Міністерство освіти та науки автономної республіки крим центр розвитку освіти, науки та інновацій самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу освіта та наука в умовах глобальних викликів

Вид материала

Документы

Содержание Дискурс о возможном будущем фундаментальной науки и высоких технологий Підготовка майбутнього вчителя до формування самоосвітньої компетентності учнів Нтуу „кпі”, фмм, уе-61

Подобный материал:

• Самарський інститут бізнесу та управління центр розвитку освіти, науки та інновацій, 46.93kb.
• Самарський інститут бізнесу та управління вища школа менеджменту центр розвитку освіти,, 48.35kb.
• Самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку, 3314.77kb.
• Інформаційний лист Кримський інститут бізнесу та Університет економіки та управління, 33.12kb.
• Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут, 2382.48kb.
• Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут, 2826.09kb.
• Кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій, 2767.5kb.
• Міністерство освіти І науки україни інститут інноваційних технологій І змісту освіти, 43.77kb.
• Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 3522.45kb.
• Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 4388.83kb.

ДИСКУРС О ВОЗМОЖНОМ БУДУЩЕМ ФУНДАМЕНТАЛЬНОЙ НАУКИ И ВЫСОКИХ ТЕХНОЛОГИЙ


В начале третьего тысячелетия, когда человечество оказалось перед проблемой выбора наиболее реальных стратегий выживания, стало очевидным, что возникающие в недрах нашей техногенной цивилизации новые мировоззренческие смыслы и системы ценностей согласуются со многими доктринами восточного миросозерцания.

Выявленная конгруэнтность многих научных космологических истин и артефактов эзотерического и девиантного мировосприятий, стимулировавшая проблематику их взаимообогащения, сделала чрезвычайно актуальной проблему глобальной переориентации всей системы ценностей, а также связанных с нею проблем возможного будущего фундаментальной науки и прогнозирования научно-технологического развития цивилизации.

В соответствии с этой тенденцией должны выстраиваться новые императивы разума, призванного сконцентрировать свои усилия на освоении глобальных идеалов человека в различных мирах - экзистенциальном, экологическом, космическом, культурологическом и т.д.

Со всей очевидностью перед современной методологией научного познания встал вопрос о выборе путей развития науки и о возможности сочетания западной традиции, с ее упором на эмпирическую весомость и количественную интерпретацию природных явлений, и восточной мудрости, с ее представлениями о самоорганизующемся разуме Мирового Пространства.

Более того, в последнее время в высокоабстрактном, в частности, в космофизическом познании наметилась тенденция мифологизации и математической «онтологизации» высокообстрактных теорий, которые являются едва ли не единственными аргументами «эписте­мологической доступности» к интеграции научного и девиантного знаний, необходимых в поисках Истины. Это будет означать, что в ближайшем будущем интуитивно-образное мышление приобретет фундаментальный философско-гносеологический статус, и, вполне ве­роятно, может стать приоритетным по отношению к символическому, абстрактно-логическому типу познания.

Учитывая актуальность рассматриваемой тематики статьи и размышляя о направленности развития науки и ее будущем, остановимся на возможности существования двух, принципиально противопо­ложных, сценариев ее эволюции. Первый сценарий может быть сопря­жен с угрозой вселенских катаклизмов и экологического коллапса, инициирующих рождение некой религии, представляющей конгломе­рат язычества, христианства и восточного мистицизма, которые будут контролировать морально-этические нормы отношений человечества к природе. При подобных обстоятельствах наука, как и рожденные ею супертехнологии, скорее всего, будут выполнять второстепенную функцию по сравнению с нравственно – религиозными императивами как особой формой ментальности. Не исключено, что научная рациональность станет модификацией религиозного мировоззрения.

