Література першої половини ХХ століття
| Вид материала | Документы |
- «корифеїв», 144.97kb.
- 1: Література на межі ХІХ хх ст.: основні тенденції та напрямки розвитку літератури, 241.57kb.
- Календарний план уроків зарубіжної літератури, 114.81kb.
- Першої половини ХХ століття, 4228.6kb.
- Соловій Галина Романівна, 135.13kb.
- Булгаков прозаїк, драматург, журналіст, есеїст, критик, 57.76kb.
- Тренувальні контрольні завдання для слухачів всеукраїнського конкурсу захисту науково-дослідницьких, 186.92kb.
- Електронні бібліотеки світової класичної та сучасної літератури, 81.89kb.
- Зарубіжна література, 24.18kb.
- Література перших десятиріч ХІХ століття, 5511.18kb.
ЧИТАЦЬКА ЛОЦІЯ
Головні тези розділу:_______________________________________________________________________________________
Проза й драматургія 30-х років: Головні тенденції літературного розвитку в 30-ті роки ХХ ст. ¢ Розвиток прози й драматургії в літературі 30-х років.
Життєвий і творчий шлях Т. Манна:
Новела Т.Манна “Маріо і чарівник”:
Життєвий і творчий шлях М.Булгакова: “Ех, Київ! – місто, краса!..” Творчий портрет М.Булгакова. ¢ “Реальність така, що я намагаюся жити, не помічаючи її...” Творчість М.Булгакова 1898-1928 років. ¢ “Питання моєї загибелі – це лише питання часу...” Творчість М.Булгакова 1928-1940 років.
Роман М.Булгакова “Майстер і Маргарита”: Історія створення роману ¢ Літературні джерела роману ¢ Сюжетно-композиційна побудова роману ¢ Проблематика і система образів роману
Життєвий і творчий шлях Б. Брехта
Драма Б. Брехта “Матінка Кураж та її діти”
Ключові терміни та поняття:________________________________________________________________________________
Література “втраченого покоління”, антиутопія, модерністський роман, політичний театр, інтелектуальна драма, гротеск, “роман у романі”.
Основні письменники і твори:____________________________________________________________________
Ремарк Е.М.: “На Західному фронті без змін”, “Повернення”, “Три товариші” ¢ Є.Замятін: “Ми” ¢ Гакслі О: “Прекрасний новий світ”¢ Чапек К: “Війна з саламандрами”¢ Платонов А: “Котлован”¢ В.Фолкнер¢Г.Гессе¢ Булгаков М: "Біла гвардія", “Фатальні яйця” , “Багряний острів”, “Дияволіада”, “Собаче серце”, “Майстер і Маргарита”.
«Войовничий гуманізм - ось що потрібне нам сьогодні, гуманізм, який виявив би свою мужність, довівши, що принцип свободи, терплячості й сумніву не можна дозволити пригнобити фанатизму, позбавленому сорому чи сумніву» (Т. Манн)
______________________________________________________________________
Головні тенденції літературного розвитку в 30-ті роки ХХ ст.
