Міністерство освіти І науки україни цивільний процес навчальний посібник

Вид материала

Документы

Содержание У цивільному процесі Процесуальне представництво 2. Процесуально-правове становище Інші учасники цивільного процесу Секретар судового засідання Судовий розпорядник Свідок — учасник процесу, який викликається судом для да-ішіііін показань щодо відомих йому обставин, що стосуються справи.

Подобный материал:

• Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний інститут ім., 1802.26kb.
• Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет ляпа М. М., Трофименко, 1204.82kb.
• Міністерство освіти І науки україни міністерство економіки україни міністерство фінансів, 18.39kb.
• Міністерство освіти І науки України Чернівецький державний університет ім. Ю. Федьковича, 1600.9kb.
• Міністерство освіти І науки України Харківська національна академія міського господарства, 1320.57kb.
• Економіка регіонів (областей) україни навчальний посібник Рекомендовано Міністерством, 31.88kb.
• Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства, 6296.28kb.
• СІ. Чорнооченко цивільний процес, 7361.43kb.
• Г. О. Фролова фінансовий аналіз навчально-методичний посібник, 5022.82kb.
• Міністерство освіти І науки України Прикарпатський національний університет імені Василя, 4186.5kb.

Глава 8. ПРЕДСТАВНИЦТВО

У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

§ 1. Поняття, значении та види представництва у цивільному процесі

Однією з важливих гарантій реалізації громадянами права на судовий захист є можливість отримання правової допомоги. Переважна більшість учасників спірних правовідносин, які звертаються до суду за захистом своїх порушених або оспоре­них прав та законних інтересів, не володіють правовими знан­нями та тільки в загальних рисах розуміють зміст та сутність своїх процесуальних прав та обов'язків. В зв'язку з цим вони не завжди можуть використати всі процесуальні гарантії при реалізації своїх прав у процесі розгляду та вирішення конкрет­ної цивільної справи. Тому закон надає їм можливість брати участь у справі не гільки особисто, а й опосередковано через інших осіб — представників. Цс право закріплене і в Коне ін-туції України (ст. 59), і в ЦПК (ст. 38), якими передбачено, що фомадяни мають право вести свої справи в суді особисто або через свого представника.

Потреба в правовій допомозі не є єдиною причиною участі у справі представника. В деяких випадках ведення справи з допомогою представника обумовлене неможливістю особистої участі особи з об'єктивних причин (в зв'язку з віком, хворо­бою, обмеженням у дієздатності, недієздатністю тощо).

У науці цивільного процесуального права немає єдиного розуміння поняття представництва. Останнє визначається і як система процесуальних дій, і як нравовідношення, і як право­вий інститут.

Процесуальне представництво — це врегульована цивіль­ними п/юцесуіаьними нормами форма падання допомоги, в тому числі правової, однією особою (представником) іншій (особі, яку предстаячяють) шляхом вчинення представником від імені та в інтересах останньої комплексу процесуальних

74

Глава 8.


li|if її i.iiuiiiiiiiiii у цивільному процесі

75


dm у межах наданих йому повноважень у зв 'язку з розглядом та вирішенням цивільної справи.

Значення представництва в цивільному процесі визнача­ється мстою надання допомоги, зокрема правової, сторонам, третім особам, заявнику, заінтересованій особі. Процесуальний представник також може посприяти суду у визначенні дійсних обставин справи, повному та всебічному розгляду та вирішен­ню справи і, відповідно, у здійсненні правосуддя в цивільних справах.

Аналізуючи шііашія процесуального представництва, слід враховувати, шо: правовідносини між представником та осо­бою, яку представляють, а також представником та судом у цивільному процесі мають різний галузевий характер. В пер­шому випадку наявні правовідносини з приводу визначення і оформлення повноважень представника. Вони мають матс-ріальио-правовий характер, оскільки, як правило, грунтуються на угоді (цивільно-правовій або трудовій) та регулюються нор­мами цивільного, сімейного, трудового, корпоративного та ін­ших галузей права. Правовідносини між представником та су­дом складаються, як правило, з приводу розгляду та вирішен­ня конкретної цивільної справи та регулюються нормами ци­вільного процесуального права.

