Найбільш важливі закон
| Вид материала | Закон |
- Язування олімпіадних задач з математики, 549.83kb.
- Професії найбільш важливі в Україні, 344.84kb.
- Ринковий механізм ціноутворення, 107.82kb.
- Місце І роль кредитних операцій у банківській діяльності, 1413.72kb.
- У тернополі перетинаються важливі автомобільні й залізничні шляхи. Це єдине місто обласного, 158.28kb.
- Виконав, 144.6kb.
- Одеська національна юридична академія на правах рукопису жеков володимир іванович, 439.41kb.
- Обудоване на принципах права, свободи І відповідальності, поступово утверджуючись, 21.55kb.
- Завдання сучасної школи розвивати кожну дитину як неповторну індивідуальність, 64.93kb.
- Верховну Раду України (1, Ст. 75). Як показує досвід держав розвиненої демократії,, 2015.61kb.
Типове положення (взірцеве) про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян
Затверджено наказом Міністерства соціального захисту населення України № 44 від 1 квітня 1997 року
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 442/246 24 вересня 1997 року
(витяг)
1. Загальна частина
1. Територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян (далі – територіальний центр) є спеціальною державною установою, що надає послуги пенсіонерам, інвалідам, одиноким непрацездатним громадянам та іншим соціально незахищеним громадянам (далі – непрацездатні громадяни) вдома, в умовах стаціонарного, тимчасового та денного перебування, які спрямовані на підтримання їхньої життєдіяльності і соціальної активності.
До складу територіального центру можуть входити такі структурні підрозділи (не менше двох):
1) відділення соціальної допомоги вдома, в тому числі спеціалізовані – для обслуговування інвалідів з порушенням рухової активності, сліпих, глухих та ін. (створюється для обслуговування не менше 80 одиноких непрацездатних громадян, що потребують побутової, медико-соціальної допомоги в домашніх умовах за висновками лікарів закладів охорони здоров'я);
2) відділення організації надання грошової та натуральної адресної допомоги малозабезпеченим непрацездатним громадянам (створюється при необхідності та кількості не менше ніж 500 чоловік малозабезпечених непрацездатних громадян, що потребують, за актами обстеження матеріально-побутових умов проживання, грошової та різних видів натуральної допомоги);
3) відділення соціально-побутової реабілітації (створюється для забезпечення не менше 30 відвідань в день з метою проведення соціально-оздоровчих заходів, соціально-психологічної, трудової реабілітації, консультацій лікарів та інших спеціалістів, дозвілля тощо);
4) відділення медико-соціальної реабілітації (створюється при кількості 50 відвідань на день або 25 ліжко-місць для проведення медико-соціальної реабілітації одиноких громадян похилого віку шляхом використання медичних, психологічних, соціальних методів реабілітації);
5) стаціонарне відділення для постійного або тимчасового проживання (створюється в разі наявності не менше 10 одиноких непрацездатних громадян, які втратили рухову активність, не можуть обслуговувати себе самостійно, потребують постійного стороннього догляду, надання побутової і медичної допомоги);
6) спеціальні житлові будинки для одиноких непрацездатних громадян з комплексом служб соціально-побутового і медичного обслуговування (будуються у разі необхідності для поліпшення умов проживання та соціально-побутового, медичного обслуговування одиноких непрацездатних громадян);
7) лікувально-виробничі майстерні, спеціальні цехи, дільниці, підсобні господарства, втім також на госпрозрахунковій основі (створюються для проведення трудової терапії, забезпечення потреб малозабезпечених непрацездатних громадян);
8) їдальні, магазини, що діють на основі госпрозрахунку (їдальні –створюються при необхідності для організації харчування, магазини – для забезпечення продуктовими, промисловими та господарськими товарами малозабезпечених громадян).
У разі необхідності, за погодженням з місцевими органами виконавчої влади, можуть створюватись інші підрозділи, дільниці, які спрямовані на соціальний захист непрацездатних громадян.
