Галузева програма енергоефективності та енергозбереження на період до 2017 Р. 2009 р
| Вид материала | Документы |
- Лановецька районна державна адміністрація тернопільської області, 154.85kb.
- Програма енергоефективності Марківського району на 2011-2015 роки, 424.25kb.
- Пропозиції щодо участі західного наукового центру нан україни І мон україни у розробці, 145.2kb.
- Програма енергозбереження на період 2007 2011 роки в Ямпільському районі м. Ямпіль, 230.81kb.
- Розпорядження, 78.97kb.
- Про схвалення районної цільової програми підвищення енергоефективності Жовтневого району, 463.39kb.
- КОмплексна програма з енергозбереження м. Чернівців на 2010-2014 роки вступ, 336.7kb.
- Опис кредитного модуля (дисципліни), 106.53kb.
- Інституту сільського господарства Карпатського регіону наан по розробці моделі розвитку, 37.69kb.
- Розпорядження, 93.01kb.
2.5 Оцінка очікуваної економії ПЕР у ГКМ України.
Оцінка очікуваної економії паливно-енергетичних ресурсів від приведених вище технічних заходів на період до 2017 рр. показала, що в ГМК України є можливість істотно скоротити виробниче споживання ПЕР. Основну частку економії слід чекати в чорній металургії та коксохімічному виробництві.
Галузевою Програмою передбачено упровадження 223 енергозберігаючих заходів (додаток 2), у т. ч. у металургії – 68, по гірничорудних підприємствах – 58, по трубних підприємствах – 25, по коксохімічних підприємствах – 15, по підприємствах кольорової металургії і феросплавних заводах – 12, по вогнетривких підприємствах – 45.
Повномасштабне впровадження енергозберігаючих технологій і заходів, передбачених Програмою, дозволить одержати в гірничо – металургійному комплексі України на 2017 р. загальну економію ПЕР в об'ємі понад 9,1 млн. т у.п, у тому числі природного газу – 6,1 млрд. м3, коксу – 5,0 млн. т, електроенергії – 3,1 млрд. кВт·год. Окрім цього, додатково буде використано 5,0 млн. т вугілля.
Таким чином, споживання ПЕР скоротитися на 17,0 %, природного газу – майже на дві третини. Загальні витрати енергоносіїв на виробництво чавуну, який є найбільш енергоємним напівфабрикатом у металургії, та прокату, кінцевого продукту, скоротиться більш ніж на 25 %.
Втілення галузевої Програми енергоефективності і енергозбереження у виробничі умови підприємств ГМК питомі витрати ПЕР при випуску основних видів продукції наблизяться до стандартів провідних країн світу, перш за все, ЄС. Різниця у питомих витратах ПЕР скоротиться в 5 разів (до 6–8 %).
Завдяки скороченню споживання ПЕР в ГМК України буде скорочено відходів парникових газів (в основному СО2) більш, ніж на 15,9 млн. т.
3. ПРОГРАМА ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ ТА ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ У МАШИНОБУДУВАННІ, ЛЕГКІЙ, ДЕРЕВООБРОБНІЙ ТА ІНШИХ ГАЛУЗЯХ ПРОМИСЛОВОСТІ
3.1 Сучасний стан та пріоритети енергоспоживання галузі
Машинобудування – важливий сегмент вітчизняної промисловості, який формує найбільш активну частину основних виробничих фондів. Машинобудівний комплекс поділяється, передусім, за металоємністю на важке, загальне, середнє та точне машинобудування.
Важке машинобудування об’єднує виробництво металургійного, гірничо-шахтового, підйомно-транспортного та енергетичного устаткування. Для нього характерні низька трудомісткість, висока металомісткість, низька транспортабельність продукції. Як правило, у важкому машинобудуванні більше підприємств повного циклу (заготовка, обробка, складання), які випускають продукцію невеликими серіями і навіть індивідуального призначення.
Виробництво металургійного устаткування майже повністю (95,5%) зосереджене в Донецькому і Придніпровському економічних районах.
Найбільшим підприємством такого типу в Україні є Ново-Краматорський машинобудівний завод, який випускає ковальсько-пресове, металургійне устаткування, слябінги, прокатні листові стани неперерваної дії, спеціальні важкі металорізальні верстати для металургійної промисловості. Реконструйований Старо-Краматорський завод виробляє в основному устаткування для металургійної промисловості.
Великими виробниками металургійного устаткування є Дебальцівський машинобудівний завод, який виготовляє устаткування для доменних і сталеплавильних печей, запасні частини для коксохімічного устаткування, завод прокатних валків у м. Лутугіно Луганської області та Кадіївський ливарно-механічний завод, що виробляє доменне і сталеплавильне устаткування, в тому числі для механізації й автоматизації металургійних цехів.
