Галузева програма енергоефективності та енергозбереження на період до 2017 Р. 2009 р

Вид материала

Документы

Содержание Очікувані показники енергоємності валового внутрішнього продукту хімічної галузі у період 2008−2017 рр. Таблиця 4.18 Очікувані показники енергоємності валового галузевого продукту до 2017 р. Азотне виробництво. Виробництво каустичної соди та хлору Виробництво кислот 4.4 Стратегія впровадження енергозберігаючих технологій та ефективного використання енергетичних ресурсів в хімічному та нафтохі Організаційні заходи Технічні заходи Заходи з інвестиційного забезпечення 5. Програма енергоефективності та енергозбереження у легкій, деревообробній та інших галузях промисловості

Подобный материал:

• Лановецька районна державна адміністрація тернопільської області, 154.85kb.
• Програма енергоефективності Марківського району на 2011-2015 роки, 424.25kb.
• Пропозиції щодо участі західного наукового центру нан україни І мон україни у розробці, 145.2kb.
• Програма енергозбереження на період 2007 2011 роки в Ямпільському районі м. Ямпіль, 230.81kb.
• Розпорядження, 78.97kb.
• Про схвалення районної цільової програми підвищення енергоефективності Жовтневого району, 463.39kb.
• КОмплексна програма з енергозбереження м. Чернівців на 2010-2014 роки вступ, 336.7kb.
• Опис кредитного модуля (дисципліни), 106.53kb.
• Інституту сільського господарства Карпатського регіону наан по розробці моделі розвитку, 37.69kb.
• Розпорядження, 93.01kb.

Таблиця 4.17

Очікувані показники енергоємності валового внутрішнього продукту хімічної галузі у період 2008−2017 рр.

Показник	Роки
	2008	2009	2010	2011	2012	2015	2017
ЕВПХ, кг у.п./грн.	0,32	0,30	0,29	0,29	0,28	0,25	0,24

Визначені в табл. 4.17 очікувані показники – величини енергоємності валового галузевого продукту – застосовуються для обчислення споживання умовного палива галуззю.

Так, прогнозована величина споживання умовного палива галуззю у і-тому році знаходиться за формулою:


Р_і = E_ВПХі •V_і, (4.2)


де V_і – прогнозоване значення валового галузевого продукту на календарний рік приймається на основі перспективних планів розвитку галузі, млн. т у.п.;

і – календарні роки (2008, 2009, 2010, 2011, 2012,2015,2017).


Значення E_ВПХ приймається по табл. 4.17.


В табл. 4.18 наведені очікувані показники обсягів споживання умовного палива.


Таблиця 4.18

Очікувані показники енергоємності валового галузевого продукту

до 2017 р.

Показники	Роки
	2008	2009	2010	2011	2012	2015	2017
1. Валовий галузевий продукт, млрд. грн.	39,52	40,51	41,32	42,14	43,20	44,50	46,00
2. Енергоємність валового галузевого продукту, кг у.п./грн.	0,32	0,30	0,29	0,29	0,28	0,25	0,24
3. Прогнозовані обсяги споживання галуззю умовного палива, млн. т у.п.	12,64	12,15	11,98	12,22	12,10	11,13	11,04

Обчисленню споживання паливно-енергетичних ресурсів підлягають усі види продукції, послуг і робіт, передбачені статистичною звітністю за формою № 11−МТП та інші види основної продукції підприємства з розрахунку охоплення не менше 95% кожного з видів споживання ПЕР.

Розраховані та наведені в галузевої програмі обсяги споживання ПЕР на відповідний рік погоджуються з НАЕР через механізм затвердження норм питомих витрат ПЕР на виробництво продукції.

На багатьох підприємствах галузі розроблені і почали успішно реалізовуватись середньострокові і довгострокові інвестиційні програми розвитку на періоди до 2010, 2012 і 2017 рр. Сумарні інвестиції в основний капітал галузі 2004−2006 рр. становили близько 1,2 млрд. дол. США.

Разом з широкою технічною і технологічною модернізацією продовжується енерго- і ресурсозбереження, яке являється єдиною альтернативою зменшення собівартості продукції на фоні зростання цін на енергетичні, транспортні, сировинні та інші складові.

