Geum.ru

Чопівська К. Г. Судова медицина: [Підручник для студентів мед. С89 вузів] / В. В. Білкун, Л. Л. Голубович, П. Л. Голу- бович та іи

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   48

щини в момент занурення в тіло щодо поверхні тіла,

уявити картину взаємного переміщення постраждало'!

людини та злочинця (по локалізації ушкоджень на одній

чи різних поверхнях, по напрямках і довжині рани на

шкірі і ранових каналів тощо) (мал. 14).


Рубаючі знаряддя — предмети, що мають гострий

край і велику масу. Рубані ушкодження найчастіше

спричиняються сокирою. Механізм ушкодження — роз-

січення тканин з наступним їх розсовуванням. Разом з

тим упор на "носок" чи "п'ятку" призводить до розриву

тканин в області відповідних кінців ран. Найчастіше на

голові, рідше — на тулубі, шиї і кінцівках (мал. 15).


Форма ран шкіри, як правило, веретено- чи дужкопо-

дібна. Ступінь зсаднення країв рани залежить від гостро-

ти леза — чим гостріше, тим менше зсаднення. Рана

шкіри, утворена дією тільки леза, має гострі кінці, але в

разі упору на "носок" чи "п'ятку" цей кінець буде П- чи

М-подібним. Стінки рубаних ран рівні. Довжина та гли-

бина рани перевершують її ширину. Для ушкоджень

трубчастих кісток характерні надруби, розруби та відру-


7 9-259


193


би НаДРУ611 і розруби мають або обидва гострих кінці,

або оА™ f00'1?"*1» а Другий — П-подібний. Надруб —

дддерхневе, а розруб — глибоке ушкодження кістки.

Відруб ~ повне відділення частини кістки. Стінки уш-

кодоквнь кісток і хрящів характеризуються наявністю

слідів — TPac• на плоских кістках спостерігаються над-

отби а також подовжньо-дірчасті або клиноподібно-дір-

часті' та оскольчасті переломи. На їхніх стінках також

можу1'1' залишатися сліди — траси від дії леза рубаючо-

го предмета.


розміщення ран на обмеженій ділянці та їх паралель-

не розміщення свідчить, що взаємне місцеположення по-

терпілого і того, хто наносив ушкодження, у процесі

травмування не мінялося.


рублені ушкодження дають можливість установити

вид травмуючого знаряддя, довжину його лез, наявність

"носка" та "п'ятки", напрям дії, кількість ударів; орієнта-

цію в момент удару леза, "носка", площини клина від-

носно подовжньої осі тіла, наявність або відсутність фак-


•гу взаємного переміщення нападаючого та потерпілого,


•д(лнвісгь самоушкодження і навіть конкретний ек-

земпляр травмуючого знаряддя.


//ллдючі знаряддя характеризуються наявністю зуб-

ців s гострим кінцем і двома короткими гострими кра-

ями- Ушкодження, що ними спричиняються, — пиляні.

Прджиттеві ушкодження найчастіше утворюються від дії

циркулярної пилки, а посмертні — вад дії дворучної пил-

,01 ножівки по дереву чи металу.


'{Іиляні рани при неповних розпилах мають довгасту

(Ьорму з дрібнозазубленими краями, часто з одним або

двома роздвоєними кінцями. При повному розділенні ту-

дуба або кінцівки характер ушкоджень країв шкіри може

зборкатися. На кістках розрізнюють надпили, розпили і

відпили. Надпили з хвилястим розводом — дугоподібні,

з простим розводом — роздвоєні у вигляді ластівчаного

хвоста. Ширина жолоба, як правило, відповідає ширині

оозводу пилки. Поверхня відпилу завжди нерівна через

велику кількість поверхневих валиків і борозенок, пара-

лельних одне одному.