На наш взгляд, более вероятным сценарием развития науки ста­нет другой: несмотря на трансформацию типа научной рационально­сти, связанную с укреплением связи между природой (как глобальной экосистемой) и человеком, наука по-прежнему будет авторитетной и сохранит свой приоритетный статус в культуре. В контексте синергетических идей и нелинейных алгоритмов развития термодинамически неравновесных систем станет вполне оправданной признанная большинством ученых методология многомерного синерго – вакуумного мировидения. Это приведет к такой ситуации, когда станет возможным слияние критериев естественнонаучной и гуманитарной рациональности, и ориентирами такого синтетического знания будут не только научные знания, но и нравственно – этические принципы. Согласно такой трансформации, на создание опасных для жизнедеятельности человека технологий и способов экспериментирования с открытыми системами различных типов (например, живых и социальных) будут наложены запреты. Иными словами, будет сформирован новый тип научной рациональности, резонирующий, как с эзотерическими представлениями о смысле истинной нравственности, так и с изоморфными образами макро- и микрокосма, которые свойственны древним культурам. Можно не сомневаться, что в будущем станут эффективными и более могущественными познавательные возможности человека, и ряд паранаучных фактов и явлений, не получивших в настоящее время рационального объяснения, попадет в поле зрения науки и им найдется объяснение как действительно существующим. Произойдет переоценка ценностей, расширятся рамки научной рациональности, и человек сможет продвинуться по пути гармоничного взаимодействия с природой.

Завершая краткий дискурс о перспективах развития современной науки, можно привести их оценку, данную известным математиком Г.Вейлем. Он сказал, что ученые, добравшись в своих изысканиях (зачастую в муках) до вершины познания, могут с изумлением обнаружить там давно и с комфортом устроившихся религиозников и богословов. Конечно, можно относиться с определенной долей недоверия и скепсиса к этим словам, но нельзя отрицать того факта, что они соответствуют одному из основных законов проявленной Вселенной – закону спиралевидной циклики. Конкретнее, это означает, что виток отрицания спирали познания мира сменяется витком утверждения: новое является основательно забытым старым.

Несомненно, мы вступили в эпоху, когда всё более явно стала проявляться ее основная тенденция - тенденция интеграции, соборно­сти, синтеза всех форм познания в единство Триады Культуры: «Наука – Эзотерика (Религия) – Искусство». Интегрированное, «целостнонеделимое» («холистическое») постижение фундамента явных проблем бытия, объединяющее их рассудочный и чувственный аспекты, стано­вится все более и более популярным в мировой естественнонаучной и философской литературе, в частности, в науке об энергоинформационных взаимодействиях в реальном мире (эниологии). Включение в арсенал философской методологии новой междисциплинарной науки - эниологии заставляет философию уже сейчас не только пересмотреть ее базовые положения, но и позволяет ей выбраться из застарелых методологических тупиков.

Приведем несколько примеров взаимоотношений философии и эниологии. Так, эниология, открыв возможность восприятия ряда при­родных феноменов не только органами чувств, но и непосредственно сознанием, существенно изменила представления о кантовском диалектическим противопоставлении явления и сущности.

Другим примером вклада эниологии в методологический аппарат философии является предсказание надфизического, надхимического и надбиологического уровней регулирования процессов, которые обу­словлены влиянием через определенные виды полей непосредственных явлений и функций сознания на материальные процессы. Разработка методологических ругулятивов подобного рода процессов для фундаментальных исследований в области теории относительности, генетики, теории физического вакуума, катализа, гомеопатии позволила уже сейчас достичь определенных успехов в некоторых естественнонаучных дисциплинах. К ним можно отнести, например, некоторые засекреченные до последнего времени исследования в области специфических энергоинформационных воздействий на психику человека, связанные с созданием космического, энергоинформационного оружия XXI века.

Безусловно, создание человеком новых информационных нанотехнологий - искусственного разума, например, должно параллельно сопровождаться разработкой мер эниологической безопасности, как в условиях насильственного внедрения чужеродной (для индивидуума, организма) информации, так и целенаправленного информационно-психологического давления на население отдельных стран. Яркими примерами такой опасности являются: 1) наркомания, когда человек, принимая наркотики, по сути создает у себя чужеродный, искусственный мозг, который, спустя некоторое время, губит своего «родителя»; 2) компьютеризация, в результате которой человек, погружаясь в виртуальную реальность, разрушает свою психофизику, что может привести даже к летальному исходу; 3) низкоэнергетическое энергоинформационное управление психофизиологическим состоянием человека, когда избыточно навязываемая информация дезорганизует мышление и идеологию (развал супердержавы - СССР).


Резюмируя, можно утверждать, что в XXI веке человечеству крайне необходимо внедрить в сознание людей через систему образования и воспитания новое синерго-вакуумное видение мира. В противном случае, сознание большинства людей нашей планеты останется в плену либо материалистического детерминизма, либо религиозных представлений. Для этого необходимо избавиться от существующей антропоцентрической философии и заменить ее новой «трансгуманистской» философией коэволюции с природой, философией нестабильной реальности, стимулирующей совершенствование методологической культуры нелинейного мышления, еще не проникшей, в полной мере, в систему образования и не ставшей достоянием массового общественного сознания.


