Рекомендовано науково-методичною радою
| Вид материала | Документы |
- Міська науково-педагогічна бібліотека, 321.21kb.
- Рекомендовано до друку науково-методичною радою Миколаївської науково-педагогічної, 492.91kb.
- -, 113.52kb.
- Рекомендовано до друку науково-методичною радою Миколаївської науково-педагогічної, 461.28kb.
- Рекомендовано до друку науково-методичною радою Миколаївської науково-педагогічної, 365.16kb.
- Н. В. Радутна зав. інформаційно-бібліографічним відділом, 330.31kb.
- Управління освіти виконкому миколаївської міської ради миколаївська науково-педагогічна, 5325.03kb.
- Н. В. Щербак головний бібліограф інформаційно-бібліографічного відділу, 294.81kb.
- Рекомендовано до друку науково-методичною радою Миколаївської науково-педагогічної, 384.67kb.
- В. В. Буряк Антична філософія, 2249.03kb.
Тема 2. Зведення та групування статистичних даних
Зареєстровані у процесі масового статистичного спостереження значення ознак відбивають увесь діапазон об'єктивно існуючої в сукупності варіації. У розмаїтті поодиноких відомостей губиться загальне, у неістотному і випадковому — закономірне. Перехід від одиничного до загального відбувається завдяки зведенню.
Суть статистичного зведення полягає в тому, що матеріали спостереження класифікують та агрегують. Елементи сукупності за певними ознаками об'єднують у групи, класи, типи, а інформацію про них агрегують як у межах груп, так і в цілому по сукупності. Основне завдання зведення — виявити типові риси та закономірності масових явищ чи процесів.
Зведення є основою подальшого аналізу статистичної інформації. За зведеними даними обчислюють узагальнюючі показники, виконують порівняльний аналіз, а також аналіз причин групових відмінностей, вивчають взаємозв'язки між ознаками.
Складові статистичного зведення такі:
1) розробка програми систематизації та групування даних;
2) обґрунтування системи показників для характеристики груп і сукупності в цілому;
3) проектування макетів таблиць, в яких подаються результати зведення;
4) визначення технологічних схем обробки інформації, програмного забезпечення;
5) підготовка даних до обробки на комп'ютері, формування автоматизованих банків даних;
6) безпосереднє зведення, узагальнення, розрахунок показників. Програма систематизації та групування даних передбачає вибір групувальних ознак і правил формування груп.
Розробка програми, як і обґрунтування системи показників, залежить від мети дослідження, суті явища, яке вивчається, особливостей сукупності, ступеня варіації групувальних ознак.
Результати статистичного зведення подаються у формі статистичних таблиць, макети яких розроблюються разом з програмою обробки даних.
На практиці використовуються різні технологічні схеми комп'ютерної обробки первинних даних. Спільними для всіх є дві операції: кодування даних і перенесення їх із документів на технічні носії інформації, наприклад на магнітні диски.
За формою обробки даних зведення бувають централізованими та децентралізованими.
Класифікації та групування
Поділ сукупностей на групи, однорідні в тому чи іншому розумінні, пов'язаний з такими діями, як систематизація, типологія, класифікація, групування. Традиційно зазначений поділ виконують за такою схемою: із множини ознак, які описують явище, добирають розмежувальні, а потім сукупність поділяють на групи та підгрупи відповідно до значень цих ознак.
Головний принцип будь-якого поділу ґрунтується на двох положеннях:
1) в один клас, групу об'єднуються елементи певною мірою
подібні між собою;
2) ступінь подібності між елементами, які належать до одного класу, значно вищий, ніж між елементами, що належать до різних класів.
У кожному конкретному дослідженні вирішуються три питання:
1) що взяти за основу групування;
2) скільки груп, позицій необхідно виокремити;
3) як розмежувати групи.
Основою групування може бути будь-яка атрибутивна чи кількісна ознака, що має градації. Таку ознаку називають групувальною. Залежно від складності масового явища (процесу) та мети дослідження групувальних ознак може бути одна, дві й більше.
Поряд з класифікацією для висвітлення певних аспектів конкретного дослідження використовують групування, на яке покладаються такі аналітичні функції:
1) вивчення структури та структурних зрушень;
2) визначення типів соціально-економічних явищ, виокремлення однорідних груп і підгруп;
3) виявлення взаємозв'язків між ознаками.
Згідно з цими функціями розрізняють три види групувань:
структурне, типологічне, аналітичне.
Різновидом структурних групувань є ряди розподілу .
Зауважимо, що поділ групувань на три види певною мірою відносний. Адже часто групування універсальні: одночасно виділяються типи, визначається склад сукупності й виявляється взаємозв'язок між ознаками.