Пиляні ушкодження дають можливість встановити

виА травмуючого гострого предмета, визначити його тип,

щйрину розводу, вишину зубців та крок пили,


194


Розділ XII


Судово-медична експертиза

вогнепальних ушкоджень


Під вогнепальними ушкодженнями розуміють травми,

які виникли при пестрілах з усіх видів вогнепальної

зброї, від вибухів боєприпасів (патронів, гранат, мін, ви-

бухових речовин) чи їх частин (детонаторів, запалів,

капсулів). Вогнепальною називають зброю, в якій трав-

муючий снаряд виштовхується енергією, що утворилася

внаслідок перетворення твердої речовини (пороху) на га-

зоподібну. Постріл — це процес виштовхування снаряду

з каналу ствола енергією порохових газів.


Наслідками вогнепальних травм є тяжкий перебіг,

значний процент інвалідизації поранених, висока смерт-

ність. Значні труднощі виникають при їх діагностиці і су-

дово-медичній експертизі.


Частота вогнепальних ушкоджень залежить від поши-

рення вогнепальної зброї серед населення. В Україні

процес її придбання регламентується відповідними зако-

нодавчими актами, де зазначено категорії осіб, яким доз-

воляється купувати або зберігати зброю. Окрім того,

кримінальним законодавством передбачено відповідаль-

ність за незаконне носіння, зберігання, придбання, виго-

товлення й збут вогнепальної зброї, бойових припасів та

вибухових речовин (ст. 222 КК України — до 5 років

позбавлення волі), та за недбале зберігання вогнепаль-

ної зброї і боєприпасів (ст. 224— до 2 років позбавлен-

ня волі).


Ці заходи спрямовані на запобігання випадковим чи

навмисним вогнепальним ушкодженням. Адже часто вог-

непальні травми — результат того, що зброя, здебільшо-


т*


195


го мисливська, потрапляє до рук "несерйозних", а інко-

ли й злочинних. А ще варто назвати тих горе-винахідни-

ків, в основному — школярів-підлітків, чия невгамовна

енергія шукає вихід і не завжди його знаходить. 1 якщо

не спрямувати їх допитливий розум, живу думку, молоде

завзяття й технічну кмітливість у потрібному напрямку,

може статися біда, інколи непоправна.


Вогнепальна зброя поділяється на артилерійську та

стрілецьку, остання ж на групову (кулемети, міномети)

та ручну (індивідуальну).


Найчастіше судово-медична практика має справу з

ушкодженнями від пострілів з ручної стрілецької зброї,

яка поділяється на такі групи:


1. За призначенням:


а) бойова (автомати, гвинтівки, карабіни, пістолети,

револьвери);


б) мисливська (одно-, дво-, трьохцівкові рушниці,

штуцери);


в) спортивна (гвинтівки, пістолети, револьвери);


г) спеціального призначення (будівельно-монтажні,

сигнальні, стартові пістолети).


2. За способом виготовлення:


а) штатна (стандартна);


б) саморобна (самопали);


в) дефектна (обрізи).


3. За довжиною цівки:


а) довгоцівкова (автомати, гвинтівки, карабіни,

рушниці);


б) короткоцівкова (пістолети, револьвери).


4. За характером цівки:


а) нарізна (автомати, гвинтівки, пістолети);


б) гладкоцівкова (мисливські рушниці);


в) комбінована (мисливські та спортивні рушниці,

штуцери).


5. За механізмом пострілу:


а) автоматична (автомати);


б) напівавтоматична (пістолети, карабіни);


в) неавтоматична (мисливські рушниці).


6. За діаметром цівки (калібром):


а) дрібнокаліберна (4—6 мм);


196


б) середньокаліберна (7—9 мм);


в) великокаліберна (більше 9 мм).


Найчастіше для спорядження вогнепальної зброї ви-

користовуються набої, які складаються з кількох елемен-

тів: гільзи, заряду (порох), снаряда (куля, дріб, шрот) та

капсуля з вибуховою речовиною (гримуча ртуть, азид чи

стифнат свинцю).


Гільза, якою всі інші складові з'єднуються в одне ці-

ле, в набоях для бойової зброї — металічна, а для мис-

ливської — виготовлена з картону, пластмаси чи комбі-

нована. Для спорядження бойових набоїв використову-

ється тільки бездимний порох (нітроцелюлоза), а в

мисливських, поряд з ним, і димний (суміш вугілля, ка-

лійної селітри та сірки).


