Міністерство освіти та науки автономної республіки крим центр розвитку освіти, науки та інновацій самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу освіта та наука в умовах глобальних викликів
| Вид материала | Документы |
- Самарський інститут бізнесу та управління центр розвитку освіти, науки та інновацій, 46.93kb.
- Самарський інститут бізнесу та управління вища школа менеджменту центр розвитку освіти,, 48.35kb.
- Самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку, 3314.77kb.
- Інформаційний лист Кримський інститут бізнесу та Університет економіки та управління, 33.12kb.
- Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут, 2382.48kb.
- Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут, 2826.09kb.
- Кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій, 2767.5kb.
- Міністерство освіти І науки україни інститут інноваційних технологій І змісту освіти, 43.77kb.
- Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 3522.45kb.
- Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 4388.83kb.
Література
1. Куклінова Т. В. Малі та середні підприємства: інноваційні аспекти розвитку / Регіональні проблеми та перспективи розвитку ринків збуту промислової продукції // Тези доповідей. –К.: УкрІНТЕІ, 2006 С. 62-67.
2. Розвиток малого підприємництва в Одеській області у 2008 році // Економічна доповідь, Одеса —2009.
3. Танасюк І. М., Куклінова Т. В. Мікрокредитування як механізм ефективного стимулювання розвитку малих та середніх підприємств// Наукові праці Науково-методичний журнал. – Т. 89. Вип.. 76. Економічні науки. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім..Петра Могили, 2008. – С. 70-74.
Петренко Сергій Степанович
Національний університет біоресурсів
та природокористування України м. Київ
РОЛЬ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО МІЖНАРОДНИХ ІНСТИТУЦІЙ НА ПРИКЛАДІ ВИНОГРАДАРСЬКО-ВИНОРОБНОЇ ГАЛУЗІ
Багато хто в Україні вважає, що приєднання України до Євросоюзу повноправним або асоційованим членом приблизить нашу країну до європейського рівня життя. Але мало хто аналізує яка буде ціна такого наближення для певних галузей економіки.
Сьогодні однією з частин договору про асоціативне членство України в ЄС є розділ щодо приєднання України до Зони вільної торгівлі з Європейським союзом.
Зона вільної торгівлі з ЄС це черговий етап інтеграції нашої держави у світову економіку та другий етап на шляху членства у Європейському союзі. Першим етапом було приєднання України до Зони вільної торгівлі в квітні 2008 року.
По суті, Договір о ЗВТ с ЄС це регіональна торгівельна угода яка розширює можливості збуту продукції європейського виробництва на українських ринках, умовно кажучи, розширена версія ВТО (для України прийняті зобов’язання по ВТО є основою для договору щодо ЗВТ з ЄС. На етапі обговорення договору по ЗВТ з ЄС умови можуть бути аналогічними або жорсткішими від умов по ВТО).
Сьогодні жодний експерт не може визначити дату, коли Україна та країни ЄС переведуть свої торгівельні відносини у вільний режим, але ще мало вірогідніше визначити умови, на яких нас допустять до ринків ЄС. Це залежить від багатьох факторів, по – перше від умов які нам необхідно буде прийняти, а по–друге від того, як швидко економіка України зможе адаптуватись до європейських норм (як економічних так і технологічних). По-третє від термінів ратифікації Угоди про щодо членства України у ЄС українським парламентом.
Враховуючу на зазначене сьогодні необхідно чітко змоделювати економічні процеси які можуть мати місце в Україні після такої інтеграції. Саме науково обґрунтовані моделі є єдиним механізмом прийняття рішень у переговорному процесі.
На думку автора недоцільно та економічно не вигідно поспішати з приєднанням України до ЗВТ з ЄС.
В питаннях приєднання України до ЗВТ з ЄС у нас різні погляди з Брюсселем не ттільки ступінь захисту національних ринків в окремих галузях, а й на те що взагалі має представляти з себе Угода. Європейці декларують умови «рівних прав та можливостей». Все було дуже добре за умови , що рівні права та можливості передбачають наступне: товари, що вироблені в країнах ЄС отримують вільний доступ на ринки України, а товари що вироблені в Україні за національними стандартами вільний доступ на ринки ЄС. Критерієм обмеження доступу до ринків є невідповідність товарів національним вимогам безпеки для здоров’я, або захист національного виробника при умові критичного рівня імпорту.
Але все набагато складніше. Позицію Європейської сторони в першу чергу формують потужні виробничі групи, а вже у другу політики. Ми не розглядаємо геополітичну складову зазначеного процесу, хоча вона має дуже суттєве значення,але це тема іншого дослідження.