Історичні умови, які склалися в Європі на початок 30-х років ХХ ст., все ще залишалися складними і напруженими. В соціально-політичному, економічному, культурному житті Європи та Америки все ще давалися взнаки катастрофічні наслідки Першої світової війни, панували настрої непевності та розгубленості, що породило навіть специфічну назву цього періоду – “чорні тридцяті”. Загальну нестабільність ще більше поглибила важка економічна криза, яка з початку 30-х років охопила практично усі країни Західної Європи і США. В не менш тривожних і драматичних обставинах складався в ці роки й політичний клімат. В багатьох країнах Європи з кінця 20-х – початку 30-х років до влади приходять тоталітарні режими, злочинний характер яких набуває нечуваного досі масштабу, а зовнішньополітична діяльність характеризується прагненням до нового переділу світу. Ствердження сталінського режиму в СРР супроводжувалось масовими репресіями, страхітливим голодомором, політикою геноциду по відношенню до цілих народів. Гітлер, який прийшов до влади в Німеччині в 1933 р., профашистські режими, встановлені в Італії, Іспанії, Японії, шаленими темпами мілітаризували свою економіку і нарощували свій військовий потенціал, відкрито і агресивно готуючись до нової війни. З середини 30-х років загроза фашизма вийшла на передній план в питаннях міжнародної безпеки, стала надто очевидною, щоб з нею можна було продовжувати не рахуватись. Діячі культури та мистецтва різних країн – Л.Фейхтвангер і Б.Брехт, Т.Манн і Г.Манн, Р.Роллан і Е.Хемінгуей та багато-багато інших відкрито і різко виступили проти фашизма. В 1935 р. в Парижі був скликаний Міжнародний конгрес письменників на захист культури. Другий такий конгрес відбувся через два роки в Іспанії, де вже йшла війна. В резолюції, прийнятій учасниками конгресу, засуджувався фашизм і позиція ганебного “нейтралітету” по відношенню до дій, спрямованих на розпалення війни. Ще через рік стурбовані політичною ситуацією в Європі діячі культури зібрались на надзвичайну конференцію, яка закликала до боротьби за мир, до захисту цінностей культури, знищуваних фашизмом, до міжнародної солідарності. Потужним поштовхом до консалідації міжнародної антифашистської спільноти стала громадянська війна в Іспанії 1936-1939 років, в якій проти підтримуваного Гітлером профашистського режиму Франко у складі інтернаціональних бригад приймали участь представники десятків країн Західної і Східної Європи та Америки, в тому числі й велика кількість всесвітньо відомих письменників. Але, незважаючи на активний спротив, фашизм набирав сил і загроза нової світової війни ставала все більш невідворотною. Восени 1935 року фашистська Італія напала на Ефіопію, а в 1939 – на Албанію. В 1936 р. Японія і Німеччина вступили у військово-політичний блок, до якого пізніше приєднались Італія, Угорщина і франкістська Іспанія. В 1938 р. гітлерівська Німеччина приєднала до себе Австрію, а 1 вересня 1939 р. нападом на Польщу розпочалася Друга світова війна, невдовзі після початку якої фашистська армія окупувала Бельгію, Голандію, Францію, Чехію, Словаччину.
Усі ці процеси не могли не знайти свого відображення і в літературі. Як і на попередньому історичному етапі, розвиток літератури 30-х років визначає співіснування реалізму й модерністських та авангардистських течій. Продовжують свою творчість письменники-реалісти Ромен Роллан, Анатоль Франс, Джон Голсуорсі, Бернард Шоу, Герберт Уеллс, Гергарт Гауптман, Генріх і Томас Манни, Теодор Драйзер, Сінклер Льюїс. Визнання завойовують нові автори: Ліон Фейхтвангер і Бертольт Брехт, Еріх Марія Ремарк і Річард Олдінгтон, Ернест Хемінгуей і Шервуд Андерсон. Нові художні пошуки ведуть письменники-модерністи: Джеймс Джойс і Вірджінія Вулф, Томас Стернз Еліот і Поль Елюар, Герман Гессе і Андре Мальро, Андре Жід і Вільям Фолкнер. Однією з домінуючих тенденцій художнього розвитку 20-30-х років стає, з одного боку, тенденція до зближення літератури із злободенною, соціально-політичною проблематикою, що було новим явищем передусім в царині модерністської та авангардистської літератури, і, з іншого боку, загальна, як для літератури модернізму, так і для літератури реалізму тенденція до різкої поляризації письменників, літературних шкіл та напрямів за ознакою їх ідеологічної належності. В європейській та американській словесності в цей час стверджується напрям літератури ліберально-демократичної спрямованості, яка бореться за демократичні цінності, права та свободу людини, виступає проти фашистської загрози, за збереження історичних та культурних традицій минулого. Поряд з нею з’являється доволі чисельний пласт літератури, що демонстративно симпатизувала лівій ідеології, зокрема, представники французького та чеського сюрреалізму, окремі представники європейської та американської літератури. Ідеологічні симпатії-антипатії при цьому нерідко розділяли навіть представників одного літературного напряму (так, російські футуристи підтримували соціалістичну ідеологію, тоді як італійські – мілітаристську політику Муссоліні; французький екзистенціалізм явно співчував лівому руху, тоді як німецький був підпорядкований фашистській ідеології). На крайньому лівому фланзі, представленому у 20-30-ті роки літературою СРСР, формується потужний струмінь літератури так званого соціалістичного реалізму. В своїй масі ця література була представлена слабкими, в художньому відношенні, творами, сюжетно-образна система яких страждала надмірною схематичністю та стереотипністю і повністю підпорядковувалась наперед заданим ідейним тенденціям та комуністичним гаслам. Реальна складність та глибина людських характерів і суспільних конфліктів тут надто спрощувалась, а на перший план висувалась не художня, а ідейна сторона зображуваного. Протилежний полюс – праворадикальної, сповненої мілітаристських амбіцій та фашистських гасел літератури – представляв напрямок так званої “залізної романтики”, що зародився у фашистській Німеччині і знайшов підтримку у окремих представників літератур Італії, Іспанії та Японії.
