Література першої половини ХХ століття

Вид материалаДокументы

Содержание


Образи біблійного світу
Кінцева доля
Пілат Понтій
Левій Матфей
Образ Єшуа
Галерея сатиричних образів роману
Моральна вада
Бездомний (Понирьов)
Алоїзій Могарич
Прохір Петрович
Запитання і завдання
Подобный материал:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18


В доволі чисельній( якщо взяти до уваги й величезну кількість гостей, запрошених нечистою силою на диявольський бал) групі персонажів головне місце, безперечно, належить образу Воланда. Звертання до його особи міститься вже в епіграфі роману; Воланд зримо або незримо присутній в переважній більшості сцен обох сюжетних ліній роману, він взаємодіє з усіма головними героями роману; його воля і його наміри фактично ініціюють подієвий розвиток “московської” сюжетної лінії. Воланд – це сам сатана, який займає найвищу ступінь в багатій і розгалуженій ієрархії демонологічних істот. Він антипод Бога і подоба божества і демонологічному світі. Як і образ Маргарити, образ Воланда навіяний Булгакову проблематикою гетевської трагедії “Фауст”, звідки запозичено й його ім’я (нем. der Voland — чорт). Булгаковський Воланд такий же могутній і такий же досвідчений і проникливий знавець людських душ, але на цьому їх схожість і вичерпується. Булгаківський Воланд швидше протиставляється, аніж співвідноситься із своїм літературним попередником. На це вказує вже епіграф: “...тож хто ти, зрештою? - Я частка сили, що вічно хоче зла і вічно творить благо”. Воланд в романі Булгакова не протиставленй ані Богові, ані людині, в тому розумінні, що його постать не сприймається в образі традиційного зловісного спокусника людини, який прагне вибороти її душу у Бога, аби прирікти її на вічні муки. Роль булгаківського Воланда більш приваблива і в якійсь мірі благородніша: як і належить, диявол ініціює в людях вияв темних сторін їхньої душі, але при цьому дії самого диявола виявляються внутрішньо ініційованими не його бажанням ствердити свою зверхність над людиною або звеличити себе в очах Бога, а ідеєю вищої моральної справедливості, волю якої він, хоче того чи ні, виконує. Воланд карає тих, хто живе проти моралі, тих, чия поведінка несумісна із законами істини і справедливості, але (і в цьому полягає головний парадокс його образу) тим самим діє не всупереч, а у відповідності до божественного провидіння. В образі Воланда відбилася складна проблема внутрішнього співвідношення і взаємопроникнення добра і зла, підкреслена епіграфом роману.

Аналогічну роль в сюжеті “московської” лінії виконує почт Воланда, який складають демони нижчої ієрархії – Коров’єв-Фагот, Бегемот, Азазелло, Гелла. За дорученням Воланда, а інколи й власноруч вони виносять вирок справедливого суду тим, хто безумовно заслуговує на покарання. І майже завжди вони роблять це не просто із задоволенням, але й з розмахом фантазії, у формі, близькій до до веселої театральної або циркової вистави. І вже насправді королівського розмаху набуває змальований бал весняного повнолуння, влаштований у Москві Воландом та його підручними, на який з’являється незліченна кількість диявольських сил та покараних дияволом злочинці різних епох та народів. Витівкам Воланда та його підручних не в силах протистояти навіть могутній апарат каральних і слідчих органів Москви. Спробу арештувати його кіт Бегемот перетворює на комічну виставу, а усі намагання слідчих напасти на слід “невідомих злочинців” або хоча б встановити їхню особу завершуються нічим. В фіналі роману, виконавши свою місію, Воланд, Коров’єв, Бегемот, Азазелло залишають Москву, а їх постаті приймають в нічному небі подобу чотирьох вершників біблійного Апокаліпсису.


Образи біблійного світу
Ім’я

Рід занять

Сюжетна позиція

Кінцева доля

Історичний прототип

Єшуа Га-Ноцрі

Мандрівний філософ

Своїм вченням викликає конфлікт в Єршалаїмі, стає причиною страждань Пілата, втручається в посмертні долі Майстра і Пілата

