Міністерство освіти та науки автономної республіки крим центр розвитку освіти, науки та інновацій самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу освіта та наука в умовах глобальних викликів
| Вид материала | Документы |
- Самарський інститут бізнесу та управління центр розвитку освіти, науки та інновацій, 46.93kb.
- Самарський інститут бізнесу та управління вища школа менеджменту центр розвитку освіти,, 48.35kb.
- Самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку, 3314.77kb.
- Інформаційний лист Кримський інститут бізнесу та Університет економіки та управління, 33.12kb.
- Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут, 2382.48kb.
- Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут, 2826.09kb.
- Кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій, 2767.5kb.
- Міністерство освіти І науки україни інститут інноваційних технологій І змісту освіти, 43.77kb.
- Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 3522.45kb.
- Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 4388.83kb.
КОНТРОЛІНГ, ЯК ОДИН ІЗ МЕТОДІВ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
Анотація У статті розглядається таке поняття, як „контролінг” та його місце в системі антикризового управління підприємством. Визначено суть, основні завдання та функції контролінгу, для ефективного його впровадження, щодо передбачення кризових явищ на підприємстві.
Summary In the article is examined such concept, as „kontroling” and his place in the system of antikrizovogo management an enterprise. Certainly essence, basic tasks and functions of kontrolingu, for his effective introduction, in relation to the prediction of the crisis phenomena on an enterprise.
Ключові слова: контролінг. антикризове управління, кризовий стан підприємства, функції контролінгу, завдання контролінгу.
Актуальність проблеми На підприємстві, для уникнення кризової ситуації, застосовують декілька методів антикризового управління (моніторинг, санація, диверсифікація тощо), але основним на початку визначення кризової ситуації на підприємстві, є контролінг. Будь-яка система управління підприємством включає контролінгові дії, спрямовані на те, щоб гарантувати виконання поставлених завдань. Для здійснення ефективних прогнозів, необхідним є контроль за фінансово-економічними показниками на підприємстві. В системі антикризового управління контролінг забезпечує реалізацію стратегічного потенціалу діяльності підприємства та досягнення поточних цілей щодо ліквідності та прибутковості. В сучасних умовах нестабільності економіки здійснення відповідних заходів дозволяє забезпечити підприємству стабільність та довгострокові перспективи.
Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій Значення контролінгу в системі антикризового управління і проблеми його впровадження на підприємстві останнім часом стали більш актуальними. Дослідженням цього питання займаються такі вчені як А. М. Штангрет, А. В. Тельнова, Ю. П. Яковлєв, І.І. Циглик, О. О. Терещенко, М. М. Стефаненко, А. М. Штангрет, І.Белобжецький, М. Білуха, А. Бодюк, Ф. Бутинець, В. Мурашко, Є. Романів, Л. Сухарева та інші.
Мета роботи Визначити місце контролінгу в системі антикризового управління і оцінити необхідність його впровадження на підприємствах, а також визначення його сутності, завдань та функцій для подальшого ефективного впровадження на підприємстві.
Виклад основного матеріалу дослідження Кризовий стан підприємства – це незапланований, небажаний, обмежений за часом процес, який може істотно перешкодити або навіть призвести підприємство до банкрутсва. [1]
Для того, щоб завчасно попередити кризову ситуацію на підприємстві або знешкодити її негативні наслідки, розробляють методи антикризового управління. Таких методів є досить багато, але до основних методів належать: моніторинг, контролінг, внутрішня та зовнішня санація, диверсифікація та реструктуризація.
Типовими для кризового стану є два варіанти виходу з нього: ліквідація підприємства або успішне подолання кризи. Своєчасно розпізнання симптомів кризового стану є основою для розробки заходів щодо запобігання або пом'якшення негативних наслідків кризи – антикризового управління підприємством [1]. Проте потреба в антикризовому управлінні виникає не тільки при сталому економічному розвитку підприємства, але й при здійсненні структурних зрушень відповідно до світових тенденцій економічного та науково-технологічного процесів. Першим найпродуктивнішим методом, за допомогою якого можна вчасно попередити кризове явище на підприємстві є контролінг.
