Галузева програма енергоефективності та енергозбереження на період до 2017 Р. 2009 р
| Вид материала | Документы |
- Лановецька районна державна адміністрація тернопільської області, 154.85kb.
- Програма енергоефективності Марківського району на 2011-2015 роки, 424.25kb.
- Пропозиції щодо участі західного наукового центру нан україни І мон україни у розробці, 145.2kb.
- Програма енергозбереження на період 2007 2011 роки в Ямпільському районі м. Ямпіль, 230.81kb.
- Розпорядження, 78.97kb.
- Про схвалення районної цільової програми підвищення енергоефективності Жовтневого району, 463.39kb.
- КОмплексна програма з енергозбереження м. Чернівців на 2010-2014 роки вступ, 336.7kb.
- Опис кредитного модуля (дисципліни), 106.53kb.
- Інституту сільського господарства Карпатського регіону наан по розробці моделі розвитку, 37.69kb.
- Розпорядження, 93.01kb.
Таблиця 4.4
Суб’єкти господарювання галузі за станом на 01.01.2008 р.
| № п/п | Суб’єкти господарювання | Кількість суб’єктів господарювання, одиниць | Споживання паливно-енергетичних ресурсів, тис. т у.п | ||||||
| Форма власності | Форма власності | ||||||||
| Державна | Приватна | Комунальна | Всього | Державна | Приватна | Комунальна | Всього | ||
| 1. | Хімічна промисловість | 16 | 184 | | 200 | 1388 | 7422 | | 8810 |
На основі аналізу табл. 4.1−4.4 та статистичних даних по галузі можна визначити:
- Найбільш енергоємні підприємства хімічної галузі належать до підприємств з приватною формою власності. Це підприємства азотної промисловості, підприємства з виробництва соди кальцинованої, підприємства з виготовлення шин для автомобілів, підприємства з виробництва технічного вуглецю.
- Максимальні показники енергоємності підприємств при виробництві аміаку синтетичного у 2007 р.:
1. ВАТ “Рівнеазот” – 1918,50 кг у.п./т;
2. Горлівське ВАТ “Концерн Стирол”– 1599,26 кг у.п./т;
3. Черкаське ВАТ “Азот” – 1488,42 кг у.п./т.
Максимальні показники енергоємності підприємств при виробництві соди каустичної:
- ВАТ “Дніпроазот”, м. Дніпродзержинськ – 1750,96 кг у.п./т;
- ТОВ “Карпатнафтохім” – 1622,14 кг у.п./т.
Співвідношення між загальним споживанням паливно-енергетичних ресурсів суб’єктами господарської діяльності з державною формою власності та загальним споживанням паливно-енергетичних ресурсів суб’єктами з приватною формою власності можна розглядати як 1 до 11.
Станом на початок 2008 р. підприємства хімічної галузі мають борг:
- за електричну та теплову енергію – 148,2 млн. грн.;
- за природний газ – 532,0 млн. грн.
Найбільш енергоємні види економічної діяльності, для яких в першу чергу необхідно розробити та впровадити заходи з підвищення енергоефективності є наступні.
Азотне виробництво.
ЗАТ “Сєверовдонецьке об’єднання “Азот”.
За рахунок будівництва газотурбінної установки потужністю 12,9 МВт буде досягнуто раціональне використання природного газу (економія – 17,96 тис. т у.п.).
Модернізація виробництва карбаміду із збільшенням потужності на 300 т/добу, яка запланована на 2008–2012 рр. дасть економію 11,5 тис. т у.п.).
ВАТ “Одеський припортовий завод”.
Реконструкція конвекційної частини печей риформінгу агрегатів аміаку у 2008–2009 рр. дасть економію природного газу 37500 тис. м3 за рік.
Реконструкція у 2008−2009 рр. конверторів синтезу аміаку дасть значне зменшення питомого енергоспоживання (річна економія – 21,75 тис. т у.п.).
Модернізація компресорів синтез-газу і парової турбіни дасть економію енергоресурсів 41,9 тис. т у.п. щорічно.
ВАТ “Рівнеазот”.
Впровадження безкомпресорної схеми подачі природного газу в цех аміаку дасть економію електроенергії 35 млн. кВт·год. на рік.