Принципи формування груп
Якщо групувальна ознака неперервна, постає питання про кількість груп та межі кожної з них. Кількість груп залежить від ступеня варіації групувальної ознаки та обсягу сукупності. Так, для дискретної ознаки, діапазон варіації якої обмежений (кількість дітей у сім'ї, тарифний розряд тощо), груп, як правило, стільки, скільки варіант ознаки. У разі значної варіації дискретної ознаки (кількість працюючих на підприємстві, кількість укладених на біржі угод), як і неперервної (стаж роботи працівника, собівартість продукції), діапазон варіації розбивається на т інтервалів.
Орієнтовно оптимальна кількість груп визначається за стандартними процедурами, зокрема за формулою Стерджеса:
т = 1 + 2,30259 lg n,
де п — обсяг сукупності; т — число інтервалів.
Інтервали являють собою каркас групувань. На практиці їх утворюють за трьома формальними принципами: рівності інтервалів; кратності інтервалів; рівності частот.
У структурних і аналітичних групуваннях найчастіше застосовують принцип рівності інтервалів. Ширина кожного інтервалу залежить від діапазону варіації ознаки х та обґрунтованого числа груп (інтервалів) т:
Визначаючи межі інтервалів, ширину h доцільно округлювати, самі межі слід позначати з такою точністю, щоб поділ елементів сукупності на групи був однозначним.
Якщо діапазон варіації ознаки надто широкий і поділ значень нерівномірний, беруть нерівні інтервали, зокрема сформовані за принципом кратності, коли ширина кожного наступного інтервалу в k раз більша (менша), ніж попереднього.
Групування за однією ознакою називається простим, за двома і більше ознаками — комбінаційним. У комбінаційних групуваннях ознаки ієрархічно впорядковуються за змістом чи за вагомістю.
Іноді доводиться перегруповувати дані, передусім щоб забезпечити порівнянність структур двох сукупностей за однією і тією самою ознакою. Результат перегрупування називають вторинним групуванням. Перегрупування виконують або об'єднанням, або розбиттям інтервалів первинного групування.
Тема 3. Середні величини та показники варіації
Середні величини – це узагальнюючі кількісні показники, що характеризують типові розміри варіюючих ознак якісно однорідних сукупностей.
Загальні принципи застосування середніх величин:
1. При визначені середньої величини в кожному конкретному випадку необхідно виходити із якісного змісту усередненої ознаки, враховуючи взаємозалежність ознак, що вивчаються.
2. Середня величина повинна, перш за все, розраховуватись по однорідній сукупності.
3. Загальні середні повинні підкріплюватись груповими середніми. Наприклад, аналіз динаміки продуктивності окремих тварин показує, що загальна середня продуктивність знижується.
4. Необхідно обґрунтувати вибір одиниць сукупності, для яких розраховується середня.
Середні величини діляться на два класи:
- ступеневі: середня арифметична, середня гармонійна, середня геометрична, середня квадратична, середня кубічна та ін.
- структурні: мода, медіана.
Найбільш поширеним видом середніх величин є середня арифметична. Її застосовують тоді, коли загальний об’єм варіюючої ознаки для всієї сукупності становить суму індивідуальних значень усередненої ознаки. Розрізняють середню арифметичну просту і зважену.
С
ередню арифметичну просту застосовують тоді, коли відомі індивідуальні значення усередненої ознаки у кожної одиниці сукупності. Її визначають за формулою:
де
– середнє значення ознаки; x – варіанти;
n – кількість варіантів.
Середню арифметичну зважену обчислюють тоді, коли окремі значення усередненої ознаки повторюються в досліджуваній сукупності неоднакове число разів, а також для обчислення середньої із середніх при різному обсязі сукупності.
С
ередню арифметичну зважену визначають за такою формулою:
де f – частоти (ваги).
Середню гармонійну використовують для узагальненої характеристики ознаки тоді, коли відомі окремі значення досліджуваної ознаки і обсяги явищ, а частоти невідомі. Формула середньої гармонічної простої має вигляд:
Середня гармонійна зважена:
де w – вага (xf = w; f =w/x ).
Для характеристики величин варіюючої ознаки використовують моду і медіану, які відносять до структурних середніх величин.
Варіація – це зміна розміру ознаки у статистичній сукупності. Для характеристики варіації використовують такі показники: розмах варіації, середнє лінійне відхилення, дисперсію, середнє квадратичне відхилення, коефіцієнт варіації.
Тема 4. Ряди динаміки
Усі природні і суспільні явища перебувають у постійному русі та розвитку.
Процес розвитку явищ у часі називають динамікою, а статистичні величини, які характеризують зміну явищ у часі – рядами динаміки.
