Програма навчання депутатів місцевих рад Місцеве самоврядування. Крок до ефективності

Вид материала

Документы

Содержание 2. Застосування імперативного мандату до депутатів місцевих рад. Особливості політичної палітри місцевих рад Загальна розстановка політичних сил в регіоні. Спільні та відмінні риси регіону Таблиця 1. Результати парламентських виборів 2006 в регіоні (у %) Області/партії (блоки)/місця Таблиця 2. Порівняння результатів парламентських виборів 2002 і 2006 рр. в регіоні (у %) Області/партії (блоки)/роки Місцеві вибори та їх вплив на політичну палітру регіону Аналіз першого року діяльності новообраних місцевих рад

Подобный материал:

• Програма навчання депутатів місцевих рад Місцеве самоврядування. Крок до ефективності, 1912.63kb.
• Програма навчання депутатів місцевих рад Місцеве самоврядування. Крок до ефективності, 2548.97kb.
• Програма підвищення кваліфікації посадових осіб органів місцевого самоврядування, 21.02kb.
• Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських, 3560.67kb.
• Буковинська міжнародний партнерська фонд агенція відродження, 3873.48kb.
• Програма відшкодування витрат депутатам районної ради, пов’язаних з депутатською діяльністю, 49.56kb.
• Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, 71.68kb.
• Програма для депутатів місцевих рад Республіки Молдова, 12.96kb.
• Календарний план місцевих виборів 31 жовтня 2010, 833.19kb.
• Укра ї н а міжгірська районна рада закарпатської області, 13.47kb.

Інші політичні сили представлені тільки в якійсь одній з цих обласних рад та не мають суттєвого впливу на прийняття рішень.

Крім беззаперечної перемоги Партії регіонів необхідно констатувати й значні успіхи Блоку Юлії Тимошенко. Цьому блоку вдалося зайняти в цих обласних радах другу за потужністю позицію, що дозволяє якщо не впливати на прийняття рішень, то принаймні стати основою опозиції. А якщо взяти до уваги, що і в усіх інших обласних радах по всій Україні цей блок займає перше або друге місце, то можна вести мову про загальнонаціональне лідерство в системі місцевого самоврядування.

Проте, після набуття статусу депутата місцевої ради, деякі особи різко змінили свої політичні вподобання. Політичні вподобання українців, реалізовані через місцеві вибори, були значно скореговані депутатами місцевих рад. В складі фракцій деяких партій депутатів значно менше, ніж пройшло до складу місцевої ради за виборчими списками цієї партії чи блоку. Деякі політичні партії та блоки навіть змогли сформувати фракції в місцевих радах незважаючи на успішне подолання прохідного бар’єру на виборах.

Вибори 2006 р. привнесли значні корективи у відношення партій до “зовнішніх залучених” до своїх списків. Багато політичних сил, на перемогу яких так розраховували, виявилися в опозиції. Це не зовсім співпадало з уявленнями про майбутню діяльність багатьох новообраних депутатів, через що почався масовий вихід останніх з фракцій партій, які привели їх до влади. Деякі партії через таку депутатську міграцію не змогли опанувати керівні посади навіть там, де отримали більшість голосів виборців. І донедавна не було ніяких законних підстав на виправлення становища. Виборці, які не дуже переймаються депутатськими проблемами партій, через своє розчарування в після виборчій поведінці депутатів почали змінювати свої політичні симпатії. Деякі партії вирішили шукати вихід з цієї ситуації у встановленні правових норм впливу на поведінку депутатів.


2. Застосування імперативного мандату до депутатів місцевих рад.


Закон України від 12 січня 2007 р. “Про внесення змін до деяких законів України щодо статусу депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та місцевих рад” є логічним завершенням запровадження пропорційної системи виборів до місцевих рад. Його дія поширюється на депутатів місцевих рад (крім депутатів сільських, селищних рад), обраних 26 березня 2006 року. Тепер депутатський корпус місцевих рад буде структуровано за політичною ознакою, що є продовженням політичної реформи. Закон про імперативний мандат вносить зміни до наступних Законів України:

• “Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим”;
  
• “Про статус депутатів місцевих рад”;
  
• “Про вибори депутатів Верховної ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” (про місцеві вибори);
  
• “Про центральну виборчу комісію”.
  