Впровадження у 2010–2014 рр. установок виділення водню, відливки водно кислого стоку дасть економію природного газу понад 10 млн. м3 за рік.
Установка нового турбогенератора у 2014–2015 рр. дозволить використовувати надлишкову пару для виробництва власної електроенергії для економії природного газу.
Щорічна економія буде складати за видами енергоресурсів: електроенергії − 40 млн. кВт·год.; природного газу − 2,4 млн. м3.
ВАТ “Концерн Стирол”.
Реконструкція компресорів синтез-газу у 2008 р. дасть економію природного газу у розмірі 35 млн. м3.
Реконструкція агрегатів виробництва азотної кислоти із заміною устаткування ГТТ-3М на ГТУ-8 дасть економію природного газу 33 млн. м3 щорічно.
ВАТ “Дніпроазот”.
Впровадження технології утилізації тепла газів, що відходять, у 2008 р. дасть економію природного газу у розмірі 12 млн. м3.
У 2008–2009 рр. впровадження двох криогенних установок у виробництва кисню та азоту дасть щорічну економію електроенергії у розмірі 15 млн. кВт·год.
Содове виробництво:
ВАТ “Лисичанська сода”.
Установка підготовки шихти з неперервним змішуванням її компонентів (2008–2009 рр.) дозволить зменшити питомі витрати натурального палива (антрациту) на 10% та зекономити 1,48 тис. т у.п./рік.
Системи автоматичного управління подачею та відбором суспензії ларбоколон та проливної води дозволить зекономити 16 тис. Гкал пари, 0,316 млн. кВт·год. та антрациту – 0,0162 тис. т у.п.
ВАТ “Кримський содовий завод”.
Запуск виробництва важкої соди (400 тис. т/рік) дозволить одержати економічний ефект 35,28 млн. грн. та значно зменшити затрати на транспортування продукції. Впровадження у 2008–2009 рр.
Модернізація карбонізаціонної колони та відділу фільтрації дасть щорічну економію 9,975 тис. т у.п.
ТОВ “Карпатнафтохім”.
Введення в дію (2008 р.) нового виробництва хлору і каустичної соди дасть щорічну економію 174 млн кВт·год.
ВАТ “Сумихімпром”.
Будівництво у 2008–2010 рр. нового сірчанокислотного цеху за енергозберігаючою технологією потужністю 600 тис. т/рік. Використання у виробництві енергозберігаючої технології, яка дасть можливість максимально утилізувати тепло, що виділяється, у процесі отримання енергетичної пари, яка направляється на отримання електроенергії (близько 21,5 млн. кВт·год. щорічно).
Виробництво автомобільних шин:
ВАТ “Дніпрошина”.
Монтаж двох установок охолодження перегрітої пари на трубопроводах після парових турбін ТЕЦ (2008–2009 рр.) дасть економію 0,93 млн. м3 газу щорічно.
ВАТ “Росава”, м. Біла Церква.
Заміна компресорного і насосного обладнання в 2008 р. дасть економію електроенергії у розмірі 18,283 млн. кВт·год. щорічно.
4.2 Аналіз показників енергоефективності використання паливно-енергетичних ресурсів хімічною галуззю за 2000−2007 рр.
Найбільш енергоємними за сукупними валовими показниками енергоспоживання в Україні є наступні хімічні виробництва:
- синтетичного аміаку;
- азотної кислоти та азотних добрив;
- кальцинованої соди.
- каустичної соди та хлору;
- сірчаної кислоти;
- природної сірки;
- калійних добрив;
- пігментного двоокису титану;
- штучних хімічних волокон.
Близько 95 % загального споживання природного газу в хімічному комплексі приходиться на 10 підприємств. До них відносяться всі 6 азотних підприємств (їхнє сумарне споживання щорічно складає 6,8 млрд м3 природного газу, тобто близько 85%), а також ряд інших найбільш “газоємних” підприємств галузі (ЗАТ “Кримський титан”, ВАТ “Кримський содовий завод”, ВАТ “Сумихімпром”, Первомайське ДП “Хімпром”). Сумарно названі підприємства щорічно споживають близько 0,8 млрд м3 природного газу, тобто ще 10% загального галузевого споживання.
