Міністерство освіти І науки україни цивільний процес навчальний посібник

Вид материала

2. Поняття цивільного процесуального права
Диспозитивний характер
Система цивільного процесуального права
Дія норм цивільного процесуального права у часі, просторі та за колом осіб.
Справи окре.иого провадження
Справи наказного провадження
Принципи цивільного процесуального права

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 26

Глава I.

iaia.it.ні ио.іожемня uiini.it.шин иринсі уц.іьноіо прана

II

Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами тсриторіальності та спеціалізації. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається (ст. 12S Основного Закону України)- Конституційний Суд України с единим органом конституційної юрисдикції в Україні. Він вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України (ст. 147 Конституції України).

Систему ж судів загальної юрисдикції складають: місцеві суди; апеляційні суди. Апеляційний суд України; вищі спеціалізовані суди; Верховний Суд України (ст. 18 Закону України "Про судоустрій України").

Місцевий суд с судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності (ст. 22 цього ж Закону України):

загальні суди розглядають кримінальні, адміністративні та
цивільні справи, а також справи про адміністративні право
порушення;
господарські суды розглядають справи, що виникають з гос
подарських правовідносин, а також інші справи, віднесені
процесуальним законом до їх підсудності;
адміністративні суди розглядають адміністративні справи,
пов'язані з правовідносинами у сфері державного управлін
ня (справи адміністративної юрисдикції).

Відповідно до ст. 15 ЦПК суди в порядку цивільного судочинства розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виниканні, із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Захист права може бути здійснено і господарським судом, який відповідно до ст. 12 ГПК розглядає та вирішує:

справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розір
ванні і виконанні господарських договорів та з інших підс
тав, а також у спорах про визнання недійсними актів з під
став, зазначених у законодавстві, за деякими винятками,
визначеними законом;
справи про банкрутство;
справи за заявами органів Антимонопольного комітету Ук
раїни, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчи
ми актами до їх компетенції.

На розгляд третейського суду як юрисдикційною органу захисту можуть бути передані будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, крім винятків, встановлених ст. 9 Закону України "Про третейські суди". Згідно зі ст. 12 ГПК підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб. Такі спори можуть розглядати як органи разової юрисдикції, так і створені спеціально для арбітражного (третейського) розгляду та вирішення господарських спорів (Міжнародний комерційний арбітражний суд та Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України, створені відповідно до Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж").

В окремих випадках, передбачених Конституцією України та законами, захист цивільних прав може здійснюватися в адміністративному порядку (наприклад, при вирішенні трудового чи земельного спору) та органи нотаріату (шляхом вчинення виконавчого напису). Суб'єктом захисту прав фізичних та юридичних осіб також може виступати Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (ст. 55 Конституції України та Закон України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини"), однак його діяльність має характер сприяння поновленню порушеного, невизнаного чи оспореного права.

Форми захисту цивільних прав визначаються законами України Наприклад, відповідно до ст. 16 ЦК ними можуть бути:

визнання права;
визнання нраиочину недійсним;

припинення дії, яка порушує право; відновлення станови
ща, яке існувало до порушення;
примусове виконання обов'язку в натурі;
зміна правовідношення;
припинення правовідношення;
відшкодування збитків та інші способи відшкодування май
нової шкоди;
відшкодування моральної (нсмайнової) шкоди;
визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу
державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим
або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і
службових осіб.

12

І лава І.

Загальні положение цивільною процесуального права

ІЗ

Окрім цієї загальної норми існують і інші, які визначають можливі способи захисту у конкретних правовідносинах, наприклад способи захисту права інтелектуальної власності (ст. 432 ЦК).

§ 2. Поняття цивільного процесуального права

Цивільне процесуальне право — це сукупність правових норм, які регулюють діяльність та пов'язані з нею процесуальні правовідносини суду та інших учасників цивільного процесу, що виникають при здійсненні правосуддя в цивільних справах.

