Програма навчання депутатів місцевих рад Місцеве самоврядування. Крок до ефективності
| Вид материала | Документы |
- Програма навчання депутатів місцевих рад Місцеве самоврядування. Крок до ефективності, 1912.63kb.
- Програма навчання депутатів місцевих рад Місцеве самоврядування. Крок до ефективності, 2548.97kb.
- Програма підвищення кваліфікації посадових осіб органів місцевого самоврядування, 21.02kb.
- Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських, 3560.67kb.
- Буковинська міжнародний партнерська фонд агенція відродження, 3873.48kb.
- Програма відшкодування витрат депутатам районної ради, пов’язаних з депутатською діяльністю, 49.56kb.
- Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, 71.68kb.
- Програма для депутатів місцевих рад Республіки Молдова, 12.96kb.
- Календарний план місцевих виборів 31 жовтня 2010, 833.19kb.
- Укра ї н а міжгірська районна рада закарпатської області, 13.47kb.
ОГЛЯД ПОЛІТИЧНОЇ ПАЛІТРИ МІСЦЕВИХ РАД
ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ.
Андрій Дуткевич,
ЛМГО “Інститут політичних технологій”,
експерт
План
Електоральне поле Західної України. Регіональні особливості.
Партійне поле Західної України. Покриття первинними осередками.
Результати місцевих виборів 2006 року.
Якісний склад місцевих рад.
Проблеми формування депутатських більшостей. Хто головніший?
Вплив центральних партійних органів на ситуацію на місцях.
Пропоновані дискусії. Опозиція в місцевій раді (Міф і реальність).
Проблеми реалізації інтересів територіальних громад.
Чого досягнуто? Реалізація передвиборчих програм.
Статистика рішень місцевих рад. На прикладі Львівської, Стрийської міських рад.
Пропонована дискусія: Прозорість у прийнятті рішень.
8. Висновки.
У 2006 році в Україні одночасно відбулися парламентські вибори та вибори депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів. Вперше вибори як до Верховної Ради, так і до місцевих рад відбувалися на пропорційній основі, за винятком сільських, селищних рад, де вибори відбувалися за мажоритарним принципом. Таким чином були сформовані ради всіх рівнів. Регіони отримали своє представництво у Верховній Раді України за рахунок депутатів, які здобули мандати у прохідних частинах списків партій (блоків), що подолали 3-відсотковий бар’єр.
Оскільки темою першої частини нашої дискусії є політична палітра Західного регіону України, пропоную зробити огляд електорального поля Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької і Закарпатської областей, аналіз політичних партій, територіальне покриття первинними партійними осередками. Зроблено порівняльний аналіз результатів, досягнутих політичними партіями (блоками) як на загальнонаціональному, так і на місцевому рівнях. Вказано на спільні риси і особливості кожної з областей. Окремого аналізу заслуговує якісний склад місцевого депутатського корпусу. І, звичайно, ми не оминемо увагою голів міських рад.
За результатами парламентських виборів 2006 року беззаперечну перемогу на теренах Західної України отримали партії, які умовно можна класифікувати як партії Майдану (Додаток 1. Результати виборів до Верховної Ради України по Львівській, Івано-Франківській, Закарпатській, Чернівецькій областях). Незважаючи на помилки і слабо прихований конфлікт між блоком НСНУ і блоком Юлії Тимошенко, в цілому по 4 областях, які ми аналізуємо, їм вдалося набрати від 45% голосів виборців, які прийняли участь у голосуванні, у Закарпатській області до 75% в Івано-Франківській, що значно вище від загальнонаціонального показника. Якщо проаналізувати результати партій, які отримали більше одного відсотка голосів виборців, чітко прослідковуються регіональні особливості. Досить схожі результати у Львівській і Івано-Франківській областях з одного боку та Закарпатській і Чернівецькій областях з іншого. Відповідно націонал-демократичні партії УНБ Костенка і Плюща, “ПОРА-ПРП”, ВО “Свобода” впевнено зайняли 3-4 позиції після переможців виборів у Львівській та Івано-Франківській областях, і безнадійно програли у Закарпатській та Чернівецькій областях. В свою чергу у цих областях 3-4 місце зайняли майбутні учасники антикризової коаліції – Партія Регіонів і Соціалістична Партія України, а також порівняно досить високий відсоток одержав блок Литвина. Окремо хочеться виділити невдачу на загальнонаціональному рівні блоку партій «Пора-ПРП», особливо партії «Пора», яка з потужного громадського руху не змогла перерости в партію, котрій до кінця повірив би виборець. В цілому, якщо порівнювати результати минулих виборчих кампаній, спостерігається певна тяглість політичних уподобань виборців Західного регіону з поступовим підвищенням відсотку людей, які голосують за партії, що сповідують Західний вектор розвитку країни, з поступовою втратою позицій партіями лівого спрямування, а також партіями, які у своїй діяльності зорієнтовані на нашого східного сусіда. Про це свідчать результати КПУ, блоку «НЕ ТАК».
