Пантелєєв Володимир Павлович конспект
| Вид материала | Конспект |
- Дрнті 61 Спосіб мембранного розділення Тюкавін Володимир Олександрович, 51.08kb.
- Конспект виртуальной экскурсии Тема: «Тут всё в миниатюре…», 97.38kb.
- Задорожній Олександр Вікторович, Буткевич Володимир Григорович, Мицик Всеволод Всеволодович, 3357.97kb.
- Проблеми цивільного та підприємницького права в україні b. I. Бірюков володимир Іванович, 167.83kb.
- Володимир Мельниченко Українська душа Москви, 10720kb.
- Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека ім. В. Короленка Чернігівський, 566.88kb.
- Володимир Мельниченко Тарас Шевченко, 7515.95kb.
- Володимир Мельниченко Шевченківська Москва, 5190.32kb.
- Безруких Павел Павлович № Время фио, предприятие Название доклад, 119.19kb.
- Чистяков Рудольф Павлович Организационно-методический раздел учебный курс, 163.13kb.
20.10 Види внутрішнього аудиту
Внутрішній аудит на підприємстві організовується з урахуванням його специфіки на кожному конкретному підприємстві виходячи зі сфери діяльності, що перевіряється, тому на практиці виникають різні види внутрішнього аудиту.
Аудит фінансової звітності – традиційний вид аудиту, він передбачає оцінку вірогідності фінансової інформації підприємства. Критеріями оцінки приймають існуючи принципи та положення бухгалтерського обліку. Аудит фінансової звітності поділяється на:
а) плановий (регламентований), який проводиться в межах затвердженого плану роботи;
б) позаплановий (ініціативний), який здійснюється на вимогу власника, керівника підприємства.
Аудит на відповідність вимогам визначає, чи дотримуються на підприємстві вимоги законів, договори, правила, норми, тощо, які впливають на результати діяльності та фінансову звітність. Він поділяється на два підвиди:
а) аудит на відповідність принципам, який включає процедури аудиторського контролю з точки зору дотримання (виконання) апаратом управління підприємством законів та нормативних актів;
б) аудит на відповідність доцільності, який включає процедури аудиторського контролю діяльності посадових осіб підприємства на предмет раціональності, розумності, обґрунтованості та корисності їх діяльності.
Операційний аудит (управлінський аудит, аудит господарської діяльності) – один з видів аудиту, вивчення аудиторами будь-якої частини процедур та операцій суб`єкта господарювання з метою оцінки її продуктивності та ефективності та формулювання рекомендацій щодо економічного використання ресурсів, досягнення поставлених цілей. Під операційним аудитом розуміють різні супутні аудиту послуги. Операційний аудит включає в себе:
а) функціональний (міжфункціональний) аудит систем виробництва та управління;
б) організаційно-технічний аудит систем виробництва та управління;
в) всебічний аудит систем виробництва і управління.
Практика внутрішнього аудиту свідчить про значну мінливість обов`язків внутрішніх аудиторів в залежності від галузі економіки, органа управління, форм власності, джерел фінансування тощо.
Потреба в удосконаленні фінансово-господарського механізму підприєм-ства визначає велику кількість напрямів внутрішнього аудиту, кожний з яких містить різновиди в залежності від суб`єктів, видів, мети проведення аудиту. Для організації аудиторської діяльності, розробки відповідних процедур та методів здійснення необхідна відповідна класифікація аудиту не лише в залежності від сфери діяльності, а й за іншими ознаками, наприклад, об`єкти та суб`єкти контролю, потреба в аудиті, напрямки його здійснення тощо (табл. 10.5.).