Цивільне процесуальне право мас власні предмет і метод правового регулювання, які вирізняють його серед інших галузей права. Предметом цивільного процесуального права с процесуальна діяльність суду та інших учасників процесу, що виникають при здійсненні правосуддя, тобто сам цивільний процес, а також система цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Процесуальною діяльністю суду є розгляд та вирішення цивільних справ в порядку цивільного судочинства, справ про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, в порядку позовного, наказного та окремою провадження та з перевірки законності й обгрунтованості постановлених у справі рішень та ухвал. Для осіб, які беруть участь у справі, процесуальна діяльність полягає у захисті суб'єктивних майнових і особистих немайнових прав, державних і громадських інтересів, а інших учасників процесу — у сприянні судові та особам, які беруть участь у справі, у здійсненні покладених на них законом процесуальних функцій

Під методом цивільного процесуального права слід розуміти сукупність зикрімених у нормах цивільного процесуального права способів та засобів впливу на відносини, які регулюються цісю галуззю права, та поведінку їх суб 'ектів.

Метод цивільного процесуального права за змістом є імперативно-диспозитивним. Він обумовлюється властивостями предмета цивільного процесуального права, правовим становищем суб'єктів цивільних процесуальних відносин та особливістю юридичних фактів, від яких залежить виникнення, розвиток та припинення цивільних процесуальних правовідносин.

Імперативний характер впливу на поведінку суб'єктів цивільних процесуальних відносин закріплюється у нормах права, що встановлюють зобов'язання, заборону і примус. Зобов'язання передбачає необхідність конкретної активної поведінки суб'єкта цивільних процесуальних відносин. Заборона виявляється у забороні виконувати (вчиняти) певні дії. Примус — у впливі, спрямованому на забезпечення виконання правил окремих норм цивільного процесуального права. Імперативний спосіб визначається процесуально-нравовим становищем сулу та учасників цивільного процесу.

Диспозитивний характер означає дозвіл і право суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин на відповідну поведінку в межах, встановлених нормами цивільного процесуального права. Спосіб дозволу закріплюється в нормах, що визначають процесуально-правове становище сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, та діяльність яких характеризується принципом диспозитивності.

Норми та інститути цивільного процесуального права об'єднані в єдину систему. Система цивільного процесуального права — це сукупність норм та інститутів галузі права, зумовлених предметом правового регулювання. Вона визначається структурою ЦПК України та складається з двох частин — загальної та особливої. Загальна об'єднує норми й інститути цивільного процесуального права, які мають значення для всієї галузі, всіх видів провадження і стадій цивільного процесу. Особлива частина включає норми та інститути, які врегульовують порядок розгляду і вирішення справ за видами провадження та стадіями цивільного судочинства.

Значення цивільного процесуального права полягає в тому, що йому належить важлива роль у забезпеченні соціально-ско-номічиих і політичних перетворень у країні, оскільки ним закріплений процесуальний порядок захисту соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян та їх інтересів, гарантованих Конституцією України й іншими законами, а також прав і охоронюваиих законом інтересів юридичних осіб та держави. Цивільне процесуальне право покликане забезпечувати зміцнення законності, запобігання цивільним правопорушенням, формувати правову свідомість громадян та посадових осіб на основі принципу справедливості.

14

Глава 1.

Загальні положення цивільною процесуальної о права

15

§ 3. Місце цивільного процесуального права у системі права України

Цивільне процесуальне право є складовою системи права України, тісно пов'язане з іншими його галузями, що взаємодіють між собою. Визначальним для цивільного процесуального права с встановлення конституційним правом основ органі ілції та принципів здійснення правосуддя в Україні. Цивільне процесуальне право розвиває ці положення в рамках цивільного судочинства.

Зв'язок цивільного процесуального права з цивільним, сімейним, трудовим й іншими галузями матеріального права визначається необхідністю примусової реалізації норм матеріального права органами правосуддя. Цивільне процесуальне прано с формою, шо забезпечує житія норм матеріального права. На зв'язок цивільного процесуального права з іншими галузями вказує ст. 15 ЦПК, в якій визначається цивільна юрисдикція суду.

Взаємозв'язок між цивільним матеріальним і процесуальним правом проявляється в нормах та інститутах цивільного права, норми якого визначають обставини, сукупність юридичних фактів, які становлять підставу позову, предмет доказування і підлягають з'ясуванню в цивільному судочинстві при розгляді конкретних справ. Врегульовані ЦК форми иравочи-нів визначають допустимість засобів доказування у цивільному судочинстві.