За окремими виробництвами хімічного комплексу пропонуються наступні заходи.

Азотне виробництво.

Сьогодні в Україні триває процес реконструкції та модернізації діючих аміачних агрегатів. На теперішній час в українських “Азотах” на старих агрегатах для одержання 1 т аміаку синтетичного витрачається близько 1200 м³ природного газу. Після реконструкції агрегатів витрати зменшаться до 1000 м³ природного газу на виробництво 1 т аміаку. Вартість модернізації одного такого агрегату становить близько 20 млн. дол. США. Агрегати нового покоління споживають 850−900 м³ природного газу на виробництво 1 т аміаку.

Таким чином, маємо резерв скорочення споживання газу в азотній промисловості на 20−25% тільки за рахунок модернізації діючих і введення в експлуатацію нових потужностей для вироблення аміаку.

Так, зокрема, в 2005 р. розпочата реалізація принципово нових енергозберігаючих технологій на діючих агрегатах аміаку в ЗАТ “Северодонецке об’єднання Азот” при участі компанії “Yara Іnternatіonal ASА”. Комплекс заходів повинен забезпечити в 2007−2008 рр. зниження енергоспоживання аміачних агрегатів до 8−8,5 та 8,8 Гкал/т. Одна із важливих складових інвестиційної програми − перехід на трирічні капітальні ремонти.

Комплексна реконструкція аміачного агрегату запланована в 2007−2008 рр. у ВАТ “Дніпроазот” (агрегат 1-Б ТЕС). Вона передбачає скорочення питомого енергоспоживання аміачного агрегату на 0,1−0,08 Гкал/т аміаку.

У Черкаському ВАТ “Азот” у 2006 р. розпочата модернізація аміачного агрегату ТЕС-1360, яка дозволить збільшити добовий випуск продукту до 1700−1800 т. Це забезпечить зниження показника енергоспоживання агрегату з 9,5 до 8,4 Гкал/т. На даному підприємстві в 2008−2012 рр. заплановане створення першого в Україні сучасного агрегату аміаку.

У 2006−2012 рр. у ВАТ “Одеський припортовий завод” намічена реалізація другого етапу модернізації аміачних агрегатів, яка дозволить знизити питоме енергоспоживання аміачних виробництв на 0,7 Гкал/т, або до 100 млн. м³ природного газу/рік.

Слід зазначити, що прискорена реалізація проектів часткової і комплексної модернізації аміачних агрегатів в Україні забезпечить зниження показників питомого енергоспоживання (у розрізі окремих агрегатів) від 10 до 15−25%.

Розрахунки підтверджують, що завершення цього процесу в 2010−2012 рр. разом з впровадження нових газотурбінних установок у виробництві азотної кислоти дозволить знизити валове споживання технологічного природного газу орієнтовно на 15−17 %.

Продовжується поетапна реконструкція карбамідних агрегатів в Черкаському ВАТ “Азот” з доведенням потужності агрегатів спочатку до 1150, а потім до 1500 т на добу. У ВАТ "Концерн “Стирол” передбачається в період до 2008 р. на 30% наростити потужності діючих карбамідних установок і освоїти виробництво гранульованого карбаміду.

Аналогічна програма підвищення продуктивності карбамідних агрегатів розроблена та розпочата її реалізація в ВАТ “Дніпроазот”. Заявлена реалізація проекту по будівництву нового агрегату карбаміду за енергозберігаючою технологією потужністю 500 тис. т на рік у ВАТ “Рівноазот”.

За підрахунками, завершення реконструкції більшої частини карбамідних агрегатів у період до 2010 р. дозволить знизити середні показники енергоспоживання в розрахунку на 1 т карбаміду на 15−20% та практично приблизити їх до нинішнього середнього рівня питомого енергоспоживання промислово розвинутих країн.

Утилізація низькопотенційного (100−200^°С) і середньопотенційного (200−400^°С) тепла в циклі енерготехнологічного агрегату виробництва аміаку разом із високопотенційним (більш 400^°С) може забезпечити всі енергетичні потреби агрегату.

Виробництво каустичної соди та хлору.