Потужні європейські виробники при умові суттєво зменшення попиту на власну продукцію змушені шукати нові ринки збуту. Їх завдання щоб національні політики (яких вони утримують за рахунок податків) шукали можливості збереження обсягів збуту продукції. Найбільш простий механізм розширення ринків - розширення за рахунок нових країн. Питання полягає у створені привілейованих умов цим товарам на ринках інших каїн. європолітики також зацікавлені у збереженні обсягів реалізації в умовах економічної кризи та скорочення рівня державних дотацій для виробників у ЄС. Саме виходячи з цього вони будують чітко виважену політику економічного розвитку ЄС та підтримки національних виробників.
Для України, в цілому , членство у ЄС це політика, а не економіка, причому ця політика дуже ефективно стимулюється потужними транснаціональними економічними групами.
Як наслідок більшість вітчизняних виробників, а в першу чергу в АПК, легкій, харчовій промисловості та АПК потраплять у важку економічну ситуацію. Серед самих вразливих – виноробство та м'ясо-молочна галузь.
Це один бік медалі, інший це загальний стан української економіки та її фінансової системи після приєднання до ЄС.
Дійсно спектр товарів, що будуть представлені на українському ринку буде на багато ширшим. За умов сьогоднішньої політики ці товари будуть витісняти національні оскільки міжнародні транснаціональні компанії мають на багато ширші можливості у посуванні власних товарів, витісненні з ринків більш слабких виробників та створення прихованих монополій.
Але не варто забувати про основні економічні тенденції, а саме що при відсутності конкуренції, як правило, погіршується і якість продукції.
А якщо згадати, що ми відмовилися на етапі приєднання до СОТ від механізмів захисту внутрішнього ринку від недобросовісної конкуренції ( демпінгу, неякісної продукції, тощо), то за нашою моделлю якість європейських товарів на українському ринку будуть на багато нижчими за якістю та собівартістю.
З іншого боку скорочення вітчизняного виробництва призведе до скорочення робочих місць, податків та виплат на соціальні програми. Різко погіршиться якість життя соціально-дотованих верств населення.
У результаті за нашою моделлю через сім вісім років більшість людей в Україні будуть споживати дешеві недосить якісні ( але безпечні за європейськими стандартами) продукти і тільки до 10 відсотків українців зможуть купувати дорогі і якісні продукти. Дослідження проводили на базі виноробної та м'ясо-молочної продукції.
Висновки
Сьогодні для галузі виноградарства та виноробства є в край актуальним питання використання напрацьованого досвіду та залучення профільних наукових установ для формування державної політики.
Склалася унікальна ситуація коли є можливість зробити галузь конкурентоспроможною на зовнішніх ринках та збільшити обсяги товарного виробництва.
Зима 2009-2010 року чітко показала до чого призводить ігнорування порад науковців.
Серед питань які потребують першочергового вирішення у 2010 році є:
1. Внутрішньодержавні:
1.1. Законодавче врегулювання відносин власників багаторічних насаджень та власників земельних ділянок під багаторічними насадженнями;
1.2. Законодавче врегулювання земельних відносин під багаторічними насадженнями;
1.3. Збереження існуючої державної політики, щодо підтримки галузі (1%, збір, збереження стимулюючої акцизної політики для столової групи вин, збереження ставок акцизного збору протягом 2010 року);
1.4. Вдосконалення системи оподаткування сільхоз підприємств податком на додану вартість;
1.5. Створення державного виноградного кадастру, як єдиного дієвого механізму боротьби за якість вітчизняної виноробної продукції;
1.6. Посилення контролю за ефективність використання бюджетних коштів, що втрачаються на підтримку підприємств галузі і АПК в цілому;
1.7. Участь наукових та професійних установ у формуванні державної політики щодо підтримки галузі. Створення законодавчих прередумов для ефективної роботи профільних об’єднань у АПК.
2. У зовнішніх стосунках:
2.1. Не допустити на переговорах по створенню зони вільної торгівлі з ЄС прийняття руйнівних для галузі вимог щодо заборони виробництва вітчизняних вин за національними стандартами. Залучати до формування позиції української переговорної групи представників наукових установ та найбільш потужних виробників.
2.2. Законодавчо сприяти розвитку експортного потенціалу галузі.
2.3. Прикласти максиму зусиль щодо усунення дискримінаційних умов для просування наших вин на ринки держав пост радянського простору. (Казахстан, Туркменістан);
2.4. Створити механізм підтримки просування наших вин за кордоном через торгово-економічні місії.