Зв'язок між цивільним процесуальним і кримінально-процс-суальним правом проявляється у тому, шо обидві галузі права врегульовують суспільні відносини, які виникають у сфері здійснення правосуддя, побудовані на одних і тих само принципах, мають єдину конституційну основу. Цивільні та кримінальні справи розглядає один і той самий суд обраними чи призначеними суддями одноособово чи колегіально, незалежно, гласно, державною мовою судочинства із забезпеченням права на захист тошо. Цивільне процесуальне право і криміна-льно-ироцесуальне право мають рівнозначні інститути в доказовій діяльності та стадії судочинства. Поряд з тим цивільне процесуальне право і кримінально-процесуальне право відрізняються між собою предметом правового регулювання і методами державного примусу, що їх застосовує суд до порушників відповідних норм.

У цивільному процесі відсутня стадія попереднього розслідування справи, а також інституту обов'язкового захисту обвинуваченого. В кримінальному процесі відсутня стадія підготовки справи до розгляду, а щодо порушення кримінальної справи переважає принцип публічності, що тільки частково притаманне цивільному процесу, в якому домінує принцип дис-позитивності.

Найбільш близькими до цивільного процесуального права є господарське процесуальне та адміністративне процесуальне право. Основна відмінність між ними полягає у юрисдикції суду щодо розгляду та вирішення тих чи інших справ.

§ 4. Джерела цивільного процесуального права

Джерелами цивільного процесуального права є нормативні акти, в яких закріплені правила, що врегульовують порядок організації та здійснення правосуддя в цивільних справах.

Таким джерелом, насамперед, є Конституція України, якою встановлені основи організації і діяльності суду, правовий статус громадян у цивільному судочинстві.

Джерелами цивільного процесуального права насамперед є: Цивільний процесуальний кодекс України, яким вреі-ульовано порядок судочинства в цивільних справах, Закон України "Про судоустрій України", яким встановлені мета і завдання правосуддя, методи і форми його здійснення, система органів правосуддя, основні засади організації та діяльності органів правосуддя в Україні.

До джерел цивільного процесуального права належать також інші кодекси і закони України, якими визначені окремі положення цивільного процесу:

Цивільний кодекс України встановлює: окремі правила допу
стимості доказів у цивільних справах, склад осіб, які мають
право на порушення справи в суді про визнання правочину
недійсним, окремі аспекти цивільної юрисдикції суду та ім.;
Сімейний кодекс визначає: склад осіб, які мають право на
порушення справи в суді про позбавлення батьківських прав,
обов'язкову участь органів опіки і піклування у деяких
справах із сімейних правовідносин, тощо;
Кодекс законів про працю України визначає юрисдикцію
суду у трудових справах;
Закон України "Про адвокатуру" врегульовує форми адво
катської діяльності в цивільному судочинстві;

16

Глава І.

і.п.І |>.Ill ІІОЛОЖГІІНИ ІІІІИІ.ІІ.ІИіНІ ІІ|ШІиЧ> J.lbllOlO ІіріНІІ

17

• Закон України "Про прокуратуру" регламентує питания участі прокурора в цивільному процесі тощо.

Джерелами цивільного процесуального права с також укази Президента та постанови Кабінету Міністрів України, інструкції міністерств і відомств, міжнародні договори і угоди, які визначають порядок співробітництва між національними н іноземними органами юстиції.

Важливе значення для однакового розуміння і правильного застосування норм цивільного процесуального нрава мають роз'яснення, що подаються носіаноаами Пленуму Верховною Суду України. Вони не мають нормативного характеру, але с обов'язковими для судів, інших органів і посадових осіб, котрі застосовують норми права, щодо яких подані такі роз'яснення.

Дія норм цивільного процесуального права у часі, просторі та за колом осіб.

Дія в часі полягає в тому, що провадження в цивільних екранах ведеться відповідно до цивільних процесуальних законів, які діють на час розгляду справи, здійснення окремих процесуальних дій. Цивільний процесуальний закон може мати зворотну силу.

У просторі - провадження в судах України ведеться за цивільними процесуальними законами України. В окремих випадках на території України може застосовуватися норми права іноземної держави і, навпаки, норми права України — судами іноземної держави.

Щодо кола осіб цивільний процесуальний закон поширюється на усіх фізичних осіб (ст. 5 ЦПК), юридичних осіб (ст.ст. 11, 28 ЦПК), іноземців, осіб без іромадянства, іноземних юридичних осіб (ст. Ill, глава 5 розділу IV, розділи VIII, X ЦПК) та інших суб'єктів цивільних процесуальних відносин на засадах рівності.

