Методичні вказівки та контрольні завдання з біологічної хімії для студентів факультету заочного навчання

Вид материала

Документы

Содержание Питання до контролю виконання лабораторної роботи Науково-дослідна робота студентів Заняття №5 Актуальність теми Конкретна мета Зміст заняття Блок інформації Цукровий діабет Препарати сульфонілсечовини Хід виконання практичного заняття Матеріальне забезпечення Хід роботи. Д о с л і д 2.Визначення цукру в крові за методом Хагедорна-Йенсена. Матеріальне забезпечення. Хід роботи. Приклад розрахунку. Вміст цукру в крові за методом хагедорна - йенсена Д о с л і д 3. Кількісне визначення цукру в крові орто-толуїдиновим методом (за Гульманом). Матеріальне забезпечення. Хід роботи. ... Полное содержание

Подобный материал:

• Львівський національний медичний університет імені данила галицького кафедра біологічної, 1655.89kb.
• Програма, методичні вказівки та контрольні завдання з дисципліни «екологія» для студентів, 566.78kb.
• Робоча програма, методичні вказівки до вивчення дисципліни та контрольні завдання для, 393.01kb.
• Програма, методичні вказівки І контрольні завдання з дисципліни "основи екології" для, 325.1kb.
• Програма, методичні вказівки та контрольні завдання з дисципліни " виробництво виливків, 797.9kb.
• Типова програма, методичні вказівки та контрольні завдання для студентів навчального, 708.32kb.
• Програма, методичні вказівки та контрольні завдання з дисципліни «охорона праці в галузі», 339.25kb.
• Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького кафедра біологічної, 1954.66kb.
• Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни, 165.04kb.
• Програма, методичні вказівки та контрольні завдання з дисципліни " виробництво виливків, 864.84kb.

Питання до контролю виконання лабораторної роботи

1. В чому полягає принцип методу визначення діастази сечі?
   
2. Про що свідчить підвищена активність діастази сечі?
   
3. При якому патологічному стані в сечі зовсім не виявляють діастазу?
   
4. В чому полягає принцип методу визначення активності амілази в біологічних рідинах оптимізованим ензиматичним кінетичним методом?
   

Науково-дослідна робота студентів

Теми реферативних доповідей:

1. Взаємозв’язок трьох видів обміну речовин: білків, ліпідів і вуглеводів.
   
2. Застосування серцевих глікозидів у практичній медицині.
   

Література

ОСНОВНА:

1. Вороніна Л.Н., Десенко В.Ф., Мадієвська Н.Н. та ін. Біологічна хімія. – Харків.: Основа, 2000. – С.265-271.
   
2. Губський Ю.І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – С. 146-172.
   
3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С.320-330.
   
4. Гонський Я.І. Біологічна хімія (лабораторний практикум). – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С.129-131.
   
5. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – М.:Медицина, 1990. – С.147-149, 160-161, 167, 259-273.
   
6. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – М.: Медицина, 1982. – С.299-317, 719-725.
   
7. Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі / За ред.О. Я.Склярова. – Львів.:Світ.2006. – С. 46-65.
   
8. Николаев А.Я. Биологическая химия. – М.:Высшая школа, 1989. – С.212-220, 256-260.
   
9. Савицкий И.В. Биологическая химия. – К.:Вища школа, 1982. – С.49-57, 223-226, 260-265, 307-317.
   
10. Строев Е.А. Биологическая химия. – М.:Высшая школа, 1986. – С.133-136, 138-139, 193-203, 247, 252, 352-354, 355-356, 368.
    

ДОДАТКОВА:

1. Страєр Л. Биохимия. – М.:Мир, 1985, т.2. – С. 49-68, 85-87, 95-105, 280-298.
   
2. Лениджер А. Основі биохимии. – М.:Мир, 1985, т.2. – С. 477-507, 702-707. – т.3 – С.827-829.
   
3. Бышевский А.Ш.,Терсенов О.А., Биохимия для врача. – Екатеринбург: Уральский рабочий, 1994. – 384 с.
   
4. Ангельскі С., Якубовскі З., Домінічак М. Клінічна біохімія. –Сопот.,1998. – 451с.
   

НАУКОВА :

1. Доліба М. М., Ватаманюк М.З. та ін. Механізм реципрокної дії ацетилхоліну на окиснення -кетоглутарату і сукцинату в мітохондріях серця і печінки. // Укр. біохім. журн. – 1994. – т.66, №1. – С. 41-49.
   
