Міністерство освіти І науки україни цивільний процес навчальний посібник

Вид материала

Предметом розгляду
Особами, які перуть участь у справі
НеДОЛІКИ ЗМІСТУ ЧИ форМИ ВЧИИСНОГО у ПИСЬМОВІЙ формі прано
Окреме провадження
Предметом судової діяльності
Правом на звернення
Ml і Щ..І Окрємг іірона.глі'іінн
Право на звернення

Подобный материал:

1 ... 14 15 16 17 18 19 20 21 ... 26

Глава 20. НАКАЗНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

§ 1. Поняття та особливості наказного провадження

Наказне провадження с новим видом провадження, що лосі не був притаманний українському цивільному процесу. Подібним до судового наказу раніше було винесення постанови суду про стягнення аліментів відповідно до ст. 83 КпШС у редакції Указу Президії Верховної Ради УРСР від 1 березня 1985 р.

Наказне провадження — це спрощений пил провадження у справах за вимогми, які мають очевидно достовірний характер. Його ще можім наша і и иснрогокольним, оскільки хід провадження не фіксується у протоколах чи інших процесуальних документах (журналі судового засідання чи ін)

Цеп вид провадження не свідчить про відсутність спірних правовідносин між сторонами, а про те, що в силу очевидності права вимоги заявника виключають спір про наявність самого права. Справи наказного провадження виділені законом з огляду на вимогу процесуальної економії, тобто, деякі справи дозволено розглядати відмінним від загальної цивільної процесуальної форми шляхом.

Справи, які належать до наказного провадження, порядок їх розгляду, видачі та скасування судового наказу визначені ст.ст. 95-106 ЦПК.

Предметом розгляду у справах наказного провадження є вимоги:

які грунтуються на пракочиїи, вчиненому у письмовій формі;
про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові
суми заробітної плати;
про компенсацію витрат на проведення розшуку відповіда
ча, боржника, дитини або транспортних засобів боржника
(ст. 96 ЦПК).

192

Глава 21).

Никаїїіг іфиіі.і і*і ціпі

193

Цеп перелік не і вичерпний і може бути розширений законом.

Особами, які перуть участь у справі, у наказному провадженні і заявник та заінтересовані особи, а також їхні представиш. Не виключається можливість участі у процесі органів та осіб, ви іначених ст. 45 ЩІК. Заявником виступає особа, що звертається до суду і і заявою про видачу судового наказу і якій належпіь право вимоїн, що с предметом судового вирішення, — стягувач. іаінтересониною є особа, з якої слід с і ні пути грошові кошти чи витребувати майно для погашення вимоги заявника, — боржник

Вирішення справи у порядку наказного провадження відбувається у формі видачі судового наказу — судового рішення особливої форми, що відповідно до ст. 95 ЦПК є виконавчим документом і підлягає никои,шию за правилами, встановленими законодавством про виконавче провадження,

Отже, накате провадження — це вид провадження у цивільному судочинстві, за якого судом вирішується справа про стягненим t боржника на підставі судового наказу грошових коштів або витребування майна на користь особи, яка мас право вимоги без проведення судового засідання.

§ 2. Рол ляд справи у порядку иакашого провадження

Для видачі судового наказу до суду подасися заява, зміст, форма та порядок подання якої визначені загальними правилами З доповненнями та ниияіками, обумовленими особливостями провадження, "іаява, підписана заявником чи його представником, поласться у письмовій формі з додаванням копій за числом боржників, а також з документами, що підтверджують вн-моіи заявника.

{.і містом заява про видачу судового наказу згідно з ст. 98 ЦПК ма< місінні:

найменування суду, в який подасться заява;
ім'я (найменування) заявника та боржника, а також ім'я
(найменування) представника заявника, якщо заява подасть
ся представником, їхнє місце проживання або місцезнахо
дження;
вимоги заявника і обставини, на яких вони грунтуються;
вартість майна у разі його витребування

Заява оплачується судовим збором у розмірі 50% ставки, яка визначається з оспорюваної суми у разі звернення в суд з позовом у порядку позовного провадження

Після отримання заяви про видачу судового наказу суд може винести одне із таких рішень:

повернути заяву про видачу судового наказу;
відмовити у прийнятті заяви про видачу судового наказу;
видати судовий наказ.