§ 5. Цивільний процес: поняття, провадження, стадії

Цивільне судочинство (цивільний процес) — це врегульований нормами цивільного процесуального права порядок провадження в цивільних справах, що визначається системою взаємопов'язаних цивільних процесуальних прав та обов'язків, а також цивільних процесуальних дій, за допомогою яких вони реалізуються їх суб 'ектами — судом і учасниками процесу.

Відповідно до сг. 1 ЦПК завданнями цивільної о судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних, юридичних осіб, держави шляхом всебічного справедливого, неупередже-ного та своєчасного розгляду і вирішення цивільних цивільних справ у повній відповідноси і чинним законодавством, справ і метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних пран, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Законодавство про цивільне судочинство встановлюс єдиний порядок розгляду цивільних справ, об'єднаних за матеріальними ознаками в три види проваджень (ч. З ст. 15 ЦПК):

позовне;
окреме;
наказне.

Справи позовного провадження характеризуються наявніс-по двох сторін з протилежними інтересами і спірністю їх майнових та особистих немайнових правовідносин, які передаються на розгляд суду.

Справи окре.иого провадження спрямовуються на встановленим певних обставин, наявносіі юридичних фактів або юридичного статусу громадян, необхідних для реалізації суб'єктивних прав.

Справи наказного провадження полягають у спрощеній процедурі розгляду ряду матеріально-правових вимог, які ха-р:ікісризуютьсм явною очевидністю.

Цивільне судочинство складається з окремих етапів, або стадій. Стадія — це сукупність процесуальних правовідносин і дій, об'єднаних найближчо» метою. В теорії цивільного процесуального права немає єдиного підходу до класифікації стадій цивільного процесу, їх виділення та термінологічного визначення.

Стадіями цивільного процесу можна назвати:

відкритгя провадження у цивільній справі,
підготовку справи до судового розгляду,
судовий розгляд.

Ці стадії об'єднуються у провадження в суді першої інстанції і визнаються обов'язковими, що означає їх наявність у всіх цивільних справах.

Іншими, факультативними стадіями і:

• апеляційне провадження,

18

['лава 2.

Принципи ти.і и ікіі и iipouccya.it.nuiu ираяа

19

касаційне провадження,
перегляд цивільної справи у зв'язку з винятковими обста
винами,
перегляд справи за нововиявленими обставинами,
виконання рішення.

§ 6. Наука цивільного процесуального права

Наука цивільного процесуального права є складовою частиною юридичної науки, її предметом с цивільне процесуальне право та цивільне судочинство. Наука вивчас закономірності виникнення, функціонування і розвитку цивільного процесуального права, його суть, роль у виконанні соціальних функцій. Предмет науки цивільного іі|к>цесу охоплює також історію і теорію цивільного процесуального права, норми й інститути цивільного права зарубіжних країн, міжнародного цивільного процесу.

Наука цивільного процесуального права широко використовує загальні та спеціальні методи і способи дослідження.

Система науки цивільного процесуального права обумовлюється її предметом і складається з двох частин — загальної і особливої. До загальної час піни входять загальні положення науки цивільного процесуального права і заіильиі положення цивільного процесуального права. Особливу частину становлять судові форми захисгу цивільних прав і несудові форми захисту цивільного права.

Глава 2. ПРИНЦИПИ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА

§ 1. Поняття та система принципів цивільного процесуального права

Цивільне процесуальне право України і врегульоване ним цивільне судочинство побудовані на принципах (від лат. ргіп-сіріит — основа, начало, засади), у яких відображені основні засади функціонування права та здійснення судочинства.

Значення принципів цивільного процесуального права полягає в тому, що в них відображені найбільш характерні демократичні риси, якісні особливості цивільного судочинства і загальна (соціально-юридична) спрямованість права та його найважливіших інститутів.

Принципи сприяють правильному пізнанню і застосуванню норм цивільного процесуального права, є основою для законодавчої практики, для підготовки, розроблення і прийняття відповідних їм за змістом правових норм та їх удосконалення. Розвиваючись разом із суспільством в умовах політичних та соціально-скономічних перетворень, принципи вдосконалюються та створюють додаткові умови для забезпечення гарантій захисту прав і законних інтересів учасників процесу. Тому їх порушення, як правило, призводить до зміни або скасування судових рішень.

В юридичній літературі існує кілька підходів до визначення поняття принципів цивільного процесуального права. Вони розглядаються як:

основні (або правові) засади організації і діяльності суду;
основні положення галузі права;
основні ідеї, положення, керівні засади;
правові погляди на завдання і засоби діяльності суду із роз
гляду і вирішеній цивільних справ;
обумовлені базисом суспільства і виражені в змісті цивіль
ного процесуального прана суспільно-політичні, норма і иц-
но-керівиі основи (засади) цієї галузі права.