Цивільне процесуальне представництво не тотожне з ци­вільно-правовим і має свої характерні риси та відмінності:

1. представництво у цивільному праві можливе щодо вчинен­
   ня різноманітних правочинів, тоді як процесуальне — тіль­
   ки щодо вчинення процесуальних дій у суді;
   
2. метою цивільно-правового представництва с надання право­
   вої допомоги довірителю, а процесуального — також і су­
   дові;
   
3. за умови цивільно-правового представництва участь у юри­
   дично значущих діях бере тільки представник. За процесу­
   ального представництва участь у справі представника не
   позбавляє особу права особистої участі в процесі;
   
4. на відміну від представництва в цивільному праві, в ци­
   вільному процесі можливе подвійне представництво (закон­
   ні представники можуть доручати ведення справи в суді ін­
   шим особам — договірним представникам).
   

Види представництва. За ступенем обов'язковості пред­ставництво в цивільному процесі можна умовно поділити на два види:

• обов 'язкове — виникає на підставі закону, адміністративно­
  го чи судового акта;
  
• факультативне — на підставі цивільно-правової угоди.
  

За підставами виникнення розрізняють законне та договірне представництво:

• договірне — підставою його виникнення є волевиявлення
  сторін, при якому представника і особу, чиї інтереси він
  представляє, пов'язує договір доручення або трудовий до­
  говір (таке представництво здійснюється адвокатами, юрис­
  консультами по справах своїх організацій тощо);
  
• законне — підстави його виникнення передбачені законом
  (наприклад, ст. 172 СК передбачає, що повнолітні мають
  право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездат­
  них, немічних батьків як їх законні представники).
  

За ознаками особи, в інтересах якої здійснюється представ­ництво, його можна поділити на такі види:

• представництво фізичних осіб — підставою є закон або
  цивільно-правова угода;
  
• представництво юридичних осіб — таке представництво
  базується, як правило, на трудовій угоді.
  

§ 2. Процесуально-правове становище представника в цивільному процесі

Процесуальний представник — це особа, яка надає правову допомогу іншій особі шляхом вчинення в межах наданих їй повноважень від імені та в інтересах останньої комплексу процесуачьних дій у зв 'язку з розглядом та вирішенням цивіль­ної справи.

ЦПК відносить представників до осіб, які беруть участь у справі, та визначає, що мати представника можуть не всі учас­ники процесу, а лише сторони та треті особи, заявники та за­інтересовані особи у справах наказного та окремого прова­дження.

Віднесення представників до групи осіб невинадкове: хоча представник і діє у справі від імені та на захист інтересів ін­ших осіб, проте він має у справі власний юридичний інтерес. При цьому, представляючи інтереси іншої особи (сторони, третьої особи тощо), представник не заміщає особу, а діє па­ралельно з нею (виняток становлять тільки законні представ-

76

I .ива 8.


111» иШМИН1ПВ0 у цивільному iipuuvci

77


ники — батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом).

Процесуальними представниками в цивільному судочинс­тві можуть бути:

• уповноважені органи або їх представники, яким законом,
  статутом чи положенням надані такі повноваження, — у
  справах юридичних осіб;
  
• представники органів державної влади в межах їх компетен­
  ції — в інтересах держави;
  
• один із співучасників за дорученням інших співучасників,
  якшо він мас повну цивільну процесуальну дієздатність
  (ст. 32 ЦПК);
  
• представник психіатричного закладу — у справах про гос­
  піталізацію особи до психіатричного закладу у примусово­
  му порядку, про продовження та припиненій такої госпіта­
  лізації;
  
• представник протитуберкульозного закладу — у справах
  про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного
  закладу;
  
• представники органів опіки та піклування у справах про
  усиновлення, про тимчасове влаштування дитини до дитя­
  чого або лікувального закладу;
  
• адвокати;
  
• інші особи, які досягли вісімнадцяти років, мають цивільну
  процесуальну дієздатність і належно посвідчені повнова­
  ження на здійснення представництва в суді.
  

Склад осіб, які можуть бути законними представника.чи (ст. 39 ЦПК):

• права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотир­
  надцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захища­
  ють у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни
  або інші особи, визначені законом;
  
• права, свободи та іігтереси неповнолітніх осіб віком від чо­
  тирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна
  дієздатність яких обмежена, можуть захитати у суді бать­
  ки, усиновлювачі, піклувальники, інші особи, визначені за­
  коном;
  
• права, свободи та інтереси особи, яка визнана безвісно від­
  сутньою, захищає опікун, призначений для опіки над її
  млином,
  

• права, свободи та інтереси спадкоємців особи, яка померла
або оголошена померлою, якщо спадщина ще ніким не
прийнята, захищає виконавець заповіту або інша особа, яка
вживає заходів щодо охорони спадкового майна.

