Geum.ru

Управління освіти міської ради науково – методичний центр

Вид материалаДокументы

Содержание


Як формується самооцінка
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6

Як формується самооцінка

Ми живемо у суспільстві, а отже, не можемо бути вільними від нього. У процесі спілкуванняз людьми, здійснюючи різноманітні вчинки, людина постійно „звіряє” свою поведінку з думкою оточуючих і виробляє механізм регуляції – самооцінку.

Психологічний словник визначає самооцінку як „цінність”, що приписується індивідом собі або окремим своїм якостям”. Це наукове визначення. Говорячи простіше, самооцінка – це оцінювання особистостю себе, критичність, вимогливість, ставлення до власних успіхів і невдач. Низька самооцінка здатна значною мірою загальмувати просування особистості до успіху . Звичайно, кожна людина в певні моментивідчуває невпевненість у своїх силах. Але в людини з низькою самооцінкою сумніви, невпевненість, синдром „самокартання” розростаються до космічних масштабів. „Я сказав дурницю на уроці літератури, як наді мною сміявся весь клас!”, „Я прийшов на день народження до шефа в костюмі, а всі булив джинсах і майках, вони дивились на мене як на білу ворону”, „Я призначив дівчині побачення, а вона не прийшла, мабуть, я не здатен подобатися”... Найцікавіше, що така людина згадує свої провали, незручні ситуації, помилки навіть багато років по тому, і все це створює своєрідний „шлейф” проблем, постійно мучить її, не дозволяє радіти життю і просуватися вперед.

Психологи М.Джеймс і Д.Джонгвард вважають, що людей можна поділити на Переможців і Переможених. Для перших у житті найважливішим є не досягнення, а можливість бути собою, усвідомлюватисвою неповторну індивідуальність. Такі люди не підпорядковують своє життя фантазіям, їм не потрібно ховатися за маскою. Вони можуть зазнати невдачі, але не втрачають віру у себе.

Переможені, навпаки, ховаються від реальності, живуть згадками про свої колишні невдачі й нещастя. Переможеного можна легко розпізнати за постійною наявністю в його мові частки „би”. „Якби я не відніс гроші до цього сумнівного банку, я був би заможною людиною”, „Якби я не одружився з цією жінкою, моє життя склалося б набагато успішніше”, „Якби я не сказав дурницю в розмові з начальником, то вже мав би прибавку до зарплатні”. Постійне хвилювання, тривога, усвідомлення нереалізованих можливостей примушує подібних людей ховати своє справжнє ( на їхню думку, вкрай непривабливе) обличчя за вигаданою маскою.

Не хочеться бути переможеним, чи не так? А отже, є сенс розібратися, як формуються ті чи інші типи особистості, адже коріння проблеми, звичайно ж, - у дитинстві.

Якщо малюк не знає, де закінчується він сам і де починається інша людина, а віці одного року переконаний, що всі люди сприймають світ так само, як він, то у два- три роки дитина вже порівнює себе з іншими, формує свій рівень амбіцій і закладає основи своєї майбутньої самооцінки. Який буде цей перехід від безпомічності до незалежності та взаємозалежності, багато в чому залежить від батьків. Недостатня чуйність, неувага, грубість, конфлікти в сім’ї є найважливішим фактором формування майбутніх Переможених. Ситуація погіршується й у підлітковому віці, коли важливою стає не лише оцінка дорослих, але й оцінка однолітків. Якщо до цього складного етапу дитина підійшла з баластом невпевненості, вона, скоріше за все, зволіє сховатися за маскою, ніж виставляти на загальне осіяння своє власне обличчя.

Однак існує й інша крайність: людина із завищеною самооцінкою також неадекватна, а отже, уразлива. Такі люди переконані, що оточуючі не можуть належно оцінити їх унікальні якості, у них виникають завищені амбіції, необґрунтовані претензії, як врешті- решт, ведуть до замкненості, озлоблення, самотності.

Що ж робити? Як сформувти адекватну самооцынку, якщо в дитинствы вже було щось упущено ы проблема наявна? Психолог Фредерік Перлз розмежував типи особистості в символічному діалозі: „Божевільний говорить: „Я авраам Лінкольн”. Невротик говорить: „Я хочу, щоб я був Авраамом Лінкольном”. Здорова особистість говорить: „ Я – це я, а ти – це ти”. Як же зробити, щоб співвідношення між „я- реальним” і „я – ідеальним” знайшло своє відбиття в адекватній самооцінці? Мовливо , Вам допоможуть наші поради.

Як сказав Ремарк, боги зовсім не збиралися робити людину досконалою. Так, я такий, яким є, у чомусь слабкий , у чомусь невпевнений, у мене не дуже успішні батьки , мені дісталося те, що дісталося, і я не можу змінити, але, усвідомлюючи це, реально оцінюючи свої проблеми і недоліки, я здатен зрозуміти, що вони зосвім не заважаютьмені, а, навпаки, підхльостують. Я знаю, з чим боротися та в якому напрямі рухатися, і я зможу досягти всього, чого забажаю, адже „хто попереджений, той озбороєний”.

Спробуйте сказати це собі й повірити. Якщо вийде- Ви вже на шляху до щастя.

Порада друга. Уважно проаналізуйте свій рівень амбіцій. Ставте перед собою цілі, яких реально можете досягти, але при цьому не полегшуйте собі завдання. Спробуйте реально оцінити, що Вам доступно, а що ні, і якщо ви знайдете адекватний рівень своїх претензій, Ви ще на один крок просунулись до успіху. Радійте дрібним досягненням, це допоможе цінувати кожну мить і принесе радість у життя.

Рухаймося далі. Ви вже усвідомлюєте, що ваша недосконалість і Ваші недоліки – не проблема, а трамплін на шляху до успіху. Тепер спробуйте зрозуміти за що ж Вас, таку недосконалу, люблять родичі, друзі, цінують колеги по роботі? Знайдіть те,що люлять у Вас інші, і це підкаже Вам, як полюбити себе.

Наступна порада: знайдіть власне джерело енергії, те, яке живить саме Вас. Це може бути природа, риболовля, візити до філармонії, читання книг, колекціонування листівок, походи по крамницях, чаювання з подругами, та й усе що завгодно. Головне, щоб це присоли Вам душевний комфорт і позитивні емоції.

І перестаньте колекціонувати образи. Що було, те минуло. Напишіть усі свої претензії до життя й оточуючих на папірці та знищте його. Якщо на Вас гримають, поводяться з Вами грубо або ображають, не намагайтесь відповідати тим самим. Залиште цю проблему. Ваша гідність зосвім не постраждає через те, що Ви промовчали, а самооцінка, як невино, підвищиться. Тому що не криком і не відповідним хамством досягається повага до себе, а вмінням внутрішньо поставити себе „поза” , ще краще „над” тими, хто поводиться негідно. А образу краще забети. Розв’язуйте проблеми по мірі їх виникнення. У Вашому новому житті немає місця „чорному” минулому.

А от до успіхів ставтеся трепетно. До будь-яких. Від правильно обраного фасону сукні або добре приготовленої страви до правильно знайденого тону в розмові з начальником або дотепного жарта. І не заздріть нікому. Кажуть, що заздрість – це найтращніше почуття, що з’їдає душу, це прямий шлях до невдач і деградації. Нехай хтось багатший, успішніший, більш розкутий у товаристві, повірте, у нього також є проблеми, чималі. Просто він навчився бути Переможцем. Щиро бажаємо цього і Вам!

(Журнал Пані вчителько.-2008.№11)


Упорядник Холодуліна Н.І., методист НМЦ