Аби сформулювати поняття принципів цивільного процесуального права, потрібно, в першу чергу, визначити (проаналізувати) їх ознаки:

принцип включає (виражає) в собі певну ідею (погляд), яка
складає його зміст;
така ідея завжди прямо чи опосередковано повинна бути
закріплена в нормативно-правових актах;
принцип повинен бути безпосередньо пов'язаним з цивіль
ним процесом, визначати його основні властивості;
принцип повинен мати загальне значення для всього ци
вільного процесу;
принцип визначає типові риси цивільного судочинства і мо
же мати винятки, які не с принципом;
принципи характеризуються значною стійкістю та стабіль
ністю;
принципами не можуть бути звичайні вимоги (правила), які
не складають одну з відомих альтернативних вимог;
принципами не можуть бути положення, які дублюють інші
принципи або які з них виходять.

І і:іил 2.

Припиним спіні.м.нпііі процесуальною прана

21

Отже, принципи цивільного процесуального права — це обумо&пеш оощкшыю ПХмамЬапшы умовами суспільного життя формально закріп ієні шсиди здійсненні! правосуддя в ци-віпьних справах, які визначають завдання і мету правосуддя в цивільних справах, ха/шктер, зміст і побудову цивільного судочинства, а також повноваження та процесуальну діяіьність суду- учасників процесу. їх процесуальпо-правове становище

Принципи цивільного процесуального права тісно пов'язані між собою і в сукупності становлять систему. Кожний з принципів системи відіїрас самостійну роль, характеризує галузь у цілому, окрему стадію чи окремий процесуальний інститут, але між ними існує зв'язок і взагмодія, які визначаються сд-містю мети І завдань цивільною судочинства: дія одного принципу обумовлю* дію іяпшх. Кожний з прншшшн не може існувати окремо від принципів системи, а тільки у взаємодії з ними. Зміст одних принципів розкривається з урахуванням змісту інших.

Кількісний склад системи принципів цивільного процесуального прана нормативно не закріплений і в науці цивільного процесу визначиться по-різному.

Для виявлення специфічних властивостей принципів їх можна зірунувати за різними критеріями, а саме:

1) за змістом та арерою поширення.

загальноправові (демократам*, гуманізм, законність);
міжгалузеві (здійснення правосуддя виключно судом, неза
лежність суддів тощо);
галузеві (дисиозитнвність, змагальність, процесуальна рів
ноправність сторін);
принципи окремих правових інститутів (безпосередність,
усність);

2) за формою нормативного закріплення:

закріплені Конституцією України;
закріплені у законодавстві про цивільне судочинство;

3) за рохію в регулюванні процесуально-правового становища
суб'єктів правовідносин:

які визначаюіь процееуально-иравову діяльність суду;
які визначають процесуальну діяльність осіб, які беруть
участь у справі, й інших учасників процесу;

4) за предметом регулювання:

• організації правосуддя (судоустрою і судочинства);

функціональні — принципи процесуальної діяльності (судо
чинства);
які визначають зміст процесуальної діяльності (дисиошти-
вність) і такі, то визначають процесуальну форму виконання
процесуальних дій (усність, безпосередність, безперервність);

5) за значимістю:

фундаментальні (абсолютні) — диспозитивність, рівнопра
вність сторін, процесуальний формалізм;
конструктивні (відносні) — неї інші принципи.

Класифікацію принципів можна проводити на основі змішаних критеріїв, наприклад, за дією в системі права і за формою норма пінної о мкршлення або М предметом правового реіуню-мння, але найбільш прийнятою та практичною вбачається класифікація принципі» за формою нормативного «ікрітення.

До принципі» ціно п.ного процесуального права, закріплених Конституцию України, належать:

здійснення правосуддя виключно судами (ст. 124);
ісрніоріальність і спеціалізація побудови системи судів за
пільної юрисдикції (ст. 125);
здійснення правосуддя суддею одноособово, колегією суд
дів, а також за участю народних засідателів (ч. 2 ст. 129);
незалежність і недоторканність суддів та підкорення їх
іільки законові (ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 129);
законність (п. 1 ст. 129);
рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (п. 2
ст. 129);
змагальність сторін та свобода в наданні ними судові своїх
доказів і доведенні перед судом їх переконливості (н. 4
сг. 129);
гласність судового процесу та його повне фіксування тех
нічними засобами (п. 7 ст. 129);
державна мова судочинства (ст. 10) тощо.