Структурні підрозділи територіального центру можуть виконувати платні послуги для обслуговування непрацездатних громадян та іншого населення, які мають працездатних родичів і спроможні самостійно або за допомогою їх задовольняти свої соціально-побутові потреби, але бажають зробити замовлення на платні послуги, що виконуються територіальним центром.
11. Основними завданнями територіального центру є:
1) виявлення одиноких непрацездатних громадян, які потребують соціально-побутового і медико-соціального обслуговування та допомоги; обстеження їх разом з представниками закладів охорони здоров'я, житлово-комунальних контор, громадських організацій їх матеріально-побутових умов проживання і визначення потреб в необхідності надання різних видів послуг;
2) встановлення зв'язків з підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, з питань соціального обслуговування та надання допомоги непрацездатним громадянам.
12. Територіальний центр через свої підрозділи забезпечує якісне надання різних видів соціально-побутових, комунальних та медико-соціальних послуг непрацездатним громадянам відповідно до висновків лікарів про ступінь втрати здатності до самообслуговування, а саме:
– придбання та доставку продовольчих, промислових та господарських товарів за рахунок обслуговуваних громадян (при необхідності, за зниженими цінами або безплатно), приготування їжі, доставку гарячих обідів, годування, в тому числі у пунктах харчування, їдальнях, доставку книг, газет, журналів тощо;
– виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів, відвідування хворих у закладах охорони здоров'я, здійснення лікувально-оздоровчих, профілактичних заходів та соціально-психологічної реабілітації, госпіталізація, консультування у лікарів та інших спеціалістів, створення умов для посильної праці;
– допомогу в прибиранні приміщення, пранні білизни;
– організацію надання платних послуг через пункти побуту (хімчистка, прання білизни, ремонт одягу, взуття і побутової техніки, перукарські послуги тощо);
– оформлення документів на отримання субсидій по оплаті житлово-комунальних послуг, оплату платежів;
– читання преси, написання листів;
– допомогу в обробітку присадибних ділянок (площа обробітку присадибних ділянок визначається разом з місцевими органами виконавчої влади);
– оформлення документів на санаторно-курортне лікування, влаштування до будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів (пансіонату), психоневрологічного інтернату тощо;
– організацію надання необхідних видів протезно-ортопедичної допомоги, забезпечує милицями, палицями, окулярами;
– оформлення замовлень та організацію контролю за своєчасним і якісним наданням послуг підприємствами торгівлі, громадського харчування, побуту, зв'язку, службами житлово-комунального господарства, закладами культури, колективними сільськогосподарськими підприємствами тощо;
– встановлення і підтримання зв'язків з підприємствами, установами та організаціями для надання шефської допомоги одиноким непрацездатним громадянам;
– створення умов для посильної праці, лікувально-трудової терапії вдома;
– вирішення за дорученням обслуговуваних громадян різних питань у державних та інших підприємствах, установах і організаціях, об'єднаннях громадян, контроль за наданням встановлених пільг;
– організацію відпочинку (відвідання лекцій, участь в екскурсіях, самодіяльних художніх колективах, гуртках та ін.), проведення консультацій у спеціалістів з різних питань;
– інші послуги, що визначаються при індивідуальних обстеженнях матеріально-побутових умов проживання одиноких непрацездатних громадян.
II. Умови прийняття на обслуговування та обслуговування громадян
13. Територіальний центр приймає в підрозділи на обслуговування пенсіонерів, інвалідів 1-ї і 2-ї груп незалежно від віку, одиноких непрацездатних громадян та інших соціально незахищених громадян (далі – непрацездатні громадяни), які потребують соціально-побутової та медико-соціальної допомоги, на підставі картки медичного огляду, акта обстеження матеріально-побутових умов проживання та особистої заяви.
До числа одиноких непрацездатних громадян відносяться громадяни в тому числі подружжя, які не мають працездатних родичів, зобов'язаних за законом їх утримувати.
14. Умови прийняття на обслуговування непрацездатних громадян відділеннями соціальної допомоги вдома визначаються Типовим положенням про це відділення.