Повертається заява про видачу судового наказу у разі, якщо вона не відповідає вимогам щодо змісту та форми, порядку подання, оплати судового збору і заявник не усунув вказаних недоліків у строк, встановлений судом у порядку ст. 121 ЦПК. Така ухвала відповідно до ст. 101 ЦПК не перешкоджає повторному зверненню до суду із такою самою заявою.

Суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо вимога, що міститься у заяві, не належить до таких, за якими може бути видано судовий наказ. Підставою для відмови у прийнятті заяви с також наявність спору про право, який випливає із заяви та документів, поданих до суду, тобто, немає очевидное 11 вимоги, пред'явленої до суду. Наприклад, є

НеДОЛІКИ ЗМІСТУ ЧИ форМИ ВЧИИСНОГО у ПИСЬМОВІЙ формі прано-

чину, за яким пред'являється вимога про видачу судового наказу.

Про відмову у прийнятті заяви суддя постановляє ухвалу (ст. 100 ЦПК), яка унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. У цьому випадку заінтересована особа не позбавлена права звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів у загальному порядку. Якщо у прийнятті заяви (видачі судового наказу) відмовлено, судовий збір не повертається і може зараховуватися у подальшому при поданні заяви у позовному провадженні (ст. 99 ЦПК).

У разі прийняття заяви суд відповідно до ст. 102 ЦПК у 3-денний строк видає судовий наказ.

§ 3. Суловнй наказ

Питання про видачу судового наказу не вирішується у судовому засіданні, при цьому не вимагається повідомлення чи виклик осіб, які беруть участь у справі, заслуховування пояснень стягувача та боржника.

194

Глава 20.

■

Окремг кроналжпінн

195

Судовим пака юм згідно із ст. 95 ЦП К в особлива форма судового рішення (постанови) про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Вимоги щодо форми та змісту судового наказу викладеш у ст. 103 ЦПК, однак, зважаючи на властивість судового наказу як виконавчого документа, при його складанні мають бути враховані положення ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження"

Судовий наказ складається за підписом судді на спеціальному бланку, у двох примірниках, один з яких залишається у справі, а другий скріплюється печаткою суду і видасться стя-гувачеві після набрання законної сили.

У судовому наказі зазначаються:

дата його видачі;
найменування суду, припише та ініціали судді, який видав
судовий наказ;
ім'я (найменування) стягувача і боржника, їх місце прожи
нання або місцезнаходження;
посилання на закон, на підставі якого підлягають задово
ленню заявлені вимоги;
сума грошових коштів, які підлягають стягненню, а також
рахунок боржника (юридичної особи) в установі банку, з
якого повинні буги сіміпун грошові кошти, якщо такий по
відомлений заявником, яке майно присуджено іа його вар
тість;
сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає
стягненню на його користь з боржника.

Після складання судового наказу суд невідкладно надсилає ного копію боржникові рекомендованим листом із повідомленням. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилають копію заяви стяіувача з копіями доданих до неї документів та роз'ясненням його права подати заяву про скасування наказу (ст. 104 ЦПК).

Заява боржника про скасування судового наказу може містити заперечення проти вимог стягувача і мас бути подана до суду, який видав судовий наказ, протягом десяти днів з дня отримання наказу.

Подана в установлений строк заява розглядається судом протягом п'яти днів з дня її надходження без судового розгляду і виклику сторін, про шо постановляється ухвала, якою ска-

совусться судовий наказ. Пропущений строк подання до суду заяви боржника може бути поновлений, якщо суд знайде для цього підстави, інакше така заява судом залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 106 ЦПК в ухвалі про скасування судового наказу роз'яснюється, шо заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті у позовному провадженні в загальному порядку. Копії ухвали надсилаються сторонам не пізніше трьох днів після її постановления.

Судовий наказ, який не скасований судом, що його виніс, набирає законної сили за таких умов:

протягом трьох днів після закінчення строку на подання за
яви про скасування судового наказу не надійшла відповідна
заява від боржника;
наявні дані про отримання боржником копії судового нака
зу (ст. 105 ЦПК).

