Міністерство освіти І науки україни цивільний процес навчальний посібник

Вид материала

Документы

Содержание Сулоаі рішення (ІІосіянонн) Реалізованість (здійсненність) Ухвалення додаткового рішення За стадіями Заочний розгляд Заява про нерсг.іж) точного рішення це процесуальний документ, в якому міститься зв

Подобный материал:

• Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний інститут ім., 1802.26kb.
• Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет ляпа М. М., Трофименко, 1204.82kb.
• Міністерство освіти І науки україни міністерство економіки україни міністерство фінансів, 18.39kb.
• Міністерство освіти І науки України Чернівецький державний університет ім. Ю. Федьковича, 1600.9kb.
• Міністерство освіти І науки України Харківська національна академія міського господарства, 1320.57kb.
• Економіка регіонів (областей) україни навчальний посібник Рекомендовано Міністерством, 31.88kb.
• Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства, 6296.28kb.
• СІ. Чорнооченко цивільний процес, 7361.43kb.
• Г. О. Фролова фінансовий аналіз навчально-методичний посібник, 5022.82kb.
• Міністерство освіти І науки України Прикарпатський національний університет імені Василя, 4186.5kb.

Глава 18.


Сулоаі рішення (ІІосіянонн)

18Э


Резолютивна частина рішення може містити положення про негайне виконання, яке застосовується у випадках, встановле­них ст. 367 ЦПК. Причому ця умова у рішенні може бути як обов'язковою для суду, так і віднесеною на його розсуд.

Ухвалене рішення суду проголошується прилюдно, крім справ, що розглядалися у закритому судовому засіданні, і ого­лошуються лише особам, які беруть участь у судовому засідан­ні (ч. 9 ст. 6 ЦПК). Головуючий роз'яснює зміст рішення, поря­док і строк його оскарженій (ст. 218 ЦПК). У разі проіолошсн-пя неповного рішення суд повідомляє, коли зможуть ознайоми­шся і повним рішенням суду особи, які беруть учасгь у справі.

§ 4. Законна сила рішення суду

За загальним пропилом, рішення суду набирають законної си­ли не одразу, чиї ііадає сторонам можливість вжити передба­чених законом заходів для недопущения виконання неправо­судного рішення. Рішення суду, якщо воно не було оскарже­не, набирає чинності після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішенні суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляцій­ної інстанції, крім випадків подання апеляційної скарги поза межами строків, встановлених для апеляційного оскарження (ст.ст. 223, 294 ЦПК).

Законна сила рішення суду — це така його властивість, за якої воно набувас ознак загальнообов 'язковості, незлііннос-ті, виключності, преюдиційності. реалізованості.

Загальнообов'язковість рішенім суду закріплена у Консти­туції України (ст. 124), Законі України "Про судоустрій Украї­ни" (ст. 11) та процесуальному законодавстві (ст. 14 ЦПК) і полягає в тому, що воно є обов'язковим для усіх органів дер­жавної влади і органів місцевого самоврядування, підпри­ємств, усганов, організацій, посадових чи службових осіб та іромадян. Причому рішення суду є обов'язковим не тільки для осіб, які брали участі у справі. Тому особи, які не брали учас­ті у справі, не позбавлені можливості звернутися до суду, як­що ухваленим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси. Невиконання рішення суду тягне за собою відповіда­льність, в тому числі й кримінальну (ст. 382 КК).

Незмінність рішення суду нолягаг в тому, що суд, який ух­валив рішення, не мас права його змінити. Тільки у деяких ви-

палках, не пов'язаних із вирішенням справи по суті, суд може усунути незначні недоліки у рішенні, які перешкоджають по­новленню порушеного, оспореного чи невизнаного права. Ін­коли (в ряді справ окремого провадження), як виняток, допус­кається скасування рішення суду.

