Курс лекцій для студентів відділення «Журналістика»
| Вид материала | Курс лекцій |
- Курс лекцій спеціальністю 0600101 „Правознавство, 1295.63kb.
- Курс лекцій Курс лекцій "Макроекономіка" рекомендований для використання в навчальному, 1093.94kb.
- Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 030301 журналістика Затверджено, 244.64kb.
- Робоча навчальна програма спецкурсу для студентів спеціальностей 030200 Журналістика, 210.63kb.
- Курс лекцій та вправи для студентів Рецензенти, 1823.57kb.
- Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 030301 журналістика Затверджено, 191.2kb.
- Курс лекцій з дисципліни «Релігієзнавство», 1281.68kb.
- Курс лекцій Дніпропетровськ 2005 Культурологія. Курс лекцій. Електронна версія. Для, 2715.49kb.
- Конспект лекцій Хмельницький, 2005 Снозик О. В. Безпека життєдіяльності, 909.72kb.
- Робоча програма навчальної дисципліни голодомор в Україні: медійний аспект напряму, 273.08kb.
Міністерство освіти і науки України
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Ірина КОПИСТИНСЬКА
Проблематика засобів масової комунікації
Курс лекцій для студентів відділення «Журналістика»
у 2-х частинах
Частина 1
Зміст
Політична проблематика ЗМК
Тема 1. ДІЯЛЬНІСТЬ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПІД ЧАС ВИБОРІВ ПРЕЗИДЕНТА
1. Законодавство про вибори Президента України в контексті діяльності ЗМІ
2. Правове регулювання проведення передвиборної агітації у ЗМІ
3. Форми передвиборної агітації у ЗМІ
4. Права та обов’язки ЗМІ у період виборів Президента України
5. Як ЗМІ уникнути відповідальності за зміст розповсюджуваної ним передвиборної агітації.
6. Особливості поширення інформації про кандидатів
Тема 2. Роль журналістів у забезпеченні вільних і чесних виборів
1. Що таке вільні та чесні вибори.
2. Як викликати довіру до того висвітлення виборів, яке пропонуєте ви.
Тема 3. ПОЛІТИЧНЕ ПОРТРЕТУВАННЯ У ПРЕЗИДЕНТСЬКІЙ ПЕРЕДВИБОРЧІЙ КАМПАНІЇ
- Політичний портрет і створення іміджу політика
2. Роль емоцій у політичному портретуванні
Тема 4. ПОЛІТИКА, ПРЕСА, ВЛАДА: СТЕРЕОТИПИ І НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ВЗАЄМОВІДНОСИН
1. Четверта влада проти інших трьох
2. Цензура в Україні і тиск влади на ЗМІ
Економічна проблематика ЗМК
Тема 5. Економіка на сторінках європейської преси
1. Головні проблеми економіки, що найретельніше відстежуються європейською пресою
2. Економічна тема у загальнополітичних виданнях
3. Словник найуживаніших економічних термінів
Тема 6. Джерела економічної інформації
1. Про що говорять цифри і факти
2. Інтернет-джерела економічної інформації
Тема 7. Як подати економічну статтю
1. Для бульварної газети
2. Для ділового тижневика у регіоні
3. Для щоденної економiчної газети
4. Поради журналістам, котрі пишуть про економіку та бізнес
Вступне слово
Для початку з’ясуймо, що найбільше цікавить усіх людей, незалежно від віку статі і раси? Це – гроші, здоров’я і, звичайно, кохання – тобто те, що складає основу нашого повсякденного життя. Окрім того, кожного з нас хвилюють події, які відбуваються навколо. І це теж цілком зрозуміло – від того, у якому політичному суспільстві ми живемо, хто править країною, залежить і наш добробут. І зрештою, нікому не байдуже, у якому середовищі ми живемо, чим дихаємо, що їмо і що п’ємо.
Саме ці проблеми, які хвилюють майже кожну людину, зазвичай, визначають тематичне наповнення газети.
Якщо подивитися на модель регіональної та місцевої газети, то можна помітити, що вони значно відрізняються одна від одної. Але спільне в них залишається – це ті теми, які висвітлюються на їхніх шпальтах. Сучасна газета загалом висвітлює теми соціальної сфери, політики, екології, економіки, здоров’я, культури, освіти та подає різні розважальні матеріали.
Власне, саме ці проблеми та їх висвітлення у пресі вивчатимуться у курсі «Проблематика ЗМІ». Теми культури, освіти та розваг студентам пропонується на самостійне опрацювання.
Політична проблематика ЗМК
Тема 1. ДІЯЛЬНІСТЬ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПІД ЧАС ВИБОРІВ ПРЕЗИДЕНТА
1. Законодавство про вибори Президента України в контексті діяльності ЗМІ
2. Правове регулювання проведення передвиборної агітації у ЗМІ
3. Форми передвиборної агітації у ЗМІ
4. Права та обов’язки ЗМІ у період виборів Президента України
5. Як ЗМІ уникнути відповідальності за зміст розповсюджуваної ним передвиборної агітації.