Обов'язковими елементами рядів динаміки є моменти або періоди часу (певне число місяця, день, місяць, рік), до яких належать досліджувані показники і рівні ряду, що характеризують розмір явища.
Залежно від характеру досліджуваних явищ розрізняють два види рядів динаміки: моментні і періодичні. Моментні ряди динаміки характеризують стан явища на певні періоди: на 1 січня, на кінець року і т. д. Наприклад, земельна площа, поголів'я визначають на 1.01 щороку. Періодичні (інтервальні) характеризують розміри явищ за певні періоди: доби, декаду, місяць, рік тощо. Особливістю періодичних рядів динаміки є те, що їх рівні можна підсумувати.
Якщо ряд моментний має однакові проміжки, то середній рівень такого ряду обчислюють за формулою середньої хронологічної:
де y1, y2, yn – рівні ряду;
n – кількість рівнів.
Якщо моментний ряд має нерівні інтервали, то середній рівень визначають за формулою середньої арифметичної
д
е y – рівні ряди; n – кількість рівнів.
Важливою умовою при побудові рядів динаміки є порівнянність рівнів ряду, які характеризують кількісну сторону досліджуваного явища. При порівнянні величин динамічного ряду відмінність їх має відображувати тільки зміни явища і не залежати від причин, пов'язаних з їх підрахунком.
Для характеристики динамічних рядів використовують такі показники: абсолютний приріст, темпи росту, темпи приросту, абсолютне значення одного процента приросту.
Тема 5. Кореляційний аналіз. Індекси
Всі явища, що існують у природі й суспільстві, перебувають у взаємозалежності.
Кореляційний аналіз – це метод кількісної оцінки взаємозалежностей між статистичними ознаками, що характеризують окремі суспільно-економічні явища та процеси.
При кореляційному зв’язку немає суворої відповідності між значеннями залежних ознак кожному певному значенню факторної ознаки відповідає кілька значень результативної ознаки. Кореляційний зв’язок виявляється не в кожному окремому випадку, а при великій кількості спостережень і порівнянні середніх значень взаємозалежних ознак.
За напрямком зв’язок між корелюючими величинами може бути прямим і зворотним.
При прямому зв’язку факторна ознака змінюються в тому самому напрямі, що й результативна, наприклад, зв’язок між рівнем годівлі і продуктивністю худоби, рівнем механізації виробничих процесів і продуктивністю праці.
Якщо із збільшенням факторної ознаки результативна ознака зменшується або, навпаки із зменшенням факторної ознаки результативна ознака збільшується, то такий зв’язок називають зворотним, наприклад, зв’язок між урожайністю і собівартістю продукції, собівартістю продукції та рентабельністю виробництва, продуктивністю праці та собівартістю продукції.
За формою розрізняють прямолінійний та криволінійний зв’язок.
Прямолінійний кореляційний зв’язок характеризується рівномірним збільшенням або зменшенням результативної ознаки під впливом відповідної зміни факторної ознаки. Тому його визначають за рівнянням прямої лінії.
При криволінійному кореляційному зв’язку рівним змінам середніх значень факторної ознаки відповідають нерівні зміни середніх значень результативної ознаки. Аналогічно криволінійний зв’язок визначають за рівнянням кривої лінії (парабола, гіпербола).
Залежно від кількості досліджуваних ознак розрізняють парну (просту) та множинну кореляцію. При парній кореляції аналізують зв’язок між факторною та результативною ознаками, при множинній кореляції – залежність між результативної ознаки від двох та більше факторних ознак.
Кількісним показником щільності прямолінійного зв’язку результату з одним фактором є коефіцієнт кореляції, який обчислюють за формулою:
,де r – лінійний коефіцієнт кореляції;
σх – середнє квадратичне відхилення факторної ознаки;
у – середнє квадратичне відхилення результативної ознаки.
Чим ближче наближений цей коефіцієнт до 1, тим щільніший зв’язок між результативною та факторною ознакою, і навпаки, чим ближче наближений коефіцієнт кореляції до 0, тим менший зв’язок між результативною та факторною ознакою.
При парній залежності коефіцієнт кореляції коливається від 0 до +1 при прямому зв'язку і від 0 до —1 — при оберненому зв'язку. Якщо r < 0,3, зв'язку немає, якщо r = 0,3—0,5 — зв'язок слабкий, якщо r = 0,5 — 0,7 —зв'язок середній і якщо r > 0,7 — зв'язок тісний.
Індекс ― це відносна величина, яка показує в скільки разів рівень вивчаючого явища в даних умовах відрізняється від рівня того ж явища в інших умовах.
Відмінності умов може проявлятися в часі (індекси динаміки), в просторі (територіальні індекси). Індекси та планові індекси використовуються не тільки для співставлення рівнів, але, головним чином, для визначення причин, які приводять до зміни абсолютні значення вивчаючих рівнів.