До принципів цивільного процесуального права, закріплених законодавствам про цивільне судочинство, належать пришили: диспозиіивнісіь;

процесуальна рівноиравнісіь сторін, раціональна процесуальна форма; усність;

безпосередність; оперативність.

22

Плана 2,

Нрмшпшн цивільною процесі алыии о права

23

§ 2. Зміст окремих принципів цивільного процесуального права

Законність. Принцип законності визначається, по-перше, тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до конкретних правовідносин. По-друге, здійснення правосуддя неможливе без додержання норм процесуального права. Вся діяльність суду підпорядкована чинному цивільному процесуальному законодавству і здійснюється у визначеному ним цивільному процесуальному порядку. Прийняте судом рішення по справі має бути законним і обгрунтованим (ст. 213 ЦПК).

Здійснення правосуддя виключно сулами. Правосуддя в цивільних справах с однією з форм державної діяльності — судової влади, яка здійснюється судами шляхом розгляду і вирішення цивільних справ у встановленому законом порядку. Конституція (ст. 124) визначила, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснення правосуддя виключно судами випливає з чин них засад поділу державної влади України на три відокремлені державні влади — законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6 Конституції"). Цей принцип означає недопущення втручання у здійснення правосуддя з боку органів законодавчої та виконавчої влади. Пилив на суддів у будь-який спосіб забороняється (ст. 126 Конституції).

Незалежність суддів і підкорення їх тільки законові. При здійсненні правосуддя судді незалежні і нікому не підзвітні (ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій України"). Вони вирішують цивільні справи на основі закону, за умов, що виключають сторонній вплив на них (ст.ст. 2, 8 ЦПК). Огже, зміст цього принципу розкривається в поєднанні двох правил — незалежності суддів та підкоренні їх тільки законові.

Незалежність суддів полягає в тому, що ніякі державні органи, політичні партії, громадські організації посадові особи не мають права впливати на них, вказувати судові, як необхідно вирішити конкретну справу, розв'язати апеляційну, касаційну скаргу або заяву про перегляд рішення у зв'язку з новови-явленими чи винятковими обставинами.

Судді незалежні від осіб, які беруть участь у справі. При дослідженні й оцінці доказів, встановленні обставин справи і прийнятті рішення суд є незалежним від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб (ст. 212 ЦПК). Судді, які розглядали справу по першій інстанції, скаріу в апеляційному порядку, незалежні також від вищестоящого суду, котрий не вправі вказувати їм, як треба вирішити справу, яка норма матеріального права має бути застосована і яке рішення ухвалене при новому розгляді справи.

Підкорення суддів закону означає, що вони повинні вирішувати справи на підставі законів України, відповідно до закону застосовувати норми іноземного np.uu (ст. 9 ЦПК), а за відсутності закону, який врегульовує спірні відносини, застосувати закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону). Якщо немає такого закону, суд виходить із загальних засад і змісту законодавства України (аналогія права) (ст. 8 ЦПК).

Здійснення судочинства державною мовою. Відповідно до ст. 7 ЦПК цивільне судочинство здійснюється державною мовою, якою згідно зі ст. 10 Конституції України є українська, всебічний розвиток і функціонування котрої в усіх сферах суспільного життя на всій території України забезпечується державою. Для забезпечення доступності судового захисту, а також для недопущення дискримінації за мовною ознакою закон надає особам, які беруть участь у справі і не володіють або недостатньо володіють державною мовою, право робити заяви, давати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або тією, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача. Судові документи складаються державною мовою.

Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. Закріплений п. 7 ст. 129 Конституції України принцип гласності цивільного судочинства полягає у відкритому розгляді справ всіма судами, за винятком випадків, визначених законом. Відповідно до ст. 6 ЦПК закритий судовий розгляд допускається у разі, якщо відкритий розгляд може привести до розголошення державної або іншої таємниці, яка охороняється законом. Закритий розгляд також допускається за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, з мстою забезпечення таємниці усиновлення, запобігання розголошенню відомостей про інтимні чи інші особисті сторони життя осіб, які беруть участь у справі, або відомостей, що принижують їх

24

Blog

Міністерство освіти І науки україни цивільний процес навчальний посібник