Устаткування для металургійної промисловості випускає також Маріупольський завод важкого машинобудування. Виробниками металургійного устаткування, металоконструкцій, установок для неперерваного розливу сталі, прокатних станів для прокату труб, апаратів та устаткування для доменних печей електромагнітних листоукладальників, чавуновозів і шлаковозів, потужних роторних вагоноперекидачів стали є міста Придніпров’я: Дніпропетровськ, Кривий Ріг і Марганець.
Заводи гірничо-шахтового і бурового устаткування розміщені поблизу споживачів – вугільної промисловості Донбасу, рудної бази Придніпров’я, районів видобутку нафти і газу. Враховується фактор металомісткості, оскільки споживачі машин і металу розташовані в тих самих районах. Основними центрами цієї галузі є Дружківка, Горлівка, Ясинувата, Донецьк, Харків, Луганськ, Красний Луч, Конотоп, Кривий Ріг, Чернівці, Дрогобич.
Торезький завод виробляє рудникові електровози, породонавантажувачі, машини та вагонетки. Горлівський завод – вугільні комбайни та інші шахтові машини й устаткування, врубові машини найновіших конструкцій, бурові установки для роторного буріння свердловин; Донецький завод – потужні підйомні машини та бурові установки; Ясинуватський машинобудівний завод – гірничопрохідне устаткування (комбайни та лебідки); ряд заводів Харкова і Луганська спеціалізуються на випуску металомісткого збагачувального устаткування, а завод у Слов’янську – на виробництві коксохімічного устаткування.
У Кривому Розі працюють заводи з випуску гірничо-шахтового устаткування для залізорудної промисловості, бурових верстатів. Виробництво бурового устаткування для нафтової і газової промисловості зосереджено в Чернівцях, Дрогобичі, Харкові й Конотопі.
Найбільші підприємства підйомно-транспортного машинобудування розташовані в Одесі, Львові, Харкові, Нікополі, Прилуках, Дніпропетровську, середні – у Слов’янську, Золотоноші (Черкаська обл.) та Ківерцях (Волинська обл.).
Найбільш спеціалізованим підприємством підйомно-транспортного машинобудування України для випуску різних типів автонавантажувачів є львівський завод “Автонавантажувач”.
До галузі машинобудування належить 365 промислових підприємств і 57 науково-дослідних організацій (з них 25 перебуває у державній власності) із загальною кількістю працюючих понад 233 тис. осіб.
Темпи зростання обсягів машинобудівного виробництва в останні роки стабільні і досягають 30 і більше відсотків на рік.
Основними складовими ринку машинобудівної промисловості є продукція таких підгалузей, як транспортне й енергетичне машинобудування, автомобілебудування, а також машинобудування для нафтохімічної і хімічної, металургійної та гірничодобувної промисловості, верстатобудування.
Тільки значне підвищення конкурентоспроможності продукції машинобудування дасть змогу забезпечити потреби у ній внутрішній ринок в обсязі близько 4,7−5,1 млрд. грн., а зовнішній – 12−14 млрд. грн.
Таким чином, у результаті посилення інвестиційної активності в більшості галузей, де використовується продукція машинобудування, та вжиття заходів для підвищення її конкурентоспроможності, слід очікувати збільшення обсягу цієї продукції до 38−42 млрд. грн. при середніх річних темпах збільшення обсягу її виробництва на рівні не менш як 18−20 % протягом трьох — чотирьох років, з наступною їх стабілізацією на рівні 15−17 % ще протягом трьох – чотирьох років.
Існуючі в галузі машинобудування виробничі потужності морально та фізично застарілі (70 % обладнання експлуатується 15 і більше років, використовуються ресурсоємні технології) і не спроможні забезпечити необхідний обсяг виробництва.
Велика кількість підприємств потребує масштабної реконструкції і технічного переоснащення з метою створення умов для виготовлення продукції з конкурентоспроможними техніко-економічними показниками.
Організаційно-економічний та науково-технічний потенціал підприємств потребує оптимального структурування, формування замкнутих макротехнологічних галузеутворювальних комплексів, які б давали можливість ефективно конкурувати на світових ринках.
У високотехнічних підгалузях − машино-, станко-, приладо-, авіабудуванні, які потребують значних капітальних інвестицій із тривалим терміном окупності, через зростання конкуренції з боку більш технологічно розвинутих країн, можливе деяке уповільнення зростання обсягів виробництва. Наслідки від вступу в СОТ будуть залежати винятково від здатності вітчизняного машинобудування адаптуватися до умов більш жорстокої конкуренції за рахунок суттєвого прискорення темпів освоєння інноваційної продукції.
