Міністерство освіти І науки україни цивільний процес навчальний посібник

Вид материала

Документы

Содержание Мирова угода Забезпечення позову Відкриття провадження у справі Право на задоволення позову Право на пред'явлешш Право на пред'явлення позову Об'єктивні передумови Відмова у відкритті провадження у справі 146 Глава IS. Повернення позовної заяви Залишення заяви без руху

Подобный материал:

• Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний інститут ім., 1802.26kb.
• Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет ляпа М. М., Трофименко, 1204.82kb.
• Міністерство освіти І науки україни міністерство економіки україни міністерство фінансів, 18.39kb.
• Міністерство освіти І науки України Чернівецький державний університет ім. Ю. Федьковича, 1600.9kb.
• Міністерство освіти І науки України Харківська національна академія міського господарства, 1320.57kb.
• Економіка регіонів (областей) україни навчальний посібник Рекомендовано Міністерством, 31.88kb.
• Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства, 6296.28kb.
• СІ. Чорнооченко цивільний процес, 7361.43kb.
• Г. О. Фролова фінансовий аналіз навчально-методичний посібник, 5022.82kb.
• Міністерство освіти І науки України Прикарпатський національний університет імені Василя, 4186.5kb.

Глава 14.


Заіальна характгрмстмка неповною провалженмя

139


Питання позову відповідачем — односторонне усне або письмове волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем (ст. 174 ЦПК). Суд може вважати позов ви­знаним, якщо у нього не виникає сумніву в тому, що визнання відповідає дійсним обставинам справи, не порушує чиїхось прав та законних інтересів і не зроблене під впливом проти­правної поведінки щодо нього інших осіб або з метою прихо­вати інші обставини, необхідні для вирішення справи.

Правом визначення позову відповідач наділений протягом усього часу розгляду справи в суді першої інстанції. У разі визнання позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про його задоволення. Якщо визнання відпо­відачем позову суперечить закону або порушує права, свободи ЧИ інтереси інших осіб, суперечить інтересам відповідача (як­що визнання позову вчинено представником), суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд справи.

Мирова угода — це укладена між сторонами та визнана судом домовленість (договір) про припинення спору міме сто­ронами шляхом взаємних поступок, яка стосується їхніх прав, обов'язків та предмета позову (ст. 175 ЦПК). Сторони можуть укласти мирову угоду протягом усього часу провадження у справі (ст.ст. 306, 334 ЦІІК), в тому числі у процесі виконання рішення суду (ст. 372 ЦПК).

Сторони, які уклали мирову угоду, у спільній заяві повідо­мляють про це суд, а той роз'яснює наслідки вчинення такої дії. На підставі цієї заяви суд вирішує питання про закриття провадження у справі.

Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сто­рін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Як­що така угода суперечить закону, порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, вчинена представником сторони поза ме­жами своїх повноважень чи всупереч інтересам особи, яку він представляє, суд відмовляє у визнанні мирової угоди і продов­жує судовий розгляд. Ухвала про визнання мирової угоди мо­же бути оскаржена в апеляційному порядку.

Визнана судом мирова угода є підставою для виконання, тому ухвала про її визнання повинна відповідати вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадженій".

§ 5. Забезпечення позову

Одним із недоліків судового способу захисту порушеного пра­ва є його фактична неоперативність, тобто, з огляду на вимогу дотримання цивільної процесуальної форми, розгляд справи може затягнутися, шо спричинить негативні наслідки для осо­би, яка потерпіла від правопорушення, або навіть станеться так, що розгляд справи взаі*алі втратить будь-який сенс. Для запобігання такій ситуації існує інститут забезпечення позову, порядок застосування якого визначений ст.ст. 151-155 ЦПК.

Забезпечення позову — це застосування судом заходів для створення можливості виконання у майбутньому рішення суду про присудження у випадках, якщо їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішений

Підставою для вирішення питання про забезпечення позову є заява осіб, які беруть участь у справі. Вона подасться до су­ду, у провадженні якого перебуває справа, із вказанням: при­чин, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; виду забез­печення позову, який належить застосувати, з обгрунтуванням його необхідності; інших відомостей, потрібних для забезпе­чення позову (ст. 151 ЦПК). Заходи забезпечення позову мо­жуть бути вчинені на будь-якій стадії розгляду справи, та сто­суватися усієї матеріально-правової вимоги чи її частини.

