Geum.ru

Чопівська К. Г. Судова медицина: [Підручник для студентів мед. С89 вузів] / В. В. Білкун, Л. Л. Голубович, П. Л. Голу- бович та іи

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   48

ванні можуть утворитися ушкодження кісток таза,

хребта і основи черепа від дії крісла катапульти у на-

прямку знизу—угору та ушкодження голови і плечей від

ударів о захисний ліхтар і краї кабіни.


183


. Літак, що після вибуху не розвалився у повітрі, падає

на землю під кутом від прямого до гострого. Чим ближ-

че до прямого кут падіння літака, тим більша воронка в

зоні його удару і тим на меншій площі розсіюються

шматки тіл. Ушкодження членів екіпажу та пасажирів

при падінні з невеликої висоти спричиняються деталями

сидінь, ременями безпеки, частинами зруйнованого об-

ладнання та інтер'єру.


Враховуючи, що робоче місце кожного члена екіпажу

має своє особливе устаткування й обладнання, і знаючи,

ударом об яку деталь може спричинитись те чи Інше

конкретне ушкодження, можна встановити місцезнаход-

ження членів екіпажу в момент удару об землю. Якщо

літак падає на землю під кутом, близьким до прямого, то

всі, хто перебував у ньому, отримують приблизно одна-

кові ушкодження. Основний напрямок дії сили — зни-

зу—угору, а звідси й характер ушкоджень: переломи кіс-

ток таза, компресійні переломи хребта, кільцеподібні пе-

реломи ОСНОВИ черепа. Значний загальний струс

викликав розриви внутрішніх органів та їх переміщення:


серця, через ушкодження діафрагми, — в черевну по-

рожнину, печінки і нирок — в тазову зону і таке інше.


У випадках, коли літак падає з невеликої висоти під

гострим кутом до землі, екіпаж і пасажири переднього

салону отримують значно важчі травми, ніж пасажири

хвостового салону. Останні можуть залишитись живими,

отримавши лише садна та синці, у той час, як у членів

екіпажу спостерігаються тяжкі черепно-мозкові травми,

травми грудної клітки з переломами грудини, ребер, по-

шкодження внутрішніх органів і черевної порожнини,

переломи кісток верхніх та нижніх кінцівок.


Часто падіння літака супроводжується пожежами в

кабіні чи салонах, внаслідок чого до механічних ушкод-

жень додається дія термічних і хімічних факторів. Хіміч-

ні чинники, що можуть мати місце при аваріях на авіа-

транспорті, досить численні. Це вихлопні гази поршне-

вих двигунів, пари авіаційного палива, зависі антифризу,

авіаційних масел і таке інше. Під час пожежі особливо

небезпечними є високотоксичні мономери (формальдегід,

вінілхлорид, ціаніди), які утворюються при розкладанні,


184


під дією високої температури, полімерних матеріалів,

якими обладнані кабіни та салони авіатранспорту. Поже-

жа у літаку, що перебуває на землі, якщо їй не переду-

вав вибух, характеризується дією виключно термічних і

хімічних чинників.


Ушкодження людини гвинтомоторним літаком, що ру-

хається по землі, викликається ударами лопастей гвин-

та, крил, ударами та переїздом колесами. Гвинти спри-

чиняють схожі на рубані ушкодження голови і верхньої

частини тулуба. Крило, при значній швидкості літака,

може розчленувати людину на рівні контакту. Колесо лі-

така діє аналогічно колесу важкого вантажного автомо-

біля. Реактивний літак може діяти на людину струменем

газів, збиваючи ЇЇ з ніг і викликаючи опіки, або засмок-

тувати у двигун, ушкоджуючи внутрішніми деталями.