2. Гаврилюк В. Г., Голодок Л.П., Винников А. И. Активность ряда ферментов цикла Кребса у стафилокков, содержащих детерминанты устойчивости к антибиотикам // Укр. біохім. журн. – 1996. – т.68, №1. – С. 45-48.
   
3. Вовк А.И. Пируватдекарбоксилаза: механические модели паракаталитических взаимодействий // Укр. біохім. журн. – 1996. – т.68, №3. – С. 13-26.
   

ЗАНЯТТЯ №5

Тема заняття: БІОХІМІЧНІ МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ЦУКРУ В БІОЛОГІЧНИХ РІДИНАХ

Мета заняття: 1. Оволодіти методом кількісного визначення концентрації глюкози в крові глюкозооксидазним методом. 2. Оволодіти методом кількісного визначення цукру в крові за Хагедорном-Йенсеном. 3. Оволодіти методом кількісного визначення цукру в крові по кольоровій реакції з орто-толуїдином по Гульману. 4.Засвоїти значення проведення методики цукрового навантаження в оцінці порушення обміну вуглеводів.

Актуальність теми: Визначення цукру в крові має суттєве значення для діагностування цукрового діабету та інших порушень обміну вуглеводів. Оволодіння методами визначення кількості цукру в крові, сечі та інших біологічних рідинах є необхідним для розуміння механізму розвитку патологічного процесу, постановки діагнозу та лікування хворого. Визначення змін кількості цукру крові методом цукрового навантаження дозволяє виявити скриті форми діабету, порушення глікогенутворюючої функції печінки та вплив інсуліну на обмін вуглеводів.

Конкретна мета: Вміти: 1.Проводити кількісне визначення цукру в крові за методом Хагедорна-Йєнсена, глюкозооксидазим методом та методом Гульмана. 2. Оцінювати біохімічні показники обміну вуглеводів, розуміти їх діагностичну цінність. 3. Розуміти причини порушення обміну вуглеводів, загальні принципи лікування та їх корекцію залежно від клінічних змін стану хворого. 4. Оцінити отримані методом цукрового навантаження біохімічні показники обміну вуглеводів. 5. Аналізувати та оцінити отримані дані для розуміння розвитку патологічного процесу.

Міжкафедральна інтеграція: Знати: 1.Фізіологічні основи харчування та травлення (кафедра нормальної фізіології). 2.Регулююча роль печінки в обмінних процесах (кафедра нормальної фізіології). 3.Реакції обміну вуглеводів та механізм їх регулювання ( кафедра біологічної хімії).


ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ

Питання для самопідготовки:

1. Роль печінки в обміні вуглеводів.
   
2. Значення центральної та переферичної нервової системи в регуляції обміну вуглеводів.
   
3. Ендокринна регуляція обміну вуглеводів
   
4. а) інсулін, будова та роль в обміні вуглеводів;
   
5. б) адреналін та глюкагон, механізми їх регулюючої дії на обмін вуглеводів;
   
6. в) глюкокортикоїди, їх вплив на глюконеогенез;
   
7. г) тироксин, гормони гіпофізу, їх значення в обміні вуглеводів.
   
8. Регуляція вмісту глюкози в крові. Роль різних шляхів обміну вуглеводів у регуляції рівня глюкози в крові.
   
9. Гормональна регуляція вуглеводного обміну. Порушення обміну вуглеводів. Механізм гіпо- і гіперглікемій.
   
10. Порушення вуглеводного обміну при цукровому діабеті. Біохімічні тести для оцінки цукрового діабету.
    
11. Види цукрового діабету. Інсулінозалежний та інсулінонезалежний діабет.
    
12. Метаболічні порушення при цукровому діабеті.
    
13. Вплив різних видів цукрового навантаження на вміст цукру в крові. Клініко-діагностичне значення методу цукрового навантаження.
    
14. Спадкові захворювання, пов’язані з порушеннями в обміні вуглеводів (есенціальна фруктозурія, галактоземія).
    
15. Фармпрепарати, які використовуються для лікування. Препарати групи інсуліну, негормональні цукрознижуючі фармпрепарати.
    