Для того, щоб відбулося процесуальне представництво, по­винно бути дотримано низку умов:

1. такі особи мають бути правоздатні та дієздатні, тобто,
   не може бути представником особа, яка не має цивільної
   процесуальної правосуб'ектності, тобто не досягла вісімнад­
   цяти років чи обмежена в дієздатності, або визнана не­
   дієздатною;
   
2. не повинно бути заборони закону на представництво. При­
   кладом такої заборони слугує положення ст. 41 ЦПК, від­
   повідно до якої не можуть бути представниками в суді осо­
   би, які діють у цьому процесі як секретар судового засідан­
   ня, перекладач, експерт, спеціаліст, свідок. Судді, слідчі,
   прокурори також не можуть бути представниками в суді,
   крім випадків, коли вони діють як представники відповід­
   ного органу, що є стороною або третьою особою в справі,
   чи як законні представники;
   

3) повноваження повинні бути о<]юрміені належним чином.
Представники допускаються в процес тільки за наявності
відповідних документів, що засвідчують їх повноваження
Довірителі уповноважують своїх представників на участь у
справі усною заявою, зробленою в суді, яка заноситься до
журналу судового засідання, або письмовою заявою.
Повноваження представників сторін та інших осіб, які бе­
руть участь у справі, мають бути посвідчені одним з таких до­
кументів:

• довіреністю фізичної особи, що повинна бути посвідчена
  нотаріально або посадовою особою організації, в якій до­
  віритель працює, навча<ться, перебуває на службі, стаціонар­
  ному лікуванні, чи за рішенням суду, або за місцем його
  проживання;
  
• довіреністю юридичної особи або документами, що посвід­
  чують службове становище і повноваження її керівника —
  така довіреність видається за підписом посадової особи,
  уповноваженої на це законом, статутом або положенням, з
  прикладенням печатки юридичної особи;
  

78

Глава 9.

Інші учасники цивільною процесу

• свідоцтвом про народження дитини або рішенням про при­
  значення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового
  майна;
  
• якщо представництво здійснюється адвокатом, його повно­
  важення можуть бути посвідчені ордером, який виданий
  відповідним адвокатським об'єднанням, або договором.
  

Представники наділяються широким колом повноважень для вчинення процесуальних дій від імені та в інтересах осо­би, яку представляють. Причому однією з новел ЦІІК є закріп­лення презумпції наділення представника усім обсягом прав та обов'язків особи, яку представляють (ст. 44). Тобто обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.

Про припинення представництва або обмеження повнова­жень представника за довіреністю маг бути повідомлено суд шляхом відповідної заяви, поданої у письмовій формі або зроб­леної у судовому засіданні.

Глава 9. ІНШІ УЧАСНИКИ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Для сприяння правильному та своєчасному розгляду і вирі­шенню цивільних справ крім осіб, які беруть участь у справі, залучаються інші учасники процесу, які не мають юридичної ■заінтересованості в результаті справи. Ними відповідно до ст. 47 ЦПК с:

секретар судового засідання;

судовий розпорядник;

свідок;

експерт;

перекладач;

спеціаліст;

особа, яка надає правову допомогу.

Представників цієї групи учасників цивільного процесу мож­на умовно поділити на дві підгрупи:

• особи, які здійснюють організаційно-технічне забезпечення
  процесу;
  
• особи, які сприяють розгляду і вирішенню справи по суті.
  

До першої іруїш належать секретар судовою засідання та судовий розпорядник, до другої — свідки, експерт, спеціаліст, перекладач та особа, яка надає правову допомогу. На відміну від секретаря судового засідання та судового розпорядника, які є обов'язковими учасниками будь-якої справи, участь ін­ших учасників цивільного процесу має факультативний харак­тер, вони залучаються судом залежно від обставин конкретної цивільної справи.

§ 1. Особи, икі здійснюють організаціино-технічне забезпечення цивільного процесу

Представники цієї підірунн учасників цивільного процесу пе­ребувають у трудових відносинах з органом судової влади і здійснюють свої процесуальні функції в силу виконання служ­бових повноважень.

Секретар судового засідання — це обов'язковий учасник цивільного процесу, який здійснює організаційно-технічне за­безпечення процесу розгляду та вирішення цивільної справи. З ці» ю метою секретар судового засідання:

• здійснює судові виклики і повідомлений.
  
