Міністерство освіти І науки україни цивільний процес навчальний посібник

Вид материала

Документы

Содержание До судового розгляду Судовий виклик

Подобный материал:

• Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний інститут ім., 1802.26kb.
• Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет ляпа М. М., Трофименко, 1204.82kb.
• Міністерство освіти І науки україни міністерство економіки україни міністерство фінансів, 18.39kb.
• Міністерство освіти І науки України Чернівецький державний університет ім. Ю. Федьковича, 1600.9kb.
• Міністерство освіти І науки України Харківська національна академія міського господарства, 1320.57kb.
• Економіка регіонів (областей) україни навчальний посібник Рекомендовано Міністерством, 31.88kb.
• Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства, 6296.28kb.
• СІ. Чорнооченко цивільний процес, 7361.43kb.
• Г. О. Фролова фінансовий аналіз навчально-методичний посібник, 5022.82kb.
• Міністерство освіти І науки України Прикарпатський національний університет імені Василя, 4186.5kb.

Глава 16. ПІДГОТОВКА СПРАВИ

ДО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

§ 1. Ноші і ш. мста, завдання та значении ПІДГОТОВКИ справи до судового роігляду

Після прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі розпочинається підготовка цивільної справн до судово­го розгляду — одна із обов'язкових стадій цивільного проце­су. Мета цієї стадії полягає у сприянні охороні прав та закон­них інтересів фізичних та юридичних осіб шляхом створення умов для забезпечення правильного та своєчасного вирішення справи й ухвалення законного та обгрунтованого рішення. Завданнями підготовки є:

• створення можливостей для врегулювання спору до судово­
  го розгляду, в тому числі примирення сторін;
  
• визначення характеру спірного правовідношення та мате­
  ріальної норми права, яка підлягає застосуванню;
  
• визначення предмета доказування, тобто фактичних обста­
  вин, що мають значення для правильного вирішення справи;
  
• визначення складу учасників процесу у справі, їх процесуа­
  льного становища та способів забезпечення своєчасної явки
  цих суб'єктів у судове засідання;
  
• з'ясування кола доказів, необхідних для вирішення справи
  та забезпечення їх саосчасного надання.
  

Ці завдання виконуються шляхом вчинення комплексу проце­суальних дій судді та інших учасників процесу (гл. З розд. Ill ЩІК), що складають зміст стадії підготовки справи до судо­вого розгляду.

Суддя призначає попереднє судове засідання, веде його, ух­валює судове рішення у разі відмови від позову, визнання по­зову, укладення між сторонами мирової угоди, здійснює пере­важну більшість процесуальних дій з підготовки справи до су-

дового розгляду, передбачених ст.ст. 127, 130 ЦПК. Водночас, в умовах реформування принципу змагальності оГюв'язок під­готовки справи до судового розгляду частково лягає на сторо­ни, інших осіб, які беруть участь у справі, та їхніх представ­ників (ст. 38 ЦПК). Зокрема, сторони та особи, які беруть участь у справі, на цьому етапі судочинства заявляють клопо­тання, висловлюють свою позицію з усіх питань, що виника­ють. Сторони можуть укласти мирову угоду і, тим самим, припинити спір, не довівши справу до судового розгляду. Особ­ливого значення підготовка справи до судового розгляду набу­ває в контексті формування доказової бази, адже відповідно до ст. 131 ЦПК сторони га інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання.

Інші учасники цивільного процесу (спідки, експерти, спе­ціалісти, перекладачі тощо) також виконують процесуальні обов'язки на сталії підготовки. Наприклад, у випадку пору­шення справи особою або щодо особи, яка не володіє мовою судочинства, при підготовці справи, як і під час судового роз­гляду, не обійтися без участі перекладача. Поряд з тим, ролі кожного з учасників процесу при підготовці справи до судово­го розгляду взагалі та при проведенні попереднього судового засідання зокрема не однакові. Таким чином, процесуальні дії, що складають зміст стадії підготовки, можна поділити за суб'єк­том здійснення на три групи

1. процесуальні дії судді з підготовки справи;
   
2. процесуальні дії осіб, які беруть участь у справі;
   
3. процесуальні дії осіб, які сприяють здійсненню правосуддя.
   

Отже, підготовка справи до судового розгляду — обо» яз-кова стадія цивільного процесу, яка являс собою сукупність процесуальних дій учасників процесу, спрямованих на з ясуван-ня можливості врегулювання спору до судового розгляду та на забезпечення своєчасного та правильного розгляду та ви­рішення цивільної справи.

§ 2. Процесуальний порядок ні и тонки цивільних справ до судового розгляду

Підготовка цивільної справи до судового розгляду розпочина­ється після відкриття провадження у справі. Від цього моменту суддя невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі,

ISO

Гам 16.