Виключність рішення суду означає неприпустимість повто­рною звернення до суду з цією самою вимогою з гех самих підстав. Якщо до суду подається заява « нимогою, за якою і рішення суду, що набрало законної снлн. го судця при ви­рішенім питания про відкриття провадження у справі повинен постановити ухвалу про відмову у його відкритті (ст. 122 ЦПК). У разі, якщо суддя помилкоио порушив цивільну спра­ву, то на будь-якій стадії цивільного процесу провадженая мо­же бути припинено, про шо постановляється ухвала про крнття провадження у справі (ст. 205 ЦПК)

Відповідно до ст. 223 ЦПК, якщо після набрання пкоаної сили рішенням суду, яким з відповідача присуджені періоді ні платежі, зміняться обставини, шо впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона маг прано шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежі» або івільнення під них. Це положен­ня не містить винятку із правила, а визначає можливість шер-нення до суду із матеріальною вимогою, однак вже і інших,

нових підстав.

Преюдиційність означає обов'язковість фактів, які встанов­лені рішенням суду, для інших справ, в яких беруїь участь п самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ст. 61 ЦПК). Сторони та інші особи, які брали участь у спра­ві, а також їхні правонаступники не можуть оспорювати в ін­шому процесі встановлені судом факти.

Реалізованість (здійсненність) вншачаї можливість впро­вадження владного волевиявлення суду шляхом добровільного чи примусового виконання, обов'язком у діяльності органів та осіб, щодо яких звернене це рішення та ін.

§ 5. Усунення недоліків рішення судом, який його ухвалив

За загальним правилом, після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не має права його скасовувати або змінювати

184

Глава 18.


Судові рішеним (Постанови)

I8S


(ч. 2 ст. 218 ЦПК). Суд може скасувати тільки заочне рішення (ст. 231 ЦПК), а також рішення у ряді справ окремого прова­дження (ст.ст. 241, 250, 255 ЦПК).

Допущені у рішенні помилки, внаслідок яких воно є неза­конним та (або) необгрунтованим, с підставою для його зміни та скасунання судом апеляційної, касаційної інстанції, у зв'яз­ку з винятковими та иозовияиленпмн oik і .шипами

Однак в окремих випадках, чи ко шппачеппх ПШОНОМ, суд, якиіі ухвалив рішення, може, не змінюючи вирішення справи по суті, усунути деякі ного вади, які мають несут: гшпі харак­тер, однак не дозволяють сторонам отримані іамісг я цим рішенням. До цих способів слід відиосіїг

• виправлення описки чи явної арифметичної помилки (ст. 219
  ЦПК);
  
• ухвалення додаткового рішення (ст 220 ЦІІК):
  
• роз'яснення рішення суду (ст. 221 ЦІІК)
  

lUmjHu, it-nun описки чи явної арифметичної помилки (ст. 219 ЦПК) — це спосіб усунення, якиіі спрямований на усунення недоліку рішення суду у ході викладу його і.місіу. У цьому разі такті недолік повинен мати очевидніш характер і не може полягати у зміні ухваленого рішення. Описка полягас у неправильному зазначенні у тексті рішення of>'< ста, сторони, певної дати чи строку тошо. Поміткою ж може бути обчис­лення розміру присудженого, його частки тощо. Причому по­милка повинна мати елементарний (арифметичний) та очевид­ний характер.

Цей недолік суд може виправити з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, шляхом постанов­ления ухвали Питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, неявка яких не перешкоджає розглядові. На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга.

Ухвалення додаткового рішення (ст. 220 ЦПК) застосову­ється у тому разі, якщо рішення суду мас ваду повноти та ви­черпності. Ухвалюється такс рішення за заявою осіб, які бе­руть участь у справі, чи з власної ініціативи якщо: І) стосовно якої-нсбудь позовної вимоги, з приводу якої сто­рони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рі­шення;

2. суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної су­
   ми ірошових коштів, які під'їяі.нон. стягненню, майно, яке
   підлягає передачі, або дії, які треба виконати;
   
3. суд не допустив негайного виконання рішення у вішалках
   ного обов'язковості;
   
4. судом не вирішене питання про судові витраті.
   

Суд не мас права під виглядом додаткового рішення іміню-впя іми і основного або вирішувати нові питання, які не були досліджені и судовому засіданні.

Питання про ухвалення додаткового рішення може бути порушене протягом строку виконання рішення. Суд ухвалюг додагконе рішенні після розгляду питання в судовому часідли-ні з повідомленням сторін. Па додаткове рішення іа ухвалу суду про відмову в його ухваленні може бумі подано скаргу

Роз'яснення рішення суі)у (її -II ЦІІК) провадиться у ю-му випадку, якщо воно ие відповідає вимогам чіткоси шікла-ду, що зумовлюс труднощі або неможливість виконання.

