Geum.ru

Чопівська К. Г. Судова медицина: [Підручник для студентів мед. С89 вузів] / В. В. Білкун, Л. Л. Голубович, П. Л. Голу- бович та іи

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   48

для повного висихання травмованої ділянки шкіри. До-

даткові фактори постріяу незначні. Дефект тканини

спостерігається завжди, а його ромгіри залежать від си-

ли діючого снаряда. При застосуванні зброї сильного

бою він, як правило, більший за поперечник кулі, бо у

процесі утворення дефекту беруть участь і гази. Якщо ж

постріл зроблено із зброї середнього чи слабкого бою, то

розриви вкрай незначні, а дефект-мінус тканини близь-

кий до діаметра кулі. Всі ж інші параметри вхідного от-

вору від пострілу впритул такі самі, як зазначено вище.


Особливості вхідного отвору

при пострілі з близької відстані


Найсуттєвішою ознакою пострілу з близької дистанції

є наявність навколо вхідного отвору додаткових факто-

рів пострілу (порошинок, кіптяви, частинок металів) або

слідів їх дії (зміни волосся від дії розжарених пороши-

нок, червоний колір країв тощо).


Вхідна рана оточена нашаруванням кіптяви та поро-

шинками чи тільки порошинками, бо останні, маючи

більшу масу, летять далі, ніж кіптява. Порошинки не

лише осідають на поверхні шкіри, а й, порушуючи ці-

лість гіподермісу, проникають усередину, утворюють

картину, схожу на татуювання. Крім цієї, механічної, дії,

їм властива ще й термічна — обпалення волосся навко-

ло вхідного отвору. З дуже близьких дистанцій на трав-

мовану ділянку діють і гази — механічно (забиваючи

шкіру), термічне (обпалюючи волосся) та хімічно (утво-

рюючи -карбоксигемоглобін), що призводить до зміни ко-

льору країв рани на яскраво-червоний.


203


Результатом механічної дії газів, кіптяви та пороши-

нок є утворення так званої пергаментної плями. Цей фе-

номен спостерігається, коли постріл зроблено з відстані

до 8—10 см. Розмір плями сягає 6—8 см у діаметрі. Ку-

льовий отвір має округлу або овальну форму з добре ви-

димим дефектом-мінусом тканини.


Термічна дія порохових газів дістає вияв у зміні (об-

паленні) волосся, незначних опіках шкіри, а на одязі —

обпаленні ворсу. Наявність та характер зазначених

явищ залежить від багатьох факторів — кількості та

якості пороху, способу виготовлення набоїв, довжини

цівки зброї, відповідності снаряда калібру зброї, дистан-

ції пострілу, особливостей ділянки ураження (наявність

волосся, гатунок матеріалу одягу тощо).


Ознакою хімічної дії є поява червоного чи рожевого

забарвлення країв вхідного отвору та оточуючих його

тканин — результат сполучення гемоглобіну з чадним

газом, присутнім у продуктах згорання пороху. Внаслі-

док такої взаємодії утворюються дуже стійкі сполуки:


карбоксі-, мет-, оксі- та сульфгемоглобін.


Найсуттєвішою основою діагностики близької відстані

пострілу є наявність слідів кіптяви. Здебільшого це над-

звичайно розжарені окисли металів, склад яких зале-

жить від характеру набоїв: матеріалу кулі — свинець

(при безоболонкових кулях), мідь (при оболонкових),

якості пороху (бездимний чи димний), особливостей кап-

сульного складу.


Окрім кіптяви навколо вхідного отвору осідають част-

ки не повністю згорілих або цілі порошинки. Прояви їх

механічної, термічної та хімічної дії аналогічні вже

описаним.


Саме поняття "близька відстань пострілу" досить

умовне. Власне, воно є даниною історії. Бо з розвитком

техніки: удосконаленням набоїв, у першу чергу пороху,

способу їх виготовлення, характеристик зброї (наявність

пристроїв для поглинання звуку — глушників) тощо ця

відстань значно зменшилася, й для пересічної людини це

поняття є незрозумілим. Тому доцільніше користуватися

іншим визначенням — постріл у межах дії додаткових

факторів. Воно має досить широкі рамки — від 20—


204


25 см для пістолета "Форт" до 40—45 см для автомата

Калашникова.