Близько 90% загального споживання електроенергії в хімічному комплексі приходиться на 15 основних підприємств. До них відносяться 6 підприємств азотної групи (ВАТ “Дніпроазот», Горлівське ВАТ “Концерн “Стирол”, ВАТ “Рівнеазот” ЗАО “Сєверодонецьке об’єднання “Азот”, Черкаське ВАТ “Азот”, ВАТ “Одеський припортовий завод”), а також ряд інших найбільш “електроємних” підприємств галузі – ЗАТ “Кримський Титан”, ВАТ “Кримський содовий завод”, ТОВ “Карпатнафтохім”, ВАТ “Чернігівське хімволокно”, ЗАТ “Росава”, ВАТ “Дніпрошина”, ВАТ “Сумихімпром”, ВАТ “Лисичанська сода”, ДП “Хімпром”, м. Первомайськ. До категорії найбільш електроємних підприємств хімічної галузі відносяться також гірничо-хімічні підприємства. Сумарно названі підприємства щорічно споживають близько 450 млн. кВт·год. електроенергії.
Технологічне та виробниче скорочення споживання енергоресурсів названими підприємствами та виробництвами, зниження питомого енергоспоживання в розрахунку на одиницю товарної продукції може забезпечити реальне зниження обсягів енергоспоживання та показників енергоємності галузі в цілому.
В табл. 4.5 наведено величини валового галузевого продукту за 2000−2007 рр., енергоємність якого у і-тому році розраховувалася за формулою:
EВХПі = Pі/Vі, (4.1)
де Pі – обсяг споживання паливно-енергетичних ресурсів хімічною галуззю за і-тий рік, кг у.п.;
Vі – величина валового галузевого продукту у і-тому році, грн.
Таблиця 4.5
Показники енергоємності валового галузевого продукту хімічного комплексу
| Показники | Роки | |||||
| 2000 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | |
| 1. Валовий галузевий продукт, млн. грн. | 4745 | 11956 | 16354 | 21163 | 23060 | 38000 |
| 2. Обсяг споживання ПЕР, тис. т у.п. | 7,299 | 7,681 | 8,192 | 7,976 | 7,928 | 12,54 |
| 3. Енергоємність валового галузевого продукту, кг у.п./грн. | 0,65 | 0,65 | 0,50 | 0,38 | 0,35 | 0,33 |
На рис. 4.6 −4.15 наведена динаміка фактичних витрат енергоресурсів на одиницю продукції при виробництві основної продукції (аміаку синтетичного, сірчаної кислоти, вуглецю технічного, метанолу, карбамідних смол, волокон синтетичних, карбаміду, соди каустичної, соди кальцинованої).
Рисунок. 4.6
Рисунок. 4.7
Рисунок. 4.8
Рисунок. 4.9
Рисунок. 4.10
Рисунок. 4.11
Рисунок. 4.12
Рисунок. 4.13
Рисунок. 4.14
Рисунок. 4.15
Як видно з рис. 4.6, у 2000−2004 рр. енергоємність при виробництві аміаку синтетичного була незмінною. Починаючи з 2005 р. енергоємність повільно зменшувалася і в 2007 р. становила 0,43 кг у.п./грн.
Це пояснюється тим, що підприємства азотної промисловості реагують на значне подорожчання природного газу шляхом:
- роботи у режимі жорсткої економії газу;
- проведенням модернізації та заміни агрегатів з виробництва аміаку та інші заходи.
З рис. 4.7 видно, що у 2000 р. порівняно з 1999 р. різко зменшилась енергоємність виробництва сірчаної кислоти - з 84,95 до 69,59 кг у.п./т. Темп зниження у 2000−2003 рр. уповільнився. Різке зменшення енергоємності відбулося за період 2003−2004 рр. (з 62,48 до 43,94 кг у. п. /т). З 2004 по 2007 рр. відбувається поступове збільшення енергоємності до 60,96 кг у.п./т.
Питання підвищення ціни на газ залишається основним «вузьким місцем» структури матеріальних витрат хімічного комплексу України. За даними на 2006 р. технологічний та енергетичний природний газ обійшовся галузі в 740 млн дол. США. В 2007 р. цей показник, за наявними оцінками, зріс щонайменше в півтора рази. Отже, близько 20% валового доходу всієї хімічної галузі йде тільки на закупівлю природного газу.