Таблиця 10.5
Класифікація видів внутрішнього аудиту
| Ознака класифікації | Класифікаційна група |
| Суб`єкт аудиту | Служба (відділ) внутрішнього аудиту на підприємстві, окремі аудитори Ревізійна комісія підприємства Сторонні організації, в т.ч. зовнішні аудиторські фірми |
| Види аудиту в залежності від сфер діяльності, що перевіряються | Фінансовий (бухгалтерський) аудит Податковий аудит Управлінський (внутрішньогосподарський) аудит Виробничий аудит Господарський аудит Аудит операцій зі збуту продукції Соціальний аудит Екологічний аудит |
| В залежності від об`єкту аудиту | Перевірка системи бухгалтерського обліку Перевірка фінансової звітності, включаючи дотримання вимог облікової політики Перевірка визначення зобов`язань за податками та розрахунків за податками Перевірка систем внутрішнього контролю Перевірка окремих елементів системи внутрішнього контролю Перевірка дотримання вимог законів та інших нормативних актів, внутрішніх положень та інструкцій підприємства Перевірка діяльності окремих структурних підрозділів підприємства Перевірка наявності, стану та забезпечення збереження майна підприємства |
| За ступенем необхідності аудиту | Плановий (регламентований) аудит Позаплановий (ініціативний) аудит |
| За напрямками здійснення аудиту | Фінансово-аналітичний Організаційно-правовий Операційно-виробничий Маркетинговий Інвестиційний (інноваційний) Комп`ютерний |
| В залежності від форм організації перевірки в інтересах власника | Повний (комплексний) аудит фінансово-господарської діяльності Тематичний (операційний, спеціальний) аудит Наскрізна аудиторська перевірка Рахунково-аналітична перевірка балансу та інших форм фінансової звітності Підтверджувальна перевірка на обґрунтованість та розумність |
| За способом організації перевірки документів | Суцільний аудит Вибірковий аудит Проміжний аудит Обмежений аудит Систематизований (упорядкований) аудит |
| По відношенню до часу здійснених операцій | Попередній (ознайомлюючий) Поточний Послідуючий Прогнозний (стратегічний) |
| В залежності від способу отримання інформації при проведенні аудиту | Документальна перевірка первинних документів та облікових регістрів Фактичні методичні прийоми (інвентаризація) Процедурний аудит (обстеження та візуальний нагляд) |
| В залежності від ініціаторів проведення аудиту | Аудит за ініціативою власників та акціонерів Аудит за ініціативою керівництва підприємства Аудит за вимогами правоохоронних та державних контролюючих органів |
| В залежності від блоків (циклів), що перевіряються | Аудит постачальницько-заготівельної діяльності Аудит циклу виробництва (надання послуг, продажу товарів, реалізації продукції) Аудит циклу збуту та отримання фінансових результатів Аудит фінансово-інвестиційного циклу |
| В залежності від методики організації аудиту | Перевірка на відповідність Перевірка по суті Аналітична перевірка |
| За частотою проведення | Безперервний (на постійній основі) аудит Епізодичний (періодичний) аудит |
| За місцем проведення | Камеральна перевірка Виїзна перевірка |
| За кількістю здійснених на підприємстві перевірок | Первинний аудит (здійснюється вперше) Черговий (регулярний) аудит |
| За формою оформлення результатів аудиту | Перевірки, що оформлені підсумковим документом – актом ревізії Перевірки, що оформлені проміжним актом Перевірки, що оформлені висновком Перевірки, що оформлені спеціальним висновком Перевірки, що оформлені інформацією у письмовому вигляді |
| В залежності від рівня значущості суб`єктів, що здійснюють перевірку | Аудит, який здійснений контрольними службами міністерств та відомств Аудит, який проводиться спеціальними службами контролю підприємства або сторонніми організаціями Аудит, що проводиться співробітниками підприємства, які, крім основних функцій, виконують також контрольні функції (бухгалтерія, економічний, фінансовий, плановий, юридичний, виробничий та інші відділи) |
| В залежності від мети і обсягу аудиторської перевірки | Організаційний, перевіряється вся робота підприємства Функціональний, перевіряється одна з функцій діяльності підприємства Спеціальний, зумовлюється поточними потребами підприємства |
| В залежності від видів діяльності, яку здійснюють служби внутрішнього аудиту | Аудиторські ревізії та перевірки фінанснвої звітності Супутні аудиту послуги |
| Внутрішній аудит, здійснюваний в залежності від рівня значущості структур, що перевіряються | Перевірка діяльності всього підприємства в цілому Перевірка виконання функцій окремими підрозділами підприємства Перевірка за центрами відповідальності |
| Аудит, здійснений в залежності від умов обробки даних | Аудит в умовах ручного (машинного) ведення обліку Аудит в середовищі електронної обробки даних |
20.11 Законодавчі основи внутрішнього аудиту в Україні
Законодавчими основами формування системи внутрішнього аудиту є Господарський та Цивільний Кодекси України, закони, внутрішні розпорядчі документи підприємства.