Снарядом найчастіше слугує куля. Вона може бути

свинцева (безоболонкова), або ж оболонкова — свинець,

покритий латунню, мельхіором тощо. Застосовуються та-

кож кулі спеціального призначення (трасуючі, розривні,

бронебійні, запалювальні).


Форма, маса та калібр куль залежать від системи

зброї. Останнім часом з'явилися набої, де одна куля від-

сутня, її замінено значною кількістю тонких дротинок,

виготовлених з надзвичайно міцного металу. Власне, це

вже не куля, а своєрідний шріт. Окрім того, зроблено

спроби відмовитися від гільзи — порох спресовано, до

нього у головній частині приклеєно кулю, а знизу на-

несено капсульну суміш. Постріл відбувається так само,

як і при звичайних набоях, а у зброї відсутні пристрої

для викидання порожньої гільзи та потовщена цівкова

коробка.


У мисливських набоях снарядом слугує різного каліб-

ру дріб (шріт), інколи металеві цвяшки, гвинтики, ошур-

ки, пісок, навіть сіль. До складу мисливського набою

входять прокладки (пижі. клейтухи) з картону, пластма-

си, повсті тощо, вони розміщуються між порохом та дро-

бом та над дробом.


Механізм пострілу. Натискаючи на спусковий га-

чок, змушують бойок бити по капсулю, внаслідок цього

останній вибухає і запалює порох. При згоранні остан-

нього миттєво утворюється велика кількість газів, які че-


197


рез малий простір мають колосальну енергію, і

оозвивають великий тиск (2000—3000 атм., або 202,6—

-Ю3,9 кПа). Завдяки цьому куля (дріб тощо) виштов-

хується в канал цівки і, набуваючи поступового та обер-

тового руху навколо своєї осі. спричиняє різні ушкод-

ження залежно від її кінетичної енергії, яку можна

вирахувати за формулою.


mu2


m =


Е.


Е


руї

20


де Е — кінетична енергія кулі; р — маса кулі;


и — швидкість кулі; q = 9,8 == 10.


Залежно від кінетичної енергії кулі розрізняють чоти-

ри пояси її дії — розривний, пробивний, клиноподібний

і а забиваючий.


Розривний (роздрібний) пояс дн характеризується

г им, що куля, маючи величезну кінетичну енергію (сотні

*<г/м), утворює значні розриви шкіри, трощить кістки,

хрящі, руйнує внутрішні органи.


Пробивний пояс: куля, маючи десятки кг/м енергії,

ушкоджує щільні середовища, вибиваючи невеликий

круглястий отвір, що наближується за розміром до діа-

метра її поперечного перерізу, виносячи з собою часточ-

ки пробитого середовища й утворюючи таким чином

дефект-мінус тканини.


Клиноподібний пояс дії кулі спостерігається, коли 'й

енергія послаблюється до незначних величин (одиниці

кг/м). Куля діє як клин, розсуваючи щільні тканини і

не утворюючи їх дефекту. Шкіра, як правило, розрива-


ється в напрямку ходу сполучнотканинних волокон,

утворюючи різної форми отвори, краї яких легко схо-

дяться. Коли куля вже втратила свою швидкість, кіне-

тична енергія її стає вкрай малою і в момент зіткнення з

плом людини, вона лише вдаряє його, утворюючи садна,

крововиливи, а подекуди — й неглибокі рани, тобто діє,

як тупий предмет, забиваючи тканину.


При вогнепальних ушкодженнях куля діє з великою

силою на дуже малу ділянку тіла. Тканини тут стиска-

ються, потім розриваються, частково втрачають свою


198


структуру. Водночас значна енергія у вигляді ударної

хвилі миттєво передається навколишнім тканинам, ви-

кликаючи їх коливання. Тому за кулею, що рухається,

утворюється пульсуюча порожнина, яка передає коли-

вальні рухи сусіднім тканинам і органам. Отже, дія кулі

на тіло людини складається з прямої — удар та боко-

вої — дія енергії, що передається 6+очуючим тканинам.


