Найбільш важливі закон

Вид материала

Закон

Содержание Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» Закон України Закон України Про утворення Національного центру здоров'я Типове положення (взірцеве) про відділення соціальної допомоги вдома II. Завдання та функції відділення і порядок надання соціальних послуг III. Умови прийняття і порядок обслуговування громадян

Подобный материал:

• Язування олімпіадних задач з математики, 549.83kb.
• Професії найбільш важливі в Україні, 344.84kb.
• Ринковий механізм ціноутворення, 107.82kb.
• Місце І роль кредитних операцій у банківській діяльності, 1413.72kb.
• У тернополі перетинаються важливі автомобільні й залізничні шляхи. Це єдине місто обласного, 158.28kb.
• Виконав, 144.6kb.
• Одеська національна юридична академія на правах рукопису жеков володимир іванович, 439.41kb.
• Обудоване на принципах права, свободи І відповідальності, поступово утверджуючись, 21.55kb.
• Завдання сучасної школи розвивати кожну дитину як неповторну індивідуальність, 64.93kb.
• Верховну Раду України (1, Ст. 75). Як показує досвід держав розвиненої демократії,, 2015.61kb.

Закон України

« Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»

(№ 3721-XII від 16 грудня 1993 року)


(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994. № 4, ст. 8)

(Вводиться в дію постановою ВР № 3722-ХП від 16.12.1993 р., ВВР, 1994, № 4, ст. 19)

(З наступними змінами)

(Витяг)


Стаття 6. Особи, які визнаються ветеранами праці

Ветеранами праці визнаються громадяни, які сумлінно працювали і народному господарстві, державних установах, організаціях та об'єднан­нях громадян, мають трудовий стаж (35 років – жінки і 40 років – чоловіки) і вийшли на пенсію. Ветеранами праці визнаються також:

в) інваліди 1-ї і 2-ї груп, які одержують пенсії по інвалідності, якщо вони мають загальний трудовий стаж не менше 15 років.

(Статтю 6 доповнено частиною другою згідно з Законом № 478-95-ВР від 15.12.1995 р.).

Стаття 7. Пільги ветеранам праці.

Ветеранам праці надаються такі пільги:

1) користування при виході на пенсію чи зміні місця роботи поліклініками, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи;

2) першочергове безплатне зубопротезування (за винятком протезу­вання з дорогоцінних металів);

3) переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуван­ням, а також на компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України;

4) щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням не­обхідних спеціалістів;

5) першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних за­кладах, аптеках та першочергова госпіталізація;

6) використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік;

7) переважне право на забезпечення жилою площею осіб, які потре­бують поліпшення житлових умов, та відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, пер­шочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом;

8) першочергове одержання позики на індивідуальне (кооперативне) житлове будівництво з погашенням її протягам 10, років починаючи з п’ятого року після закінчення будівництва, а також першочергове одер­жання позики для будівництва або придбання дачних будинків і благо­устрою садових ділянок;

9) переважне право на вступ до садівницьких товариств (кооперати­вів), кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів;

10) переважне право на встановлення домашніх телефонів;

11) звільнення від плати за землю та сплати земельного податку;

12) безплатний проїзд всіма видами міського пасажирського транс­порту (за винятком таксі), автомобільним транспортом загального корис­тування (за винятком таксі) в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів в межах області (Автономної Республіки Крим) за місцем проживання.


Закон України

«Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»

(№ 962-ХІІ від 17.04.1991 року)


(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, № 22, ст. 262)

(Вводиться в дію постановою ВР № 963-ХІІ від 17.04.1991 р., ВВР, 1991, № 22, ст. 263)

(З наступними змінами)

(Витяг)


Стаття 1. Вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів бу­ли необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кри­мінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у ст. 2 цього Закону.

Визнати реабілітованими також громадян, засуджених за:

– антирадянську агітацію і пропаганду за ст. 7 Закону СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року і статтею 62 Кримінального кодексу Української РСР в ре­дакціях до прийняття Закону Української РСР від 28 жовтня 1989 року "Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня 1989 року "Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР";

– поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, тобто за ст. 187¹ Кримінального кодек­су Української РСР;

– порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, посягання на особу та права, громадян під приводом справ­ляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були поєднані з заподіян­ням шкоди здоров'ю громадян чи статевою розпустою.

Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі ко­лишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям поза­судовими органами.