Питання про забезпечення позову вирішується ухвалою су­лу в день надходження заяви без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. В ухвалі про забезпе­чення позову вказуються підстави застосування та заходи за­безпечення, виконується вона негайно у порядку, встановлено­му законодавством про виконавче провадження.

Заходи забезпечення позову (ст. 152 ЦПК) визначаються на засадах розумності, співмірності та з врахуванням обставин конкретної справи. їх можна поділити на дві ірупи: універ­сальні та спеціальні.

До універсальних заходів, які можуть застосовуватися у будь-якій справі за будь-яким позовом, належать:

• накладення арешту на майно або грошові кошти, що нале­
  жать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;
  
• заборона вчиняти певні дії;
  
• встановлення обов'язку вчинити певні дії;
  
• заборона іншим особам здійснювати платежі або передава­
  ти майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зо­
  бов'язання;
  

140

Глава 14.


Вілкрнгга ирона іагіііім у справі

141


• передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим
особам (судовий секвестр).

Спеціальними є заходи, які використовуються тільки в ок­ремих справах:

• зупиненим продажу описаного майна, якщо подано позов
  про право власності на цс майно або про виключення його
  з опису;
  
• зупинення стягнення на підставі виконавчого документа,
  який оскаржується боржником у судовому порядку.
  

У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову.

Законодавством передбачена можливість скасування забез­печення позову, заміни одного способу забезпечення позову на інший, а також застосування кількох забезпечень за умови, що загальна їх сума не перевищує позовної.

Ухвали про забезпечення позову чи скасування забезпечен­ня можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Подання скарги не зупиняє виконання ухвали про забезпечення позову і не перешкоджає подальшому розгляду справи, а на ухвалу про скасування заходу, що його вжито для забезпеченим позо­ву, або про заміну одного виду забезпечення позову іншим, — зупиняє виконання ціп ухвали (ст. 155 ЦПК).

Суд або суддя, допускаючи забезпечення позову, можуть вимагати від позивача забезпечення можливих для відповідача збитків шляхом внесення застави у розмірі, достатньому для того, щоб запобіїти зловживанню забезпеченням позову (ч. 4 ст. 153 ЦПК). У разі відмови в позові, після набрання рішен­ням законної сили відповідач може стягнути з позивача збит­ки, завдані йому забезпеченням позову, а якщо застосовува­лась застава, то з неї у першу чергу здійснюється відшкоду­вання таких збитків (ст. 155 ЦПК). Предмет застави поверта­ється позивачеві, якщо ухвалено рішення про задоволення по­зову або укладено мирову угоду між сторонами, а також тоді, коли позов про відшкодування збитків не подано відповідачем протягом двох місяців (ч. З ст. 155 ЦПК).

Відповідач може захистити свої інтереси від застосування до нього заходів забезпечення позову. У разі, якщо позов мас грошову оцінку, відповідач згідно зі ст. 155 ЦПК може з доз­волу суду або судді замість допущеного забезпечення внести на депозитний рахунок суду суму, зазначену у позовній заяві.

Якщо в позові буде відмовлено, провадження у справі за­крито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи із забез­печення позову зберігаються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може водночас з ухваленням судово­го рішення або після цього постановити ухвалу про скасуван­ня заходів забезпечення позову (ст. 155 ЦПК).

У разі необхідності запобігання порушенню права інтелек­туальної власності позов може бути забезпечений до подання позовної заяви Заява про забезпечення до позову розглядаєть­ся судом не пізніше двох дні» з дня її подання. У разі обґрун­тованої вимоги заявника, це питанні розглядається лише за ного участю без повідомлення особи, щодо якої просять вжи­ти заходи забезпеченим позову. В ухвалі суду про забезпечен­ня позову обов'язково вказується сірок, впродовж якого заяв­ник повинен подати відповідну позовну заяву: десять днів з дня постановления ухвали про забезпеченій позову. Якщо по­зов не подано, то заходи забезпеченим позову скасовуються.

Глава 15. ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

§ 1. Поняття та передумови відкриття проваджений

Відкриття провиджепня у справі як стадія цивільного про­цесу — це сукупність процесуальних дій суду та інших учас­ників процесу, спрямованих па визначення передумов, підстав та порядку реалізації права на звернення до суду за судовим захистом.