Цей Закон має обов’язковий характер тільки для тих рад, вибори до яких відбувалися за пропорційною системою.

Друга частина Закону присвячена змінам в статусі депутатів місцевих рад. Там міститься перелік підстав та механізми відкликання депутата місцевої ради політичною партією. Підставами для припинення повноважень депутата без рішення відповідної місцевої ради є:

• невходження депутата місцевої ради до складу депутатської фракції відповідної місцевої організації політичної партії (виборчого блоку політичних партій);
  
• вихід депутата зі складу такої депутатської фракції внаслідок подання депутатом особистої заяви про вихід з депутатської фракції;
  
• перехід депутата в іншу депутатську фракцію;
  
• інші підстави, встановлені вищим керівним органом політичної партії (виборчого блоку політичних партій), за виборчим списком відповідної місцевої організації якої він був обраний депутатом місцевої ради.
  

Ця остання підстава дозволяє партіям встановлювати додаткові підстави для відкликання депутатів.

В разі настання якоїсь із зазначених підстав повноваження депутата припиняють достроково за рішенням вищого керівного органу політичної партії (виборчого блоку політичних партій), за виборчим списком відповідної місцевої організації якої він був обраний депутатом місцевої ради. При цьому, в разі наявності якоїсь із зазначених підстав вищий керівний орган зобов’язаний відкликати такого депутата в обов’язковому порядку.

Повноваження депутата місцевої ради вважаються припиненими достроково з моменту прийняття відповідного рішення вищим керівним органом політичної партії. Вищий керівний орган зобов'язаний негайно оприлюднити зазначене рішення шляхом його публікації в друкованих засобах масової інформації та повідомити територіальну виборчу комісію про дострокове припинення повноважень депутата місцевої ради та направити їй рішення. Закон не визначає, на який термін часу розповсюджується поняття “негайно” та в яких саме друкованих ЗМІ треба оприлюднювати рішення.

Нові умови функціонування депутатського корпусу місцевих рад відображені в єдиній в усьому українському законодавстві статті, яка стосується депутатських фракцій. Це стаття 27 Закону “Про статус депутатів місцевих рад”. Відтепер депутатські фракції, в які депутати донедавна об’єднувалися суто добровільно, формуються обов’язково та виключно на партійній основі. При цьому порядок вступу до депутатської фракції місцевих рад або виходу з неї визначається рішенням вищого керівного органу політичної партії .

Інші частини закону про імперативний мандат визначають зміни в законодавстві щодо обов’язків інших органів влади в разі відкликання депутата місцевої ради. Так, новий варіант закону про місцеві вибори передбачає, що у разі дострокового припинення повноважень депутата за рішенням вищого керівного органу, відповідна територіальна виборча комісія в терміновому порядку, але не пізніше трьох днів від дня одержання рішення визнає обраним, реєструє наступного за черговістю кандидата у депутати у виборчому списку відповідної організації політичної партії (виборчого блоку політичних партій) та видає тимчасове посвідчення депутата відповідної ради. В разі невиконання цієї норми територіальною виборчою комісію здійснити все це зобов’язана ЦВК, але теж за поданням вищого керівного органу політичної партії.

Таким чином, закон чітко визначає обов’язки виборчих комісій з припинення повноважень депутатів та формує систему дублювання їх дій (чітко визначені строки та виконавці). Але щодо обов’язків керівних органів партій чи блоків такої детальної регламентації немає. Не сказано, в який строк треба приймати рішення про відкликання депутата і хто повинен зробити це, якщо керівний орган партії бездіє.

Взагалі, цей механізм дублювання в кінцевому підсумку є не дуже вдалим. Територіальна виборча комісія може з об’єктивних причин не встигнути припинити повноваження відкликаного депутата впродовж трьох днів (комісія може не зібратися вчасно, рішень про припинення повноважень може бути дуже багато тощо). Тоді вона втрачає це право, а зробити це повинна буде ЦВК, і в законі не сказано, як швидко вона повинна це зробити. Тобто, ця норма, замість того, щоб гарантувати швидкість здійснення процесу, як намагалися автори законопроекту, обернулася на механізм гальмування рішень керівних органів парій про відкликання депутатів.


ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНОЇ ПАЛІТРИ МІСЦЕВИХ РАД

ПІВНІЧНО - ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ.


