Програма навчання депутатів місцевих рад Місцеве самоврядування. Крок до ефективності
| Вид материала | Документы |
- Програма навчання депутатів місцевих рад Місцеве самоврядування. Крок до ефективності, 1912.63kb.
- Програма навчання депутатів місцевих рад Місцеве самоврядування. Крок до ефективності, 2548.97kb.
- Програма підвищення кваліфікації посадових осіб органів місцевого самоврядування, 21.02kb.
- Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських, 3560.67kb.
- Буковинська міжнародний партнерська фонд агенція відродження, 3873.48kb.
- Програма відшкодування витрат депутатам районної ради, пов’язаних з депутатською діяльністю, 49.56kb.
- Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, 71.68kb.
- Програма для депутатів місцевих рад Республіки Молдова, 12.96kb.
- Календарний план місцевих виборів 31 жовтня 2010, 833.19kb.
- Укра ї н а міжгірська районна рада закарпатської області, 13.47kb.
ДИХАННЯ ПІД ЧАС МОВЛЕННЯ:
- виголошуючи промову, дихайте рівномірно, вдихаючи перед тим, як почати говорити, а також під час кожної паузи (після кожного речення).
- повітря, що вдихнули, витрачайте рівномірно й економно.
- вдихайте повітря ротом і носом водночас.
- груди тримайте рівно, ледь-ледь випнувши їх уперед.
ГОЛОС:
- пристосовуйте свій голос до середовища, в якому ви говорите (не говоріть голосно на вулиці, в транспорті, в залі чекання тощо).
- хто говорить надто тихо, той справляє враження людини, яка не вірить у свої сили.
- той же, хто говорить надто голосно, справляє враження агресивної людини.
- мова деяких людей незрозуміла через те, що вони недбало вимовляють звуки. спробуйте виявити свої хиби за допомогою магнітофону, записавши свій голос, а потім перевірте чіткість і правильність вимови. найзручніший спосіб тренування голосу – читання вголос, під час якого постійно контролюється правильність вимови. Тренуйтеся тричі на день по 15 хвилин з перервами після кожних 5 хвилин.
- голос підвищують тоді, коли ставлять запитання. якщо ж треба висловити рішучість, довір'я, переконати в необхідності зробити якусь справу чи відповісти на запитання, то висоту голосу понижують.
СТРУКТУРНИЙ ПОКАЖЧИК
І. ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА
- ЧОГО ПРАГНУТЬ ЛЮДИ?
- ЧОГО ТРЕБА НАВЧИТИСЯ
- ВМІННЯ СПІЛКУВАТИСЯ
- МОВА БЕЗ СЛІВ
- УМІННЯ ПЕРЕКОНУВАТИ
- АРГУМЕНТИ БУВАЮТЬ РІЗНІ
- ВИДИ РОЗМОВ
- НЕ ВДАВАЙТЕСЬ У КРАЙНОСТІ
- ЗНАЙОМСТВО З НОВИМИ ЛЮДЬМИ
- НАРАДИ ТА ЇХ ПРОВЕДЕННЯ
- КЕРІВНИЦТВО НАРАДОЮ
- НАГРОМАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ
- ПЕРЕДУСІМ ВИЗНАЧТЕ ТЕМИ, ЗА ЯКИМИ ВИ БУДЕТЕ СТЕЖИТИ
ІІ. ПРАКТИЧНІ СКЛАДОВІ УСПІШНОГО ПУБЛІЧНОГО ВИСТУПУ
- НА ПЕРШОМУ МІСЦІ – СЛУХАЧІ
- ЯК ПРИВЕРНУТИ Й УТРИМАТИ УВАГУ СЛУХАЧІВ
- ОСОБИСТІСТЬ ПРОМОВЦЯ
- СТИЛЬ І МОВНИЙ РІВЕНЬ ВИСТУПУ
- ПІДГОТОВКА ВИСТУПУ
- ВИСТУП
- ВИКЛАД
- ВИБІР СЛІВ
- КОНСТРУКЦІЯ РЕЧЕНЬ
- ЖЕСТИ
-
ДИХАННЯ ПІД ЧАС МОВЛЕННЯ
- ГОЛОС
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
- Іржі Томан. Мистецтво говорити. – Київ, «Видавництво політичної літератури України», 1989. – 292 с.