Відкриття провадження у справі пов'язується із наявністю права на позов, а також процесуальним порядком його реа­лізації. Право на позов є похідним поняттям від заіимьного права на судовий захист, закріпленого та і-арантованого ст. 55 Конституції України

У теорії цивільного процесуального права в даному випад­ку застосовуються поняття "право на позов", "право на судо­вий захист", "право на звернення до суду". Кожне із цих по-нмп. має право на існування, причому у кожному конкретному випадку у них вкладається відповідний зміст.

Щодо права на позов, то у науці цивільного процесуально­го права думки науковців розійшлися. В одному випадку пра-

142

Глава 15.


Викриття провадження у справі

143


во на позов визначається як процесуальне поняття, у друго­му — зводиться до матеріального, а в третьому — матеріаль-ііо-праноні та процссуально-ііравові моменти судового захисту об'єднуються в єдине поняття права на позов. Інколи ше нази­вають право на пред'явлення позову та право на задоволення позову.

Право на позов є єдиним поняттям, яке включає:

• право на задоволення матеріально-нравової вимоги позивача;
  
• право на пред'явлення позову і порушення справи у суді.
  

Право на задоволення позову стосується кінцевого результа­ту діяльності суду із розгляду та вирішення справи. Тобто, в особи це право виникає ще в момент порушення права, однак підтвердити його, а в подальшому реалізувати, можна и.п.ки після ухвалення рішення суду про задоволення позову. Підста­ви для підтвердження та реалізації цього прана иншачаються, як правило, нормами матеріального права.

Право на пред'явлешш позову є засобом реалізації права на позов. Однак, виступаючи процесуальною формою права на позов, право на пред'явлення позову користується певною са­мостійністю. Важливою гараіггією можливості отримати судо­вий захист є положення про тс, що відмова від права на звер­нення до суду за захистом є недійсною (ст. З ЦПК, ст. 6 Зако­ну України "Про судоустрій України").

Правом на пред'явлення позову наділені всі заінтересовані особи (ст. З ЦПК), в тому числі іноземні фізичні та юридичні особи та держави (ст. 410 ЦПК). Усі вони можуть звернутися до суду з позовом про захист суб'єктивного нрава чи охоро-нюваного законом інтересу. В окремих визначених законом випадках до суду можуть звертатися органи та особи в інтере­сах інших осіб, державних чи суспільних інтересів (ст.ст. З, 45 ЦПК). Слід також зазначити, що право на звернення до суду за судовим захистом мають не тільки фізичні та юридичні особи, а й інші суб'єкти, які наділені цивільною процесуаль­ною правосуб'ектністю.

Право на пред'явлення позову — це інститут цивільного процесуального права, який регулює підстави та порядок по­рушення судової діяіьності із захисту прав та охоронюваних законом інтересів. Процесуальними наслідками реалізації пра­ва на пред'явлення позову є виникнення судової діяльності із здійснення правосуддя у цивільній справі та ухвалення рішен­ня суду як результат цієї діяльності. Для цього інституту не

мас значення питання щодо характеру спірного рішення — про задоволення заяви або про відмову у ньому. Якщо в ході розгляду справи з'ясується, що особа, яка звертається до суду, не маг на це права, то справа має бути закрита чи заява має бути залишена без розгляду.

В теорії цивільного процесуального права передумови права на пред'явлення позову поділяють на суб'єктивні та об'єк­тивні.

До суб'єктивних передумов належать процесуальна право­здатність позивача і відповідача, процесуальна заінтересова­ність особи.

Об'єктивні передумови права на звернення з позовом до суду можуть бути позитивні та негативні.

Передумови, наниже и. яких є необхідною для реалізації права на звернення до суду, називають позитивними: належ­ність справи до цивільної юрисдикції суду; правовий характер вимоги позивача. Якщо цих передумов немає, процес не може бути порушений, оскільки позивач не має права на звернення до суду.

Негативними вважаються передумови, з відсутністю яких закон пов'язує можливість звернення з позовом. До них нале­жать: відсутність рішення, шо набрало законної сили, винесе­ного зі спору між тими самими сторонами, про гой самий пред­мет і з тих самих підстав; відсутність ухвали суду, яка набра­ла законної сили, про прийняття відмови позивача від позову або про визнання мирової угоди сторін; відсутність у прова­дженні суду справи щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; відсутність укла­деного між сторонами договору про передачу цього спору на вирішення третейського суду.