На цей час рівень світових цін на основні газоємні і енергоємні продукти хімії (аміак, карбамід, аміачна селітра, двоокис титану, комплексні добрива) дає змогу багатьом підприємствам працювати на рівні беззбиткової позитивної рентабельності.
За останні роки багато провідних підприємств галузі реалізували достатньо ефективні проекти з енергозбереження. Так, наприклад, у ЗАТ “Кримський титан” успішно запроваджено кілька енергозберігаючих проектів: будівництво і запуск паротурбінного відділення, що дало змогу щорічно одержувати 40,6 млн. кВт·год. електроенергії; модернізація газокомпресорного цеху дозволила одержувати щорічну економію 17 млн. кВт·год.; введена в експлуатацію установка компенсації реактивності потужності тощо.
У ВАТ “Одеський припортовий завод” за три останні роки реалізовані три проекти з модернізації діючих аміачних агрегатів (сумарна економія природного газу складає близько 50 млн. м3/рік).
На ЗАТ “Сєверодонецьке об’єднання “Азот” у 2006 р. за рахунок введення енергозберігаючих заходів одержано економію 48 млн. кВт·год. та 41,5 тис. Гкал. теплоенергії. В найближчі роки на підприємстві заплановано скорочувати сумарне споживання природного газу (на 20 млн. грн. щомісяця).
Починаючи з 2004 р. на ВАТ “Азот”, м. Черкаси щорічне споживання природного газу скорочується на 4%. Тільки активне впровадження енерго- і ресурсозберігаючих технологій та інвестицій може забезпечити поступальне скорочення обсягів споживання природного газу та інших енергоносіїв без збитків для базового товарного виробництва.
Аналіз стану основних фондів (ОФ), динаміки та структури інвестування хімічної та нафтохімічної промисловості України дозволяє констатувати такі проміжні висновки:
1. Станом на 2007 р. у хімічному комплексі України практично вичерпаний потенціал некапіталоємного розвитку та простого нарощення обсягів товарного виробництва за рахунок діючих виробничих потужностей.
2. Рівень та номінальні обсяги інвестиційних вкладень в основний капітал галузі, незважаючи на досить стійку та високу динаміку приросту в останні роки (2004 р. – 190%, 2005 р. – 20%, 2006 р. – 18%), не компенсують наростаюче фізичне та моральне відставання ОФ галузі від промислово розвинутих країн. Частка нового обладнання, придбаного та освоєного підприємствами галузі після 2000 р. в структурі основних фондів галузі не перевищує 10%.
За рівнем інноваційності технологічного розвитку хімічна та нафтохімічна промисловість України сьогодні в середньому на 15–20 років (залежно від сектору) відстає від діючих технологій у промислово розвинутих країнах . Наприклад, у США період оновлення ОФ в хімічній промисловості складає 6 років, в Західній Європі – 7−9 років. В Україні середні строки експлуатації ОФ на більшості виробництв основної хімії складають 20−25 років. За розрахунками, щорічні мінімально необхідні інвестиції в основний капітал галузі повинні бути не нижчими від 5 млрд. грн.
3. Процес виробничого інвестування галузевого виробництва впродовж останніх 6 років мав виразний структурований характер. В 2000−2004 рр. домінуюча частка інвестицій (близько 80−85%) використовувалася для т. з. “малої” (повузлової) модернізації та часткової реконструкція діючих хімічних виробництв. Освоєння нових виробничих потужностей в структурі сумарних галузевих інвестицій складало не більше 15−20% и переважно обмежувалося створенням нових виробництв у сфері перероблення. В 2005−2006 рр. структурна спрямованість інвестицій стала поступово видозмінюватися.
В секторі базових хімічних виробництв почала збільшуватися частка інвестиційних вкладень в розширену реконструкцію діючих виробництв, яка забезпечила нарощення потужностей в секторі основної хімії та мінеральних добрив на 6−7% (виробництва аміаку, карбаміду, метанолу, вінілацетату, пігментного двоокису титану, етилену, комплексних добрив тощо) та введення в експлуатацію нових потужностей (вінілацетат, кальцієво-аміачна селітра, кристалічний капролактам, гіпохлорит натрію, неткані матеріали, широкий асортимент хімічних будівельних матеріалів та ін.).