Контроль за здійсненням діяльності суб`єкта господарювання (далі в тексті посібника - підприємства) входить до складу функцій управління підприємством. Підприємство в своїх засновницьких документах зобов`язано вказувати:
компетенцію таких органів (права, обов`язки, зв`язок з іншими підрозділами підприємства, підпорядкованість);
підприємство самостійно встановлює форми і методи проведення внутрішнього аудиту;
організаційними формами контролю фінансової діяльності підприємства визнаються аудиторська та/або ревізійна комісія (ревізор) підприємства;
голова контрольного органу включається до складу посадових осіб підприємства;
рішення контрольних органів підприємства у вигляді протоколів комісій надаються учасникам підприємства, в часності, таке право мають учасники господарського товариства;
основним методом контролю підприємства визнається проведення перевірок;
основним об`єктом контролю визнається фінансово-господарська діяльність підприємства;
внутрішній контроль підприємства не входить до сфер державного контролю і нагляду за господарською діяльністю.
В нормативних документах України термін “внутрішній аудит” розглядається як складова частина управління у двох структурах: у органах Державного казначействі України та у комерційних банках.
Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності виконання державного та місцевого бюджетів щодо внутрішнього казначейського контролю до системи адміністративного контролю відносяться методи контролю, в т.ч. внутрішній аудит.
Внутрішній аудит в системі внутрішнього казначейського контролю - це незалежний підрозділ, який не бере участі у виконанні операцій, а періодично здійснює перевірки та оцінює:
- адекватність і ефективність заходів та системи внутрішнього контролю;
- повноту, своєчасність і достовірність фінансової та іншої звітності;
- дотримання принципів і внутрішніх процедур обліку;
- відповідність регулятивним вимогам.
Створення ефективної системи внутрішнього фінансового контролю досягається шляхом оптимизації взаємовідносин та обміну інформацією між внутрішнім контролем, зовнішніми та внутрішніми аудиторами Держказначейства. На внутрішній аудит покладається контроль за проведенням інвентаризації.
Положенням про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках, затвердженим Постановою Правління НБУ від 20.09.1999 р. № 114 визначено систему аудиторської діяльності в банках та регламентує порядок створення і організацію служби внутрішнього аудиту в комерційних банках України. Положення є обов`язковим для безумовного дотримання йього вимог комерційними банками, на його підставі кожен банк створює власні підрозділи з внутрішнього аудиту.
Служба внутрішнього аудиту банку - це самостійний структурний підрозділ банку, який створюється за рішенням Правління банку; від підпорядкований, як правило, безпосередньо Раді банку; служба укомплектована професійно придатними, кваліфікованими кадрами, служба звітує перед Правлінням банку не менше одного разу на рік, готує доповідну записку Раду банку та зборам акціонерів.
Головними функціями служби внутрішнього аудиту банку є зменшення ризиків у проведенні операцій, надання рекомендацій структурним підрозділам банку у процесі планування, на стадії розроблення і впровадження нових продуктів; проведення аудиту структурних підрозділів банку, координація своєї діяльності з діями незалежних аудиторських фірм, складання та надання висновків і звітів при проведенні перевірки.
На службу внутрішнього аудиту банку покладаються наступні завдання:
- сприяння адекватності системи внутрішнього контролю банку та операційних процедур;
- виконання банком вимог чинного законодавства України; сприяння організації ведення бухгалтерського обліку;
- впровадження ефективної, достовірної та повної інформаційної системи управління;
- своєчасне виявлення порушень і недолікив в діяльності структурних підрозділів тощо.
Положенням визначені повноваження служби внутрішнього аудиту банку - права (отримувати необхідні документи та пояснення, визначати відповідність дій та операцій вимогам чинного законодавства, перевіряти документи тощо) та обов`язки (забезпечивати постійний аналіз та контроль ризиків банківської діяльності, розробляти рекомендації та вказівки щодо усунення порушень, забезпечувати повноту документування кожного факту перевірки).
Проведення аудиту структурних підрозділів банку здійснюється службою внутрішнього аудиту банку на підставі погодженого та затвердженого плану (графіка) проведення перевірок на поточний рік. Обсяг програми внутрішнього аудиту має бути достатнім для виконання завдань цієї служби. За окремими дорученнями проводяться позапланові перевірки з окремих питань.
Необхідно керуватись такими стандартами аудиторської перевірки: незалежність (від підрозділів, які вона перевіряє), професійна майстерність (високий професійний рівень), отримання компетентних доказів (залежить від ступеня впевненості у тому, що надана інформація є дійсна, достовірна і стосується питання, що розглядається), вираження думки (аудиторський висновок має бути максимально точним і стислим при оцінці роботи підрозділів).