Усі ці передумови права на звернення до суду мають вик­лючно процесуальний характер і не стосуються питань про на­явність чи відсутність у позивача суб'єктивного матеріального права. У зв'язку з цим суддя не мас права відмовити у від­критті провадження або повернути заяву з тих причин, що у позивача немає матеріального права, тобто права на задово­лення позову, якщо дана категорія справ підлягає розгляду у суді.

Відсутність права на пред'явлення позову є підставою для відмови у відкритті провадження або повернення заяви, а як­що справа прийнята до провадження суду, — закриття прова-

144

І.іака IS.


Відкриття проаїлжспмя у енрані

145


дження у справі чи залишення заяви без розгляду. Такі дії оформляються ухвалою.

§ 2. Процесуальний порядок відкриття провадження у справі

Право на пред'явлення позову може бути здійснене тільки у порядку, встановленому законом. Складовими порядку с:

• дотримання правил про підсудність;
  
• дієздатність позивача;
  
• дотримання належної форми позовної заяви.
  

Право на пред'явлення позову може бути реалізоване шля­хом звернення до сулу, до повноважень якої о віднесено її роз­гляд та вирішення. У разі порушення вимоги про підсудність, суд повертає заяву та вказус, до якого суду слід звернутися позивачеві. Ця норма не обмежує права позивача, оскільки ос­танній може звернутися до суду за належністю, де буде пору­шено цивільну справу і, відповідно, його права будуть захи­щені. Однак це положення цивільного процесуального закону може утруднити можливість отримання судового захисту, осо&-ливо в останні дні позовної давності чи іншого с і року на звер­нення до суду.

Позивач має володіти повним обсягом цивільної процесу­альної дієздатності (ст. 29 ЦПК). Якщо заява подана недієздат­ною особою, суд повертає її заявникові, а якщо недієздатність виявилася в ході розгляду справи — залишає таку заяву без розгляду. Це не перешкоджає зверненню до суду через закон­ного представника такої особи чи іншу уповноважену особу.

Позов подасться до суду у формі позовної заяви, яка відпо­відає предмету, підставі та змісту позову, а також вимогам щодо змісту, форми та документальною супроводження, вста­новленим ст. 19 ЦПК та іншими нормативами актами законо­давства, зокрема тими, що регулюють спірні матеріальні пра­вовідносини.

Позовна заява подається в письмовій формі та має:

• найменування суду, до якого подається заява;
  
• ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я
  представника позивача, якщо позовна заява подається пред­
  ставником, їх місце проживання або місцезнаходження, по­
  штовий індекс, номери засобів зв'язку, якшо такі відомі;
  
• зміст позовних вимог;
  

• зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру;
  
• виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
  
• зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину,
  наявність підстав для звільненій від доказування.
  Позовна заява підписується позивачем або його представ­
  ником із зазначенням дати її подання. До неї додаються доку­
  менти відповідно до переліку, зазначеного у позовній заяві, а
  також ті, що підтверджують сплату судового збору та оплату
  витрат па інформаційно-іехшчііе забезпечення розгляду спра­
  ви. Якщо позовна заява подається представником позивача, до
  неї додасться довіреність чи інший документ, що підтверджує
  його повноваження.
  

Відповідно до ст. 120 ЦПК позовна заява та документи, що додаються до неї, мають бути подані до суду у копіях по кіль­кості відповідачів та третіх осіб. Однак це правило не поши­рюється на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину чи заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи без­діяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Питання про прийняття заяви та відкриття провадження у справі вирішується суддею одноособово не пізніше десяти днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків, про що постановляєть­ся ухвала. Значення дії суду щодо відкриття провадження у справи надзвичайно важливе, оскільки саме з цього моменту настають матеріально-правові наслідки, шо випливають із по­рушення цивільної справи. Ухвала про відкриття провадження у справі, як правило, не може бути об'єктом апеляційного ос­карження, за винятком випадку, коли провадження у справі відкрито з порушенням правил про підсудність.

На стадії відкриття провадження у справі суд може поста­новити ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення заяви чи залишення її без руху. При порушен­ні цивільної справи можуть також вчинятися дії щодо забезпе­чення позову, вирішуватися пиіання про об'єднання чи роз'єд­нання позовів.

Відмова у відкритті провадження у справі — це закріпле­не в ухвалі волевиявлення суду, яке полягає у відмові прийняти позовну заяву та порушити цивільний процес у справі на під-

146

Глава IS.