Залежно від об'єкта дослідження розрізняють індекси об'ємних і якісних показників.
За ступенем охоплення досліджуваного явища індекси поділяють на індивідуальні, групові і загальні.
При обчисленні індексів розрізняють базисний та звітний періоди. Базисним називається період, з рівнем якого проводять порівняння (позначають символом "0"), а звітним ― період, рівні якого порівнюються (позначають символом "1").
Індекс обчислюють як відношення даних звітного періоду до даних базисного періоду і визначають у коефіцієнтах і процентах.
З
агальні індекси складаються з індексованої величини і сумірника індексу. Індексованою величиною називається величина, зміна якої вивчається за допомогою даного індексу. Певні види індексів дістають свою назву за допомогою даного індексу. Наприклад, в індексі цін індексованою величиною є ціна:
де p1 , p0 – ціна реалізації одиниці продукції відповідно у звітному і базисному періоді.
Сумірником індексу називається, величина за допомогою якої різнорідні елементи сукупності можна довести до сумірного вигляду. Наприклад, при обчисленні загального індексу цін сумірником буде кількість проданих одиниць окремих видів товарів.
З
агальний індекс цін:
де q1 - обсяг реалізації окремих видів продукції у звітному періоді.
Тема 6. Статистика рослинництва
В успішному розвитку рослинництва важливу роль відіграє статистика.
Завдання статистики рослинництва:
- визначення розмірів земельного фонду і розподілу його по землевласниках, землекористувачах і видах угідь;
- порівняльна оцінка якості земель;
- облік розмірів посівних площ сільськогосподарських культур і їх сортового складу;
- визначення площ, валових зборів, урожайності культур та оцінка процесу відтворення багаторічних насаджень;
- встановлення обсягів, якості і економічної ефективності впровадження агротехнічних заходів;
- своєчасний і точний облік розмірів урожаю та урожайності сільськогосподарських культур;
- визначення втрат при збиранні і реалізації урожаю та можливостей їх ліквідації.
Важливими завданнями статистики є також контроль за збереженням і раціональним використанням земельних ресурсів, дослідження впливу природних і економічних факторів на результати виробництва, виявлення невикористаних резервів, вивчення передового досвіду.
Для характеристики стану і розвитку рослинництва статистика використовує систему об'єктивних показників, які характеризують:
- розміри, структуру, динаміку посівних площ сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень;
- обсяги і структуру валового збору площ сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, рівень їх врожайності, а також зміну цих показників у часі та просторі;
- обсяги, строки та якість проведення різних агротехнічних заходів.
Земельний фонд України включає всі землі в межах її території (у тому числі й землі під водою) незалежно від цільового призначення та господарського використання.
Відповідно до цільового призначення всі земельні ресурси поділяють на:
- землі сільськогосподарського призначення;
- землі населених пунктів;
- землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення;
- землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
- землі лісового фонду;
- землі водного фонду;
- землі запасу.
Земельні угіддя — це ділянки землі, які різняться природними властивостями і способом господарського використання, їх поділяють на сільськогосподарські і несільськогосподарські.
До сільськогосподарських належать угіддя, які придатні і використовуються для виробництва продукції рослинництва й тваринництва. Це рілля, перелоги, сіножаті, пасовища і багаторічні насадження.
До несільськогосподарських угідь належать землі під лісом, деревно-чагарникові насадження (у тому числі полезахисні лісові смуги), землі під водою, болота, землі під дорогами і прогонами, піски, яри, землі під виробничими будівлями і дворами та інші землі, непридатні для використання в сільському господарстві.
Земельний кадастр — це систематизована сукупність даних про природні властивості земель, їх правовий і господарський стан. Складовими частинами земельного кадастру є кількісний облік (реєстрація) земель по землевласниках, землекористувачах та видах угідь, якісний облік земель, бонітування ґрунтів і економічна оцінка землі.
Система показників ефективності використання землі:
- показник, використання земельного фонду;
- показник використання сільськогосподарських угідь;
- показник використання ріллі.
Для характеристики економічної ефективності використання землі визначають показники виходу продукції з одиниці земельної площі.
Посівна площа сільськогосподарських культур – це частина ріллі або інших розораних угідь, зайнята посівом однієї або кількох сільськогосподарських культур.
Облікові категорії посівних площ:
Засіяна площа — це площа, на якій було висіяне насіння сільськогосподарських культур.
Весняна продуктивна площа — площа, яка фактично зайнята під посівами до часу закінчення сівби ярих культур.