Впровадження діафрагмового способу виробництва каустичної соди з використанням електролізерів біполярного типу скорочує питомі витрати електроенергії порівняно з ртутним способом виробництва на 15−20%.

При виробництві кальцинованої соди значну економію енергоресурсів можна отримати за рахунок удосконалення процесів обезводнення, сушіння і дозування дрібних сипучих матеріалів, а в шинній промисловості за рахунок удосконалення технології приготування формувальних сумішей.

Для вітчизняного виробництва каустичної соди/хлору існує сьогодні практично одна альтернатива розвитку – перехід на мембранну технологію. Технічне та технологічне удосконалення діючих діафрагмових виробництв, яке є також досить капіталоємним, спроможне забезпечити не більше 7−10% зниження питомих витрат електроенергії із розрахунку на 1 т продукту.

В ТОВ “Карпатинафтохім” введення нового виробництва хлору та каустичної соди за мембранною технологією передбачається у 2008 р. Це дозволить знизити питоме енергоспоживання в даному виробництві в розрахунку на 1 т хлору/каустику в 1,5 рази.

У 2008−2009 рр. у ВАТ “Дніпроазот” (за умови наявності фінансових ресурсів) заплановане проведення модернізації виробництва хлору та каустичної соди з впровадженням двох мембранних електролізерів. Реалізація даного проекту дозволить також не менш ніж в 1,5 рази скоротити енергоємність діючого виробництва. Аналогічний інвестиційний проект опрацьовується і на ДП “Хімпром”. Для реалізації названих проектів необхідні сумарні інвестиційні ресурси в обсязі від не менш ніж 500 млн. грн. Саме фінансовий чинник та висока капіталоємність проектів роблять проблематичною їх реалізацію в заявлений період.

Виробництво кислот.

У процесі виробництва кислот економію енергетичних ресурсів можна забезпечити за рахунок використання плазмохімічних методів, які крім того, дають можливість регулювати добові і сезонні навантаження енергетичних систем і скорочують викиди шкідливих речовин у навколишнє середовище. Так, налагодження промислового виробництва слабкої азотної кислоти плазмохімічним методом із застосуванням азоту повітря дасть змогу не використовувати природний газ, за рахунок чого можна досягти скорочення енергомісткості виробництва кислоти приблизно на 30%.

Діючі в Україні сірчанокислотні виробництва за питомими витратами електроенергії в середньому майже в два рази відстають від сірчанокислотних установок, збудованих за сучасними технологіями фірм Monsanto, Lurgi та ін. По деяким вітчизняним сірчанокислотним виробництвам відставання складає 2,3−2,5 разів.

“Мала” реконструкція (модернізація) сірчанокислотних установок спроможна знизити питоме енергоспоживання у виробництві сірчаної кислоти максимально на 25−30%. Водночас валове енергоспоживання на частині виробництв практично не може знизитися (або ж знизиться лише частково), оскільки паралельно відбувається приріст виробничої потужності технологічної лінії (установки).

Отже, єдиною альтернативою радикального зниження енергоспоживання на діючих вітчизняних сірчанокислотних установках є поступовий перехід на сучасні енергозберігаючі та більш екологічно чисті технології з одночасним закриттям старих відпрацьованих виробництв.

Створювані виробництва сірчаної кислоти за сучасними технологіями спроможні знизити питомі витрати електроенергії до 50 кВт·год. і нижче на 1 т продукції. Водночас значно покращиться екологічне навантаження на навколишнє природне середовище.

Інші виробництва.

Розробка і впровадження в каталітичних хімічних процесах більш активних та ефективних каталізаторів, а також поліпшення властивостей абсорбентів і розчинників.

Виробництво віскозних волокон з меншим використанням сірковуглецю, отримання антиблочної композиції для целофану.

Підвищення рівня використання теплових і горючих вторинних енергетичних ресурсів, який становить зараз близько 20% їх виходу.

Створення комплексу технологічних установок для термічного знешкодження горючих виробничих відходів дозволить знизити витрати палива і викиди токсичних речовин у довкілля.

Отже, найбільш конструктивним вирішенням проблеми підвищення енергоефективного функціонування галузі є інноваційний шлях, який передбачає прискорене впровадження нових енергозберігаючих технологій на діючих хімічних виробництвах, що дозволить знизити, як валове, так і питоме енергоспоживання.