15. У відділеннях організації надання грошової та натуральної адміністративної допомоги беруться на облік і обслуговуються малозабезпечені і непрацездатні громадяни, які відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов проживання потребують грошової та різних видів матеріальної допомоги (продуктами харчування, організації харчування в їдальнях або вдома, забезпечення одягом, взуттям, білизною та їх налагодженні, предметами першої необхідності, допомоги у виконанні різних видів ремонтних робіт квартир, вікон, дверей, санвузлів, дахів, парками, побутової техніки, перукарських послуг, допомоги в обробітку приусадібних ділянок, придбанні палива і розпилюванні дров тощо);
Відділення може організовувати пункти прийому від населення, окремих громадян, підприємств, установ, організацій продуктів харчування та одягу, взуття, головних уборів, предметів першої необхідності, коштів для забезпечення потреб малозабезпечених громадян тощо.
16. До відділень соціально-побутової та медико-соціальної реабілітації приймаються непрацездатні громадяни незалежно від сімейного стану, які не потребують постійного стороннього догляду і не мають медичних протипоказань для перебування в колективі, на підставі особистої заяви і карти медичного огляду.
Відділеннями організовується і проводиться комплекс соціально-оздоровчих заходів, соціально-психологічної, трудової реабілітації, консультацій лікарів та інших спеціалістів, організації дозвілля, спрямованих на підтримання життєдіяльності і соціальної активності пенсіонерів, інвалідів та одиноких непрацездатних громадян.
17. До стаціонарного відділення на постійне проживання, повне державне утримання приймаються одинокі непрацездатні громадяни, які не мають працездатних дітей і за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду, соціального обслуговування та медичної допомоги.
17.1. За наявності вільних місць до стаціонарного відділення на загальних підставах можуть прийматися непрацездатні громадяни, які тимчасово втратили здатність до самообслуговування, терміном до 6 місяців.
17.2. Прийом здійснюється за путівкою управління соціального захисту населення районної, районної у містах, Києві та Севастополі державної адміністрації. Путівка видається на підставі заяви одинокого непрацездатного громадянина про прийом його до стаціонарного відділення, медичної карти, довідки про розмір призначеної пенсії, довідки про склад сім'ї за формою 3 і наявності паспорта.
17.3. Право на першочергове влаштування до стаціонарного відділення мають ветерани війни, особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до І, II і III категорій.
Ветерани праці і одинокі громадяни похилого віку мають переважне право на прийом до структурних підрозділів територіального центру.
17.4. Як виняток, за рішенням місцевих органів виконавчої влади до стаціонарного відділення для постійного проживання можуть прийматися непрацездатні громадяни, які мають працездатних дітей або родичів, зобов’язаних відповідно до чинного законодавства їх утримувати, якщо вони з об'єктивних причин не можуть цього робити. В такому випадку ці особи утримуються в стаціонарному відділенні повністю за рахунок коштів місцевого бюджету.
17.5. За наявності вільних місць за рішенням місцевих органів влади до стаціонарного відділення можуть прийматися непрацездатні громадяни, які мають працездатних дітей або родичів, які відповідно до чинного законодавства зобов'язані їх утримувати і які зобов'язуються оплачувати їх утримання.
17.6. Тимчасове вибуття одинокого непрацездатного громадянина з стаціонарного відділення за особистим бажанням дозволяється за висновком лікаря та письмовим зобов'язанням родичів або осіб, які згодні його прийняти на проживання та забезпечити догляд.
17.7. Витрати, пов'язані з поїздкою до родичів або інших осіб, територіальним центром не компенсуються.
17.8. Якщо одинокий непрацездатний громадянин тимчасово вибуває із стаціонарного відділення, він знімається з матеріального забезпечення, але залишається у списках підопічних. В такому випадку пенсія йому виплачується в повному розмірі.
17.9. Непрацездатним громадянам, які проживають у стаціонарних відділеннях територіального центру, пенсія виплачується відповідно до чинного законодавства.