Після страти і воскресіння набуває божественного статусу

Ісус Христос

Пілат Понтій

Прокуратор Іудеї

Змушений ствердити смертний вирок Єшуа, через що карається муками сумління

Отримує прощення у Єшуа

Біблійний Понтій Пілат

Каїфа

Іудейський первосвященник

Ініціює арешт і смертний вирок Єшуа

Не визначена

Біблійний Каїфа

Левій Матфей

Учень Єшуа

Супроводжує Єшуа, записує його слова

Не визначена

Автор Євангелія від Матфея

Іуда із Кіріафа

Шпигун Каїфи

Провокує арешт Єшуа

Вбитий за наказом Пілата

Один з учнів Христа, зрадник свого вчителя

Афраній

Начальник таємної охорони при Пілаті

Забезпечує виконання наказу про вбивство Іуди із Кіріафа

Нагороджений Пілатом

Не визначений

Ніза

Агент Афранія

Приводить у пастку Іуду

Не визначена

Не визначений

Дісмас

Розбійник

Засуджений, як і Єшуа, до страти

Страчений

Розбійник, названий в апокрифі від Нікодима

Гестас

Розбійник

Засуджений, як і Єшуа, до страти

Страчений

Розбійник, названий в апокрифі від Нікодима

Вар-равван

Розбійник

Засуджений, як і Єшуа, до страти

Помилуваний на честь Пасхи

Розбійник, згадуваний в канонічних євангеліях


Біблійна сюжетна лінія охоплює усього чотири розділи булгаківського роману, але не поступається “московській” глибиною та важливістю порушеної проблематики і також вміщає до себе значну кількість персонажів. Головними персонажами цієї сюжетної лінії виступають Єшуа Га-Ноцрі і Понтій Пілат.

Образ Єшуа сприймається у співіднесенні з образом євангельського Христа, хоча сам Булгаков у романі жодного разу не ставить між ними прямого знаку рівності, і це справедливо, оскільки булгаківський Єшуа змальований насамперед не як Бог, а як людина, хоча, можливо, й не зовсім звичайна. Втім, зовнішня канва простеженої в євангельських текстах біографії Христа залишається й в романі Булгакова. Подібно до Христа, Єшуа – молодий мандрівний філософ, який прийшов до Єршалаїму (Єрусалиму) з метою проповідувати своє вчення. Як і реального Христа, його, скориставшись зрадою Іуди, заарештовує іудейська поліція і передає до рук римського прокуратора Понтія Пілата, який стверджує винесений йому судом іудейських священників смертний вирок. Після цього Єшуа страчують, а далі він, як про це свідчить подальший розвиток булгаківського сюжету, воскресає. Але є й суттєві розбіжності між біографіями Христа й булгаківського Єшуа. Останній має не 12 учнів-апостолів, а тільки одного – Левія Матфея. Іуда не входить до числа його учнів. Не повністю відповідними є й деякі інші біографічні реалії. І головне, вчення, що його проповідує булгаківський Єшуа, лише опосередковано (швидше по духу, а не по букві) нагадує євангельське вчення Христа. Вчення Єшуа спирається на три головні тези: істина, справедливість, гуманність. У вирішенні долі Майстра і Пілата булгаківський Єшуа запобігає до послуг диявола, що також не може свідчити на користь його ототожнення з реальним Христом. Однак, з точки зору науковців, дослідників історії (а таким і є Майстер, який пише роман про єршалаїмські події) образ Єшуа більш точно відповідає історичним реаліям тієї епохи, ніж змальований в євангельських текстах, де він значною мірою гіперболізується і звеличується, образ Христа. Намагаючись не відступити від історичної достовірності, Булгаков, водночас, не відкидає й євангельський образ Христа: і в євангелії і у Булгакова цей герой виступає як найвища моральна інстанція, яка має бути для людей взірцем і мірилом істини, добра і справедливості.