Судово-медична експертиза авіаційної травми досить

складна і потребує цілеспрямованих поетапних дій. На-

приклад при експертизі трупа пілота необхідно:


— максимально виявити всі ушкодження, водночас

встановлюючи, яким предметом або фактором заподіяно

кожне з них;


— згрупувати однотипні ушкодження, за допомогою

додаткових методів дослідження встановити послідов-

ність їх утворення;


— зіставленням ушкоджень з деталями обладнання,

управління та інтер'єру кабіни однотипного літака вия-

вити можливий механізм травмування;


— для формування висновків щодо конкретних обста-

вин травми враховувати дані про стан здоров'я пілота

перед польотом та наявність в організмі алкоголю, нар-

котиків та інших речовин, що могли викликати розлад

здоров'я під час польоту.


Воднотранспортна травма


Сукупність ушкоджень, що виникають у членів екіпа-

жу, пасажирів та інших осіб у процесі експлуатації мор-

ських і річкових плавальних засобів, називається водно-

транспортною травмою.


Ушкодження, які утворюються при такій травмі,

спричиняються дією гребних гвинтів, підводних крил,


185


якорів або придавлюванням людини до стінки причалу,

корпусу іншого судна тощо.


Ушкодження гвинтами великогабаритних суден вини-

кають, якщо людина затягується під корпус струменем

води. Малогабаритні судна, маючи малу осадку, під час

руху можуть зіткнутися з плавцем, занурюючи його у

воду та ушкоджуючи корпусом і гвинтом.


Ушкодження гвинтами частіше локалізуються на го-

лові, верхніх кінцівках і верхній частині тулуба, але мо-

жуть спостерігатися й на інших частинах тіла- Це схожі

на рубці рани, але зі здертими краями. Гвинти моторних

човнів частіше ушкоджують лише м'які тканини, тоді як

гвинти великогабаритних судів можуть відчленувати

якусь частину або навіть розділити тіло. Від дії гвинтів

малогабаритних човнів звичайно утворюється кілька

ран, вони схожі за формою і розташовані на однаковій

відстані одна від одної. Повне розділення тіла може бути

наслідком дії крил' судів на підводних крилах, які руха-

ються з великою швидкістю. При розділенні тіла у зоні

контакту виникають осколкові переломи кісток скелета.


При зіткненні корпусу судна з людиною, яка плаває у

ВОДІ, спричиняється тупа травма голови і тіла, тяжкість

якої залежить від типу судна, його маси і швидкості. Ця

травма може супроводжуватись утворенням саден, кро-

вовиливів, поверхневих ран або .осколкових переломів

кісток черепа, численних переломів ребер, переломів ло-

паток, хребта, кісток таза, а також загальним струсом

тіла з ушкодженням внутрішніх органів.


Під час швартування суден до причалу або одне до

одного, людина, яка впала за борт, може бути придавле-

на до стінки причалу чи корпусу іншого судна. При та-

кій травмі спостерігається здавлювання голови, грудної

клітки, таза та кінцівок, що супроводжується численни-

ми переломами кісток, деформацією голови і грудної

клітки, ушкодженнями внутрішніх органів.


Безпосередньою причиною смерті у значній кількості

випадків є утеплення, але смерть може настати також

від механічної травми, переохолодження організму, а на

підводних човнах — ще й від термічних ушкоджень або

барометричної травми.


186


Кваліфіковані висновки при водній травмі можна ро-

бити тільки після всебічного дослідження трупа з ураху-

ванням даних додаткових методів дослідження, обставин

справи, а за необхідності — і результатів інженерних і

водолазно-технічних експертиз.


Падіння з висоти


Ушкодження, що їх людина Отримує при цьому виді

травми, залежать від того, з якої висоти та за яких умов

відбулося падіння. Видїляють такі види падіння:


а) падіння з висоти власного зросту — так зване па-

діння на площині;


б) падіння з висоти кількох метрів (з дерев, вікон

перших, других поверхів і невисоких споруд);


в) падіння з кількох десятків метрів (з багатоповерхо-

вих будинків, інших висотних споруд);


г) падіння з дуже великої висоти (дахи хмарочосів,

гірські вершини, з нерозкритим парашутом).