Калюжний Валерій Вілінович

Східноукраїнський національний університет ім. В.Даля, Луганськ


прогнозування науково-технічного розвитку

інноваційного продукту на основі дослідження патентної документації


Постановка проблеми. Сучасні тенденції у світовій економіці, що характеризуються поглибленням процесів глобалізації та переходом від економіки речей до епохи знань, природно, призвели до прискорення науково-технічного прогресу, швидкого насичення споживчого ринку різноманітною продукцією та до непомірного загострення конкуренції. Зазначені обставини примушують всіх активних учасників економічних процесів переходити на інноваційну модель свого розвитку. Прискорює такий перехід і сучасна економічна криза.

Перехід на інноваційну стратегію розвитку промислових підприємств, за суттю, означає налагодження випуску у себе інноваційної продукції, тобто нових конкурентоздатних товарів, що відповідають вимогам, встановленим ст. 15^1-3 Закону України «Про інноваційну діяльність», а саме: вона є конкурентоздатною і має суттєво вищі техніко-економічні показники та є результатом тиражування чи застосування інноваційного продукту.

Ця норма Закону свідчить, що випуск інноваційної продукції базується на інноваційному продукті, який, відповідно до ст. 12¹ зазначеного Закону, є реалізацією (впровадженням) об’єкта інтелектуальної власності (винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, селекційного досягнення тощо), на які виробник продукту має державні охоронні документи (патенти, свідоцтва) чи одержані від власників цих об’єктів інтелектуальної власності ліцензії, або реалізацією (впровадженням) відкриттів. При цьому використаний об’єкт інтелектуальної власності має бути визначальним для даного продукту.

Не має сенсу доводити, що кожне підприємство намагається налагодити випуск інноваційної продукції з довгостроковим життєвим циклом, і ось тут виникають питання прогнозування, зокрема, протягом якого строку продукція буде конкурентоздатною. Це питання для кожного підприємства є досить актуальним оскільки від правильності зробленого прогнозу залежить стабільність роботи, розподіл фінансових потоків, науково-дослідна та проектно-конструкторська робота, що спрямовані на своєчасну підготовку до створення нової продукції.

Науці відомі різні підходи щодо розробки прогнозів, але той факт, що вітчизняна продукція або короткий час тримається на ринку, чи взагалі не знайшла свого споживача, однозначно говорить про те, що при розробці науково-обґрунтованих та статистично доведеннях прогнозів існує проблема.

Невирішена частина проблеми. Як відомо, у своєї більшості прогнози тривалості попиту на продукцію розробляються на базі маркетингових досліджень, які отримають корисну інформацію із різноманітної джерел. Які саме та яким чином використовувати джерела інформації – відповіді на ці та багато інші питання можна знайти у виданих останніми роками роботах по маркетингу і маркетинговим дослідженням. Проте|однак|, в більшості випадків в цих роботах відсутня згадзгадування про патентну документацію як про джерело корисної інформації для проведення маркетингових досліджень. Це пов'язано, мабуть|певне|, з|із| тим, що автори цих робіт слабко знайомі з|із| патентною документацією і її можливостями|спроможностями|. Хоча самі патенти є|з'являються| інструментом маркетингу і служать могутньою зброєю в конкурентній боротьбі, патентна інформація до теперішнього часу не розглядається|розглядує| фахівцями|спеціалістами|-маркетологами як інструмент аналізу ринку. З іншого боку, в роботах по патентним дослідженням, безпосередньо пов'язаних з аналізом патентної інформації також практично не розглядаються|розглядують| питання використання патентної інформації в маркетингових дослідженнях.

Таким чином, патентна інформація, володіючи колосальною інформацією про передові розробки, про конкурентні товари, виявилася незатребуваною, що і є невирішеною частиною проблеми.

Мета роботи полягає у розкритті можливостей|спроможності| патентної інформації при розробці прогнозів розвитку інноваційних продуктів.

Основні результати досліджень. Патентна документація є|з'являється| найважливішим інструментом маркетингу, оскільки|тому що| одним з найнеобхідніших кроків при виході на ринок продукції конкретного продукту – це патентування новинок з метою виключення|винятку| їх безвідплатного копіювання конкурентами.