Якщо куля рухається із значною швидкістю й потра-

пляє у порожнину, де є рідина ."або ж у тканини, багаті

рідиною, то може мати місце гідродинамічна дія. Вна-

слідок цього в даному органі чи частий! його відбуваю-

ться значні руйнування. Найчастіше така картина

спостерігається при пораненнях головного мозку, печін-

ки, серця, у стані'діастоли, переповненого шлунка, сечо-

вого міхура.


Вважаємо за необхідне зупинитися на окремих питан-

нях, пов'язаних з механізмом пострілу та кінетичною

енергією, що утворюється під час пострілу.


Вище йшлося про способи спорядження зброї набоя-

ми, які не мають металевих частин, — гільзи і стаканчи-

ка капсуля. Весь набій обгортається тонкою плівкою,

яка згоряє під час пострілу. В такій зброї постріл викли-

кається електричним розрядом від акумулятора, що

вкладається у приклад.


Кінетична енергія кулі залежить від багатьох факто-

рів зовнішнього середовища: вологості, вітру, наявності

перешкод тощо. Все це, як і довжина цівки, впливає на

швидкість кулі.


Велике значення для слідства мають відповіді судово-

медичної експертизи вогнепальних ушкоджень на такі

запитання:


1. Чи є ушкодження вогнепальним?


2. Який з отворів вхідний, а який вихідний?


3. З якої відстані зроблено постріл?


4. Який напрямок має рановий канал?


5. З якої зброї зроблено постріл?


6. Яка послідовність вогнепальних ушкоджень?


7. Власною чи сторонньою рукою заподіяно пора-

нення?


199


8. Чи був здатний смертельно поранений до самостій-

них дій?


9. Яке було положення потерпілого та стрільця у мо-

мент пострілу?


10. Одним чи кількома пострілами спричинено пора-

нення?


Окрім того, залежно від конкретних обставин справи,

слідчим можуть бути поставлені й інші запитання.


Відповіді на перелічені запитання можна одержати

при ретельному дослідженні всіх виявлених ушкоджень на

тілі (шкіра, внутрішні органи, порожнини тіла) та одязі.


Питання про характер ушкоджень вирішується ви-

ходячи з результатів дослідження особливостей вхідного

та вихідного отворів (ран). Великий вплив на харак-

тер кульових ран має відстань (дистанція) пострілу, бо

за різних дистанцій вихідні рани набувають різного

вигляду.


Встановлення відстані (дистанції) пострілу. В судо-

вій медицині та криміналістиці виокремлюють такі ди-

станції пострілу:


1) впритул;


2) з близької відстані;


3) з неблизької відстані.


Визначення дистанції пострілу є одним з основних

питань експертизи вогнепальних травм. В основу дифе-

ренціації відстаней пострілів покладено такі ознаки:


а) наявність і характер слідів дії додаткових факторів

пострілу (газів, кіптяви, полум'я, порошинок);


б) ступінь розсіювання дробового заряду при ушкод-

женнях з мисливської зброї.


Власне, щодо нарізної зброї можна користуватися

таким визначенням: постріл зроблено у межах зони до-

даткових факторів — близький постріл, поза межами та-

кої зони — неблизький постріл. Хоча цей поділ є дуже

умовним. Характер впливу додаткових факторів зале-

жить від якості та кількості пороху, довжини цівки,

особливостей об'єкта, на який діють такі фактори. Об-

грунтовано на це питання можна відповісти тільки після

всебічного вивчення об'єкта, зокрема й шляхом дослід-

ження експериментальних мішеней. Бажано при прове-


200


денні експериментів використовувати зброю та набої од-

ного гатунку (мал. 16).


Найсуттєвішим завданням судово-медичного експерта

та лікаря є детальне вивчення характеру та особливос-

тей змін в організмі людини при вогнепальних ушкод-

женнях.


Класифікація вогнепальних ушкоджень


1. За характером ушкоджуючого фактора:


кульові (оболонкові.безоболонкові), дробові, картеч-

ні, від куль спеціального призначення та нетипових; від

вторинних та інших снарядів — складових частин патро-

на; від дії продуктів холостого пострілу.