Площа, зайнята під посів — це фізична засіяна площа до моменту закінчення сівби ярих культур. Вона встановлюється тільки як посівна площа на ріллі і враховується для характеристики ступеня використання ріллі. Визначається шляхом додавання до весняної продуктивної площі посівів на зелене добриво і непересіяної частини озимих, що загинули в осінньо-зимовий період.
Збиральна площа — це площа, на якій у поточному році повинні бути організовані збиральні роботи.
Фактично зібрана площа — площа, на якій проведені збиральні роботи, її розмір визначається відніманням від збиральної площі ділянок, на яких врожай залишився незібраним через несприятливі кліматичні умови, господарсько-організаційні га інші причини, і площ, що призначалися до збирання, але були використані для випасу тварин або на зелене добриво.
Під валовим збором сільськогосподарських культур, або урожаєм, у статистиці прийнято розуміти загальний розмір продукції в натуральному виразі, зібраної з основних, повторних і рядних посівів, площі багаторічних насаджень та інших сільськогосподарських угідь.
Під врожайністю сільськогосподарських культур розуміють середній розмір певної продукції рослинництва з одиниці фактично зібраної площі даної культури. Врожайність у статистиці вимірюють у центнерах з гектара (ц/га) або з І м2 закритого ґрунту.
Врожайність = Валовий збір : Посівна площа
Показники врожаю і врожайності:
Видовий урожай і врожайність — це розміри врожаю і врожайності, що формуються на різних стадіях розвитку рослин, які передують стадії повної стиглості, і визначаються за станом розвитку рослин на визначені моменти, іноді з урахуванням метеорологічних умов і стану ґрунту.
Врожай і врожайність на корені перед початком збирання — це фактично вирощений, але ще не зібраний врожай.
Фактичний урожай — це фактично зібраний та оприбуткований урожай із зібраних основних, повторних і міжрядних посівів сільськогосподарських культур.
Фактична врожайність сільськогосподарських культур (фактичний збір з 1 га) визначається діленням фактичного валового збору з основних, повторних і міжрядних посівів на фактично зібрану площу. Важливим завданням статистики є визначення втрат урожаю під час збирання і транспортування продукції. Для того щоб визначити втрати урожаю під час збирання, на зібрану площу рівномірно у шаховому порядку накладають залежно від розміру поля 15—25 квадратних метрівок. Розділивши масу зерна, зібраного з накладених метрівок, на їх кількість, визначають середні втрати зерна з 1 м2. Після цього здійснюють перерахунок втрат на 1 га і на всю зібрану площу.
Втрати зерна внаслідок неповного вимолочування визначають за допомогою повторного вибіркового обмолочування скошеної маси. Втрати цукрових буряків і картоплі зумовлені в основному неповним викопуванням коренів та бульб, їх визначають перекопуванням пробних ділянок розміром 2 х 2 м (або 3 х 3 м).
Під час аналізу даних про урожай і урожайність оцінюють рівень виконання плану урожайності і валового збору, досліджують динаміку урожайності, а також вивчають вплив природно-кліматичних і економічних факторів на її рівень для виявлення резервів підвищення урожайності і збільшення виробництва продукції рослинництва. Щоб оцінити рівень виконання плану валового збору і урожайності, застосовують метод різниць та індексний метод. Метод різниць використовують при аналізі виконання плану по окремих сільськогосподарських культурах, індексний метод — при аналізі виконання плану по групі однорідних культур.
Самостійну роботу по статистиці студенти виконують згідно варіанту, який визначають по першій літері прізвища і останній цифрі шифру залікової книжки (табл. 2).
Таблиця 2
Номери завдань для самостійної роботи
-
Перша
літера прізвища
Остання цифра шифру
0
1
2
3
4
5
6
7
8
9
А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, І, К, Л, М, Н, О
1
5
16
30
2
6
17
30
3
7
18
30
1
8
19
30
2
9
20
30
3
10
21
30
4
11
22
30
1
12
23
30
2
13
24
30
3
14
25
30
П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Щ, Є, Я, Ю
4
15
26
30
1
6
27
30
2
7
28
30
3
8
29
30
4
9
17
30
1
10
18
30
2
11
19
30
3
12
20
30
4
13
21
30
1
14
22
30
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
1. Визначити трудовий індекс продуктивності праці (додаток 1).
2. Визначити вартісний індекс продуктивності праці (додаток 2).
3. Визначити індивідуальні, загальні індекси собівартості продукції (додаток 3).
4. Визначити індивідуальні, загальні індекси фізичного обсягу продукції (додаток 4).