Вогнепальний вхідний отвір має круглясту або ж

близьку до неї форму, що майже відповідає діаметру ку-

лі. Проходячи через шкіру, куля здирає своєю поверх-

нею частинки епідермісу, утворюючи так званий поясок

здирання.


Поверхня кулі значною мірою вкрита кіптявою, змаз-

кою, які стираються краями вхідного отвору, осідають на

них, утворюючи "поясок забруднення". Найвагомішою

його складовою є метали, що дає право іменувати його

"пояском металізації".


Ширина зазначених елементів вхідного отвору дорів-

нює 1—3 міліметра. Необхідно відзначити, що при

"близькій" дистанції пострілу вони погано або й зовсім

невидимі, позаяк укриті нашаруванням додаткових фак-

торів пострілу. Для того, щоб їх побачити, останні по-

трібно змити, стерти тощо. Зрозуміло, це роблять тільки

тоді, коли всі інші дослідження закінчені.


Вхідний кульовий отвір

ари пострілі з неблизької відстані


Як уже зазначалося, найвагомішою діагностичною ба-

зою визначення дистанції пострілу є наявність його до-

даткових чинників, або ознак їх дії. Якщо навколо вхід-

ного отвору можна виявити їх присутність, відстань по-

стрілу вважається близькою. Їх відсутність свідчить про

неблизьку дистанцію. У таких випадках на об'єкт діє ли-

ше куля. Вона в першу чергу спричиняє ушкодження

шкіри — її дефект.


Отвір має округлу форму, овальну, інколи щілеподіб-

ну, більш або менш виражений дефект-мінус тканини,

поясок здирання та поясок забруднення й металізації.

Потрібно зазначити, що вказані зміни чітко проявляють-

ся лише через деякий час після поранення. Це обумов-

люється тим, що ушкоджена шкіра підсихає внаслідок

випарування вологи з травмованих ділянок.


205


Рановий канал


Пробивши шкіру, куля, як правило, продовжує свій

шлях у тілі людини. При цьому утворюється рановий ка-

нал, який являє собою ділянку тканин, які травмуються

на всьому шляху руху кулі від вхідного до вихідного

отворів.


Ранові канали бувають:


Ї) наскрізні — куля проходить через усе тіло людини;


Ї} сліпі — куля залишається в тілі людини;


3) за розташуванням площини, в якій знаходиться

рановий канал, відносно вертикальної осі, ці канали

поділяються на: горизонтальний, сагітальний та фрон-

тальний.


За малюнком повздовжньої осі ранові канали поділя-

ються на: 1) прямі; 2) скривлені; 3) ламані; 4) безпе-

рервні; 5) переривчасті.


Прямолінійний канал спостерігається, коли травмую-

чий агент (куля, шріт) рухається в тілі жертви прямолі-

нійно, не відхиляючись від вхідного до вихідного отворів.

Снаряд, зустрівши на своєму шляху перепону (кістка,

хрящ) може обігнути її, тоді канал буде скривленим, або

ж змінити напрямок руху в інший бік, і канал буде ла-

маним. Таке явище спостерігається і в тих випадках, ко-

ли у мить пострілу тіло людини було у непрямолінійно-

му положенні, наприклад людина різко нахилилась впе-

ред чи вбік. При випрямленні тіла рановий канал стає

ламаним.


Шлях кулі може бути безперервним (прямим, лама-

ним, скривленим) або переривчастим.


В останньому випадку треба розрізняти первинно-пе-

реривчасті ранові канали — снаряд послідовно прохо-

дить через кілька частин тіла, та вторинно-переривчасті,

які утворюються внаслідок взаємного зміщення ушкод-

жених тканин і органів після проходження снаряду.


Такий вигляд ранового каналу дає можливість визна-

чити послідовність нанесення ушкодження. Враховуючи,

що після першого поранення деякі травмовані органи,

наприклад легені, зміщуються, тобто утворюється пере-

ривчастий рановий канал, можна впевнено діагностувати


206


наступні ушкодження, після яких канал залишається

прямолінійним.