Певну підтримку серед виборців здобули так звані політпроекти, а саме партії «Віче», «Еко + 25%», «Відродження», однак голосування за них відбувалося за галузевим принципом, а на загал їхній вплив на виборців мінімальний.
Отже, за результатами виборів відповідні області отримали представництво у Верховній Раді у кількості 21 депутата: Львівська – 10, Івано-Франківська – 5, Закарпатська – 4, Чернівецька – 2. таке представництво не відповідає вкладу кожної з областей у електоральний доробок партій (блоків), по списках яких депутати пройшли у парламент, що в свою чергу не дає підстав сподіватися на адекватне відстоювання інтересів названих регіонів.
Оскільки вибори до місцевих рад відбувалися одночасно з парламентськими надзвичайно цікавим є порівняння результатів партій(блоків)-переможців на місцевому і загальнонаціональному рівнях. У додатках № 1,2,3,4 наведено результати на рівні обласних та районних рад, які представляють спільні інтереси територіальних громад; міських рад міст обласного і районного значення, які представляють інтереси окремих територіальних громад. Дослідження проведено у 4 пропонованих областях Західного регіону, а також наведено результати в цілому по Україні по кожній категорії відповідних місцевих рад.
Було проаналізовано результати партій (блоків) в залежності від територіального покриття первинними партійними осередками, що в свою чергу підтвердило загальновідому істину, що кількість не завжди переходить у якість. Причому це стосується не тільки партій (блоків), які сповідують ідеологію, яка не сприймається виборцями Західного регіону, як от ПР, КПУ, Блок «НЕ ТАК», так і, для прикладу, УНП з добре розгалуженою системою первинних осередків, які не зуміли забезпечити відповідний результат на загальнонаціональному рівні.
Звичайно є певна специфіка конфігурації виборчих блоків на місцевому рівні, що було зумовлено характером угод про формування виборчих блоків на загальнонаціональному рівні, як то жорстка вертикаль БЮТ, чи майже повна свобода дій на місцях, як от виборчі блоки «НСНУ» чи «Пора –ПРП». Однак в цілому картина досить промовиста і дає можливість зробити ряд висновків, які можуть бути предметом дискусії.
Почнемо з Закарпатської області. В обласну раду пройшло 7 партій (блоків) – 5 загальнонаціональних і дві партії, які представляють інтереси місцевих нацменшин, а саме дві партії угорців України відповідно 5,5 і 4 відсотки.
Порівняно з загальнонаціональним рівнем заслуговує на увагу результат БЮТ і Блоку Литвина, які відповідно набрали більше на 8 і 4 відсотки виборців. «Наша Україна», СПУ і ПР повторили результат парламентських виборів. Якщо подивитися в розрізі міське/сільське населення, тобто міські ради і районні ради, простежується більша підтримка НСНУ, БЮТ, СПУ серед сільського населення і районних центрів, і зменшення довіри до ПР майже наполовину. Отримали незначне представництво на всіх рівнях УНБ Костенка і Плюща, ПОРА-ПРП (3-4 відсотки загальної кількості мандатів). Порівняно хороший результат на рівні обласного центру показав блок Литвина, в деякій мірі за рахунок харизматичної постаті мера Ужгорода – представника відповідної партії. Біля 20 відсотків у районних радах отримали регіональні партії (блоки), що є значно вище середнього показника по Україні. Якщо в цілому порівнювати результати місцевих виборів по Закарпаттю до загальноукраїнських, то даний регіон ще раз підтвердив свою полікультурну особливість. Трійка лідерів електоральних симпатій співпадає із загальноукраїнською статистикою: НСНУ, БЮТ, ПР в різній послідовності в залежності від рівня місцевих виборів.
Івано-Франківська область – єдина з областей Західної України, де НСНУ отримала більшість у обласній раді – 52 відсотки голосів, що значно перевершило результат на загальнонаціональному рівні. БЮТ посів друге місце із значним відставанням. Крім цього подолали 3-відсотковий бар’єр Блок Костенка-Плюща, регіональний блок «Національний вибір» і, досить несподівано, ПП «Відродження», що зумовлено галузевим принципом формування партії і залучення електорату.