5. Розрахувати показники динамічного ряду (абсолютний приріст, коефіцієнт росту, темп приросту, значення одного процента приросту), середній рівень ряду динаміки, середній абсолютний приріст,середній коефіцієнт росту по врожайності зернових культур(додаток 5)
6. Розрахувати показники динамічного ряду (абсолютний приріст, коефіцієнт росту, темп приросту, значення одного процента приросту), середній рівень ряду динаміки, середній абсолютний приріст, середній коефіцієнт росту по врожайності цукрових буряків (додаток 5).
7. Розрахувати показники динамічного ряду (абсолютний приріст, коефіцієнт росту, темп приросту, значення одного процента приросту), середній рівень ряду динаміки, середній абсолютний приріст, середній коефіцієнт росту по врожайності картоплі (додаток 5).
8. Розрахувати показники динамічного ряду (абсолютний приріст, коефіцієнт росту, темп приросту, значення одного процента приросту), середній рівень ряду динаміки, середній абсолютний приріст, середній коефіцієнт росту по врожайності овочів (додаток 5).
9. Розрахувати показники динамічного ряду (абсолютний приріст, коефіцієнт росту, темп приросту, значення одного процента приросту), середній рівень ряду динаміки, середній абсолютний приріст, середній коефіцієнт росту по врожайності соняшника на зерно (додаток 5).
10. Розрахувати показники динамічного ряду (абсолютний приріст, коефіцієнт росту, темп приросту, значення одного процента приросту), середній рівень ряду динаміки, середній абсолютний приріст, середній коефіцієнт росту по валовому збору зернових культур (додаток 5).
11. Розрахувати показники динамічного ряду (абсолютний приріст, коефіцієнт росту, темп приросту, значення одного процента приросту), середній рівень ряду динаміки, середній абсолютний приріст, середній коефіцієнт росту по валовому збору цукрових буряків (додаток 5).
12. Розрахувати показники динамічного ряду (абсолютний приріст, коефіцієнт росту, темп приросту, значення одного процента приросту), середній рівень ряду динаміки, середній абсолютний приріст, середній коефіцієнт росту по валовому збору овочів (додаток 5).
13. Розрахувати показники динамічного ряду (абсолютний приріст, коефіцієнт росту, темп приросту, значення одного процента приросту), середній рівень ряду динаміки, середній абсолютний приріст, середній коефіцієнт росту по валовому збору насіння соняшника (додаток 5).
14. Розрахувати показники динамічного ряду (абсолютний приріст, коефіцієнт росту, темп приросту, значення одного процента приросту), середній рівень ряду динаміки, середній абсолютний приріст, середній коефіцієнт росту по валовому збору картоплі (додаток 5).
15. Розрахувати показники динамічного ряду (абсолютний приріст, коефіцієнт росту, темп приросту, значення одного процента приросту), середній рівень ряду динаміки, середній абсолютний приріст, середній коефіцієнт росту по урожайності зернобобових (додаток 5).
16. Виявити взаємозалежність між урожайністю озимої пшениці (у) та витратами праці на 1 га посівної площі (х) використовуючи кореляційний метод аналізу. Розрахувати рівняння зв'язку, коефіцієнти кореляції та детермінації (додаток 6).
17. Виявити взаємозалежність між урожайністю озимої пшениці (у) та внесенням мінеральних добрив на 1 га ріллі (х) використовуючи кореляційний метод аналізу. Розрахувати рівняння зв'язку, коефіцієнти кореляції та детермінації (додаток 6).
18. Виявити взаємозалежність між урожайністю озимої пшениці (у) та якістю грунтів (х) використовуючи кореляційний метод аналізу. Розрахувати рівняння зв'язку, коефіцієнти кореляції та детермінації (додаток 6).
19. Виявити взаємозалежність між урожайністю картоплі (у) та внесенням органічних добрив на 1 га (х) використовуючи кореляційний метод аналізу. Розрахувати рівняння зв'язку, коефіцієнти кореляції та детермінації (додаток 6).
20. Виявити взаємозалежність між урожайністю картоплі (у) та внесенням мінеральних добрив на 1 га ріллі (х) використовуючи кореляційний метод аналізу. Розрахувати рівняння зв'язку, коефіцієнти кореляції та детермінації (додаток 6).
21. Виявити взаємозалежність між урожайністю картоплі (у) та якістю ґрунтів (х) використовуючи кореляційний метод аналізу. Розрахувати рівняння зв'язку, коефіцієнти кореляції та детермінації (додаток 6).
22. Виявити взаємозалежність між урожайністю овочів (у) та внесенням мінеральних добрив на 1 га ріллі (х) використовуючи кореляційний метод аналізу. Розрахувати рівняння зв'язку, коефіцієнти кореляції та детермінації (додаток 6).
23. Виявити взаємозалежність між урожайністю овочів (у) та якістю ґрунтів (х) використовуючи кореляційний метод аналізу. Розрахувати рівняння зв'язку, коефіцієнти кореляції та детермінації (додаток 6).