Після набрання судовим наказом законної сили він підлягає виконанню, в тому числі у примусовому порядку.

Глава 21. ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ

§ 1. Поняття та значення окремого провадження

Потреба захисту прав та охоронюваних законом інтересів ви-иикаг не тільки у разі, якщо вони порушуються чи оспорюються. Інколи необхідно встановити такі обставини, що є лише підставою для здійснення суб'єктивних прав. Особа, що мас певне право, не може його здійснити через те, що факти, які це право підтверджують, не є очевидними і потребують перевірки та підтвердження відповідними доказами. Тому у цивільному процесі існує такий вид судочинства, який дозволяє заінтересованій особі встановлювати у судовому порядку юридичні факти для подальшого здійснення відповідних суб'єктивних прав та реалізації! охоронюваних законом інтересів, — окреме провадження.

Відповідно до ст. 234 ЦПК окремим провадженням ви-знасться вид иепозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов

196

Глава 21.

Окреме upon» іжгння

197

здійснення нею особистих нелшішових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи окремого провадження, що становлять цивільну юрисдикцію суду, слід поділити на три групи. По-перше, це справи, порядок розгляду та вирішення яких визначений цивільним процесуальним законодавством, тобто справи про:

обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання
фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієз
датності фізичної особи;
падання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошен
ня її померлою;
усиновлених.
встановлення фактів, що мають юридичне значення.
відновленим прав на трачені цінні напери на пред'явника
та векселі;
передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну влас
ність;
визнаній спадщини відумерлою;
надання особі психіатричної допомоги н примусовому по
рядку;
обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;
розкриття банком інформації, яка містин, банківську таєм
ницю, щодо юридичних та фі нічних осіб.

До другої групи належать справи, які тільки поіменовані ЦПК, однак особливості їх розгляду визначені іншими актами законодавства. Такими ( справи про:

надання права на шлюб (сі. 23 СК);
розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке мас дітей (ст. 109
СК);
поновленні шлюбу після його розірвання (ет. 117 СК);
встановлення режиму окремого проживання за заявою под
ружжя (сі. 119 СК).

До третьої ірупи можуть бути віднесені справи, що можуть розглядатися у порядку окремого провадження, нкшо вони віднесені актами законодавства до цивільної юрисдикції (сі*. 234 ЦПК). Наприклад, призначення опікуна чи піклувальника (ст. 63 ЦК).

Відповідно до НОВІТНЬОГО цивільного процесуального законодавства із категорій справ окремого провадженні вилучено справи за заявами про встановлення неправильностей у актах

іромадянського (нині — цивільного) стану, а також справи про оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні. Відповідно до перехідних та прикінцевих положені. ЦПК, скарги, заяви щодо нотаріальних дій чи відмови у їх вчиненні, подані до набрання чинності ЦПК 2004 р. відповідно до глави 39 ЦПК 1963 p., розглядаються за правилами позовного провадження. Заяви у справах щодо підмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану, подані до набрання чинності ЦПК за правилами, встановленими главою 36 ЦПК 1963 p., розглядаються у порядку, встановленому законодавством про адміністративне судочинство.

Залежно від характеру вимоги, переданої на розгляд суду, кожна зі справ окремого провадження мас свої, лише їй властиві особливості.

Ознакою окремого провадження с, насамперед, його несумісність зі спором про право. Якщо в ході розгляду справи виявиться, що предметом судового розгляду с спір про право, суд мас залишити заяву без розгляду (якщо справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства) або закрити иро-ввджеюя у справі, якщо предметом судового розгляду і вирішення випиться спір про право адміністративне або господарське, які можуть бути предметом розгляду у порядку відповідно адміністративної чи господарської судових юрисдикцій.

У порядку окремого провадження розглядає вимоги про встановлення певних обставин — юридичних фактів, зміну правового статусу фізичної особи або неправильність дій органів, які посвідчують такі обставини, з наявністю чи відсутністю котрих закон пов'язує виникнення, зміну або припинення суб'єкіивних майнових та особистих немайнових прав.