6. Особливості поширення інформації про кандидатів
Об’єктивне, безпристрасне і збалансоване висвітлення подій – це випробування, яке журналісти проходять щодня. Але не існує більшого випробування на професіоналізм, аніж розпал пристрастей і тиск під час боротьби на політичних виборах. Ще не забуто тих подій, які розгорталися під час «помаранчевої» революції, коли більшість журналістів змушені були танцювати під дудку кримінально-олігархічних кланів і цим самим ледь не допомогли привели до влади представників мафії. Образ провладного кандидата у Президенти сліпо нав’язувався аудиторії читачів, глядачів, радіослухачів. При цьому порушувалися не тільки етичні норми журналістської професії, а й закони, яких повинні дотримуватися працівники пера і мікрофона.
Саме тому вам, як майбутнім спеціалістам необхідно знати і розуміти закони, які поширюють на період політичних виборів. Звісно, ці закони змінюються, удосконалюються. Перед кожними виборами виходять нові версії законів. Однак незмінною залишається основа тих засад, якими повинні керуватися журналісти у цей час.
1. Законодавство про вибори Президента України в контексті діяльності ЗМІ
Вибори – це період, протягом якого у правлячих партій і політичних лідерів, що балотуються, виникає дуже сильне бажання маніпулювати засобами масової інформації і контролювати процес подачі фактів.
Політичні вибори – це виклик, який загострює необхідність представлення громадянам усіх фактів, суджень та ідей, що виникають у ході кампанії. І журналісти виступають в ролі вістівників, завдяки яким голос народу чути крізь шквал політичних дебатів.
Виборче законодавство незалежної України має досить складну історію свого створення, яка пов’язана із низкою особливостей становлення нашої держави, з пануючою у певні історичні проміжки політичною кон’юнктурою, що потребує адаптації вітчизняного законодавства до своїх вимог.
З часу проголошення незалежності ми маємо вже третю, оновлену, редакцію Закону України „Про вибори Президента України”, ухвалену Верховною Радою України 18 березня 2004 року. Потреба вдосконалення законодавства про вибори Президента була зумовлена тим, що усі попередні редакції його мали досить значні недоліки та прогалини. Нова редакція Закону має суттєві якісні та кількісні переваги. Ми не будемо зупинятися на усіх з них, розглянемо лише ті, які стосуються діяльності ЗМІ. А саме на одному з найважливіших і найскладніших моментів етапів виборчого процесу – передвиборчої агітації.
Як показує практика виборів, найбільше порушень спостерігається саме на цьому етапі виборчих перегонів. Відповідальну і навіть вирішальну роль у проведені передвиборчої агітації відіграють ЗМІ, яким належить здійснювати агітаційну, просвітницьку та інформаційну функції. Це, зокрема, підтверджується тим, що на виборах Президента 1999 р. найбільшу частину коштів виборчих фондів кандидатів на пост Президента України було спрямовано на ведення передвиборчої агітації саме у ЗМІ - 71,68 %, у тому числі їх левова частка припадає на телебачення – 52, 66 %, на радіо –
11, 78%, на пресу – 10,25 %.
Нова редакція закону деталізувала цей виборчий етап. Зміни принесли багато позитиву, але водночас створили і багато проблем.
Проведення передвиборної агітації регламентується розділом VIII Закону. Цей розділ налічує 8 статей, якими встановлено строки і засоби проведення передвиборної агітації, її форми, використання зМІ різних видів під час проведення агітації, процедуру і строки проведення теледебатів, заборони та обмеження щодо ведення передвиборної агітації тощо. Слід зазначити, що у новий Закон увійшли норми з правових актів, прийнятих Центральною виборчою комісією перед президентськими виборами 1999 року.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону передвиборна агітація може здійснюватися у будь-якій формі та будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України, за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку та проведення виборів, та за рахунок коштів виборчих фондів кандидатів на пост Президента України.
У новій редакції Закону знову закріплено право кандидатів на пост Президента на рівні умови ведення передвиборчої агітації. Однак, як показує практика та аналіз норм Закону, цей принцип реалізувати вповні було вкрай проблематично.
На жаль, нова редакція закону не розв’язала проблему співвідношення категорій “передвиборна агітація” та “політична реклама”. Безумовно, це є найбільш дискусійним питанням щодо ведення передвиборної агітації кандидатами на пост Президента у ЗМІ.
Неприємним нововведенням Закону є положення частини шостої статті 60, згідно з яким ЗМІ усіх видів зобов’язані не пізніш як за 130 днів до дня проведення виборів встановити розцінки на вартості одиниці ефірного часу та одиниці друкованої площі на комерційну політичну рекламу (агітацію). Розмір цих розцінок не повинен перевищувати відповідний середньозважений показник, що передує останній квартал року, що передує року проведення виборів. Що ж це означає? Це показник, який розраховується засобом масової інформації за такою формулою:
СЗП = В : К,
де: СЗП – середньозважений показник вартості одиниці друкованої площі або ефірного часу в ЗМІ; В – виручка засобу масової інформації від розповсюдження комерційної реклами за четвертий квартал 2003 року; К – кількість одиниць друкованої площі (ефірного часу), фактично використаних для розповсюдження комерційної реклами за четвертий квартал 2003 року. Слід зазначити, що ЗМІ, які зареєстровані після закінчення четвертого кварталу 2003 р., розраховують середньозважений показник вартості одиниці друкованої площі на підставі даних за весь період з початку їх діяльності і до 23 червня 2004 р.
