Навчальна програма для студентів напряму підготовки 0305 філологія спеціальностей «Українська мова І література»

Вид материала

Документы

Содержание Комплексна контрольна робота Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького ННІ української філології та соціальних комунікацій Комплексна контрольна робота Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького Спеціальність 7030501 – українська мова і література Комплексна контрольна робота Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького Спеціальність 7030501 – українська мова і література Комплексна контрольна робота Тестові завдання

Подобный материал:

• Навчально-методичний комплекс дисципліни «Історія української літературної критики, 415.68kb.
• Програма вступних випробувань з предмета «українська мова І література» для абітурієнтів, 799.15kb.
• Навчальна програма з підготовки студентів вищих навчальних закладів освітньо-кваліфікаційного, 173.54kb.
• Робоча навчальна програма з дисципліни «Сучасна українська мова» для базового напряму, 268.7kb.
• Програма екзамену зі спеціальності 02030303 «Філологія. Прикладна лінгвістика» для, 301.69kb.
• Робоча навчальна програма дисципліни "Податковий менеджмент" для студентів наступних, 224.17kb.
• Робоча навчальна програма для студентів напряму підготовки 0601 "Право" Затверджено, 331.1kb.
• Робоча навчальна програма для студентів напрямку 040103 Геологія, спеціалізації геологія,, 512.28kb.
• Програма вступного іспиту до магістратури основна мова, 95.31kb.
• Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни, 609.81kb.

Комплексна контрольна робота

Білет 20

1. Провідні тенденції розвитку вірменської літератури Середньовіччя. Літературна спадщина Григора Нарекаці.
   
2. Витоки, провідні тенденції японської середньовічної літератури.
   

Укладач: в. о. доц. Піскун О. Ю. _________________


(підпис) Завідувач кафедри української літератури

і компаративістики проф. Поліщук В. Т.

Черкаський національний університет

імені Богдана Хмельницького

ННІ української філології та соціальних комунікацій

Спеціальність 7030501 – українська мова і література

Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр

Назва дисципліни «Східна література»

.

Комплексна контрольна робота

Білет 21

1. Творчість Нерсеса Шноралі.
   
2. Жанр гунка в японській літературі.
   

Укладач: в. о. доц. Піскун О. Ю. _________________


(підпис) Завідувач кафедри української літератури

і компаративістики проф. Поліщук В. Т.

Черкаський національний університет

імені Богдана Хмельницького

ННІ української філології та соціальних комунікацій

Спеціальність 7030501 – українська мова і література

Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр

Назва дисципліни «Східна література»

.

Комплексна контрольна робота

Білет 22

1. Мхтар Гош – творець байки у середньовічній Вірменії.
   
2. Жанрове розмаїття японської прози ІХ – ХІУ ст.
   

Укладач: в. о. доц. Піскун О. Ю. _________________


(підпис) Завідувач кафедри української літератури

і компаративістики проф. Поліщук В. Т.

Черкаський національний університет

імені Богдана Хмельницького

ННІ української філології та соціальних комунікацій

Спеціальність 7030501 – українська мова і література

Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр

Назва дисципліни «Східна література»

.

Комплексна контрольна робота

Білет 23

1. Розвиток вірменського фольклору. Епос про Давида Сасунського.
   
2. Мацуо Басьо – чільний представник японської поезії ХVІІ ст.
   

Укладач: в. о. доц. Піскун О. Ю. _________________

(підпис) Завідувач кафедри української літератури

і компаративістики проф. Поліщук В. Т.


Перелік питань до комплексної контрольної роботи

1. Основні чинники формування найдавніших пам‘яток словесного мистецтва.
   
2. Творчість Ван Вея.
   
3. Середньовічна література країн Східного регіону: загальна характеристика.
   
4. Творчість Нізамі Ґанджеві.
   
5. "Веди" – найдавніші пам‘ятки індоєвропейської словесності.
   
6. Витоки, провідні тенденції розвитку середньовічної грузинської літератури.
   
7. "Біблія" як релігійна та літературна пам‘ятка.
   
8. Поема Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі»: проблема авторства, історія написання.
   
9. "Коран" як релігійна і літературна пам‘ятка, її вплив на розвиток культури й літератури народів мусульманського світу.
   