18. Протипоказаннями для прийняття на обслуговування територіальним центром є наявність у громадянина інфекційних, онкологічних захворювань IV клінічної групи, СНІДу, захворювань на наркоманію, алкоголізм, психічних захворювань за винятком неврозів, неврозоподібних станів при соматичних захворюваннях, легкого ступеня дебільності, інтелектуально-мнестичних розладів та судорожних синдромів різної етіології без слабоумства і виражених змін особистості.
19. У лікувально-виробничих майстернях, спеціальних цехах, дільницях, підсобних господарствах до трудової діяльності залучаються пенсіонери та інваліди, які за станом здоров'я можуть працювати.
20. В їдальнях обслуговуються малозабезпечені непрацездатні громадяни, які за станом здоров'я не в змозі приготувати собі обіди або яким організовано безкоштовне чи за зниженими цінами харчування.
21. Магазини продають малозабезпеченим громадянам продовольчі, промислові, господарські товари, які виготовляються, вирощуються структурними підрозділами територіального центру або надходять від підприємств, установ, організацій за зниженими цінами або безкоштовно.
III. Припинення обслуговування
22. Обслуговування одиноких непрацездатних громадян структурними підрозділами територіального центру припиняється у разі:
– коли інвалідові 1-ї або 2-ї групи під час чергового переогляду встановлено 3-тю групу інвалідності (покращення стану здоров'я);
– встановлення наявності у непрацездатного громадянина працездатних дітей, які відповідно до чинного законодавства зобов'язані його доглядати, проживають в одному й тому ж населеному пункті або разом ним і не мають поважних причин для звільнення від обов'язків щодо догляду за ним;
– переїзду на нове місце проживання при наявності в них житла, коштів на прожиття та можливості самообслуговування або родичів, які можуть утримувати одинокого і забезпечувати за ним необхідний догляд;
– за систематичне грубе порушення громадського порядку (вживання алкоголю, наркотичних та інших препаратів, сварки, бійки, непристойні відношення до обслуговуючого персоналу та ін.);
– виявлення протипоказань для обслуговування передбачених п. 17.1 цього Типового положення;
– у разі смерті.
Типове положення про будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний будинок-інтернат, пансіонат для ветеранів війни і праці
Затверджено наказом Міністерства соціального захисту населення України № 43 від 1 квітня 1997 р.
Зареєстровано Міністерством юстиції України за № 399/2203 від 12 вересня 1997 року
(витяг)
1. Загальні положення
1.1. Будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний будинок-інтернат, пансіонат для ветеранів війни і праці (далі –будинок-інтернат) є стаціонарною соціально-медичною установою для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни та праці, інвалідів, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування.
1.2. Будинок-інтернат організовується в спеціально побудованих або пристосованих будівлях з необхідними приміщеннями, які повинні відповідати санітарно-гігієнічним та протипожежним вимогам, вимогам техніки безпеки та мати всі види комунального благоустрою для проживання громадян похилого віку та інвалідів.
1.3. Будинок-інтернат утворюється, перепрофілюється та ліквідується згідно з рішенням місцевих органів виконавчої влади за погодженням з Міністерством соціального захисту населення України.
1.4. Будинок-інтернат підпорядкований відповідно Міністерству соціального захисту Автономної Республіки Крим, управлінням соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та відповідним органам виконавчої влади.
1.5. У своїй діяльності будинок-інтернат керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціального захисту населення України, іншими нормативними актами з питань, що регулюють діяльність інтернатних установ, а також цим Положенням.
2. Завдання будинку-інтернату
2.1. Будинок-інтернат забезпечує:
1) соціально-побутове обслуговування: опалення, освітлення, радіофікацію, тепло-, водопостачання тощо в межах норм, затверджених у встановленому порядку;
2) цілодобове медичне обслуговування, а також забезпечення життєво необхідними ліками за переліком, встановленим Міністерством охорони здоров'я і Міністерством соціального захисту населення України;
3) житлом у межах встановленої санітарної норми, твердим інвентарем та столовим посудом відповідно до норм, затверджених Міністерством соціального захисту населення України;
4) одягом, взуттям і м'яким інвентарем відповідно до норм, затверджених у встановленому порядку;
5) раціональним чотириразовим харчуванням, у тому числі і дієтичним, з урахуванням віку і стану здоров'я осіб, що проживають у будинку-інтернаті у межах натуральних норм харчування, затверджених у встановленому порядку;
6) слуховими апаратами, окулярами, протезно-ортопедичними виробами, зубним протезуванням, спеціальними засобами пересування (крім моторизованих), медикаментами та препаратами, відповідно до медичного висновку;
7) умови, що сприяють адаптації громадян похилого віку та інвалідів у новому середовищі;
8) організацію культурно-масової та оздоровчо-спортивної роботи з урахуванням стану здоров'я і віку мешканців будинку-інтернату.