Зважаючи на реальний стан діяльності медіа у світі та в Україні було прийнято рішення про те, що ЗМІ можуть розраховувати середньозважений показник окремо для робочих днів, а також окремо для вихідних і святкових днів, а також окремо для різних за кількістю потенційної аудиторії ефірного часу чи друкованої площі.
Кількість потенційної аудиторії визначає засобом масової інформації самостійно, виходячи з таких показників як часові проміжки мовлення електронного (аудіовізуального) засобу масової інформації (мається на увазі “прайм-тайм”, інші години), та місце розміщення реклами в друкованому ЗМІ (на першій і останній сторінці, на інших сторінках) та поліграфічне виконання (у звичайному поліграфічному виконанні, в особливому поліграфічному виконанні тощо).
Законом детально розписано порядок використання електронних та друкованих ЗМІ, однак, цей порядок не є досконалим. Зокрема, це стосується проведення теледебатів між кандидатами на пост Президента, порядку надання кандидатам друкованої площі та ефірного часу за рахунок коштів Державного бюджету, що виділяються на проведення виборів.
Нова редакція Закону не наділяє Центральну виборчу комісію реальними важелями впливу на порушників порядку проведення передвиборчої агітації. Фактично безконтрольним з боку Центральної виборчої комісії ц виборчій кампанії, що наближається, можуть стати друковані ЗМІ, адже Закон не зобов’язує їх друкувати свої розцінки та надсилати їх до ЦВК, як це повинні робити електронні (аудіовізуальні) ЗМІ. Це також є проблемою рівності самих ЗМІ.
2. Правове регулювання проведення передвиборної агітації у ЗМІ
Розглянемо, як нова редакція Закону України „Про вибори Президента України” визначає поняття передвиборної агітації. Етап ведення передвиборної агітації – одна з ключових стадій виборчого процесу. Значною мірою саме якість проведеної кандидатами та їхніми командами у цей період роботи і визначає результат виборів. Ось чому до проведення агітацій та до осіб, які цим займаються, законодавством висунуто низку досить серйозних вимог. Зважаючи на це, особливого значення набуває проблема ідентифікації передвиборної агітації про хід виборів та про кандидатів.
Нова редакція Закону не містить чіткого визначення поняття передвиборної агітації. Відповідно до статті 58 Закону, „передвиборна агітація може здійснюватися у будь-якій формі та будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України. Громадяни України мають вільно і всебічно обговорювати передвиборні програми кандидатів на пост Президента України, політичні, ділові та особисті якості кандидатів, вести агітацію „за” або „проти” кандидатів”.
Не надто додає ясності і позиція ЦВК, що закріплена у Положенні про порядок використання ЗМІ для проведення передвиборної агітації під час виборів. Згідно з цим документом, проведення передвиборної агітації через ЗМІ - це розповсюдження суб’єктами проведення передвиборної агітації через ЗМІ у спосіб і у формах, що не суперечать чинному законодавству, такої інформації, яка спонукає виборців до участі у виборах і вільного волевиявлення „за” або „проти” того чи іншого кандидата на пост Президента України”.
Як бачимо, ключовою ознакою агітаційної інформації є її спонукальний характер. Можна також відзначити, що Закон протиставляє агітацію і обговорення передвиборних програм кандидатів, політичних, ділових та особистих якостей кандидатів. Це означає, що доводячи до відома громадян інформацію про біографії, діяльність кандидатів, організовуючи обговорення їхніх програм, ЗМІ діятимуть не як суб’єкти передвиборної агітації (оскільки вони не є самостійними суб’єктами такої діяльності), а у порядку реалізації свого права (та навіть обов’язку) на висвітлення ходу виборчого процесу. Відповідно, на таку діяльність не поширюються обмеження, встановлені Законом для передвиборної агітації.
Агітаційними також не будуть вважатися передачі та матеріали ЗМІ, які носитимуть інформуючий та матимуть нейтральний за емоційним забарвленням характер і не міститимуть закликів у будь-якій формі щодо голосування „за” або „проти” того чи іншого кандидата, а також коментарів, які б носили агітаційний характер.
Для того, щоб стати переможцем у передвиборній гонці, кандидати на посаду Президента використовують будь-які засоби і ресурси. Як ми уже зазначали, левова частка коштів вкладається у передвиборну агітацію. Для пересічного громадянина політична реклама є серйозним джерелом інформації, яка дозволяє не лише розібратися у власних симпатіях до політичних сил, що прагнуть влади, але й оцінити потенціал кандидата, його матеріальні та організаційні можливості.
Питання правового регулювання ідентифікації форм передвиборної агітації у ЗМІ є чи не найголовнішим у передвиборний період. Досвід минулих виборчих кампаній засвідчив, що нерідко у різноманітних матеріалах, програмах, передачах ЗМІ, які не означені як, наприклад, політична реклама, міститься інформація, яка закликає аудиторію підтримати того чи іншого кандидата, робиться наголос на позитивних або негативних рисах останнього. Такі приклади порушень ми мали на перегонах 2004 року. Згадаймо ситуацію, коли по усіх каналах у новинах пройшла інформація, нібито охоронцями кандидата у Президенти Віктора Ющенка було вчинено побиття водія КАМАЗа, що порушив правила дорожнього руху. Очевидно, що ситуація була спровокована, а інформація мала на меті підірвати авторитет Ющенка. Більше того, на центральних телеканалах практично була відсутня позитивна інформація про лідера „Нашої України”, натомість провладний кандидат Віктор Янукович фігурував у новинах постійно.