Більш деталізований і психологічно розгорнутий у романі образ римського прокуратора Понтія Пілата. Його біографічні реалії майже повністю збігаються з біблійними. Він намісник, тобто представник влади імператорського Риму в Іудеї. В минулому мужній воїн, на посаді прокуратора Іудеї, в атмосфері інтриг, які постійно плете проти нього єршалаїмський первосвященник Каїфа, виступів релігійних фанатиків, він змушений виконувати швидше поліцейські функції, відповідаючи за спокій і порядок в цій римській провінції. Йому це не до вподоби, через це він ненавидить Єршалаїм, почувається знервовано і самотньо. І все ж, на відміну від біблійного, булгаківський Пілат – це не жорстокий сатрап, який зверхньо, не вдаючись в подбробиці і навіть не замислюючись, “вмив руки” і прирік на жорстоку смерть Христа. Навпаки, ми бачимо, як відчайдушно, з усіх сил він намагається врятувати Єшуа і припиняє ці спроби лише тоді, коли ціною цього порятунку стає його власне життя. Як виявляється, слова Єшуа підпадають під дію римського закону “про зневагу до кесаря” (тобто імператора), що неминуче каралося смертю, на яку прирік би себе й Пілат, якщо б наважився захищати смпатичного проповідника й далі. У Булгакова Пілат змальований не як кровожерливий тиран, а як хвора людина, яка один раз у житті виявила слабкодухість, через що була приречена на вічні муки сумління. Більш того, як свідчить глибинний, прихований зміст “єршалаїмських” розділів, арешт Єуша, проведений іудейською поліцією, був незаконним, а докази його провини сфабриковані і підтасовані таким чином, щоб спочатку викликати у Пілата співчуття до підсудного, а потім поставити його в такі умови, за яких він ажніяк не зміг би знайти юридичних підстав для його виправдання. Пілат зрозумів усю підступність цієї інтриги Каїфи, але страх за власне життя пересилив у ньому людяність і милосердя. Він помстився Каїфі, наказавши своєму помічникові Афранію вбити зрадника і шпигуна Каїфи – Іуду із Кіріафа, посприяв долі учня страченого філософа Левія Матфея, але вже ніщо не змогло врятувати його від суду власного сумління і того жорстокого осуду, якому він піддався в євангельських текстах. Саме на те, щоб усунути історичну несправедливість, допущену щодо долі Пілата, реабілітувати його в очах нащадків і спрямований в першу чергу роман Майстра. На це сподівається й Єшуа, який наказує Воландові втрутитись в долю Майстра з тим, аби він дописав свій роман, фінальна сцена якого і довершує цей символічний акт звільнення і моральної реабілітації п’ятого прокуратора Іудеї Понтія Пілата.


Галерея сатиричних образів роману

Ім’я

Рід занять

Сюжетна позиція

Моральна вада

Кінцева доля

Історичний прототип

Берліоз

Председатель МАССОЛІТа

Вступає в суперечку з Воландом з приводу існування Христи

Ідейний конформізм, пристосуванство

Гине під колесами трамвая

Діячі радянської культури Л.Авербах, А.Луначарський та інш.

Бездомний (Понирьов)

Невдалий поет, член МАССОЛІТа

Намагається наздогнати Воланда; в клініці Стравінського стає учнем Майстра

невігластво

Став професором Інституту історії і філософії

Ймовірно, поет Дем’ян Бідний

Рюхін

Бездарний поет, член МАССОЛІТа

Супроводжує Бездомного до клініки Стравінського

Заздрість

Не визначена

В.Маяковський

Лиходєєв

Директор театру Вар’єте

Дає дозвіл на сеанс чорної магії в Вар’єте

Неробство, розпуста

Призначений завідувачем гастроному

Узагальнений тип

Босий

Голова житлового товариства

За гроші погоджує проживання Воланда у зайнятій ним квартирі

Хабарництво

Зненавидів театр і артистів

Узагальнений тип

Римський

Фінансовий директор театру Вар’єте

Намагається з’ясувати обставини таємничого зникнення Лиходєєва

Кар’єризм, заздрість

Поступив в театр дитячих ляльок

Узагальнений тип

Варенуха

Адміністратор театру Вар’єте

Намагається повідомити міліцію про загадкові події у театрі

Брехливість, грубість

Став надзвичайно вічливим і привітним працівником Вар’єте

Узагальнений тип

Семплеяров

Представник акустичної комісії Московських театрів

Один з глядачів сеансу чорної магії, де викриваються його вади

Перелюбство пихатість

Призначений завідувачем Брянського заготівельного пункту

Узагальнений тип

Алоїзій Могарич

Журналіст

Втирається в довіру до Майстра і пише на нього донос

Кляузник

Став фінансовим директором театру Вар’єте

Узагальнений тип

Прохір Петрович

Голова канцелярії видовищної комісії

Одна з жертв нечистої сили

Бюрократизм

Отримав назад втрачене тіло

Узагальнений тип

Поплавський

Економіст-плановик

Намагається зайняти квартиру покійного Берліоза

Хапужництво

Змушений повернутися до Києва

Узагальнений тип

Соков

Буфетчик Вар’єте

Один з відвідувачів “нечистої квартири”

Жульництво

Помер від раку печінки

Узагальнений тип

Латунський

Літератор

Піддає ідеологічному цькуванню Майстра

Заздрість і лицемірство

Не визначена

Председатель Главреперткома О.Литовський

Лаврович

Літератор

Пише наклепи на роман Майстра

Заздрість і лицемірство

Не визначена

Письменик В.Вишневський

Майгель

Співробітник видовищної комісії

Намагається “викрити” Воланда

Шпигунство

Вбитий Азазелло

Узагальнений тип

Аннушка

Домробітниця

Опосередковано стає причиною загибелі Берліоза

Жадібність, пліткарство

Не визначена

Узагальнений тип



Надзвичайно багатолюдна і різноманітна галерея сатиричних образів роману. Представлена виключно “московськими” розділами роману, вона вбирає до себе численні типи носіїв різноманітних людських вад, виявлених практично в усіх сферах соціально-політичного, побутового та культурного життя радянської столиці. Одним з найбільш дошкульних об’єктів вістря сатири автора виступає літературний світ Москви, представлений передусім письменницькою організацією МАССОЛІТ і тією критичною братією, яка піддає цькуванню роман Майстра.