____________________________________
Розвиток прози й драматургії в літературі 30-х років.
Проза 30-х років. Найбільш значними літературно-художніми явищами в європейській та американській прозі кінця 20-х – 30-х років стали: література “втраченого покоління”, література антиутопії, подальший розвиток модерністського роману.
| Література “втраченого покоління” | |
| Письменник, назва твору | Хронологія |
| Дос Пассос Д. (США) “Три солдати” Хакслі О. (Англія) “Жовтий Кром” Хакслі О. (Англія) “Танок блазнів” Фіцджеральд Ф.С. (США) “Великий Гетсбі” Фолкнер В.(США) “Солдатська нагорода” Хемінгуей Е. (США) "І сходить сонце" Цвейг А.(Німеччина) “Суперечки про сержанта Гришу” Хемінгуей Е. (США) "Прощавай, зброє!" Олдінгтон Р.(Англія) "Смерть героя" Ремарк Е.М. (Німеччина) "На західному фронті без змін" Во І.(Англія) “Мерзенна плоть” Ремарк Е.М.(Німеччина) "Повернення" Олдінгтон Р.(Англія) “Дочка полковника” Олдінгтон Р. (Англія) “Усі люди – вороги” Ремарк Е.М. (Німеччина) "Три товариші" | 1921 1921 1923 1925 1926 1926 1928 1929 1929 1929 1930 1931 1931 1933 1938 |
Термін “втрачене покоління” застосовують для виокремлення групи європейських та американських письменників 20-30 pp. XX ст., чиї твори присвячені Першій світовій війні та її трагічним наслідкам. Під втраченим поколінням малась на увазі генерація, яка брала участь в Першій світовій війні і вийшла з неї фізично та морально скаліченою. Письменники втраченого покоління самі пройшли через цю війну і відобразили у своїх творах, трагічне світовідчуття людей, що втратили на ній високі ідеали, романтичне уявлення про військові чесноти, зрозуміли брехливість офіційної пропаганди та безглуздість самої війни. В творах письменників-представників літератури “втраченого покоління” викладено трагічну історію молодих людей, які чесно воювали, а після війни не спромоглися знайти свого місця в лицемірному бездушному світі. Особлива увага в названих творах відводилась дослідженню психологічних змін, зрушень у свідомості тих, хто пережив воєнне лихоліття. Потест героїв втраченого покоління проти бездушності і лицемірства буржуазного суспільства, як правило, позбавлений соціальної активності; своєрідний «закуток», моральну опору вони прагнуть знайти в любові, вірному «фронтовому товаристві», у вині, спорті. Разом з тим творчість письменників втраченого покоління не позбавлена гуманистичних прагнень, зігріта співчуттям до жертв війни й суспільного лицемірства. Абсурдності та нелюдяності навколишнього світу письменники втраченого покоління протиставляють загальнолюдські цінності — кохання, дружбу, мистецтво, хоч і вони урешті-решт виявляються ефемерними та ламкими, і герой залишається сам-на-сам з долею. Перші твори, присвячені долі “втраченого покоління”, з’явилися ще з початку 20-х років ХХ ст., але найбільш показовими для даної тематики вважаються три романи другої половини 20-х років "На західному фронті без змін" Ремарка, "Прощавай, зброє!" Хемінгуея і "Смерть героя" Олдінгтона. Як вважається, найбільш яскраво тематика “втраченого покоління” представлена творчістю німецького письменника Еріха Марії Ремарка(1898-1970).