Блок інформації

Обмін вуглеводів в організмі регулюється нервовою системою та гормонами. У виникненні його порушень великого значення надають спадковості. Порушення вуглеводного обміну можуть бути спричинені дефіцитом специфічних ферментів обміну окремих цукрів. Клінічні прояви при цьому коливаються від доброякісної пентозурії у практично здорової людини до галактоземії, яка проявляється виснаженням, недостатністю печінки або важкою діареєю і дегідратацією при синдромі порушеного всмоктування глюкози і галактози. Синдром порушеного всмоктування вуглеводів є наслідком дефіциту специфічної дисахаридази щіткоподібного епітелію або недостатності системи транспорту моносахаридів. В обох випадках вуглеводи накопичуються у просвіті кишок, підвищують осмолярність шлункового соку, що створює умови для переходу води у просвіт. Діти страждають від болю і здуття живота, проносу, спостерігається затримка росту і розвитку.

Серед інших спадкових дефектів вуглеводного обміну слід назвати галактоземію – рецесивне спадкове захворювання, яке виявляється в нездатності до обміну галактози, що входить до складу лактози молока. Біохімічним дефектом при цьому є секреція в печінці і еритроцитах галактозо-1-фосфат-уридилтрансферази з порушеною активністю. Галактоземія супроводжується галактозурією. При цьому галактоза накопичується у крові, селезінці, печінці, кришталику, розвивається катаракта, цироз печінки. У дітей спостерігається затримка росту, схуднення, розумова відсталість. Вилучення галактози з їжі зберігає дитині життя.

Спадково знижена активність будь-якого з ферментів розпаду або синтезу глікогену призводить до розвитку глікогенозу, який належить до хвороб накопичення. Найпоширенішим глікогенозом є хвороба Гірке, що виникає внаслідок дефіциту глюкозо-6-фосфатази. У дітей захворювання проявляється надмірним відкладанням глікогену в печінці і нирках, гіпоглікемією. Спостерігається затримка фізичного і психічного розвитку. При хворобі Герса виявляється низька активність фосфорилази І, відкладання глікогену в печінці і лейкоцитах. Дифузний глікогеноз (хвороба Фобса) характеризується появою глікогену з короткими численними зовнішніми гілками. Це захворювання пов’язують з пониженою активністю аміло-1,6-глюкозидази. У дітей, що хворіють на цю форму глікогенозу, спостерігаються набряки, кровоточивість. Глікоген депонується в печінці, м’язах, еритроцитах, лейкоцитах.

Мукополісахаридоз – це група захворювань, для яких характерне відкладання в різних тканинах організму полімерних вуглеводів – глікозаміногліканів (мукополісахаридів). Вони входять до складу основної міжклітинної речовини, містяться також у нейронах, аксонах і глії мозку. Захворювання зумовлене дефектом специфічної лізосомної гідролази, що бере участь у послідовному розщепленні глікозаміногліканів. Хворим властиві гротескні риси обличчя, деформація кісток скелету (множинний дизостоз), суглобів. Уражається печінка, селезінка, серце, кровоносні судини. При деяких видах мукополісахаридозу не тільки збільшується кількість глікозаміногліканів у мозку, але й змінюється їх співвідношення з гангліозидами, що проявляється розумовою відсталістю.

Цукровий діабет - захворювання, яке розвивається при недостатньому синтезі -клітинами острівців Лангерганса підшлункової залози інсуліну. Крім клінічних симптомів (поліурія, полідипсія і поліграфія), у хворих на цукровий діабет розвивається ряд специфічних порушень обмінних процесів - гіперглікемія (збільшення кількості глюкози в крові), глюкозурія (поява цукру в сечі), гіперкетонемія (збільшення кількості кетонових тіл в крові) та кетонурія (виділення кетонових тіл з сечею).

Розрізняють два основних типи цукрового діабету: тип І – інсулінозалежний діабет (ІЗЦД), тип ІІ – інсулінонезалежний діабет (ІНЦД).

Цукровий діабет І типу (ІЗЦД) є наслідком руйнування -клітин острівцевого апарату. У багатьох хворих причиною захворювання на цукровий діабет є дефект імунної системи, при цьому проходить порушення перетворення проінсуліну в інсулін.

У хворих на діабет ІІ типу (ІНЦД) -клітини виробляють достатню кількість інсуліну, з часом вони навіть гіпертрофуються, а рецептори органів-мішеней втрачають здатність реагувати на інсулін. З часом спостерігається повільне зниження секреції інсуліну.

При захворюванні на цукровий діабет, незалежно від етіологічних факторів, порушується вуглеводний, білковий, жировий та мінеральний обмін. Порушення обміну вуглеводів пов’язане з:

а) транспортом глюкози у м’язову і жирову тканину,

б) пригніченням окиснення глюкози при фосфорилюванні її у зв’язку зі зниженням активності ферментів гексокінази та глюкокінази,

в) зниження синтезу глікогену в печінці внаслідок зниження активності глікогенсинтетази,

г) посиленням глюконеогенезу.

Внаслідок порушення жирового обміну утворюються недоокислені продукти - кетонові тіла, що приводять до кетоацидозу. Порушення білкового обміну зв’язане з пригніченням синтезу білків та підвищенням їх розпаду, що призводить до розвитку диспротеїнемії.

Посилення глюконеогенезу глюкогенних амінокислот (аланін, серин, цистеїн, гліцин - через піруват, аспарагін, тирозин, фенілаланін, треонін, валін - через фумарат, а потім і оксалоацетат) приводить до зменшення пулу амінокислот, порушення синтезу білків та збільшення синтезу сечовини.

Одним з методів біохімічної діагностики цукрового діабету є крива толерантності до глюкози (цукрова крива). Обстежуваному беруть кров з пальця для визначення в ній глюкози, потім дають випити глюкозу з розрахунку 1 г на 1 кг маси тіла в склянці з водою і через кожні 30 хв протягом 3-х годин беруть кров з пальця і визначають в ній вміст глюкози. Два типи цукрових кривих (у здорової людини та хворої на цукровий діабет) приводиться нижче у розділі “Значення для фармації та клініки”.

Дослідження впливу цукрового навантаження на вміст цукру в крові відіграє суттєву роль в діагностиці порушень глікогенутворюючої функції печінки та виявленні прихованих форм діабету. Крім кривої толерантності до глюкози, з діагностичною метою вживають наступні тести:

а) оральне вживання глюкози (100 г)

б) внутрішньовенне введення глюкози (0,33 г глюкози на 1 кг маси тіла)

в) визначення цукру в сечі.

г) визначення кетонових тіл в крові та сечі.

д) визначення білка в сечі.

е) ретроспективна оцінка рівня глікемії по визначенню глікозильованого гемоглобіну А₁.

є) визначення добового профілю глюкози.

Гіпоглікемізуюча терапія включає застосування препаратів інсуліну, негормональних цукрознижуючих препартів, фітотерапії.

Інсулінотерапія абсолютно показана для лікування ІЗЦД. Для проведення лікування інсуліном можуть бути використані препарати різної тривалості дії: препарати короткої дії (моноінсулін, Н-інсулін, актрапід МС та ін); препарати проміжної дії (семілонг, лонг, семіленте та ін); препарати тривалої дії (ультралонг, ультраленте, ультратард). Всі фарм. препарати інсуліну, які використовуються в клінічній практиці можна розділити на гетерологічні (з підшлункових залоз крупної рогатої худоби) і гомологічні (людські, отримані шляхом бактеріального синтезу або напівсинтетичним методом). Звичайно, що перевага надається гомологічним інсулінам. Крім того, при виборі препарату інсуліну необхідно звертати увагу на ступінь очистки препарату від білкових домішок. Перевагу слід віддавати високоочищеним монокомпонентним препаратам.

Негормональні цукрознижуючі препарати включають препарати сульфонілсечовини, бігуаніди та інгібітори -глюкозооксидази.

Препарати сульфонілсечовини володіють в основному панкреатичною дією і стимулюють секрецію інсуліну -клітинами. Крім того, ці препарати гальмують глюконеогенез, глікогеноліз, ліполіз, продукцію глюкагону, сприяють підвищенню рецепторної чутливості до інсуліну. До них відносяться талбутамід, цикламід, гліквідон, гліклазид, гліпізид та ін. Основними показами для лікування препаратами сульфонілсечовини включають ті форми ІНЗЦД, які не компенсуються дієтою.

Бігуаніди є похідними гуанідину. Механізм дії – екстрапанкреатичний. Бігуаніди потенціюють ефект інсуліну на рецепторному і пострецепторному рівні (акти візують анаеробний гліколіз), гальмують всмоктування глюкози в кишечнику, глюконеогенез і глікогеноліз. Крім того, ці препарати володіють анорексигенним ефектом, незначною гіполіпідемічною і фібринолітичною дією. До таких препаратів відносяться: метформін, метформінретард, буформін та ін. Показами для застосування бігуанідів є ІНЗЦД з ожирінням.

Інгібітори глюкозооксидази впливають на інтенсивність розщеплення полісахаридів і всмоктування глюкози в кишечнику. Це нові препарати, які мають порівняно слабий гіпоглікемічний ефект, але володіють побічною дією- розвитком мальабсорбції. Синдром мальбабсорбції вуглеводів – це “ферментний блок”, який утворюється або на етапі їх всмоктування, або на ранніх стадіях їх проміжного обміну.

В лікуванні цукрового діабету використовується фітотерапія. Цей метод є додатковим до раніше перерахованих. Випускаються офіцинальні гіпоглікемічні збори трав – арфазетин, мірфазетин та ін.

Методи визначення концентрації глюкози в крові поділяються на: редуктометричні, колориметричні, які залежно від хімічної природи аналітичної реакції поділяються на ферментативні і неферментативні.

ХІД ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Д о с л і д 1. Визначення концентрації глюкози в крові глюкозооксидазним методом.

Принцип методу. Окиснення глюкози киснем повітря під дією глюкозооксидази з утворенням гідрогену пероксиду, який за присутності фенолу з 4 – Аміно – Феназоном (4- Аміноантипірином) утворює забарвлену сполуку.

Матеріальне забезпечення: глюкозооксидаза (активність 60 000-120 000 од/г), пероксидаза з кінського хрону (активність 11 000 од/мг), фенол, 4-аміно-феназон, -D-глюкоза, фосфатний буфер 0,1 М рН 7,0 робочий реактив (150 мг/л глюкозооксидази, 1,1 мг/л пероксидази, 1,034 г фенолу, 0,148 г 4-аміно-феназону, довести фосфатним буфером до 1 л, стабільний протягом 1 місяця в посудині з темного скла за температури 4 С), 0,2 % розчин бензойної кислоти (2 г бензойної кислоти розчиняють у 800 мл дистильованої води під час нагрівання, після охолодження об’єм розчину доводять у мірній колбі на 1000 мл до позначки дистильованою водою, фільтрують), основний калібрувальний розчин глюкози 27,75 ммоль/л (500 мг висушеної до постійної маси D-глюкози розчиняють у мірній колбі на 100 мл в невеликій кількості 0,2 % розчину бензойної кислоти), калібрувальний розчин глюкози 5,55 ммоль/л (100 мг/100мл), стандарт (основний калібрувальний розчин глюкози розводять у 5 разів 0,2 % розчином бензойної кислоти), розчин хлоридної кислоти 0,33 ммоль/л.

Хід роботи. Послідовність досліду представлено у табл.19.


Таблиця 1. Послідовність визначення концентрації глюкози в крові глюкозооксидазним методом

Інградієнти	Дослідна проба, мл	Стандартна проба, мл	Контрольна проба, мл
Сироватка, плазма	0,02	-	-
Стандарт	-	0,02	-
Робочі реактиви	2	2	2

Вміст пробірок перемішують, інкубують за кімнатної температури 30-60 хв. Колориметрують за довжини хвилі 490-540 нм проти контрольної проби. Результати обчислюють за формулою :

С_досл. = С_ст.  Е_досл ,

Е_ст.

де С_досл. – концентрація глюкози в дослідній пробі, ммоль/л; С_ст. – концентрація глюкози в стандартній пробі, ммоль/л; Е_досл. – екстинкція дослідної проби; Е_ст. – екстинкція стандартної проби.

Порівняти з нормою отриманий результат. Зробити висновок.

Визначення можна проводити за допомогою наборів реактивів фірми “Cormay”, “La chema”, “Merck” та напівавтоматичного аналізатора “Stat Fax”.

Д о с л і д 2.Визначення цукру в крові за методом Хагедорна-Йенсена.

Принцип методу. Метод визначення цукру в крові грунтується на окисненні глюкози в безбілковому фільтраті з одночасним відновленням калію феррицианіду (ІІІ)- (червона кров'яна сіль) - у калію ферроціанид (ІІ)- (жовту кров'яну сіль). Залишок червоної кров^’яної солі, що не прореагував, визначають йодометричним методом. Йод, що виділився в кількості, еквівалентній кількості залишку червоної кров’яної солі, відтитровують розчином натрію тіосульфату, а кількість цукру в крові вираховують, виходячи з даних титрування, за допомогою таблиці.


Механізм вказаних реакцій може бути поданий у вигляді такої схеми:

1. К₃Fe (CN)₆  + цукор K₄Fe (CN)₆  + продукти + К₃Fe (CN)₆

окиснення

цукру

2. 2 K₄Fe (CN)₆  + 3 ZnSO₄ K₂Zn₃Fe (СN)₆  ₂ + 3 K₂SO₄


3. 2К₃Fe (CN)₆ + 2КІ 2 K₄Fe (CN)₆  + І₂


4. І₂ + 2 Na₂S₂O₃ 2 NaI + Na₂S₄O₆

натрію тіосульфат натрію тетратіонат


Матеріальне забезпечення. Кров, 0,1 н розчин натрію гідроксиду, 0,45% розчин цинку сульфату. 0,005 н розчин калію ферриціаніду (ІІІ), потрійний розчин (суміш в розчині цинку сульфату, натрію хлориду та калію йодиду), 3% розчин ацетатної кислоти, 1% розчин крохмалю, 0,005н розчин натрію тіосульфату, дистильована вода, штатив з пробірками, скляні лійки, скляні палички, мікропіпетка на 0,1 мл, фільтри, водяна баня (100⁰С), газовий пальник, цукрові пробірки, вата.

Хід роботи. У дві цукрові пробірки вносять по 1 мл 0,1 н розчину натрію гідроксиду і по 5 мл 0,45% розчину сульфату цинку. Утворюється колоїдний розчин цинку гідроксиду. В одну з пробірок (досліджувана проба) додають мікропіпеткою 0,1 мл крові і два-три рази промивають її колоїдним розчином, у другу пробірку (контрольну) вносять 0,1 мл дистильованої води. Обидві пробірки ставлять на 2-3 хв. у киплячу водяну баню, білок денатурується і випадає в осад. Суміш фільтрують, зливаючи її по скляних паличках у інші пробірки, в які перед тим були вставлені лійки із зволоженим гарячою водою маленьким жмутком вати. Кожну пробірку промивають двічі, набираючи по 3 мл гарячої дистильованої води, промивні води зливають по скляній паличці на ватні фільтри та дають їм добре стекти.

До прозорого фільтрату в кожну цукрову пробірку додають по 2 мл 0,005 н розчину натрію ферриціаніду і ставлять пробірки на 15 хв у киплячу водяну баню. За цей час глюкоза повністю окиснюється. Пробірки охолоджують і перемішуючи, додають в кожну з них по 3 мл потрійного розчину, по 2 мл 3% розчину оцтової кислоти та по 2 краплі 1% розчину крохмалю та на білому фоні йод, що виділився відтитровують 0,005 н розчином натрію тіосульфату до повного зникнення синього забарвлення. Кількість глюкози визначають за таблицею (див.таблицю).

Приклад розрахунку. Припустимо, що на титрування вмісту досліджуваної проби пішло 1,43 мл 0,005 н розчину натрію тіосульфату, а на титрування вмісту контрольної – 1,97 мл. З таблиці знаходять для досліджуваної проби величину 0,101, а для контрольної проби – 0,005.

Вміст глюкози в крові дорівнює 0,101 – 0,005 = 0,096 в 0,1мл або 0,096  1000=96 мг%

Переведення на міжнародну систему (СІ). 96 мг%  0,05551 = 5,33 ммоль/л. Порівняти з нормою отриманий результат. Зробити висновок.

ВМІСТ ЦУКРУ В КРОВІ ЗА МЕТОДОМ ХАГЕДОРНА - ЙЕНСЕНА

Гіпо-сульфат Натрію	0,00	0,01	0,02	0,03	0,04	0,05	0,06	0,07	0,08	0,09
0,0 0,1 0,2 0,3 0,4 0,5 0,6 0,7 0,8 0,9 1,0 1,2 1,3 1,4 1,5 1,6 1,7 1,8 1,9	0,385 0,355 0,331 0,310 0,290 0,270 0,251 0,232 0,213 0,195 0,177 0,159 0,141 0,106 0,088 0,070 0,052 0,034 0,017	0.382 0,352 0,329 0,308 0,288 0,268 0,249 0,330 0,211 0,193 0,175 0,157 0,139 0,104 0.086 0,068 0,050 0,032 0,015	0,379 0,350 0,327 0,306 0,286 0,266 0,247 0,228 0,209 0,191 0,173 0,155 0,138 0,102 0,084 0,066 0.048 0,031 0,014	0,376 0,348 0,325 0,304 0,224 0,264 0,245 0,226 0,208 0,190 0,172 0,154 0,136 0,101 0,083 0,064 0,47 0,029 0,012	0,373 0,345 0,323 0,302 0,282 0,262 0,243 0,224 0,206 0,188 0,170 0,152 0,134 0,099 0,081 0,063 0,045 0,027 0,010	0,370 0,343 0,321 0,300 0,280 0,260 0,241 0,222 0,204 0,186 0,168 0,150 0,132 0,097 0,079 0,061 0,043 0,027 0,008	0,367 0,341 0,318 0,298 0,278 0,259 0,240 0,221 0,202 0,184 0,166 0,148 0,131 0,095 0,077 0,59 0,041 0,024 0,007	0,64 0,338 0,316 0,296 0,276 0,257 0,238 0,219 0,200 0,182 0,164 0,146 0,120 0,093 0,075 0,057 0,039 0,022 0,005	0,361 0,336 0,314 0,294 0,274 0,255 0,236 0,217 0,199 0,181 0,163 0,145 0,127 0,092 0,074 0,056 0,038 0,020 0,003	0,358 0,333 0,312 0,292 0,272 0,253 0,234 0,215 0,197 0,179 0,161 0,143 0,125 0,090 0,072 0,054 0,036 0,019 0,002

Д о с л і д 3. Кількісне визначення цукру в крові орто-толуїдиновим методом (за Гульманом).

П
ринцип методу. Глюкоза при нагріванні з орто-толуїдином у розчині оцтової кислоти утворює сполуку синьо-зеленого забарвлення, інтенсивність якого прямо пропорційна концентрації глюкози.

Матеріальне забезпечення. Кров, 3% розчин трихлороцтової кислоти (ТХОК), орто-толуїдиновий реактив, стандартний розчин глюкози (4 ммоль/л, 720 мг глюкози розчинити в 1 л дистильованої води), дистильована вода, штатив з пробірками, піпетки, мікропіпетка на 0,1 мл, центрифуга, центрифужні пробірки, ФЕК, водяна баня (100⁰С).

Хід роботи. У дві центрифужні пробірки наливають по 0,9 мл 3% розчину ТХОК. В одну з них вносять 0,1 мл крові, а в другу – 0,1 мл стандартного розчину глюкози. Вміст пробірок перемішують і відцентрифуговують при 3000 об/хв протягом 10 хв. З кожної пробірки відбирають по 0,5 мл надосадової рідини та додають по 4,5 мл орто-толуїдинового реактиву. Поміщають пробірки в водяну баню на 8 хв. Потім їх виймають з водяної бані та охолоджують до кімнатної температури. Після цього на ФЕКу визначають оптичну густину проб у кюветах на 10 мл проти води при довжині хвилі 630 нм, використовуючи червоний світлофільтр.

Розрахунок. Вміст глюкози визначають за формулою:

С_{СТ } Е_Д

С = _,

Е_СТ

де: С – концентрація глюкози в крові , ммоль/л.; С_СТ – концентрація стандартного розчину глюкози ; Е_Д – оптична густина досліджуваної проби ; Е_СТ – оптична густина стандартного розчину глюкози.

Порівняти з нормою отриманий результат. Зробити висновок.


ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ФАРМАЦІЇ ТА КЛІНІКИ

Якісне та кількісне визначення цукру в крові та сечі має важливе клініко-діагностичне значення. Фізіологічні гіперглікемії спостерігаються при емоційних стресах, споживанні великої кількості вуглеводів з їжею. Патологічні гіперглікемії найчастіше пов’язані з захворюваннями ендокринної системи. Вони спостерігаються при цукровому діабеті, пухлинах кори наднирників та гіпофізу, важких розладах функції печінки, гіперфункції щитовидної залози, органічних ураженнях нервової системи.

Гіпоглікемія спостерігається при аденомі острівцевого апарату підшлункової залози внаслідок підвищеної продукції інсуліну -клітинами, недостатній функції щитовидної залози, наднирників, гіпофізу. Крім того, гіпоглікемія може бути викликана голодуванням, важкою фізичною працею, передозуванням інсуліну при лікуванні, порушенням всмоктування вуглеводів, захворюванням нирок, які супроводжуються зниженням ниркового порогу для глюкози.

Особливе значення має дослідження цукрового навантаження на рівень цукру в крові. Метод цукрового навантаження дозволяє виявити скриті форми діабету, порушення глікогенутворюючої функції печінки та вплив інсуліну на обмін вуглеводів. Дослідження впливу цукрового навантаження на рівень цукру в крові має особливе значення для діагностики прихованих форм діабету, диференціації панкреатичної та ренальної глюкозурії, виявлення порушення глікогенутворюючої функції печінки та впливу інсуліну на обмін вуглеводів. Для орієнтації студентів нижче приводимо два типи цукрових кривих: № 1 - у здорової людини та № 2 - у хворої на цукровий діабет.

Вміст глюкози,ммоль/л


11,5



9,2

№ 2

6,9





4,6 № 1




2,3






30 60 90 120 150 180 хв

Суттєве клініко-діагностичне значення має діагностичний тест на кетонові тіла в крові та сечі. Наприклад, кетонурія при ІЗЦД (І типу) вказує на загрозу кетоацидозу. Відсутність кетонемії або кетонурії під час коматозних станів дозволяє виключити кетоацедотичну кому, як причину порушення. Необхідно мати на увазі, що й інші метаболічні стани: голодування, алкогольний кетоацидоз, вживання їжі багатої на жири та гарячка можуть призвести до утворення кетонових сполук та появи кетонурії (кетонемії).

Ізотонічні розчини глюкози служать джерелом рідини і харчового матеріалу, а також сприяють знешкодженню та виведенню отрут із організму. Гіпертонічні розчини підвищують осмотичний тиск крові, сприяють обезводненню тканин, посилюють обмінні процеси, антитоксичну функцію печінки, серцеву діяльність, збільшують діурез, володіють детоксикаційними властивостями. Розчини глюкози широко застосовують при гіпоглікемії, інфекційних захворюваннях, хворобах печінки, декомпенсації серцевої діяльності, набряку легень, токсикоінфекціях, різних інтоксикаціях та інших патологічних станах.

Знайшли застосування в медицині також й інші цукри. Лактулоза – синтетичний дисахарид, не всмоктується в шлунково-кишковому тракті при його пероральному введенні. Попадаючи в кишечник, лактулоза стимулює перистальтику і усуває закрепи. Крім того, розщеплюючись у товстій кишці, звільняє іони водню, зв’язує вільний аміак, збільшує дифузію аміаку з крові в кишечник і сприяє виділенню аміаку з організму. Застосовують лактулозу в суміші з галактозою лактозою у вигляді сиропу при хронічних закрепах, а також при печінковій енцефалопатії у хворих з хронічними захворюваннями печінки.


Визначення кінцевого рівня знань

Приклад тестового контролю кінцевого рівня знань

Тест 1.

№ п/п	Умова	Варіанти відповідей
1. 2. 3.	Вкажіть найбільш ймовірні варіанти відповідей Інсулін впливає на: Глюкагон впливає на: Секрецію інсуліну стимулюють:	А. Стимуляція транспорту глюкози В. Посилення ліполізу. С. Посилення ліпогенезу. D. Посилення глікогенезу. Е. Пригнічення глікогенезу. F. Глюкоза. G. Збільшення кетогенезу. H. Препарати сульфнілсечовини.

Тест 2.

№ п/п	Умови	Варіанти відповідей
1. 2. 3.	Вкажіть найбільш ймовірні варіанти відповідей, характерних для наступних патологій Цукровий діабет Нецукровий діабет Стероїдний діабет	А. Поліфагія В. Полідипсія С. Глюкозурія D. Гіперглікемія Е. Кетонемія F. Кетонурія G. Поліурія

Тест 3

Новонароджена дитина відмовляється від їжі, в неї розвивається блювота, пронос, а з часом – помутніння кришталика (катаракта). Про недостатність якого фермента це свідчить?

А. Галактозо-1-фосфатуридилтрансферази

В. Глюкозо-6-фосфатази

С. Гексокінази

D. Галактокінази

Е. Глюкозофосфатізомерази


Тест 4

Вкажіть етіологічні фактори цукрового діабету І типу:

А. Ожиріння

В. Вірусне ураження бета-клітин

С. Травма підшлункової залози

D. Психічна травма

Е. Аутоімунне ураження острівців Лангенгарса з розвитком інсуліту