(Статтю 1 доповнено частиною третьою згідно з Законом № 2353-ХІІ від 15.05.1992 р.).

Підлягають реабілітації також особи, щодо яких з політичних мотивів за­стосовано примусові заходи медичного характеру.

Стаття 6. <...>

Якщо реабілітована особа згідно зі ст. 1 цього Закону стала інва­лідом внаслідок репресій або є пенсіонером, їй надається також право на:

– одержання пільгових путівок для санаторно-курортного лікування та відпочинку;

– безплатне забезпечення автомобілем класу ЗАЗ-968М при наявно­сті відповідних медичних показників;

– безплатний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі) та на автомобільному транспорті загального користування (за винятком таксі) в сільській місцевості в межах адміністративного району,

– зниження оплати жилої площі та комунальних послуг на 50 процен­тів в межах норм, передбачених чинним законодавством;

– позачергове надання медичної допомоги і 50-процентне зниження вартості ліків за рецептом;

– переважне право на вступ до садівницьких товариств, першочерго­ве право на вступ до житлово-будівельних кооперативів;

– першочергове встановлення телефону.

Особи, реабілітовані відповідно до цього Закону, мають право на без­платну консультацію адвокатів з питань, пов'язаних з реабілітацією.

Реабілітованим, які мають право на передбачені цим Законом пільги, видається посвідчення єдиного зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Видача цього посвідчення проводиться за місцем проживання вико­навчими комітетами відповідних місцевих Рад народних депутатів.


Закон України

«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ


(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, № 45, ст. 425)

(Вводиться в дію постановою ВР № 3 552-ХІІ від 22.10.1993 р., ВВР, 1993, № 45, ст. 426)

(З наступними змінами)

(Витяг)


Розділ ІІ. Поняття і зміст статусу ветеранів війни та осіб, на яких поширюється чинність цього Закону

Стаття 4. Ветерани війни

Ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Стаття 7. Особи, які належать до інвалідів війни

До інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських заго­нах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на при­фронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, війсь­ково-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчиз­няної воєн або з участю в бойових діях у мирний час;

12) здійснює державний контроль за охороною праці та своєчасною не нижче визначеного державою мінімального розміру виплатою заробітної плати, дотриманням підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, а також фізичними особами – суб'єктами підприємницької діяльності законодавства з питань зайнятості, пенсійного забезпечення та соціального захисту населення;

15) організовує роботу, пов'язану з пенсійним забезпеченням грома­дян (після передачі функцій призначення та виплати пенсій Пенсійному фонду здійснює контроль за їх призначенням та виплатою); надає прак­тичну, консультаційно-правову та організаційно-методичну допомогу; сприяє створенню єдиного автоматизованого банку даних персоніфіко­ваного обліку в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, розвитку недержавних систем пенсійного забезпечення;

16) проводить роботу з надання адресної соціальної допомоги і підтримки малозабезпечених громадян, у тому числі інвалідів; здійснює контроль за правильністю і своєчасністю призначення та виплати со­ціальних виплат і допомоги, проведенням інших заходів соціального за­хисту населення; здійснює керівництво і контроль за роботою відповід­них підрозділів з нарахування та виплати соціальних виплат і допомоги;

17) разом з органами Пенсійного фонду сприяє забезпеченню відшко­дування підприємствами витрат на виплату пенсій, призначених у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням працівників;

18) сприяє інтеграції інвалідів у суспільство, полегшенню їх доступу до об'єктів соціальної інфраструктури, розвитку системи професійної та со­ціальної реабілітації інвалідів, їх працевлаштуванню, створенню для них ви­робництв, цехів, дільниць і робочих місць; бере участь у розробленні пропо­зицій щодо встановлення нормативів робочих місць, призначених для використання праці інвалідів; направляє інвалідів до навчальних закладів системи соціального захисту населення для професійно-технічного навчан­ня і перекваліфікації; перевіряє роботу підприємств, установ та організацій з цих питань;

19) організовує роботу щодо забезпечення інвалідів протезно-ортопедичними виробами, спеціальними засобами пересування і самообслуго­вування, засобами реабілітації, а також матеріального та соціально-побу­тового обслуговування, санаторно-курортного лікування інвалідів, вете­ранів війни та праці;