- Дейл Карнегі. Як виробляти впевненість в собі і впливати на людей, виступаючи прилюдно. – Харків, «Промінь», 2001. – С.187-307.
МИСТЕЦТВО ПУБЛІЧНОГО ВИСТУПУ
Ігор Сущенко,
Експерт тренінгового центру „Спектр”
Як підготувати публічний виступ?
Публічний виступ – процес передачі інформації з метою зміни думки, відносин, поведінки (ступеня активності) його членів. Варто розрізняти цілі та спонукальні мотиви публічного виступу. При їхній неузгодженості вже на рівні планування виступу важко розраховувати на його успішність.
Ціль публічного виступу - чіткий, свідомий й найчастіше раціональний намір. Мотив – прихований, реальний й, можливо, соціально не схвалюваний намір. Прикладами відкрито декларованих у публічному виступі цілей, що приховують справжні мотиви, можуть виступати такі:
Таблиця 4
Цілі та можливі мотиви публічного виступу
| Цілі (відкрито заявляються) | Мотиви (приховані, маскуються) |
| Повідомити інформацію. | Залякати, відговорити від виконання задуманого. |
| Роз'яснити. | Залучити прихильників. |
| Дати наказ або вказівку. | Виявити хоч якусь адміністративну активність, нагадати співробітникам, хто в них керівник. |
| Звинуватити, винести догану. | Показати перед присутнім начальством свою владу над людьми. |
| Поділитися настроєм, враженням. | Дати зрозуміти, що інші співробітники не так тонко відчувають ситуацію, що вони грубіші; вказати на свою приналежність до елітарних кіл. |
| Висловити власну точку зору на те або інше питання. | Показати присутнім, що виступаючий розумніший за інших. |
Публічний виступ може бути побудований з урахуванням одного або всіх трьох компонентів змісту, що визначаються так: «Я» (орієнтація на себе, свої досягнення й можливості), «Ти» (орієнтація на досягнення й можливості аудиторії), «Справа» (орієнтація на значимість і необхідність цілей і змісту діяльності). Незалежно від того, на чому зроблений акцент, виступ може бути вдалим.
Треба пам’ятати, що публічний виступ (серія виступів на діловій нараді), є найменш ефективним у порівнянні з іншими формами впливу на людей. Цьому є принаймні дві причини.
Одна з них полягає в тому, що спонтанний (безконтрольний) прийом інформації слухачами є вибірковим і неповним. З почутого люди надають більшого значення тим фактам і оцінкам, які стосуються їх особисто. Зміст, вкладений у повідомлення виступаючого, не завжди доходить до слухачів. Як точно помітили фахівці з людського спілкування, «істинне не те, що говорить А, а те, що розуміє під цим Б».
Інша причина низької ефективності публічного виступу полягає в різному тлумаченні змісту та значимості інформації для мовця й слухачів. Розбіжність сприйняття сказаного може бути пов’язана з розходженням у розумінні термінів, статусними й культурними відмінностями, а також тим місцем, що посідає обговорювана інформація в системі цінностей і відносин. Саме тому складніше за все, наприклад, організувати і провести зустріч керівництва району з колективом школи, навіть за наявності доброї волі з обох боків. Непорозуміння й неясності, між сторонами породжуються пересудами й різним змістом, що надаються тій самій інформації. Відбувається приписування однією стороною іншій прихованих мотивів, які сторони придумують, виходячи із власних почуттів, побоювань, бажань, характеру міжособистісних і виробничих відносин. Наприклад, майже повністю зводять нанівець результативність публічного виступу такі його характеристики, як залякування, прояв зарозумілості, підкреслення посадової інстанції, лукавство (коли говориться одне, а робиться інше).
Існують прості правила, що дозволяють зробити публічний виступ доступним для слухачів. Ось деякі з них, представлені у формі рекомендацій для починаючих ораторів.