Особливу цінність в маркетингових дослідженнях уявляє повний|цілковитий| опис винаходу чи корисної моделі.

По-перше, він містить|утримує| інформацію технічного характеру|вдачі|, яка дозволяє відповісти на наступні|слідуючі| основні питання, що представляють|уявляють| інтерес для дослідника в області маркетингу: а) який вид продукції є|з'являється| об'єктом вдосконалення в даному винаході; б) які техніко-економічні показники продукції можуть бути покращувані при використанні даного винаходу; в) наскільки широко може бути використане винахід з урахуванням|з врахуванням| області техніки, до якої воно відноситься, і можливих сфер застосування|вживання|, які охарактеризовані в патентному описі.

По-друге, опис містить|утримує| інформацію правового характеру|вдачі|, зосереджену переважно у формулі винаходу, тобто в патентних домаганнях, які визначають межі|кордони| дії патенту. Ця інформація має бути об'єктом ретельного дослідження для вирішення питання про вихід на ринок країни, де діє даний патент, з|із| продукцією, що містить|утримує| близькі по технічній суті|сутності| рішення|розв'язання|.

І, нарешті|урешті|, опис винаходу містить|утримує| інформацію про патентовласника і автора (співавторах) винаходу, приведену на титульному аркуші опису і використовувану, зокрема, для аналізу умов конкуренції на ринку даної продукції, що є|з'являється| складовою частиною дослідження ринку продукції.

У всіх випадках опис винаходу можна розглядати|розглядувати| як анкету, в якій винахідник відповідає послідовно на низку обов'язкових питань, сформульованих патентним відомством відповідно до вимоги законодавства. До теперішнього часу в більшості країн вимоги, що пред'являються до опису винаходу, уніфіковані, що полегшує їх аналіз, обробку і систематизацію при проведенні маркетингових досліджень на основі патентної інформації.

Сучасний рівень проведення патентно-інформаційних досліджень, і, зокрема, маркетингових, немислимий без формування баз даних на основі патентної інформації, зв'язаного з|із| аналітико-синтетичною переробкою описів винаходів. У основу таких баз даних можуть бути покладені реферати винаходів, що публікуються патентними відомствами країн світу. Проте|однак|, в більшості таких видань відсутні деякі важливі|поважні| відомості про винаходи, які необхідні для маркетингу. Так, наприклад, реферати, що публікуються в реферативному журналі|часописі| Роспатента «Винаходу країн світу», не містять|утримують| інформацію про цілі або завдання|задачі| винаходів, що робить|чинить| неможливим або скрутним їх використання для багатьох маркетингових досліджень. З цієї причини при формуванні бази даних доводиться звертатися|обертатися| до повних|цілковитих| описів винаходів, витягуючи з|із| них всі необхідні відомості і доповнюючи їх інформацією, що отримується|одержує| з|із| інших (непатентних) джерел інформації. На основі аналітико-синтетичної переробки повних|цілковитих| описів винаходів і зв'язаних з|із| ними джерел інформації формується своєрідне «досьє» на кожне нововведення|новину|, що включається в базу даних і використовувану при проведенні маркетингових досліджень, яке повинне періодично доповнюватися і коректуватися.

Аналізуючи динамику видачи патентів, можна прогнозувати темпи зміни продукту, рівень покращення його властивостей, радікальні зміни, що є потужною інформацією для розробки прогнозів, та саме так спланувати свою інноваційну діяльність.

Висновки: Інноваційна система України переживає складні часи свого розвитку, що пов’язане перш за все з політичними подіями та міжнародною фінансовою кризою. Але економічний та інші спади, як відомо, є початком етапу оновленого розвитку, який для України з відтворенням конкурентоспроможної економіки. Враховуючи світовий досвід та сучасні світові тенденції у геоекономічному просторі, така економіка повинна бути інноваційною, яка складається з інноваційної діяльності абсолютної більшості суб’єктів підприємницької діяльності. Будь-яке підприємство, незалежно від його типу, може бути і повинно стати інноваційним, щоб мати певні конкурентні переваги, та при розробці прогнозів користуватися не тільки рекомендованими джерелами інформації, а залучати до маркетингових досліджень й нові, зокрема, патентну документацію.