На рівні районних, міських рад досить потужне представництво отримали УНБ Костенка-Плюща, і блок ПОРА-ПРП. Їхні результати вдвічі кращі, ніж на загальнонаціональному рівні. Незначна кількість депутатів є у блоку Литвина. На загал третю частину депутатських мандатів у місцевих радах всіх рівнів отримав БЮТ.
В цілому результати місцевих виборів підтвердили реноме області як однієї з трьох ключових областей, що є базою пропрезидентських партій.
Політичні вподобання мешканців Львівської області на місцевому рівні майже повністю повторюють загальнонаціональні. Це стосується в першу чергу НСНУ і БЮТ, які набрали відповідно від 30 до 37 відсотків мандатів кожен на всіх рівнях місцевих виборів. Особливість угод про формування виборчих блоків на місцевому рівні зумовила різні конфігурації блоків НСНУ і Пора- ПРП на різних рівнях. Як для прикладу, окрема участь ПППУ у виборах до обласної ради, або окрема участь НРУ, КУН у регіональних виборчих блоках. Партії Пора і ПРП на місцевому рівні йшли окремо, що не завадило їм мати представництво майже в усіх радах. ПППУ також пройшла до обласної ради майже виключно завдяки результату в одному з районів області. На окрему увагу заслуговує ВО «Свобода», яке отримало до 8 відсотків мандатів в обласній раді і в багатьох радах нижчого рівня, міських радах. УНБ Костенка і Плюща набрав до 8 відсотків голосів виборців у радах всіх рівнів, що, як і в Івано-Франківській області вдвічі вище від результату на виборах до Верховної Ради. Такі партії як СПУ і ПР так і не змогли подолати тривідсотковий рубіж у більшості місцевих рад, хоча СПУ зуміла здобути до 6 відсотків мандатів в окремих містах районного значення. Невелику кількість мандатів в містах обласного, районного підпорядкування здобула партія «ЕКО + 25», ПП «Третя сила». Це відбулось в першу чергу завдяки особистісним характеристикам перших номерів виборчих списків. Назагал регіональні блоки, партії отримали від 7 до 28 відсотків мандатів, що значно вище від загальнонаціональних показників.
Чернівецька область найменша з чотирьох областей, які є об’єктом наших досліджень. Результати місцевих виборів чимось нагадують результати виборів у Закарпатській області, що зумовлено певними подібними історичними, культурними особливостями. Знову ж беззаперечна трійка лідерів БЮТ, НСНУ, ПР на всіх рівнях, і в переліченій послідовності. Особливістю є високий рейтинг ПР в містах обласного підпорядкування, що майже наполовину вищий, ніж у сільській місцевості. Соціалісти і блок Литвина мають достатньо потужне представництво у радах всіх рівнів. Відповідно їхні результати на місцевому рівні вдвічі кращі, ніж на загальнонаціональному. Хороший результат отримав блок Пора-ПРП на рівні обласної ради, міських рад міст районного значення. У містах районного значення мають своє представництво і комуністи.
Оскільки вибори до місцевих рад відбувалися по закритих списках в умовах загальнонаціональної виборчої кампанії, то виборець голосував швидше за політичний бренд, ніж за виборчу програму місцевого осередку партії чи блоку партій. Тобто, умовно, часто «купував кота в мішку», не знаючи, хто ховається за першими п’ятірками із списків.
Доречно буде проаналізувати якісний склад новообраних рад, особливості новосформованого депутатського корпусу, як у розрізі кожного регіону, так і у відношенні до середніх показників по Україні в цілому. У додатках 6, 7, 8 проаналізовано склад депутатського корпусу обласних рад за місцем роботи, віковий склад, представництво територіальних громад у обласних, районних радах.
Це надасть нам можливість більш глибоко зрозуміти характер діяльності новообраних місцевих рад, мотиви, якими керуються депутати при прийнятті тих чи інших рішень. Власне, чиї інтереси відстоюють місцеві депутати: територіальної громади, партійні, вузько корпоративні чи особисті?