Площик Микола Володимирович
Національний університет біоресурсів і природокористування україни
м. Київ
ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО РИНКУ КАВИ В УМОВАХ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ
На сучасному етапі розвитку України, ринок кави ─ один з найбільш активно зростаючих ринків харчової сфери. Останні роки він демонстрував стабільний ріст на рівні 10-40% на рік. Проте, враховуючи, що ринок кави ще тільки формується і культура споживання ще зароджується, сучасна світова економічної криза може не лише призупинити темпи розвитку ринку кави, а й докорінно змінити тенденції, що мали місце останні роки чи навіть зламати структуру споживчого ринку України. Саме тому, встановлення наслідків економічної кризи на ринок кави в Україні та дослідження закономірностей його розвитку є надзвичайно актуальними.
Як відомо, ринок кави включає декілька сегментів: натуральна кава (зернова і мелена), розчинна кава (freeze-dried, гранульована і порошкова), кавові суміші та кавові напої.
За рівнем споживання кави Україна відстає, як від рівня середньостатистичного світового споживання, що становить 4,2 кг кави, так і від наших європейських сусідів, у яких на одну особу припадає в середньому 5-6 кг кави на рік. Наприклад, угорець, чех або поляк щороку споживає 3-3,5 кг кави, у традиційно кавовій Італії на одного мешканця припадає 5 кг, а фіни за рік випивають по 12,5 кг кави [1]. На сьогоднішній день, на кожного українця за різними оцінкам приходиться від 0,9 до 1,5 кг споживання кави.
Проте, не зважаючи на те, що ринок кави в Україні має значний потенціал розвитку та ще не досяг точки свого насичення і на відміну від Європи, в Україні культура споживання кави ще тільки зароджується, нинішня криза майже звела нанівець позитивні тенденції останніх років, що мали місце на ринку.
Останнім часом ринок кави в Україні демонстрував стійку тенденцію зростання споживчого попиту на каву, а відповідно й зростання кавового ринку як у грошовому, так і в натуральному еквіваленті.
Натуральна кава зміцнювала свої позиції на ринку кави. Навіть спостерігалась тенденція до перерозподілу частки ринку між розчинною і натуральною кавою на користь останньої.
Незважаючи на наслідування Україною європейських смаків та на світову тенденцію повернення до споживання натуральної кави, вона поступово відвойовує втрачені позиції у незмінного лідера останніх десятиліть – розчинної кави. В Україні позиції останньої надзвичайно міцні. Слід зазначити, що така ситуація характерна для всіх країн, де історично популярним напоєм був чай. В Україні їй особливо віддають перевагу в східних та південних регіонах.
Важливо підкреслити, що за своєю суттю загальний український ринок розчинної кави розмежовується на два самостійних ринка, а саме: ринок, на якому продається розчинна кава, вироблена на вітчизняних підприємствах з імпортної сировини; і ринок, на якому продається розчинна кава, що безпосередньо ввезена, тобто імпортована.
За даними досліджень консалтингової компанії «ACNielsen», на українському ринку кави нестримно розвивався сегмент міксів. Ринок кавових сумішей в світі досить молодий. Кавові суміші недорогі і вони є традиційно молодіжним сегментом, їх собі можуть дозволити навіть споживачі з невисокими доходами.
Хороші результати продажу були й у кави через торгівельні автомати, встановлені в офісах і в секторі HoReCa (готелі, ресторани і кав'ярні).
Проте, починаючи з другого півріччя 2008 року та й увесь 2009 рік, в кавовій галузі України почали проявлятися негативні тенденції. Світова економічна криза негативно вплинула на економічну ситуацію в країні. Взагалі, для даного періоду є характерним коливання валютних курсів, підвищення цін, як на основну сировину, так і на готовий продукт, перегляд портфелів брендів та умов співпраці з постачальниками, а також виходу з ринку невеликих компаній дистриб’юторів. Зазначені фактори змусили дистриб’юторів і виробників переглянути планові показники своєї діяльності і спрямувати зусилля на утримання ринкових позицій.
В умовах падіння попиту на кавову продукцію підприємства-виробники здійснювали оптимізацію структури витрат. Деякі підприємства переносили чи збільшували виробництво і розфасовку розчинної кави і кавових міксів в Україну, тим самим зменшуючи кількість імпортозалежних складових, таких як цукор, упаковка тощо. Зазначені міри дозволили оптимізувати логістичні і складські затрати, що пов’язані з транспортуванням сировини і пакувальних матеріалів [2].
Крім того, особливістю вітчизняного ринку кави, як і в період 90-х років та кризи 1998-99 рр., став відхід постачань в тіньові схеми. Дана особливість стала характерною для нашого суспільства в умовах нестабільності, особливо, імпортозалежних продовольчих ринків України.