Падіння може бути як вільним, коли тіло не стика-

ється ні з якими перепонами до контакту з поверхнею

землі, так і ступінчастим, якщо тіло під час падіння сти-

кається з балконом, будівельним риштуванням, гілками

дерев тощо. При падінні в горах людина може бути

травмована камінням, яке падає разом з тілом або слі-

дом за ним.


Характер ушкоджень залежить ще й від таких чинни-

ків, як маса тіла людини, властивості поверхні (пухкий

грунт чи асфальтове покриття), наявність і властивості

одягу, частина, якою тіло контактувало з поверхнею.


Вільне падіння людини характеризується рядом особ-

ливостей:


— зовнішні ушкодження локалізуються тільки на по-

верхні, якою тіло контактувало з твердим покриттям;


— зовнішні ушкодження не відповідають внутрішнім,

із значною перевагою останніх;


— характерні численні конструкційні, тобто виникаю-

чі поза зонами прямої дії сили, переломи кісток;


— значно виражені ознаки загального струсу тіла.

Шкіра людини дуже добре протистоїть дії тупих твер-

дих предметів, особливо, якщо сила направлена перпен-


187


дикулярно до її поверхні. Тому поверхня шкіри або зов-

сім не ушкоджується, або на ній утворюються незначні

синці, садна і значно рідше— рани, які, як правило,

виникають не від удару об поверхню, а від дії уламків

кісток зсередини.


Внутрішні ушкодження, навпаки, досить тяжкі і тим

значніші, чим з більшої висоти впало тіло. Це — числен-

ні переломи кісток скелета, розриви і навіть відриви

внутрішніх органів, ушкодження головного мозку — від

поверхневих осередків забою до цілковитого його руйну-

вання. Відірвані внутрішні органи чи їх частини можуть

переміщуватись з однієї порожнини в іншу. Якщо внут-

рішні органи не відриваються, то загальний струс тіла

дістає вияв у надривах зв'язкового апарату і в числен-

них дрібних крововиливах у тканини внутрішніх органів.


Переломи кісток бувають як прямі, так і непрямі (на

відстані). Локалізація переломів залежить від зони при-

кладення сили. Падіння на голову супроводжується

осколковими переломами кісток склепіння та основи че-

репа. Падіння на спину викликає переломи лопаток,

крижів, тазових кісток, прямі переломи ребер — по нав-

колохребтових і лопаткових лініях, непрямі — по серед-

ньо-, передньопахвових та інших лініях. Спостерігаються

також переломи хребта у вигляді розривів міжхребцевих

дисків, переломи остистих і поперечних відростків.


При падінні на передню поверхню тіла спостерігають-

ся прямі переломи кісток лицевого черепа, ключиць, гру-

дини, лобкових кісток, ребер — по навкологрудинних і

середньоключичних лініях, та непрямі — по середньо- та

задньопахвових лініях. Падіння на випрямлені ноги ви-

кликає прямі переломи п'яткових кісток, непрямі (вбиті)

переломи гомілкових кісток у зонах метафізів, компре-

сійні переломи хребців у поперековому і грудному відді-

лах, переломи шийок стегнових кісток та тазостегнових

суглобів. Може також мати місце кільцеподібний пере-

лом кісток основи черепа. Аналогічні переломи кісток

основи черепа (як непрямі), компресійні переломи хреб-

ців, переломи сідничних кісток з розривами крижово-та-

зових сполучень спостерігаються при падінні на сідниці.


188


У випадках падіння на прямі ноги, долілиць чи

горілиць мають місце симетричні ушкодження й перело-

ми кісток стоп, лопаток, ребер з двох боків. Падіння на

бік викликає прямі переломи ребер, переломи шийки

стегна і вертлюжної западини з боку падіння і непрямі

переломи ребер — з протилежного боку.


Якщо людина, падаючи з висоти, вдаряється об якісь

виступаючі предмети, то тіло її в повітрі може перевер-

татись, а ушкодження утворюються на будь-яких поверх-

нях, у тому числі й на поверхні, протилежній місцю кон-

такту з землею. ;


Судово-медичний експерт повинен пам'ятати про не-

обхідність виявлення серед множинних ушкоджень від

падіння, ушкоджень, спричинених іншими предметами

чи факторами, які передували падінню людини з висоти.