Національним банком України розроблені методичні вказівки щодо застосування стандартів внутрішнього аудиту. Визнані для обов`язкового керування такі стандарти:
1. Керівництво службою внутрішнього аудиту (відповідальність та обов`язки керівника служби, об`єкти аудиту, причини виникнення ризиків тощо).
2. Незалежність (організаційний статус, об`єктивність).
3. Професійна компетентність (нагляд керівника за перевірками, вимоги до внутрішніх аудиторів тощо).
4. Обсяг робіт (вимоги до внутрішнього контролю, визначення обсягу робіт виходячи із завдань внутрішнього контролю, відповідальність внутрішніх аудиторів банку тощо).
5. Планування і виконання аудиторської перевірки (планування аудиту, перевірка та оцінка інформації, надання рекомендацій та контроль після перевірки).
6. Складання аудиторського висновку (визначаються мета, обсяг, результати аудиту та резюме, можливо додавання фактів виявлених порушень, рекомендації з попередніх аудиторських перевірок).
В системі комерційних банків щодо внутрішніх аудиторів діє Кодекс професійної етики внутрішніх аудиторів банківських установ, програма підготовки аудиторів банківських установ України, діють інші організаційні рішення.
Базельський комітет з банківського нагляду оприлюднив документ “Внутрішній аудит в банках та взаємовідносини наглядових органів та аудиторів”, в якому, зокрема, говориться, що потреба в об`єктивності та безсторонньості важлива для департаменту внутрішнього аудиту.Даний департамент може надавати й рекомендаційні або консультативні послуги. Рекомендації менеджменту вищої ланки з розвитку внутрішнього контролю бувають економним засобом забезпечення прийняття менеджментом обгрунтованого рішення з приводу необхідності ведення системи контролю. Однак інші форми рекомендаційних або консультативних послуг повині лише доповнювати головний обов`язок внутрішнього аудиту. Внутрішніх аудиторів не слід усувати від аналізу та критики стану внутрішнього контролю, який вув введений менеджментом вищої ланки або під його керівництвом, навіть якщо вони й давали поради аудиту менеджменту вищої ланки щодо необхідності застосування контролю.
Поняття “Внутрішній аудит” розкривається в спеціальних нормах проведення контролю в інших нормативних документах. Наприклад, Міжнародні Стандарти Аудиту визначають внутрішній аудит як діяльність з оцінювання, яка організована в межах суб`єкта господарювання, яку виконує окремий відділ. Функції внутрішнього аудиту охоплюють, зокрема, перевірку, оцінювання та моніторинг адекватності й ефективності функціонування систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю.
20.12 . Основні положення внутрішнього аудиту підприємства
Можна визначити основні положення з внутрішнього аудиту підприємства:
- за стан внутрішнього аудиту відповідає само підприємство або один з його відділів, тобто орган підприємства з контролю за його господарською діяльністю;
- керівник такого контрольного органу (внутрішній аудитор) підпорядкований одному відповідному органу - адміністрації, Раді директорів, аудиторському комітету, Загальним зборам власників. Організація, роль і функції внутрішнього аудиту визначаються власником (керівництвом) підприємства залежно від наступних факторів: складу, специфіки та масштабів діяльності, системи управління, стану внутрішнього контролю тощо;
- служба внутрішнього аудиту здійснює перевірки на самому підприємстві та/або в його підрозділах;
- внутрішні аудитори надають керівництву свого підприємства результати аналізу, рекомендації, поради;
- внутрішній аудит здійснюється на всіх стадіях господарської діяльності: на попередньої, поточної та послідуючої стадіях;
- внутрішні аудитори здійснюють перевірку внутрішнього обліку та внутрішньої звітності підприємства.
Зовнішнього аудитора не задовольняють результати внутрішнього аудиту.
20.13 Організація служби внутрішнього аудиту на підприємстві
Смысл внутренней инспекции (проверки) состоит в
разделении материальной ответственности и учета.
Мухин А.
Внутрішній аудит є важливою складовою фінансового контролю суб`єкта господарювання. На середніх та великих підприємствах функції внутрішнього аудиту виконують відповідні служби (відділи, департаменти, групи, бюро тощо), або функції внутрішнього аудиту покаладаються на окрему посадову особу - внутрішнього аудитора.
Внутрішній аудит у сучасних умовах створення основ ринкових відносин повинен грати роль спеціалізованої служби підприємства, не входити до складу функціональної служби з обліку, управління, економіки, а бути частиною внутрішньогосподарського контроля. Служба внутрішнього аудиту, як незалежний підрозділ підприємства, виконує постійну роботу з перевірки та оцінки її діяльності. На обгрунтування та створення відповідної структури служби внутрішнього аудиту впливають такі фактори, як організаційно-правова форма, обсяги діяльності, галузь економіки, структура підприємства (наявність філій та відокремлених підрозділв, стратегія фінансово-господарського розвитку, система інформаційного забезпечення, кваліфікація кадрів тощо).
Служба внутрішнього аудиту повинна діяти на підставі як державних, так й внутрішньофірмових документів та розпоряджень, положень, посадових інструкцій, контрактів тощо.
Внутрішні аудитори повинні користуватись повною підтримкою вищої ланки керівництва (спостережна рада, рада директорів). При цьому керівник, якому підпорядкована служба внутрішнього аудиту, повинен мати відповідні повноваження щодо розглядання аудиторських висновків та прийняття відповідних заходів за результатами перевірок.
Статут служби внутрішнього аудиту формується відповідним наказом про створення служби та Положенням про даний структурний підрозділ.
Створення на підприємстві служби внутрішнього аудиту передбачає виконання певних організаційних заходів:
- надання наказу (розпорядження, постанови) керівника підприємства про створення служби внутрішнього аудиту;
- розробка положення з організації на даному підприємстві служби внутрішнього аудиту. В розпорядчому документі повинні бути регламентовані головні організаційні положення такої служби: загальні положення, основні завдання, функції, структура, повноваження (права, обов`язки, відповідальність), керівництво, взаємовідносини з іншими службами та підрозділами підприємства тощо;
- затвердження положення керівником підприємства (особою, яка має повноваження щодо прийняття господарських рішень на підприємстві);
- розробка та затвердження посадових інструкцій (службових обов`язків) працівників служби внутрішнього аудиту (характеристика професійних та етичних вимог);
- створення планів та робочих документів служби внутрішнього аудиту підприємства;
- збір та створення власної інформаційної бази роботи служби - “банку даних” - норм, нормативів, правил, технологічних карт, стандартів перевірки тощо;
- підбір та призначення конкретної особи, або осіб для роботи у службі внутрішнього аудиту – керівника відділу, головного (старшого) аудитора, аудиторів, ревізорів, контролерів, юристів, програмістів тощо.
У додатку 1 наведено Положення про відділ внутрішнього аудиту Підприємства.
Положення про відділ внутрішнього аудиту є найважливим правовим актом, яких визначає порядок створення, правовий статус, обов`язки, організацію роботи даного структурного підрозділу. В положенні повинно бути вказано, що даний відділ входить до структури підприємства, внутрішні аудитори, що здійснюють незалежний контроль всіх об`єктів з метою їх аналізу та оцінки, повинні діяти згідно з правилами та розпорядженнями підприємства. Цей документ дозволить забезпечити особливий організаційний статус, незалежність та відокремленість відділу, та у свою чергу, гарантує справдливість та безсторонність суджень його співробітників.
Керівник служби внутрішнього аудиту призначається та звільнюється з посади тільки керівником підприємства. На посаду керівника служби та провідних спеціалістів призначать висококваліфікованих спеціалістів з вищою економічною освітою, досвідом бухгалтерської, ревізійної та економічної роботи, бажано мати сертифікат аудитора України. Штат та структура служби залежать від особливостей фінансово-господарської діяльнсті підприємства, обсягу, складності та умов робіт, що виконуються. До складу служби, крім аудиторів, входять також фахівці інших спеціальностей - юристи, програмисти тощо. При значної кількості працівників служби доречно створювати групи, відділи, наприклад, з інвентаризації, перевірки фінансової звітності, з питань оподаткування тощо.
Створення відокремленого підрозділу з внутрішнього аудиту доцільно здійснювати на великих підприємствах зі складною структурою управління, при кількості працюючих, орієнтовно більше 100-200 осіб. На невеликих підприємствах функції внутрішнього аудиту можуть бути покладені на окремих посадових осіб; як виняток, на окрему посадову особу можуть бути покладені обов`язки з внутрішнього аудиту.