УДК 37.041

Коваленко Наталія Володимирівна

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка

м. Суми


ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ДО ФОРМУВАННЯ САМООСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ


Сучасне життя вимагає від особистості самостійно вирішувати життєво важливі питання. Вже в основній школі учень має бути готовим приймати рішення щодо вибору майбутньої професії, закладу освіти тощо. Зростає попит на дієвих, ініціативних особистостей, які самостійно приймають рішення, спрямовані на подальше особистісне та професійне удосконалення.

З позицій сьогодення цінними для розв’язання проблеми самоосвіти учнів є дослідження компетентнісного підходу: О. Савченко досліджує ключову компетентність учнів – уміння вчитися. Н. Бібік, Ю. Мальований, О. Овчарук, О. Пометун розробляють стратегії впровадження досвіду зарубіжних країн в систему освіти України. С. Трубачева обґрунтовує загальнонавчальні компетентності школярів. С. Бондар визначає компетентність учнів як інтегрований компонент їх навчальних досягнень. Н. Бухлова, Л. Чернікова, О. Чернишов вивчають процес формування самоосвітньої компетентності. І. Єрмаков зосереджується на життєвій компетентності учнів та ін.

У більшості західноєвропейських країн (Австрії, Бельгії, Нідерландах, Німеччині, Фінляндії та ін.) розроблено переліки ключових компетентностей, які є орієнтиром у процесі визначення змісту освітніх програм.

Аналіз наукових праць з означеної проблеми дає підстави вважати, що вченими здійснено значний поступ у впровадженні компетентнісного підходу. Так, у цілому визначено ключові компетентності, їхню ієрархію, досліджено сутність компетентності особистості, шляхи її формування. Одначе проблема формування компетентності особистості у самостійному пізнанні дійсності з метою творення своєї особистості, вдосконалення в інтелектуальній, духовній, професійній сферах вимагає теоретичних досліджень і практичного вирішення. Тому метою доповіді обрано дослідження сутності поняття «самоосвітня компетентність» учнів, з’ясування структури, умов її формування та виявлення на цій основі складових підготовки майбутнього вчителя.

Першочерговим у процесі підготовки майбутнього вчителя до формування самоосвітня компетентність учнів є дослідження сутності, компонентного складу та умов її формування. У Новому тлумачному словнику української мови подано таке визначення слова «компетентний»: «Який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний, тямущий. Який ґрунтується на знанні, досвіді, кваліфікований» [4, с.445]. Отже, поняття «компетентність» трактується як характеристика особистості, визначає її рівень успішності у певній діяльності.

Ю.І. Мальований розглядає компетентність як «здатність особистості успішно діяти у відповідних життєвих та навчальних ситуаціях і нести відповідальність за такі дії...» [3, с.3]. Російський дослідник О. Дахін, визначає «освітню компетентність» як уже сформовану особистісну якість, здатність учня до складних видів діяльності. «Освітня компетентність — реальна, стосується особистості, існує «тут і зараз», …має емоційне забарвлення» [1, с.42].

Отже, теоретичний аналіз літератури дозволив визначити істотні характеристики поняття „компетентність особистості”: особистісно та соціально зумовлена інтегративна, системна властивість особистості, завдяки якій людина набуває свободи досягати результатів у діяльності; ґрунтується на знаннях, уміннях, навичках, соціальному досвіді, активності особистості; ціннісних орієнтаціях, мотиваційній і етичній складових.

Ґрунтуючись на досвіді зарубіжних і вітчизняних дослідників щодо визначення поняття «компетентність» та дослідженнях з теорії самоосвіти самоосвітню компетентність особистості ми розуміємо як складну інтегровану якість особистості, яка забезпечує її готовність задовольняти індивідуальні й соціальні потреби пізнавання дійсності на основі оволодіння гнучкими знаннями, узагальненими вміннями і навичками, способами діяльності продуктивно здійснювати самостійне систематичне цільове освоєння соціального досвіду.