10. Ідейний зміст і композиція поеми Шота Руставелі "Витязь у тигровій шкурі".
    
11. Давньоперсидська і давньоіранська літератури. "Авеста" – найдавніша пам‘ятка персидської літератури.
    
12. Поема Шота Руставелі "Витязь у тигровій шкурі": мотиви, образи, проблематика, своєрідність поетики.
    
13. Персидсько-таджицька література Раннього середньовіччя.
    
14. Проблема кохання у поемі Шота Руставелі "Витязь у тигровій шкурі".
    
15. Творчість Рудакі, його роль у формуванні й розвитку жанрової системи перської поезії.
    
16. Інтертекстуальність поеми Шота Руставелі "Витязь у тигровій шкурі".
    
17. Епопея Фірдоусі "Шах-наме": історія написання, композиція, мотиви, образи, проблематика твору.
    
18. "Сунська література": жанрове і тематичне розмаїття, твори, образи, проблематика.
    
19. Поема Гургані "Віс та Рамін" – одна з перших пам‘яток романтичного епосу: сюжет, образи, проблематика.
    
20. Переклади «Витязя у тигровій шкурі» у світовій літературі, українській зокрема.
    
21. Омар Хайям – персидсько-таджицький поет-гуманіст і вчений. Мотиви, образи, проблематика творчості.
    
22. Давня китайська література: провідні тенденції, автори, твори, проблематика. Вплив на формування середньовічної китайської літератури.
    
23. Творчість Сааді: жанрова розмаїтість, мотиви, образи, проблематика творчості.
    
24. Розвиток китайської поезії в Танську епоху (VІІ – VІІІ ст.).
    
25. Філософсько-суфійська основа поезії Румі. Засади суфізму.
    
26. Специфічні риси давньої й середньовічної азербайджанської літератури.
    
27. Творчість Хафіза: мотиви, образи, проблематика і тематика. Жанрова розмаїтість.
    
28. Основні принципи естетики чань.
    
29. Перші пам‘ятки доісламської літератури: жанри, тематика. Імруулькайс – один із зачинателів доісламської поезії.
    
30. Творчість Лі Бо: мотиви, образи, проблематика, особливості поетики.
    
31. Формування монотеїстичної релігії (УІ ст.) та її вплив на арабську літературу. "Коран" як релігійна і літературна пам‘ятка.
    
32. Творчість Ду Фу: тематична спрямованість, проблематика, мотиви, образи.
    
33. Арабська література УІІ – ІХ ст. Поезія і проза: автори, жанри, мотиви, образи, проблематика.
    
34. Вплив поеми Руставелі "Витязь у тигровій шкурі" на розвиток культури грузинського народу.
    
35. Розвиток арабських поетичних і прозових жанрів у Х – ХІІ ст.: імена, твори, мотиви, образи, проблематика.
    
36. Творчість Мурасакі Сікібу.
    
37. Головні етапи становлення давньої вірменської літератури.
    
38. Збірник «Манйосю» (VІІІ ст.) – перша письмова літературна пам’ятка Японії.
    
39. Провідні тенденції розвитку вірменської літератури Середньовіччя. Літературна спадщина Григора Нарекаці.
    
40. Витоки, провідні тенденції японської середньовічної літератури.
    
41. Творчість Нерсеса Шноралі.
    
42. Жанр гунка в японській літературі.
    
43. Мхтар Гош – творець байки у середньовічній Вірменії.
    
44. Жанрове розмаїття японської прози ІХ – ХІУ ст.
    
45. Розвиток вірменського фольклору. Епос про Давида Сасунського.
    
46. Мацуо Басьо – чільний представник японської поезії ХVІІ ст.
    

Методичні рекомендації щодо виконання комплексної контрольної роботи

Контроль та оцінювання теоретичних знань та практичних навичок студентів протягом навчального семестру відбувається за результатами усних відповідей на практичних заняттях, під час перевірки практичних домашніх та аудиторних завдань, за результатами тестування, самостійних письмових завдань, а також у процесі контролю поточної самостійної роботи.