Вісімнадцятирічним юнаком Ремарк пішов на війну, де був тяжко поранений п'ять разів. Страшний і жорстокий світ війни він побачив очима простого солдата і таким відобразив його у своїх творах. Світобачення Ремарка- це світобачення фронтовика, якому війна видається найбільшим злом. Вона навчила Ремарка-солдата і його ровесників лише одного: захищатися від смерті, та цього було замало для життя: "Ми обпеклися на фактах, ми розрізняємо речі, як гендлярі, й розуміємо необхідність, як різники. Ми вже не безжурні, ми страшенно байдужі. Можливо, ми зостанемося живі, але чи будемо насправді жити?" - ось слова, які розкривають трагедію життя цього молодого покоління. Війна і людина, її вплив на людське життя, деформація нею внутрішнього світу людини —це наскрізна тема творів Ремарка. В епіграфі до першого із своїх романів на тему “втраченого покоління” "На Західному фронті без змін" Ремарк написав: "Ця книжка - не звинувачення і не сповідь. Це лише спроба розповісти про покоління, яке занапастила війна, про тих, хто став її жертвою, навіть коли врятувався від снарядів". Роман написаний від особи одного з них – солдата Пауля Боймера, який гине в жовтні 1918 року, за кілька днів до оголошення миру. Твір Ремарка став розповіддю про Першу світову війну, яка розбила світлі ілюзії молодого покоління Німеччини та й усіх країн Західного світу. В центрі зображення роману – війна, яка морально і фізично нівечить людину, її душу і тіло. В романі “Повернення” Ремарк розповів про тих, хто уцілів на війні, про солдат, які повернулися на батьківщину. Скалічені війною, вони не можуть знайти себе у повоєнному, мирному житті. Долі багатьох вчорашніх фронтовиків складаються трагічно. Одні кінчають життя самогубством (як лейтенант Бреєр, що отримав на фронті хворобу), другі божеволіють, треті – опиняються у в’язниці. Руйнується і примарна гармонія фронтового братерства. Оповідач роману, Ернст Біркхольц, також фронтовик у минулому, який став сільським учителем, з гіркотою констатує, що молодь знову виховують у мілітаристському дусі і готують до нової війни. "Три товариші"- роман про війну уже не 1914 p., а війну, яку ведуть колишні фронтовики, а тепер співласники майстерні з ремонту автомобілів Роберт Локамп Отто Кестер і Зігфрид Ленц з жахливою дійсністю міжвоєнних десятиліть, про війну особисту - зі своїм "я". Автор глибоко проникає в психологію колишнього солдата-фронтовика, який намагається повернутися в стан "людський", знайти своє місце в цьому хисткому світі.
З середини 30-х років тема “втраченого покоління” набуває нової гостроти й актуальності у зв’язку із загрозою фашизму і підготовкою нової війни. Антифашистські і антивоєнні мотиви в повний голос зазвучали в цей час зі сторінок творів багатьох провідних представників західноєвропейської та американської літератури – Лорки, братів Т. і Г. Манна, В. Незвала, Е. М.Ремарка, Е.Хемінгуея, Л.Фейхтвангера, Б.Брехта та ін.
| Антиутопія в літературі першої половини ХХ ст. | |
| Письменник, назва твору | Хронологія |
| Лондон Д. (Англія) “Залізна п’ята” Франс А. (Франція) ”Повстання ангелів” Чапек К. (Чехія) "Фабрика Абсолюту” Уеллс Г. (Англія) “Люди як боги” Замятін Є. (Росія) “Ми” Чапек К. (Чехія) “Кракатит” Уеллс Г. (Англія) “Містер Блетсуорсі на острові Ремпол” Винниченко В. (Україна) “Сонячна машина” Платонов А. (Росія) “Чевенгур” Уеллс Г. (Англія) “Самовладдя містера Парема” Платонов А. (Росія) “Котлован” Гакслі О. (Англія) “Прекрасний новий світ” Платонов А.(Росія) “Ювенільне море” Чапек К. (Чехія) “Війна з саламандрами” Набоков В. (Росія) “Запрошення на страту” Кестлер А. (Англія) “Осліплююча темрява” Во І. (Англія) “Сучасна Європа Скотта-Кінга” Оруелл Дж. (Англія) “1984” | 1907 1914 1922 1923 1924 1924 1928 1928 1929 1930 1930 1932 1934 1935 1938 1940 1947 1949 |