Одразу зазначимо, що інформаційні матеріали, програми, передачі ЗМІ при висвітлені подій, пов’язаних з виборчою кампанією, не повинні виявляти упередженість чи надавати перевагу одному із кандидатів у Президенти України.
Відповідно до частини третьої статті 58 Закону „до передвиборної агітації не відносяться офіційні повідомлення в період виборчого процесу (без коментарів, які можуть мати агітаційний характер, а також відео -, аудіо записів, кінозйомок, фотоілюстрацій) про дії кандидатів на пост Президента України, пов’язані з виконанням ними посадових (службових) повноважень, передбачених Конституцією України або законами України”.
Частина десята статті 64 цього ж Закону говорить про те, що „включення до інформаційних теле-, радіопрограм передвиборних агітаційних матеріалів кандидатів на пост Президента України або політичної реклами забороняється. Політична реклама повинна бути відокремлена від інших матеріалів і означена як така”. Частина четверта статті 64 Закону наголошує, що „державним та комунальним засобам масової інформації, їх посадовим та службовим особам і творчим працівникам під час виборчого процесу у своїх матеріалах і передачах, не обумовлених угодами... забороняється агітувати „за” або „проти” кандидатів на пост Президента України, оцінювати їхні передвиборні програми або віддавати їм перевагу в будь-якій формі”. Слід також особливо звернути увагу на те, що цією ж законодавчою нормою передбачено: „У разі порушення ними (ЗМІ) цієї вимоги за поданням ЦВК або відповідної територіальної виборчої комісії діяльність цих засобів масової інформації за рішенням суду може бути тимчасово припинена”. Вже саме це вказує на необхідність серйозного підходу ЗМІ до питання розміщення матеріалів передвиборної агітації. Адже розміщення, наприклад, прихованої політичної реклами в інформаційних програмах телекомпаній може призвести до закриття останньої.
Отже, слід чітко розмежовувати інформаційні повідомлення та агітацію, як заклик до виборців проголосувати за того чи іншого кандидата. Якщо, скажімо, у випуску новин буде поширена інформація про те, що кандидат В. (до того ж одна з найвищих посадових осіб держави), зазначає, що соціальне забезпечення військовослужбовців є головною проблемою уряду – це не є агітація, а офіційне повідомлення. У випадку, коли у тому ж випуску новин зазначається, що кандидат В., коли стане Президентом, значну частину своєї діяльності на цій посаді буде приділяти саме вирішенню питання соціального забезпечення військовослужбовців – це, безумовно, є формою передвиборної агітації. У цьому сенсі канали, які у новинах популяризували особистість кандидата від влади Віктора Януковича, законодавства не порушували. Але зрозуміло, що новини за постійного фігурування Прем’єра (причому, у передвиборчий період таких роликів відчутно побільшало) позитивно відображалися на його іміджі.
Логіка Закону про вибори Президента полягає у тому, що журналістські матеріали (розповіді про кандидатів і партії, повідомлення про передвиборні заходи) повинні бути витримані виключно в інформаційному ключі без ознак агітації (без коментарів, без надання переваг тому чи іншому кандидату, без оціночних суджень на адресу учасників виборів).
Для уникнення ЗМІ можливих конфліктів у зв’язку із розмежуванням передвиборної агітації та інформаційних матеріалів необхідно пам’ятати, що журналісти під час передвиборчої кампанії повинні подавати матеріал об’єктивно, безсторонньо, нейтрально. При розповсюдженні інформаційних матеріалів журналіст не повинен задаватися питаннями на кшталт: „Чесний чи нечесний це кандидат?”, „Справедливий чи не справедливий?”, „Добрий або поганий” тощо, а також, зрозуміло, відповідати на них. Так, наприклад, у репортажі з передвиборного заходу можна лише розповісти про свою участь як спостерігача на ньому, однак не потрібно виявляти своє відношення до того, що відбувається. Не треба ставити у зв’язку з цим перед собою і аудиторією питання (наприклад, чому відбувся захист, для чого він був організований, кому він вигідний) і відповідати на ці питання. Необхідно, щоб журналіст не прогнозував, хто з кандидатів переможе. Інформаційний матеріал відповідає на прості питання: хто, що, де і коли.
3. Форми передвиборної агітації у ЗМІ
Нарешті ми підійшли до питання, які ж форми передвиборної агітації у ЗМІ передбачені новою редакцією Закону України „Про вибори Президента України”. Відповідно до статті 60 Закону передвиборна агітація у ЗМІ проводиться у формі публічних дебатів, дискусій, круглих столів, прес-конференцій, інтерв’ю, виступів, політичної реклами, теленарисів, відеофільмів, інших публікацій та повідомлень про кандидата на пост Президента України, партію (блок), яка висунула кандидата, та в інших формах, що не суперечать Конституції України та законам України.