Програма курсу передбачає застосування чотирьох форм поетапного контролю знань: ♦ вхідний контроль — включає актуалізацію знань студентів, що були засвоєні протягом попередніх семестрів з курсу історії української літератури; ♦ поточний контроль — студенти виконують навчальну програму з курсу як в аудиторії, так і позааудиторно: відвідують практичні заняття, виконують завдання, опрацьовують питання самостійної роботи, складають теоретичні питання колоквіумів — кожен вид роботи оцінюється за відповідними критеріями у балах; ♦ рубіжний контроль — за накопичуваними результатами вхідного та поточного контролю на 8 і 16 тижнях семестру проводяться атестації. Результати атестації враховують такі показники: < 70 % від максимально можливої суми балів — незадовільно; > 70% від максимально можливої суми балів — атестовано; > 80% пропущених практичних занять — не атестовано. ♦ підсумковий (вихідний) контроль — при отриманні позитивних оцінок за результатами атестацій студенти пишуть підсумкову контрольну роботу. Оцінка визначається за результатами відповідей на теоретичні питання. До підсумкової контрольної роботи допускаються студенти, які пройшли два етапи контролю знань та отримали не менше 70% від максимально можливої суми балів Загальна оцінка з дисципліни (100%) включає сукупний результат поточної роботи студента протягом семестру і градуюється аналогічно до рубіжного контролю за умови позитивного написання підсумкової контрольної роботи.

Кожний білет комплексної контрольної роботи містить два питання, які передбачають характеристику, аналіз певного літературного явища означеного періоду, творчості того чи того письменника.Такий принцип побудови білетів забезпечує максимально об’єктивну оцінку рівня засвоєних студентом знань зі східної літератури.

Для успішного виконання контрольних робіт зі східної літератури студенти повинні володіти необхідним обсягом знань з курсу, знати і розуміти провідні тенденції, факти і явища літературного процесу означеного періоду, уміти показати художню цінність творів означеного періоду, їхню роль у становленні східної літератури наступних століть.

Комплексна контрольна робота зі східної літератури передбачає глибоке знання студентами творчості східних письменників давнини та средньовіччя, художніх текстів, творів напам'ять, які здобуваються під час лекційно-практичних занять, а також шляхом самостійного вивчення тем, уміння аналізувати твори письменників відповідно до вимог сучасної літературознавчої думки, самостійно опрацьовувати питання і теми з означеного курсу, реферувати й конспектувати наукові джерела.

Тестові завдання


Змістовий модуль 1. Найдавніші пам‘ятки світового письменства


До теми 1: Вступ. Основні чинники формування найдавніших пам‘яток словесного мистецтва

1. Вплив світових релігій на розвиток східної літератури виявився у (вказати всі правильні варіанти):
   

1. формуванні нового комплексу морально-етичних та естетичних категорій;
   
2. посиленні інтересу до внутрішнього світу людини;
   
3. посиленні інтересу до аскетизму, відмови від радощів життя;
   
4. збагаченні жанрової системи;
   
5. збагаченні літератури новими ідеями, образами, сюжетами, що містилися у священних книгах;
   
6. розрізненні, ізоляції літературних процесів окремих країн за релігійним принципом.
   

2. У мистецтві і літературі східного Середньовіччя яскраво відображено:
   

1. етапи становлення релігійних уявлень народів Сходу;
   
2. інтереси, поняття, пристрасті, дух тривожного часу грандіозних подій у країнах Сходу;
   
3. релігійну проблематику, яка декларує основні принципи мусульманства, християнства та інших східних релігій.
   

3. У середні віки складається нових культурних зон:
   

1. три;
   
2. чотири;
   
3. п‘ять;
   
4. шість.
   

4. У середні віки у Східному регіоні складаються нові культурні зони (вказати всі правильні варіанти):
   

1. Індійська;
   
2. Східноазіатська;
   
3. Китайська;
   
4. Близькосхідна;
   
5. Персидсько-таджицька;
   
6. Візантійська;
   
7. Західноєвропейська;
   
8. Східна
   

5. Літератури, що утворилися в середні віки, умовно називають:
   

1. новими;
   
2. молодими;
   
3. середньовічними;
   
4. новосхідними;
   
5. індоєвропейськими.
   