Ще однією важливою ознакою цього виду провадження с відсутність сторін її протилежними Інтересами. Тобто, між сторонами не існує відносин напруженого характеру. Ці відносини мають специфічний характер — не спору про право, а спору про стан, факт, обставину. Відсутність правового спору і сторін в окремому провадженні робить неможливим пред'явлення зустрічного позову, заміну сторони, укладення мирової угоди, звернення до третейського суду і т. ін. Водночас не виключена можливість спільного звернення до суду кількох осіб, пов'язаних між собою спільними пі і еросами (процесуальна співучасть). Особи, права та обов'язки яких зачіпає рішення

198

І і.іі.j 21.

Окремі провадженим

199

суду, мають брати участь у справі як заінтересовані особи, що дас їм можливість повноцінно отримати правовий статус сторони у процесі.

В окремому провадженні по-особпивому виявляється дія низки принципів цивільного процесу (диснозитивності, змагальності, одноособовості та колегіальності розгляду цивільної справи, процесуальної рівності та ін.). Зокрема, визначені пп. І, 3, 4, 9, 10 ст. 234 ЦПК справи порядком окремого провадження розглядаються колегіально у складі одного судді та двох народних засідателів.

Суд зобов'язаний вживати заходів щодо всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи, тому він може за власною ініціативою витребувати необхідні докази, шо не с притаманним іншим видам проваджень у цивільному процесі.

Отже, розгляд справ окремого провадження судом пов'язаний зі здійсненням, так би мовити, "судового управління" у випадках, коли законодавець покладає на суд здійснення непритаманної йому функції установлення тих чи інших обставин без розв'язання спору про прано. При цьому законодавець виходить із доцільності такого вирішення, нокладаючи встановлення юридичних фактів на суд, який мас особливий правовий статус суб'єкта судової влади, та поширюючи на процедуру розгляду цих справ форму цивільного судочинства.

§ 2. Загальні правила розгляду та вирішення справ окремого провадження

Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника та заінтересованих осіб. Тому вирізняльною ознакою справ окремого провадження є те, шо заяву може бу пі подано певним визначеним законом колом осіб (заявників), тим часом як у позовному провадженні це може зробити будь-яка особа, чиї права і охоронювані законом інтереси ймовірно порушені. Заявником іменусгься фізична чи юридична особа, в інтересах якої відкрито провадження у справі. У такій якості можуть виступати різноманітні групи фізичних та юридичних осіб залежно від конкретної категорії справ окремого провадження. Коло заявників за певними категоріями справ окремого провадження визначається шляхом:

— вказівки у заяві мети звернення до суду (у справах про встановлення фактів, які мають юридичне значення, справи

про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою);

встановлення вичерпного переліку осіб, за заявою яких мо
же бути відкрито провадження у справі (справи про уси
новлення, про обмеження фізичної особи у дієздатності чи
визнання недієздатною);
з'ясування визначення наявності певної іншої юридичної
заінтересованості у справі (справи про відновлення прав на
втрачені цінні напери на пред'явника та векселі).

У будь-якому разі заявник перед зверненням до суду мас обґрунтувати свою заінтересованість у конкретній справі.

Всіх інших осіб, які беруть участь у справі, закон визначає як заінтересованих осіб. Це поняття мас узагальнюючий характер і охоплює усіх осіб, права та законні інтереси яких у тій чи іншій мірі зачіпатимуться ухваленим у справі рішенням. Заінтересовані особи можугь бути залучені до участі у справі за ініціативою суду, а також вступити у процес за власною ініціативою. Оскільки в таких справах відсутні сторони, то не може бумі іі третіх осіб.

Зважаючи на тс, що відкриття провадження у справі порядком окремого провадження ідійснюється шляхом подання заяви, то відсутні І процесуальні інститут, нерозривно пов'язані із позовом. Зокрема, в окремому провадженні неможливими є відмова від позову, витання позову, укладення мирової угоди, зміна предмета та підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, вихід за межі заявлених вимог. Спра-ви окремого провадження не можуть бути передані на розгляд третейського суду та закриті у зв'язку з укладенням мирової

угоди.