24. Проаналізувати зміну валового збору зернових культур за два останніх роки, використовуючи індексний метод аналізу (додаток 7).
25. Проаналізувати зміну валового збору зернових культур за два останніх роки, використовуючи індексний метод аналізу (додаток 7).
26. Проаналізувати зміну валового збору зернових культур за два останніх роки, використовуючи індексний метод аналізу (додаток 7).
27. Проаналізувати зміну валового збору зернових культур за два останніх роки, використовуючи індексний метод аналізу (додаток 7).
28. Проаналізувати зміну валового збору зернових культур за два останніх роки, використовуючи індексний метод аналізу (додаток 7).
29. Проаналізувати зміну валового збору зернових культур за два останніх роки, використовуючи індексний метод аналізу (додаток 7).
30. Представити "Звіт про підсумки сівби" (ф.4) за останній рік.
Додаток 1
Д
ля розрахунку трудомісткості (кількість часу, витраченого на виробництво одиниці продукції) застосовують формулу:
де t – витрати часу на виробництво продукції (трудомісткість);
T – витрати часу на виробництво цієї продукції;
q – кількість виробленої продукції.
Індивідуальний індекс трудомісткості:
it = t0 / t1
Загальний трудовий індекс продуктивності праці:
де Σ t1 q1 – витрати часу на всю продукцію в звітному періоді;
Σt0 q1 – час, який би необхідно було б витратити для виробництва продукції звітного періоду при трудомісткості базисного періоду.
Всі розрахунки представити у вигляді таблиці.
Таблиця
Дані для розрахунку трудового індексу продуктивності праці
| Види продукції | Кількість продукції, ц | Прямі витрати праці, люд.- год. | Індивідуальний індекс | |||||
| на виробництво продукції | на 1 ц продукції | |||||||
| базисний період | звітний період | базисний період | звітний період | умовний | базисний період | звітний період | ||
| q0 | q1 | T0=t0q0 | T1=t1q1 | Tум=t0q1 | t0 | t1 | it=t0/t1 | |
| Зернові | 84360 | 60920 | | | | 0,51 | 0,64 | |
| Цукрові буряки | 117503 | 214372 | | | | 0,47 | 0,38 | |
| Овочі | 1704 | 3772 | | | | 13,07 | 11,40 | |
| Картопля | 987 | 342 | | | | 7,47 | 17,50 | |
| Всього | x | x | | | | x | x | x |
Додаток 2
П
рямим показником продуктивності праці є кількість продукції, виробленої за одиницю часу:
де V – рівень продуктивності праці;
q – кількість виробленої продукції;
T – витрати часу на виробництво цієї продукції.
З
агальним показником рівня продуктивності праці є кількість продукції в грошовому виразі, виробленої за одиницю часу:
де p – порівняльні ціни;
q – кількість продукції;
T – витрати праці в люд.-год. або середньорічна чисельність працюючих.
В
артісний індекс продуктивності праці розраховують за формулою:
Дані для розрахунку вартісного індексу продуктивності праці оформити в таблиці.
Таблиця
Дані для розрахунку вартісного індексу продуктивності праці
| Види продукції | Кількість продукції, ц | Прямі витрати праці, люд.- год. | Порівняльна ціна, грн. | Вартість продукції, тис. грн. | |||||
| базисний період | звітний період | на виробництво продукції | на 1 ц продукції | ||||||
| базисний період | звітний період | базисний період | звітний період | базисний період | звітний період | ||||
| q0 | q1 | T0=t0q0 | T1=t1q1 | t0 | t1 | р | q0p | q1p | |
| Цукрові буряки | 117503 | 214372 | | | 0,47 | 0,38 | 12,01 | | |
| Картопля | 987 | 342 | | | 7,47 | 17,50 | 47,50 | | |
| Всього | x | x | | | x | x | x | | |
Додаток 3
З
агальний індекс собівартості продукції розраховують за формулою:
де z1, z0 – собівартість 1 ц продукції у звітному та базисному періоді;
q1 – кількість виробленої продукції у звітному періоді.
Сума економії (перевитрат) в результаті зниження (росту) собівартості продукції:
Δ = Σz1q1 – Σz0q1
І
ндивідуальний індекс собівартості:
Розрахунки представити в таблиці.
Таблиця
Розрахункові дані для розрахунку індексу собівартості
| Продукція | Вихідні дані | Розрахункові дані | |||
| Виробництво продукції звітного періоду, ц | Собівартість 1ц продукції, грн. | Виробничі витрати, грн. | |||
| базисний період | звітний період | звітний період | умовний | ||
| q1 | z0 | z1 | z1q1 | z0q1 | |
| Зернові | 23698 | 38,54 | 40,18 | | |
| Цукрові буряки | 47408 | 11,76 | 12,00 | | |
| Разом | х | х | х | | |
Додаток 4
Індивідуальний індекс фізичного обсягу обчислюють за формулою:
де q1, q0 – обсяг реалізації окремих видів продукції відповідно у звітному і базисному періодах.