20) вивчає стан матеріально-побутового забезпечення та потреби со­ціальне незахищених громадян, у тому числі інвалідів, вживає заходів до створення спеціалізованих служб з надання соціальних та інших послуг цим громадянам, вносить до обласної, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій пропозиції щодо створення мережі реабілітаційних центрів, спеціальних підприємств торгівлі, побуту, громадського харчування, медичних закладів для обслуговування цієї категорії громадян;

21) проводить роботу, пов'язану з розвитком та зміцненням мережі територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, закладів соціального обслуговування населення, інтернатних закладів; сприяє розвиткові їх підсобних господарств і ліку­вально-виробничих, трудових майстерень (цехів, дільниць тощо) та коопе­рації з виробничими підприємствами;

22) бере участь у плануванні бюджетних капітальних вкладень на будівництво закладів соціального захисту населення та в роботі комісій з прийняття в експлуатацію закінчених будівництво нових об'єктів в частині доступності їх для інвалідів;

23) організовує роботу та контролює надання установлених пільг ін­валідам, ветеранам війни та праці, одиноким непрацездатним громадянам, дітям-сиротам, одиноким матерям, сім'ям загиблих військовослуж­бовців, багатодітним сім'ям, іншим громадянам; координує роботу підприємств, установ та організацій з цих питань; розробляє та вносить відповідні пропозиції;

24) бере участь у забезпеченні відповідно до законодавства соціально­го захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ката­строфи;

25) організовує роботу соціальних інспекторів;

26) організовує, координує та контролює надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, при­дбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива;

27) організовує, координує та контролює здійснення відповідно до за­конодавства компенсаційних виплат інвалідам на бензин, технічне об­слуговування та ремонт автомобілів, транспортне обслуговування інва­лідів, а також вартості санаторно-курортного лікування.


Про утворення Національного центру здоров'я

(постанова Кабінету Міністрів України

№ 430 від 22 березня 1999 року)


(Витяг)


2. Основними завданнями Національного центру здоров'я вважати: розроблення та реалізацію системи організаційних, лікувально-реабілітаційних, профілактичних, оздоровчих заходів, спрямованих на під­тримку високого рівня медичного забезпечення учасників бойових дій, інвалідів війни та праці, осіб, що постраждали від наслідків аварії на Чор­нобильській АЕС, техногенних катастроф, стихійного лиха, та дітей.


Типове положення (взірцеве) про відділення соціальної допомоги вдома

(наказ Міністерства соціального захисту населення України № 44 від 1 квітня 1997 року)


Відділення соціальної допомоги вдома є підрозділом управління соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севостополі державної адміністрації, або ж підрозділом територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та оди­ноких непрацездатних громадян (далі – територіальний центр), призна­чене для надання соціально-побутової допомоги одиноким непрацездат­ним громадянам та інвалідам в домашніх умовах.

2. Відділення створюється за наявності не менше 80 одиноких непраце­здатних громадян, які потребують соціально-побутової допомоги вдома.

2.1. У районі, місті, районі міста може бути створено кілька відділень соціальної допомоги вдома, або одне відділення зі збільшеним обсягом роботи та відповідною структурою, штатами і фондом оплати праці пра­цівників.

2.2. У разі потреби можуть створюватись відділення для обслугову­вання певних категорій одиноких непрацездатних громадян (інвалідів з порушенням рухової активності, сліпих, глухих та ін.).

2.3. У складі відділень можуть створюватись спеціалізовані бригади соціальних працівників для надання платних видів послуг (доставка про­дуктів харчування, обідів, палива, лагодження і пошив одягу, взуття, перукарські послуги, виконання різних видів ремонтних робіт, оранка і обробіток городів, завезення палива, розпилювання дров, транспортні послуги тощо) непрацездатним громадянам та інвалідам, які мають пра­цездатних родичів і спроможні самостійно або за допомогою родичів за­довольняти свої соціально-побутові потреби, але бажають скористатися з платних послуг.

2.4. Якщо в населеному пункті виявлено одиноких непрацездатних громадян, які потребують побутової та медико-соціальної допомоги вдома, в кількості менше ніж 80 осіб, обслуговування може бути організовано по договору з одинокими громадянами та соціальними працівниками з оплатою відповідної роботи за рахунок коштів, що виділяються для цієї мети.

3. Відділення створюється, реорганізується і ліквідується за рішенням відповідного органу місцевої виконавчої влади, за погодженням з Міністерством соціального захисту Автономної Республіки Крим, управлінням соціального захисту населення обласної, Київської та Севастополь­ської міської державної адміністрації.