У зв’язку з новими правилами формування місцевих рад відбулося докорінне оновлення рад всіх рівнів. В середньому по Західній Україні це становить більше половини депутатського корпусу. Особливо багато нових людей пройшло по виборчих списках блоків НСНУ і БЮТ. Якщо проаналізувати віковий склад новообраних рад, то абсолютну більшість складають депутати віком від 40 до 60 років (72-74 відсотки), більше 20 відсотків – віком до 40 років і біля 6 відсотків – пенсіонери. Ця ситуація характерна для всієї України. За місцем роботи, якщо ми візьмемо обласні ради, найбільшу групу складають представники фінансового і підприємницького середовища – від 32 відсотків у Львівській області до 45 у Чернівецькій. По Україні ця цифра становить 43 відсотки, що ще раз підтверджує тезу, що проблема розділення політики і бізнесу є актуальною.
Прогнозуючи перерозподіл сфер впливу між місцевими адміністраціями та місцевими радами, який матиме місце після адміністративної реформи, практично всі голови районних адміністрацій, керівники обласних органів виконавчої влади вирішили балотуватися до рад відповідного рівня, що становить другу велику групу у відповідних радах. Тільки на третьому місці представники гуманітарної та соціальної сфери – вчителі, лікарі, працівники закладів культури – зі скромним результатом 13 відсотків . Своє представництво отримали ЗМІ. Особливо вражає їх кількість у Львівській обласній раді – 18 осіб. Вкрай блідо представлені політичні партії і громадські організації – до 7 відсотків мандатів, хоча партії тепер є найближчими комунікаторами між громадою і місцевою владою. В межах статистичної похибки представництво сільськогосподарських підприємств, і це при тому, що більше половини виборців проживає у сільській місцевості. Вже цей побіжний аналіз вселяє сумнів, чи саме інтереси територіальних громад представляє депутатський корпус.
Наступна проблема є безпосереднім результатом пропорційної виборчої системи на місцевому рівні. Як показує статистика, понад 50 відсотків депутатів обласних рад і 40 відсотків депутатів районних рад, які пройшли до рад у складі партійних списків, проживають у обласних, районних центрах або взагалі за межами областей, районів. Таким чином загалом по Львівській, Івано-Франківській, Закарпатській та Чернівецькій областях не представлені інтереси 639 територіальних громад, по Україні ця цифра становить 5617 територіальних громад.
Незабаром минає рік роботи новообраних місцевих рад. Умовно можна поділити цей період на два етапи. Перший – організаційний період становлення місцевих рад. Відбулася структуризація місцевих рад, вибори голів районних, обласних рад, формування депутатських комісій. Цей етап тривав до чотирьох місяців і в кожній з аналізованих областей мав свої спільні риси і регіональні особливості. З попереднього аналізу результатів виборів на перший погляд логічним було б формування депутатських більшостей на базі партій, які умовно можна охарактеризувати партіями Майдану, як от НСНУ, БЮТ, УНБ Костенка і Плюща, Пора-ПРП, ВО “Свобода”, ПППУ. Оскільки виборець, віддаючи свої голоси за ці партії, розумів саме такий розвиток подій. Цьому сприяла загальна передвиборча риторика на національному рівні. Якщо проаналізувати виборчі обіцянки переможців виборчих перегонів, то найбільшу частину становили програми, що стосувалися всеукраїнських проблем “порятунку нації”, і дуже мало йшлося про конкретні дії, кроки, терміни розв’язання тих чи інших проблем конкретних громад, адміністративно-територіальних одиниць. Отже виборець в першу чергу голосував за партійні бренди. Однак відразу після формування відповідних рад слабо приховане під час виборчої компанії протистояння двох мегаблоків НСНУ і БЮТ вийшло на поверхню і подальша структуризація місцевих рад відбувалася без врахування побажань виборців. В залежності від того, хто в цій підкилимній боротьбі виявився сильніший і зумів перетягти партії з меншим електоральним доробком на свою сторону, той і формував депутатську більшість. В Закарпатській обласній раді, для прикладу, більшість була сформована з представників НСНУ і ПР з певною частиною представників БЮТ, хоча на загальнонаціональному рівні в цей час тривали переговори про створення демократичної коаліції.
Всі пам’ятають баталії по виборах голови Львівської обласної ради, пошуки зрадників позицій фракцій серед депутатського корпусу під час таємних голосувань і тому подібне. На цьому фоні формування депутатських комісій, прийняття регламентів, оптимізація управлінського апарату, виконкому, затвердження повноважень міського голови та його заступників відбувалася шляхом складних політичних компромісів, де на першому місці були далеко не професіоналізм. Цьому сприяє і якісний склад місцевих рад, особливо їхня відірваність від територіальних громад.