Загострення економічної ситуації в країні та масове зубожіння населення не могло не відобразитися на ринку кави. На ринку спочатку намітилася, а потім укріпилася тенденція до його нового перерозподілу. Так, експорт усіх видів кави зменшився. При цьому, навіть кавові мікси, які протягом 3 років демонстрували найбільше на ринку зростання, показали часткове зменшення.
Україна є країною з домінуючою культурою споживання розчинної кави. В умовах кризи вона значно посилила свої ринкові позиції та частково відвоювала втрачену, в останні роки, частку ринку у натуральної кави. Даний продукт користується великою популярністю в офісах. Він швидкий і простий у приготуванні, що в наш час є значимим аргументом на його користь. До того ж, стабільній популярності розчинної кави сприяють і маркетингова політика світових транснаціональних компаній, які активно просувають на ринок України дану категорію кави та не шкодують грошей на нові розробки, що роблять цей вид кавових напоїв дедалі більш схожим на натуральну каву.
Найбільш вразлива ситуація на кавовому ринку України у натуральної кави, хоча її позицію підтримують зрушення останніх років, а саме підвищення культури споживання, обізнаності та появою серед населення шанувальників смакових властивостей натуральної кави. Проте, пройшло відносно мало часу і не можна сказати, що ця група споживачів є стійкою чи відбулася кардинальна зміна смаків й менталітету вітчизняного покупця. До того ж, якщо розчинну каву українці купують на роботу і додому, то основним місцем споживання натуральної кави здебільшого є готелі, ресторани та кав'ярні. Скорочення доходів населення призвело до відчутного відтоку активних споживачів даного ринкового сегменту і змінило їх преференції у бік більш дешевої кави.
Враховуючи, що норма споживання кави в Україні ще досить низька, ринок має можливість для подальшого, проте вже інерційного зростання, бо сама кавова продукція не відноситься до елементу розкоші, більш того, деякі споживачі вважають каву невід’ємною складовою свого життя.
Тому, можна констатувати, що вітчизняний ринок кави в контексті споживчого попиту − перспективний і привабливий. Останніми роками відмічалося підвищення рівня культури споживання кави. Споживач став більш вибагливий та обізнаний у смакових якостях кави. І, як наслідок, відбувалося активне зростання сегменту натуральної кави. В той же час, оцінюючи наслідки світової економічної кризи на український ринок, можна зазначити, що настали нелегкі часи для всієї галузі.
Одне можна сказати точно, що в найближчі роки ринок кави в Україні не досягне свого рівня насичення. Ця перспектива − справа майбутнього. Як швидко це трапиться залежить, в основному, від керівництва держави та його здатності протистояти негативним тенденціям, що мають місце в світовій економіці, а також здатності створювати чіткі, діючі “правила гри на ринку” в умовах нестабільності та найголовніше − вмінні піклуватися про добробут українських споживачів.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Криницька О. Бізнес-еспресо. Український дiловий тижневик "Контракти" / № 43 вiд 22.10.2007.
2. t-rating.ua/ru/analytics/analytical-articles/12626/
Постол Олена Євгенівна
Національний педагогічний університет ім.М.П.Драгоманова, м.Київ
ДЕЯКІ АСПЕКТИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ
В сучасному світі відбуваються радикальні зміни у політичній, економічній, соціальній, духовній, екологічній сферах. Ці зміни обумовлені цілою низкою глобальних проблем, з якими довелось зіткнутись всьому людству в останні десятиліття. Відповідно, вирішення таких проблем потребує спільних зусиль, об’єднання різних соціальних спільнот в єдине глобальне суспільство. Це означає, що нові глобальні процеси формують загальнопланетарну реальність, яка характеризується взаємозв’язаністю і взаємозалежністю національних економік, національних політичних і соціальних систем, національних культур, взаємодією людини і оточуючого середовища.
Глобалізація, постаючи як процес створення і реалізації сучасних світосистемних відносин, хоча і охоплює всі сфери життєдіяльності суспільства, більшістю дослідників розглядається як відображення економічних відносин між суб’єктами різного рівня. Тому, в рамках економічного підходу, глобалізація визначається як стрімкий розвиток світових ринків, інтернаціоналізація господарювання, при якому відбувається усунення національних кордонів, формування світової економіки, приведення національних норм і стандартів до норм і стандартів провідних країн. Тобто економічні процеси виступають рушійною силою світового прогресу. При цьому, значні зміни у економічній сфері відбуваються під впливом глобалізації високих технологій. Це виявляється у швидкому оновлені виробничих технологій, спрощенні та здешевленні процесів фінансування і кредитування, що сприяє збільшенню обсягів виробництва, посиленню конкуренції та продуктивності праці. Разом з цим, глобальні комунікації інтелектуалізують виробництво та споживання, надаючи нові властивості глобальній економіці та спричинюючи прискорення її розвитку.