2. За дистанцією пострілу:


впритул, з близької дистанції, з неблизької дистанції.


3. За зоною ушкодження:


голова, шия, грудна клітка, живіт, таз, кінцівки.


4. За числом ушкоджень:


поодинокі, множинні.


5. За видами вогнепальних ушкоджень:


ізольовані, сполучені.


6. За глибиною проникнення снаряда:


поверхневі, глибокі.


7. За характером ранових каналів:


наскрізні, сліпі, дотичні (відкриті, закриті), проникаю-

чі, непроникаючі.


8. За характером ушкоджень тканин і органів:


— з обширними ушкодженнями м'яких тканин,


— з переломами кісток,


— з ушкодженням внутрішніх органів,


— з ушкодженням магістральних судин,


— з ушкодженням магістральних нервових стволів.

Морфологічні ознаки вогнепальних травм залежать

від дистанції пострілу, кінетичної енергії кулі. з якою

спричинено ушкодження, локалізації його та ряду інших

складових. Найбільш показові зміни спостерігаються в

ділянці вхідних ран. Особливості цих змін, у першу чер-

гу, зумовлюються дистанцією пострілу.


201


Вхідний кудьояиб отвір при пострілі впритул


Постріл впритул має місце тоді, коли дульний зріз

зброї стикається з тілом чи одягом людини (або з іншим

об'єктом).


Контакт може бути щільний (герметичний) — по

всьому зрізу, або ж нещільний (частковий, негерметич-

ний, під кутом). Загальна картина вигляду вхідного отво-

ру в усіх випадках однакова. Через вхідний отвір майже

всі додаткові фактори пострілу заносяться у рановий ка-

нал. Навколо рани може утворитися незначний наліт

кіптяви, яка проривається між мішенню (об'єктом ура-

ження) та дульним зрізом цівки під час віддачі зброї.

Внаслідок дії порохових газів з'являються ознаки, за

якими діагностується постріл впритул.


Гази, проникаючи під шкіру, відшаровують жирову

підшкірну клітковину навколо вхідного отвору. Якщо під

шкірою знаходяться кістки (наприклад при пострілах у

голову), гази, проникаючи між шкірою та кісткою, підні-

мають (спучують) шкіру та розривають її. Внаслідок

цього вхідний отвір має вигляд рваної рани, зірчастої

форми (кількість розривів може бути різною від 3—4 до

8—10). Зіставляючи краї, завжди встановлюємо дефект

тканини.


Спучення шкіри газами призводить до утворення най-

істотнішої ознаки пострілу впритул — відбитку дульного

зрізу (штамп-відбитку, штанц-марки). Шкіра, піднята га-

зами, ударяється об дульний зріз зброї, забивається,

втрачаючи верхній шар дерми. Потім це місце (власне,

за морфологічними ознаками це садно), підсихає і стає

досить помітним. За формою відбитку можна визначити

систему зброї, з якої зроблено постріл.


Позаяк порохові гази мають у своєму складі окис вуг-

лецю, це призводить до утворення карбоксигемоглобіну,

дуже стійкої сполуки (майже у 200—500 разів міцніша

за оксігемоглобін). Внаслідок цього м'які тканини навко-

ло вхідного отвору мають яскраво-червоний колір.


І, нарешті, на стінках ранового каналу осідають кіптя-

ва та порошинки (додаткові фактори пострілу), які мож-

на виявити лабораторним шляхом.


202


Дещо специфічно виглядають вхідні кульові рани,

завдані впритул, на ділянках тіла, де зовсім немає кіст-

кової основи (передня черевна стінка) або вона незначна

(стегно, грудна клітка тощо). У таких випадках вхідний

отвір найчастіше круглий, розриви шкіри менш вираже-

ні. Навколо вхідного отвору чітко видно штамп-відбиток.

До речі, оптимальний термін для його повного виявлен-

ня дорівнює 10—12 годинам, тобто часу, необхідному