Зміни в області ранового каналу досить значні й обу-

мовлені декількома факторами. Так при ударі кулі в тіло

людини в його тканинах виникає головна ударна хвиля,

яка з великою швидкістю поширюється, утворюючи зону

молекулярного струсу. Струс стінок ранового каналу

триває ще деякий час після проходження кулі. Загалом

же вказані фактори призводять як до утворення раново-

го каналу, так і до порушення структури оточуючих тка-

нин та подальшого їх відмирання (некротизації).


Якщо в паренхіматозних органах канали можуть спа-

датися, то при ушкодженні кісток утворені снарядом от-

вори своїх розмірів та форми у подальшому не зміню-

ють, завдяки цьому навіть при дослідженні лише самих

кісток можна скласти чітку й однозначну думку про на-

прямок руху кулі, а отже, й ранового каналу, в тілі лю-

дини. Так, при проходженні через плоску кістку куля ви-

биває в ній отвір. Утворюється ушкодження досить ха-

рактерного вигляду — на місці входу кулі отвір, як

правило, круглий, відповідає параметрам кулі, а на вихо-

ді отвір значно більший за діаметр снаряда. Таким чи-

ном, з плоскої кістки вибивається фрагмент у вигляді

усіченого конуса, широкою основою направленого в бік

руху кулі (мал. 17).


Коли має місце травма трубчастих кісток, то спосте-

рігається зовсім інша картина: утворюється основний пе-

релом, при цьому фрагменти кістки виносяться в бік ру-

ху снаряду й знаходяться між кісткою (основним) та ви-

хідним отвором у м'яких тканинах. Там 'їх можна

виявити шляхом пальпації, при розтині, а також за допо-

могою рентгенологічних, ультразвукових досліджень.


Вихідний вогнепальний отвір


Третім елементом вогнепального наскрізного ушкод-

ження є вихідний отвір. Він утворюється тоді, коли кіне-

тична енергія кулі є достатньою для подолання всіх пе-

репон (шкіра, м'які тканини, кістки, внутрішні органи) і


207


виходу назовні. Така куля може спричинити додаткові

ушкодження цій самій або навіть іншій особі.


При виході з тіла людини, куля піднімає та випинає

шкіру, яка внаслідок розтягнення, що виникає при цьо-

му, розривається. Утворюється вихідний вогнепальний

отвір, який має досить сталі морфологічні ознаки, що

дозволяють однозначно відрізняти його від вхідного: це

відсутність дефект-мінуса тканини, поясків здирання та

забруднення. Форма рани, як правило, щілиноподібна.


Доцільно зазначити, що в небагатьох випадках вихід-

ний отвір буває атиповим — форма його овальна, спо-

стерігається, хоча й незначний, дефект тканини. Така

картина має місце при збереженні кулею на виході знач-

ної кінетичної енергії.


Краї вихідного отвору здебільшого вивернуті назовні.

Але коли в місці виходу кулі шкіра щільно притиснута

до ременя, цупкої тканини одягу тощо, то навколо отво-

ру утворюється зона забою, яка за формою та зовнішнім

виглядом нагадує поясок здирання. Якщо одяг на цій ді-

лянці просякнутий жирними речовинами, то навколо ра-

ни на шкірі утворюється поясок забруднення. Така кар-

тина, природно, ускладнює диференціацію вхідного та

вихідного вогнепальних отворів. Але на допомогу прихо-

дять ті ознаки,' що за будь-яких обставин не можуть

мати місце навколо вихідного отвору — додаткові факто-

ри пострілу (порошинки, їх частки), сліди дії високої

температури.


Все викладене дозволяє науково аргументовано від-

різняти вхідний та вихідний вогнепальні отвори при

ушкодженнях, спричинених кулями, а отже — визначи-

ти напрямок ранового каналу, дистанцію пострілу та ряд

інших суттєвих моментів. У таблиці № 5 наведено ос-

новні діагностичні показники цих елементів вогнепальної

рани, травми.