Загальний індекс фізичного обсягу продукції:
де p0 – ціна одиниці продукції у базисному періоді (або порівняльна ціна).
Розрахунки представити в таблиці.
Таблиця
Вихідні дані для розрахунку індексу фізичного обсягу реалізованої продукції
| Продукція | Обсяг реалізації, ц | Порівняльна ціна, грн. | Індивіду- альний індекс | Вартість продукції, грн. | ||
| базисний період | звітний період | базисний період | умовний період | |||
| q0 | q1 | p0 | i=q1/q0 | q0p0 | q1p0 | |
| Пшениця | 9695,1 | 9821,7 | 43,34 | | | |
| Ячмінь | 2063,8 | 2010,5 | 37,52 | | | |
| Цукрові буряки | 34099,0 | 36145,9 | 12,01 | | | |
| Картопля | 3,1 | 3,5 | 47,50 | | | |
| Разом | х | х | х | х | | |
Додаток 5
Основними показниками ряду динаміки є: абсолютний приріст (щорічний і базисний), коефіцієнт росту (щорічний і базисний), темп росту (щорічний і базисний), темп приросту (щорічний і базисний), значення 1% приросту.
Показники ряду динаміки визначають порівнянням рівнів ряду динаміки. При цьому рівень, який порівнюють, називають поточним, а рівень з яким порівнюють – базисним.
Абсолютний приріст А визначають як різницю між поточним yi і попереднім yі-1 або початковим y0 рівнями ряду динаміки.
Базисний абсолютний приріст дорівнює:
Аі=yі-y0, тобто А1=y1-y0; А2=y2-y0; А3=y3-y0 і т.д.
Ланцюговий (щорічний) абсолютний приріст дорівнює:
Аі=yі-yі-1, тобто А1=y1-y0; А2=y2-y1; А3=y3-y2 і т.д.
Коефіцієнт росту К – це відношення поточного рівня ряду динаміки y1 до попереднього yі-1 або початкового рівня y0.
Базисний коефіцієнт зростання дорівнює:
Кі=yі / y0, тобто
і т.д.Ланцюговий (щорічний) коефіцієнт зростання дорівнює:
Кі=yі / yі-1, тобто
і т.д.Темп росту – коефіцієнт росту помножений на 100. Темп приросту Т показує, на скільки процентів збільшився або зменшився поточний рівень ряду динаміки порівняно з базисним рівнем.
Темп приросту (зниження) можна визначити, віднімаючи від темпу росту, вираженого в процентах, 100%:
Тпр=(К*100)-100
Абсолютне значення 1% приросту – відношення щорічного приросту за певний період до щорічного темпу приросту за той самий період.
Зн 1% пр =
Всі розраховані показники ряду динаміки занесемо в таблицю.
Таблиця
Показники ряду динаміки
| Роки | Показник | Абсолютний приріст | Коефіцієнт росту | Темп росту, % | Темп приросту, % | Абсолютне значення 1 % приросту | ||||
| базис ний | щоріч -ний | базисний | щорічний | базисний | щорічний | базис- ний | щорічний | |||
| 1998 | | — | — | 1.000 | 1.000 | 100.0 | 100.0 | — | — | |
| 1999 | | | | | | | | | | |
| 2000 | | | | | | | | | | |
| 2001 | | | | | | | | | | |
| 2002 | | | | | | | | | | |
| 2003 | | | | | | | | | | |
| 2004 | | | | | | | | | | |
| 2005 | | | | | | | | | | |
| 2006 | | | | | | | | | | |
| 2007 | | | | | | | | | | |
Для узагальненої характеристики вихідних рівнів та розрахункових величин ряду динаміки слід визначити середні показники.
Середній рівень
інтервального ряду з рівними інтервалами розраховують за формулою:
, деn- загальне число рівнів ряду динаміки.
Середній абсолютний приріст
розраховують за формулою:
Середній коефіцієнт зростання
обчислюють за формулою:
,
yn – кінцевий рівень ряду;
y0 – початковий рівень ряду;
n – число дат в періоді за який визначають коефіцієнт росту.
Додаток 6
Для визначення форми зв'язку між ознаками необхідно побудувати графік кореляційної залежності. Розміщення крапок на полі графіка покаже форму зв'язку між ознаками.
При прямолінійній залежності парний кореляційний зв'язок між ознаками визначають за рівнянням прямої: