Учитель вищої категорії, вчитель-методист навчально-виховного комплексу «Загально- освітня школа І-ІІІ ступенів №2 ліцей» м
| Вид материала | Документы |
- Горлівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №14 багатопрофільний, 564.87kb.
- Заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель математики вищої категорії,, 1763.48kb.
- Підвищення ефективності навчально-виховного процесу на урок, 86.69kb.
- Горлівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №14 багатопрофільний, 185.01kb.
- Пеліновська Марина Петрівна, вчитель історії вищої кваліфікаційної категорії, вчитель, 450.26kb.
- Р е є страц І яучасників ІІІ етапу Всеукраїнського конкурс, 348.78kb.
- Відділ освіти виконкому Жовтневої районної у місті ради Районний методичний кабінет, 623.79kb.
- Управління освіти І науки міської ради Середня загальноосвітня школа №44, 1705.19kb.
- Методичні рекомендації Литвин С. М., з авідуючий навчально-методичним кабінетом біології, 72.16kb.
- Центр практичної психології «навчально-виховний комплекс- загальноосвітня школа І-ІІІ, 1204.16kb.
Мета. Ознайомити учнів з особливостями творчого обдарування письменниці, показати суть протистояння добра і зла у творі, зіставляти факти і робити висновки; виховувати смаки вдумливого читача, повагу до кращих здобутків української літератури.
Обладнання. Портрет М. Вовчок, збірка «Народні оповідання», ілюстрації до творів письменниці.
Господь послав
Тебе нам, кроткого пророка
І обличителя жестоких
Людей неситих
Т. Шевченко
Хід уроку
І.Організаційний момент.
І. Оголошення теми і мети уроку.
Учитель. Сьогодні ми маємо надзвичайну нагоду - заочно відвідати творчу лабораторію письменниці Марії Олександрівни Вілінської. Мистецька спадщина її досить значна і різногранна – понад сто оригінальних творів і майже стільки ж перекладів. Але найяскравіше творча манера Марка Вовчка виявилась у двох збірках «Народних оповідань», що побачили світ відповідно 1857 і 1862р.
Сьогодні ми будемо з’ясовувати стильові особливості оповідання «Отець Андрій».
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
1.Тест-експрес «Закінчити речення»:
- Оповідання – невеликий за розміром прозовий твір, сюжет якого заснований на певному епізоді … (із життя одного (іноді – кількох) персонажа, персонажів)
- Розповідь в оповіданні ведеться від … (особи оповідача)
- За жанровими особливостями оповідання дуже близьке до … (новели)
- Від новели оповідання відрізняється … (більш виразною композицією, наявністю описів, роздумів, відступів)
- До позасюжетних елементів належать … (ліричні відступи, докладні описи, діалоги, полілоги тощо)
2. Проблемне завдання учням:
«Прослухавши повідомлення літературознавців, визначте жанрово-особливості твору «Отець Андрій»
3. Літературознавці.
1. Марко Вовчок, спираючись на досвід Квітки-Основ’яненка і Гоголя, довела до мистецької досконалості художню розповідь-монолог. Вона випередила жанрово-стильовий рівень тогочасної прози, засвідчила великі ідейно-художні можливості малих прозових форм – оповідання-«долі», оповідання-«біографії».
Марко Вовчок утверджувала в українській прозі принципи психологізму. Вона майстерно розкривала внутрішній світ простої жінки-трудівниці, її духовність і мораль, вроджену доброту і людяність.
2. За словами Івана Франка, крім викриття страхіть кріпацтва і вимоги його скасувати, «… дійсної вагомості оповіданням Марка Вовчка надають майстерні описи душевних і поетичних станів людини, особливо ж – її глибоке проникнення в таїни жіночої душі». А відомий російський літератор Дмитро Писарєв зазначав, що вустами автора «Народних оповідань» «… говорить сама Україна з її чарівною природою і поетичним народом, який любить своє минуле, свою волю і свою націю».
3. Письменниця збагатила українську літературу жанрами
- соціально-проблемного оповідання («Козачка», «Одарка», «Горпина»);
- баладного оповідання («Чари», «Максим Гримач», Данило Гурч);
- соціальної повісті («Інститутка»);
- психологічного оповідання й повісті («Павло Чорнокрил», «Три долі»);
- соціальної казки («Дев’ять братів і десята сестриця Галя»);
- історичної повісті-казки («Кармелюк»);
- художнього нарису («Листи з Парижа»)
(Учні скажуть, що «Отець Андрій» - соціально-проблемне оповідання, у ньому поєднанні елементи реалізму, романтизму і сентименталізму)
4. Проаналізуйте схему «Композиційна гірка»
Експозиція. Розповідь про роботящу родину Петра Самійленка. Народження
Оксани.
Зав’язка. Смерть Петра.
Кульмінація. Пан економ силоміць забирає у покої Оксану.
Розв’язка. Викрадення селянами Оксани з панських покоїв. Вінчання з коханим Тимошем.
5. Переказування учнями оповідання.
6. Бесіда
- Чому оповідання має назву «Отець Андрій»?
- Знайдіть у тексті опис священника. Про яку вдачу людини він свідчить?
- Відшукайте інші позасюжетні елементи у творі. Яка їхня роль в оповіданні?
- Які риси вдачі та вчинки своїх героїв підносить автор?
- Хто з персонажів твору схожий на образи жінок-страдниць Шевченка? Чому?
- Яку роль у розкритті ідейного змісту оповідання відіграє Тиміш Кряж?
7. Інсценізація VI частини оповідання.
Пан гнівно стукає у двері, тупотить ногами, тримає міцно стиснуті кулаки.
Виходить отець Андрій, піднімає руку.
Отець Андрій. Бушувати в моїй хаті не годиться. Я старий чоловік і служу
Господу. Утихомиртесь!
Пан. Як ви посміли!
Отець Андрій. Хотіли ви бідну дівчину погубити… Чи у вас же не було
сестри або матері рідної? Схаменіться! Бог не попустив великого гріха, так ви метнулись тоді старого чоловіка обижати! А любите, як люди величають добрим чоловіком. Горе вам! Не обижайте бідних людей! Я свого не попущу, поки жив. Я найду суд і розправу! Йдіть собі з Богом!
Пан виходить.
- Запитання до учнів: яка роль цього епізоду у творі?
8. Робота в парах.
Учні відшукують у тексті засоби індивідуалізації персонажів
(Це прямі авторські розповіді, самоаналіз героїв, зовнішнє (діалог) і внутрішнє мовлення (внутрішній монолог як спосіб аналізу стану душі), жести, вчинки персонажів, психологічні деталі)
9. Бесіда
- Що впадає в око у стосунках простих людей-кріпаків між собою?
- Які елементи народної моралі й етикету приваблюють своєю красою і шляхетністю?
- По чому ми пізнаємо персонажів оповідання як українців?
ІІІ. Закріплення вивченого
Тести
Запитання з вибором однієї правильної відповіді.
1. Скільки років виповнилося Оксані, коли помер батько?
А. Десять
Б. Одинадцять
В. Дванадцять +
Г. Тринадцять
2. Перед смертю Петро закопав гроші
А. Під черешнею +
Б. Під яблунею
В. Під грушею
Г. Під горіхом
3. Тиміш був не панський, а
А. Казенний +
Б. Бурлака
В. Солдат
Г. Вільний козак
4. Громада вирішила одбити Оксану
А. Того ж самого вечора +
Б. Наступного дня
В. Через два дні
Г. Через тиждень
Запитання на встановлення логічних пар.
5. Встановіть логічні пари
| А | 2 |
| Б | 3 |
| В | 4 |
| Г | 1 |
Б. Він старий удівець 2. Пан
В. Зроду-віку нікого не скривдив 3. Отець Андрій
Г. Пішла на заробітки в місто 4. Петро Самійленко
Запитання відкритого типу.
- Із скількох частин складається оповідання?
| ш | е | с | т | и | | | | | |
Взаємоперевірка виконання тестів. Оцінювання учнів.
IV. Підсумок уроку
Вчитель.Про значення творчості письменниці можна сказати словами С.
Єфремова: «Чим був Шевченко в українській поезії, тобто величним зразком форм і змісту пізнішим поетам, тим став Марко Вовчок для белетристів, хоча, звичайно, таланти обох письменників і не можна рівняти.»
Творчість М. Вовчка підвищила й міжнародний престиж української літератури. Її твори виходили в чеських, болгарських, сербських, словенських перекладах, з’являлися друком у Франції, Англії, Німеччині, Італії та інших державах. «Народні оповідання» глибоко розкрили неспроможність кріпосництва як суспільного ладу, що несе трудівникам злидні, безчестя та моральні тортури.
Вона змалювала кріпаків морально вищими від поміщиків. Панській жорстокості й розбещеності письменниця протиставляла сердечність і моральну чистоту селян, лицемірству – щирість, облудності чесність.
Виховне й пізнавальне значення твори Марка Вовчка зберігають і досі. Чудові оповідання та повісті письменниці навчають нас гуманізму, наполегливості, працьовитості, сповнюють серця благородством і любов’ю.
- Домашнє завдання.
Написати невеликий твір-роздум на тему «Марко Вовчок – наслідувачка літературних традицій Тараса Шевченка»
А.М.Бондар
Тема. Позакласне читання № 4. П.О Куліша «Гордовита пара». Звичаї та традиції українського народу в оповіданні
Мета. Розкрити трагічність образів Марусі та Прохора, дати оцінку вчинкам героїв; поглибити знання учнів про національний костюм; удосконалювати в учнів уміння аналізувати твір; виховувати любов до життя, його цінності і неповторності
Хід уроку
І.Організація класу
ІІ.Оголошення теми і мети уроку
Учитель. Сьогоднішній урок буде трішки незвичайний. Ми дізнаємось дещо нове про український костюм та його елементи; обговоримо поведінку героїв оповідання «Гордовита пара», спробуємо визначитись із власною позицією щодо певної ситуації.
ІІІ. Основний зміст уроку.
Учитель. Розподілившись на групи, ви отримали домашні завдання.
Перша група , опрацювавши текст, знайшла пояснення всіх назв одягу, які в ноьму згадуються, а також підготувала замальовки до цих пояснень. Друга група готувала запитання авторові оповідання «Гордовита пара».
Розпочнемо з « Екскурсіі до музею українського костюму». ( До дошки виходять учасники першої групи, демонструючи малюнки, проводять екскурсію до музею національного костюму ).
1. Екскурсія до музею національного одягу
А.Український костюм – це не просто одяг, це світогляд і культура народу. Основною його ознакою є декоративна мальовничість. А основні елементи беруть початок ще з культури Київської Русі. На малюнках ми зобразили такі види українського одягу, про який ми на сторінках оповідання, і який побутував на Україні у 18 – 19 столітті.
Б. Перед вами кунтуш – старовинний верхній одяг, що напинався поверх жупана. Шився з дорогого кольорового сукна, з великими прорізами для рук і довгими «фальшивими» рукавами (вильотами), які перекидалися через плечі на спину. Прикрашався срібними, золотими чи шовковими шнурами.
В. Плахта - частково зшитий розпашний святковий одяг, невід’ємна частина центральноукраїнського жіночого національного костюму. Вона виготовлялась із двох полотнищ барвистої клітчастої вовняної саморобної тканини. Ці полотнища зшивались приблизно наполовину. Зшита частина охоплювала фігуру ззаду, не зашиті крила вільно звисали по боках.
Г. Дукач – прикраса у вигляді великої медалеподібної монети з металевим бантом, прикрашена камінцями. Дукач займав центральне композиційне місце в усьому комплексі нагрудних прикрас.
Д. Коралі – ця прикраса була ознакою заможності. Вони могли бути різними за якістю, розміром, кольоровим відтінком. Найчастіше коралі були червоно кольору і оброблялись у вигляді овалів чи барилець.
Учитель. Дякую першій групі, яка підготувала таку цікаву екскурсію. До нас в гості завітав автор оповідання Пантелеймон Олександрович Куліш. Прошу до роботи учасників другої групи.
2. Прес – конференція. (Учні другої групи готували запитання до автора оповідання. В ролі автора може бути хтось із класу або ж старшокласник)
- Шановний Пантелеймоне Олександровичу, звідки з’явився сюжет оповідання: це вигадана історія чи справжня?
- Скажіть, будь ласка, імена і прізвища героїв – це ваша фантазія, а може справді були такі люди?
- Пане Паньку Олександровичу, а вам доводилось у житті зустрічати таку дівчину, як героїня вашого оповідання?
- Шановний авторе, дуже часто у вашому творі зустрічається порівняння з голубом, це ваш улюблений птах чи цей образ має символічне значення?
- Пантелеймоне Олександровичу, а вам доводилось бувати на такому весіллі, яке ви описали, щоб і з гармат стріляли. І з самопалом молоду добували?
- Мені дуже шкода героїв , а вас проймав жаль за Марусею та Прохором?
Учитель. На цьому закінчилась на імпровізована прес – конференція. Дякую журналіста за гарні та коректні запитання, а авторові за повні і цілісні відповіді. Кожен з вас, читаючи оповідання, співчував героям чи засуджував їх поведінку. Але перед тим як ми будемо оцінювати спробуймо відновити в пам’яті основну сюжетну лінію за допомогою бліц – опитування.
3. Бліц - опитування.
- Чим найбільше вам сподобалось оповідання?
- Який епізод запам’ятався найбільш ?
- Чи мало право на життя кохання Марусі і Прохора?
- Хто винен в тому, що кохані розлучились?
- Слова гордий і гордовитий можна вважати синонімами?
- Про що свідчило спішне заміжжя Марусі?
- Чи могли б бути щасливими Маруся і Прохор в інших шлюбах?
- За канонами церкви і суспільства самогубство засуджувалось, а ви можете виправдати вчинок героїв?
- Чи вимагала любов героїв такої жертви – життя?
- Закоханий поховали в одній труні, про це свідчило?
Учитель. Прекрасне почуття, оспіване письменниками, поетами, драматургами, передане невмирущою музикою композиторів, висловлене на полотні неперевершеними художниками. Кохання – вічна тема . Саме воно може підняти людину до найвищих висот і опустити у прірву, дати крила і забрати життя. І скільки існувало людство і ще існуватиме кохання завжди полонитиме душі, сповнюватиме щастям і розпачем, як героїв оповідання «Гордовита пара». Звичайно, трагічна розв’язка оповідання спонукає нас до роздумів та вибору.
IV. Підсумок уроку.
Займи позицію. (Учні вибирають варіант, позицію, які для них більш прийнятні і аргументують свій вибір)
Кохання – це неземне почуття, заради якого не важко віддати життя.
Кохання – це почуття, що окрилює, додає сил і снаги для дальшого життя та звершень.
V.Домашнє завдання. Опрацювати біографію Марко Вовчок
Тести
1.Вкажіть жанр твору «Гордовита пара» П.О.Куліша
- Поема.
- Роман.
- Оповідання,
- Новела.
2.Вкажіть про кого з героїв твору «Гордовита пара»автор сказав: «Очима поводить - наче душу з тебе виймає: все б їй розказав, не потаїв би й гріха…»
- Ковбаниха.
- Маруся Ковбанівна.
- Бабуся.
- Орина Лободівна
3.Визначте головні риси характеру Марусі Ковбанівни.
- Доброта і милосердя.
- Гордість І пиха,
- Впертість і зухвальство,
- Непорядність і сварливість,
4. Встановіть відповідність між порівняннями, які використовує автор і героями
1.Парубки. а. Мов зоря красна,
2.Сотник Байда. б. Голубка полохлива,
3.Орися Лободівна в. Сивий голуб.
4.Маруся Ковбзнівна г. Волохаті туркоти.
5. Запишіть назви жіночих прикрас, які зустрічаються у творі…
6. Вінок із сухих васильків та чорнобривців є символом…
Література рідного краю. 9 клас
О.С.Головко
Тема. Література рідного краю№ 1-2. Сповідальна повість Катерини Мотрич „Перед Храмом любові і болю”. Проблематика твору. Образ матері.
Мета. Опрацювати зміст повісті, обговорити проблеми твору, дати характетеристику образу матері та мові твору, розвивати усне мовлення учнів, увагу, вчити емоційно сприймати художній твір, виховувати доброту, милосердя, повагу до батьків.
Обладнання. Портрет письменниці, виставка її поетичних та прозових
творів, текст повісті, фотографії матерів дітей, тлумачний
словник, запис „Пісні про матір” у виконанні Т. Повалій.
Хід уроку
I. Організаційна частина
II. Мотивація навчальної діяльності
1.Метод „Мікрофон”
Дібрати асоціативний ряд до слова „людина” (любов, зрада, мудрість, щастя, дім, віра, Бог, заздрість, ніжність, праця, родина, тепло,,,)
Ваші відповіді свідчать про те, що людина – величне і горде створіння, наділене мудрістю і терпінням.., але разом з тим – вона може бути підлою, підступною і немилосердною...
2.Обговорення в парах
Поділитися думками один з одним, якою людиною ви хотіли б стати; які люди оточують вас; які люди (герої творів) вас інколи шокують, а які можуть бути взірцем у житті... Чи зміниться ваша думка в кінці уроку?
III. Вивчення нового матеріалу
- Вступне слово вчителя. Сьогоднішній урок ми присвятимо
незвичайній повісті нашої землячки Катерини Мотрич „Перед Храмом любові і болю”. Ми розглянемо найбільш хвилюючі моменти твору, зупинимось на проблемах цієї сповідальної повісті, а також охарактеризуємо центральний образ – образ матері. А взагалі, цей урок присвятимо усім нашим матерям, очі яких зараз дивляться на нас із фотографій, які хай будуть оберегами не лише на цьому уроці, а й усе наше подальше життя. Цей урок проводимо в ім’я того, щоб не зачерствіли наші душі, щоб відтанули зачерствілі, щоб у них завжди жило почуття справедливості, доброти, співпереживання, милосердя і всепрощення.
Звернімо увагу на назву твору... Що ж таке храм? Тлумачний словник підказує, що це місце, яке викликає почуття глибокої пошани, сфера високих духовних цінностей.
... Коли ідуть до храму, запалюють свічку, щоб створити ауру очищення, відновлення, урочистості, покаяння. Сьогодні ми спробуємо створити наш невеличкий храм, заглянувши у світ повісті.
Для початку я пропоную вашій увазі один з найцікавіших сучасних видів роботи – літературний диктант. Цитати, дібрані для диктанту, чималі за обсягом
(це для того, щоб якомога більше на уроці звучав текст твору).
У дітей на партах – аркуші паперу з їхніми прізвищами. За кожну правильну відповідь – 1 бал, пізніше учні зможуть додати ці бали до оцінки за роботу на уроці.
- Літературний диктант
1. Мати раз по раз хапається за тинок, перепочиває і знову – диб-диб. Може, відстань від сінешних дверей до хвіртки видалася їй такою, як колись мені у ранньому дитинстві ... дорога на ярмарок.
2. Майже два місяці ми не були у місті, і перші київські краєвиди хвилюють безмежно. Я люблю Київ, як можна любити ... велику мрію.
3. Я дивлюся на те, що вціліло від цієї колись судноплавної, з млинами, з бурхливими повенями річки, і чомусь бачу свою матір.
– Ой яка смішна й маленька річечка! – вигукує Мар’яна. – Як вона зветься?
– То Либідь.
4. Я годую дітей, чавлю їм сік із яблук і моркви, кладу в чайник стебла любистку, м’яти, череди, ставлю на плиту.., прибираю у квартирі, а біля мене терпеливо стоїть ... моя Муза.
5. У кожного з нас є свої теплі лимани, на яких у костюмі Єви купається, радіє сонцю і життю наша ... доля. І в кожного, напевно, є своя ... Голгофа, на яку дереться ота купана колись у щасті і радості, а тепер схожа на стражденницю ... доля.
6. Між мною і братом схожість – як між стеблом коноплі і льону, хоча вона нібито і є між ними – у їхньому призначенні. І в нас вона є, і знаю про неї лише я. Ми з ним схожі скаженою запопадливістю до роботи – всякої. Для нас будь-яке діло – ... радість.
7. – Сидиш, Насте, а Яків оно до твого двору потрюхикав. Побачив мене та й каже: „Порадь, кого мені брать: Настю чи Ярину Корцівську?” А я кажу ... котра дома буде, ту й бери.
8. Перетинаю нашу вузьку вуличку і заходжу за високу зелену браму. Картина відкривається моєму зорові цілком мирна, навіть весела. Її можна було б назвати „Сімейна ідилія” або „Перемир’я”. Діти сидять на широкій, обліпленій сухим багном дошці, перекинутій ... через жомову цементну яму.
9. Іду дворами до свого будинку. На сусідньому подвір’ї, у вузькому лабіринті коло сміттєзбірника, стоїть машина. Молода двірничка цілується з водієм. І ні смітник, ні її роба не гасять вогнища чи скороминучого, чи затяжного кохання. Воістину щасливі люди. Обходжу їх і ... гріюся коло їхнього щастя.
10. Раптом відчиняються двері і заходить Тетянка – ясний промінчик у нашому одноманітному житті. У цієї дитини дивовижне біополе, це безгрішне дрібненьке створіння володіє якимось могутнім зарядом оптимізму і життєлюбства. Вона вихлюпує на тебе отой оптимізм, і хочеш ти того, чи ні, але ... переймаєшся її настроєм на довгий час.
11. У нашому дворі вже з тиждень, як на міському ярмарку: цілоденно гримить у братовому будинку музика. Це Ігор під дикі звуки тягне одну тяжку думку: чи влаштуватися йому кудись на роботу, чи побити байдики аж до осені, а там – ... у армію.
12. Брат мовчить, музика гримить. Якусь хвилю вичікую, що ось-ось стане тихо, але все лишається без змін. Мене зриває з місця. Влітаю в братову хату й зависаю в дверях. Ігор лежить на дивані й відсутнім поглядом дивиться в стелю. Моя поява ... не бентежить його.
13. Життя наше входить у звичну колію. У ньому з’являється певний лоск: модні капелюшки, курточки і кольоровий телевізор – ... радість і прокляття нашого часу , що не лише псує зір наших дітей, а й нищить оті стежки, якими одна людина колись ішла до другої ... на теплу і щиру розмову.
14. В мені наче зламався якийсь гвинтик, той ,що од недавна тримав на собі весь механізм. Ночі дарують лише уламки сну. Кожен дзвінок у двері – ... як сигнал тривоги.
15. Намагаюся подарувати Ганнусі те, чого їй ніхто за її вік не дарував. Ще вона ніжиться вранці в постелі, а діти вже летять до неї, виціловують лице, бо їхні „барометри” на добрих і злих людей спрацьовують безвідмовно. ... Тоді показую їй собори, Лавру, безлистий вистуджений Київ і шкодую, що Ганнуся не може приїхати тоді, коли ... цвітуть каштани і бузок.
16. – Ну, прошу тебе, благаю, матусю, рідна. Заспокойся, щоб я могла спокійно поїхати.
– Ти їдь, їдь, – злітає з її вуст, як шелест листя.
Виходжу з хати, а йти не можу. Навіщось обходжу її, а потім стою під вікном і слухаю той неньчин плач. Ще раз повертаюся й кажу:
– Забула хліба вкусить.
17. – Мамо, скажи, а яка погода була, як я народилася?
– Сухо було і холодно, – чую крізь схлип.
Я понесу ці слова з собою і нестиму їх, ... поки й світу мого. І чутиму той схлип, і бачитиму той пригаслий, вже потойбічний погляд, і той ранок у клубах каламутного туману.
18. Сьоме січня. Натовп несе мене на перон, натовп заносить мене в електричку. Майже п’ять годин крутять пісні у виконанні ... Алли Пугачової. Я стискаю голову, щоб той спів не донищував мене. Це що, помста за мою до неї ... нелюбов?
- Обговорення проблем твору. (Розповідь учителя з елементами бесіди)
- У який період життя Катерини Вакулівни була написана повість?
(Це нелегкий час життя письменниці, коли довелося доглядати немічних батьків, розбиту паралічем матір і маленьких дітей).
- Сестра Оля сказала: ”Це каторжний труд: період – коли малі діти і
немічні батьки”. Але авторка – мудра жінка, вона мусить „перейти цю смугу. Гнітючу і печальну смугу, яку не перебігти, не обминути, а треба залізти в неї, як у крижану каламутну течію. Нехай і по шию, а треба перейти її. Ціною здоров’я, ціною вимордуваного серця. Вона мусить підняти цей непомірно важкий хрест, хоч і сама під ним зламається”.
Коли людина опиняється перед можливістю втрати найдорожчого або коли його втрачає – вона по-іншому дивиться на світ, на людей, на життєві радощі і болі, на саму себе. Тому письменниця у цій книзі, можливо, трохи різка, трохи категорична, але безкомпромісна, відверта і щира.
Вона піднімає низку проблем сучасної людини, примушує читача думати, аналізувати, страждати, порівнювати, плакати і ще довго пам’ятати про прочитане.
- Зупинимося на окремих проблемах (учні називають і обговорюють
окремі проблеми).
У творі кілька разів устами старшої донечки Мар’яни проголошуються прості життєві істини, які доросла людина або не бачить, або відмахується, не хоче помічати:
– Мамо, а від кого погані люди народжуються?
– Від людей.
– А я думала від Баби Яги ...
- Проблеми звичайної людської уваги, співчуття (чи неуваги,
байдужості) можна прослідкувати на таких епізодах:
- з таксистом, котрий пожалів родину;
- з таксистом, котрий розкричався із-за дрібниці на вагітну шоковану жінку і перелякану дитину (як не дивно, першою оговталася дівчинка: ”Не кричіть на мою маму, ви злюка, вас, мабуть, поцілувала Снігова королева, тому у вас таке жорстоке серце ...”);
- з таксистом, котрий висадив Ганнусю за кілометр від будинку ...
Наступний, промовистий епізод, коли мама на городі їсть морквину, яку щойно зірвала, дитина робить їй зауваження, що вона в землі, непомита. „Нічого страшного, земля – це не бруд”, – каже мама. „А що бруд? Людина бруд?” – питає Мар’яна.
- Який же „людський бруд” показує письменниця?
1.Як несправедливо облили брудом рукопис книги. Чималу роль тут зіграли заздрість і непереборні амбіції...
2.Як письменницю вигнали з черги у магазині.
3. Як відвернулися від матері діти, брати авторки.
4.Ситуація в лікарні, коли працівники зволікали з допомогою сестрі Олі, котра поламала ногу.
5. Про виховательку в дитячому садочку. (Вихователька сказала Мар’янці: ”Живешь в Советском Союзе, а разговаривать по-человечески не умеешь...”).
– Хіба за те, якою мовою говорить людина, її можна любити чи не любити? – спитала Мар’яна маму.
– Звісно, ні. Обурюватися тим, що людина говорить рідною мовою – все одно, що дратуватися тим, що трава зелена, а небо голубе. Зневажати людину, яка говорить рідною мовою – однаково, що гудити її за те, що вона матір зве матір’ю. Є погані люди, а поганих мов не існує, – сказала мама.
Воістину, мудра материнська відповідь.
- У творі не раз звучить мотив гріха і розплати людини за содіяне.
– Хто ж є найвиразнішим носієм цієї ідеї у творі? (Це Ганнуся Нечуйвітер, котра свято вірить у чистоту людських помислів, почуттів, у високе призначення людини у цьому світі...).
– Хіба наша авторка і справді така розчарована і зневірена, що в людях бачить лише зло і гріх? (Ні. Багато її героїв добрі, романтичні, розсудливі, сердечні і справедливі. Це і шофер колгоспного автобуса, котрий привіз травмовану сестру до лікарні, не захотів взяти грошей, підтримав і заспокоїв словом; це образи простих селянок, спрацьованих на колгоспних полях тощо).
- Характеристика образу матері
Є проста життєва істина: якщо у житті є перші кроки, то мусять бути і останні. Але серце і розум відмовляються усвідомлювати цю істину, якщо це стосується матері, причому якщо її кроки хтось уже давно порахував.
Дивна, сильна любов дочки до матері: ”Я люблю свою матір любов’ю не дочки, а матері, я люблю її, як ніколи і ніким не пригорнуте і не вилюблене дитя. Мамина мама померла, коли їй було півтора року, а батько із великої печалі – через рік. Доля моєї матері петляла по сирітських дорогах і по дорогах того покоління, якому судилося багато страждань. І ось вона – найстрашніша із відведених неньці доріг”.
„...Довго цілую материні руки з довгими тонкими пальцями, виціловую її лице. Його запах знову нагадує мені запах конопель. Кожен дотик до цього змученого і безмежно рідного тіла обпікає мене”.
„ Як скалічена пташка. Летіла довго і тяжко, перетнула всі моря й океани, здолала всі бурі, шалені вітри і жорстокі стужі, а вони зламалися, обидва її крила. Вже ген і берег, ще б політати у надвечір’ї, ще б порадіти сонцю і весні, а крила не здіймаються, а сила витекла із них у бурі, у буйні води, у космічні далі...”
Звучить „Пісня про матір” у виконанні Таїсії Повалій на слова Б.Олійника
Мати помирає на одне з найбільших християнських свят – Різдво. Страшне, непоправне горе для всієї родини. А за неповних чотири місяці – страшне, непоправне горе для всієї України – Чорнобиль – і знову на свято – на Великдень. Авторка переходить до широких узагальнень і висновків. Вона просить у Бога прощення за свій нерозумний народ, який забув свою історію, який зрікся власної душі, поглумився над рідною мовою; вона просить небо не карати нас ще жорстокіше, не знищувати до кореня.
Невже так воно і буде, що нам цієї біди років на триста вистачить. Нам, українцям, всякого лиха на триста літ відмірює доля ... Щоб за три сотні літ встигли прозріти і помудрішати.
Але в кінці твору звучить мудра думка: „Спасенний світанку, принеси нам пробудження і прозріння. Нашому народові потрібен був великий стрес, як безплідній жінці, у котрої клітини відтворення перебувають у глибокій сплячці і не здатні зачати нове життя. Війни, землетруси, великі потрясіння робили її плодючою. То ж нехай це горе запліднить нашу свідомість великим пробудженням”.
Промовляючи словами письменниці скажемо, що „якщо людство витворило Храм для свого духу, то є і Храм пам’яті, Храм Любові і Болю”.
Нехай храми наших душ будуть чистими і незамуленими, і якщо колись доведеться нам стати на коліна, то тільки в цьому Храмі, де нас завжди будуть берегти від лиха, відвертатимуть від нас біду наші Ангели-хранителі та наші матері.
IV. Закріплення вивченого матеріалу
Катерина Мотрич – неперевершений майстер слова. Заслуговує на увагу її уміння характеризувати героїв. Вона уміє виділити в кожному щось таке, що вирізняє одного героя від іншого, робить його неповторним.
„ Угадай літературного героя”
1. ... Наша сусіда, сорокап’ятирічна дівка, одна, як перст на всьому білому світі ... Вона всіх нас любить, і ми всі любимо її. Вона – безмежно добре й милосердне створіння, що не підвищило голосу навіть на курку. Вона уся щупленька, білолиця, із сітло-карими очима. З них любов і ласка так і хлюпає на людей, на пташок, на кожну комаху і звірину, на трави, на дерева. І слова всі пестливі: дядечку, тіточко, зозулька, ластівочка, півничок, гірочок, вишенька, травичка, молочко. Не ... ,а богиня милосердя.
(Ганнуся Нечуйвітер)
2. Дитина вилітає із свого двору і влітає в наш. Бійка між батьками не схвилювала її і не розтривожила, тільки розсмішила. Вона весело підстрибує і щось співає. Вона – живучий пагін, веселий струмок, сміхотливий сонячний зайчик, що не вміє ні плакать, ні журитися. З неї так і хлюпає веселість. Напіводягнута, напівузута, напівголодна. Їй ніхто й ніколи не тер яблук і моркви, не чавив соку, їй ніхто не робив фруктових салатів та вітамінних морсиків, її ніколи не годували, зиркаючи на годинник. Однак щічки у неї вишнево-морквяного кольору. Її ніхто не зодягав у модні сукенки, красиві комбінезончики та курточки. Вона – дитя природи. У неї були єдині няньки – природний відбір та добра воля.
(Тетянка)
3. Чоловік він бунтівний, холерично-веселий, химерний. Та веселість часто переходить в дику агресивність, особливо коли вип’є. В селі його називають дядько Ромашка, бо без цього слова він не уявляє своєї балачки, в нього вкладає всі свої почуття і смаки.
(Далекий родич дядько Олекса)
4. На ньому розкішний спортивний костюм. Він стрункий, вродливий, з гарною сивиною. Я знаю, що він син удови з якогось подільського села. В ньому цікаво переплилися риси характеру, говірка і навіть сміх подоляка з цілком новими столичними звичками людини, якій доля сторицею компенсувала всі злигодні повоєнного дитинства.
(Сусід по будинку в Києві)
5. Від кінчиків доглянутих нігтів на ногах і до розкішної зачіски, над якою чаклує раз у кілька днів перукарка, в цій жінці все промовляє, що вона витягла щасливу й радісну лотерею долі. У неї гарна постава, жести, лагідний милий голос, приємна усмішка, молоде, завжди свіже лице ... У неї спокійний привітний характер, не понищений ерозією сучасного загального поквапу невростенічного ритму, який бере початок із черг у магазинах і протікає через міський транспорт, а далі через наші квартири і вузькі лабіринти від зарплати до зарплати.
(Сусідка Люся)
6. Він заходить на подвір’я так тихо, що ні скрипу хвіртки, ні кроків ми не почули. Це безмежно скромний, вразливий і тонкої вдачі чоловік. Все мені подобається у цьому старому чоловікові: і м’які гарні риси, і мудрість у карих очах, і сільська інтелігентність. Він – совість і добре серце мого села. Я слухаю його розмову – чисту, барвисту, без жодної бур’янини. Вона аж видзвонює, висвічує ясним світлом, наче небо в полудень. Від неї линуть пахощі, як від багатого на різнотрав’я, ніким не толоченого лугу.
(Дядько Трифон)
7. Біля воріт зупиняється мотоцикл, і невдовзі на подвір’ї з’являється висока постать ... Він іде неквапливо, якоюсь гойдливою ходою; у босоніжках на босу ногу, в штанях з плямами невідомого походження і в піджаці з одним, до половини надломленим, ґудзиком. Він трохи філософ, трохи артист, трохи скоморох, трохи самодіяльний художник і поет. Великий вигадник і жартівник. Саме оте „трохи” і заважає хоча б щось довести до кінця. Він уміє цікаво розповідати, передавати влучні деталі, колоритні діалоги, малювати неповторні словесні портрети. Він добрий і безмежно щедрий та милосердний.
(Брат Іван)
8. Жінка сидить за столом у садку. Вона ніби зійшла до нас зі сторінок класичних українських романів чи зі сцени минулого століття. Їй не вистачає лише очіпка. Доладна, пишнотіла, з бровами і очима, за які даси не лише вола, а й „Волгу” останнього випуску. У неї приємна усмішка, рівні білі зуби, грудний лагідний голос. Я чую його ще здаля.
(Ніна Веприк)
Окремої уваги заслуговує мова твору. Вона багата, колоритна, емоційна, пересипана порівняннями, прислів’ями і приказками, епітетами і метафорами (учні наводять приклади).
Крім цього, у повісті багато висловів, які тонко і точно передають душевний настрій героя та його почуття. Вони вражають читача, надовго запам’ятовуються, глибоко западають у душу. І справді, вбогою мовою так не скажеш:
- літо дотанцьовує своє останнє коло;
- трагічна музика опалого листя;
- захмарена доля;
- батько дивиться не очима, а озерами безмежного горя;
- сон кришиться на скалки;
- ніч моя нагадує черепаху із потовченим панциром;
- душа святкує святки;
- розмиті людські надії;
- несе у руках цілі дзвони втоми;
- вона пірнає із свого садка у голубуватий вечір, як у тихоплинну воду;
- не жінка, а згусток печалі;
- виявляється, зневажити людину так само легко, як припалити цигарку і викинути сірника;
- ми слухаємо ніч;
- душа відстоюється від колотнечі;
- слова відлунюють і осідають тишею;
- соловейко вистрілює любовним щебетом;
- руки матері – як мости;
- розтерзаний погляд;
- вистуджений Київ.