208


Таблиця № 5


Ознаки вхідного та вихідного кульових поранень

на шкірі


Ознака Вхідний опір Вихідний отвір

1 2 3

Форма рани і наявність дефекту Кругла або овальне з дефектом тканини Зірчаста, щілиноподібна, дужкоподібна, як правило, без дефекту тканини

Форма дефекту Конусоподібна, з вершиною, спрямованою всередину Конусоподібна, з вершино», спрямованою назовні

Розміри рани Дефект у дермі менше або дорівнює діаметру кулі в епідермісі наближається до її діаметра У більшості випадків більше розмірів вхідного отвору

Краї Краї частіше дрібнофестон-часті, іноді рівні й похилі Як правило, нерівні, часто вивернуті назовні

Поясок здирання Як правило, добре видний, шириною 1—3 мм, зовнішній діаметр приблизно дорівнює поперечнику кулі Частіше відсутній, спостерігається у випадках удару країв об одяг або тверді предмети, що притиснені до тіла у місці вихідного отвору

Поясок обтирання Утворюється за рахунок стирання нашарувань на кулі. Інколи на ньому можна виявити волокна одягу Відсутній, але краї можуть бути забруднені частками волокон

Поясок металізації Розташований відповідно пояску обтирання Частіше відсутній, але може мати місце при пораненні свинцевими кулями


Ушкодження дробом


Значна частина небойових вогнепальних ушкоджень

спричиняється дробом (шротом), тобто свинцевими

кульками різного діаметра, якими споряджаються патро-

ни для мисливської зброї. Дріб, залежно від величини

поперечника, поділяється на калібри (номери). Нині їх

Виробляють 15. Нумерують починаючи з № 11 до № 1,


209


після чого йдуть так звані нулівки 0, 00, 000, 0000

(С. Н. Колесников, 1980). Кулька кожного наступного

калібру збільшується у діаметрі на 0,25 мм, тобто

дробинка № 1 має в діаметрі 4 мм, а № 11 — 1,5 мм.

"Нулівки", відповідно, збільшуються від 4,25 мм до 5 мм

(0000).


Окремий вид свинцевих кульок називається картеч-

чю. Вона виробляється різного діаметра — від 5,25 мм

до 10 мм.


Власне для мисливської зброї виготовляються кулі

(Бренеке, Вицлебена, "йровчанка", Якана тощо), попе-

речник яких наближається до діаметра каналу цівки не-

нарізної зброї.


Види мисливської зброї: 1) дробові (гладкоцівкові)

рушниці для стрільби шротом чи спеціальними кулями;


2) кульові (нарізні) мисливські рушниці-штуцери чи мис-

ливські гвинтівки; 3) комбіновані рушниці, що мають як

гладеньку, так і нарізну цівку для стрільби шротом і

кулями.


Конструкції мисливської зброї досить різноманітні: од-

но- і багатощ'вкові (до чотирьох), одно- та багатозарядні,

з деяких з них можна робити постріли поодинокі та

вести автоматичну стрільбу. Найбільш популярні гладко-

цівкові (одно- та двоцівкові) мисливські рушниці. Їх ка-

лібр — від 12 до 32. Слід пам'ятати, що калібр мислив-

ської зброї не відповідає діаметру цівки, а визначається

тією кількістю шротинок, яку можна виготовити з одно-

го фунту (407,5 г) свинцю. Отже, калібр може залежати

і від країни-виробника (адже метричне значення фунту

не всюди однакове).


Різноманітність систем мисливської зброї, набоїв для

них дуже ускладнює визначення зв'язку особливостей

зброї і характеру ушкоджень, що нею спричинені. Дуже

своєрідно діють нестандартні, саморобні набої. Саме від

того, споряджені вони промисловим шляхом чи зроблені

у домашніх умовах, у багатьох випадках залежить харак-

тер спричинених травм.


Особливості вогнепальних ушкоджень головним

чином є наслідком дії дробового заряду. Дріб вилітає з

цівки однією суцільною масою, тому при близьких від-

станях пострілу утворює один отвір значних розмірів. Із


210


збільшенням дистанції шріт розсіюється, і тоді кожна

дробинка діє як окремий снаряд. Додаткові фактори по-

стрілу (головним чином —- порошинки) залежно від

якості та гатунку пороху можуть виявлятися на відстані

до 70—150 см.