Втім, поряд з безумовно позитивними проявами об’єктивної глобалізації як процесу формування єдиного міжцивілізаційного, міжнаціонального простору на основі міжнародного розподілу праці і діалогу культур, глобалізація має і суб’єктивну складову, яка відбиває ідеологію ринку, ініційовану світовою економічною елітою, що проявляється як абсолютне відкриття національних економік, фінансових і інформаційних систем слабких країн, доступ до їх природних ресурсів, через що країна втрачає самостійність. З огляду на посилення в світі дії останньої складової, глобалізацію розглядають як формування і функціонування глобальної капіталістичної системи.
За висловом американського вченого Т.Лоуї, «глобалізація означає всесвітній капіталізм, а капіталізм – це ринок плюс корпорації» [1, 113]. Реалії сьогодення доводять справедливість цієї «формули», адже транснаціональний капітал стає некерованим. ТНК, поряд із світовими фінансами, є найпоширенішим образом економічної глобалізації, оскільки саме їх операції є центральними в світових економічних процесах. ТНК являють собою величезні корпоративні імперії, які мають свої розгалуження по всьому світу, з щорічним оборотом рівним ВВП багатьох держав. Тому не дивно, що саме вони є ключовими гравцями на світовому ринку, здатним навіть самостійно, одноосібно приймати рішення, які можуть впливати і впливають на розвиток світового як економічного, так і політичного процесу.
Їм належить провідна роль в інтернаціоналізації виробничої діяльності та послуг, яка може здійснюватись не тільки через прямі іноземні інвестиції, а й, наприклад, через створення системи малих і середніх виробничих або обслуговуючих підприємств за межами країни, в якій розташована основна база. За такою схемою малі і середні підприємства однієї країни, організувавшись в мережу, можуть стати глобалізованими, розширивши свою діяльність через франчайзинг або кооперативні угоди з іншими малими і середніми підприємствами. Подібні мережі малих і середніх підприємств хоч і приймають участь у міжнародній виробничій і розподільчій системі, але панівне становище займають все ж таки ТНК. Слід відмітити, що ТНК і глобальна виробнича мережа породжують декілька тенденцій, які суттєво впливають на зміни як у соціально-економічній, так і в політичній і культурній сферах, зокрема: з одного боку, відбувається руйнування виробничих мереж і фрагментація виробничого процесу національних економік, а з іншого – наростає процес інтеграції локального й глобального капіталу, що дозволяє управлінській еліті транснаціонального капіталу контролювати процес прийняття вигідних рішень, як на національному рівні, так і на глобальному; відіграють вирішальну роль в організації, розміщенні та розподілі виробничих потужностей у сучасній світовій економіці, роблячи цим економічно привабливими одні регіони та відсталими інші, а це, в свою чергу, впливає на інтенсифікацію глобальної міграції; спричинюють структурну та інституційну перебудову системи соціального захисту і суспільного добробуту. Отже, з цього видно, що закономірними наслідками розгортання глобального капіталізму є збільшення розриву у рівні економічного розвитку між багатими і бідними країнами, що супроводжується поглибленням соціального розколу в суспільствах різних країн, збільшенням кількості бідних людей, зростанням безробіття. Виходить з-під контролю проблема зайнятості навіть в розвинених країнах, що пов’язується, з одного боку, зміною структури їх економіки, набуття нею рис постіндустріального суспільства, а також перенесенням екологічно шкідливих виробництв до країн, що розвиваються, а з іншого, з прибуттям до розвинених країн робочої сили з третього світу.
Економічна глобалізація як об’єктивна соціальна реальність, звичайно не обмежуються вказаними проявами і має глибинні передумови і складні механізми розвитку, втім, навіть висвітлення цих аспектів дає можливість говорити, що на сьогодні, незважаючи на світову економічну кризу, ринок і економічні сили виступають домінуючою силою управління суспільством, а економіка підкорює собі політику, ідеологію, духовну сферу.
- Лоуи Т. Глобализация, государство, демократия: образ новой политической науки // Полис. – 1999. - №5. – С.113.
Проскуріна Марія Олегівна
ДВНЗ «Київський національний економічний університет
імені Вадима Гетьмана», м. Київ