Оскільки компетентність є «діяльнісною характеристикою людини» [7, с.23], структурно вона має відображати відповідну діяльність. Вважаємо за доцільне виокремити такі компоненти:  мотиваційно-ціннісний (активність, усвідомлена настанова на самовдосконалення в інтелектуальній сфері); організаційний (організаційні вміння, цілеспрямованість, самокерування, саморефлексія у самостійній пізнавальній діяльності); процесуальний (пізнавальні процеси, функціональність знань, умінь і навичок, їх самостійне набуття та вдосконалення; самокерування рухом від пізнавальної мети до результату засобами самостійно організованої пізнавальної діяльності); інформаційний (готовність працювати з інформацією, інформаційними технологіями задля самоосвіти, самореалізації). Формування самоосвітньої компетентності учнів потребує розвитку кожного з компонентів: мотивації учнів до самоосвіти, саморозвитку, формування ціннісних орієнтацій щодо освіти; організаційних та інформаційних умінь, а також умінь мобілізувати знання і досвід самоосвітньої діяльності для набуття нових знань й умінь, вирішення життєвих ситуацій.

Виділення сутнісних складових самоосвітньої компетентності (соціальна, особистісна, когнітивна, діяльнісна) висуває свої вимоги до визначення технології її формування. Так, соціальна та особистісна зумовленість передбачають спрямування пізнавальної діяльності учнів на вирішення соціально важливих завдань, залучення суб’єктивного досвіду учнів, завважування їхніх позанавчальних інтересів, природних особливостей, використання міжпредметних завдань з соціально та особистісно значущим змістом.

Урахування когнітивної та діяльнісних складових самоосвітньої компетентності у процесі формування зумовлює використання технології, яка забезпечує учням активну дослідницьку, творчу діяльність, підтримку проявів пізнавальної самостійності, активності, пізнавальних мотивів; набуття учнями знань про способи самоосвітньої діяльності; створення умов для самостійної постановки пізнавальних завдань, визначення засобів їх вирішення.

Таким чином сутнісні особливості самоосвітньої компетентності учнів визначають педагогічні умови її формування: стимулювання пізнавальних інтересів;  практична спрямованість і міждисциплінарний характер завдань; завважування життєвого і навчального досвіду учнів; враховування соціокультурного середовища; організація самостійної пошуково-дослідної діяльності; інформаційне забезпечення. Засобом реалізації цих положень є технологія навчальних проектів, побудована на засадах компетентнісного, особистісно зорієнтованого та діяльнісного підходів. К. Поліванова зазначає, що „компетентності – один з результатів освіти, який завжди пов’язується з проектною діяльністю школярів” [6, с.20]. Тому у процесі підготовки майбутнього вчителя до формування самоосвітньої компетентності учнів варто забезпечити володіння проектною технологію.

Отже, у контексті загальноєвропейської інтеграції України, впровадження європейських норм і стандартів у освіту, актуальності набуває формування самоосвітньої компетентності учнів. Життя, яке змінюється, вимагає від особистості усвідомлення необхідності саморозвитку, самонавчання, самовдосконалення упродовж життя; наявності цільової установки на набуття умінь самостійно вчитися. Формування їх у учнів можливе за умови цілеспрямованої підготовки майбутнього вчителя, а саме: дослідження ним сутності, структури, умов формування самоосвітньої компетентності учнів певного віку, володіння відповідними педагогічними технологіями (одним з пріоритетів обрано технологію навчальних проектів).

Література

1. Дахин А.Н. Компетенция и компетентность: сколько их у российского школьника?//Стандарты и мониторинг в образовании. – 2004. – №2. – С.42–47.
   
2. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О.В.Овчарук. – К.: «К.І.С.», 2004. – 112 с.
   
3. Мальований Ю.І. Післямова до стандарту // Шлях освіти. – 2005. – №3. – С. 2–4.
   
4. Новий тлумачний словник української мови: У 3 т. / Укладачі В.В. Яременко, О.М. Сліпушко. – К.: Аконіт, 2005. – Т. 1. – 928 с.
   
5. Овчарук О. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти // Стратегія реформування системи освіти в Україні: Рекомендації з освітньої політики. – К.: «К.І.С.», 2003. – 269 с.
   
6. Поливанова К. Н. Проектная деятельность школьников: пособие для учителя / К. Н. Поливанова. – М. : Просвещение, 2008. – 192 с.
   
7. Селевко Д.К. Энциклопедия образовательных технологий: В 2 т. / НИИ Школьных технологий. – М., 2006. – Т.1. – 816 с.
   
8. Шишов С.Е., Кальней В.А. Мониторинг качества образования в школе. – М., 1999. – 320с.
   

Москаленко Л. А.

НТУУ „КПІ”, ФММ, УЕ-61