На жаль, чинне законодавство при вибори не розкриває суть понять „теленарис”, „виступ”, „круглий стіл” тощо. На сьогодні єдиним шляхом для юридичного розуміння подібних форм передвиборної агітації у ЗМІ є застосування підходу ЦВК, який викладено у проекті Положення про порядок використання ЗМІ для проведення передвиборної агітації під час виборів Президента України.
Отже, формами передвиборної агітації відповідно до Закону та Положення є:
- виступ – особисте звернення до виборців суб’єктів проведення передвиборної агітації через ЗМІ, основним змістом якого є викладення передвиборної програми кандидата на пост Президента;
- інтерв’ю – відповіді суб’єктів проведення передвиборної агітації на запитання, поставлені журналістами;
- прес-конференція – виклад суб’єктами проведення передвиборної агітації передвиборної програми кандидата перед представниками ЗМІ, а також відповіді на запитання;
- „гаряча лінія” – відповіді суб’єктів проведення передвиборної агітації на запитання телеглядачів, радіослухачів у прямому ефірі або читачів друкованих ЗМІ під час телефонних розмов у редакції;
- дебати, дискусії – публічний обмін думками двох і більше кандидатів на пост Президента, їх довірених осіб з широкого кола суспільних проблем, розв’язання яких пропонується у передвиборних програмах кандидатів;
- „круглий стіл” – колективний обмін думками між кандидатами, їх довіреними особами за участю представників ЗМІ та виборців у межах проведення передвиборних агітаційних заходів;
- політична реклама в ЗМІ – розповсюджувана суб’єктами проведення передвиборної агітації інформація про кандидата, оплачена за рахунок коштів його особистого виборчого фонду, специфікою якої є емоційність, образність, виразність, лаконізм, а метою – пропаганда ідей, поглядів, програмних документів кандидата для формування його політичного іміджу, створення позитивної громадської думки про нього та бажаного впливу на подальшу поведінку учасників виборчого процесу; інформація про того чи іншого кандидата на пост Президента, метою якої є створення його негативного політичного іміджу, має значення антиреклами (чорний PR).
- Теленариси, відеофільми, публікації, повідомлення та інше.
4. Права та обов’язки ЗМІ у період виборів Президента України
Головні права ЗМІ у виборчий період закріплені у частині четвертій статті 13 Закону України „Про вибори Президента України” і є наслідком реалізації загального принципу відкритості та доступності інформації про вибори. Вони полягають у тому, що представникам ЗМІ гарантується безперешкодний доступ на всі збори і засідання, пов’язані з виборами, а виборчі комісії, органи державної влади, органи місцевого самоврядування зобов’язані надавати їм інформацію щодо підготовки і проведення виборів.
До двох представників ЗМІ мають право бути на засіданнях будь-якої виборчої комісії, у тому числі при підрахунку голосів та встановленні результатів голосування, на виборчій дільниці в день виборів чи в день повторного голосування. Це право реалізується без дозволу чи запрошення відповідної комісії (частина дев’ята статті 28 Закону). При цьому виборча комісія може позбавити представників ЗМІ права участі у своєму засіданні лише у разі, якщо вони неправомірно перешкоджають його проведенню. Таке рішення повинно бути вмотивованими і приймається двома третинами голосів від складу комісії.
ЗМІ та їхні представники мають право на оскарження неправомірних дій щодо них. Це право гарантоване Конституцією України.
Обов’язки ЗМІ. Перш за все ЗМІ зобов’язані об’єктивно висвітлювати хід підготовки і проведення виборів. Суть поняття об’єктивно законодавством не визначена. Вочевидь, для цілей застосування цієї норми, найдоцільніше розуміти під наведеним терміном достовірність інформації про вибори, що оприлюднюється у ЗМІ. Крім того, щодо інформації про діяльність органів влади (у тому числі виборчих комісій) та інформації, яка необхідна громадянам для реалізації своїх прав та свобод, законодавчо передбачена вимога про її оперативність (стаття 34 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”).
Законодавством про вибори а також Законом „Про телебачення і радіомовлення” закріплюється вимога до ЗМІ (насамперед, державних) щодо надання кандидатам рівних можливостей для передвиборної агітації.
Важливим елементом правового статусу телерадіоорганізацій у виборчий період є те, що вони звільнені від відповідальності за виступи посадових осіб, представників партій і громадських організацій, кандидатів у Президенти України, крім випадків трансляції програм, що прямо закликають до повалення існуючого конституційного ладу насильницьким шляхом або неконституційного порушення територіальної цілісності України.
Державні телерадіокомпанії, друковані ЗМІ з державною участю, участю місцевого самоврядування, їх посадові особи, творчі працівники ЗМІ у період виборчої кампанії зобов’язані дотримуватися заборони щодо підтримки або надання переваги в будь-якій формі у своїх повідомленнях, матеріалах і передачах тому чи іншому кандидату в Президенти, їх передвиборним програмам.
ЗМІ усіх форм власності зобов’язані забезпечити рівні умови оплати за ефірний час чи друковану площу для усіх кандидатів. Вони повинні також виконувати інші обов’язки, встановлені законами України. При цьому важливо пам’ятати, що відповідно до статті 45-1 Закону України „Про інформацію” повноваження органів державної влади щодо ЗМІ визначаються виключно Конституцією та законами України. Це положення є додатковою гарантією для журналістів та ЗМІ від неправомірно накладених на них органами державної влади (у т.ч. виборчими комісіями) обов’язків та відповідальностей.