Контрлінг це певне управління підприємством, спрямоване на отримання позитивного результату. Також контролінг можна деякою мірою співставити з контролем за техніко-економічними показниками на підприємстві. Контролінг – це комплексна система управління підприємством, яка орієнтована на майбутній розвиток підприємства. Це система спостереження та вивчення поведінки внутрішнього економічного механізму конкретного підприємства і розробки шляхів для досягнення мети, яку воно ставить перед собою. Вона включає в себе управлінський облік, облік і аналіз витрат з метою контролю всіх статей витрат, всіх підрозділів і всіх складових виробленої продукції або наданих послуг. [1,2]
В основу контролінгу покладено дослідження найважливіших сфер діяльності підприємства: облік, аналіз та планування результатів, контроль, аналіз потенціалу підприємства, зростання підприємства, стратегія просування товару на ринок, управління стратегічним розвитком.
Контролінг виступає інформаційним забезпеченням досягнення цілей та завдань підприємства. Він є сучасною та ефективною системою керування підприємством. Його економічна сутність якої полягає в динамічному процесі перетворення існуючих методів обліку, аналізу, планування, контролю і координації в єдину систему отримання, оброблення інформації для прийняття на її основі управлінських рішень, а точніше в систему управління підприємством, орієнтовану на досягнення всіх завдань, що постають перед підприємством, а також це зіставленні запланованих показників діяльності підприємства з фактичними. [2]
При подальшому правильному застосуванні контролінгу, на підприємстві будуть знижені витрати підприємства за рахунок ефективного управління ресурсами, будуть переваги у конкурентній боротьбі, будуть збережені та примножені власні активи та доходи на ринку.
Для кожного окремого підприємства контролінг визначається по-своєму, зокрема система контролінгу на підприємстві може складатися з таких підсистем:
- підсистема контролю виробництва;
- підсистема контролю маркетингової діяльності;
- підсистема контролю фінансової діяльності;
- підсистема контролю інноваційної діяльності;
- підсистема контролю персоналу;
- підсистема контролю зовнішньоекономічної діяльності підприємства. [3]
Тому, варто на підприємстві створювати окремий підрозділ, який і буде займатися лише контролінгом і передбачати результати діяльності та їх вплив на розвиток і функціонування підприємством. Таким чином, служба контролінгу є так званим системним інтегратором, який поєднує в собі різні соціально-економічні процеси, що відбуваються на підприємстві і основною метою функціонування якого є збір і обробка інформації, важливої для прийняття правильного управлінського рішення на різних рівнях керівництва щодо вибору стратегії для досягнення найвищого рівня конкурентоспроможності на певному сегменті ринку, а відповідно, і покращення задоволення суспільних потреб та збільшення прибутку.
Система контролінгу здійснює свою діяльність через такі підходи:
1) чітка сегментацію сфер діяльності підприємства;
2) систематичний аналіз конкурентоспроможності та ринкової інформації;
3) завершений цикл планування, який включає річне бюджетування, інвестиційне, середньострокове та стратегічне планування;
4) стандартизовану систему звітності;
5) розрахунок та аналіз вартісних показників. [3]
Під час роботи підприємства, служби контролінгу повинна також слідкувати за діяльністю підприємства, щоб вчасно попередити кризову ситуацію. В процесі функціонування підприємства, для забезпечення ефективного управління кризовими ситуаціями служби контролінгу повинні забезпечувати виконання таких завдань:
- розроблення і затвердження системи раннього попередження і реагування кризових ситуацій:
- розроблення ефективної санаційної концепції;
- забезпечення постійного аналізу і контролю на підприємстві. [1,4]
Забезпечення виконання основних завдань контролінгу дозволить підприємству вчасно діагностувати кризу та знаходити шляхи виходу з неї.