II ік.і справи ло судовою ронлялу

151


копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі, відповідачеві — також копії доданих до позовної заяви документів. Поінформованість про суть заявлених позовних ви­мог та їх обгрунтування дозволяє відповідачеві та особам, які беруть участь у справі, вчасно і належно підготуватися до такої участі. Зокрема, відповідач після отримання копії позовної зая­ви та доданих до неї документів, може подати суду письмове заперечення проти позову. Інформація, отримана судом з такого запереченні, дозволяє судові мати більш повне уявлення про обставини справи вже на цьому етапі судочинства.

Більшість процесуальних дій, що складають зміст с гади підготовки справи до судового розгляду, вчиняється у по­передньому судовому засіданні, яке має бути призначене і проведене впродовж одною місяця під дня відкритті прова­дження у справі. Про призначення попереднього судового за­сідання суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 2 ст. 130 ЦП К засідання має проводитись за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. То­му, призначаючи засідання, необхідно враховувати час, потріб­ний для отримання повідомлення відповідною особою та забез­печення її явки до суду.

За заявою однієї або обох сторін про неможливість явки до суду проведення попереднього судового засідання може бути підкладене, якщо причини неявки будуть визнані судом пова­жними. У разі неявки сторони на попереднє судове засідання без поважних причин або неповідомлення нею причин неявки, з'ясування обставин у справі проводиться на підставі доказів, про подання яких було заявлено до або під час попереднього судового засідання. Прийняття інших доказів надалі залежить від поважності причин, через які вони були подані несвоєчасно

Попереднє судове засідання проводиться за загальними пра­вилами, проте з певними особливостями, обумовленими спе­цифікою цілей та завдань стадії підготовки.

Зокрема, відповідно до ст. 130 ЦПК, проведення поперед­нього судового засідання мас на меті виконання низки зав­дань. По-перше, це з'ясування можливості врегулювання спо­ру до судового розгляду, по-друге, забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.

Для врегулювання спору до судового розгляду на поперед­ньому засіданні суд з'ясовує, чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає відповідач позов, чи не бажають сторони

укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третей­ського суду.

Сторони, своєю чергою, висловлюють свої позиції з приводу можливості вирішення справи до судового розгляду І можуть відмовитись від позову, визнати позов, укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду. У разі вияв­лення сторонами бажання вчинити одну з таких дій, суд ухва­лює у попередньому судовому засіданні рішення но справі або постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду.

Така можливість вирішення спору між сторонами до судо­вого розгляду дозволяє не тільки заощадити їх час та кошти, а й уникнути передачі на судовий розгляд по суті нже вирішеної

справи.

Якщо спір не врегульовано, діяльність усіх учасників про­цесу в попередньому судовому засіданні спрямовується на створення умов для майбутнього правильного та швидкого розгляду і вирішення конкретної цивільної справи. З цією ме­тою суд:

1. уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову,
   зміст заявлених ним вимог, з'ясовує можливі заперечення
   проти них, попередньо одержує відомості про обставини,
   що мають значення для справи та докази. З'ясовуючи суть
   заявлених вимог та заперечень, суддя роз'яснює сторонам
   право закінчити справу мировою угодою, звернутися за ви­
   рішенням спору до третейського суду, коли цс відповідає
   характеру спірних правовідносин;
   
2. вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у
   справі. Для правильного визначення їх складу суддя:
   

• перевіряє, чи належні позивач та відповідач у справі. Якщо
  буде встановлено, що відповідач і неналежною стороною,
  судця може вирішити питання про його заміну;
  
• перевіряє наявність процесуальної співучасті, що можлива
  у справі як на стороні позивача, так і відповідача, причому
  якщо співвідповідачі залучаються до справи незалежно від
  їх бажання, то у разі пред'явлення позову не всіма особа­
  ми, чиї права порушені (оспорені), суд не може притягнути
  останніх як співвідповідачів без їх згоди. Він може лише
  повідомити таким особам про наявність в суді відповідної
  цивільної справи. Якщо останні не виявлять бажання всту­
  пити в процес як співпозивачі, суд може притягнути їх до
  

IS2

Глава 16.