Якщо рішення незрозуміле, суд, що вирішив скрапу, на прохання осіб, які брали участь у справі, а також державною виконавця, роз'ясню сво< рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Подання заяви іцю роз'яснення рішення допуска­ється, якщо ноно ще не виконане чи не шгінчився строк, про-

іом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.

Слід іашачити, що у цьому раті ніким правом мають бути наділені не тільки держанні виконавці, а іі усі інші органи дер­жавної влади, юридичні і а посадові особи, що попиши вико­нувати рішення (органи опіки та піклування, органи реєстрації актів цивільного стану та ін.).

Питання про роз'яснення рішення розглядається судом у десятиденний строк. Неявка державного виконавця чи осіб, які брали участь у справі, не перешкоджає розглядові питання (ст. 221 ЦПК). На ухвалу суду про роз'яснення рішення може бути подано скаргу.

§ 6. Ухвали сулу першої інстанції

При розгляді та вирішенні справи судом першої інстанції по­становляється значна кількість ухвал. Якщо цивільна екрана може не закінчуватися рішенням, то без ухвал суду відкриття провадження у справі та його розвиток неможливі.

186

Глава 18.

і:і.••тан роп.і» і iiiihi.ii.inii справи

187


Така чисельність підстав винесеній ухвал та їх зміст ро­бить можливим і потрібним проведення їх класифікації за різ­номанітними критеріями.

За стадіями, в яких постановляються ухвали у суді першої інстанції, їх слід поділити на ухвали, які виносяться при від­критті провадженні у справі (зокрема і і, які можуть постанов­лятися до подання заяви, наприклад, про забезпечення доклші •і» позову); ухвали на стадії підготовки справи до судового розгляду, у ході судового засідання; ухвали, які постановляю-гься після ухвалення рішення суду.

За процесуальною формою ухвали бувають самостійні та протокольні. Самостійні ухвали — цс документи, встановлеаоі форми, в яких зазначаються владні вказівки суду щодо роз­питку процесу у справі, вони постановляються в нарадчіЯ кім­наті, підписуються всім складом суду, а за одноособового роз­гляду справи — суддею, і приєднуються до справи. Прото­кольні ухвали мають місце у судових засіданнях з нескладних питань без ниходу до нарадчої кімнати із занесенням її змісту до журналу судового засідання (ст. 209 ЦПК).

Ухв;іла, як і рішення суду, мас складатися з чотирьох час­тин, у ній зазначають:

• час і місце її постановления; прізвище та ініціали судді
  (суддів — за колегіального розгляду); прізвище та ініціали
  секретаря судового засідання; імена (найменування) сторін
  та інших осіб, які брали учасгь у справі; предмет позовних
  вимог (вступна частина);
  
• суть питання, що вирішується ухвалою (описова);
  
• мошви, з яких суд дійшов висновків, і закон, яким керував­
  ся суд, постановляючи ухвалу (мотивувальна);
  
• висновки суду; строк і порядок набрання ухвалою законної
  сили та її оскарження (резолютивна).
  

До протокольних ухвал ставляться вимоги тільки щодо ная­вності мотивувальної та резолютивної частин, оскільки інша інформація міститься у самому журналі судового засідання, до якого й заносяться такі ухвали.

Ухвала, яка мас силу виконавчого документа (наприклад, про визнання мирової угоди, про забезпечення позову та ін.), повинна відповідати додатковим вимогам, встановленим ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження".

Особливим видом ухвал суду с окремі ухвали (ст. 211 ЦПК), що постановляються у випадках, якщо суд під час роз­гляду справи виявив порушення закону і встановив причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала направляється відповідним особам чи органам для вжиття за­ходів щодо усунення цих причин та умов.

Про вжиті заходи мас бути повідомлено суд, який постами вив окрему ухвалу протягом місяця і дня її надходження Ча-пншення окремої ухвали суду без розі ляду відповідною служ­бовою особою або невжиття чаходін і подо усунення зазначе­них у ній порушень икону, а також несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу тягнуть за собою відповідальність згідно зі ,,185⁶ КпАП.