Михайло Наход,

Голова Центру Політичного Аналізу

та Виборчого Консалтингу

1. Загальна розстановка політичних сил в регіоні. Спільні та відмінні риси регіону
   

Північно-західний регіон складі Волинської, Рівненської, Хмельницької та Тернопільської областей можна вважати доволі однорідним електорально-географічним регіоном, якщо основним чинником для районування брати симпатії виборців на останніх виборах. Електоральні симпатії виборців у Волинській, Рівненській та Тернопільській областях загалом типові для Західної України, в той час як Хмельницька область більше тяжіє до Центральної Правобережної України у цьому відношенні.

Політична палітра будь-якої території річ доволі мінлива і динамічна. Тому нічого не може краще свідчити про розстановку політичних сил як результати виборів. Для того щоб краще зрозуміти особливості регіону пропоную взяти до уваги результати парламентських та місцевих (обласні ради) виборів 2006 року, та результати парламентських виборів 2002 року, а точніше їх пропорційну складову.

Для кращого сприйняття виборчої статистики пропоную дві таблиці та висновки до них.


Таблиця 1. Результати парламентських виборів 2006 в регіоні (у %)

Області/партії (блоки)/місця	БЮТ		НУ		ПР		СПУ		КПУ		НБЛ		УНБ КіП		Пора ПРП
Волинська	43,93	1	20,70	2	4,49	4	4,05	5	2,23	7	3,30	6	6,27	3	2,14	8
Рівненська	31,30	1	25,48	2	7,24	4	6,45	5	1,86	7	4,44	6	8,45	3	1,71	8
Хмельницька	35,37	1	18,33	2	9,99	3	9,21	4	3,06	6	4,39	5	2,70	7	1,52	8
Тернопільська	34,49	1	34,16	2	2,2	6	3,66	4	0,44	9	1,4	8	10,20	3	3,09	5

Дані взято з офіційного веб-сайту Центральної виборчої комісії (cvk.gov.ua)

1. Провідну роль в регіоні відіграють „так звані” помаранчеві політичні сили.
   
2. Безумовним лідером в регіоні є Блок Юлії Тимошенко.
   
3. Доволі сильними є позиції Блоку „Наша Україна”, а у Волинській, Рівненській та Тернопільській областях і Української народної партії (УНБ Кіп).
   
4. Партія Регіонів має значний вплив у Хмельницькій області, де вона посіла 3-тє місце, а також достатньо представлена в інших областях регіону за винятком Тернопільської.
   
5. Соціалістична партія України, хоч і здобула достатню підтримку в усіх регіонах, але її вплив є значно суттєвішим на Хмельниччині ніж в інших регіонах.
   
6. Народний блок Литвина, і Народна партія також подолали виборчий бар’єр в трьох областях регіону за винятком Тернопільської, але їх підтримка не є суттєвою.
   
7. Підтримка КПУ в регіоні є доволі слабкою (а на Тернопільщині практично відсутня), хоча у Хмельницькій області ця політична сила отримала достатньо голосів виборців для подолання виборчого бар’єра.
   
8. Для Тернопільської області типовим і характерним явищем, є переважаюча підтримка патріотичних, правоцентристських політичних сил (НУ, УНП, Пора-ПРП, Свобода) та Блоку Юлії Тимошенко, який дуже важко позиціонувати в ідеологічній площині.
   
9. Орієнтовну картину сьогоденної політичної палітри регіону (чи його окремих областей) можна почерпнути з даних соціологічних опитувань, які часто проводяться і оприлюднюються, і, досить часто не відповідають реальній розстановці політичних сил за результатами виборів.
   