ІШютовка справи до судити п ріш.ія і\

І S3


участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору;

• за наявності підстав вирішує питання про иравонаступницт-
  во в справі;
  
• визначає необхідність залучення або вступу у справу третіх
  осіб, прокурора, органу державної влади чи місцевого са­
  моврядування. У справах, що стосуються захисту неповно­
  літніх чи малолітніх, а також про розірвання шлюбу з осо­
  бою, визнаною в установленому порядку безвісно відсут­
  ньою або недієздатною, суддя вирішує питання про приті­
  нення до участі представника органів опіки і піклування
  для охорони майнових прав відповідача, а також для забез­
  печення інтересі» дпсіі;
  

3. визначає факти, які необхідно встановити для вирішеним
   спору, а також з'ясовує, які з них визнаються кожною сто­
   роною, а які підлягають доказуванню;
   
4. з'ясовує, якими доказами кожна сторона обґрунтовуватиме
   свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин та
   встановлює строки їх подання; На сьогодні обов'язок зби­
   рати докази лежить, головним чином, на особах, які беруть
   участь у справі, проте за судом також збереглися певні пов­
   новаження "Зокрема, відповідно до ст.ст. 130, 137 ЦПК суд­
   дя, встановивши, що поданих доказів недостатньо для підт­
   вердження вимог позивача чи заперечень відповідача, за
   клопотанням сторони, зобов'язаний витребувати докази, не­
   обхідні для вирішення справи. У разі, якщо є загроза, що
   подання потрібних для правильного вирішення справи до­
   казів стане згодом неможливим або утрудненим, суддя мо­
   же вжити заходів до забезпечення доказів (ст. 133 ЦПК);
   
5. за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує
   питання про витребування доказів та виклик свідків, про
   проведення експертизи, залучення до участі у справі спе­
   ціаліста, перекладача, особи, яка подає правову допомогу,
   або про судові доручення щодо збирання доказів;
   
6. у невідкладних випадках проводить огляд на місці, огляд
   письмових і речових доказів;
   
7. за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує
   питання про вжиття заходів забезпечення позову;
   
8. вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судово­
   го розгляду;
   
9. визначає час і місце судового розгляду.
   

Крім того, для забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи учасники процесу повинні також вирішити на стадії підготовки питання про можливість об'єднання чи необ­хідність роз'єднання позовних вимог у порядку, встановлено­му ст. 126 ЦПК.

Загалом, обсяг підготовки кожної конкретної цивільної справи до судового розгляду неоднаковий та обумовлюється її особливостями (специфікою спірного нравовідношения, його суб'єктного складу, фактичних обставин тощо). В таких умо­вах практично неможливо передбачити вичерпний універсаль­ний для будь-якої категорії справ перелік процесуальних дій з підготовки, тому закон передбачає можливість вчинення ін­ших лій, які не зазначено в гл. З розд. III ЦПК.

Процесуальні дії з підготовки справи до судового розгляду слід відрізняти від подібних дій на стадії судового розгляду: перші спрямовані на сприяння примиренню сторін та забезпе­чення судового розгляду, останні — на вирішення справи по суті.

Хід попереднього судового засідання, як і судового розгля­ду, повністю фіксується за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Це обов'язок секретаря, який одночасно ве­де і журнал судового засідання.

Відповідно до ст. 156 ЦПК стадія підготовки справи до су­дового розгляду завершується постановлениям ухвали, в якій зазначається, які підготовчі дії проведені. Цією ухвалою також встановлюється дата судового розгляду справи в межах п'ят-надцятиденного строку після закінчення всіх необхідних під­готовчих дій.

§ 3. Судові виклики та повідомлення

Місцем судового розгляду, як правило, є приміщення відповід­ного суду. Визначення часу проведення судового засідання обумовлюється рядом факторів. По-перше, слухання справи повинно бути призначене в межах строків, встановлених ст.ст. 129, 157 ЦПК, тобто протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а слухання справи про поновлення на роботі, стягнення алімен­тів та попереднє судове засідання має бути призначено і про­ведено протягом одного місяця з дня відкриття провадження у справі. По-друге, при визначенні дати судового засідання має

154

Главі 16.


Шлютовка справи ло судового ром ладу

155


бути врахований час, об'єктивно необхідний для вручення по­вісток про виклик учасників процесу до суду та їх можливості підготуватися до участі в справі та з'явитися в суд.

Явка осіб в судове засідання та можливість їх участі в дос­лідженні доказів залежить від своєчасного їх поінформування про час і місце розгляду справи чи нчинсшія певної процесу­альної дії (згідно із ст. 74 ЦІІК але не пізніше ніж за сім днів до судового засідання).

ЦПК (гл. 7 розд. І) передбачає дві форми доведення до відома учасників процесу їх права чи обов'язку з'явитися в суд: судове повідомчення та судовий виклик.

Судове повідомлення мас інформативний характер, тобто являс совою інформування осіб, які беруть участь у справі, про вчинення процесуальних дій, в яких участь цих осіб не с обов'язковою. Повідомляються, як правило, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, адже їх явка до суду цс, як правило, їх право, а не обов'язок.

Судовий виклик — це вимога з'явитися до суду, котра адресується тим учасникам цивільного процесу, які зобов'я­зані з'явитися. Ця вимога стосується свідків та інших осіб, які сприяють здійсненню правосуддя.