Чисельність та оплата праці працівників служби внутрішнього аудиту передбачаються у штатному розписі. Керівник та співробітники служби повинні виконувати свої обов`язки згідно з посадовими інструкціями. При цьому вини повинні дотримуватись вимог правил (стандартів) аудиту та виконувати етичні принципи аудиторської діяльності.
20.14 Етичні принципи внутрішніх аудиторів
Основний обсяг робіт у службі внутрішнього аудиту виконують аудитори. Характерною рисою професії бухгалтера та аудита є прийнятт відповідальності перед громадскістю. Для них громадськістю є насамперед клієнти, кредитори, уряди, роботодавці, працівники, інвестори, ділові та фінансові кола, а також інші особи, які покладаються на їх об`єктивність і чесність. Така відповідальність передбачає виконання аудитором певних етичних принципів та покарання за їх недотримання. До основних етичних принципів внутрішніх аудиторів відносяться: незалежність, чесність, об`єктивність, компетантність, конфіденційність, професійна поведінка, технічні стандарти.
Принцип незалежності внутрішнього аудитора передбачає що він незалежній у власних судженнях від того підрозділу, який від перевіряє, від управлінського персоналу підприємства та від своїх колег. Це дозволяє йому висловити справедливі судження, необхідні для належного проведення аудиторської перевірки. Незалежнсть внутрішнього аудитора від менеджмента організації - лише в цьому випадку його діяльність здатна давати користб власнику. У противному разу менеджер і внутрішній аудитор просто домовляться, і результати експертизи не будуть незалежними.
Принцип чесності зумовлює, що внутрішній аудитор не має права навмисно викрівлювати факти, не повинен підпорядковувати свою думку думкам інших осіб. Внутрішній аудитор має виконувати свої службові обов`язки чесно та неупереджено. Чесність є фундаментом, на якому грунтується довіра до думки аудитора.
Об`єктивність, передбачає, що внутрішні аудитори здійснюють зважену оцінку всіх обставин, повиння ставитися до справи неупереджено та не допускати, щоб особиста упередженість або тиск з боку могли позначитись на об`єктивності його оцінок та висновків. Об`єктивною основою для висновків, рекомендацій внутрішнього аудитора може бути тільки достатній обсяг інформації, а не упередженість або конфлікт інтересів. Аудитор не повинен ставити самого себе або бути поставленим керівниками в ситуацію, в якій він не зможе зробити об`єктивний висновок.
Принцип компетентності означає, що внутрішній аудитор має певний рівень професійної освіти, він використовує необхідні знання, навички та досвід для надання послуг з внутрішнього аудиту; внутрішній аудитор бере на себе лише ті зобов`язання, для виконання яких він володіє достатніми професійними знаннями, навичками і практичним досвідом; внутрішній аудитор проводить внутрішній аудит відповідно дійчих стандартів, норм, положень. Він повинній постійно підвищувати рівень знань, навичків тощо.
Принцип конфіденційність вимагає від внутрішніх аудиторів з повагою відносяться до права власності на інформацію, яку вони отримують в процесі своєї діяльності, не розголошувати конфіденційну інформацію та не використовувати її у власних інтересах та розкривати її без відповідного на то дозволу, крім випадків, коли цього вимагає закон або професійні стандарти. Внутрішній аудитор несе відповідальність за несанкціоноване разголошення конфіденційної інформації та комерційної теємниці Передаючи всі документи, пов`язані з проведеною перевіркою, особі, уповноваженій приймати рішення, аудитори не повинні зберігати поза спеціально відведеними місцями копії чорнових записів або будь-яку інформацію на будь-яких носіях.
Принцип професійної поведінки передбачає, що внутрішніх аудиторів повинен діяти так, щоб це відповідало добрій репутації професії, повинен утримуватись від будь-якої поведінки, яка могла б дискредитувати його професію.
Дотримання вимог принципу технічних стандартів вимагає від внутрішніх аудиторів надавати послуги згідно з відповідними технічними і професійними стандартами. Внутрішні аудитори зобов`язані ретельно і кваліфіковано виконувати інструкції, внутрішні положення підприємства тією мірою, якою вони сумісні з вимогами щодо чесності, об`єктивності
та незалежності.
Загальні етичні принципи внутрішнього аудиту повинні доповнюватись правилами поведінки внутрішнього аудитора в конкретних ситуаціях, наприклад, розробка Кодексу Поведінки аудитора. Ці правила доречно чітко обгрунтувати й описати для уникнення можливості їх неправильного тлумачення.