Водночас можливою с відмова від заяви, а в окремих випадках — зміна її предмета та підстави (наприклад справи про обмеження фізичної особи у дієздатності та визнання особи недієздатною). Однак ці дії слід розілядати тільки як розпорядження процесуальними правами

За загальним правилом, судові витрати, понесені сторонами при розгляді справи порядком окремого провадження, не відшкодовуються. При зверненні до суду необхідно подати документи про сплату судового збору¹ та витрат на інформаційно-

Н

ілнопілно ло положень ст. З Декрету Кабінету Міністри України "Про лерж.іине мито" ставка державного мита у справах окремого провадження становить 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

200

І і.її... 21.

Окреме прояалжгнпм

технічне забезпечення розгляду справи, крім випадків, встановлених ст. 81 ЦПК.

В основу порядку розгляду та вирішення справ окремого провадження покладені загальні правила цивільною судочинства, тобто правила позовного провадження. Оскільки справам окремого провадження притаманні особливості, шо характеризують провадження в цілому та кожну категорію справ окремо, то загальні правила цивільного судочинства застосовуються з певними винятками та доповненнями.

Таким чином, принадження по кожній справі, шо віднесена до окремого провадження, утворює певний синтез загальних правил цивільного судочинства, правил, що притаманні окремому провадженні в цілому, а також тих, що характеризують виключно певну категорію справ. Специфіка провадження по кожній категорії справ регулюється шляхом визначення процесуальних винятків та доповнень до загального порядку розгляду справ.

В окремому провадженні діє багато положень, притаманних позовному провадженню. Загальними с вимоги, шо пред'являються до відкриття провадження у справі, його підготовки, судового розгляду, доказів і доказування, ухвалюваного по справі рішення, а також перегляду постановлених у справі судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку і г. ш

Рішення суду у справах окремого принадження не підлягають примусовому виконанню, але мають загальнообов'язковий характер (ст. 14 ЦПК). Вони реалізуються шляхом оформлення майнових або особистих нсмайнових прав громадян, а саме: видачею свідоцтва про право власності; виправленням, поновленням чи анулюванням запису актів цивільного стану тощо.

§ 3. Обмеження інші.н.ікп дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи

Цивільна дієздатність с важливою складовою нравосуб'єктнос-ті фізичної особи, шо дозволяє їй виступати учасником цивільних відносин у повній мірі, своїми діями набувати цивільних прав та виконувати цивільні обов'язки. В окремих випадках, визначених актами цивільного законодавства, особа може бути обмежена у дієздатності або взагалі визнана недієздатною. Зокрема, відповідно до ст. 36 ЦК суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на

психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керуваїи ними. Також підставами для обмеження фізичної особи у дієздатності є зловживання нею спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, внаслідок чого особа станин. себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. Згідно зі ст. 39 ЦК фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якшо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними

Предметом судової діяльності є безпосереднє визначення наявності підстав для встановлення нікого правового стану фізичної особи, як обмеження у дієздатності чи визнанні її недієздатною.

Правом на звернення у справах про обмеження фізичної особи у дієздатності наділені члени її сім'ї, орган опіки та піклування, наркологічні та психіатричні заклади. Заяву про обмеження права неповнолітньої особи САМОСТІЙНО розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або про позбавленим її цього права може буї и подано батьками (усиновлювачами). піклувальниками, органом опіки іа піклування. Із заявою про визнання фізичної особи недієздатною можуть звернутися члени її сім'ї, близькі родичі, незалежно від їх спільного проживання, орган опіки та піклування, психіатричний заклад (ст. 237 ЦПК).

Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої, чи визнання фізичної особи недієздатною подасться до суду за місцем проживання цієї особи (ст. 236 ЦПК), а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі — за місцем знаходження цього закладу.

Така заява повинна містити чаїначення обставин, що свідчать про психічний розлад чи підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, поставила себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, в скрутне матеріальне становище. У заяві про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або про позбавлений її цього мають бути викладені

202

Глав* 21.