• перевіряє наявність та з'ясовує причини відсутності осіб,
  яких було викликано до суду, і доповідає про це головую­
  чому;
  
• забезпечує фіксування судового засідання технічними засо­
  бами;
  
• веде журнал судового засідання;
  
• оформлює матеріали справи;
  
• виконує інші доручення головуючого, що стосуються роз­
  гляду справи;
  
• може уточнювати суть процесуальної дії з метою її прави­
  льного відображення в журналі судового засідання.
  

Секретар судового засідання здійснює свої повноваження не тільки в межах судового засідання чи стадії судового роз­гляду, а протягом усього ходу цивільного процесу у справі. Наприклад, судові виклики та повідомлення здійснюються на будь-якому етапі цивільного судочинства.

Судовий розпорядник — це учасник цивільного процесу, який здійснює організаційно-технічне забезпечення підготовки та проведення судового засідання в цивільній справі.

80

Глав» 9.

Інші учасники ііині.іі.ишо принесу


На відміну від секретаря судового засідання, діяльність якого спрямована на вирішення питань процесуального харак­теру (фіксація ходу розгляду та вирішення справи, забезпечен­ня поінформованості учасників процесу про час і місце судо­вого засідання тошо), судовий розпорядник вирішує питання, які стосуються організації та проведення конкретного судовою засідання, що, як правило, не регулюється процесуальним за­конодавством. Судовий розпорядник згідно зі ст. 49 Ц1ІК:

• забезпечує належний стан залу судового засідання і запро­
  шує до нього учасників цивільного процесу;
  
• з урахуванням кількості місць та забезпечення порядку під
  час судового засідання визначає можливу кількість осіб, що
  можуть бути присутні у залі судового засідання.
  
• оголошує про вхід і вихід суду та пропонує всім присутнім
  встати;
  
• слідкує за додержанням порядку особами, присутніми у за­
  лі судового засідання;
  
• виконує розпорядження головуючого про приведення до
  присяги перекладача, експерта;
  
• під час судового засідання приймає від учасників цивільно­
  го процесу документи та інші матеріали і передає до суду;
  
• запрошує до залу судового засідання свідків та виконує
  вказівки головуючого щодо приведення їх до присяги;
  
• виконує інші доручення головуючого, пов'язані зі створен­
  ням умов, необхідних для розгляду справи.
  

Тобто, дії судового розпорядника, у першу чергу, спрямо­вані на забезпечення порядку в судовому засіданні та зручних умов його проведення.

§ 2. Особи, які сприяють розгляду і вирішенню справи по суті

Свідок — учасник процесу, який викликається судом для да-ішіііін показань щодо відомих йому обставин, що стосуються справи. Як свідка може бути викликано будь-яку особу, якій можуть бути відомі обставини, що мають значення для пра­вильного вирішення справи.

Не можуть бути викликані як свідки (ст. 51 ЦПК) і не під­лягають допиту як такі:

1. недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають
   на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному
   закладі і не здатні через свої фізичні або психічні вади пра­
   вильно сприймати обставини, шо мають значення для спра­
   ви, або давати показання;
   
2. особи, які за законом зобов'язані зберігати в таємниці відо­
   мості, що були довірені їм у зв'язку з їхнім службовим чи
   професійним становищем, — про такі відомості;
   
3. священнослужителі — про відомості, одержані ними на
   сповіді віруючих;
   
4. професійні судді, народні засідателі та присяжні — про об­
   ставини обговорення у нарадчій кімнаті питань, шо виник­
   ли під час ухвалення рішення чи вироку;
   
5. особи, які мають дипломатичний імунітет, — без їхньої
   згоди, а представники дипломатичних представництв — без
   згоди дипломатичного представника.
   

Проте немає жодних перепон щодо того, щоб свідком по справі виступала особа, яка перебуває u родинних, дружніх чи інших близьких відносинах зі сторонами. Не перешкоджає цьому і иеюридична заінтересованість в результаті справи.

Закон також не передбачає дій свідків вікових обмежень, проте очевидно, шо питання про ииклик як свідків дітей, мас вирішуватись судом з врахуванням ступеня розвитку дитини та обставин справи.

Експерт — кваліфікована особа, надіїена спеціальними гнаннями, якій судом доручено провести досліджешія мате-ріальпих об 'ектів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань.

Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу», і внесена до Державного реєстру атестованих судових експер­тів. У виняткових випадках для проведення деяких видів екс­пертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізо­ваними установами, ча рішенням особи або органу, що призна­чили судову експертизу, можуть залучатися крім судових екс­пертів також інші фахівці з відповідних галузей знань (ст. 7 Закону України "Про судову експертизу"). Тому експерта, на відміну від свідка, може бути замінено іншим спеціалістом у відповідній галузі знань.


X2
Главі 9.

Участь експерта в цивільному процесі обумовлена необхід­ністю дослідження питань (об'єктів) і потребує спеціальних знань.

У передбачених законом випадках експерт може відмовити­ся від давання висновку. За відмову від виконання покладених на нього обов'язків без поважних причин та (або) за завідомо неправдивий висновок експерт несе кримінальну відповідані, шсіь, а за невиконання інших обов'язків — відповідальність, встановлену законом.

На практиці в процесі розгляду та вирішення цивільних справ виникають ішілнни, які потребують застосування спе­ціальних знань, проте без проведення експертизи (наприклад допомога технічного характеру шию). Саме для вирішення та­ких питань до участі в справі залучається спеціаліст.

Спеціаліст — це особа, яка володіє спеціальними твншиш та павичками застосування технічних засобів і залучається до участі в процесі за ухвалою суду d.vt надання безпосеред­ньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи то­що) під час вчинення процесуальних дій та надання консуль-таціпно-довідкової допомоги з питань, що потребують засто­сування спеціальних тань без проведення експертизи.

Участь спеціаліста в цивільному процесі можлива в двох формах. По-перше, це участь у сприянні здійсненню судом правосуддя в цивільних справах (зокрема, шляхом участі в ок­ремих процесуальних діях, надання технічної допомоги: фото-ірафування, складання схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо). По-друге, формою може бути надання судові консультаційно-довідкової допомоги та пись­мових роз'яснень (висновків) щодо питань, що потребують за­стосування спеціальних знань (крім правових питань), коли проведення експертизи непотрібне.

Спеціаліст зобов'язаний з'явитися за викликом суду, відпо­відати на поставлені судом запитання, давати усні консульта­ції та письмові роз'яснення, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, у разі потреби надавати су­ду технічну допомогу.

Спеціаліст мас право: знати мету свого виклику до суду, із дозволу суду ставити запитання особам, які беруть участь у справі, та свідкам; звертати увагу суду на характерні обстави-



Ішіп учасники цивільною процесу

ни чи особливості доказів; на оплату виконаної роботи; на ко­мпенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.

Аналізуючи питання участі в цивільному процесі експерта і спеціаліста як форми застосування спеціальних знань, слід за­значити, що хоча між експертизою та участю спеціаліста існу­ють спільні риси (в обох випадках застосовуються спеціальні знання, і експерт, і спеціаліст діють в межах встановленої за­конодавством процедури), проте ототожнювати їх не можна через такі суттєві відмінності:

1. експертом може бути особа, яка мас спеціальні знання в
   певній галузі науки, техніки, мистецтва, пройшла відповід­
   ну підготовку і отримала кваліфікацію експерта з певних
   видів експертиз та внесена до Державного реестру атесто­
   ваних судових експертів, тоді як для того, щоб бути спеціа­
   лістом, достатньо володіти спеціальними знаннями та нави­
   чками застосування технічних засобів;
   
2. спеціаліст залучається до участі в справі з метою сприяння
   судові, надання останньому технічної допомоги, тоді як ме­
   тою діяльності експерта є встановлення фактів, що мають
   значення для правильного вирішення справи;
   
3. діяльність експерта спрямована на отримання пової інфор­
   мації про фактичні обставини справи, а спеціаліста — на
   сприяння надання консультативно-довідкової та технічної
   допомоги при встановленні обставин справи;
   
4. різними є способи застосування спеціальних знань експер­
   том та спеціалістом. Експерт здійснює спеціальне дослі­
   дження, зміст якого — поза межами процесуальної регла­
   ментації, а спеціаліст експертного дослідження не прово­
   дить, він, як правило, бере участь у здійсненні судом про­
   цесуальної дії;
   
5. суд може не залучати до участі в справі спеціаліста, якщо
   хтось із суддів володіє спеціальними знаннями (наприклад,
   для кваліфікованого проведення огляду доказів), тоді як ек­
   спертиза проводиться виключно експертом.
   

Ще одним учасником цивільного процесу є перекладач — особа, що вільно володіє мовою, якою здійснюється цивільне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для ус­ного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.


84