6. У кожній національній літературі східного Середньовіччя утворилися більш чи менш визначені напрями (вказати всі правильні варіанти):
   

1. готичний;
   
2. світський;
   
3. філософський;
   
4. аскетичний;
   
5. клерикальний.
   

7. На відміну від західноєвропейської літератури, розвиток середньовічної літератури народів Сходу відбувався здебільшого на основі усталених традицій:
   

1. так;
   
2. ні.
   

8. У ІІІ – УІІ ст. значні зміни у розвитку культури народів Сходу пов‘язані з пануванням іранської (персидської) династії Сасанідів, які вели війни з Римом, Візантією, кавказькими країнами:
   

1. так;
   
2. ні.
   

9. У ІІІ – УІІ домінуючим у Східному регіоні став вплив:
   

1. індійської культури;
   
2. персидської культури;
   
3. візантійської культури;
   
4. арабської культури.
   

10. Найбільш важливою подією, що визначила рішучу зміну впливів на розвиток культури східних народів, стали арабські завоювання, що розпочалися:
    

1. у ІІІ – УІІ ст.;
   
2. у УІІ – УІІІ ст.;
   
3. у УІІІ – ІХ ст.
   

11. Передумови формування національних літератур у країнах Сходу створилися:
    

1. до початку Середньовіччя;
   
2. на початку Середньовіччя;
   
3. в середині – наприкінці Середньовіччя.
   

12. Такою, що поєднує і водночас розділяє Західноєвропейський і Східний регіони, була:
    

1. східноазіатська культурна зона;
   
2. візантійська культурна зона;
   
3. близькосхідна культурна зона.
   

13. В індійському регіоні література Середньовіччя підкреслено дистанціювалася від традицій, закріплених у санскритській літературі:
    

1. так;
   
2. ні.
   

14. У східноазіатському регіоні в середні віки розвивалися такі літератури:
    

1. китайська, японська;
   
2. іранська, арабська;
   
3. індійська, візантійська.
   

15. У близькосхідному регіоні в середні віки розвивалися такі літератури
    

1. китайська, японська;
   
2. іранська, арабська;
   
3. індійська, візантійська.
   

16. Протягом усього Середньовіччя в індійській літературі розроблялися сюжети, образи, творчі ідеї, запозичені з (вказати всі правильні варіанти):
    

1. "Махабхарати";
   
2. Корану,
   
3. "Рамаяни";
   
4. "Камасутри";
   
5. "Панчатантри".
   

До теми 2: Найдавніші пам‘ятки словесного мистецтва: Веди, Біблія, Коран


Веди

1. Веди – це:
   
   1. найдавніші пам‘ятки індійської стародавньої літератури на ведійському санскриті (кін. ІІ тис. – 1 пол. і тис. до н. е.);
      
   2. пам‘ятки індійської стародавньої літератури початку нашої ери;
      
   3. пам‘ятки індійської стародавньої літератури кін. ІІ – 1 пол. ІІІ тис. н. е.
      
2. Санскрит – це:
   

1. тайнопис, винайдений давньоіндійськими мудрецями з метою нерозголошення таємних знань;
   
2. літературно опрацьований різновид староіндійської мови;
   
3. мова стародавньої індійської релігійної літератури.
   

3. Веди складаються з:
   

1. трьох книг;
   
2. чотирьох книг;
   
3. п‘яти книг;
   
4. п‘яти поем.
   

4. "Рігведа" – це:
   

1. книга гімнів;
   
2. книга пісень, мелодій;
   
3. книга офірних віршів та висловів;
   
4. книга заклинань.
   

5. "Самаведа" – це:
   

1. книга гімнів;
   
2. книга пісень, мелодій;
   
3. книга офірних віршів та висловів;
   
4. книга заклинань.
   

6. "Яджурведа" – це:
   

1. книга гімнів;
   
2. книга пісень, мелодій;
   
3. книга офірних віршів та висловів;
   
4. книга заклинань.
   

7. "Атхарваведа" – це:
   

1. книга гімнів;
   
2. книга пісень, мелодій;
   
3. книга офірних віршів та висловів;
   
4. книга заклинань.
   

8. Коментуючою літературою до вед є (вказати всі правильні варіанти):
   

1. "Книга священних знань";
   
2. "Брахмани";
   
3. "Тлумачення вед";
   
4. "Араньякі";
   
5. "Упанішади";
   
6. "Панчатантра".
   

9. "Брахмани" – це:
   

1. віршовані та прозові філософські трактати, що містять роздуми про бога, людину, їх зв‘язки і місце у всесвіті;
   
2. прозові ритуальні тексти, які пояснюють ритуал, його походження та значення;
   
3. віршовані та прозові філософські трактати, де розробляються теми богоборства, бунту проти несвободи, єднання людини з природою.
   

10. "Араньякі" та "Упанішади" – це:
    

1. віршовані та прозові філософські трактати, що містять роздуми про бога, людину, їх зв‘язки і місце у всесвіті;
   
2. прозові ритуальні тексти, які пояснюють ритуал, його походження та значення;
   
3. віршовані та прозові філософські трактати, де розробляються теми богоборства, бунту проти несвободи, єднання людини з природою.
   

11. Кожен текст ведійських збірок був пов‘язаний з певним жертовним ритуалом:
    

1. так;
   
2. ні.
   

12. Ведична література народжувалася як витвір усної словесності:
    

1. так;
   
2. ні.
   

13. Ріші – це:
    

1. представники багатих верств індійського суспільства, яким було доступне читання духовної літератури;
   
2. виконавці ритуалів, змальованих у ведичних гімнах;
   
3. народні співці і поети, автори ведичних гімнів.
   

14. Жерці-брахмани здійснювали:
    

1. систематизацію, редагування ведичних самхітів;
   
2. переписування ведичних текстів, які спочатку існували в усній формі;
   
3. контроль за точним виконанням давніх ритуалів, описаних у ведичних збірках.
   

15. Усі гімни "Рігведи" написані віршами:
    

1. так;
   
2. ні.
   

16. "Рігведа" – найстародавніша ведична збірка:
    

1. так;
   
2. ні.
   

17. "Рігведа" налічує:
    

1. близько трьохсот гімнів, які містяться в дев‘яти книгах;
   
2. понад дві тисячі гімнів;
   
3. понад тисячу гімнів, які містяться в десяти книгах.
   

18. Священну мову ведійських гімнів називають:
    

1. голосом самого бога;
   
2. "заповітною мовою", яка приховує від невтаємничених їхній сокровенний зміст;
   
3. санскритом.
   

19. До давньоіндійської літератури виявляли зацікавлення українські письменники (вказати всі правильні варіанти):
    

1. Павло Грабовський;
   
2. Іван Франко;
   
3. Тарас Шевченко;
   
4. Леся Українка;
   
5. Пантелеймон Куліш;
   
6. Володимир Винниченко.
   

20. "Короткий нарис історії староіндійського письменства" належить:
    

1. Павлові Грабовському;
   
2. Іванові Франку;
   
3. Тарасові Шевченку;
   
4. Лесі Українці;
   
5. Володимиру Винниченкові.
   

Біблія

1. Біблія – це священна книга:
   
   1. іудеїв;
      
   2. іудеїв і християн;
      
   3. християн.
      
2. Слово "біблос" у перекладі з грецької означає:
   
   1. книга;
      
   2. книгосховище;
      
   3. священна книга.
      
3. Біблію називають (вказати всі правильні варіанти):
   
   1. "Святим Письмом";
      
   2. "Словом Божим";
      
   3. "Книгою порятунку";
      
   4. "Книгою спасіння";
      
   5. "Одкровенням";
      
   6. "Апокаліпсисом".
      
4. Біблія складалася протягом багатьох століть:
   

1. з ХІІ ст. до н. е. до ІІ ст. н. е.;
   
2. з УІ ст. до н. е до ІУ ст. н. е.;
   
3. з ІІ ст. н. е. до У ст. н. е.
   

5. Серед авторів Біблії були:
   

1. Мойсей, Петро, Георгій, Матвій, Полікарп;
   
2. Мойсей, Свирид, Соломон, Златоуст, Павло;
   
3. Мойсей, Петро, Соломон, Матвій, Павло.
   