Таблиця 2. Порівняння результатів парламентських виборів 2002 і 2006 рр. в регіоні (у %)

Області/партії (блоки)/роки	БЮТ*		НУ**		ПР***		СПУ		КПУ		СДПУ(о)
	2002	2006	2002	2006	2002	2006	2002	2006	2002	2006	2002
Волинська	13,32	43,93	57,55	20,70	7,96	4,49	1,58	4,05	5,32	2,23	2,32
Рівненська	9,92	31,30	54,80	25,48	10,70	7,24	3,62	6,45	5,34	1,86	3,00
Хмельницька	12,68	35,37	34,79	18,33	8,31	9,99	8,66	9,21	13,46	3,06	4,50
Тернопільська	18,83	34,49	69,01	34,16	-	2,2	-	3,66	-	0,44	-

Дані взято з офіційного веб-сайту Центральної виборчої комісії (cvk.gov.ua)

* Блок Юлії Тимошенко в 2002 і 2006 р. мав відмінну конфігурацію

** Блок „Наша Україна” в 2002 і 2006 р. також мав відмінну конфігурацію

*** В даному випадку Партія Регіонів розглядається як правонаступник блоку „За Єдину Україну” 2002 р.


Якщо порівнювати результати виборів 2002 і 2006 років то можна зробити наступні висновки про зміни в розстановці політичних сил:

1. Електорат Блоку „Наша Україна” та Блоку Юлії Тимошенко суттєво перерозподілився в результаті різних чинників, хоча сумарний результат цих двох блоків досить схожий у 2002 і 2006 роках.
   
2. Партія Регіонів фактично залишила за собою електоральну базу провладного блоку „За Єдину Україну” зразка 2002 року, також в цій же електоральній ніші перебував і Народний блок Литвина 2006 року.
   
3. Підтримка соціалістів не зазнала значних змін за 4 роки, а от комуністи значно втратили свою підтримку в усіх без виключення областях.
   

2. Місцеві вибори та їх вплив на політичну палітру регіону
   

Місцеві вибори 2006 року вперше відбувались за пропорційною системою, що дозволяє аналізувати розстановку політичних сил в розрізі невеликих територій. В переважній більшості випадків результат місцевих виборів (виборів депутатів обласних, районних, міських рад) часто повторювали результати парламентських виборів на відповідних територіях. А от у виборах міських голів партійно-політична приналежність кандидатів відігравала значно меншу роль.

Якщо говорити про рівень обласних рад, то варто відзначити, що БЮТ, „Наша Україна”, Блок Костенка і Плюща та СПУ представлені депутатами в усіх областях регіону. Представники Партії регіонів та Народного Блоку Литвина потрапили до складу обласних рад у всіх областях регіону окрім Тернопільської, а от Комуністи не присутні в жодній. Крім того на Рівненщині по виборах до обласної ради виборчий бар’єр подолала Партія „Відродження”, а на Волині блок Бориса Клімчука „Рідна Волинь”.

Участь у місцевих виборах іменних виборчих блоків, ще один цікавий елемент української політики, що свідчить про недостатню зрілість політичної системи, коли виборці себе асоціюють не з певною ідеологією, а з відповідними політичними лідерами.

Якщо говорити про нижчий рівень (районний, міський), то в окремих адміністративно-територіальних одиницях до складу місцевих рад потрапили і інші політичні сили. Доволі часто в місцевих радах даного регіону є представники блоку Пора-ПРП, в деяких радах представники КПУ. Але є і дрібніші політичні партії які змогли потрапити в окремі місцеві ради. Для прикладу на Волині у Ратнівську районну раду тривідсотковий бар’єр подолав Блок Юрія Кармазіна, у Камінь-Каширську райраду потрапили представники партії Демократичний Союз тощо.

3. Аналіз першого року діяльності новообраних місцевих рад
   

Надзвичайно цікаво проаналізувати перший рік діяльності депутатів місцевих рад та політичні процеси, які відбувались в цей період. Кожна область і навіть кожна місцева рада є унікальною в цьому відношенні. Впевнений, що депутати, які прибули на цей семінар зможуть краще поділитись цією інформації зі своїми колегами з інших рад тому наголошу лише на окремих типових подіях і процесах характерних для всього регіону:

1. Утворення різного складу (часто відмінних від загальнонаціональних, коаліційних домовленостей та процесів) коаліцій у місцевих радах;
   
2. Невизначена кількість та статус заступників обласних рад;
   
3. Зміна фракційної приналежності депутатами місцевих рад, боротьба всередині партій;
   
4. Вплив загальноукраїнської політики на місцеві ради, їх надмірна політизація;
   
5. Впровадження імперативного мандату, як засіб утримання впливу на місцевих депутатів;
   
6. Політичний тиск на місцевих депутатів по окремих видах питань місцевого значення (тарифи на послуги ЖКГ, земельні та майнові питання).