Окргме провадження

203

обставини, що свідчать про негативні матеріальні, психічні чи інші наслідки реалізацій цього права для неповнолітнього. Заява про визнання фізичної' особи недієздатною має містити виклад обставин, що свідчать про хронічний, стійкий психічний роч.іад. внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій і а (або) керувати ними.

При підготовці справи до судового розгляду за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначається судово-психіатрнчна експертиза. Якщо таких даних немає, то експертиза не проводиться, а ухвалюється рішення про відмову у задоволенні поданої до суду заяви.

Відповідно до ст. 240 ЦПК справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника та представника органу опіки та піклування Питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом з урахуванням сгану її здоров'я.

Рішення суду про обмеження цивільної дісздатності фінічної особи (у тому числі про обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною після набрання ним законної сили надсилається органові опіки та піклування. Таке рішення г підставою для призначення фізичній особі, обмеженій у цивільній дісздатності, піклувальника, а недієздатній фізичній особі — опікуна.

За загальним правилом, суд, який ухвалив рішення, не має права його змінити чи скасувати. Однак у зв'язку зі специфікою справ окремого провадження взагалі та справ про обмеження фізичної особи у дісздатності чи визнання фізичної особи недієздатною зокрема, таке рішення суду може бути скасоване. Пояснюється цс особливістю повноважень суду при розгляді таких справ. У цьому разі розглядається питання не про наявність чи відсутність підстав для обмеження у дісздатності чи визнання недієздатною, а про те, чи існують підстави для поновлення такої особи у дієздатності. Тому і йдеться про те, що суд не переглядає власного рішення. V разі ж виникнення сумніву щодо законності та (або) обгрунтованості ухваленого рішення суду, не постає питання про поновлення у дієздатності, а має відбуватися перегляд рішення суду в апеляційному, касаційному порядку чи у зв'язку з винятковими обставинами

в порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством.

Законом визначене коло заявників, наділених законом, правом на звернення до суду із заявою про поновлення фізичної особи у дієздатності. У справах про обмеження фізичної особи у дісздатності це може відбуватися за заявою самої фізично! особи, її піклувальника, членів сім'ї або органу опіки та піклування (ст. 38 ЦК). У справах про визнання фізичної особи недієздатною заявниками можуть бути опікун або органи опіки іа піклуиання (ст. 42 ЦК). Тобто, в останньому випадку не визнається право на звернення до суду за фізичною особою, яка визнана судом недієздатною.

У випадку скасування рішення суду про визнання особи недієздатною, а також про обмеження у дісздатності, коли підставою для нього була наявність психічного розладу, обов'язковим є проведення судово-исихіатричної експертизи, яка мас засвідчити значне поліпшення стану здоров'я фізичної особи або видужання (и. 7 Постанови Пленуму Верховною Суду України Ns 3 від 28 березня 1972 р. "Про судову практику в справах про иизиання іромадянина обмежено дії їда і ним чи недієздатним").

Рішення сулу після набрання ним законної сили надсилається орі-ану опіки та піклування, ноно є підставою для зняття встановлених над фізичною особою опіки чи піклування

§ 4. Надання неповнолітній особі повної цивільної дісздатності

Надання фізичній особі повного обсягу цивільної дісздатності (емансипація) є новим інститутом у цивільному праві. Відповідно до ст. 35 ЦК надання повного обсягу цивільної дісздатності до досягнення повноліття чи до одруження можливо у разі: якщо неповнолітня особа, яка досягла шістнадцяти років, працює за трудовим договором, а також якщо неповнолітня особа записана матір'ю або батьком дитини. Набуття повного обсягу цивільної дісздатності здійснюється на підставі рішення органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлкшлчіи) або піклувальники Тільки у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду. Процесуальний порядок розгляду та вирішення пит категорії справ визначенні! ст.ст. 242-245 ЦК.

Ml

і Щ..І

Окрємг іірона.глі'іінн

205

Ще однією підставою для надання повного обсягу дієздатності с бажання фізичної особи, яка досягла шістнадцяти років, займатися підітри* мшшькою діяльністю, однак у цьому разі ЦК не передбачає можливості надання повного обсягу цивільної дієздатності у судовому порядку.