Одночасно, проведення ряду заходів щодо захисту інтересів національних виробників у відповідності з європейськими нормами та українським законодавством, у тому числі дотримання вимог із сертифікації якості товарів іноземного походження при ввезенні їх на митну територію України, надасть можливість знівелювати негативні наслідки. Позитивним моментом стане активізація режиму доступу до зовнішніх ринків, надходження імпортної комплектації за доступними цінами та найбільш прийнятних умовах.
У цілому нарощування темпів виробництва промисловості буде визначатись темпами зростання зовнішнього попиту (в основному на продукцію гірничо-металургійного та хімічного комплексів та машинобудування) і розширенням внутрішнього попиту (завдяки підвищенню доходів населення й інвестиційного попиту підприємств).
Машинобудування є однією з базових галузей ринкової економіки, рівень результативності функціонування та розвитку якої визначається наявним станом підприємницької діяльності профільних (авто- і суднобудівних, верстатоінструментальних тощо) компаній, існуючих форм власності та видів організації виробничо-господарської діяльності. Саме від машинобудування залежить досягнення інноваційної технічної конкурентоспроможності всіх видів економічної діяльності, міра задоволення цільових споживчих потреб соціуму, загалом національний та міжнародний імідж країни.
Верстатобудування та інструментальна промисловість. У 2007 р. Україна посіла 15-ту позицію у світовому рейтингу з виробництва верстатоінструментальної промисловості (ВІП). Загалом продукцію ВІП виробляють 155 підприємств, з яких 60% є представниками корпоративного бізнесу, 40% – інших форм приватної власності. Переважна кількість (85%) вітчизняних корпорацій своєю продукцією відомі за рубежем. Для прикладу, продукція ВАТ “Львівський завод фрезерних верстатів”, ВАТ “Львівський інструментальний завод”, ВАТ “Краматорський завод важкого верстатобудування”, ВАТ “Дніпропрес”, ВАТ “Полтавський алмазний завод”, ВАТ “Дрогобицький долотний завод”, ВАТ “Завод “Станконормаль” ім. Іванова” позиціонується у 58-х країнах світу.
Вітчизняні верстатоінструментальні корпорації виробляють продукцію для важкого (28%), енергетичного (26%), будівельного (7%), хімічного (6%), нафтохімічного (6%), нафтопереробного (6%), машинобудування, автомобілебудування (17%), підшипниково-опорних (17%), компресорно-насосних (17%) підприємств.
У сумарних об’ємах галузевого виробництва України показники такі: 20,2 % – металорізальні верстати; 25,6% – металооброблювальне устаткування; 36% – ковальсько-пресове обладнання; 18% – ливарна техніка; 39% – газоелектрозварювальне обладнання; 48% – деревообробне обладнання; 46,26% – спеціальний ручний і пневматичний інструмент; 56,4% – виробничо-побутовий інструмент та пристосування.
Деякі підгалузі машинобудування у подальшому матимуть організаційно-економічні та виробничі можливості для відновлення свого науково-технічного потенціалу.
Літакобудування. Основною проблемою розвитку авіаційної промисловості є невідповідність масштабу і структури її науково-технічного і виробничого потенціалу обсягові платоспроможного попиту на її продукцію.
З метою не допустити безповоротного відставання вітчизняних підприємств від світового рівня фахівцями готується перспективна програма, до реалізації якої планується залучити науково-дослідні й академічні інститути в Україні, Росії й інших країнах. Планується досягти 8-відсоткового світового рівня на рубежі 2020–2025 рр.
Суднобудування. Українське суднобудування є частиною світового. На його функціонування впливають піднесення і спади глобального ринку судноплавства. Уже зараз 95% суден, що будуються на верфях України, поставляються на експорт замовникам Росії, Нідерландів, Греції, Туреччини, Іспанії, Німеччини, Узбекистану й іншим країнам.
Слід відзначити, що показник трудомісткості переробки 1 т сталі на вітчизняних верфях перевищує середньосвітовий у 2–2,5 рази (100−150 нормо·год.), однак має переваги в ціні.
Очікується, що обсяги виробництва продукції суднобудівної промисловості в порівнянні з рівнем 2006 р. збільшиться у 2010 р. – у 1,2 рази, у 2015 р. – у 1,5 рази, у 2025 р. – у 2 рази.
В табл. 3.1 наведено загальні відомості про підприємства машинобудівної галузі станом на 2007 р.
Таблиця 3.1
Загальні відомості про галузь станом на 2007 р.
| № п/п | Галузь | Валовий галузевий продукт, млн. грн. | Кількість підприємств, з річним обсягом споживання умовного палива, тис. т | Кількість населених пунктів, одиниць | Кількість працюючих, тис. чол. | ||
| менше 1 | від 1 до 10 | більше 10 | |||||
| 1. | Машинобудівна промисловість | 55125 | 132 | 125 | 108 | 122 | 233 |
У табл. 3.2 надано дані про валовий продукт машинобудівної галузі за видами економічної діяльності у 2007 р.