Разом з тим, проблема оптимізації енергоспоживання носить системний характер і повинна передбачати також комплекс адміністративних заходів щодо матеріального стимулювання персоналу за економію, поетапне зниження витратних норм для цехів та виробництв, відповідальність персоналу за допущену перевитрату та багато чого іншого. Досвід впровадження таких підходів уже мають деякі підприємства галузі (ВАТ “Сумихімпром”, ЗАТ “Сєверодонецьке об’єднання “Азот”, Черкаське ВАТ “Азот” та ін.).

Переорієнтація підприємств нафтохімічного комплексу на доступніші види сировини та альтернативні джерела енергії, а саме: більш широке використання продуктів переробки кам’яного, бурого вугілля і сланців, фракцій легких вуглеводів і супутнього нафтового газу, коксового газу та газів нафтопереробки, енергії високотемпературної плазми.

Як уже зазначалось вище, проблема підвищення енергоефективності хімічної промисловості є досить неоднозначною. Її необхідно розглядати, насамперед, у контексті зниження питомих витратних показників енергоспоживання. Зменшення валового енергоспоживання галузі в умовах існуючої товарної структури хімічного комплексу може носити лише частковий характер та реалізуватися у межах окремих виробництв та технологічних циклів.

У цілому скорочення обсягів енергоспоживання в хімічному комплексі включає два основні напрямки.

Перший напрямок – здійснення загальних енергозберігаючих заходів, спрямованих на скорочення обсягів використання різних видів енергоресурсів (тепло-, електро-, природного газу та ін.). Цей напрямок передбачає оптимізацію та дотримання норм технологічного режиму, забезпечення належного обліку та контролю за витратою палива і енергії, оснащення виробничих ділянок сучасними приладами та системами, оптимізацію схем паро- і водопостачання, покращання показників завантаження енергетичного і технологічного устаткування тощо.

Другий напрямок скорочення енергоспоживання – впровадження нових енергозберігаючих технологій у базових хімічних виробництвах. Це неминучий, хоча і досить витратний шлях, який вимагає значних разових капітальних вкладень. Нові технології на першому етапі спроможні значно знизити витрата енергоресурсів на одиницю товарної продукції. Хоча водночас за рахунок впровадження нового обладнання неминуче виростуть амортизаційні відрахування та експлуатаційні витрати і, отже, підвищиться собівартість продукції.

Необхідною базою для визначення оптимальних напрямків та прийняття рішень щодо конкретних шляхів підвищення ефективності енергоспоживання є оцінка реального рівня енерговитратності підприємства, яка може здійснюватися ним щодо своїх виробництв і служб самостійно, а також через механізм енергоаудиту.

Відповідно до Закону України “Про енергозбереження” енергоаудит – це технічна інспекція енергогенерування та енергоспоживання підприємства з метою визначення шляхів практичного скорочення енергоспоживання.

У хімічній галузі, як і в металургійній промисловості, проведення ефективного енергоаудиту є досить складним завданням, оскільки у названих галузях енергоаудит не може обмежуватися лише моніторингом енергетичними службами підприємств, а й додатково включає інспектування і технологічного устаткування, і основних виробництв з боку вповноважених установ і організацій, що мають відповідні дозволи та ліцензії.

Отже, енергоаудит хімічних підприємств повинен носити тільки комплексний характер. Однак далеко не всі підприємства та організації, що мають ліцензію на право проведення енергоаудиту (їх в Україні близько 200), мають відповідні знання та фахівців, професійна підготовка яких дозволяє здійснювати якісну технічну інспекцію загального та технологічного енергоспоживання на хімічному підприємстві. Це досить актуальна проблема для підприємств галузі, яка в умовах реалізації ефективного практичного енергоаудиту не вирішена.

У додатку 2 “План заходів з енергозбереження та впровадження альтернативних видів палива на період до 2017 р. у хімічній галузі” надаються відомості про виконання енергозберігаючих заходів найбільш енергоємними підприємствами хімічної галузі в 2008−2017 рр. Також наведені новітні енергозберігаючі технології для підприємств хімічної галузі, впровадження яких значно зменшить споживання паливно-енергетичних ресурсів на виробництві.