ЗМІ мають право за власною ініціативою і за власний рахунок організовувати і здійснювати висвітлення ходу виборчої кампанії, діяльність кандидатів на пост Президента, висвітлення та обговорення положень передвиборчих програм, позицій з тих чи інших питань кандидатів. Однак, у такому разі ЗМІ повинен забезпечити дотримання принципу рівності доступу кандидатів на пост Президента України до ЗМІ, закріпленого другою частиною статті 11 Закону про вибори.
Розповсюджувані засобами масової інформації у такий спосіб передачі та матеріали повинні носити інформуючий та мати нейтральний за емоційним забарвленням характер і не можуть містити закликів у будь-які й формі щодо голосування „за” чи „проти” певного кандидата, а також коментарів, які можуть мати агітаційний характер.
Однак, у цій нормі ніяк не виписано, що саме вважається оціночним судженням, що саме вважається закликом і т.д. користуючись цією недосконалістю закону, журналісти часто у своїх матеріалах підводять людину до думки, за кого треба голосувати.
Однією з основних вимог до ЗМІ є вимога щодо рівності доступу кандидатів до ЗМІ. Гарантія дотримання цього принципу є:
- закріплення норми, згідно з якою передвиборна агітація у ЗМІ усіх форм власності за рахунок коштів виборчого фонду кандидата здійснюється на умовах рівної оплати за одиницю ефірного часу чи друкованої площі та обмежується лише граничним розміром витрат виборчого фонду;
- положення про те, що ЗМІ, який надав ефірний час або друковану площу кандидату на пост Президента, не може відмовити у наданні ефірного часу або друкованої площі на тих же умовах іншому кандидату. Ця вимога не поширюється на ЗМІ, засновниками або власниками яких є політичні партії – суб’єкти виборчого процесу.
Чи не найбільшим здобутком законодавчої боротьби за забезпечення права на рівний доступ кандидатів до ЗМІ є саме остання гарантія. Вона покликана унеможливити практику відмови окремим кандидатам у розміщенні матеріалів передвиборної агітації з мотивів відсутності технічних можливостей, сформованості пакету замовлень ЗМІ на розміщення реклами тощо. Саме на такі факти було чи не найбільше нарікань впродовж попередніх виборчих кампаній.
Водночас чітке виконання згаданої вимоги Закону передбачає і посилення уваги самих ЗМІ до планування власної рекламної діяльності. Цілком очевидно, що об’єктивно не маючи можливостей передбачити, хто з кандидатів звернеться до них з вимогою (!) про розміщення реклами, окремі ЗМІ постануть перед проблемою „перезавантаженості” рекламою. Для деяких ЗМІ, передусім, аудіовізуальних, це означатиме потенційне виникнення проблем у відносинах з Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення, іншими контролюючими органами. Систематичне порушення умов ліцензії на мовлення щодо загального обсягу реклами, може, наприклад, означати для телерадіокомпанії позбавлення такої ліцензії. Крім того, варто пам’ятати, що певні обмеження щодо допустимого обсягу реклами встановлює і Закон України „Про рекламу”. Ці обмеження, як вже відзначалося, поширюються і на політичну рекламу.
5. Як ЗМІ уникнути відповідальності за зміст розповсюджуваної ним передвиборної агітації
Чинне законодавство України не містить норм щодо повного звільнення відповідальності ЗМІ за зміст розповсюдженої ним передвиборної агітації. Частково це питання врегульоване стосовно телерадіоорганізацій. Відповідно до частини третьої статті 28 Закону України „Про телебачення і радіомовлення” „телерадіоорганізації та їхні керівники або уповноважені ними особи не несуть відповідальності за зміст виступів посадових осіб, представників політичних партій (блоків) і громадських організацій, кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України, кандидатів у народні депутати Верховної Ради Автономної республіки Крим, місцевих рад та на посади сільських, селищних, міських голів під час передвиборної агітації та під час підготовки та проведення референдумів, крім випадків, коли у виступах зазначених осіб, які транслюються в запису, міститься інформація, поширення якої заборонено законодавством ”.
Відповідно до Закону „Про вибори” такою інформацією є заклики до ліквідації незалежності України, зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, незаконного захоплення державної влади, війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, про посягання на права і свободи людини, здоров’я населення. Крім того, забороняється розповсюдження за відомо неправдивих відомостей по кандидата на пост Президента.
І головне. Відповідно до частини четвертої статі 28 Закону України „Про телебачення і радіомовлення” у разі трансляції програм, що містять інформацію, поширення якої заборонено законодавством про вибори, Національна рада з питань телебачення і радіомовлення за поданням ЦВК, окружної виборчої комісії може тимчасово (до закінчення виборчого процесу) зупинити дію ліцензії на право користуватися каналами мовлення!