Для ефективного забезпечення роботи підприємства, за допомогою контролінгу здійснюють певні функції, які впроваджують основні напрями для ефективної роботи підприємства. Функції контролінгу досить різноманітні і основні з них такі:
1) інформаційна функція – формування інформаційних каналів та забезпечення інформацією, необхідною для процесу управління на всіх його рівнях;
2) координаційна функція – одна з центральних функцій контролінгу, яка полягає у координації діяльності функціональних систем підприємства, в тому числі ланок системи управління;
3) прогнозна функція – стратегічне та оперативне планування розвитку підприємства на основі аналізу і оцінки фактичних результатів діяльності;
4) контрольно-аналітична функція – реалізується через систему показників, що підлягають контролю, оцінку впливу різних факторів на кінцевий результат; встановлення допустимих меж відхилень від запланованих показників; оцінку ступеня досягнення мети; інтерпретацію причин відхилень від запланованих показників, виявлення їх винуватців, розробку пропозицій щодо їх усунення або мінімізації негативних відхилень та стимулювання позитивних відхилень; контроль виконання скоригованих планів. [2, 5]
Функції контролінгу дають можливість ефективно реалізовувати управління конкурентоспроможністю підприємства та застосовувати один із методів оцінки конкурентоспроможності, який заснований на теорії ефективної конкуренції.
Функції контролінгу передбачають здійснення такої діяльності, яка визначає:
- регулювання інформаційних потоків;
- координацію процесу планування;
- участь у розробці фінансової стратегії підприємства та координація роботи з планування фінансово господарської діяльності;
- участь у складанні річних, квартальних і місячних звітів, аналіз відхилень фактичних показників діяльності від запланованих;
- забезпечення постійного аналізу та контролю ризиків у фінансово-господарській діяльності, а також розробка заходів щодо їх нейтралізації;
- своєчасне реагування на появу нових можливостей;
- надання консультацій і рекомендацій керівництву підприємства у процесі розробки фінансової стратегії нових продуктів, планування і розробки;
- проведення внутрішнього аудиту та координація діяльності;
- нормування витрат;
- розробку заходів щодо покращання роботи на підставі інформації про відхилення від норм;
- аналіз тенденцій розвитку підприємства. [5,6]
Контролінг в антикризовому управлінні є не досить вдосконаленою системою впровадження антикризових заходів і відповідно потребує певних вдосконалень та впроваджень. Наприклад, це є створення окремих підрозділів контролінгу на підприємстві, вдосконалення систем оперативного реагування на кризові явища, розроблення системи раннього попередження і реагування на кризові ситуації на підприємстві, використання методів контролінгу в антикризовому управлінні підприємством та інші. Для вдосконалення процесу контролінгу є актуальним визначення сутності, завдань, функцій та мети контролінгу для ефективнішої його діяльності. [1,5]
Саме практичне значення контролінгу полягає у координації управлінської діяльності з досягнення цілей, інформаційної та консультаційної підтримки прийняття управлінських рішень, створення та забезпечення функціонування загальної інформаційної системи управління, забезпечення раціональності управлінського процесу. [2,6]
Висновки У даній статті, за допомогою визначення мети, сутності, основних завдань та функцій контролінгу, було обґрунтовано доцільність впровадження контролінгу в систему управління підприємством, а також визначено місце контролінгу в організаційній структурі управління підприємством. Створення служби контролінгу на великих і середніх підприємствах – необхідна і обов’язкова умова підвищення їх конкурентоспроможності, тому потребує впровадження її в систему управління на всіх етапах організації і функціонування підприємницької діяльності.
Література
1.ссылка скрыта, „Ефективна економіка”, О. В.Добровольська, Контролінг, як засіб створення довгострокових конкурентних переваг на підприємстві [Електронний ресурс]. м. Запоріжжя. УДК: 657.6 :[658.012.4:658].
2.ссылка скрыта, Станьковська І.М., Кірдякіна Н.В. Контролінг, як функція конкурентоспроможності підприємства [Електронний ресурс] УДК 658.
3.ссылка скрыта, Станіславчук О.В. Гнучкий контролінг як елемент антикризового управління підприємством. [Електронний ресурс]– 2009 р. УДК 658.
4. Тарасюк, М. Механізм контролінгу в управління торговельними мережами [Текст] / М. Тарасюк. - // Світ фінансів. - 2009. - № 2. - С. 33-39. УДК 339.19.
5. Гребець, О. Б. Контролінг як сучасна система управління [Текст] / О. Б. Гребець. - // Економіка та держава. - 2009. - № 12. - С. 71-72. УДК 330.6.