Відкриття провадження у справі

147


ставах, визначених законом. Суд відмовляє у відкритті прова­дження, якщо:

1. заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного
   судочинства;
   
2. с такс, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду
   про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою
   позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у
   спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет
   і з тих самих підстав;
   
3. у провадженні цього чи іншого суду с справа за спором
   між тими самими сторонами, про топ самий предмет і з
   тих самих підстав;
   
4. є рішення третейського сулу, прийняте в межах його ком­
   петенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той
   самий предмет і з і six самих підстав, за винятком випадків,
   коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусо­
   ве посованая рішений третейського суду або скасував
   рішення третейського суду і розгляд енранн в тому ж тре­
   тейському суді виявився неможливим;
   
5. після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з припинен­
   ням юридичної особи, які < однією п сторін у справі, спір­
   ні правовідносини не допускають правонасгуішицтва.
   

Постановления такої ухвали унеможливлю* повторне звер­нення до суду у цій самій справі (ст. 122 ЦПК), однак вона може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Повернення позовної заяви — це закріплене в ухвалі воле­виявлення суду щодо відмови прийняти позовну заяву з під­став, визначених законом, яке не перешкоджас повторному зверненню до суду за умови усунення тих перешкод, що стаючи підставою для повернення заяви.

Суд повертає заяву позивачеві, якщо:

1. позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про
   повернення йому позову;
   
2. заяву подано недієздатною особою;
   
3. заяву від імені позивача подано особою, яка не мас повно­
   важень на ведення справи;
   
4. справа не підсудна цьому суду;
   
5. подано заяву про розірвання шлюбу під час вагітності дру­
   жини або до досягнення дитиною одного року без дотри­
   мання вимог, встановлених СК (ст. 121 ЦПК).
   

Відповідно до ст. 219 ЦПК ухвала про повернення позовної заяви може бути об'єктом апеляційного оскарження

Залишення заяви без руху — призупинення вчинення проце­суальних дій щодо відкриття провадження у справі для надан­ня позивачеві чи іншому заявникові можливості усунути недо­ліки у позовній заяві щодо змісту, форми чи порядку надання у строк, встановлений судом. Відповідно до ст. 121 ЦПК суд­дя, встановивши, що до суду подана позовна заява з палами змісту, форми чи порядку подання, не оплачений судовий збір чи витрати па інформаційно-гехиічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу про залишення заяви без руху. Про це повідомляють позивача і надають йому строк для усу­нення недоліків. Така ухвала не може бути оскаржена в апеля­ційному порядку, оскільки не перешкоджає розвитку процесу у справі.

Якщо позивач у встановлений ухвалою строк усуне зазна­чені судом недоліки, то заява вважатиметься поданою у день її первісного подання до суду. Це правило встановлене для за­безпечення доступності правосуддя, адже позивач може в силу юридичної необізнаності чи з інших підстав випустити той чи інший момент, який є обов'язковим щодо подання позовної заяви до суду.

Якщо ж позивач не усуне вказані судом недоліки, заява вва­жається неподаною і повертається позивачеві, що не перешко­джає повторному зверненню до суду у загальному порядку.

Пред'явлення позову до суду породжує низку матеріаль­но-правових та процесуальних наслідків. Матеріально-правови­ми наслідками є: перерив позовної давності у випадку пред'яв­лення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є частина вимоги, право на яку має позивач (ст. 264 ЦК), момент присудження періодичних плате­жів (наприклад ст. 191 СК), момент, з якого незаконний доб­росовісний володілець зобов'язаний відшкодувати доходи, які отримали або повинні були отримати від речі, з приводу якої заявлений віндикаційний позов (ст. 390 ЦК). Окремими акта­ми матеріального законодавства можуть визначатися й інші наслідки. Наприклад, у разі звернення до суду з позовом про захист сімейних прав припиняється виконання відповідного рішення органу опіки та піклування (п. З ст. 19 СК).

Процесуальними наслідками пред'явлення позову до суду с вступ у цивільні процесуальні відносини. Приміром, якщо су­дом винесена ухвала про відмову у прийнятті позовної заяви,

148

Главі 16.

149


то позивач або його представник наділяються правами щодо її оскарженім. Якщо справа порушена і суд розпочнім* прова­дження у ній, виникає ціла низка цивільних процесуальних правовідносин між сторонами та іншими особами. Позивач у цьому разі наділяється великим колом процесуальних прав та обов'язків, які забезпечують його участь у процесі.