 5,7%. Розвинуте рослинництво, в якому значну питому вагу займають кормові культури, є доброю базою для тваринництва, яке має м'ясо-молочний напрямок. До 30% великої рогатої худоби сконцентровано в особистих приватних господарствах населення, а свиней – понад 46%.

Такі характеристики дозволяють зробити висновок, що внутрішнє середовище підприємств харчової промисловості цілком сприяє розвитку ринкових відносин, але необхідно визначити, які загрози несе в собі внутрішнє середовище та чи є можливості подальшого розвитку підприємств галузей продовольчого підкомплексу. Різний рівень можливостей серед підприємств цих галузей, як показують експертні оцінки, вказує на великі можливості, якими можуть скористатися молочна та консервна галузі. І, навпаки, дуже низькі можливості до зростання у зернопереробної та вино-горілчаної галузей. Серед можливостей харчової промисловості на першому місці технологічні зміни, а потім у відповідній черговості використання можливостей корпоративних та комбінованих зв’язків регіонів галузі, зміни у податковому законодавстві, вихід на нові сегменти ринку.

Слід вважати , що для швидкого виходу області з кризи та залучення іноземних інвестицій важливо удосконалити механізм державного регулювання інвестиційної діяльності та звернути увагу на внутрішньогалузеве управління інвестиційними процесами.


М. C. Пономарьова

Харківський національний аграрний університет

імені В. В. Докучаєва


МАТЕРІАЛЬНЕ СТИМУЛЮВАННЯ ПРАЦІ В УМОВАХ

ІНТЕГРАЦІЇ У ЄВРОПРОСТІР


На сьогоднішній день одним з головних завдань економіки АПК є формування конкурентоспроможного аграрно-промислового виробництва, спрямованого на вирішення політичних, соціальних, економічних завдань та забезпечення продовольчої безпеки країни. Матеріальне стимулювання здійснюється перш за все за допомогою оплати праці, яка є основою мотиваційного механізму підприємства. Оплата праці як соціально-економічна категорія виступає основним джерелом грошових доходів працівників, тому її величина значною мірою характеризує рівень добробуту суспільства [3].

Україна – європейська держава, що прагне стати членом європейської спільноти. Проголошені в Україні принципи соціального розвитку, зокрема, прагнення побудувати демократичну державу із соціально орієнтованою ринковою економікою передбачають формування відповідної соціальної структури, потужного робітничого класу. Кваліфікований робітник, який має належний рівень професійної освіти і відзначається обізнаністю зі своїми правами, є основою соціальної стабільності в сучасному світі [1].

Досвід розвинутих країн, особливо тих, що здійснили свого часу економічний прорив – Японія, Корея, Німеччина, Ірландія, Чехія, Словенія – є свідченням вирішального значення саме якості робочої сили і мотивації ефективної праці. Ця нова концепція замінила старі пріоритети, засновані лише на накопиченні матеріального багатства. Відповідно змінилися і критерії конкурентоспроможності. Від кількісного критерію передові країни світу перейшли до критерію якості. І саме якість людських ресурсів стала вирішальною у визначенні успішного поступу.

Система матеріального стимулювання учасників виробництва зазнає безпосереднього впливу економічних відносин, що проявляється у формі одержання прибутку та його розподілу за результатами праці. Йдеться про використання пільгових кредитних ресурсів, надання субсидій, державне регулювання соціально-економічних відносин, спрямоване на оптимальне поєднання особистих інтересів членів трудових колективів і виробничо-господарських структур. Ця система спирається на використання матеріальної зацікавленості людини в підвищенні рівня грошової оплати праці, одержанні додаткової винагороди в тій чи іншій формі. Стрижнем системи, як відомо, є заробітна плата. Кожна людина повинна мати змогу отримувати за свою роботу зарплату, яка б забезпечувала йому гідний рівень життя. На сьогоднішній день у країнах ЄС частка заробітної плати в собівартості виробничої продукції становить від 40 до 60%, в Україні – 14%. Майже кожен четвертий отримує заробітну плату меншу, ніж прожитковий мінімум (рисунок).




Рисунок. Співвідношення прожиткового мінімуму і мінімальної заробітної плати за 2000–2010 рр [2].


Середня зарплата є найнижчою серед наших країн-сусідів. Якщо в Україні минулого року вона дорівнювала 164 євро, то в Росії – 315, в Румунії – 326, Польщі – 637, Угорщині – 648, Словенія – 1213 євро. Саме низький рівень заробітної плати і незадовільні умови праці змушують активних і кваліфікованих українців шукати роботу за кордоном. Згідно з різними підрахунками ця цифра коливається від 3 до 5 і навіть 7 млн. громадян. Низька зарплата гальмує зростання купівельної спроможності населення, стримує формування самодостатнього споживчого ринку і конкурентоспроможність української економіки. З початку 2009 р., в Україні заборгованість з виплати заробітної плати збільшилася на 23,9% і на 1 січня 2010 р. становила 1 млрд. 473 млн. 329 тис. грн. [2].

На сучасному етапі забезпечення мотивації та матеріального стимулювання праці в аграрному секторі економіки використовується не на належному рівні. Причиною є недосконалість мотиваційного механізму, який має поєднувати у собі економічний, соціальний та соціально-психологічний підходи до вирішення цієї проблеми. Сьогодні виникла така ситуація, що вкрай необхідно задовольнити як економічні, так і соціальні та соціально-психологічні потреби селян. Отже, ефективне управління є нині неможливим без розуміння мотивів і потреб людини-працівника. Без раціонального та розумного використання стимулів до праці не можливо найкращим чином управляти підприємством, установою, організацією будь-якого рівня. Одним важливих заходів є реалізація сукупності методів мотивації праці, а саме дії мотиваційного кошика через впровадження акордно-преміальної системи оплати праці з оплатою за кінцеві результати роботи виробничого колективу [4].


Література

1. 
   Соціальні пріоритети ринку праці: методологія, практика, шляхи забезпечення: монографія / С. І. Бандур, Т. А. Заяць, В. В. Онікієнко, Ю. П. Туранський та ін.; за ред. С. І. Бандура. – К. : РВПС України; НАН України, 2001. – 261 с
   
2. Статистичний щорічник України за 2008 р. / Держкомстат України. – К., 2009. – 569 с.
   
3. Рябуха М. С. Оплата праці: стан, проблеми та перспективи розвитку / М. С. Рябуха // Економічні науки: Вісник ХНТУСГ. – Вип. 70. – Харків: ХНТУСГ, 2008. – С. 258–267.
   
4. Рябуха М. С. Управління мотиваційним механізмом в системі стимулювання праці / М. С. Рябуха // Вісник БДАУ: зб. наук. праць. – Біла Церква, 2009. – Вип. 63. – C. 97–100.
   

А. Ю. Рябко

Мукачівський державний університет