На рівні міських рад досить показовим є процес налагодження співпраці між новообраними міськими головами і депутатськими фракціями. На відміну від районного, обласного рівня, цей процес відбувався більш спокійно, що зумовлено участю арбітра в особі новобраного міського голови і, можливо, більшою відповідальністю перед громадою в зв’язку з потребою формування дієздатних виконкомів.
Звичайно неможливо проаналізувати роботу кожної місцевої ради окремо, на це не стане ні сил, ні часу. Пропонується проаналізувати рік роботи двох міських рад – Львівської і Стрийської, які по структурі депутатського складу є типовими для більшості місцевих рад Західного регіону. У Львівській міській раді зосереджено всі сили, притаманні місцевим радам Львівської і Івано-Франківської областей, Стрийська має представництво Партії Регіонів, Партії “Відродження”, регіональний блок “Стрий”, що більш характерно для Закарпатської і Чернівецької областей. Для аналізу використано матеріали, зібрані Львівською обласною організацією КВУ в рамках реалізації проекту «ВІДКРИТА ПОЛІТИКА – ВІДПОВІДАЛЬНА ВЛАДА». У додатках 8, 9 наведено структуру питань, які розглядалися відповідними радами протягом минулого року і початку цього.
Найбільш вагому частку у питаннях, які виносилися на розгляд сесій є питання житлово-комунальної сфери – земельні, оренди, землевпорядкування, порядок приватизації об’єктів комунальної власності, встановлення ціни продажу об’єктів комунальної власності, надання земельних ділянок у користування, надання дозволів на проекти відведення ділянок.
Соціально-економічна сфера займає друге місце серед питань, які підлягали розгляду. Серед питань соціально-економічної сфери найбільшу увагу приділялося питанням про виконання бюджету, зміни до бюджетів міста та районів за 2006 рік та прийняття нового бюджету на 2007 рік. Також розглядалися питання, що стосуються звільнення від сплати мита, податків та зборів.
Політико-правова сфера впевнено займає третю позицію. Це відповідно питання про утворення комісій, виконкому, затвердження повноважень міського голови та його заступників, утворення департаментів, звернення до Верховної Ради з питань, які мають загальнонаціональне значення.
Впадає в око відсутність рішень з питань культурної і екологічної сфери, які у виборчих програмах партій (блоків)-переможців займали вагоме місце.
В цілому, незалежно від складу рад, завжди є питання, які є першочерговими для розгляду. І тут більш важлива сама процедура прийняття рішень. У програмах політичних партій йде мова про реальне місцеве самоврядування, широке залучення громадян до прийняття рішень. Одним з реальних механізмів залучення громадян є проведення громадських слухань для вирішення проблем, однак, партії, що входять до міської ради, не ініціювали такої форми роботи з громадою. Особливо це проявилося під час так званих тарифних війн, які прокотилися міськими радами. Міські ради вирішують питання узгодження по різному. Для прикладу, в Івано-Франківській міській раді внесені зміни до регламенту, які передбачають процедуру попереднього погодження всіх рішень на погоджувальній раді з залученням партій, які перебувають в опозиції.
Діяльність новообраних рад можна охарактеризувати як процес становлення, вироблення правил гри в нових правових реаліях, налагодження співпраці з місцевими виконавчими органами влади.
В подальшому прогнозовано, що значний вплив на діяльність місцевих рад матиме політична ситуація на загальнонаціональному рівні. Вже зараз введення імперативного мандату на місцевому рівні змінить ситуацію в багатьох місцевих радах Закарпатської і Чернівецької областей. Не зовсім зрозуміло, яким чином буде реалізована угода про співпрацю між НСНУ і БЮТ на місцевому рівні. В цілому нас чекає насичений подіями рік.
Закарпатська область
| № | Партія (блок) | Графік | % ЗА | Голосувало ЗА |
| 1 | Блок "НАША УКРАЇНА" |  | 25.79(14) | 148 901 |
| 2 | "Блок Юлії Тимошенко" | | 20.29(22) | 117 148 |
| 3 | Партія регіонів | | 18.65(32) | 107 664 |
| 4 | Соціалістична партія України | | 3.64 (5.7) | 21 030 |
| 5 | "Народний блок Литвина" |  | 3.49(2.4) | 20 196 |
| 6 | Партія "Відродження" | | 2.83(1) | 16 373 |
| 7 | "Громадянський блок ПОРА-ПРП" | | 2.70(1.5) | 15 610 |
| 8 | Партія "Віче" | | 1.88(1.7) | 10 903 |