V. Підведення підсумків уроку
Висловлювання учнів про те, чи змінилася їхня думка відносно того, які люди оточують їх у житті і якими вони хотіли б стати (відповідь на проблемне питання, поставлене на початку уроку).
VI. Домашнє завдання
Написати твір-дослідження на тему „Роль художньої деталі у повісті”
Д о д а т о к
Тестові завдання
Завдання 1 – 4. Вибрати одну правильну відповідь із чотирьох варіантів.
- Визначити, з чим порівнює авторка руки матері:
з веселкою;
А
Б
В
Г
- з мостами;
- з хвилями;
- із сонячними променями.
- Назвати ім’я племінника письменниці, котрий скоїв аварію разом із своїм „дружком”:
Богдан;
А
Б
В
Г
- Микола;
- Сергій;
- Ігор.
- Визначити, як сільські люди називали недобрий дух їхньої місцевості:
Мара;
А
Б
В
Г
- Берок;
- Дід Бабай;
- Нечестивець.
- Указати, які твори привезла почитати Катерині Мотрич Ніна Веприк (жінка із сусіднього села):
-
гуморески;
А
Б
В
Г
- новели;
- оповідання;
- вірші.
Завдання 5 – 8.Вибрати одну правильну відповідь із п’ятьох варіантів.
- Указати, мова якого героя пересипана прислів’ями, приказками, влучними порівняннями:
батька;
А
Б
В
Г
Д
- матері;
- брата Івана;
- чоловіка;
- сестри Олі.
- Визначити, що найбільше „діставало” авторку, коли вона доглядала матір:
-
посушливі вітри;
А
Б
В
Г
Д
- безперервні дощі;
- страшна засуха;
- віддаленість села від райцентру;
- непорозуміння із сусідами.
- Виділити, в чому, на думку письменниці, є таїна сільської душі:
-
у міцному зв’язку з природою;
А
Б
В
Г
Д
- у праці на полі;
- у догляді за тваринами;
- у гостинності;
- у співочому таланті.
- Позначити, яка проблема не розглядається у творі:
-
стосунки між батьками і дітьми;
А
Б
В
Г
Д
- кохання і зрада;
- Чорнобильська трагедія;
- філософський погляд на життя;
- міцний зв’язок людини і природи.
Завдання 9 – 10. Вибрати кілька правильних відповідей із семи варіантів.
- Указати, що пережила авторка після того, як прорецензували її роман:
| А | |
| Б | |
| В | |
| Г | |
| Д | |
| Е | |
| Є | |
Б образу;
В приниження;
Г роздратування;
Д розчарування;
Е окрилення;
Є тривогу.
- Назвати героїв твору, котрі уособлюють доброту, чесність, мудрість і милосердя:
| А | |
| Б | |
| В | |
| Г | |
| Д | |
| Е | |
| Є | |
Б баба Настя;
В водій колгоспного автобуса Василько;
Г Ганнуся Нечуйвітер;
Д бригадир з цегельного заводу;
Е районний лікар;
Є сестра Оля.
Завдання 11 – 12. Встановлення відповідностей і послідовностей.
- Установити відповідність між персонажами твору та їхніми висловлюван-нями (логічні пари):
„Я давно спостерігаю за людьми, які за А Ганнуся
1
2
3
4
5
гріхи свої понесли тяжку кару. Я зовсім Нечуйвітер;
не богомільна, а у гріх вірю...” Б мати;
- „Чи думала я колись, що доживу до ота- В авторка;
кого? Було ж де чорт не долетить, то я Г Тетянка;
добіжу”. Д сестра Оля.
- „Буду тут, поки все не зберемо з городу.
Хай би ці дощі зовсім розмили мене, їх
самих не залишу. Я не прощу собі тоді
свого малодушшя”.
- „Я втекла, бо мамка прийшла з ферми та
вигнала лоша, а мені по спині кулаком
перепало”.
- „Людям інколи треба говорити магічні
фрази, які роблять їх трохи добрішими й
уважнішими”.
- Установити хронологічну послідовність подій у творі.
| 1 | |
| 2 | |
| 3 | |
| 4 | |
| 5 | |
Б Зустріч з однокурсницею Оленою Слоневською.
В Народження другої дочки Олесі.
Г Робота над написанням роману.
Д Приїзд сестри Олі з Донбасу.
Завдання 13-14 відкритого типу.
- Назвати прізвище письменника, котрого цитує Катерина Мотрич наприкінці твору: „Пройшли тяжкі плуги через твоє тіло,
І пишнеє тіло, як вуголь, зчорніло... ”
| | | | | | | | | | | | |
- Вставити пропущене слово у фразу з тексту: „Як казали древні, я ... , отже, я винна у всіх гріхах, які заподіяло людство. Тому і прошу прощення”.
| | | | | | | | | | | | |