Глава 19. ЗАОЧНИЙ РОЗГЛЯД ЦИВІЛЬНОЇ СПРАВИ

§ 1. Поняття та особливості заочною розгляду цивільної справи

В деяких випадках, якщо відповідач не з'являється у судове засідання, суду необхідно вирішити питання про відкладення розгляду справи або розгляд справи ta його відсутності. Це шкодить оперативності розгляду справи, а також формуванню повної доказової бази та встановленню дійсних обставин спра­ви.

Для уникнення таких негативних явищ цивільний процесуаль­ний закон допускає заочний розгляд справи. Найменування цієї форми судового розпишу вказує на заочність для відпо­відача, оскільки позивач у такій справі мас бути присутній у судовому засіданні. Положення про можливість ухвалення за­очного рішення та його виконання повинні спонукати відпо­відача до з'явлення до суду й недопущення зловживання пра­вом брати участь у судових засіданнях.

Закон передбачає дві умови для заочного розгляду справи. По-перше, якщо відповідач не з'явився у судове засідання, причому він був належним чином повідомлений про це, або не з'явився з причин, які визнані судом неповажними (ст. 169 ЦПК). Якщо у справі бере участь декілька відповідачів, то за­очний розгляд справи можливий тільки у випадку нез'явлення

IKK

1 І.ІИ.І I'l

'

і.мі-ІІІІІИ |Н>|І.ІНІ МИШ It.HIM 1П|МПИ

189


усіх співвідповідачів. За відсутності у справі відомостей при кручення повідомлення про судове засідання заочний судовий розгляд також відбутися не може. Заочний розгляд справи мо­же відбуватися також, якщо відповідач залишить залу судово­го засідання до ухвалення рішення у справі. Другою умовою є позивача (усіх співпозивачів) на заочний розгляд справи. Процесуальний порядок розгляду справи визначений ст.ст. 224-233 ЩІК.

Отже, точний розгляд справи — це форма судового роз-

ітсііиппї справи іа відсутності відповідача, який не

Ґніт >і пі і повелених причин, і наданням йому права

звернутися h заявою про перегляд рішення по справі судам

який а ті;

Заочний розгляд справи не є самостійною формою розгляду
та вирішення спору про прано цивільне, адже пі ія іі>>

го іастосування з'ясовуються, як правило, у підготовчій части­ні судового засідання. Тому головуючий, у випадку нсянки відповідача, запитавши згоди позивача та вислухавши думку інших осіб, які беруть участь у справі, з приводу заочного роз­гляду справи, постановляє і цього питання ухвалу.

Безпосередній розгляд спраші та ухвалення рішення відбу­ваються за загальнії ми правилами з винятками і доповнення­ми, встановленими законом на випадок відсутності у судовому засіданні відповідача. Суд заслуховує пояснення позивача та інших осіб, які беруть участь у справі, досліджує усі докази, в тому числі може заслуховувані і досліджувати письмові пояс­нення відповідача щодо заявлених вимог відповідно до ч. 2 ст. 173 ЦІЖ

За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення, ви­ходячи із заявлених позовних вимог та на підставі доказів, які подані чи повідомлення про які були подані до або під час по­переднього судовою засідання.

Особливість заочного розгляду цивільної справи поляг» в тому, що в його рамках неможливою с зміна позивачем пред­мета або підстави позову, розміру позовних вимог (ст. 224 ЦІІК) Неможливим видасться також прийняття та досліджен­ня судом інших доказів, незважаючи main на поважні при­чини несвос масності їх подання до суду. Цс не означає, що права позивача обмежені, адже якщо він бажає скористатися такими правами, суд зобов'язаний відкласти розгляд у справі для забезпечення явки відповідача.

§ 2. Заочне рішення і а його перегляд

Заочне рішення мас відповідані всім вимогам до будь-яких ін­ших рішень суду (структура, форма, змісі, порядок ухвалення, проюлошення та ін). Окрім цього, заочне мас ряд рис, шо відрізняють його під інших рішень сулу. Найменування такого судового рішення (постанови) ма< міс ш і и зазначення про тс, шо це рішення є заочним. V ньому іакож повинно зазначатися положення про строк і порядок подання заяви про його пере-■ іл і Законом також не передбачено можливості складання су­дом неповного заочною рішення сулу, дозволеного ст. 218 ЦПК.