4. Відділення очолює завідуючий, який призначається на посаду і звільняється з посади управлінням соціального захисту її населення район­ної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації чи директором територіального центру, якому воно підпорядковане, за погодженням із відповідним управлінням соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміні­страції.

5. Відділення утримується за рахунок місцевих бюджетів на соціаль­ний захист населення, інших надходжень, у тому числі у вигляді прибут­ку від надання платних послуг населенню, а також коштом внесків благо­дійних фондів, від окремих громадян, підприємств, установ тощо.

6. Структура відділення і положення про нього затверджуються управлінням соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації за погодженням з місцеви­ми органами виконавчої влади.

7. Кошторис доходів і видатків, штатний розклад відділення за­тверджуються управлінням соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації за пого­дженням з місцевими органами виконавчої влади в межах асигнувань, виділених на ці цілі.

У кошторисі витрат відділення передбачаються кошти:

– на оплату вартості доставки обслуговуваним малозабезпеченим гро­мадянам продуктів харчування, гарячих обідів, промислових і господар­ських товарів, палива, предметів домашнього вжитку в пункти комуналь­но-господарських підприємств для прання білизни, хімчистки речей, ремонту телевізорів, радіоприймачів, на придбання для них білизни та окремих предметів домашнього вжитку тощо;

– на придбання для виробничих потреб проїзних квитків, спецодягу, сумок, велосипедів, автотранспорту, засобів пересування та засобів ма­лої механізації для обслуговування одиноких непрацездатних громадян тощо.

8. Перевірка роботи і ревізія фінансово-господарської діяльності від­ділення соціальної допомоги вдома проводяться Міністерством соціаль­ного захисту населення України, Міністерством соціального захисту Ав­тономної Республіки Крим, управлінням соціального захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, іншими спеціально уповноваженими органами відповідно до чинного за­конодавства України.

II. Завдання та функції відділення і порядок надання соціальних послуг

9. Відповідно до своїх завдань відділення:

– разом із представниками закладів охорони здоров'я, житлово-комунальних контор, громадських організацій виявляє одиноких непрацездатних громадян та інвалідів, обстежує матеріально-побутові умови проживання, визначає потреби в одержанні соціально-побутової допомоги, а також встановлює зв'язок з підприємствами, установами, організаціями з питань соціального обслуговування одиноких непрацездатних громадян та інвалідів;

– на підставі зазначених у медичній карті висновків лікарів про ступінь втрати здатності до самообслуговування надає одиноким непрацездатним громадянам та інвалідам послуги, передбачені договором, укладеним між одиноким непрацездатним громадянином і відділенням, зокрема щодо:

– придбання та доставки товарів з магазину або ринку за кошти одиноких непрацездатних громадян, приготування їжі, доставка гарячих обідів, годування, в тому числі у пунктах харчування, їдальнях, доставка книг, газет, журналів тощо;

– виклику лікаря, придбання та доставки медикаментів, надання допомоги в проведенні періодичних медичних оглядів та госпіталізації, відвідування хворих в закладах охорони здоров'я, організації проведення консультацій лікарів та інших спеціалістів;

– допомоги у прибиранні приміщення, пранні білизни, виконання різних видів ремонтних робіт, забезпечення паливом, транспортом;

– оформлення документів на отримання субсидій по оплаті житлово-комунальних послуг, оплата платежів;

– читання преси;

– допомоги в обробітку присадибних ділянок (площа обробітку присадибних ділянок визначається разом з місцевими органами виконавчої влади);

– оформлення документів на санаторно-курортне лікування, влаштування до будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричного будинку-інтернату, пансіонату для ветеранів війни і праці, психоневрологічного інтернату, будинку для ветеранів відповідних галузей за профілем, територіального центру і інших установ;

– організації надання необхідних видів протезно-ортопедичної допомоги;

– оформлення замовлень та організація контролю за своєчасним і якісним наданням послуг підприємствами торгівлі, громадського харчування, побуту, зв'язку, службами житлово-комунального господарства, закладами культури, колективними сільськогосподарськими підприємствами тощо;

– встановлення і підтримання зв'язків з підприємствами, установами та організаціями, де колись працювали обслуговувані громадяни, для надання їм допомоги;

– створення умов для посильної праці, організації трудової терапії вдома;

– вирішення за дорученням обслуговуваних громадян питань у дер­жавних та інших підприємствах, установах і організаціях, контролю за наданням встановлених пільг;

– надання допомоги місцевим органам виконавчої влади в організації виконання ритуальних послуг для здійснення поховання померлих одиноких непрацездатних громадян та інвалідів і інші послуги, які визначаються при індивідуальних обстеженнях матеріально-побутових умов проживання малозабезпечених непрацездатних громадян.