3. Умови прийому, утримання і виписки з будинку-інтернату
3.1. До будинку-інтернату приймаються на повне державне утримання громадяни похилого віку, які досягли пенсійного віку, та інваліди 1-ї і 2-ї груп, старші 18 років, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги, яким згідно з медичним висновком не протипоказане перебування у будинку-інтернаті та які не мають працездатних родичів, зобов'язаних їх утримувати за законом.
3.2. На позачергове влаштування до будинку-інтернату мають право ветерани війни та особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до І, II, ІІІ категорій згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
3.3. Переважне право на влаштування до будинку-інтернату мають ветерани праці, самотні громадяни похилого віку згідно з Законом України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", члени сімей загиблих військовослужбовців.
3.4. Як виняток, за рішенням місцевих органів виконавчої влади, до будинку-інтернату можуть прийматися особи, які мають працездатних родичів, зобов'язаних відповідно до чинного законодавства їх утримувати, якщо вони з об'єктивних причин не можуть цього робити. В такому разі у кожному окремому випадку місцеві органи виконавчої влади приймають відповідне рішення про відшкодування витрат на утримання даної особи за рахунок коштів місцевого бюджету.
3.5. За наявності вільних місць до будинку-інтернату можуть прийматися особи, які мають працездатних дітей або родичів, які відповідно до чинного законодавства зобов'язані їх утримувати і які за угодою між будинком-інтернатом і працездатними дітьми або родичами зобов'язуються сплачувати будинку-інтернату витрати на їх утримання.
3.6. З дітей, які ухиляються від виконання обов'язків щодо утриманні батьків, на підставі судового рішення утримуються аліменти на користь будинку-інтернату у розмірі, передбаченому на аліментні виплати батьків дітям.
3.7. Громадяни похилого віку та інваліди, ветерани війни і праці при наявності вільних місць у будинку-інтернаті можуть на загальних підставах прийматися до інтернатної установи на тимчасове проживання терміном від 1 до 6 місяців.
3.8. Прийом до будинку-інтернату здійснюється за путівкою відповідно Міністерства соціального захисту Автономної Республіки Крим, управлінь соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виданою на підставі особистої заяви громадянина похилого віку чи інваліда про його прийом до будинку-інтернату, наявності особистого паспорта (або іншого документа, що засвідчує особу), акта матеріально-побутового обстеження, медичної картки, довідки про розмір призначеної пенсії, довідки про склад сім'ї за формою № 3 та довідки медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності особи, що приймається до будинку-інтернату.
3.9. Особи, які приймаються до будинку-інтернату, проходять санітарну обробку, переодягаються в одяг будинку-інтернату і проходять карантин в окремому ізольованому приміщенні протягом 14 днів, після чого, якщо у них не буде виявлено інфекційних захворювань, переводяться на постійне мешкання у відповідні кімнати.
3.10. Інвалідам і пенсіонерам, які проживають у будинку-інтернаті, пенсія виплачується відповідно до чинного законодавства.
3.1 1. Адміністрація будинку-інтернату виконує обов'язки піклувальника по відношенню до підопічних, яким органами опіки чи піклування піклувальники не призначені.
3.12. Особи, які проживають у будинку-інтернаті, за погодженням з адміністрацією можуть користуватися особистими речами.