МАССОЛІТ – масова письменницька організація, яка гротексно пародіює у Булгакова реальні літературні об’єднання, що створювались в радянській Росії в 20-30-х роках: ВАПП або МАПП (Всесоюзна і Московська асоціації пролетарських письменників), МСДПІК (Московська спілка драматичних письменників і композиторів), Майсткомдрам (Майстерня комуністичної драматургії) та інш. Члени таких організацій користувались численими привілеями, могли їздити в “творчі відпустки” за пільговими цінами, отримувати “спецпайки” і т.п. При цьому, письменниками вважалися не ті, хто пише талановито, а ті, хто має відповідне письменницьке посвідчення. В середовищі массолітівців панує атмосфера міщанства і бездарності, яка перетворює літературу виключно на інструмент отримання додаткових благ, засіб збагачення і пристосуванства. В своїй більшості цю організацію представляють письменники-графомани, які пишуть не за покликанням серця, а на догоду правлячому режиму. Непрофесіоналізму, нещирості массолітівців в романі протиставлена літературна позиція Майстра, відмічена високим професіоналізмом, творчою обдарованістю, сумлінним ставленням до своїх письменницьких обов’язків. Серед багатьох представників МАССОЛІТу автор крупним планом виділяє постаті Берліоза, Івана Бездомного (Понирьова), Рюхіна. Михайло Олександрович Берліоз – председатель МАССОЛІТа – типовий функціонер, чиновник від літератури, який гадає, що йому надане право бути тією найвищою інстанцією, яка визначає, як і про що слід писати радянським письменникам. Берліоз самовпевненно мислить себе мало що не богом, якому в царині літератури надане право вирішувати чужі долі, між тим, як іронічно зауважує Воланд, він не владний навіть над своєю долею, яка обривається безглуздо і трагікомічно. В комічному світлі змальований і поет-нездара Рюхін, якого просто розпирає від зазрощів до літературного таланту Пушкіна і Достоєвського. Своєрідне виключення становить в романі постать поета-початківця Івана Бездомного. Зображений на початку романа як типовий представник когорти графоманів, він, потрапляючи до психіатричної клініки Стравінського, знайомиться з Майстром і стає його учнем. Бездомний визнає бездарність своїх віршів і, переживши духовне відродження, постає в фіналі роману поважним і збагаченим жттєвим досвідом професором Інституту історії і філософії. Викривається в романі й літературна некомпетентність і лицемірство літературних критиків на зразок Латунського і Лавровича, які вважають за можливе повчати Майстра як і про що можна писати, а потім нещадно розправляються в пресі з його романом.

Велику за чисельністю групу складають бюрократи-чиновники різних мастей і рангів. Це, передусім, адміністративна верхівка московського театру Вар’єте, в якому Воланд і його підручні влаштовують сеанс чорної магії. Взаємостосунки директора театру Лиходєєва, фінансового директора Римського, адміністратора Варенухи характеризує амтосфера кар’єризму, пристосуванства, взаємних заздрощів і інтриг. Бюрократизм, пихатість, зловживання своїми посадовими обов’язками викриваються і сатирично висміюються в образах представника акустичної комісії Московських театрів Семплеярова, голова канцелярії видовищної комісії Прохіра Петровича, бухгалтера Ласточкіна та ін. Невід’ємну частку сатиричної галереї роману становлять численні образи лицемірів, крадіїв, хабарників, перелюбників, квартирних аферистів, таких як голова житлового товариства Босий, дядя покійного Берліоза Поплавський, буфетчик Вар’єте Соков, домробітниця Аннушка, “мешканець нижнього поверху” Микола Іванович та багато-багато інших.

Окрему групу в романі Булгакова становлять шпигуни і зрадники. З їх числа особливо виділяються постаті журналіста Алоїзія Могарича, який, з метою зайняти квартиру Майстра, скористався його довірою і написав наклеп на його роман, що стало причиною арешту Майстра, і барона Майгеля, який намагався шпигувати за Воландом, за що поплатився життям.