Предмаюм судової діяіьності в цін категорії справ є встановлення підстав для надання неповнолітній фізичній особі повного обсягу дієздатності, визначення відповідності встановлення нового правового стану інтересам самої особи, якщо ба-П.КИ (усиновлювачі), піклувальник не дають згоди на емансипацію.

Право на звернення до суду MM сіма неповнолітня особа, причому в її інтересах може звернутися представник, якого особа уповноважила. Ним фактично не може виступати законний нредсіанник, остым братиме участь у справі як заінтересована особа, адже ця категорія справ саме стосується припинення такого представництва.

Заява подається до суду за місцем проживання неповнолітньої особи (ст. 242 ЩІК, ст. 29 ЦК) і ма< містиш лапі про те, що особа працює за трудовим договором або є матір'ю чи батьком відповідно до актового запису цивільного стану. Заява оплачується судовим збором.

Справа розглядається у судовому засіданні за участю заявника, одного або обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника Обов'язковою с участь представників органів опіки і піклування (ст. 244 ЦПК).

За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення. Якщо буде встановлено, що надання повного обсягу дієздатності неповнолітній фізичній особі відповідає її інтересам, а також за наївності встановлених законом підстав, суд ухвалює рішення про задоволення вимоги. У цьому разі повного обсягу дієздатності особа набуває після набрання рішенням суду законної сили. Рішення суду видасться заявникові, а також пал снлаї гься органові опіки і піклування, зокрема для зняття піклування.

§ 5. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою

Чинне цивільне процесуальне законодавство передбачає мож-шшісіь зміни правового стану осіб шляхом визнання їх безше-но відсутніми або оголошення померлими в судовому иоряд-

ку. Безвісна відсутність громадян може бути пов'язана із сти-чіііннм лихом, нещасними випадками та будь-якими іншими обставинами. Відсутність фізичної особи у місці постійного проживання або переважною перебування, а також відсутність відомостей про це притом тривалого часу створює невизначеність у тих або інших правовідносинах для певного кола осіб, що перешкоджає здійсненню ними суб'єктивних прав. У зв'язку з необхідністю захисту інтересів осіб, які перебувають у певних правовідносинах з особою, щодо якої тривалий час немає відомостей в місці її проживання, виникає потреба у зміні правового стану такої особи.

Підсудність справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою встановлена законом З урахуванням інтересів фізичних і юридичних осіб, здійснення суб"єктивних прав та виконання обов'язків яких залежить від рішення суду по справі. Ці справи розглядаються судом за місцем проживання або знаходження заявника. Місцем проживання визнається тс місце, де фізична особа постійно або переважно проживає. Місцем прожинання фізичної особи у віці від 10 до 14 років, або осіб, які перебувають під опікою, визнається місце проживання їхніх батьків (усиновителів) або опікунів (ст. 29 ЦК). Місцем знаходження юридичної особи визнається місце її державної реєстрації (ст. 93 ЦК).

У ЦПК не іаліачено, хто саме може шерпу іися до суду з вимогою про ви знання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення П померлою. При вирішенні питання про суб'єкт звернення слід застосовувати ст. 4 ЦПК, відповідно до якої справа в суді може бути порушена особою, яка мас заінтересо-ианіеп. у і.міііі правового стану відсутньої особи.

Заява по справі про пишання громадянина безвісно відсутнім або оголошення Кого померлим мас відповідати загальним вимогам, закріп кпим сі II^і» ЦПК. Вона подається у письмовій формі та мас містити: назву суду, до якого подасться заява; точну назву заявника, його місце проживання або знахо і ня, а також назву представника заявника, коли ним порушується справа; чітко сформульовану вимогу, з якою звертається до суду заявник; виклад обставин, якими заявник обірун-товус свої вимнім, та зазначення доказів, що підтверджують ці вимоги, а також підпис заявника або його представника із за-ін.іменням часу подання заяви.

Обставинами, які обґрун говують заявлені вимоги, є: невідомість перебування відсутнього іромадянина; неможливість усу-

206

Глав* 21.