Судові виклики надсилаються судовими повістками про ви­клик, судові повідомлення — судовими иовістками-повідом-лсииями.

Повістка надсилається окремо кожній особі, якій адресова­ний виклик чи повідомлення. Повістки надсилаються за адре­сою, вказаною самими сторонами або іншими учасниками справи, рекомендованим листом із повідомленням про вручен­ня або через кур'єрів. Стороні чи її представникові за їх зго­дою можуть бути видані судові повістки для вручення відпо­відним учасникам цивільною процесу. Судова повістка також може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти та перекладачі можуть бути повідомлені або ви­кликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших за­собів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або ви­клику.

Виклики в суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судо-

ві повістки-повідомлення — особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, участь у яких для них не є обов'язковою.

У повістці про виклик має бути зазначено:

1. ім'я фізичної особи чи найменування юридичної особи,
   якій вона адресується;
   
2. найменування та адресу суду;
   
3. зазначеним місця, дня і часу явки за викликом;
   
4. назву справи, за якою робиться виклик,
   
5. в якості кого викликається особа (як позивач, відповідач,
   третя особа, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач).
   
6. викликається особа в судове засідання чи у попереднє су­
   дове засідання, а у pan шпорного виклику сторони у зв'яз­
   ку з необхідністю дати особисті пояснення — про потребу
   дати особисті пояснення;
   
7. у разі необхідності — пропозицію особі, яка бере участь у
   справі, подати всі раніше неподані докази;
   
8. обов'язок особи, яка одержала судову повістку в зв'язку з
   відсутністю адресата, за першої можливості вручити її ад­
   ресатові;
   
9. роз'яснення про наслідки неявки залежно від процесуально­
   го статусу особи, яка викликається (накладення штрафу,
   примусовий привід, розгляд справи за відсутності, зали­
   шення заяви без розгляду), а також про обов'язок повідо­
   мити сул про причини неявки.
   

Судова повістка-иовідомлеиня повинна містити наймену­вання та адресу суду, назву справи, вказівку про те, яку дію буде вчинено, місце, день і час її вчинення, а також що участь у її вчиненні для цієї особи не є обов'язковою.

Якщо разом із судовою повісткою надсилаються копії від­повідних документів, у повістці має бути зазначено про це, а також що особа мас право подати заперечення та відповідні докази на їх підтвердження.

Для того, щоб суд володів інформацією про одержання по­вістки чи повідомлення адресатом, разом з повісткою надсила­ється зворотна розписка. Повістки про виклик, адресовані фі-іичним особам, вручаються їм особисто. При одержанні повіс­тки отримувач ставить свій підпис на зворотній розписці, піс­ля цього розписка підлягає поверненню до суду з зазначенням часу її одержання адресатом. Повістка, адресована юридичним

156

І'лш 16.


Судовий роіг.іад

157


особам вручається відповідній службовій особі, яка також роз­писується про її одержання на зворотній розписці.

Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, пове­ртається до суду.

У разі відмови адресата отримати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і пове­ртає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову по­вістку, вважається повідомленою.

Якшо особа, яка бере участь у справі, перебуває під вартою або відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, гримання у дисциплінарно-му батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешту, повістка та інші судові документи вручаються їй під розписку адміністрацією місця утримання, яка негайно надсилає розпис­ку та письмові пояснення цієї особи до суду.

Особам, які проживають за межами України, судові повіст­ки вручаються в порядку, визначеному міжнародними догово­рами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а в разі відсутності таких — через дипломатичні пред­ставництва та консульські установи України за місцем прожи­вання цих осіб.

Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-ко­му з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності — відповідній житлово-експлуатаційній орга­нізації або виконавчому органу місцевого самоврядування. Су­дова повістка вважається врученою, якщо її вручено представ­никові адресата.

У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову по­вістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Якщо повістка відправляється поштою, вона надсилається за адресою, вказаною у позовній заяві, тому сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані згідно зі ст. 77 ЦПК повідомляти суд про зміну своєї адреси під час прова­дження у справі. За відсутності заяви про зміну адреси повіст­ки надсилаються на останню відому судові адресу і вважають­ся доставленими, навіть якщо адресат за цією адресою більше не проживає.

В окремих випадках суд зобов'язаний вжити заходів щодо розшуку відповідача. Зокрема, відповідно до ст. 78 ЦПК, якшо невідоме місце фактичного перебування відповідача в справах N позовами про стягнення аліментів або про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю фізичної особи, суд оголошує йою розшук, що прова­диться за ухвалою суду органами внутрішніх справ, а витрати на його проведення стяіуюгься з відповідача в дохід держави за рішенням суду.