Булгаков працював над романом «Майстер і Маргарита» до останніх днів свого життя, припинивши (через тяжку хворобу) роботу над твором лише в лютому 1940 року, приблизно за місяць до смерті. Треба віддати належне мужньості письменника, який створював останні редакції свого роману без щонайменшої надії на те, що його твір буде опублікований. Письменник помер 10 березня 1940 року. «Вмираючи, він говорив, - пригадувала Олена Сергіївна Булгакова. – Може це й правильно… Щоб я ще міг написати після «Майстра»?..»

На щастя, роман не загинув, немовби підтверджуючи пророчий характер слів Воланда стосовно того, що «рукописи не горять». Збережений дружиною Булгакова Оленою Сергіївною, він вперше був опублікований лише в 1966 році і з цього часу впевнено увійшов до числа кращих прозових творів російської літератури ХХ ст. «Роман Майстер і Маргарита», - пише Б.Соколов, - залишиться в історії російської і світової літератури не лише як свідоцтво величної людської гідності Булгакова-письменника, не лише як гімн людині високоморальній – Єшуа Га-Ноцрі і людині творчій – майстру, не лише як історія неземного високого кохання Маргарити, але й як пам’ятник Москві, яка тепер стала невіддільна від цього великого твору».

__________________

Запитання і завдання:
  • Що вам відомо про творчу історію роману? На які літературні джерела роман роман Булгакова спирався?
  • Охарактеризуйте сюжетну побудову роману. Які сюжетні лінії розвитку дії можна у ньому виділити?
  • Охарактеризуйте сюжетну лінію роману, пов’язану із появою та дією у Москві 30-х років нечистої сили. Хто очолює цю диявольську силу? Які персонажі входять до складу почту Воланда? За яких обставин Воланд вперше з’являється на сторінках роману? Простежте основні етапи діяльності нечистої сили у Москві. В чому, на вашу думку, сенс появи у Москві нечистої сили? Яку мету вона ставить своїми діями?
  • Що служить предметом зображення «єршалаїмської» сюжетної лінії? Які відомі в історії події служать джерелом цієї фабульної лінії? Назвіть персонажів цієї фабульної лінії.
  • Як співвідносяться між собою зазначені сюжетні лінії роману? Чи поєднуються вони у фіналі роману? Як саме це відбувається? В чому сенс такої багатолінійної сюжетної побудови роману?
  • Чому головний композиційний принцип побудови роману визначають як «роман в романі»? Як ви це розумієте? Прокоментуйте цю тезу з опорою на текст твору.
  • Хто такий Майстер? Як складається його доля? Про що він пише книгу? Що спонукало його взятися за цю роботу? Як Майстер познайомився з Маргаритою? Як позначилась на його долі ця зустріч? Чому не відбулася публікація роману Майстра? Як він відреагував на це? Що відбувалося з ним далі? Чому він називає себе майстром?
  • Що вам відомо про Маргариту? Чому Маргарита відмовляється від забезпеченого життя і стає коханкою Майстра? Яку роль вона відіграла у його житті? Як Маргарита ставиться до роману, який пише Майстер? Охарактеризуйте стосунки Маргарити з нечистою силою. Як зрештою поєднуються долі обох романтичних коханців? Як ставиться до них автор?
  • Які теми та морально-філософські проблеми наголошуються у романі в зв’язку з образами Майстра і Маргарити? Як розкриваються через стосунки героїв теми митця у суспільстві, взаємини митця і влади, морального вибору, тема рятівної сили кохання? Чому в фіналі роману героям подаровано не світло, а спокій? Як ви розумієте сенс цього «дарунку»?
  • Охарактеризуйте образ Воланда. Чи схожий він на диявола, яким його традиційно уявляють? З яким іншим літературним дияволом якого письменника співвіднесений образ булгаківського Воланда? Що спільного і що відмінного між образами Мефістофеля Гете і Воландом Булгакова? Як ця смислова розбіжність виявляє себе через епіграф, дібраний до булгаківського роману? В чому сенс появи Воланда у Москві? Як його поява позначається на долях Майстра і Маргарити?
  • Яким описаний Єшуа в булгаківському романі? Чи нагадує він справжнього Христа? Що відрізняє Єшуа від Христа? Яку моральну ідею втілює образ Єшуа в романі? Як образ Єшуа пов’язаний з іншими образами роману?
  • Яким постає у романі Булгакова образ Пілата? В якій мірі він відповідає своєму історичному прототипу? Що стає причиною морального неспокою Пілата? Яку моральну ідею втілює його образ? Як ставиться до образу Пілата Майстер і сам Булгаков? Якими аргументами мотивоване це ставлення? Яку мету переслідує Майстер, обираючи Пілата головним героєм свого роману?