Як створити гарне враження про себе у слухачів
1. Манера тримати себе. Тримаєтеся природно, спокійно, не бігайте туди-сюди біля столу або трибуни. Стійте твердо, опираючись на обидві ноги. Підтанцьовування на місці, переступання з ноги на ногу видає ваш нервозний стан, що може передаватися слухачам. Не хапайтеся за трибуну чи стілець – це показник вашої непевності, що викликає недовіру в присутніх.
2. Жестикуляція. Занадто скупа або занадто бурхлива жестикуляція сприймаються слухачами однаково негативно. Не робіть руками різких рухів. Застосовуйте жестикуляцію тільки в тому випадку, якщо потрібно підкреслити сказане.
3. Міміка. Ваша міміка має відповідати змісту виступу й акцентувати увагу слухачів на певних висловлюваннях. За виразом вашого обличчя присутні повинні відчути вашу впевненість у тому, про що ви говорите.
4. Голос. Спокійна мова підсилює увагу слухачів. Уникайте монотонності: підвищуйте та знижуйте голос, міняйте темп мови залежно від її змісту. Стежте за адекватністю емоційних включень у виступ.
5. Зоровий контакт. Підтримуйте постійний зоровий контакт із аудиторією. Однак не дивіться на слухачів як на сіру безлику масу. Обертайте свій погляд до осіб праворуч, ліворуч, попереду від вас. Дайте зрозуміти уважним слухачам, що ви їх помітили, знайдіть спосіб одним поглядом висловити їм подяку.
Як починати виступ
Початок виступу являє собою найбільші труднощі. У той же час він є винятково важливим, оскільки в цей момент розум слухачів свіжий, і на нього порівняно легко справити враження. Якщо покладатися на випадковість, то це може привести до занадто серйозних наслідків. Початок виступу варто ретельно готувати заздалегідь.
Вступ мусить бути коротким і складатися не більше ніж з одного або двох речень. Головним його завданням є привернути увагу слухачів до виступу, налаштувати аудиторію на сприйняття, допомогти організувати процес слухання. Починайте просто з суті вашого виступу, затративши мінімальну кількість слів. Ніхто не заперечуватиме проти цього.
Новачки схильні починати виступ або з гумористичної розповіді, або з вибачення. І те й інше звичайно буває невдалим. Далеко не всі люди можуть успішно розповісти смішний анекдот. Найчастіше така спроба дратує аудиторію, замість того, щоб зробити їй приємне. Розповідь має бути доречною, гумор – кремом на торті, але не самим тортом.
Ніколи не вибачайтеся, адже зазвичай це дратує слухачів. Говоріть саме те, що ви збираєтеся сказати, скажіть це чітко, швидко й сядьте на своє місце.
Оратор може завоювати увагу аудиторії на початку свого виступу такими способами:
• збудивши цікавість слухачів;
• повідавши цікаву історію;
• почавши з конкретної ілюстрації;
• поставивши запитання;
• почавши з якої-небудь «приголомшливої» цитати або фактів;
• показавши, що тема виступу пов'язана з життєво важливими інтересами слухачів.
Не починайте ваш виступ занадто формально. Не показуйте, що ви ретельно його готували. Він має виглядати вільним, ненавмисним, природним. Цього можна досягти, заговоривши про те, що щойно відбулося в колективі або щойно обговорювалось.
Повідомте слухачам конкретну мету вашої промови – те, чого ви очікуєте як результат свого виступу (переконаності слухачів у …, поінформованості з …, тощо). Поясніть, якщо це необхідно, терміни, багатозначні слова для того, щоб полегшити можливість зрозуміти зміст вашої промови.
Бажано також зробити огляд основних питань, розділів вашої промови, якщо вона буде достатньо довгою, для сприяння організації процесу слухання, бо не завжди це легко.
Як зробити ясним зміст вашого виступу
1. Робіть незнайоме зрозумілим, пов'язуючи його зі знайомими предметами і явищами.
2. Уникайте спеціальних термінів у своєму виступі. Викладайте свої думки простою і зрозумілою мовою.
3. Будьте впевнені в тому, що предмет, про який ви збираєтеся говорити, так само ясний для вас, як сонячне світло опівдні.
4. Використовуйте зорове сприйняття слухачів. Коли можливо, застосовуйте експонати, малюнки, ілюстрації. Говоріть конкретно (не кажіть «собака», якщо ви маєте на увазі «білого фокстер’єра з чорною плямою над правим оком»).