6. Створювалась Біблія на трьох континентах:
   

1. в Азії, Африці та Австралії;
   
2. в Азії, Африці та Європі;
   
3. в Америці, Африці та Євразії.
   

7. Створювалась Біблія трьома мовами:
   

1. давньоєврейською, арамейською, грецькою;
   
2. давньогрецькою, латинською, старослов‘янською;
   
3. санскритом, фарсі, есперанто.
   

8. Біблія для християн – священна книга, вони вірять, що вона написана:
   

1. Ісусом Христом у співавторстві з Богом-батьком;
   
2. іудеями у дохристиянські часи;
   
3. за натхненням Святого Духу, і Бог – її автор.
   

9. В основі поділу Біблії на Старий та Новий Завіти:
   

1. створення світу;
   
2. народження Ісуса Христа на Землі;
   
3. вихід єврейського народу під проводом Мойсея з пустелі.
   

10. Слово "завіт" можна пояснити близькими за значенням словами:
    

1. угода, договір, союз;
   
2. заповіт, наказ, побажання;
   
3. розповідь, оповідь, сповідь.
   

11. Бог уклав угоду з людьми (вказати всі правильні варіанти):
    

1. з Адамом і Євою після гріхопадіння;
   
2. з Мойсеєм перед походом через пустелю;
   
3. з Ноєм після всесвітнього потопу;
   
4. з Авраамом – родоначальником єврейського народу;
   
5. з Петром після його навернення до християнської віри.
   

12. Біблія починає свій відлік від:
    

1. Адама і Єви;
   
2. Мойсея;
   
3. Ісуса Христа.
   

13. У перших п‘яти книгах, створених Мойсеєм, розповідається про (вказати всі правильні варіанти):
    

1. створення світу й людини;
   
2. про премудрості Соломонові;
   
3. рай, потоп;
   
4. мученицьку смерть Ісуса Христа;
   
5. історію єврейського народу від найдавніших часів;
   
6. історію народження Ісуса Христа;
   

14. Згідно з Біблією, першим і найвеличнішим пророком старих часів був:
    

1. Ісус Христос;
   
2. Мойсей;
   
3. Соломон;
   
4. Іоанн Богослов.
   

15. Згідно з Біблією, Ісус Христос це:
    

1. Боголюдина, засновник Нового Завіту;
   
2. племінник Мойсея, один з авторів Нового Завіту;
   
3. людина з надзвичайними здібностями, здатна зцілювати і творити чудеса.
   

16. Слово "Христос" означає:
    

1. мученик;
   
2. святий;
   
3. цар;
   
4. Бог;
   
5. син Божий.
   

17. Новий Завіт уклав:
    

1. Мойсей з єврейським народом;
   
2. Бог з Ісусом Христом;
   
3. Господь Ісус Христос з усім людством;
   
4. Господь Ісус Христос зі своїми учнями.
   

18. Кількість Євангелій у Новому Завіті:
    

1. три;
   
2. чотири;
   
3. п‘ять;
   
4. сім.
   

19. У Новому Завіті вміщено Євангелії від (вказати всі правильні варіанти):
    

1. Матвія;
   
2. Марка;
   
3. Никодима;
   
4. Луки;
   
5. Іоанна;
   
6. Іуди;
   
7. Павла
   

20. Перші три Євангелії Нового Завіту називають "синоптиками", тому що:
    

1. у багатьох випадках їхній текст збігається;
   
2. вони містять елементи передбачення клімату, погодних умов на наступні кілька тисячоліть;
   
3. вони містять деякі прогнози, які стосуються майбутнього людства, кінця світу.
   

Коран

1. Згідно з тлумаченням мусульманських богословів, слово "коран" має такі значення (вказати всі правильні варіанти):
   
   1. "збір, зібрання" (Божих одкровень);
      
   2. "переказ" (таємних послань пророків);
      
   3. "читання" (у розумінні "те, що читається вголос");
      
   4. "книга книг" (у розумінні "книга для втаємничених").
      
2. Слово "Коран" здебільшого вживається з епітетами:
   
   1. "преславний", "премудрий", "прешляхетний";
      
   2. "пречистий", "прекрасний", "пре розумний";
      
   3. "пресвітлий", "преподобний", "превелебний".
      