6. Цигилик І.І., Мозіль О.І., Кірдякіна Н.В. Контролінг в системі управління [Текст] // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – № 3(45). – С. 117–123. УДК 657.
Олійник Людмила Григоріївна
Хмельницький національний університет
м. Хмельницький
ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА У СТИМУЛЮВАННІ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
На сучасному етапі розвитку світової економіки економічне зростання характеризується провідною роллю науково-технічного прогресу й інтелектуалізацією основних факторів виробництва. У глобальній економічній конкуренції виграють ті країни, які забезпечують сприятливі умови для наукових досліджень та науково-технічного прогресу. Разом з тим, спеціалістами всіх рівнів управління визнається, що в Україні на сьогодні не існує законодавчо та методично оформленого ефективного механізму науково-технічного управління інноваціями на промислових підприємствах, хоча перші спроби вже робляться.
Оскільки легка промисловість визнана провідною галуззю національної економіки, то для неї існують об'єктивні передумови використовувати науково-технічні інновації для підвищення темпів економічного зростання та якості життя. Підприємства даної галузі мають потужний виробничий потенціал, який повинен задовольняти потреби суспільства товарами. Водночас, повільні темпи розвитку легкої промисловості, а в останній час і її стагнація, спричиняють зниження конкурентоспроможності економіки України, що обумовлено рядом проблем: висока частка імпортованих товарів легкої промисловості, що ввозяться за заниженою митною вартістю та контрабандою, створюючи недобросовісну конкуренцію на ринку; недостатня купівельна спроможність населення; висока собівартість вітчизняних товарів легкої промисловості; недоступність довгострокових кредитів; відсутність виробництва в Україні спеціалізованого обладнання та запасних частин до нього; різке скорочення сировинної бази та повна залежність текстильної промисловості від імпортованої сировини; відсутність цілісної державної політики до консолідації коштів державного бюджету, власних коштів підприємств, а також кредитів та залучених інвестицій; відсутність привабливих умов щодо залучення інвесторів для динамічного розвитку легкої промисловості; відсутність бюджетного фінансування науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт, на розробку нових технологій; низька заробітна плата робітників галузі, різке зниження притоку молодих кадрів на підприємства.
Згідно із Концепцією Державної цільової програми розвитку легкої промисловості на період до 2011 року, головною її метою є забезпечення сталого розвитку підприємств усіх форм власності, державна підтримка заходів по підвищенню конкурентоздатності українських товарів легкої промисловості на світовому ринку [2].
Разом з тим, слід звернути увагу на розробку заходів щодо реалізації Державної програми розвитку промисловості на 2003 — 2011 роки, згідно з якою передбачається забезпечити подальшу реалізацію інноваційної моделі розвитку легкої промисловості та її адаптацію до вимог Світової організації торгівлі [1].
Проте розраховувати на державну підтримку підприємствам сьогодні не варто. Адже існує низка передумов, які перешкоджають підприємствам, що провадять науково-технічні розробки в отриманні державної допомоги: вибір джерел фінансування науково-технічного розвитку залежить від розміру і типу підприємства, що реалізує НДДКР; фінансового стану суб’єкта господарювання; ступеня залежності підприємства; рівня диверсифікованості діяльності (ступеня спеціалізації його науково-технічної діяльності); радикальності інновації; розміру і характеру потенційного ефекту від реалізації інновації; рівня ризику, пов'язаного з впровадженням результатів науково-технічної діяльності; резерву часу на освоєння інноваційних розробок. Джерела інвестування науково-технічної діяльності підприємств досить обмежені. Головними з них є кошти самих підприємств і пов’язаних з ними організацій та кошти сторонніх спеціалізованих (венчурних) інвесторів і кредиторів, які мають інтерес, перш за все, до даного проекту, а не до підприємства в цілому.