Виконання цих заходів за період дії галузевої Програми дасть економію паливно-енергетичних ресурсі за роками періоду до 2017 р. у розмірі:

2008 р. – 0,370; 2009 р. – 1,378; 2010 р. – 1,614; 2011 р.– 1,787; 2012 р. – 1,874; 2015 р.– 2,050; 2017 р. – 2,783 млн. т у.п.

Інші підприємства хімічної галузі будуть проводити роботу з економії ПЕР згідно з щорічним Планом заходів з енергозбереження та впровадження альтернативних видів палива.

Дуже важливою проблемою для хімічної галузі є вирішення питання ціни на природний газ. Слід чітко розуміти, що ціна природного газу має розглядатися в зіставленні зі світовими цінами на продукцію хімічних підприємств.

Пропонуємо уряду дозволити великим підприємствам, які використовують газ як сировину, самостійно закуповувати газ Російської Федерації. Підприємства знайдуть можливість закуповувати газ за тією ціною, яка забезпечить їх рентабельну роботу. Основною умовою є потреба, щоб уряд не допускав підвищення ціни газу в півтора рази при транспортуванні з Росії до прохідної хімічного комбінату.

4.4 Стратегія впровадження енергозберігаючих технологій та ефективного використання енергетичних ресурсів в хімічному та нафтохімічному комплексі

В основу стратегії впровадження енергозберігаючих технологій та ефективного використання енергетичних ресурсів у хімічному та нафтохімічному комплексі мають бути покладені основні ідеї, викладені в Концепції оновлення виробничих основних засобів в Україні, а саме:

• посилення стимулюючої функції держави із заохочення ділової активності підприємців у справі підвищення ефективності виробництва шляхом досягнення оптимальних пропорцій у засобах виробництва та вдосконалення структури виробництва;
  
• створення умов для прискореного інноваційного розвитку економіки;
  
• урахування структурних змін економіки, шляхом впровадження високотехнологічних, науково містких технологій, направлених на випуск конкурентоспроможної продукції та ефективного використання ПЕР;
  
• поглиблення процесів інтеграції у світове промислове виробництво та європейської інтеграції;
  
• створення умов для широкого залучення іноземних і внутрішніх інвестицій у різні сфери економіки;
  
• орієнтація переважно на власні сили;
  
• наявності на ринку високопродуктивних засобів виробництва для інноваційних технологій з ефективним використанням енергетичних, матеріальних і трудових ресурсів;
  
• впровадження, в першу чергу, енергозберігаючих технологій і нових видів техніки в технологічні процеси, які мають найбільш високий потенціал енергозбереження;
  
• продовження модернізації виробництва з метою зниження залежності від природного газу (використання концентрованих джерел електронагрівання – лазерного, плазмового тощо).
  

Програма виконуватиметься за допомогою організаційних, нормативно-правових, технічних та фінансово-економічних заходів, які дозволять господарюючим суб’єктам постійно здійснювати впровадження енергозберігаючих технологій і заходів.

Організаційні заходи:

• розробку на підприємствах планів впровадження енергозберігаючих технологій і заходів;
  
• запровадження статистичного спостереження та звітності з виконання заходів показників, які визначають енергоефективність використання ПЕР (щоквартальна форма 12−Е3);
  
• здійснення моніторингу та аналізу статистичної звітності Мінпромполітики та НАЕР (форма 12−Е3 та “Питомі витрати ПЕР при виробництві продукції підприємством”);
  
• системне внесення змін та доповнень до діючої Програми енергозбереження у галузі відповідно до вимог ринку, пріоритетності енергозбереження та світових тенденцій розвитку технології виробництва;
  
• визначення на галузевому рівні планових обсягів показників енергоефективності підприємств, необхідних для виконання Програми.
  

Нормативно - правові заходи:

• впровадження індикативних показників енергоефективності по галузі (середньо галузеві показники енергоємності по окремим видам продукції, які не можна перевищувати);
  
• запровадження механізмів державного стимулювання процесу впровадження енергозберігаючих заходів на підприємстві;
  
• вдосконалення оподаткування доходів суб’єктів господарювання, в тому числі тих, що здійснюють енергозберігаючі заходи з високим економ ефектом на виробництві.
  