3. Згідно з уявленнями набожних мусульман, на небі існує першотекст Корану – "Матір Книги", яка:
   
   1. була продиктована мусульманським священнописцям самим Богом;
      
   2. через посередництво "вірного духа" була частинами передана пророкові Мухаммедові і записана його послідовниками;
      
   3. була записана пророком Мухаммедом і відредагована й удосконалена його послідовниками.
      
4. За життя пророка Мухаммеда Коран існував в усній формі:
   
   1. так;
      
   2. ні.
      
5. Коран був записаний:
   
   1. пророком Мухаммедом після смерті свого попередника Мустафи;
      
   2. після смерті пророка Мухаммеда людьми, які особисто його знали;
      
   3. освіченими бедуїнами за життя пророка Мухаммеда, з його уст.
      
6. Усі наявні записи і те, що існувало в усній формі, об‘єднав і переписав, створивши перший писемний варіант Коран:
   
   1. халіф Абу Бакр, котрий особисто знав пророка Мухаммеда;
      
   2. Зайд ібн Сабіт, останній секретар пророка Мухаммеда;
      
   3. придворний секретар халіфа Османа, і це вважається першим виданням Корану.
      
7. Текст Корану налічує 114 розділів – сур, розташованих за:
   
   1. тематичним принципом – від ліричних до богословських;
      
   2. формальною ознакою – від найдовших за обсягом до найменших;
      
   3. формальною ознакою – від найменших за обсягом до найдовших.
      
8. Перша сура Корану має назву "Фатіха", що в перекладі означає:
   
   1. "Премудрість Аллаха";
      
   2. "Для читання вголос";
      
   3. "Та, що відкриває Книгу".
      
9. Перша сура Корану "Фатіха" відіграє в ісламі роль:
   
   1. Псалтиря у Старому Завіті Біблії;
      
   2. християнської молитви "Отче наш";
      
   3. "Апокаліпсису" (або ж "Одкровення") Іоанна Богослова.
      
10. Слово "сура" дослівно означає:
    
    1. "розділ, невелика частина великого цілого";
       
    2. "сувій священного полотна, на якому записані послання Аллаха"
       
    3. "ряд каменів, рід цеглин у стіні".
       
11. Словом "сура" Мухаммед називає:
    
    1. розділ Корану;
       
    2. цикл розділів Корану, об‘єднаних спільною ідеєю;
       
    3. окреме своє одкровення чи фрагмент з нього.
       
12. Більша частина Корану написана:
    
    1. білим віршем;
       
    2. дактилем;
       
    3. римованою прозою.
       
13. Сури першого, мекканського періоду називають:
    
    1. "медінськими";
       
    2. "поетичними";
       
    3. "рахманськими";
       
    4. "пророчими".
       
14. Сури другого періоду називають:
    
    1. "медінськими";
       
    2. "поетичними";
       
    3. "рахманськими";
       
    4. "пророчими".
       
15. Сури третього періоду називають:
    
    1. "медінськими";
       
    2. "поетичними";
       
    3. "рахманськими";
       
    4. "пророчими".
       
16. Сури четвертого періоду називають:
    
    1. "медінськими";
       
    2. "поетичними";
       
    3. "рахманськими";
       
    4. "пророчими".
       
17. Розповідь про молитви, піст, заборони на пиття вина, вживання свинини, азартні ігри, шлюбне право містяться у сурах Корану:
    
    1. першого періоду;
       
    2. другого періоду;
       
    3. третього періоду;
       
    4. четвертого періоду.
       
18. Коран як джерело віровчення доповнюється таким важливим для мусульман джерелом, як:
    
    1. Шиїт;
       
    2. Сунна;
       
    3. Хадіси.
       
19. Хадіси – це:
    
    1. важливе джерело, яке є доповненням до Корану;
       
    2. перекази про пророка та його послідовників;
       
    3. люди – носії усної версії Корану.
       
20. Сунна – це священний переказ, який складається з:
    
    1. восьми окремих творів-поем, присвячених мусульманським святим;
       
    2. кількох історій про створення світу, легенди про виникнення Корану та його поширення;
       
    3. оповідань про життя та діяння пророка Мухаммеда, а також з його висловів.
       