Це стосується й ушкоджень, що могли утворитися у

процесі боротьби чи при самозахисту.


Падіння на площині


Окреме місце займає експертиза у випадках падіння з

висоти власного зросту, тобто з положення стоячи.


Таке падіння може бути мимовільним, наприклад, як-

що людина послизнулась, а може бути наслідком по-

штовху чи удару, тоді йдеться про падіння з прискорен-

ням. Найбільш небезпечним є ушкодження голови, яке

часто супроводжується переломами кісток черепа і

ушкодженням головного мозку та його оболонок.


Удар головою о тверде покриття чи якісь тверді ви-

ступаючі предмети спричиняє лінійні переломи кісток

черепа, котрі поширюються по площі контакту. Лінії пе-

реломів можуть завершуватись поверхневими розколина-

ми або перериватись, доходячи до швів або природних

отворів черепа. В зоні контакту голови з твердою по-

верхнею (зона удару), ушкодження мозку, особливо у

випадках закритої внутрішньочерепної травми, можуть

бути відсутніми або проявлятися у вигляді обмежених

крововиливів під м'які мозкові оболонки або дріб-

нокрапкових крововиливів у сіру речовину мозку. На

протилежному боці, тобто в зоні, протилежній місцю

удару, майже завжди утворюються зони забою, які явля-


189


ють собою осередки червоного розм'якшення сірої речо-

вини з дрібно- чи крупнокрапковими крововиливами нав-

коло. Крововиливи можуть поширюватись у білу речови-

ну мозку. У всіх випадках падіння на площині ушкод-

ження головного мозку, здебільшого виникають на

стороні, протилежній місцю удару.


Якщо людина падає навзнак, що частіше трапляється

при мимовільних падіннях, ударяючись об тверде по-

криття потилицею, то зоною протиудару є полюси й ос-

нови лобних і скроневих часток мозку. Падіння долілиць

викликає ушкодження мозку в зоні удару (полюси й ос-

нови лобових і скроневих часток), а ще більші — у зоні

протиудару (полюси потиличних часток). Падіння на зо-

ну тім'яного горба супроводжується виникненням зони

протиудару на основах і верхівках скроневої і лобної

часток протилежного боку тощо.


Крововиливи під оболонки і в шлуночки мозку мо-

жуть мати місце в усіх випадках падіння на площині.


У випадках судово-медичного дослідження падіння на

площині експерт повинен звертати увагу на ознаки па-

діння з прискоренням, викликаним поштовхом чи уда-

ром сторонньої людини. Ці ушкодження звичайно лока-

лізуються на боці, протилежному місцю контакту з твер-

дим покриттям.


190


Розділ XI


Судово-медична експертиза ушкоджень,

спричинених гострими предметами


Гострими предметами вважаються такі, травмуюча

частина яких має гострий кінець, гострий край чи те й

друге. На відміну від тупих предметів, гострі не відзна-

чаються різноманітністю і класифікуються за механізмом

дії. Вони поділяються на знаряддя:


а) колючі;


б) ріжучі;


в) рубаючі;


г) колюче-ріжучі;


д) пиляючі;


е) комбінованої дії.


Ушкодження, спричинені гострими предметами, від-

різняються одне від одного залежно від глибини проник-

нення у тіло травмуючого знаряддя. Вони можуть бути

поверхневі й глибокі. Це подряпини, рани, вруби та роз-

руби кісток.


Подряпини, спричинені гострими предметами, неза-

лежно від форми й механізму дії останніх, не відрізня-

ються між собою морфологічними ознаками. Власне, во-

ни аналогічні саднам, лише лінійні та вужчі. Процес їх

заживления такий самий, як і саден.


Інша річ — рани. Вони істотно залежать від знаряд-

дя, яким спричинені. Найяскравіше це спостерігається

при ушкодженнях, спричинених колючими предметами,

які мають лише гострий кінець (шило) або й гостре лезо

(ніж). Характер рани залежить від довжини травмуючо-

го предмета та його поперечника.