Окреме лропалженмя

207

пути цю невідомість; тривалість безвісної відсутності; події, що заірожували смертю або дають підставу припуска і и tani-бель фома;іянина від певного нещасного випадку. Крім зазначених обставин у заяві обов'язково слід вказати, з якою метою заявник просить визнати громадянина безвісно відсутнім або оголосити його померлим. До заяви додаються документи про сплату судового збору та втрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи.

В ході підготовки до розгляду справ про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення його померлим суддя повинен встановити осіб (родичів, співробітників та інших), які можуть дати відомості про відсутнього, а також запитати відповідні організації за останнім місцем його роботи про наявність відомостей щодо відсутнього. Суддя має також визначити коло осіб, які заінтересовані в розгляді справи, та з'ясу-ііаіи їхнє процесуальне становище, допустити або залучити їх до участі в процесі та повідомити нро місце і час розгляду справи. Коло таких осіб зумовлюється мстою, з якою заявникові необхідно визнані громадянина безвісно відсутнім або оголосити ного померлим. Як МШтерооомнІ особи можуть німій участь у справі члени родини шинника та інші особи, що мають право на одержання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, якщо справа порушена з метою призначення пенсії заявникові або його дням

Відповідно до ст. 248 ЦПК сул нри відкрити провадження у справі вживає заходів через органи опіки та піклування щодо встановлення опіки над млином фізичної особи, місце перебування якої невідоме, якщо такої не встановлено. Безпосередньо дії, спрямовані на опіку над майном, здійснюються згідно із ст. 44 ЦК нотаріусом у порядку, встановленому ЦК, Законом України "Про нотаріат" та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Справи розглядаються у відкритому судовому засіданні з участю заяшшка та шішсрссованпх осіб, а також свідків та інших осіб, які сприяють здійсненню правосуддя.

Суд мас відмовити у задоволенні заяви, якщо буде встановлено місце перебування громадянина, щодо якого вирішується ниіанни про визнання його померлим, так само як і в разі, якщо буде з'ясовано, що строк невідомості місця перебування іромадяпина не відповідає зазначеному в законі.

У резолютивній часіині рішення про задоволення заяви зазначаються не гільп дані про особу людини, яка визнається

безвісно відсутньою чи оголошується померлою, але і початок безвісної відсутності або день смерті такої фізичної особи, які шгшачаються відповідно до правил, встановлених законом. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про відсутнього, початком безвісної відсутності вважається перше число місяця, цю йдо за тим, в якому були одержані останні відомості про нього, а за неможливості встановити цей місяць — 1 січня наступного року (ст. 43 ЦК). Днем смерті іромадянина, оголошеного померлим, вважається день набрання законної сили рішенням суду. У разі оголошення померлим іромадянина, який пропан без вісті за обстанин, що заірожували смертю або даюіь ніде шву припускати ного загибель від певного нещасного ии палку, суд може визнати днем смерті цього іромадянина день його гаданої загибелі (ст. 46 ЦК).

Після того, як рішення про оголошення іромадянина померлим набере законної сили, суд обов'язково повинен надіслати його копії органу реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті іромадянина, а також до нотаріальної контори або органу, що вчиняє нотаріальні дії щодо охорони спадкового майна (ст. 249 ЦПК).

Рішення, яке набрало законної сили, породжує певні нраво-ш наслідки: у непрацездатних членів сім'ї виникає право па пенсію; подружжя такої особи мас право розірвати шлюб у спрощеному порядку; з'являється можливість усиновлювати дней без згоди відсутнього та ін.

Визнаній особи безвісно відсутньою має умовний характер, спричинений нсішіначсшсію цивільних га інших відносин за учасгю відсутньої особи. Тому у разі, якщо фізична особа, щодо якої ухвалено рішення суду про ви знання її безвісно відсутньою, з'явилась, рішення суду скасовується.

Відповідно до сг. 250 ЦПК у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою чи оголошено померлою, або відомостей про місце перебування цієї особи, суд за місцем перебування особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника і а інших заінтересованих осіб і скасовує свое рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

208

Blog

Міністерство освіти І науки україни цивільний процес навчальний посібник