Таблиця 3.2
Валовий галузевий продукт машинобудування у 2007 р.
| № п/п | Вид економічної діяльності | Валовий галузевий продукт млн. грн. (згідно статистичних даних) | Обсяг споживання паливно-енергетичних ресурсів тис. т у.п. (згідно статистичних даних) | Енергоємність валового галузевого продукту кг у.п./грн. |
| 1. | Машинобудування | 55125 | 4630 | 0,084 |
В табл. 3.3 наведено обсяги споживання енергоресурсів по видам у машинобудівній галузі за 2000-2007 рр.
Таблиця 3.3
Споживання енергоресурсів у галузі за 2000-2007 рр.
| № п/п | Показники | Роки | |||||
| 2000 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | ||
| 1. | Обсяги споживання природного газу, тис. т у.п. | 946 | 526 | 722,1 | 825,6 | 780,8 | 811,3 |
| 2. | Обсяги споживання вугілля, тис. т у.п. | 20,1 | 17,4 | 19,4 | 14,1 | 12,6 | 2,5 |
| 3 | Обсяги споживання торфу, тис. т у.п. | - | - | - | - | - | - |
| 4. | Обсяги споживання нафти та нафтопродуктів (дизпалива, бензину), тис. т у.п. | 1,9 | 5,9 | 6,6 | 6,5 | 3,4 | 3,3 |
| 5. | Обсяги споживання ядерного палива, тис. т у.п. | | | | | | |
| 6. | Обсяги споживання дров та відходів деревини, тис. т у.п. | 0,01 | 0,01 | 0,01 | 0,01 | 0,01 | 0,01 |
| 7. | Обсяги споживання гідроресурсів, тис. т у.п. | | | | | | |
| 8. | Обсяги споживання інших енергоресурсів, у т.ч. вторинних енергоресурсів, тис. т у.п. | 0,8 | 0,8 | 0,8 | 0,9 | 0,9 | 0,9 |
| 9. | Обсяги споживання електричної енергії, млн кВт·год. | 2780,2 | 2513,2 | 3201,9 | 2921,9 | 2447,1 | 2394,9 |
| 10. | Обсяги споживання теплової енергії, млн Гкал. | 3,6 | 3,1 | 3,6 | 2,7 | 1,9 | 2,0 |
У табл. 3.4 надаються відомості щодо форми власності та обсягів енергоспоживання підприємствами машинобудівної промисловості.
Таблиця 3.4
Суб’єкти господарювання галузі за станом на 01.01.2008 р.
| № п/п | Суб’єкти господарювання | Кількість суб’єктів господарювання, одиниць | Споживання паливно-енергетичних ресурсів, тис. т у. п | ||||||
| Форма власності | Форма власності | ||||||||
| Державна | Приватна | Комунальна | Всього | Державна | Приватна | Комунальна | Всього | ||
| 1. | Машинобудівна промисловість | 25,0 | 340,0 | – | 365,0 | 491,0 | 4139,0 | – | 4630,0 |
На основі аналізу табл. 3.1–3.4 та статистичних даних по галузі можна визначити наступне.
Збільшення обсягу виробництва продукції машинобудування і впровадження ресурсо- і енергозберігаючих технологій позитивно позначилися на економічних показниках галузі. Зокрема, у 2005 р. споживання природного газу машинобудівним комплексом порівняно з 2004 р. зменшилася на 21%, електроенергії – на 6,4%.
Негативно впливають на розвиток машинобудування випереджаючі темпи зростання вартості ресурсів. Так, якщо індекс цін у 2004 р. продукції машинобудування становив 12 %, то індекс цін на метал перевищив 50 %, на природний газ – 25, на паливо – 25 %.
Машинобудівні підприємства з повним циклом технологічного виробництва, включаючи металургійне, механоскладальне і складальне, є найбільшими споживачами котельно-пічного палива, яке використовується на виробництво теплової і електричної енергії на власних ТЕЦ (котельних) та у промислових термічних і нагрівальних печах.
Так, ЗАТ “Новокраматорський машзавод” на протязі 2008–2012 рр. за рахунок модернізації, реконструкції та створення термічних і нагрівальних печей планує одержати щорічну економію ПЕР у розмірі 20 тис. т у.п.
ВАТ “Крюковський вагонобудівний завод” за рахунок реконструкції ТЕЦ планує отримати щорічну економію природного газу – 19,7 млн. м3 на протязі 2008–2012 рр.