Потенціал української легкої промисловості не відповідає суспільним потребам ні в кількісному виразі, ні з точки зору якості продукції, що виробляється. Відбувається подальше зниження обсягів випуску продукції легкої промисловості, що користується попитом – одягу. Якщо промисловими товарами власного виробництва Україна забезпечується лише на 60–65%, а інноваційною продукцією – на 25–30%, то забезпеченість продукцією легкої промисловості, в тому числі інноваційною, на порядок менша. Показники ефективності української легкої промисловості значно нижчі рівня аналогічних показників розвинутих країн Європи. За рахунок імпорту покриваються потреби не тільки в самій продукції легкої промисловості, а й ресурси забезпечення високотехнологічного виробництва: механічного обладнання, машин та механізмів, текстилю і виробів з нього (71,3%) тощо.
За інноваційністю, технологічним рівнем і конкурентоспроможністю вітчизняна продукція легкої промисловості ще суттєво поступається розвинутим країнам. Легка промисловість має найнижчий серед інших галузей промисловості рівень кадрової та вартісної наукоємності. Понад 90% продукції легкої промисловості, що виробляється в Україні, не має сучасного наукового забезпечення. В останні роки скорочується підготовка для цієї галузі висококваліфікованих кадрів, в тому числі наукових. Скорочується також і кількість підприємств цієї галузі.
На сучасному етапі державна інноваційна політика та механізм її реалізації залишаються досить проблематичними. Для активізації інноваційної діяльності не вистачає: фінансування, законодавчої підтримки, світового досвіду в даній галузі і комп’ютерного забезпечення.
Інструментами підвищення інноваційної активності підприємств на регіональному рівні є: реалізація цільових регіональних програм підтримки інноваційної діяльності; цільові асигнування регіональних органів влади; податкові пільги, спрямовані на стимулювання регіонального інноваційного розвитку; сприяння розвитку ділового партнерства між регіональними центрами науки та освіти і господарськими структурами; створення спеціалізованих центрів передачі технологій малому та середньому бізнесу; розширення елементів регіональної інфраструктури; підтримка діючих кластерів та створення нової мережі інноваційних компаній; організація управлінського консультування підприємців; залучення науково-технічних організацій регіону до проведення експертизи технічної модернізації виробництва; інформаційне та консалтингове супроводження інноваційних проектів силами регіональних інноваційних центрів; сприяння залученню малих підприємств регіону до участі в інноваційних проектах потужних компаній; підтримка інноваційних пропозицій підприємств у межах зовнішньоекономічної діяльності державної адміністрації регіону
Ознайомлення із змістом наведених аналітичних даних дозволяє зробити висновок, що Україна суто стихійно та іноді інтуїтивно застосовує елементи всіх типів інноваційних політик, але й досі не спромоглася зупинитися на конкретному варіанті. Необхідно запроваджувати зарубіжний досвід розвинених країн, при цьому, потрібно пристосовувати інноваційну модель враховуючи особливості нашої нації.
Література
1. Заходи щодо реалізації Державної програми розвитку промисловості на 2003 — 2011 роки. Режим доступу / ссылка скрыта
2. Концепція Державної цільової програми розвитку легкої промисловості на період до 2011 року. Режим доступу / ссылка скрыта
Сабадирьова Антоніна Леонідівна
Одеський державний економічний університет, м. Одеса
ОСНОВИ КОНЦЕПЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОТЕНЦІАЛУ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА
Глобалізація основних ринків, фактично, не залишає для нас ефективної можливості збереження поточної ситуації: або ми приймаємо нові виклики і беремо на себе ризики участі в міжнародному розподілі праці, прагнемо знайти своє місце у світі, або в кінцевому підсумку консервуємо структуру, що склалася на даний час і тенденцію економічного та соціального занепаду [1, с. 309].
Концепція організації потенціалу (КОП) промислового підприємства в умовах сучасного економічного простору, коли знання стають економічним ресурсом, націлена на реалізацію системи методичного забезпечення корпоративного портфелю потенціалу промислового підприємства.
Постановлено завдання визначити основні структурні компоненти (КОП) промислового підприємства в трансформаційних умовах активізації його науково-технічного потенціалу щодо досягнення цілей підприємства, конкурентних переваг з урахуванням впливу зовнішнього середовища. (КОП) промислового підприємства характеризується зовнішнім оточенням та внутрішньою структурою. До зовнішнього оточення віднесені «вхід», «вихід», зовнішнє середовище та обернений зв’язок системи. Внутрішня структура КОП промислового підприємства визначається сукупністю компонентів, що становлять методологічно-теоретичні основи потенціалу підприємства, наукове обґрунтування системи, методологію оцінки активів промислового підприємства, методи оптимізації; систему методичного забезпечення корпоративного портфеля потенціалу промислового підприємства.