Однак етап “великої” (корінної) реконструкції базових хімічних виробництв лише розпочався, і сьогодні об’єктами такої реконструкції є найбільш капіталоємні та ресурсоспоживаючі виробництва хімічного комплексу України: синтетичний аміак, сірчана кислота, азотна кислота, карбамід, хлор, каустична сода та ін.
Значна частина хімічних підприємств стала перед дилемою – проводити корінну реконструкцію діючих виробництв чи створювати нові виробничі потужності, які вимагають більш значних (у більшості випадків – в 3-5 раз) капіталовкладень та інвестиційних ресурсів. Абсолютна більшість підприємств неспроможна самостійно вирішити питання фінансового забезпечення реалізації таких проектів. Необхідне залучення зовнішніх інвестицій (коштів інвесторів, кредитів банків, емісійних коштів тощо).
Зниження рентабельності роботи підприємств в умовах підвищення цін на енергоресурси та транспортування продукції, навіть за умови стабільності реального грошового забезпечення амортизаційних коштів, знижує власні інвестиційні можливості підприємств для швидкої акумуляції інвестиційних коштів, які можуть бути направлені на реалізацію проектів «великої» реконструкції підприємств базової хімії.
Аналіз показує, що з урахуванням усіх макроекономічних та мікроекономічних чинників для завершення “великої” реконструкції основної частини базових хімічних виробництв, що входять до хімічного комплексу України, необхідно не менше 3−5 років та мінімально 13−17 млрд. грн.
4.3 Напрями та головні завдання підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів
На даний час основним фактором зниження енергоємності продукції (послуг, робіт) в усіх галузях економіки є формування ефективно діючої системи державного управління сферою енергозбереження. Це дозволить, в першу чергу, удосконалити структуру кінцевого споживання енергоресурсів, зокрема, за рахунок подальшого розширення та поглиблення електрифікації в усіх сферах економіки, замістити дефіцитні види палива і одночасно підвищити продуктивність праці.
Енергозбереження хімічної галузі слід проводити за такими основними напрямками:
- впровадження нових енергозберігаючих технологій та обладнання;
- удосконалення існуючих технологій та обладнання;
- скорочення втрат енергоресурсів у виробництві та транспортуванні;
- підвищення якості продукції, удосконалення та скорочення втрат сировини та матеріалів;
- вибір і заміщення найбільш ефективних енергоносіїв.
У табл. 4.16 приведений прогноз приросту виробництва хімічної і нафтохімічної галузі до 2017 р.
Таблиця 4.16
Прогнозні обсяги виробництва хімічного і нафтохімічного комплексу
до 2017 р.
| Показник | Роки | ||||||
| 2008 | 2009 | 2010 | 2011 | 2012 | 2015 | 2017 | |
| Обсяг виробництва, млрд грн. | 39,52 | 40,51 | 41,32 | 42,14 | 43,20 | 44,50 | 46,00 |
Як видно з табл. 4.11, прогноз виробництва хімічної і нафтохімічної продукції на 2008 р. передбачав її приріст у порівнянні з 2007 р. на 4,0%, а за січень-березень 2008 р. він вже склав майже вдвічі більше (ріст на 7,9% до відповідного періоду 2007 р.).
У 2009 р. за прогнозом приріст виробництва хімічної і нафтохімічної промисловості становитиме 2,5% порівняно з 2008 р.
Слід відзначити, що розрахунки приросту виробництва галузі на 2008−2009 рр. проведені Міністерством економіки, а на 2010−2017 рр. розробником Програми є ДП “Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень”.
У зв’язку з продовженням модернізації виробництва у галузі з метою зниження залежності від природного газу прогнозується на 2010−2011 рр. незначне збільшення приросту обсягів виробництва до рівня попередніх років (на 2%).
У 2012 р. прогнозується приріст обсягів виробництва до 2,5%.
Величина очікуваної енергоємності валового продукту хімічної галузі за видами економічної діяльності, а також енергоємності окремих видів продукції, послуг, робіт визначається на основі заданих параметрів зменшення енергоємності валового внутрішнього продукту України.
Згідно з Енергетичною стратегією України на період до 2030 р., прогнозується зменшення енергоємності валового внутрішнього продукту хімічної галузі до значень, наведених у табл. 4.17.