Один із основних способів уникнути такої ситуації для ЗМІ полягає у наступному. Відповідно до Закону про вибори Президента ефірний час за рахунок коштів виборчого фонду кандидата надається на підставі угоди, що укладається між розпорядником поточного рахунку виборчого фонду кандидата та ЗМІ будь-якої форми власності. Без укладення такої угоди та надходження коштів на рахунок телерадіоорганізації надання ефірного часу забороняється. Отже, саме в таких угодах під час їх укладання повинно бути передбачено: форма передвиборної агітації; дата і час виходу матеріалу передвиборної агітації в ефір тривалість наданого ефірного часу; розмір і порядок його оплати. Крім того, бажано, щоб в угоді була передбачена умова про те, що агітаційний матеріал надається ЗМІ, скажімо, за 5 днів до ефіру. Таким чином, у редакції ЗМІ буде час для того, аби провести експертизу агітаційного матеріалу на предмет його відповідності вимогам законодавства. У разі виявлення невідповідності наданого матеріалу законодавству України редакція буде мати також час для проведення переговорів із кандидатом про усунення таких невідповідностей. Однак, слід пам’ятати, що ЗМІ може обґрунтовано, з чітким посиланням на норми виборчого законодавства лише запропонувати кандидату відредагувати агітаційний матеріал. Адже вимога про зміну змісту агітаційного матеріалу може бути розцінена як перешкоджання здійсненню виборчих прав.
Крім того, порушення кандидатом строків надання агітаційних матеріалів ЗМІ, що закріплені в угоді, може у подальшому слугувати підставою для звільнення ЗМІ від відповідальності.
6. Особливості поширення інформації про кандидатів
Загальні стандарти поширення інформації про кандидатів
Закон України „Про вибори Президента” не містить детальних вказівок про те, яку інформацію можна поширювати, а яку ні. Тому доцільно навести деякі загальні принципи свободи слова, закладені у Конституції України та міжнародних договорах, ратифікованих Україною. Ці принципи перш за все вказують на те, що політик „неминуче та свідомо відкриває себе для найретельнішого аналізу кожного слова та вчинку як журналістами, так і громадськістю взагалі і він має виявляти до цього більше терпимості, особливо, коли самостійно оприлюднює заяви, які піддаються критиці” (з Рішення Європейського суду з прав людини у справі „Лінгенс проти Австрії”). Таким чином це означає, що кандидати у президенти є більш відкритими для критики, ніж інші особи, вони мають менше права на таємницю приватного життя, оскільки свідомо роблять себе відкритими перед громадськістю взагалі та пресою, зокрема.
Однак, те, що політики є публічними особами, зовсім не означає, що вони не мають права на приватне життя. Натомість, приватне життя кандидатів є захищеним, хоча захист є меншим, порівняно з пересічними особами. Головне питання, як правило, полягає в тому, як розмежувати приватне та публічне життя особи. Насправді, провести чітку межу між публічним та приватним життям кандидата у президенти дуже складно, однак, деякі принципи встановити можна. Перш, ніж навести конкретні відповіді, варто сказати, що справедливо було би вважати, що факти з приватного життя політика можуть бути оприлюднені, якщо вони безпосередньо пов’язані із публічним життям цієї особи. Тобто, вони пов’язані з діяльністю на державних чи громадських посадах, або мають відношення до передвиборчих обіцянок чи програми, або до іміджу, який кандидат намагається створити.
А тепер спробуємо відповісти на запитання, які стосуються поширення інформації про приватне життя публічної особи.
Чи можна поширювати інформацію про сексуальні зв’язки кандидатів, сексуальну орієнтацію?
Однозначної відповіді на питання про поширення інформації про сексуальні зв’язки (у тому числі позашлюбні) та сексуальну орієнтацію кандидатів чи політиків взагалі в українському законодавстві немає. Більше того, немає єдності у цьому питанні й на міжнародному рівні. Так, наприклад, у Франції поширення такої інформації заборонено, більше того, у цій країні встановлена кримінальна відповідальність за розголошення інформації про інтимне життя особи. Такий захист мають і найвищі посадові особи у державі і кандидати на виборні посади. Натомість, в Англії, як правило, подібна інформація поширюється і часто стає підставою для відставки чиновників.
Мабуть, до цього питання варто підходити із моральної точки зору. Адже кожна людина має право на особисте життя, і це право гарантується Конституцією України. Втручання у приватне життя може бути виправдане у наступних випадках: 1) якщо дії особи мають ознаки незаконних, у тому числі, кримінально караних (наприклад, педофілія, розбещення неповнолітніх тощо); 2) якщо кандидат сам привертає інтерес до цієї теми чи намагається зобразити себе гарним сім’янином, яким не є насправді, - у цьому випадку мова йде про можливий обман виборців; 3) якщо це якимось чином прямо пов’язане з виконанням службових обов’язків (використання для цього бюджетних коштів чи робочого часу чи щось інше). У інших випадках за кандидатами має зберігатися право на приватне життя.
Чи можна поширювати інформацію про колишні судимості кандидата?
Так, інформація про колишні судимості кандидата завжди матиме легітимний суспільний інтерес громадськості. Така позиція прямо не записана в Українському законодавстві, однак подібне рішення прийняв Європейський суд з прав людини на підставі гарантій свободи слова (стаття 10 Європейська конвенція з прав людини). Наприклад, Європейський суд розглядав справу „Швабе проти Австрії” про те, чи становило порушення гарантій свободи слова засудження журналіста за розголошення інформації та докори сумління віце-президенту уряду Австрії, якого 18 років тому було засуджено за вбивство з необережності (при керуванні автомобілем у нетверезому стані). При цьому Австрійське законодавство прямо забороняло поширювати інформацію про колишні судимості особи під страхом кримінальної відповідальності. Європейський суд зайняв позицію журналіста і встановив, що „інформація про попередні вироки проти політика може бути суттєвим фактором при оцінці здатності політика виконувати політичні функції”. Таке твердження буде ще справедливішим у випадку поширення інформації щодо особи, яка претендує на зайняття найвищої посади у державі – посади Президента.