За останніми параметрами колючі предмети поді-

ляються на:


а) конічні (шило, голка, цвях);


б) плоскі (ножі, одно- чи двобічне гострі);


в) гранчасті(напилок,стилет);


г) невизначеної форми (ножиці, уламки скла).


191


Проникаючи у тіло, колюче знаряддя розсовує і роз-

риває тканини боковими стінками. Ушкодження, що

спричиняються такими предметами, називаються колоти-

ми. Колючі предмети, позбавлені ребер, розсовують тка-

нини по ходу еластичних волокон, а ті, що мають гострі

ребра, розривають тканини незалежно від ходу еластич-

них волокон.


Найбільш часта локалізація ушкоджень — на тулубі,

рідше — на голові та інших частинах тіла. Форма і роз-

міри ран на шкірі безпосередньо залежать від форми й

поперечного розрізу знаряддя травми. Волосся навколо

ран, як правило, не ушкоджується. Глибина ранового ка-

налу більша від довжини і ширини рани на шкірі. При

таких ушкодженнях внутрішня кровотеча значно більша,

ніж зовнішня. На кістках утворюються дірчасті переломи,

які часто мають форму поперечного розрізу предмета.


По ушкодженнях на шкірі, кістках і внутрішніх орга-

нах можливо встановити вид гострого знаряддя, форму й

розміри поперечного розрізу, кінцевої частини, довжину

предмета — по глибині його занурення в тіло, напрям і

кількість ударів.


Знаряддя, що мають тільки гострий край (лезо), нази-

ваються ріжучими, а ушкодження ними заподіяні — рі-

заними.


Ріжучі предмети діють, розсікаючи тканини гострим

краєм (лезом). Рани частіше локалізуються на шиї, від-

значаються сильною зовнішньою кровотечею. Довжина

рани значно більша від глибини і ширини. Кінці ран

гострі з поверхневими надрізами шкіри. Численні надрі-

зи вказують на кількість рухів клинка в рані. Стінки

гладкі. Ріжучий предмет може надсікати надкісницю,

губчасту речовину і розсікти хрящ, залишаючи на стін-

ках ушкодження сліди — траси.


Ушкодження дозволяють встановити вид гострого

предмета, місце прикладання сили, по трасах виявити

конкретний екземпляр ріжучого предмета.


Предмети, що мають гострий кінець і один чи два

гострих края (леза), називаються колюче-ріжучими. За

формою клинки підрозділяються на два типи: тип фін-

ського ножа (гострий кінець і одне лезо) і тип кинджала

(двогострий). Поперечний розріз фінського ножа має


192


форму вузького клина, а кинджала — вузького витягну-

того ромба. Ушкодження, спричинені колюче-ріжучими

предметами, називаються колото-різаними. Найчастіша

локалізація ушкоджень — тулуб, рідше — шия, кінців-

ки, голова. З боку леза кінець рани завжди гострий,

можливо — з додатковим надрізом шкіри. З боку обуш-

ка кінець може бути різної форми, що залежить від тов-

щини й форми першого: П-подібної, М-подібної, заокруг-

леної, гострої. Глибина ранового каналу, як правило, від-

повідає довжині клинка на рівні занурення, а довжина

рани шкіри без додаткових надрізів — ширині клинка на

тому ж рівні. На плоских кістках і хрящах часто спосте-

рігаютьсяя щілясті або щілясто-дірчасті переломи, причо-

му на їх стінках можуть зберегтися траси.


По колото-різаних ушкодженнях можна встановити

вид травмуючого гострого предмета, довжину, ширину й

товщину клинка чи його частини, що була занурена в

тіло, кількість лез у клинка, наявність обушка, форму

кінцевої частини клинка, конкретний екземпляр колюче-

ріжучого предмета (по трасах), кількість і напрямок уда-

рів, орієнтацію частин клинка (обушка, леза) і його пло-