Заочне рішення направляється рекомендованим аистом не пізніше п'яти днів з дня його проголошеним відповідачем, який може подати заяву про його перегляд. На відміну від за­гального правила, за яким рішення суду не може бути змінене чи скасоване судом, що ііою ухвалив, заочне рішення, за пая­нное 11 необхідних для цього підстав, може бути скасоване.

Заява про нерсг.іж) точного рішення це процесуальний документ, в якому міститься звернення відповідача про пере­гляд рішення суду через його незаконність чи необїрунто-ваність, чого відповідач не ніг довести тип tidox неявки у судове нинішніх череї поважні причини Гака заява не може містити лише обгрунтування поважності причин неявки відпо­відача у суд, вона має заперечувати ухвалене рішення у зв'яз­ку з його неправосуднісію. Відповідач повинен вказагя у вші на іс, що його участь у судовому розгляді справи не призвела б до ухвалення незаконного чи необгрунтованого рішення.

Законом встановлено вимоги щодо форми, змісту га поряд­ку подання іакої заяви (ст. 229 ЦПК). попа має бути складена у письмовій формі та підписана відповідачем. До неї додають­ся копи цієї заяви за числом осіб, які беруть участь у справі, .! гакож документи, які підтверджують нюеречення відповідача по суті справи. Якщо заяви подано представником відповідача, то до неї мас додаватися документ, який підтверджу* повнова­ження процесуальною представника.

Заява мас МІСТИТИ іакі відомості:

1. найменування суду, який ухвалив заочне рішення,
   
2. ім'я (найменування) відповідача або його представника, які
   подають заяву, їх місце проживання чи місце знаходження,
   номер засобів зв'язку;
   

190

Глав» 19.

'

II ік.іни- провадження

191

3. обставини, ню свідчать про поважність причин неявки в су­
   дове засідання і неповідомлення їх суду, і докази про цс;
   
4. посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої за­
   перечення протії вимог позивача;
   
5. клопотання про перегляд заочного рішення;
   
6. перелік доданих до заяви матеріалів.
   

Заява подасться до суду, який ухвалив заочне рішення, про­тягом десятиденного строку з дня отримання відповідачем ко­пії рішення, то визначається за відміткою про вручення у по­відомленні. За подання заяви судовий збір не сплачується.

Якщо подана заява не відповідає встановленим ст. 229 ЩІК вимогам щодо змісту та форми, суд залишає її без руху й надас строк для усунення недоліків. Якщо відповідач не усу­не у встановлений строк казаних вад щодо змісту та форми заяви, суддя постановляє ухвалу про її повернення.

Прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочно­го рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії дода­них до неї матеріалів іншим особам, які беруть участь у спра­ві, одночасно повідомляючи їм про час і місце розгляду заяви, який має відбутися протягом п'ятнадцяти лиш

Заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, неявка яких належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає роз­гляду заяви.

Головуючий відкриває судове засідання і з'ясовує, хто з осіб, які беруть участь у справі, з'явився, встановлює їх особу, перевіряє повноваження представників, після чого повідомляє зміст заяви і з'ясовує думку сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, щодо вимог про перегляд заочного рішення.

За результатами розгляду заяви суд постановляє ухвалу. Якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в су­дове засідання та не повідомив про причини неявки і поваж­них причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи, заочне рішення підлягає скасуванню. У цьому разі суд призначає справу до розгляду у загальному порядку, в інших випадках залишає за­яву без задоволення.

Ухвала про скасування заочного рішення оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Може бути оскаржена ух­вала про залишення заяви без розгляду, а також саме заочне рішення. Оскаржити заочне рішення можна за загальними пра-

вилами, при цьому у строк апеляційного оскарження не врахо­вується час, протягом якою судом розглядалась заява про ЙО­ГО перегляд.

Відповідно до ст. 233 ЦП К заочне рішення суду набирає законної сили у загальному порядку, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження, а у разі його оскарження — після розгляду справи судом апеляційної інстанції.