10. Кількість осіб, яких потрібно обслуговувати, та обсяг роботи соціальних працівників визначає завідуючий відділенням відповідно до взірцевих штатних нормативів чисельності відділень соціальної допомоги вдома і висновків лікарів про стан здоров'я громадян, прийнятих на обслуговування.

11. У тимчасове користування обслуговуваних громадян можуть передаватися наявні у відділенні засоби пересування, засоби малої механізації, предмети першої необхідності, окремі побутові прилади тощо.

III. Умови прийняття і порядок обслуговування громадян

12. Відділення приймає на обслуговування одиноких непрацездатних громадян (пенсіонерів), в тому числі одинокі (бездітні) подружні пари та інвалідів 1-ї і 2-ї груп (незалежно від віку) які частково або значно втратили здатність до самообслуговування і за висновками медичного закладу потребують соціально-побутового обслуговування та догляду в домашніх умовах.

13. В окремих випадках відділення може приймати на обслуговування непрацездатних громадян, які мають працездатних дітей або родичів, які відповідно до чинного законодавства зобов'язані їх утримувати, але з по­важних причин не мають можливості здійснювати за ними догляд (прожи­вають в іншому населеному пункті або окремо і за станом здоров'я або через територіальну віддаленість не можуть надавати допомогу батькам, знахо­дяться у відрядженні, на лікуванні та ін.). У таких випадках непрацездатні громадяни, які отримують пенсію в мінімальних розмірах, обслуговуються безплатно, а ті з них, які отримують пенсію у розмірі більшому від мінімального вносять плату в розмірі 5 відсотків від одержуваної пенсії.

Кошти, що надійдуть від платного обслуговування, направляються на розвиток відділень соціальної допомоги вдома та забезпечення потреб малозабезпечених громадян понад виділені з цією метою асигнування.

14. Між одиноким непрацездатним громадянином і відділенням укла­дається договір, у якому передбачаються види послуг, що надаватимуться соціальним працівником безплатно. Обговорюються умови, періодичність і терміни їх надання.

15. Соціальний працівник відділення згідно з висновками лікарів про стан здоров'я одинокого (у медичній карті) та згідно з умовами договору і з погодженим з обслуговуваним громадянином графіком, але не менше двох разів на тиждень, відвідує закріплених за ним громадян і надає пе­редбачені договором послуги, виявляє додаткові потреби, вживає заходи щодо їх виконання.

16. На громадян, які приймаються на обслуговування відділенням, оформляється особова справа, яка складається з таких документів:

– особиста заява;

– карта медичного огляду;

– акт обстеження матеріально-побутових умов;

– договір між громадянином і відділенням про надання послуг;

– довідка про склад сімї (у разі потреби).

17. Протипоказаннями для прийняття на обслуговування відділенням є наявність у громадянина інфекційних, онкологічних захворювань IV клінічної групи, СНІДу, захворювань на наркоманію, алкоголізм, психічних захворювань за виключенням неврозів, неврозоподібних станів при соматичних захворюваннях, легкого ступеня дебільності, інтелектуально-мнестичних розладів та судорожних синдромів різної етіології без слабоумства і виражених змін особистості.

18. Обслуговування громадян відділенням припиняється за рішенням завідуючого відділенням у разі:

– покращання стану здоров'я громадянина відповідно до висновків лікарів закладів охорони здоров'я (медичної карти);

– встановлення наявності у громадянина працездатних дітей, які від­повідно до чинного законодавства зобов'язані його доглядати, проживають в одному й тому ж населеному пункті або разом з ним і не мають поважних причин для звільнення від обов'язків щодо догляду за ним;

– направлення громадянина до стаціонарного відділення територіального центру, будинку-інтернату для громадян похилого віку, пансіонату, психоневрологічного інтернату, будинку для ветеранів та інших установ;

– переїзду на нове місце проживання;

– виявлення протипоказань для обслуговування, які перелічені у п. 17 цього положення;

– систематичного грубого ставлення до соціального працівника;

– смерті громадянина.

Про припинення обслуговування громадянина робиться відмітка у журналі обліку із зазначенням дати і підпису керівника.