Численні спостереження показали, що при пострілах

з дистанції до 2 метрів утворюється один вхідний отвір,

як правило, круглої форми; Диметром 3—3,5 см з нерів-

ними краями, які мають багато Виступів. При збільшенні

відстані пострілу збільшується й площа ураження, цент-

ральний отвір мас Hcamrmt розміри •"('1 1,5 см при по-

стрілі з 2—5 метрів), а основнд частина шротинок діють

самостійно, вражаючи об'єкт на площі 10—15 см2. По-

чинаючи з дистанції 5 м площа розсіювання дробинок

збільшується до 25—30 см2, а центральний отвір взагалі

відсутній (мал. 18).


Дальність польоту шроту залежить від багатьох фак-

торів (начальної швидкості, характеру цівки, якості по-

роху, маси). Найістотнішим з них € маса. Так, дріб вели-

кого діаметра летить на відстань до 300 м, а малого —

близько 200 м. Ушкодження ж шротом спостерігаються

на відстані 20—ЗО м. Але відомі окремі випадки, коли

ушкодження, навіть смертельні, однією шротинкою

спричинялися з відстані 50—60 метрів (І. А. Милотвор-

ський, А. С. Лісовий).


При пострілах з мисливської зброї ушкодження є ре-

зультатом дії не лише шроту, а й клейтухів. Останні ви-

готовляються з повсті, пластмаси, паперу тощо. Дося-

гаючи об'єкта ураження, вони, залежно від їх кінетичної

енергії, можуть або лише вдарити (контактувати з ним),

або ж спричиняти ушкодження, інколи досить значні.


При вирішенні питання про відстань пострілу з мис-

ливської зброї завжди потрібно враховувати особливості

набоїв (спосіб їх виготовлення, якість пороху, характер

шроту), наявність концентраторів чи розсіювачів шроту,

а також характеристики цівки рушниці (наявність чи

відсутність звуження або розширення її кінцевої части-

ни). Саме через таку велику кількість факторів, що

впливають на дальність польоту шроту, при експеримен-

тальних пострілах необхідно користуватися тотожними

набоями і тим самим або однотипним зразком зброї. Та


211


навіть з додержанням вказаних умов визначити відстань

пострілу іноді досить важко. Дещо можуть зарадити

спеціальні таблиці, запропоновані О. Ф. Лисициним,

Ю. С. Сапожниковим, В. П. Юдіним. Але й їх викорис-

тання не завжди дозволяє однозначно вирішити це

важливе питання. Та й допуски у цих таблицях надзви-

чайно великі — відповідь може бути й такою: "Постріл

зроблено в межах від 4 до 21 метра". На жаль, більш

достовірних методів ще не знайдено.


Ушкодження холостими набоями


Якщо в набої відсутній снаряд (куля чи шріт), він на-

зивається холостим, або глухим. При пострілах такими

набоями можуть спричинятися різноманітні ушкоджен-

ня, зокрема й значні. Діючою силою є гази, які утворю-

ються внаслідок згорання пороху, тиск їх досягає 2000—

3000 атм., внаслідок чого при пострілах впритул та з

близької відстані можуть утворюватись різноманітні уш-

кодження — від таких незначних, як крововиливи та

садна, до дуже важких і навіть смертельних.


При використанні холостих набоїв для мисливської

зброї травмуючим фактором, окрім газів, може бути

клейтух (пиж). При цьому окремі з них, зокрема пласт-

масові пижі-контейнери, можуть спричинити досить

значні ушкодження (Ю. О. Крапівкін).


Крім вогнепальних ушкоджень із нарізної та мислив-

ської зброї, у своїй практиці правоохоронці та судово-ме-

дичні експерти інколи мають справу з травмами, спричи-

неними газовими, будівельно-монтажними пістолетами,

помповими рушницями тощо. Численні спостереження

свідчать, що характер вхідних отворів у таких випадках

практично не відрізняється від таких при ушкодженнях

стандартною вогнепальною зброєю. Такі травми, як пра-

вило, неглибокі, ранові канали або відсутні зовсім, або

ж досить малої довжини (1—22 см). Проте інколи

ушкодження від зазначених видів зброї можуть бути