Чи можна поширювати інформацію про фінансовий стан кандидата?
Інформація про фінансовий стан кандидата у Президенти, відповідно до Закону України „Про вибори Президента” є відкритою. Стаття 50 нової редакції Закону передбачає публікацію у пресі декларацій кандидатів про майно та доходи. У цьому питанні виборчий процес суттєво відрізняється від того, який був встановлений на виборах до Верховної Ради у 2002 році. Декларації кандидатів у народні депутати не публікувалися, а ЦВК вважала їх конфіденційними.
Таким чином, журналісти та ЗМІ мають право оприлюднювати результати про офіційні доходи кандидатів, обговорювати питання про відповідність задекларованими доходами рівня життя/витрат кандидатів, публікувати іншу інформацію, яка стосується фінансового та майнового стану кандидатів. Слід відзначити, що у тому випадку, коли інформація журналіста недостовірна, можливе настання відповідальності.
Чи можна поширювати інформацію про власність кандидата, у тому числі фотокартки приватних будинків, інших об’єктів власності?
Так інформація про власність кандидата на виборні посади може публікуватися практично без обмежень. Кандидати не мають права приховувати таку інформацію чи посилатися на захист приватного життя. Публікація фотографій приватних будинків, які знаходяться у власності кандидатів, в яких мешкають кандидати, чи які вони будують, не можуть заборонятися. Для цього можна навести такі аргументи: по-перше, ці фото зроблені відкрито у публічному місці, тобто там, де будь-яка особа може прийти і побачити будинок, і по-друге, що більш важливо, дискусія щодо власності та чесності кандидатів має принципове значення для забезпечення чесної і прозорої виборчої кампанії.
Інколи власники будинків намагаються заборонити публікацію фотокарточки відео зображень, посилаючись на авторські права на будинок чи інші об’єкти. Такий аргумент не витримує жодної крити і є лише спробою не дати журналісту виконувати свою роботу. Порушення авторського права у даному випадку не буде, оскільки публікація фотографії чи зображення на телебаченні не є „відтворенням” будинку у прямому значенні. Таке зображення не завдає ніяких збитків власникам авторських прав на проект будинку.
Чи можна поширювати інформацію про членів сім’ї кандидата?
Українське законодавство також не містить конкретної відповіді на це запитання, тому її потрібно шукати в міжнародних стандартах та принципах. Останні дають підставу стверджувати, що принаймні деяка інформація про членів родини кандидатів може вільно поширюватися. Члени сім’ї кандидата є особами, які мають обмежену публічність через їх зв’язок з публічними особами, якими є кандидати у президенти. Разом з цим обмежена публічність означає й обмежену відкритість. Тобто про осіб, які пов’язані з кандидатом у президенти можна писати все те, що їх стосується у контексті кандидата у президенти. Це ж саме стосується поширення фотографій, зроблених у публічних місцях. Якщо кандидат знаходиться на людях з якоюсь особою – дружиною чи навіть коханкою, - остання не має права заборонити публікацію таких фотографій, посилаючись на свою приватність. Виправданим буде публікувати інформацію про бізнес членів родини кандидата, якщо є підстави вважати, що до цього бізнесу причетний сам кандидат чи він створював переваги у веденні бізнесу, використовуючи службове становище тощо.
Окремо слід сказати, що неповнолітні діти мають додаткові гарантії щодо невтручання у їх приватне життя. Це пояснюється кількома факторами – як тим, що діти більш чутливі до зовнішнього втручання, так і принципом, за яким діти не відповідають за дії батьків. У зв’язку з цим, ЗМІ повинні уникати розголошення інформації про життя неповнолітніх осіб, особливо інформації, яка їх ідентифікує. Виправданим буде розміщення інформації про навчання дітей кандидата за кордоном, однак у випадку з неповнолітніми, краще таку інформацію не супроводжувати фотокартками.
Запитання і завдання для самоконтролю:
- Назвіть форми передвиборної агітації.
- Що таке політична реклама і передвиборна агітація?
- Які права мають журналісти у період виборів Президента?
- Які обов’язки мають журналісти у період виборів Президента?
- Охарактеризуйте правові норми, які регулюють проведення передвиборної агітації у ЗМІ.
- Яку інформацію про кандидатів можна поширювати у ЗМІ?
Рекомендована література до теми:
- Діяльність ЗМІ під час виборів Президента України. – К.: Геопринт, 2004.
- Шнеллінгер Ліза. Вільні та чесні вибори: посібник для журналістів з покращення висвітлення в умовах розвитку демократії: Пер. з англ. – К., IREX Про медіа, 2002.
- Освещение выборов в средствах массовой информации. – К., IREX Про медіа, 1998.
- Виборче законодавство: українська практика, міжнародний досвід та шляхи реформування / За загальною редакцією Радченка Э. В. - К.: Факт, 2003.
- Закон України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) України”
- Закон України „Про вибори Президента України”