Змістовий модуль 2. Література Ірану і Середньої Азії. Арабська література


До теми 3 – 4: Персидсько-таджицька література

1. Персидсько-таджицькою літературою називають (вказати всі правильні варіанти):
   
   1. літературу народів, що користувалися мовами іранської групи (персів, таджиків, афганців, курдів);
      
   2. літературу тюркомовних народів (узбеків, туркменів, азербайджанців, турків);
      
   3. літературу лише персів і таджиків;
      
   4. літературу мусульман Індії;
      
   5. літературу мовою фарсі.
      
2. Передісторія персидської література пов‘язана з:
   

1. виникненням монотеїстичної релігії;
   
2. міфологічними уявленнями давніх іранців та створеним ними героїчним епосом;
   
3. арабськими завоюваннями та поширенням впливу арабської культури;
   

3. Міфологічні уявлення давніх іранців та створений ними героїчний епос збереглися серед текстів священної книги:
   

1. "Веди";
   
2. "Авеста";
   
3. "Біблія";
   
4. "Коран".
   

4. Найдревніша частина "Авести" має назву:
   

1. "Самаведа";
   
2. "Яджурведа";
   
3. "Гати";
   
4. "Книга царів"
   

5. "Гати" відображають міфологічні уявлення:
   

1. давніх курдів;
   
2. давніх арабів;
   
3. давніх іранців.
   

6. Авторство гімнів, молитов, вміщених у "Гатах", приписується:
   

1. засновникові давньоіранської релігії Заратуштрі;
   
2. пророкові Мухаммедові;
   
3. народним пророкам і співцям.
   

7. Пізніші частини "Авести" містять твори міфологічного характеру, в яких з‘являються перші ознаки формування таких жанрів:
   

1. богатирський епос, казка;
   
2. воїнська повість, касида;
   
3. газель, дастан.
   

8. У текстах пізніших частин Авести розповідається, к першо-люди вступають у боротьбу з драконами, звіроподібними чудовиськами й перемагають їх:
   

1. так;
   
2. ні.
   

9. В "Авесті" з‘являється образ:
   

1. культурного героя Прометея, котрий дав людству вогонь;
   
2. чудовиська Дева, увічнений у казках багатьох народів як уособлення зла або чарівного помічника;
   
3. пророка Заратуштри, якому значно пізніше присвятив одну із своїх філософських праць Фрідріх Ніцше.
   

10. У давньоіранській літературі розроблялися такі теми (вказати всі правильні варіанти):
    

1. боротьби добра і зла;
   
2. світових мандрів;
   
3. богатирських подвигів;
   
4. подорожі у потойбічний світ;
   
5. пізнання навколишнього світу;
   
6. боротьби народів проти ворогів;
   
7. соціальної несправедливості.
   

11. Персидсько-таджицька література Раннього середньовіччя була різномовною:
    

1. так;
   
2. ні.
   

12. Персидсько-таджицька література Раннього середньовіччя писалася такими мовами (вказати всі правильні варіанти):
    

1. фарсі;
   
2. парфянською;
   
3. есперанто;
   
4. середньоперсидською (пехлевійською);
   
5. ідиш.
   

13. "Книга царів" ("Хватай-намак") – це:
    

1. одна з пізніших частин "Авести";
   
2. історична праця, що стала одним з важливих джерел історичних фактів і сюжетів для письменників;
   
3. повість-хроніка про зміну правлячих династій Сасанідів та Саманідів.
   

14. В результаті арабських завоювань на кілька століть мовою персидсько-таджицької поезії стала середньо персидська (пехлевійська):
    

1. так;
   
2. ні.
   

15. У ІХ ст. на основі середньоіранських мов склалася нова літературна мова:
    

1. фарсі;
   
2. парфянська;
   
3. есперанто;
   
4. середньоперсидська (пехлевійська);
   
5. ідиш.
   

16. Тенденція демократизації іранської літератури була обумовлена:
    

1. арабськими завоюваннями;
   
2. наростанням революційних настроїв простолюду, гнобленого правлячою верхівкою;
   
3. процесом розвитку міст.