5. Повторюйте ваші головні думки, але не повторюйте й не вживайте двічі або тричі ті самі фрази.
6. Зробіть ваші абстрактні твердження зрозумілими, проілюструвавши загальні категорії конкретними прикладами й випадками.
7. Не намагайтеся торкнутися занадто багатьох питань. У невеликому виступі неможливо належним чином розглянути більше, ніж один або два розділи великої теми.
8. Завершуйте свій виступ коротким резюме висловлених вами положень.
9. Якщо можливо, використайте збалансовані пропозиції та ідеї, що контрастують.
10. Інтерес є заразливим. Аудиторія напевно буде їм охоплена, якщо сам оратор їм перейметься.
Як закінчувати виступ
Кінцівка виступу – його стратегічно найважливіший елемент. Те, що сказано наприкінці, слухачі швидше за все будуть довше пам’ятати.
Не завершуйте свій виступ словами: «От приблизно все, що я хотів сказати із цього приводу. Так що, мабуть, я на цьому закінчу». Закінчуйте, але не говоріть про те, що ви закінчуєте.
Ретельно підготуйте кінцівку вашої промови, заздалегідь прорепетируйте її. Знайте майже слово в слово, як ви збираєтеся завершити виступ. Завершуйте свою промову плавно. Не залишайте її незавершеною та розбитою. Пам’ятайте: гарна імпровізація – це добре підготовлена імпровізація!
Сім варіантів кінцівок, які зроблять ваш виступ яскравішим:
• резюмувати – знову повторити й коротко викласти основні положення, яких ви торкались у своєму виступі;
• закликати до дії;
• зробити слухачам влучний комплімент;
• викликати посмішку;
• процитувати влучні поетичні рядки;
• використати яскраву цитату;
• створити емоційне піднесення.
Готуючи початок і кінець виступу, завжди пов’язуйте їх між собою. Припиняйте виступ перш, ніж цього захочуть слухачі. Пам’ятайте: після піднесення популярності дуже швидко наступає перенасичення.
Результативність ділової наради, проведеної у формі публічних виступів, підвищується, якщо є перераховані нижче характеристики:
- точність інформації, що наводиться, можливість перевірки фактичного матеріалу;
- відкритість позиції, конкретне формулювання оратором своєї точки зору;
- прояв довіри до слухачів, включення їх професійної й життєвої ситуації в контекст виступу мовця;
- приклади із власного досвіду й досвіду слухачів;
- підкреслення значимості, престижності того, про що говориться у виступі;
- підкреслення спільних зі слухачами інтересів і цілей;
- продумана структура тексту, його емоційно-образна виразність;
- чуйне реагування на настрій аудиторії;
- доброзичливість, невимушеність спілкування;
- надання можливості слухачам вибору ставлення до сприйнятого матеріалу, відсутність примусу й категоричності;
- налагоджений зворотний зв'язок з аудиторією.
У публічному виступі повною мірою проявляються відомі психологічні закономірності: 10% інформації сприймається, якщо ми її тільки чуємо, 30% – якщо чуємо й бачимо, 70% – якщо проговорюємо, 90% – якщо беремо активну участь у її відтворенні. Тому треба пам’ятати ще й те, що ефективність ділових нарад, побудованих у формі публічного виступу, багато в чому залежить від системи подання і прийняття керівником наради зворотного зв'язку від слухачів.
МИСТЕЦТВО ПУБЛІЧНОГО ВИСТУПУ
Едуард Ільїн,
Незалежний експерт
Мистецтво спілкування за своєю суттю є простим обміном інформаційними потоками між суб’єктами. Але ціль, яку ставить перед собою кожний з цих суб’єктів, одна - донести своє основне повідомлення або навіть переконати свого візаві, допомогти йому захотіти змінити свою точку зору. Але цей “простий обмін інформацією” насправді досить складний процес, в якому є безліч “дрібниць”, з яких складається перемога. Саме на цих “дрібницях” ми сконцентруємо нашу увагу.
Але на початку пам’ятаймо ще про одне: “Найкраща інформація або ідея нічого не варта, якщо її не втілити у життя”.