Технічні заходи включають механізми залучення виробників хімічної галузі до процесу впровадження енергозберігаючих заходів та ефективного використання енергетичних ресурсів і заміни застарілих та застосування прогресивних енергозберігаючих і екологічно безпечних технологій.

Заходи з інвестиційного забезпечення включають залучення фінансових ресурсів національних й іноземних банків для реалізації пріоритетних інвестиційних програм і проектів енергозбереження.

Хімічній галузі для адаптації до нових цін на газ і першочергові інвестиційні потреби необхідні фінансові ресурси обсягом 16−17 млрд грн. (на першочергові заходи з енергозбереження потрібно 3,7 млрд грн.), при чому в досить стислий період (3−5 років). Для того, щоб акумулювати такі фінансові кошти, галузі, навіть за нинішньої динаміки капіталовкладень, необхідно буде не менше 9−10 років.

За таких умов лише перехідний період та зважена внутрішня цінова політика на природний газ та інші енергоносії можуть оптимізувати процес накопичення необхідних коштів для прискореного технологічного оновлення (заміни) енергоємних виробництв.

Таким чином, аналіз процесу підвищення енергоефективності хімічного комплексу України ґрунтується на двох основних складових.

Перша – пошук шляхів та механізмів акумулювання внутрішніх фінансових ресурсів та збільшення зовнішніх фінансових запозичень для створення необхідної фінансово-інвестиційної бази для реалізації проектів технологічного та технічного оновлення галузі.

Друга – проведення моніторингу реального технологічного стану найбільш енергоємних секторів і виробництв хімічної галузі (в цілому та у розрізі кожного підприємства), реальна оцінка фактичного рівня енергоефективності даних виробництв на основі аналізу питомих показників енергоспоживання, у т.ч. у співставленні з аналогічними зарубіжними виробництвами, опрацювання можливих інноваційно-технологічних шляхів зниження рівня енерговитратності.

5. ПРОГРАМА ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ ТА ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ У ЛЕГКІЙ, ДЕРЕВООБРОБНІЙ ТА ІНШИХ ГАЛУЗЯХ ПРОМИСЛОВОСТІ

5.1 Сучасний стан та пріоритети енергоспоживання галузі

Легка та деревообробна галузі промисловості пов'язані з багатьма суміжними галузями та обслуговують увесь народно-господарчий комплекс країни: від космосу з високими технологіями до сільського господарства, а також задовольняють потреби суспільства в товарах широкого вжитку.

5.1.1 Легка промисловість

Легка промисловість України – багатогалузевий комплекс народного господарства, який включає 17 підгалузей, що виготовляють широкий спектр товарів, серед яких тканини усіх видів, швейний та трикотажний одяг, взуття, шкіргалантерея і шкіртовари, фурнітура, фарфоровий посуд та іграшки.

Вона займає свій, необхідний суспільству, сегмент вітчизняної промисловості, який становить біля 2,2% в річному ВВП. Підприємства легкої промисловості відносяться переважно до недержавної форми власності, до державної власності належить менше 1%.

У 2007 р. обсяг реалізованої продукції легкої промисловості склав 7,1 млрд. грн. Високий рівень і конкурентоспроможність галузей легкої промисловості підтверджуються значним зростанням експорту до країн Європи, СНД, США, Канади. У 2007 р. експорт товарів легкої промисловості досяг 1,4 млрд. дол. США, що на 14% більше, ніж за 2006 р.

Кількість об’єктів, що ведуть економічну діяльність, пов’язану з легкою промисловістю − більше 10 000, із них: у текстильній промисловості – 2500; у виробництві готового одягу та хутра – 6000; у виробництві шкіри та шкіряного взуття – 1500.

У галузі працює 4600 підприємств, з них понад 800 великих і середніх, на яких зайнято 147 000 працюючих, 6 галузевих науково-дослідних інститутів. Підприємства розташовані практично у всіх регіонах України, а найбільш потужні зосереджені у м. Києві та області, Львівській, Дніпропетровській, Харківській, Закарпатській областях (табл.5.1).