Нове рішення в (КОП) промислового підприємства побудовано на основі наукових підходів та принципів теорії організації, потенціалу підприємства, методології оцінки активів підприємства, методів оптимізації та реалізується в системі методичного забезпечення корпоративного портфелю потенціалу промислового підприємства, що створює «вихід» організаційної системи.
Завдання теорії потенціалу підприємства – визначити напрямок розвитку процесів на підприємстві для забезпечення ефективної цілеспрямованої діяльності та отримання доходу.
Об'єкт теорії потенціалу підприємства – це процеси формування та оцінювання, що відбуваються для досягнення цілей підприємства та забезпечення конкурентних переваг з урахуванням впливу зовнішнього середовища.
Предмет – це методологічний інструментарій формування та оцінювання потенціалу підприємства та його складових елементів для управління й діагностики його розвитку в конкурентному зовнішньому середовищі.
Потенціал підприємства – це сукупність якостей системи взаємопов'язаних ресурсів, можливостей та їх мобілізації щодо досягнення цілей підприємства, конкурентних переваг з урахуванням впливу зовнішнього середовища. Наукове обґрунтування системи пояснює наукові підходи, принципи, основні закони, структуру, методи які є важливішими компонентами концепції організації потенціалу промислового підприємства.
Найбільш складним за методологією дослідження потенціалу промислового підприємства є системний підхід. Системний підхід є методологією, що реалізує важливіші організаційні принципи цілісності, структурованості, взаємозв’язку структури та середи, ієрархічності, системних характеристик, принципу «чорного ящику».
До структури потенціалу промислового підприємства при системному підході, що побудована на основі принципу «чорного ящика» входять корпоративний, функціональний, виробничий, управлінський та стратегічний види потенціалу.
Організація потенціалу промислового підприємства, що визначена, як правопорядок динамічних і структурованих систем, дозволяє сформулювати його структурну характеристику за дією статичних законів композиції, пропорційності, найменших, онтогенезу та побудувати його процесуальну характеристику за дією динамічних законів синергії, інформованості – упорядкування, самозбереження, єдності аналізу та синтезу; встановити закономірності організації потенціалу промислового підприємства при оптимальному поєднанні видових структурних складових в інтегрованій моделі за стратегічним набором цілей стратегії розвитку.
Єдиної методики оцінювання активів промислового підприємства управлінська наука, ще не виробила. Методи оцінки активів промислового підприємства можуть мати подальший розвиток, але взагалі щодо традиційного визначення в економічної теорії їх сукупність визначається трьома підходами: витратний, порівняльний і результативний, які не суперечать один одному, а доповнюють і розширюють теоретичний і методичний інструментарій, їх гармонічне використання дозволяє найбільш реально оцінити потенціал промислового підприємства, його конкурентні переваги у ринковому середовищі. Організаційні засади вартісної оцінки потенціалу промислового підприємства, на нашу думку, поєднують методологію оцінки активів підприємства та механізм управління і планування прибутку на базі нормативної собівартості.
Оптимізація потенціалу промислового підприємства необхідна в управлінському процесі відповідно технологіям обґрунтування господарських рішень і визначає яке оптимальне рішення, що вибирається за будь яким критерієм оптимізації є найбільш ефективним з – поміж усіх альтернативних варіантів. Процес оптимізації на промисловому підприємстві пов’язан з витратним механізмом, тому її доцільно використовувати при розв’язанні стратегічних і тактичних завдань.
КОП промислового підприємства створює організаційні умови для реалізації процесу нагромадження знань в моделях нової економіки і забезпечує систему методичного забезпечення корпоративного портфелю потенціалу промислового підприємства, який здійснюється в режимі новітніх технологій інформаційного механізму трансферу знань від науки і освіти до промислового підприємства та системи розподілу в національній економіці.