3.13. Адміністрація будинку-інтернату приймає на зберігання до запиту їх власником або особою, в якої є свідоцтво на право спадщини, грошові суми, коштовності та цінні папери громадян, які проживають у будинку-інтернаті, за їх бажанням.
3.14. Особи, які проживають у будинку-інтернаті, згідно з медичним висновком можуть за їх бажанням тимчасово прийматися на посади молодшого медичного та обслуговуючого персоналу в цій установі на загальних підставах.
3.15. Переведення осіб, що проживають у будинку-інтернаті, до психоневрологічного інтернату здійснюється на підставі медичного висновку психіатричної медико-соціальної експертної комісії і путівки відповідно Міністерства соціального захисту Автономної Республіки Крим, управлінь соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
3.16. Якщо особи, які проживають у будинку-інтернаті, потребують стаціонарної медичної допомоги, вони направляються на лікування до відповідних лікувально-профілактичних закладів Міністерства охорони здоров'я у встановленому порядку.
3.17. Переведення підопічних за власним бажанням до будинку-інтернату іншого регіону здійснюється за погодженням відповідно між Міністерством соціального захисту Автономної Республіки Крим, управліннями соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, за наявності висновку лікаря про те, що зміна кліматичних умов не сприятиме погіршенню стану їх здоров'я.
3.18. Тимчасове вибуття за власним бажанням осіб, що проживають у будинку-інтернаті, дозволяється за погодженням з адміністрацією будинку-інтернату на термін не більше 1 місяця.
Дозвіл на вибуття підопічного надається з урахуванням висновку лікаря про можливість тимчасового залишення будинку-інтернату.
Якщо підопічний тимчасово (на термін понад 10 днів) вибуває з інтернатної установи, він наказом по будинку-інтернату знімається з харчування, але залишається у списках проживаючих, і пенсія йому за період тимчасового вибуття виплачується в повному розмірі.
Витрати, пов'язані з поїздкою до родичів або до інших осіб, а також з переїздом за власним бажанням до іншої інтернатної установи, будинком-інтернатом не компенсуються.
3.19. Виписка підопічного з будинку-інтернату здійснюється з дозволу відповідно Міністерства соціального захисту Автономної Республіки Крим, управління соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій:
1) за особистою заявою підопічного і за наявності довідки про наявність у нього жилої площі або письмової згоди родичів про можливість його утримувати і забезпечувати за ним догляд;
2) при встановленні інвалідам 1-ї або 2-ї групи, які не досягли загальновстановленого пенсійного віку, 3-ї групи інвалідності.
3.20. Під час виписки з будинку-інтернату підопічному видається закріплений за ним одяг, білизна і взуття за сезоном, документи, власні речі і цінності (ощадна книжка, акції, цінні папери та ін.), які зберігалися в будинку-інтернаті, а також довідка з зазначенням терміну перебування в даній установі.
3.21. За систематичне грубе порушення громадського порядку (вживання алкоголю, наркотичних та інших токсичних препаратів, бійки тощо) на підставі рішення адміністрації будинку-інтернату підопічні переводяться до спеціального будинку-інтернату у встановленому чинним законодавством порядку.
3.22. Ведення особових справ і облік осіб, які проживають у будинку-інтернаті, здійснюється згідно з інструкцією, затвердженою Міністерством соціального захисту населення України.
6. Контроль за діяльністю будинку-інтернату
6.1. Контроль за якістю соціально-побутового і медичного обслуговування громадян похилого віку та інвалідів, які проживають у будинку-інтернаті, додержанням санітарно-протиепідемічного режиму та наданнях спеціалізованої медичної допомоги здійснюють відповідно Міністерство соціального захисту Автономної Республіки Крим, управління соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій спільно з органами охорони здоров'я у порядку, встановленому Міністерством соціального захисту населення України й Міністерством охорони здоров'я України.
6.2. Перевірка роботи і ревізія фінансово-господарської діяльності будинку-інтернату проводяться відповідно Міністерством соціального захисту населення України, Міністерством соціального захисту Автономної Республіки Крим, управліннями соціального захисту населення обласних. Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та іншими спеціально уповноваженими органами відповідно до чинного законодавства України.